Сценарій "Світи нам, Великодню" - Народні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Народні свята

Сценарій "Світи нам, Великодню"
Дійові особи
Учні-читці Дівчина-в есна
(десять осіб) Господиня
1-й ведучий Фольклорний гурт дівчат
2-й ведучий Танцювальний гурт дівчат
Зал святково прикрашений вишитими рушниками,
кольоровими стрічками, гілками верби. На видному місці
стоїть стіл, покритий вишитою скатертиною, на ньому
у великій тарілі паска, в мисочках писанки, поруч із ними
стоїть ваза з вербовими гілочками, перев’язаними кольоровою
стрічкою. Угорі на центральній стіні прилаштовано плакат із назвою свята.
Звучить запис великодніх церковних дзвонів. До залу входять
у ч н і - ч и т ц і та в е д у ч і.
1-й учень
В Україні дзвони дзвонять —
Це ж у нас Великий день.
Народ будиться спросоння
У вінку гучних пісень!
2-й учень
Дзвони, хай воскреснуть дзвони
Й несуть радість на весь світ,
Радість й дяку України,
Що чекали стільки літ!
3-й учень
Хай дзвенять вони й палають,
Богу славу хай несуть
У вселенну цю безкраю,
Що Христос воскрес нам тут!
4-й учень
Ось тому співаймо, браття!
Це ж у нас Великий день.
Віри запалім багаття
З наших радісних пісень!
Наперед виходять в е д у ч і.
1-й ведучий. Чи є щось у світі прекрасніше і радісніше за
Великодній світанок? Кожне серце сповнюється любов’ю і вірою,
коли на землю сходить цей святковий ранок.
2-й ведучий. Дзвони над містами і селами не дзвенять, а ви-співують на весь хрещений світ: «Христос воскрес!» — «Воістину
воскрес!», і чує земля цю радість та тішиться у весняному розмаї
разом із людьми.
1 - й в е д у ч и й (звертаючись до 2-го ведучого) . Але звідки по-ходить свято Великодня?
2-й ведучий. У сиву давнину, ще в дохристиянські часи
день Великодня був святом весняного сонця й природи, яка ожи-вала і відроджувалася після довгого зимового сну. І її прихід на-ші пращури вшановували дуже урочисто: розігрували обрядові
дійства, співали святкових пісень. Відгуки тих давніх традицій
дійшли і до наших часів.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т д і в ч а т, одна
з них вдягнена більш яскраво — Д і в ч и н а - В е с н а. Гу р т
веде хоровод, співає.
Фольклорний гурт
Ой весно, весно, днем красна,
Що ж ти, весно, нам принесла?
Дівчина-в есна
Принесла я вам літечко,
Ще й зелену травицю,
Ще й запашне зіллячко
І холодну водицю.
www.e-ranok.com.ua
80
Фольклорний гурт
Ой весно, весно, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
Дівчина-в есна
Коробочку з веретенцями,
А скринечку з червінцями,
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпочку.
Фольклорний гурт
Ой весно, весно, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
Дівчина-в есна
Принесла я вам літечко,
Ще й запашне зіллячко,
А вам, дівчата, по вінку,
З хрещатого барвінку.
Ф о л ь к л о р н и й г у р т залишає зал.
1-й ведучий. Ось так наші пращури вітали прихід весни.
А з прийняттям християнства свято Великодня наповнилось но-вим значенням. Його поєднали з визначною подією нової віри —
Воскресінням Христовим. Відтак у Великодня з’явилась ще од-на назва — Пасха.
2-й ведучий. А тепер давайте поговоримо про те, як тради-ційно готувалися в Україні до свята Великодня.
Звучить весела українська народна музика. До залу вбігає
т а н ц ю в а л ь н и й г у р т д і в ч а т, виконує танець
з рушниками. До залу входить Го с п о д и н я.
Г о с п о д и н я (звертаючись до глядачів)
Добрий день вам, любі друзі,
Щиро вас вітаю
Із Великоднем чудовим
Й радості бажаю!
Великдень — одне з найурочистіших свят. Із ним у народі
пов’язано багато цікавих звичаїв.
Готуватись до цієї визначної події починали ще за тиждень,
у Вербну неділю, що символізує Вхід Господній до Єрусалима.
У цей день у церкві освячують і роздають одне одному вербові
гілочки.
1-й ведучий. Згідно з християнським ученням напередодні
Пасхи Христос в’їхав до Єрусалима. Його зустрічало багато наро-ду. Люди вітали Спасителя пальмовими вітами і встеляли ними
йому дорогу. Але оскільки в Україні пальми не ростуть, то нашим
пращурам довелося обрати вербу — кущ, що першим розпускає
зелене листячко і сповіщає про прихід весни.
2-й ведучий. Крім того, верба здавна вважалася у слов’ян
священним деревом. Вони вірили, що ця рослина має надзвичай-ну магічну силу та оберігає людину від хвороб. Верба, кинута
проти вітру, — відводить бурю, громовицю, а вкинута у полум’я
пожежі — зменшує руйнівну силу вогню.
Г о с п о д и н я. Після богослужіння й освячення верби люди по-спішали привітати одне одного — тричі злегка стьобнути вербо-вою гілочкою, промовляючи при цьому:
Не я б’ю — верба б’є:
За тиждень Великдень!
Будь здоровий, як вода,
Будь багатий, як земля!
1-й ведучий. Цей обряд, який зберігся ще з дохристиян-ських часів, символізував бажання людини надати тому, кого
б’ють, здоров’я та життєдайної енергії землі.
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
5-й учень
Неділя Вербна радість нам приносить,
Весна співає в небі голубім,
І гілочку верби вона підносить,
Дарує світлі сподівання нам усім!
6-й учень
«Не я б’ю — б’є лоза цілюща,
Віднині недалеко свята час!» —
Прадавній щирий приказ невмирущий
Бажає щастя кожному із нас!
До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т, виконує танець
із вербовими гілочками.
Г о с п о д и н я. Останній тиждень перед Великоднем називаєть-ся «чистим» або «білим». Особливого значення в народі нада-валося «світлому» або «чистому» четвергу. У цей день годилося
встати до схід сонця і викупатись — «щоб змити всі гріхи». Гос-подині у четвер білили піч, прибирали в хаті, пекли паски. До
речі, випікаючи великоднє печиво, жінки дотримувались певних
обрядових дій.
Усіх, хто був у хаті, просили вийти надвір — «щоб не потри-вожити пасок». Піч топили полінами, які заздалегідь відкладали
кожного четверга протягом усього Великого посту. Підпалюва-ли дрова кількома скалочками свяченої верби. Саджаючи паски
в піч, господині читали красиву молитву: «Свята пасочко, будь
велична і красна, як сонце, бо сонцю тебе печемо. Хай усі мої рід-ні, які живі, будуть здорові. Щоб діти так швидко і красно росли,
як ростеш ти. Світи нам, паско, як світить сонце ясне, щоб хліб
на ниві був такий багатий, величний, як ти велична».
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
7-й учень
У хаті тихо.
Мерехтить в печі
Вогонь, запалений
Свяченою вербою.
Молитву щиру
Мати промовля
І кропить тісто золоте
Хрещенською водою.
8-й учень
Духмяна паска
На капустянім листку
Рум’яниться в печі
І пахне щедрістю земною.
А руки мамині,
Ласкаві і легкі,
Підносять хліб святий
До сонця над журбою.
Г о с п о д и н я. А великодньої суботи господині готували писан-ки. В Україні писанка — основна прикраса Великого свята. За
www.e-ranok.com.ua
83
технікою фарбування писанки дістали такі народні назви: кра-шанка (яйце, повністю пофарбоване однією фарбою), «дряпан-ка» (пофарбоване яйце з видряпаним на темному тлі візерунком)
і суто писанка (яйце, розфарбоване багатьма кольорами за допо-могою воску та писачка).
У давнину писанки обпалювали: їх клали в керамічну миску
і садовили в піч. Як тільки віск танув і починав стікати, писан-ки виймали, обтирали м’якою ганчіркою і змащували шкоринкою
сала — «щоб грали».
1-й ведучий. Візерунки та кольори, що наносили на яйця,
мали свою магічну символіку, що дійшла до нас ще з язичниць-ких часів, проте, як і сам звичай малювати писанки.
2-й ведучий. Приміром, от яке значення мають писанко-ві фарби:
червона — життя та любов;
жовта — сонячне тепло та врожай;
зелена — весняне воскресіння природи;
коричнева — щедрість матері-землі.
Разом з прийняттям християнства багато символів писанок
набули нового значення.
Г о с п о д и н я. Із писанками в народі пов’язано багато різних
вірувань. Приміром, шкаралупу свяченої писанки господар ніс на
поле і там закопував — «щоб врожай був багатий». Дівчата вки-дали крашанки у миску з водою і вмивалися, прагнучи, щоб їхня
краса ще довго цвіла. Крім того, існував дівочий звичай на Ве-ликдень дарувати писанку коханому хлопцю.
Наперед виходять у ч н і - ч и т ц і.
9-й учень
Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
Із цибулини золотим узваром,
З настоями на травах і корі,
На веснянім і на осіннім зіллі —
І писанка оранжево горить
У філіграннім сплеті ліній.
10-й учень
То вже вона, як дивовижний світ,
То вже дзвенить, як згусток сонця,
Буяють буйно квіти у росі,
Олені бродять в березневім сонці.
І стилізовані сплітаються сади
У маєві густих обрамлень.
Мереживом найтоншим мерехтить
Космацький пращурів орнамент.
Г о с п о д и н я. А на сам Великдень, після закінчення церковної
служби, святкового снідання і побутових справ, селяни йшли на
край села, щоб відсвяткувати та розважитись. Найпопулярніши-ми розвагами були, звичайно, ігри з писанками. У цих забавках
брали участь усі бажаючі — і діти, і дорослі. Тож пропонуємо
і вам, друзі, зіграти у ці старовинні великодні ігри.
Го с п о д и н я та в е д у ч і запрошують усіх бажаючих взяти
участь в іграх.
Гра № 1. «Котка»
У залі на підлозі встановлюють невелику фанерну гірку з пере-поною внизу. Усім гравцям роздають по одній крашанці. Вони
мають по черзі скотити свою крашанку з гірки, але таким чином,
щоб вона влучила у крашанку суперника («підбила» її). «Під-бита» крашанка дістається переможцю. Врешті-решт виграє той,
хто збере більше крашанок суперників.
Гра № 2. «Кидка»
Один із гравців кладе дві крашанки на підлогу близько одна до
одної (щоб між ними не можна було прокотити ще одне яйце).
Другий гравець стає від цих крашанок на відстані приблизно
2 м і котить вперед свою крашанку. Якщо вона зачепить оби-дві, що лежать на підлозі, — виграв (забирає собі всі три). Як-що ж зачепив лише одну або не дістав жодної — програв (зали-шає свою крашанку суперникові). Виграє той, хто збере більше
крашанок.
Гра № 3. «дістань крашанку»
Крашанку кладуть на підлогу. Один із гравців відходить від неї
на десять кроків. Зав’язавши гравцю очі, його розвертають кіль-ка разів. Тепер він має визначити правильний напрям, зробити
десять кроків і, розв’язавши собі очі, спробувати взяти крашан-ку. Якщо йому це вдається — він виграв, якщо ні — програв.
1-й ведучий. От і добігло кінця наше свято. Час прощатися.
2-й ведучий. Та ми сподіваємося на нові цікаві зустрічі з ва-ми, шановні наші гості.
До глядачів виходять усі учасники свята. Наперед виходять
у ч н і - ч и т ц і (1-й учень тримає писанку).
1-й учень
Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До вищих, до церковних позолот.
(Передає писанку 2-му учню.)
2-й учень
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце, полотно небес,
І крашанку, як усмішку, підносить.
Христос воскрес! (Передає писанку 3-му учню.)
3-й учень
Воістину воскрес!
І дзвони засріблилися завзяті,
І ніби покотились між людьми:
«Христос воскрес!»
Чи, може, на цім світі
Із бездуховності воскресли ми!
Свято закінчується.
Категорія: Народні свята | Додав: uthitel (07.12.2013)
Переглядів: 1533 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: