Сценарій "А вже Покрова відцвіла..." - Народні свята - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Народні свята

Сценарій "А вже Покрова відцвіла..."
Дійові особи
Учні-читці Господиня
(чотири особи) Фольклорний гурт дівчат
в едуча Танцювальний гурт дівчат
Зал святково прикрашений осіннім листям, кетягами калини,
вишитими рушниками. На центральній стіні прилаштовано
великий плакат з назвою свята.
До залу входять д в о є у ч н і в - ч и т ц і в та в е д у ч і.
1-й учень
Осінь на землю тихенько спускається,
В небі летить, наче птах.
Крилами-хмарами небо вкривається
Пухом тумани із крил її падають,
Стеляться в вільних степах,
Літо зелене і радісне згадують.
2-й учень
Стріпує крилами осінь широкими,
Роси спадають у млі,
Ллються крізь неї дощами-потоками.
Літо веселе, співоче минається,
Спокій стає на землі…
Тиха, задумлива осінь спускається.
в е д у ч а. Непомітно, але впевнено вступила у свої права зо-лота осінь. Розпочалася вона зі свята Семена Стовпника — 14 вересня. До речі, в допетрівській Русі Новий Рік починали саме на
Семена. У цей день віншувалося бабине літо. Але, мабуть, най-визначнішим святом осені в Україні є свято Покрова. Саме про
нього і йтиметься сьогодні.
Звучить лагідна українська народна музика. До залу
входить т а н ц ю в а л ь н и й г у р т д і в ч а т, виконує танець
із рушниками.
До залу входить Го с п о д и н я.
Г о с п о д и н я (звертається до глядачів)
Добрий вечір, мої друзі! Прошу до світлиці
На веселі, на бадьорі наші вечорниці.
До залу входить ф о л ь к л о р н и й г у р т д і в ч а т, співає
пісню «Черемшина».
1-ша дівчина з гурту
Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі,
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.
Г у р т (разом)
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.
2-га дівчина з гурту
Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори,
Де з беріз спадають чисті роси,
Цвіт калини приколола в коси.
Г у р т (разом)
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.
3-тя дівчина з гурту
Вже за обрій сонечко сідає,
З полонини їй вівчар співає:
«Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару».
Г у р т (разом)
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.
4-та дівчина
Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемоша п’ють холодну воду.
У садочку вівчаря стрічає
Дівчинонька, що його кохає.
Г у р т (разом)
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.
Ф о л ь к л о р н и й г у р т відходить убік.
До залу вбігає т а н ц ю в а л ь н и й г у р т д і в ч а т,
виконує український народний танець. Потім приєднується
до ф о л ь к л о р н о г о г у р т у.
Г о с п о д и н я (звертається до дівчат). От я рада, що ви, ді-вчата, завітали до моєї хати. Поспілкуємось, повеселимось. А від
усмішок дівочих моя оселя розцвіте, немов калина в лузі.
Із ф о л ь к л о р н о г о г у р т у виходять наперед три дівчини,
виконують українську народну пісню «Ой чого калина віти
похилила».
Г о с п о д и н я. Дякую за пісню, любі мої. Калинонька завжди
вважалася символом дівочої краси. І українські дівчата ставили-ся до неї з особливою пошаною.
Наперед виходять ф о л ь к л о р н и й та т а н ц ю в а л ь н и й
г у р т и.
Ф о л ь к л о р н и й г у р т (разом) . Ми тебе, калино, прославляє-мо, ми тобі, калино, заспіваємо. (Відходить убік, співає українську
народну пісню «ой у лузі калина стояла».)
У цей час Го с п о д и н я підносить дівчатам
із т а н ц ю в а л ь н о г о г у р т у велику таріль із кетягами
калини. Та н ц ю в а л ь н и й г у р т виконує танець
із калиновими кетягами.
Г о с п о д и н я. 31 жовтня за старим стилем, а 14 жовтня — за
новим починається свято Покрова. В язичницькій Русі з Покро-вою були пов’язані дівочі мрії і сподівання. Покрова — божество,
покровителька жіночої, а більше всього — дівочої долі.
в е д у ч а. Козацтво України також вважало своєю покрови-телькою і заступницею Покрову Святої Богородиці. На Запо-ріжжі була церква Святої Покрови. І в усіх походах з військом
знаходився її образ.
Г о с п о д и н я. Існує переказ, що після зруйнування москаля-ми Січі Запорозької 1775 року, козаки, що пішли за Дунай, взяли
із собою образ Пресвятої Покрови.
в е д у ч а. А в народі свято Покрова ще й розпочинало сезон
сватань та весіль.
Дівчата щиро вірили в силу Покрови сприяти їхньому щастю.
Із самого ранку йшли вони в церкву і ставили свічки святим. Ді-вчата, котрі сподівалися цього року взяти шлюб, молилися:
Свята матір Покрівонька,
Ти завинь мою голівоньку
Чи в шматку, чи онучу,
Най ся дівкою не мучу.
Г о с п о д и н я. Традиційне українське весілля, як відомо, об’єд-нує кілька окремих сюжетів. Перед тим як узаконити шлюб, про-водили чотири дійства: оглядини, сватання, змовини, заручини.
Тільки після цього запрошували гостей, випікали коровай і пле-ли вінець для молодої.
в е д у ч а. Осінь, особливо її середина, багата на так звані
храмові свята. Здавна в Україні кожне село мало своє іменне
свято.
Свято Покрова — це свято і дівочої ворожби. Кожна дівчина
хоче знати, коли вийде заміж. Цієї ночі дівчата чіпляли рушник
за вікном на знак того, що їй пора подавати рушники сватам. Ко-ли на ранок він буде вологим, то милий невдовзі прибуде. Отже,
коли Покрова одцвіла, ще залишаються шанси у дівчат до Пили-півського посту вийти заміж. Покрова — божество, покровитель-ка дівочої долі, славне осіннє свято.
До залу входять у ч н і - ч и т ц і.
3-й учень
Не дихаймо, нехай це ластовиння,
Оранжеве, брусничне, золоте,
Гойдається край ситного цемріння,
Аж поки сніг його не примете.
І срібні берелосі волосинки
Нехай співають щось весільне нам
Давно забутим голосом билинки,
Що кличе не докличеться у храм.
4-й учень
Пожухлої трави притихла мова
Уже відходить втомлено й зове
Кудись. Але ще не збулась Покрова,
Бо крізь мале віконце вітрове
Не розпізнати і не угадати
Її утаємничений прикіс.
Ми бачимо лише ріг старої хати,
Й мовчить, затамувавши подих, ліс.
Немов ось-ось вона поважно вийде,
Розвіє, розрушить геть усе
І нас кудись із листям понесе.
Всі учасники свята виходять до глядачів, дякують за увагу.
Свято закінчується.
Категорія: Народні свята | Додав: uthitel (05.12.2013)
Переглядів: 921 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: