Уроки 32—33 Тема. Культура зарубіжних країн у 1945 р. — початку ХХІ ст. - Всесвітня історія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 11 клас

Уроки 32—33 Тема. Культура зарубіжних країн у 1945 р. — початку ХХІ ст.
 
Уроки 32—33
Тема.   Культура зарубіжних країн у  1945  р.  —  початку  ХХІ ст.
  Мета:   розкрити особливості розвитку освіти, науки, літератури країн світу в  1945  р.  — 
початку ХХІ  ст.; виховувати повагу до історії; формувати вміння захищати по -відомлення та складати таблиці.
  Очікувані    учні зможуть характеризувати основні тенденції й  течії світової літератури, 
  результати:  образотворчого мистецтва, архітектури, музики, театру, кіно й  спорту.
 Основні  поняття:   соціалістичний реалізм, неореалізм, поп-арт, функціоналізм.
 Обладнання:   пк , мультимедійний проектор, ілюстрації, додаткова література.
  Тип уроку:   комбінований.
ХІД Урок У
  I.   Організаційний мО мент
  II.   а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів
  ; Тестові завдання
1.   Коли  було  запущено  перший  штучний  супутник  Землі?
А  1956  р.
Б  1957  р.
В  1958  р.
Г  1959  р.
2.   Перший  у  світі  політ  людини  в   космос  був  здійснений 
Ю.  Гагаріним:
А  12  квітня  1964   р.
Б  12  квітня  1962   р.
В  12  квітня  1961   р.
Г  12  квітня  1963   р.
3.   До  комп’ютерної  революції  привели  відкриття  в  галузі:
А  біології,  біохімії,  генної  інженерії
Б  оптики,  механіки,  радіофізики,  рентгенофізики
В  ядерної  фізики,  фізики  плазми
Г  космічних  досліджень,  генетики,  плазмової  технології
4.   Із  1981   р.  США  стали  запускати  космічні  кораблі  багато-разового  використання,  які  називали:
А  «кораблики»
Б  «чайки»
В  «човники»
Г  «літаки»
5.   Коли  американські  вчені  винайшли  транзистор,  який  за-мінив  електронні  лампи?
А  1947  р.
Б  1948  р.
В  1949  р.
Г  1950  р.
6.   Комплекс  змін  у  сільському  господарстві  країн  у   70-х  рр. 
ХХ  ст.,  який  спричинив  різке  збільшення  кількості  світо -вої  сільськогосподарської  продукції,  називається:
А  Оксамитовою  революцією
Б  помаранчевою  революцією
В  науково-технічною  революцією
Г  «зеленою  революцією»
7.   У центрі уваги гуманітаріїв усіх країн світу стоять питання про:
А  ставлення  до  загальнолюдських  цінностей
Б  домінування в  управлінні державою груп наукових спеціалістів
В  впровадження  принципів  авторитаризму  в  систему  за-гальнолюдських  відносин
Г  формування  єдиної  загальноєвропейської  нації
8.   НТР  —  це:
А  докорінне  якісне  перетворення  продуктивних  сил
Б  створення  матеріально-технічної  бази  держави
В  удосконалення  соціально-економічної  ситуації  в  державі
Г  створення  нового  високорозвиненого  суспільства
9.   Виберіть  три  ознаки  постіндустріального  суспільства.
А  створення  економіки  послуг
Б  визначальна  роль  теоретичного  знання  як  джерела  ново-введень  і  політичних  рішень
В  визначальна  роль  практичного  знання  як  джерела  ново -введень  і  політичних  рішень
Г  створення  умов  для  управління  державою  групами  полі-тичних  керівників
Д  створення  нової  «інтелектуальної»  техніки
10. Розташуйте  події  в  хронологічній  послідовності  та  впишіть 
поряд  рік,  коли  вона  відбулася.
Створення  на  навколоземній  орбіті  міжнародної  космічної 
станції  «Алфа»  (1992   р.)
Перший  вихід  у  відкритий  космос  О.  Леонова  (1965   р.)
Стикування  в   космосі  кораблів  «Аполлон»  (США)  і  «Союз» 
(СРСР)  (1975   р.)
Введення в  дію першої атомної станції в   Обнінську (1954   р.)
Відкриття  Євротунелю  під  Ла-Маншем  (1994  р.)
  ; Бесіда
Назвіть  особливості  розвитку  культури  в  роки  Другої  сві -тової  війни.
  III.  в ивчення нО вих знань учнів
Освіта  у  1945  р.   —  на  початку  ХХІ  ст.
  ; Розповідь учителя
На  сьогодні  у  більшості  країн  світу  початкова  освіта 
є  обов’язковою,  безкоштовною,  загальною.
За  даними  ООН  25  млн  дітей  країн  Африки  та  Латинської 
Америки  мають  лише  початкову  освіту  і  після  закінчення  шко -ли  ідуть  працювати  низько  оплачуваними  робітниками.  Середня 
школа  —  це  5—9  класи,  надає  можливість  здобути  фундамен-тальну освіту з  основних предметів і  вступити до колегіумів, тех -нікумів,  або  продовжити  освіту  в   старших  класах.  10—12  кла -си  —  у  країнах  Західної  Європи,  Японії,  Скандинавії.  В  країнах 
Східної  Європи,  України,  Росії  навчаються  в   10—11-х  класах.
Після  закінчення  школи  можна  здобути  вищу  освіту  в  ін -ститутах  та  університетах.
  ; Самостійна робота за підручником
Опрацювати  відповідний  матеріал  підручника,  підготувати 
повідомлення  про  європейські  університети,  презентувати  її.
  ; Робота в  групах
Опрацювати  додатковий  та  роздавальний  матеріал,  вико-нати  завдання.
Група  1.  Заповнити  таблицю  «Масова  культура  та  її  роль 
у  суспільному  житті».
Масова культура Характеристика
етапи розвитку
види масової культури
вплив на суспільну 
свідомість
Група  2.  Заповнити  таблицю  «Розвиток  літератури  в   другій 
половині  ХХ  —  на  початку  ХХІ  ст.».
Країна Стиль у   літературі
Характерні ознаки 
стилю
Представники, назва 
творів
Група  1.  Заповнити  таблицю  «Напрямки  та  стилі  в  мисте -цтві  у  другій  половині  ХХ  —  на  початку  ХХІ  ст.».
Галузь мистецтва Представники Назва твору Стисла характеристика твору
Роздавальний матеріал
лІ тература
Етапами  художнього  осмислення  війни  стали  післявоєнні 
романи  німецьких  авторів  —  А.  Зегерс,  В.  Бределя,  Е.  М.  Ре-марка,  Б.  Апіца.  Долі  обдурених  нацистською  пропагандою, 
мораль  фізично  покаліченого  покоління  були  головною  темою 
творів  письменника  Г.  Біолля  і   скульптора  Ф.  Кремера.  Остан-ній  створив  чимало  скульптурних  композицій,  передаючи  по-чуття  і  силу  духу  в’язнів  концтаборів.
Бурхливі  події  ХХ  ст.  дали  багатьом  письменникам  привід 
до  історичних  паралелей.  Роль  насильства  в   історії,  значення 
видатної  особи  і  народу,  доля  творчої  інтелігенції  у   переломні 
епохи   —  ось  теми,  яким  були  присвячені  твори  Л.  Фейхтван-гера  «Лисиці  у   винограднику»,  «Мудрість  дивака»,  «Гойя». 
Латиноамериканський  роман  яскраво  представлений  творами 
Ж.  Амаду  (Бразилія),  М.  Асуела  (Мексика),  Г.  Маркеса  (Ко-лумбія).  Використовуючи  досягнення  світової  літератури,  вони 
розповіли  про  трагічну  долю  корінного  населення,  засилля  мо-нополії,  зловживання  диктаторських  режимів,  боротьбу  селян 
за  землю.  Латиноамериканська  проза  відрізняється  епічним 
характером  розповіді.  У  центрі  уваги  перебуває  найчастіше  не 
особа,  а   колектив  —  село,  місто,  народ.  Самостійним  персона-жем  нерідко  є  природа.
У  50-х  рр.  ХХ  ст.  у  літературі  з’являються  «розгнівані 
молоді  люди»  —  англійські  письменники  К.  Еліс,  Д.  Вейт, 
Д.  Осборн  та  ін.  Їх  твори  відрізнялись  антифашистською  спря -мованістю,  переживанням  за  долю  молоді,  презирством  до  рес-пектабельності  й  фальші.  Вони  відстоювали  свободу  особи  та 
її  право  на  самовираження.  «Розгнівані»  й   американські  «біт-ники»  стали  ідейними  попередниками  рок-руху.
Важливим  знаряддям  у   висвітленні  злободенних  проблем 
сучасності  став  реалізм.  Так,  у  творчості  американського  худож-ника  і  письменника  Р.  Кента  романі  Д.  Олдріджа  «Мисливець» 
показано  нерозривний  зв’язок  людини  з   природою,  загибель  якої 
веде  до  виродження  особистості  й   суспільства  загалом.
Правда  про  війни  в  Індокитаї  та  Алжирі  представле -на  в  романах  П.  Курдата  і  А.  Стіля,  у  кінострічці  О.  Стоуна 
«Взвод».  Злочинна  діяльність  спецслужб  відображена  в  рома-нах  Г.  Гріна  «Тихий  американець»,  «Наша  людина  у  Гавані», 
у   кінострічках  Д.  Даміані  і  С.  Поллана.
л яльковий театр
Ляльковий  театр  —  це  театральне  видовище,  у  якому  діють 
ляльки  (можуть  варіюватися  за  розмірами  і  формами,  наприклад 
бути  об’ємними  або  пласкими),  що  рухаються  за  допомогою  ак-торів.  Здебільшого  актори,  які  керують  ляльками,  сховані  або 
замасковані  від  глядача,  однак  останнім  часом  набув  поширення 
театр  ляльок  «вживу»  —  коли  глядачі  можуть  побачити,  як 
відбувається  процес  керування  ляльками.
Основною  ідеєю  лялькового  театру,  незалежно  від  його 
виду  і  форми,  є  здатність  за  допомогою  ляльок  створити  ви -ставу,  що  може  бути  розвагою  (майже  завжди),  культурною 
подією  з  дидактичним,  інформаційним  або  іншим  акцентом 
(функціональна  сторона  лялькового  театру,  театру  і  взагалі 
мистецтва).  За  допомогою  ляльок  актори  лялькового  театру 
(називаються  лялькарі)  здатні  створити  якраві  образи,  пере-дати  характерні  риси  людського  характеру  і/або  форми  по -ведінки,  актори  вкладають  в   «уста»  ляльок  (а  подеколи  і  без 
слів,  а  лише  грою)  повчальний  зміст,  важливу  інформацію  або 
навіть  соціальні  маніфести.
Крім  гри  ляльок  у  ляльковій  виставі,  зазвичай,  існує  го -лосовий  супровід  —  це  найчастіше  «озвучування»  ляльок  (іхні 
ролі,  які,  знову  ж  таки,  найчастіше  читають  лялькарі,  інколи 
інші  особи  або  одна  особа),  також  у   ляльковій  виставі  може 
бути  оповідання  (роль  оповідача),  як  на  виду  глядачів,  так 
і   поза  їх  очима.  Дуже  часто,  особливо  в  національних  ляль -кових  театрах,  вистави  відбуваються  під  акомпанемент  музич-них  інструментів,  з   використанням  інших  видів  традиційного 
мистецтва  тощо.
Театри  ляльок  розділяють  за  конструкціями  ляльок  та 
засобами  їхнього  керування  на  такі  види:
•   театри  горішніх  ляльок  —  рукавичні,  тростьові,  демон-стрування  вистав  з  ляльками  найчастіше  відбувається  над 
ширмою,  що  закриває  акторів.  У  всіх  означених  випадках 
актор,  що  рухає  лялькою,  внизу  неї,  а   лялька  —  відпо-відно  нагорі;
•   театри  нижніх  ляльок,  або  маріонеткові  театри  —  викорис-тання  маріонеток,  тобто  ляльки  рухаються  за  допомогою 
ниток  або  дроту,  а  актори,  які  ними  керують,  у  більшості 
випадків  над  ними;
•    театри,  де  ляльки  не  вгорі,  і   не  внизу  акторів,  що  ними 
управляють   —  до  цієї  групи  належать  величезне  чис-
ло  різновидів  лялькового  театру,  зокрема,  знаменитий 
театр  тіней  (з  усіма  його  національними  підвидами,  як 
скажімо,  яванський  ваянг,  турецький  карагьоз  чи  його 
грецька  адаптація  карагіозіс),  а  також  театральні  видо -вища  вертепного  плану  (український  вертеп,  білоруська 
батлейка  тощо),  різноманітні  види  синтетичного  ляль-кового  театру  (можна  виділити  в  окремий  вид)   —  від 
маріонеток,  що  управляються  не  вгорі,  а  на  рівні  акто -рів  (з  національними  підвидами,  як  японський  бунраку), 
до  перевдягнених  у  ляльки  акторів  (доволі  популярний 
нині  вид  костюмованих  вистав  можна  розглядати  і   як 
вид  лялькового  театру).
Різноманіття  форм  і  характеру  вистав  лялькових  театрів 
обумовлено  найчастіше  національними  традиціями  (так,  у  дея -ких  країнах  ляльковий  театр  був  першим  і  тривалий  час  навіть 
єдиним  видом  театрального  мистецтва),  а   також  специфікою 
постановочно-драматургічних  завдань,  що  стоять  перед  актора-ми,  умовами,  у   яких  відбуваються  вистави  та  взаємозв’язком 
з   іншими  видами  мистецтва  (графіка,  народна  іграшка,  скуль -птура,  театр  масок  тощо).
Яскраво  проявляються  методи  творення  лялькового  театру 
залежно  від  його  функціональності  —  інколи  за  допомогою 
лялькового  театру  виголошувалась  їдка  сатира  проти  існую-чих  порядків  і  владоможців  (повсюдно  у  Європі  за  Середньо -віччя,  коли  лялька  дозволяла  собі  сказати  те,  чого  не  могла 
виголосити  людина),  а  у  цілій  низці  країн  Сходу  завдяки  ви-ключній  майстерності  засобом  лише  традиційного  театру  тіней 
досягалась  постановка  масштабних  героїко-епічних  сказань, 
любовних  історій  зі  значною  кількістю  акторів  і  подій,  або 
реінісценцій  на  тему  національної  історії.  А  наприклад,  укра-їнський  вертеп   —  це  своєрідна  різдвяна  оповідь  про  Христа 
і   біблійні  події.
Головною  ж  неодмінною  рисою  будь-якої  лялькової  ви -стави  є   вміння  розважити  глядачів,  а   часом  не  лише  спонукати 
посміятись,  а   й  поміркувати.
У  ХХ   ст.  розвиток  лялькового  театру  в   країнах  світу  пі-шов  різними  шляхами  —  в  англомовному  світі  (Велика  Бри -танія,  США)  лялькарі  лишились  аматорами,  однак  завдяки 
комерціалізації  головного  персонажа  національного  лялькового 
театру  Панча,  вистави  Punch  &  Judy  Show,  що  показуються  на 
свята  або  на  ярмарках,  користуються  незмінною  популярніс-
тю.  Мандрівними  лишаються  здебільшого  і  трупи  лялькарів 
у   романському  світі,  включаючи  Латинську  Америку,  де  євро-пейські  традиції  поєдналися  з  індіанськими  та  африканськи-ми.  У   низці  країн  Європи,  зокрема  Франції,  Німеччині,  Чехії, 
Польщі,  Україні,  Росії  тощо,  ляльковий  театр  став  одним  із 
видів  класичного  театрального  мистецтва,  а  його  провідниками 
стали  дуже  часто  стаціонарні  заклади  культури   —  лялькові 
театри.
Так,  у  СРСР,  де  мистецтво  було  одним  із  чинників  дер -жавної  пропаганди,  наряду  з  мережею  державних  драматичних 
театрів  по  всій  країні  було  створенно  мало  не  в   кожній  великій 
адмінодиниці  дитячі  і,  зокрема,  лялькові  театри.  Подібна  ситу -ція  склалась  після  Другої  світової  війни  і   в  країнах  соцтабору, 
хоча  без  сталих  традицій,  які  існували  до  того,  ляльковий 
театр  в   Україні  чи  Чехії  ніколи  б  не  зміг  досягнути  сучасного 
рівня  професійності.  Найстарішим  професіональним  ляльковим 
театром  у   Європі  та  світі  традиційно  вважається  чеський  Те -атр  Спейбла  і   Гурвінка,  відкритий  у  1930  році.  Однак,  заради 
справедливості,  варто  зазначити,  що  перші  стаціонарні  театри 
виникли  в  німецькомовних  країнах  і,   зокрема,  першим  був 
Мюнхенський  театр  маріонеток,  що  відчинив  свої  двері  ще 
1900  р.,  а  задуманий  як  дитячий  стаціонарний  театр  ляльок 
його  творцем  Й.  Л.  Шмідом  існував  ще  в  середині  ХІХ   ст.
У  цілому  на  кінець  ХХ  —  початок  ХХІ  ст.  склалось  де -кілька  потужних  шкіл  лялькарів  зі  своїми,  у   першу  чергу,  ти-пами  ляльок,  манерою  ведення  вистав  тощо  —  пострадянська, 
зокрема  українська  та  російська,  центральноєвропейська,  зо-крема  чеська  і  польська,  західноєвропейська,  зокрема  німецька 
і   французька,  а  також  дуже  оригінальна  китайська.
Усі  держави  Центральної  Європи,  де  лялькові  театри  були 
державними  установами  (закладами  культури)  після  економіч-них  негараздів  90-х  рр.  ХХ  ст.  не  тільки  зберегли,  а   й  розви -нули  діяльність  лялькарів.  Стаціонарні  лялькові  театри  зараз 
з   успіхом  працюють  у  Польщі,  Чехії,  Болгарії,  Румунії,  Біло-русі,  країнах  Балтії,  Угорщині.
Розвиток  лялькового  театру  на  сучасному  етапі  виявляє 
декілька  протилежних  тенденцій  —  з  одного  боку,  етнізація, 
тобто  консервування,  інколи  розшукування  національного  ко-ріння  в   ляльковому  театрі,  з  іншого  боку  —  осучаснення  ляль-кового  театру;  останнє  стосується  як  модернізації  сюжетики 
вистав,  так  і  активного  використання  під  час  вистав  досягнень 
технічного  прогресу,  наприклад  відеоряду,  кінозображень, 
спецефектів  тощо.  Дуже  корисною  формою  взаємообміну  до-свідом  і   традиціями  є   проведення  різноманітних,  у   тому  числі 
вуличних,  як  національних,  так  і  міжнародних  фестивалів 
театрів  ляльок.
Словник
Неореалізм  —  напрямок  в  італійському  кіно  та  літературі 
40—50-х  рр.  ХХ  ст.  Визначальними  рисами  неореалізму  є   на-явність  документальної  основи  твору  (принцип  вірності  факту), 
увага  до  життя  пересічної  людини.
Неореалізм  найтиповіше  проявився  у  творчості  режисерів 
Р.  Росселіні  («Рим  —  відкрите  місто»),  Л.  Вісконті,  В.  де  Сіки, 
Дж.  де  Сантіса  та  інших.  Представниками  неореалізму  в   літера-турі  були  Р.  Вігано,  І.  Кальвіно,  К.  Леві,  Е.  де  Філіппо  та  ін.
Соціалістичний  реалізм  (скорочено  соцреалізм)  —  термін, 
що  закріпився  у  радянському  мистецтвознавстві  на  окреслен-ня  художнього  методу  літератури  і   мистецтва,  «що  являє  со-бою  естетичне  вираження  соціалістично  усвідомленої  концепції 
світу  й   людини,  зумовленої  епохою  боротьби  за  встановлення 
й  творення  соціалістичного  суспільства»  (визначення  ВРЕ).  Со-ціалістичний  реалізм  був  єдиним  офіційно  дозволеним  в  СРСР 
«творчим  методом»  літератури  і  мистецтва.
м аС ова культура
Розвиток  «масової  культури»  у   Європі  та  США  йшов  різ-ними  шляхами.  У  Європі  «масова  культура»  (народні  розваги, 
мистецтво  жонглерів,  мімів)  завжди  протистояла  культурі  офі-ційній,  контрольованій  державою  та  церквою.  У   США  «масо -ва  культура»  спершу  пропагувала  стереотипи  й  ідеї  офіційної 
культури,  основним  регулятором  якої  стала  реклама.  «Масова 
культура»  стала  такою  невід’ємною  частиною  культури  амери-канського  суспільства,  його  культурної  свідомості,  що  її  ви-вчення  переважає  в   системі,  наприклад,  американської  вищої 
освіти.  56  %  навчальних  курсів  у  США  присвячені  вивченню 
«популярних»  видів  культури  (курси  з   телебачення,  кіно,  ре -клами,  журналістики).
У  Великій  Британії  до  системи  університетської  освіти 
включаються  спеціальні  курси,  що  містять  матеріали  з  куль-тури  кіно,  музики,  наукової  фантастики  й   навіть  футболу.
«Маcoвa  культура»  справляє  величезний  вплив  на  всю 
культуру  в   цілому,  їй  властива  тенденція  до  гомогенізації, 
тобто  прагнення  надавати  культурним  явищам  однорідності.  На 
відміну  від  елітарної  культури,  тобто  культури,  орієнтованої  на 
окремі  смаки,  масова  культура  свідомо  орієнтує  поширювані 
нею  духовні  цінності  на  середній  рівень  масового  споживача. 
Бажання  надати  всім  елементам  культурної  системи  однорід-ності  та  абсолютної  схожості   —  суттєва  змістова  характерис-тика  «масової  культури».  Наділяючи  різні  культурні  явища 
певною  ціннісною  нейтральністю,  роблячи  основну  ставку  на 
видовищність,  «масова  культура»  орієнтується  у  своєму  впливі 
на  стереотипи  свідомості,  стандартні  штампи,  не  вимагаючи  від 
людини  витрат  розумової  енергії,  почуттів,  волі,  тобто  всього 
того,  чого  вимагає  серйозне  мистецтво.
Використання  таких  жанрів,  як  детективний  роман,  вес-терн,  мюзикл,  фільми  жахів,  дає  змогу  «масовій  культурі» 
створювати  світ  міфологічних  героїв  (супермен,  Кінг-Конг,  вам -пір,  Спайдермен  —  людина-павук,  Бетмен  —  людина-кажан), 
нові  виміри  дійсності,  нібито  доступні  всім.  Однак  прагнення 
до  масового  охоплення  (термін  «масова  культура»  містить  вка-зівку  на  масовість  цього  явища)  ґрунтується  не  на  змістовній, 
а   на  формальній  кількісній  ознаці.  Масовість  є  не  народність, 
а   кількісний  спосіб  виробництва  та  споживання.
  «Масова  культура»  принципово  псевдореалістична,  ґрун -тується  на  створенні  ілюзій,  вимислів,  міфів,  які  знімають  ре-альне  психологічне  напруження  і   компенсують  його  світом  ви-гаданих  мрій  і  фантазій.  У   цій  терапевтичній  функції  «масової 
культури»  немає  нічого  поганого.  Катарсис  традиційно  вважав-ся  найважливішою  функцією  мистецтва,  однак  «масова  культу -ра»  не  просто  культивує  видовищність  і  розважальність,  вона 
досить  часто  це  робить  на  шкоду  моральності  мистецтва.
Спираючись  на  власні  естетичні  принципи  та  механіз-ми,  «масова  культура»  володіє  високою,  а  часом  і   витонченою 
технікою.  Головний  засіб  дії  «масової  культури»   —  імідж  (об-раз),  уявлення  про  речі  та  людей,  цілеспрямовано  формоване 
засобами  масової  інформації,  зокрема  рекламою.  Імідж  нерід-ко  асоціюється  з  поняттям  престижності,  репутації.  Естетика 
й   методика  створення  іміджу  становлять  окрему  галузь  у   соці -альній  психології.  Поняття  «імідж»  слід  відрізняти  від  поняття 
«стереотип».  Якщо  стереотип  є   явищем  буденної  свідомості,  то 
імідж  включає  в   себе  кілька  обов’язкових  характеристик   — 
людина  з   народу,  турботливий  батько  тощо.
Певна  внутрішня  спорідненість  існує  між  «масовою  куль-турою»  та  контркультурою,  яка,  виникаючи  із  суспільної  по -треби  протистояння,  постає  в   певних  контрформах  культури  — 
мудрості  старозавітної,  інституту  юродства,  феномена  року, 
панків.  Вважається,  що  контркультура  є  ліворадикальною  іде-ологією  протесту,  витоки  якої  досить  різнорідні  й  еклектичні: 
деякі  філософські  концепції  (екзистенціалізм,  фрейдизм),  ро-мантизм,  окремі  традиції  утопічної  думки,  гуманізму  та  про-світництва,  елементи  раннього  християнства  та  східних  релігій -но-містичних  учень,  авангардні  ідеї  дадаїзму  та  сюрреалізму.
Контркультура,  як  і  «масова  культура»,  досить  демокра -тична  й   масова.  Зокрема,  у  такому  феномені  контркультури, 
як  рок-культура,  музика  є  зовсім  не  головною.  Основне  тут  — 
моральна  позиція  протистояння,  тип  існування,  «неписаний 
кодекс  честі»,  як  говорять  про  свою  культуру  самі  представ-ники  року.  Протистояння  це  має,  скоріше,  екзистенціальний 
характер,  ніж  політичний.  Воно  спрямоване  передусім  проти 
«істеблішменту»  (пильнованих  законом  і  поліцією  привілеїв 
однієї  частини  суспільства  за  рахунок  іншої,  респектабельності 
батьків,  їхнього  безконечного  конформізму  тощо).  Рок  —  це 
сублімація  розкутості  й  простоти.
Твір  масової  культури,  як  і   будь-який  товар,  за  рідкісним 
винятком  є   недовговічним.  Нерідко  він  спекулює  на  актуаль-них,  злободенних  темах:  СНІД,  наркотики,  природні  катакліз-ми,  найбільші  техногенні  катастрофи,  тероризм  тощо.  (Трагедія 
атомного  підводного  човна  «Курськ»  опинилася  у  сфері  уваги 
Голлівуду  через  декілька  тижнів  після  її  загибелі.)  Особливу 
увагу  «масова  культура»  приділяє  темі  агресії.  Жорстокість 
сцен  насильства  на  екрані  вражає  уяву  як  кількістю,  так  і  сво -єю  натуралістичною.  Достоїнства  того  або  іншого  бойовика 
нерідко  оцінюються  пропорційно  кількості  трупів  —  вигадане 
насильство  вабить  до  себе,  як  наркотик.  Пояснення  цьому  фак-ту  дається  на  підставі  філософії  З.  Фрейда.  Оскільки  культура 
пригнічує  в   людині  природний  початок,  інстинкти,  то  ілюзорну 
реалізацію  своїх  незадоволених  пристрастей  він  вимушений 
шукати  в  мистецтві.
Саме  тому  в  «масовій  культурі»  так  багато  сексу  і  агре-сії.  Ще  одна  улюблена  тема   —  страх:  такі  жанри  «масової 
культури»  як  триллер,  фільм  жахів,  фільм-катастрофа  тощо, 
експлуатують  цю  тему  вельми  активно.  У   результаті  психіка 
людини,  «загартованої»  сучасною  «масовою  культурою»,  стає 
менш  чутливою  до  того,  що  відбувається  в  реальності.  Людина 
звикає  до  вбивства  та  насильства.  Душевна  байдужість  сьогодні 
стає,  скоріше,  правилом,  ніж  винятком.
вІДомІ   С порт С мени С в І ту
Кращими  спортсменами  2010  р.  були  визнані  хорват-ська  легкоатлетка  Б.  Власіч  та  іспанський  тенісист  Р.  Надаль. 
Таке  рішення  оприлюднила  Міжнародна  асоціація  спортив- 
ної  преси.
За  підсумками  голосування  журналістів,  Власіч  набрала 
19,76   %  голосів,  випередивши  американську  гірськолижницю 
Ліндсі  Вонн  (15,25  %)  та  бельгійську  тенісистку  Кім  Клійстерс 
(14,24  %).  У  2010  р.  Власіч  завоювала  «золото»  на  зимовому 
чемпіонаті  світу,  а  також  виграла  чемпіонат  Європи.
Р.  Надаль  в  голосуванні  отримав  підтримку  16,32   %  жур-налістів,  випередивши  двох  футболістів  «Барселони»  —  Л.  Мессі 
(14,97  %)  і  А.  Іньєсту  (14,73  %).  Надаль  завершив  сезон  як 
перша  ракетка  світу,  вигравши  у   2010  р.  сім  турнірів.
Відзначимо,  що  серед  претендентів  на  звання  «спортсмен 
року»  був  і   представник  України  —  боксер  Володимир  Кличко 
посів  15-те  місце,  набравши  1,36  %  голосів.
Кращою  командою  року  визнана  національна  збірна  Іспа-нії  з  футболу,  яка  виграла  в   нинішньому  році  чемпіонат  світу 
в  Південній  Африці.
б рати  к лички  С вяткують  ІС торичний тр І умф
Перемога  Володимира  Кличка  над  Девідом  Хеєм  стала  го-ловною  спортивною  темою  німецької  преси.  Цей  боксерський 
бій  підтвердив  звання  «поєдинку  року»  і  назавжди  увійшов 
в  історію,  адже  брати  Клички  тепер  володіють  усіма  титулами 
у  професіональному  боксі  в   надважкій  вазі,  вважають  провідні 
спортивні  коментатори.
«Дощ і  низька температура не змогли зіпсувати боксерський 
поєдинок  року,   —  пише  газета  Financial  Times  Deutschland.  — 
45  тисяч  глядачів  на  гамбурзькому  стадіоні  стали  свідками  не -легкої  і   сповненої  тактики  боротьби.  Завдяки  небагатьом,  але 
ефективним  ударам  Кличку-молодшому  вдалося  перемогти  Хея». 
За  даними  видання,  бій  став  найдорожчим  в   історії  боксу,  адже 
кожен  боксер  отримав  за  нього  гонорар  у   розмірі  щонайменше 
8  млн  євро.
Газета  Hamburger  Abendblatt  вітає  братів  Кличків  з   «іс-торичним  тріумфом»,  адже  Володимиру  вдалося  завоювати 
останній  пояс,  якого  бракувало  в   родині  українців.  «Війна  за-вершилася  без  жертв,  —  з  полегшенням  констатує  видання, 
нагадуючи,  як  Хей  обіцяв  відірвати  супернику  голову.  —  Хею 
бракувало  мужності  нанести  більш  сильні  удари,  а  Кличко  так 
і   не  зміг  відправити  суперника  в  нокаут,  який  мав  би  стати 
50-м  у  його  списку».
«На  рингу  Кличку  вдалося  примусити  балакучого  Хея  за-мовкнути»,  —  зауважує  газета  Die  Welt.  На  думку  видання, 
британець  хоч  і  не  зміг  перемогти  українця,  як  того  обіцяв, 
але  був  дійсно  гідним  суперником.  «Обидва  боксери  боролися  до 
останньої  секунди,  —  пише  автор  статті.  —  Буде  шкода,  якщо 
Хей,  як  і  обіцяв,  залишить  професійний  бокс».  Перед  початком 
бою,  нагадує  кореспондент,  Хей  підігрів  інтерес  публіки  своїм 
запізненням,  за  що  напевно  йому  доведеться  заплатити  штраф. 
«Але  свою  поразку  він  прийняв  гідно,  нарешті  потиснувши  руку 
Володимиру»,   —  констатує  журналіст.
За  даними  телеканалу  RTL,  у  Німеччині  за  поєдинком 
Володимира  Кличка  та  Девіда  Хея  спостерігали  16,28  млн 
телеглядачів.
Як  повідомляв  УКРІНФОРМ,  чемпіон  світу  з  боксу  у   над -важкій вазі за версіями Міжнародної боксерської федерації (IBF), 
Всесвітньої  боксерської  організації  (WBO),  Міжнародної  боксер-ської  організації  (IBO)  українець  Володимир  Кличко  переміг 
в  об’єднавчому  поєдинку  в   Гамбурзі  чемпіона  Всесвітньої  бок-серської  асоціації  (WBА)  британця  Девіда  Хея.  За  підсумками 
12  раундів  Володимир  Кличко  виграв  бій  одноголосним  рішен -ням  суддів  з  рахунком  118   :  108,  117  :  109,  116  :  110.  Таким 
чином,  тепер  усі  титули  у   професіональному  боксі  в   надважкій 
вазі  належать  братам  Кличкам.  Старший  брат  Володимира  Ві-талій  володіє  поясом  чемпіона  світу  за  версією  Всесвітньої  бок-серської  ради  (WBC).
Словник
Гай-тек  (Хай-тек)  (скорочення  від  англ.  high  technology  — 
високі  технології)  —  стилістичний  напрямок  у  сучасній  архі -тектурі  та  дизайні,  орієнтований  на  функціональність,  науко-вість,  елітне  обслуговування  архітектурою  із  застосуванням 
високих  технологій.
Функціоналізм  —  архітектурний  напрямок,  різновид  ра-ціоналізму,  що  виник  у  ХХ  ст.  у  Німеччині.  Основні  вимо -ги  функціоналізму:  обумовленість  зовнішнього  виду  будівлі  її 
конструкцією  і   внутрішнім  плануванням,  які,  у   свою  чергу, 
визначаються  її  практичним  призначенням  (функцією).
Модернізм  (фр.  modernisme)  —  у  мистецтві  загальний  тер-мін,  що  використовується  для  виниклих  на  початку  ХХ  ст. 
спроб  порвати  з  художніми  традиціями  ХІХ  ст.;  заснований 
на  концепції  домінування  форми  на  противагу  змісту.  В  об-разотворчому  мистецтві  прямими  представниками  є   абстрак -ціоністи;  у  літературі  —  письменники,  які  експериментують 
з   альтернативними  формами  оповіді;  у  музиці  —  традиційне 
поняття  ключа  було  замінене  на  атональність;  в  архітекту -рі   —  центральними  концепціями  виступають  функціоналізм 
і   відсутність  декоративності.
  IV.  у загальнення й  С и С тематизація знань учнів
Учитель  організує  роботу  з  аналізу  виконання  за-вдання  із  заповнення  таблиці.
  V.   п ід С умки урО ку
XX  ст.  —  це  цілісна  художня  епоха,  у  якій  просте -жується  своя  культуроформуюча  ідея.  Це  ідея  гуманізму,  що 
у  мистецтві  й   літературі  проявляється  не  тільки  в   глобальному 
інтересі  до  людської  особистості,  яка  розглядається  у   найріз-номанітніших  ракурсах,  а  й,  хоч  як  це  не  парадоксально  на 
перший  погляд,  у   зникненні  людини  з  поля  зору  митця.  З   од-ного  боку,  прагнення  гуманізації  людського  буття  і  творчості, 
з  іншого   —  гіпертрофія  форм,  зростання  ролі  прийому  в  таких 
масштабах,  коли  прийом  із  засобу  перетворюється  на  самоціль. 
На  зміну  органічному  образу  прийшов  відвертий  конструктивізм, 
геометрія  стилю,  яка  витіснила  зі  змісту  людину.
Культура  ХХ  ст.  —  одне  з  найскладніших  явищ  в   історії 
світової культури. По-перше, це пояснюється великою кількістю 
соціальних  потрясінь,  страшних  світових  війн,  революцій,  які 
витиснули  духовні  цінності  на  периферію  людської  свідомості 
і   дали  поштовх  розвитку  примітивних  націонал-шовіністичних 
ідей,  посилення  культу  тотального  руйнування  старого.  По-друге,  відбуваються  суттєві  зміни  в  галузі  економіки  та  засо -бів  виробництва.  Поглиблюється  індустріалізація,  руйнується 
традиційний  сільський  устрій  життя.  Маси  людей  відчужу -ються  від  звичного  природного  середовища,  переїжджають  до 
міст,  що  призводить  до  урбанізації  культури.  По-третє,  посту-
пове  перетворення  суспільства  на  комплекс  різних  об’єднань 
та  угруповань  веде  до  процесу  загальної  інституціоналізації, 
результатом  якої  є  позбавлення  людини  власного  «я»,  втрати 
індивідуальності.
У  ХХ   ст.  виразно  виявилися  дві  тенденції.  З  одного  боку, 
помітною  є  криза  духовності,  яка  характеризується  передусім 
відчудженням  мас  від  культурних  надбань  нації  та  людства,  ви-тісненням  духовних  цінностей  на  периферію  людської  свідомос-ті,  пануванням  стереотипів  масової  псевдокультури.  З  іншого, 
посилюється  протилежний  процес,  пов’язаний  із  прагненням 
частини  суспільства  повернутися  до  лона  культури,  зробити  своє 
буття  дійсно  духовним.
  VI.  дОмашнє завдання
1.   Опрацювати  відповідний  матеріал  підручника.
2.   Підготувати  електронні  презентації  за  темами:  «Багатопо-лярність  світу  і   його  глобальність»,  «Глобалізація  світу», 
«Міжнародний  тероризм  —  одна  з  найгостріших  проблем 
сучасності»,  «Міжнародні  організації  і  їх  роль  у   розвитку 
сучасного  світу».
Категорія: Всесвітня історія 11 клас | Додав: uthitel (12.04.2014)
Переглядів: 1099 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: