Тема. Роде наш красний. - Години спілкування 5-9 клас - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Години спілкування 5-9 клас

Тема. Роде наш красний.
Тема. Роде наш красний.
Мета: ознайомити учнів із поняттями «рід», «родина», «родовід»; виховувати в них шанобливе ставлен-ня до батьків та членів своєї родини; розвивати бажання робити своїм близьким приємне, бути
до них чуйними, уважними; оспівувати предків.
Обладнання: аудіозапис української народної пісні «У полі кали-на», пісні «Сік землі» у виконанні Ніни Матвієнко;
малюнок дерева з відтятим корінням; роздаваль-ний матеріал (роздруковані картки з прислів’ями,
з текстом «Наказ дітям»); плакат із прислів’ями,
що роздруковані на картках.
Хід заняття
Учитель просить учнів уважно прослухати українську
народну пісню «У полі калина» і відповісти на запитання.
(Звучить аудіозапис пісні.)
У полі калина
У полі калина, у полі червона
Хорошенько цвіте.
Приспів:
Ой роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося —
Небагацько нас є.
Що перший цвіточок —
То рідний батенько,
Хорошенько цвіте.
А другий цвіточок —
То рідная ненька,
Хорошенько цвіте.
А третій цвіточок —
Рідна сторононька,
Хорошенько цвіте.
Запитання до учнів.
Як ви гадаєте, що символізує в цій пісні образ калини?
Що то за дивна калина, на якій усього три цвіточки? (Вона
символізує весь рід.)
Слово вчителя.
Іншими словами, це образ отого великого родового де-рева нашого народу й кожної людини. До свого роду звер-тається автор: «Не цураймося, признаваймося — небагацько нас є!»
Запам’ятайте цей символ!
А тепер гляньте ось на цей малюнок. (Учитель демон­
струє зображення дерева. )
Запитання до учнів.
Що ви бачите на ньому? (Сильне, могутнє дерево. Але
в нього відтяте коріння.)
А тепер скажіть, що станеться з деревом, коли його зрі-зати в корінь? (Воно зав’яне, всохне .)
А чому всохне, пропаде? Що дає дереву коріння? (Дає
соки земні. Дерево бере сили від землі корінням! )
Слово вчителя.
Ось і в словах пісні «Сік землі», що співає Ніна Матвієн-ко, йде мова про родове дерево:
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
(Звучить аудіозапис .)
А тепер уявіть собі, що це не дерево, а ваш рід.
Що таке рід? Це — одне чи ряд поколінь, які пішли від
одного предка: рід по маминій лінії, по батьковій.
Запитання до учнів.
Що тут є корінням і де б ви на цьому дереві знайшли
самих себе, найменших членів роду? ( Ми — молоденькі зе­
лені листочки, гілки — наші тато й мама. Стовбур, що
ближчий до нас, міцний, це, можливо, наші дідусі й бабусі.
А коріння — це всі наші прадіди, ті, хто жив сто чи двісті
років тому.)
А тепер знову уявіть собі, що якась сила чорним страш-ним мечем відтяла ваше коріння. Чи довго зеленітимуть
листочки? ( Ні, вони скоро зів’януть ).
А чи знаєте ви, яка в тому корінні сила? (Коли в корінні
дерева — сік землі, то в корінні кожного родового дерева —
пам’ять народу.)
Слово вчителя.
Так, людина без пам’яті про своїх предків слабка, їй не-має звідки черпати сили для життя. Людина без роду — як
листок, відірваний від дерева.
За рікою голубою —
Три шляхи в Карпати.
Там Святвечір з колядою
Вчились віншувати.
Із-під криги, із-під льоду
Гонить хвиля воду.
Нема роду переводу
Та й не буде зроду.
Загули мости кленові,
Розцвіли зірниці.
Довкіл столу всі братове,
Біля них — сестриці.
Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля,
Будем долю віншувати,
Щоб вродила доля,
Щоб дала нам щастя, вроду
І живлющу воду.
Нема роду переводу
І не буде зроду.
А чи в кожного з нас є оте святе — ота пам’ять
родовідна? Чи кожний із нас пам’ятає своїх дідуся, бабусю,
близьких і далеких родичів?
Хто з вас може розповісти про своїх рідних, сімейні
реліквії, які передаються з покоління в покоління?
Якщо в людини сильний рід, їй ніщо в житті не страшне!
творче завдання « моє родове дерево».
Учитель роздає учням чисті аркуші паперу і просить їх
намалювати свої родові дерева. Після цього учні за бажан-ням розповідають про свої родини.
Слово вчителя.
А тепер поговоримо про те, як шанували колись люди
своїх родичів. «Що перший цвіточок — то рідний батень-ко»,— співається в народній пісні. Отже, батько в родині був
найстаршим. Батько батьків. Його слово було законом для
всього роду. Коли він помирав, нащадки оберігали його мо-гилу, яка була святим місцем для сім’ї.
Ще стародавні слов’яни шанували своїх померлих роди-чів, поклонялися їм, приносили жертви в спеціальні поми-нальні дні. І досі такі дні є в різних народів. Могили предків
були найсвятішими.
Коли древні воїни йшли на бій за свою державу, брали
із собою грудочки землі. Чому? Бо в тій землі були похо-вані їхні предки, та земля мала оберігати воїна від ворожо-го меча. І досі така традиція збереглася в Україні, у наших селах.
Запитання до учнів.
Яке поняття ви вкладаєте в слово «родина» (сім’я)?
(Родина (сім’я) — це мама, тато, брати і сестри, бабуся і дідусь; можуть бути прабабуся, прадідусь, які проживають разом.)
А як ще ми називаємо старших родичів? (Предками, пращурами. )
Головною берегинею роду була мати. Вона за своєю при-родою є втіленням ласки, ніжності, доброти. Скажіть, яки-ми словами можна звернутися до мами? (Мамо, мамонько,
мамочко, мамулечко, мамусенько, мамусю, матусю, мамцю,
матінко, матіночко.)
виступ учня-читця.
Учень
Я прокидаюся рано —
Й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну —
Бачу матусю свою.
Мати — досвітня пташинка,
Лиш засіріє — уже
Ходить по хаті навшпиньки,
Наче мій сон береже.
Мати — то сонечко рідне,
Сонечко, хоч і земне,—
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
Запитання до учнів.
Батько був господарем дому! А якими словами можна звер-нутися до тата? ( Тату, татку, таточку, татеньку, татусю,
татуленьку, татуненьку, татусику, татцю, батеньку.)
Слово вчителя.
Батьки були в усьому прикладом для дітей. Тож і в при-слів’ях говориться про це.
робота з прислів’ями.
Учитель пропонує учням об’єднатися в групи і кожній
роздає картки з прислів’ями:
Яблуко від яблуньки недалеко падає.
За науку цілуй батька і матір у руку.
Яке дерево — такі в нього і квіточки.
Який дуб — такий тин, який батько — такий син.
Який кущ — така калина, яка мати — така й дитина.
Від родини йде життя людини.
Яка гребля — такий млин, який батько — такий син.
Не навчив батько — не навчить і дядько.
Завдання : сформулювати думку, яку закріплено в них.
На дошку вчитель вішає плакат із прислів’ями, що роз-друковані на картках.
Після обговорення в групах учні роблять висновок: кож-на сім’я хоче, щоб із дитини виросла добра, чуйна, лагідна, розумна людина.
Слово вчителя.
Якщо ти будеш нечемно поводитися, ображати друзів та
менших товаришів, то всі подумають, що і у твоїй родині
себе всі так поводять, що і мама з татом такі ж сварливі
й невиховані, як і ти. А тому, перш ніж щось робити, по-думай, що інші скажуть і що будуть думати про тебе і про твою сім’ю. Треба дбати про свою родину, берегти її, рости чемними, ввічливими, доброзичливими.
Людське безсмертя з роду і до роду
У вись росте з корінням родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле
І вміє шанувать сучасне,—
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне!
Запитання до учнів.
Чи сподобались вам ці слова?
Над чим ви замислились, слухаючи їх?
Слово вчителя.
«Шануймо наших батьків!» — так велить Біблія. Майже
три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях,
які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були ви-різьблені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб доб-ре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі».
Наші батьки — це мама і тато, а батьки наших батьків —
дідусь і бабуся. Тільки вони нічого не пожаліють для своєї
дитини, це вони у хвилину небезпеки ніколи не згадають
про себе, усе віддадуть для того, щоб захистити свою дити-ну, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб жилося
їм краще. Їх любов не знає кордонів страху, сумнівів, розра-хунків.
Запитання до учнів.
Якими ласкавими словами називаєте ви своїх бабусь,
дідусів?
Слово вчителя.
Хто з нас не пам’ятає незабутніх бабусиних казочок!
А розповіді й бесіди дідуся, що вчать життєвої мудрості?
А чого тільки не навчать нас працьовиті бабусині руки! Ба-буся і дідусь передають нам численні народні звичаї й тра-диції, успадковані від попередніх поколінь. Досвід, який ми
отримуємо від них, залишається золотим набутком на все
життя.
А кому не доводилося бачити, якою радістю спалахують
старечі очі, коли онук чи онука скаже: «Дорогенька моя ба-бусю»! Та якщо старші родичі не відчувають уваги, піклування, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, не-потрібним для своїх дітей, онуків.
Отж е, треба шанувати людей, завдяки яким ви з’яви -лися на світ. Про це говорить і В. О. Сухомлинський. По -слухайте його поради.
• Якщо ти байдужий, безсердечний зі своєю матір’ю,
батьком — такими ж будуть і твої діти. У моральних
взаєминах усе «повторюється спочатку».
• Умій відчувати найтонші рухи душі батька. Його не-вдачі й неприємності на роботі — твоя біда, його хво-роба — твоє горе.
• «Три лиха є у чоловіка — смерть, старість і погані
діти», — говорить українська народна мудрість.
Старість неминуча, смерть невблаганна — перед ними
ніщо не може зачинити двері твого дому. А від поганих
дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить
не лише від батьків, але й від самих дітей.
• Жити для людей — це значить, насамперед, бути
справжнім сином свого батька, справжньою дочкою.
Умій жити для людей. Це вміння не завчається за під-ручником. Воно осягається всім життям.
• Бути слухняним сином, слухняною дочкою — це не
значить втратити своє обличчя; повага до батьків — не безмовна покора.
• Будь-якого працівника — від сторожа до міністра —
можна замінити таким же або ще здібнішим працівни-ком. Хорошого ж батька замінити таким же хорошим батьком — неможливо.
• Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — це зна-чить вони говорять погане про тебе.
• На жаль, у житті, як виняток, трапляються батьки
й матері, які не мають морального права веліти, які
не заслуговують ні поваги, ні покори. Якщо тобі ви-пала доля бути сином такої людини, умій боротися за правду, умій стверджувати свою людську гідність, бути непохитним.
творча робота «Старовинна порада».
Учитель роздає учням картки, на яких роздрукований
текст «Наказ дітям», і просить відновити його (можна ско-ристатися підказками).
НАКАЗ ДіТям
Батько й мати дали тобі життя і живуть для твого …
Все, що тобі дають батько й мати, — це їхня …, піт, уто-ма. Умій … працю батьків. Найбільше щастя для матері
й батька — твоя …, … до науки, … до старших. Якщо люди
вважають тебе недоброю людиною — це велике … для твоїх батьків.
Любити їх — означає приносити у дім … і …. Твоя
сім’я — це не тільки батько і мати, це й ви, …. Це твоя
…, твої …. Запитуй у батька і матері … на те, чого без них
робити не можна, або ж безтактно. Бути хорошими дітьми
означає — не …, щоб життя батька й матері було отруєне
твоїми … вчинками. Умій віддячувати батькам. Близько
приймай до … найважчі душевні муки батька й матері,
їхня хвороба — твоє …, їхні невдачі, неприємності на ро-боті — твоя …. Бережи здоров’я батьків. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість … чи …. Будьте ж гідними своїх …!
Підказки: щастя, праця, цінувати, працьовитість, лю-бов, повага, горе, мир, спокій, діти, поведінка, вчинки, дозволу, допустити, поганими, серця, горе, біда, сина чи доньки, батьків.
Заключне слово вчителя.
Шанування батьків — один із найсвятіших обов’язків
людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять,
виховують, учать добра, пестять, люблять. Вони тяжко
страждають, якщо їхніх дітей спіткало лихо, і розцвіта-ють, стають молодшими, веселішими, сильнішими, коли бачать, що їхні діти виросли порядними людьми. Батьки — захист і притулок для дитини. Все-все, що є в нас найкращого, все від них — рідненьких. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою?
Категорія: Години спілкування 5-9 клас | Додав: uthitel (20.11.2013)
Переглядів: 1917 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: