Тема. Правда. Складання хрестоматії моральних цінностей людства. - Години спілкування 5-9 клас - Виховна робота - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Виховна робота » Години спілкування 5-9 клас

Тема. Правда. Складання хрестоматії моральних цінностей людства.
Тема. Правда. Складання хрестоматії моральних цінностей людства.
Мета: розкрити поняття «правда» і «неправда»; узагаль нити знання учнів про переваги добрих учинків,
загальнолюдські правила суспільного життя; спо-нукати учнів до виконання моральних правил люд -ських чеснот; сприяти осмисленню та розумінню
ними переваг духовних цінностей над аморальни-ми; виховувати в учнів доброту, людяність, спра-ведливість і взаємоповагу.
о бладнання: роздавальний матеріал (тест «Чому я ніколи не
брешу і нікого не одурюю»).
Хід заняття
Слово вчителя.
Протягом багатьох століть у людства складались свої
принципи і закони життя, моральні цінності. Сьогодні
ми розглянемо поняття «правда» і «неправда», прослід-куємо, як їх відображено в українському фольклорі, на-ведемо приклади з життя, де ми стикаємося з правдою
і неправдою.
Поняття справедливості, добра і правди постало перед
людством із давніх-давен, коли люди вірили у богів. Про це
свідчить така легенда.
Високо на самому світлому небі царює чистий та пра-ведний Дажбог — Сонце. Дажбог прийшов у світ дарувати
людям білий день, ділити з ними їх щастя, долю, добро
та любов. Колись давно боги до підніжжя високої гори
скинули страшного Змія-Дракона, що правив злом і пе-ретворював усе у скляну пустелю. Після перемоги Божича над Змієм скляні гори стали золотими, а гора, на якій по-селився молодий Божич-Сонце, стала називатись Хорив-горою Сонця. Там, на золотій горі, серед музики білого
світла росте райський сад, родить всяка садовина. Колись разом із першопроменями молодого сонця Божича на зем-лю прийшла і людина, бо завжди жила в Сонці, у його
трепетнім серці. Серед вічного життя, де царює нерозгада-на тайна світлого Божича, людина стала найкращим його
творінням, а Дажбог для неї — світлом любові, мудрості й правди.
І в Дажбога був син Світовид-бог, якому доручено пиль-нувати, щоб на землі й небі здійснювалися священні зако-ни Дажбога. Для демонів ночі він — божество жаху, а для
людей — бог перемоги світла над тьмою, добра над злом,
правди над неправдою.
Як бачимо, у стародавніх віруваннях існував навіть бог
сонця, мудрості та правди — Дажбог. Наші пращури вша-новували і його сина — бога Світовида.
Із самого нашого дитинства батьки, бабусі та дідусі,
учителі й вихователі, вчать нас говорити правду.
Запитання до учнів.
Як ви розумієте значення слова «правда»?
Слово вчителя.
Тлумачний словник дає таке визначення: «Правда — це
те, що відповідає дійсності, істина; певна сукупність до-стовірних відомостей про що-небудь».
творче завдання «Фея правди».
Учитель просить учнів уявити, що фея правди доторкну-лася до них своєю чарівною паличкою — і вони розучилися
обдурювати, і пропонує їм протягом тижня говорити лише
саму правду.
Учні можуть вирізати з картону сердечко правди і завж-ди носити його при собі, щоб воно допомагало їм говорити
правду. У кінці тижня вчитель обговорює з учнями, що змі-нилося в їхньому житті.
Учитель пропонує учням розказати, що зміниться у їх
сім’ї, місті або країні, якщо люди перестануть обдурювати
одне одного.
Гра «Коло чесності».
Учні поділяються на дві команди. Члени однієї команди
встають у коло на відстані витягнутої руки один від одного
і, узявшись за руки, піднімають їх угору. Це коло чесності.
Члени другої команди встають у ланцюжок один за одним
і під веселу музику вбігають у коло й вибігають із нього
подібно струмочку. Коли музика зупиняється, учні, ство-рюючи коло чесності, опускають руки і нікого не випуска-ють із нього. Ті, хто залишилися в колі, по черзі розказу-ють про які-небудь чесні вчинки. Потім команди міняються
місцями.
Бесіда.
Коли ви говорите неправду, що ви після цього відчу-ваєте?
Як, на вашу думку, навчитися бути правдивим?
Чи бувають у житті ситуації, коли людина може сказати
неправду?
Коли вам говорять неправду, чи здогадуєтеся ви про це?
Хто у вашій сім’ї найчесніший? Розкажіть про людину,
яка є для вас прикладом чесності.
Як ви вважаєте, чесність ускладнює життя людині чи полегшує його?
Якби ви познайомилися з найчеснішим правителем на землі, про що б у нього запитали?
творче завдання « не обдурюй».Учні по групах відповідають на одне з нижче наведених
запитань.Що відбувається, коли обдурюють:
• діти — своїх батьків?
• батьки — своїх дітей?
• лікарі — хворих?
• учителі — учнів?
• учні — учителів?
• правителі — народ?
• брати і сестри — одне одного?
Після того як учні дадуть відповіді на запитання, разом
з учителем вони обговорюють, як навчитися ніколи не обду-рювати одне одного.
Слово вчителя.
Мабуть, немає на світі жодної людини, яка б завжди го-ворила правду і ніколи не обманула. У народі кажуть: «Нема
того дерева, щоб на ньому птиця не сиділа, нема того чолові-ка, щоб хоч трохи не збрехав».
Давайте подумаємо, чому виникає неправда і звідки вона береться.
1. «Неправда виникає в першу чергу там, де існує при-мушування» (К. Федін). Наприклад, коли людину
просять зробити якусь справу, а це їй нецікаво, вона
не виконує завдання, починає механічно чи свідомо
виправдовуватись і говорити неправду.
. Багато людей вважають себе хитрішими за інших і думають, що можна обманути і ніхто не знатиме правди.
«Можна бути хитрішим за іншого, але не можна
бути хитрішим за всіх» (Ф. Ларошфуко). На комусь-таки ця людина «спіткнеться», і правда вийде на поверхню.
3. Людина обманює зі страху, боячись, що її покарають
за якийсь поганий учинок.
4. Деякі обманюють просто тому, що так роблять інші,
або тому, що їх самих часто обманюють.
5. Часто людина не може сказати правду, бо сама боїть-ся її почути.
6. Деякі люди обманюють жартома.
«Навіть у дрібницях треба бути правдивим» (М. Ост-ровський). Коли людина раз сказала неправду і це «зійшло
їй з рук», то хочеться вчинити так і наступного разу. Одна
неправда породжує іншу. Та й іноді людині важко зупини-тись і виплутатися з брехні.
Брехня схожа на снігову кулю, чим більше її котити, тим
більшою вона стає.
Бесіда.
Що відчуває людина, яка сказала неправду? (Її мучить
совість, не дає спокою сумління. Хто сумління не має, той
правди не знає.)
Як можна виявити, що говорить людина — правду чи
неправду? ( По її голосу, мові.)
Як говорять правду? ( Де мало слів, там більше правди.
Правда коротка, а брехня багатослівна. «Коли людина не
має іншого наміру, як сказати правду, їй достатньо декіль­
кох слів» (О. Толстой ).)
Як кажуть неправду? ( «Неправду не можна сказати просто: вона вимагає гучних слів і багатьох прикрас» (М. Горький). Найбільша брехня часто виражається мов­чанням. )
А що може бути гірше від неправди? (Часто трапляється так, що людина хоче сказати правду, але її не договорює.
То така напівправда ще гірша від брехні: брехню легше роз­
пізнати, ніж напівправду, яка маскується, щоб обманути двічі.)
Скажіть, будь ласка, чи бувають такі випадки в житті,
коли сказана неправда може бути виправдана? Наведіть
приклади.
Чи можна приховати правду? (Скільки б зусиль не доклала людина, щоб приховати правду, все одно рано чи пізно таємне стане явним.) Які приклади з життя ви можете навести?
Запитання до учнів.
Чи згодний ти з тим, що «Правда дорожча від золота»?
Поясни.
Може незначний обман не такий і страшний? Поясни
свою точку зору.
Слово вчителя.
Відомий французький письменник Е. Золя сказав: «Якщо
ви приховаєте правду і закопаєте її в землю, вона неодмінно
виросте і набере такої сили, що одного разу, коли вона ви -рветься, то знесе все на своєму шляху». Підтвердження цієї
думки можна знайти і в українському фольклорі, зокрема
у прислів’ях і приказках.
робота з прислів’ями.
Що правда, то не гріх.
Правди, як шила у мішку, не сховаєш.
Правда і в морі не тоне.
Двічі з неправдою не пройдеш.
Правда, як олія: скрізь наверх спливає.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Маленька правда переможе велику неправду.
Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Слово вчителя.
Чи завжди ми можемо розпізнати правду і неправду? Да-вайте спробуємо це зробити, послухавши ось таку притчу.
Колись в якійсь країні, у якомусь місті чи селі жив скульптор. Був він досить популярний серед народу. Люди цінували його витвори, милувались ними, вельможі за них щедро платили.
Якось вирішив скульптор виліпити Адама — першо-го чоловіка на землі, зачинателя роду людського. Ніхто до цього за таку справу не брався. «Не годиться першого чоловіка втілювати в глині, треба знайти надзвичайний матеріал», — міркував собі скульптор і взявся ліпити із
хліба святого. Не встиг завершити роботу, як до нього вже зайшов перший відвідувач, шанувальник таланту. Це був дідусь із сивим волоссям.
— Я виліпив Адама — зачинателя роду людського! — похвалився скульптор.
— А ти його бачив?
— Ні,— заперечливо похитав головою скульптор.—
Я його душею відчув.
— Не все можна уявити,— сказав старий.— Я тебе по-знайомлю з тими, хто знав Адама. Це дві сестри. Встань удосвіта, вийди на битий шлях — і зустрінешся з ними.
Скульптор вчинив так, як учив його дідусь. Довго чека-ти не довелося. Бачить — іде назустріч йому гарна дівчина, вбрана у шовк і золото. Зроду-віку такої краси не бачив.
— О скульпторе,— мовить вона солодким голосом,— ти створив шедевр, ти створив ідеал людини! Тебе за це треба по-царськи нагородити і прославити твоє ім’я у віках!
Стало митцеві аж до млості. Коли це чує:
— Не гадай, скульпторе, що піймав Бога за бороду!
Звідкілясь з’явилася жебрачка. Шмат сірої матерії при-кривав її голе, посиніле від холоду тіло, смутні очі світи-лися джерельною чистотою.
— Ти зіпсував людську працю — хліб. І створив не Адама — зачинателя роду людського, а себе, своє я. І думав ти лише про славу і гроші. Скульптор так розсердився, що не
стримався, підняв грудку землі й жбурнув у жебрачку.
Запитання до учнів.
Як описано першу дівчину?
Що вона сказала скульптору? Яким голосом мовила?
Як була одягнена її сестра?
Що вона сказала скульптору? Чому вона так сказала?
(Бо гріх ліпити з хліба.)
Чи сподобалось це митцеві?
Чи впізнали ви цих сестер? Як їх звали?
Слово вчителя.
А зараз я зачитаю вам кінцівку притчі.
Мало хто з людей пішов милуватися витвором скуль-птора. Та той був самовпевнений і завжди настоював на своєму: «Правда сказала мені, що я створив Адама, пер-шого чоловіка». І невтямки було йому, що жбурнув грудку в саму Правду — голу, сумну і тривожну.
Хіба може бути правда в золоті й шовку та з улесливою мовою? То лиш неправда прикривається коштовностями з розрахунку на людську слабість.
Про це говорять і народні прислів’я:
Правда в постолах, а неправда в чоботях.
Правда край порога, а неправда — біля стола.
Правда холодна, а брехня тепла.
Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.
Правда та кривда — як вогонь та вода.
Бесіда.
З добром і злом, правдою і неправдою ми зустрічаємось
у народних казках. Давайте їх пригадаємо. («Про правду
і кривду», «Правда і неправда» .)
Чи завжди в казках добро перемагає зло, а правда —
кривду?
А як у реальному житті?
Перед кожним у житті постає питання: чи треба говори-ти правду?
А чому треба казати правду? Чому не можна обманюва-ти? (Після обміну думками учні разом з учителем роблять висновки, чому не можна обманювати: втрачається довіра
до людини; людина може втратити й друзів; брехня принижує людину; правду все одно не приховаєш; обманювати — гріх.)
робота з прислів’ями.
Хто вчора збрехав, тому й завтра не повірять.
Коли у брехуна хата зайнялася, ніхто не повірив.
Брехня і приятеля зробить.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
Хто не дотримує свого слова, той сам себе зневажає.
Як маєш брехати, то краще мовчати.
творче завдання « вислов свою думку».
Учитель ставить учням запитання «Чому ви осуджуєте
брехню?» і пропонує варіанти відповідей. Кожен учень оби-рає із них найбільш прийнятну думку і пояснює її.
Варіанти відповідей:
• Навіщо ж одурювати? Навіщо брехати? Я ніколи не брешу і нікого не одурюю! Можу назвати десять при-чин, чому я цього не роблю!
• Щоб не засмучувати тих, хто мене любить.
• Якщо я одурюватиму, мені перестануть вірити. Сьо-годні обдуриш — завтра тобі не повірять!
• Якщо ти брехатимеш, то і тобі стануть брехати.
• Тому що на обмані нічого надійного не побудуєш; усе буде несправжнім.
• Тому що одурювати соромно; це непристойно.
• Тому що я правди не боюся; брешуть тільки боягу-зи.
• Правду говорити легко. А якщо брешеш, треба весь
час про це пам’ятати, щоб не проговоритися.
• Тому що правда все одно вийде назовні — якщо не зараз, то потім.
• Тому що за обман можуть покарати.
• Я просто не хочу брехати — мені це осоружно.
Зафарбуй зеленим кружечки там, де ти згоден.
Можливо, ти запишеш ще причини, чому не треба бре-хати й одурювати.
Заключне слово вчителя.
Закінчити годину нашого спілкування я хочу словами
відомого російського письменника Льва Толстого: «Для того
щоб навчитись говорити людям правду, треба навчитись го-ворити її самому собі».
Категорія: Години спілкування 5-9 клас | Додав: uthitel (20.11.2013)
Переглядів: 1731 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: