Урок 1 Тема. Вступ. - Всесвітня історія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 11 клас

Урок 1 Тема. Вступ.
Урок 1
Тема. Вступ.
Мета: удосконалити навички роботи учнів із картою, співпраці в  групі; сприяти фор -муванню вміння висловлювати судження щодо історичних подій, що розгля -даються; виховувати шанобливе ставлення до успіхів у  розвитку економіки
й  політики, досягнутих попередніми поколіннями.
Очікувані учні зможуть знаходити на карті території провідних країн світу, ви- результати: словлювати судження щодо основних тенденцій розвитку людства у  другій
половині ХХ  — на початку ХХІ  ст., описувати світові інтеграційні процеси, їх
прояви та наслідки.
Основні поняття: глобалізація, політична глобалістика, інтеграція.
Обладнання: мультимедійний проектор, карта «Світ у  другій половині ХІХ  ст.».
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД Урок У
I. Організаційний етап
Ознайомлення учнів зі змістом навчального матеріа -лу, державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготов-ки учнів 11 класу зі всесвітньої історії, основними вимогами
до організації та проведення уроків із курсу всесвітньої історії
у випускному класі.
II. а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів
Учитель пропонує учням повторити раніше вивчені
поняття. (Робота може бути організована з використанням муль-тимедійного проектора або роздавального матеріалу.)
Світова економіка — це сукупність національних госпо-дарств, пов’язаних одне з одним системою міжнародного поділу
праці, економічними і політичними відносинами.
Політика (від грец. π ολιτι κή — державні і суспільні спра-ви) — цілеспрямована діяльність у галузі відносин між різними
суспільними групами, державами й народами, пов’язана з бо-ротьбою за здобуття або утримання державної влади, як зна-ряддя регулювання і формування цих відносин.
Тенденція (від латин. tendo — направляю, праг-ну) — можливість тих або інших подій розвиватися в цьому
напрямку.
Дихотомія (грец. dichotomia, від dicha — на дві частини
і tome — переріз) — поділ вихідного поняття на два суперечних
видових поняття.
Пацифізм (латин. pacificus — миротворчий, від pax — мир
і facio — роблю)  — ідеологія беззастережного осуду будь-якої
війни, відмови від неї як засобу зовнішньої політики. Пацифізм
засуджує всіляку війну в будь-якій формі, заперечуючи право-мірність навіть справедливих та визвольних війн.
; Фронтальна бесіда
1) Наведіть приклади міжнародного поділу праці.
2) Поясніть, чому цілеспрямована діяльність у галузі відносин
між різними суспільними групами, державами й народами
пов’язана з боротьбою за здобуття або утримання державної
влади.
3) Які приклади тенденцій у розвитку політичних або еко -номічних відносин сучасних держав ви можете навести?
і II. в ивчення нО в О гО матеріалу
1. економічні, соціальні та політичні перетворення
у  повоєнному світі та основні тенденції суспільного
розвитку у  другій половині хх  — початку ххі  ст.
; Випереджальне завдання
Під час розповіді вчителя заповнити таблицю «Пере -творення у повоєнному світі та основні тенденції суспільного
розвитку».
Перетворення у повоєнному світі
Основні тенденції суспільного розвитку
у другій половині ХХ — початку ХХІ ст.
Економічні Соціальні Політичні
Висновок Висновок Висновок Висновок
; Розповідь учителя
Наслідки Другої світової війни, насамперед перемога ан-тигітлерівської коаліції, у якій перед лицем спільної загрози
тимчасово об’єдналися західні демократії і комуністичний Ра-дянський Союз, призвели до величезного протиборства й кон-фронтації. Увесь післявоєнний період характеризується чітко
виявленими протилежними тенденціями.
По-перше, це — протистояння тоталітаризму і демокра -тії. Моделі демократії (парламентська, президентська) і моделі
тоталітаризму (сталінська, тітовська, кадаровська) співіснували
в роздвоєному єдиному світі. У завершеному вигляді, вважають
німецькі історики, тоталітаризм проявився в Радянському Со-юзі. Навіть у фашистській Німеччині, на їхню думку, економіка
розвивалася за законами вільного ринку. На іншому полюсі
протистояння у післявоєнний період небачену досі еволюцію
переживала демократія, як найбільш відповідна матеріальним
і духовним запитам людини форма організації суспільного життя
на засадах свободи, права та відповідальності, як форма гармо-нійного поєднання суспільного й індивідуального інтересу. Де -мократичні засади в цей період широко реалізовувалися також
через їх закріплення в конституційних законах та діяльності
відповідних державних структур (парламентів тощо), які в де-мократичних країнах створюються за формулою представниць-кого народовладдя. На зміну праву сили прийшла сила права.
У цьому й полягає чи не найважливіший здобуток демокра -тії — у боротьбі проти тоталітаризму відбувалося становлення
правових держав.
По-друге — протистояння капіталізму і соціалізму. Со-ціалізм, який внаслідок перемоги Радянського Союзу у Другій
світовій війні значно розширив свої територіальні надбання,
кинув виклик демократії і капіталістичному світові, проголо-сивши спокусливі лозунги та ідеї.
По-третє — націоналізм і інтернаціоналізм: очевидними
були прагнення народів до створення своїх національних держав
і водночас — об’єктивні процеси інтернаціоналізації у вирішен-ні проблем планети, насамперед економічного характеру. При
цьому, якщо капіталізм, не ставлячи за мету руйнування того
й іншого, розглядав цю дихотомію крізь призму пошуку шляхів
поєднання національних інтересів та інтернаціональних потреб,
то соціалізм культивував ворожнечу до націоналізму як украй
негативного суспільного явища, підносячи інтернаціоналізм ви-ключно як вираження суті пролетарської єдності. Тим самим
сіялися зерна розбрату й ненависті, унаслідок чого військова
сила розглядалася як єдиний засіб насадження комунізму на
планеті. Сама ж ідея інтернаціоналізму, таким чином, опини -лася в жорстких класових рамках.
Не менш гострою виявилася у післявоєнний період тра-диційна в історії протилежність «гуманізм і пацифізм — на-сильство і війна». У протистоянні двох систем ідеї гуманізму
та пацифізму були піддані нелегкому випробуванню, посиленому ракетно-ядерним протистоянням. Марксизм-ленінізм і по-літична практика сформували в СРСР негативне ставлення
до світового пацифізму та гуманізму, ідей миротворства, не -насильства та моралі. Класова боротьба завжди розглядалася
як війна, без особливих поправок на її внутрішній або зовніш-
ній характер.
Чи не тому мілітаризація всього суспільного життя роз-глядалася як пріоритетна категорія в усіх сферах діяльності
наддержави. У глобальному просторі цих змагань соціалістич-ний Радянський Союз виступав як суто військова наддержа -ва, у той час як капіталістичні США з їх розвинутою ринко -вою економікою мали можливість здійснювати не лише великі
військові витрати, а й нарощувати виробництво матеріальних
благ, що не давало підстав кваліфікувати США як військову
наддержаву.
Воєнно-силова політика, до якої не раз удавалися обидві
наддержави, що тривалий час після війни визначали політич-ний клімат планети, ніде не дала бажаних результатів. Так,
попри величезну перевагу у військовій силі, США не вдалося
запобігти насадженню комунізму у В’єтнамі, так само як і Ра-дянський Союз не зумів його насадити в Афганістані. Щодо
безпосереднього зіткнення, то обидві сторони його уникали,
оскільки усвідомлювали загрозу ядерного знищення планети.
У 1985 р. нове керівництво СРСР, поступово переводячи вектор
зовнішньої політики в русло нового політичного мислення, тим
самим фактично визнало, що комуністична система не може далі
продовжувати гонку озброєнь. Протиборство по лінії «Схід —
Захід», що виникло відразу після війни, пішло на спад.
Як тільки ослабли важелі силового тиску з боку центру
світового соціалізму — СРСР, соціалістичні країни Центральної
та Південно-Східної Європи одна за одною вийшли в 1989 р.
з режиму тоталітаризму. Так починалася зміна суспільного ладу
в НДР, Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщині, Чехословаччині,
Югославії, Албанії. У 1991 р. став розпадатися на національні
держави Радянський Союз.
Таким чином, останнє десятиріччя XX ст. ознаменувалося
подіями, які завершили суперечність, започатковану в 1917 p.,
між капіталізмом і соціалізмом. Соціалізм упав не внаслідок
війни, як фашизм, не внаслідок якогось гігантського катакліз-му, а в результаті саморозкладу, власної неспроможності, не-ефективності як системи економічної та політичної несвободи,
у яку він поставив індивіда, виробника матеріальних благ. Мрія
залишилася мрією, а всі спроби її реалізації наштовхнулися на
відсутність інтересу з боку виробника, у якого відчужена влас -ність, до плодів своєї праці.
Крах соціалізму у Східній Європі привів до змін на полі-тичній карті Європи та Азії. З’явилися нові держави: Азербай-джан, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Естонія,
Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Росія, Словаччина, Турк-меністан, Узбекистан, Україна, Чехія, Словенія, Хорватія.
Постсоціалістичні країни, що опинилися у складній об -становці переходу від соціалізму до демократії та ринкової
економіки, дістали значної підтримки від найрозвинутіших
країн світу (США, Німеччини, Японії, Італії, Франції, Великої
Британії, Канади та ін.), використовуючи їхній досвід. Вод-ночас відбувалося нелегке психологічне одужання мільйонів
людей, наркотованих комуністичною ідеологією, прилучення
їх до цивілізованого розвитку. Ідеологічна догма про світову
соціалістичну систему як основний чинник суспільного про-гресу зазнала краху.
Основний зміст нашої епохи став визначатися завданнями
створення світового співтовариства, здатного успішно і раціо-нально вирішували нагальні проблеми. А це можливо лише
за умов демократії, ринкової економіки, ефективної регулю -ючої ролі правової держави, цілеспрямованої соціальної полі-
тики тощо.
; Фронтальна бесіда
1) Які тенденції післявоєнного періоду ви можете назвати?
2) Поясніть думку: «…якщо капіталізм, не ставлячи за мету
руйнування того й іншого, розглядав цю дихотомію крізь
призму пошуку шляхів поєднання національних інте-ресів та інтернаціональних потреб, то соціалізм культи-вував ворожнечу до націоналізму як украй негативного
суспільного явища, підносячи інтернаціоналізм виключно
як вираження суті пролетарської єдності. Тим самим сія-лися зерна розбрату й ненависті, унаслідок чого військова
сила розглядалася як єдиний засіб насадження комунізму
на планеті».
3) Як ви вважаєте, чому політична практика сформувала
в СРСР негативне ставлення до світового пацифізму та
гуманізму?
4) Покажіть на карті країни, які з’явилися у 90-х рр. ХХ ст.
2. Світові інтеграційні та глобалізаційні процеси: причини,
прояви та наслідки.
; Самостійна робота
Опрацюйте матеріал підручника та додатковий матеріал
щодо світових інтеграційних та глобалізаційних процесів, під-готуйте відповіді на наведені запитання.
1) Розкрийте зміст сучасних глобалізаційних процесів. Зміну
яких геополітичних чинників вони спричинили? У який
спосіб, на вашу думку, держава має вирішувати, з огляду
на такі зміни, проблему безпеки своєї території? Відповідь
обґрунтуйте.
2) Схарактеризуйте прояви глобалізації в різних сферах сус -пільного життя та сформулюйте основні парадокси глоба-лізації. У чому, на вашу думку, полягають причини цих
парадоксів та можливі наслідки їх невирішеності?
3) Проаналізуйте відомі вам сценарії нового світового поряд-ку. Яке місце відводиться Україні в кожному з них?
; Словник
Глобалізація — загальноцивілізаційний процес, який
справляє величезний вплив на політичну та інші сфери людсько -го буття. У визначенні поняття «глобалізація» існують чотири
підходи її тлумачення:
1) як процесу зміцнення зв’язків між найвіддаленішими ку-точками планети;
2) як процесу поширення по всій планеті єдиних технологій,
культури, ідей, ціннісних орієнтацій, способу життя, по-ведінки тощо;
3) як виникнення спільних для світового співтовариства
проблем;
4) як процес зростання вселюдських інтересів у всіх сферах
людського буття.
Гуманітарна співпраця — один із головних напрямків
у сучасній системі міжнародних відносин, спрямований на збе-реження життя на Землі, сприяння розвитку здібностей людей
усіх країн, регіонів та континентів.
Політична глобалістика — галузь політології, що вивчає
роль політичного в процесі адаптування людства до нових умов
існування, досліджує закономірності формування політики гло-бальної безпеки, можливості та засоби політичного регулювання
процесів глобалізації.
Інтеграція (від латин. integrum — ціле, integratio —
відновлення) — поєднання, взаємопроникнення. Це процес
об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес
взаємозближення і утворення взаємозв’язків.
До Д аткова І нформацІ я
Становлення глобальної господарської системи, що руй-нує кордони національних господарств, пов’язаних міцни-ми торговельними, фінансовими, політичними, соціальними
і культурними відносинами, — найбільш значущий процес,
який визначив обличчя світу на межі ХХ—ХХІ ст.
Інтеграція і глобалізація — найчастіше обговорювані
теми як у політичних колах, так і серед фахівців-учених
і громадськості. Процеси глобалізації істотно впливають на
зміст і темпи формування нових типів відносин у сучасному
суспільстві і фахівців нового покоління. Від людини ХХІ ст.
потрібні особлива мобільність і здатність адаптуватися до
жорстких умов життя, змін структури і змісту професій,
культурного середовища. У новому тисячолітті міжнародне
співробітництво переходить в еру глобалізації розвитку, що
відкриває для людства не тільки нові, раніше небачені мож -ливості розвитку і якісного зростання, але й нові загрози,
проблеми та глобальні конфлікти.
Першою віхою на шляху до європейської інтеграції було
утворення в 1951 р. Європейського об’єднання вугілля і сталі,
членами якого стали Італія, Франція, ФРН та країни Бенілюксу.
У 1957 р. ці країни підписали договір про створення Єв -ропейського економічного співтовариства (ЄЕС, від 1992 р. —
Європейський Союз (ЄС)). Пізніше членами ЄЕС, або «Спільно-го ринку», стали Велика Британія, Данія, Ірландія (1973 р.),
Греція (1981 р.), Португалія та Іспанія (1986 p.), Австрія,
Швеція та Фінляндія (1995 p.). Мета організації — поступове
усунення всіх обмежень між країнами-учасницями, створен -ня умов для вільного пересування осіб, капіталів, послуг.
Передбачалось також зближення законодавства учасників,
уніфікація податкових систем.
«Спільний ринок» став найбільш процвітаючим та жит-тєздатним утворенням у Європі.
Спроби інтегрувати соціалістичні країни Східної Європи
за допомогою Ради економічної взаємодопомоги призвели до
утворення наддержавної економічної структури, яка з нор -мальною інтеграцією не мала нічого спільного.
У другій половині 80-х — на початку 90-х рр. ХХ ст.
процес західноєвропейської інтеграції поглибився. Це було
свідченням того, що знайдено оптимальний варіант не тіль -ки прискорення економічного розвитку демократичних
держав, але й політичного регулювання назрілих проблем
країн-учасниць «Спільного ринку». У 1987 р. набув чиннос -ті Єдиний європейський акт, який передбачав формування
єдиного внутрішнього ринку, основаного на «чотирьох сво -бодах» — вільному переміщенні товарів, капіталів, послуг,
а також громадян.
Новий важливий імпульс інтеграційного процесу було
дано в лютому 1992 р. 12 країн-учасниць «Спільного ринку»
уклали в Маастріхті (Нідерланди) договір про Європейський
Союз, який охоплював весь комплекс відносин між ними. До
кінця 1992 р. були завершені заходи зі створення єдиного
внутрішнього ринку. Із 1 січня 1993 р. в межах ЄС стали
практично вільно переміщатися товари, послуги і капітали.
Країни — члени ЄС, які уклали Шенгенську угоду (Німеч-чина, Франція, країни Бенілюксу, Італія, Іспанія та Порту -галія), також допускають переміщення через свої кордони
громадян. Інші, побоюючись притоку емігрантів з країн, які
не входять до ЄС, і зростання рівня злочинності, зберегли
поки що прикордонний режим.
Органом політичної інтеграції Європи стала Рада Єв-ропи (РЄ). Рада Європи є найстарішою всеєвропейською по-літичною установою. Вона була заснована ще в 1949 р. з ме-тою захисту прав людини і парламентаризму, утвердження
в державах — членах верховенства права. Крім того, Рада
Європи вважає своїм завданням створення загальноєвропей-ських стандартів соціального та юридичного захисту людей,
відповідне впровадження їх в окремих країнах і, нарешті,
захист і поширення як загальнокультурних цінностей, так
і етнонаціональної самобутності окремих народів. Сьогод-ні Рада Європи об’єднує 47 країн, із них 15 — це країни
колишнього соцтабору, у тому числі й Україна. Глобальні
зміни, разом з іншими об’єктивними чинниками, сприя -ють пошуку ефективних шляхів зменшення несприятли-вих наслідків, надійних методів прогнозування можливих
змін із метою виживання і подальшого процвітання дер -жав. Завданням сучасного суспільства в умовах глобаліза -ції є перетворення його потреб на корисні можливості для
людини і нації.
У зв’язку з тим, що знання й інтелект стали новою фор -мулою власності для створення і нагромадження багатства, гло-балізація економіки обумовила перехід до «економіки знань»,
або інформаційно-інтелектуальної економіки. Збільшення ролі
й місця інтелектуальної і гуманітарної глобальної інтеграції
вступає в протиріччя з глобальною теорією трансатлантичного
економізму. В останній третині ХХ ст. виникла і перейшла
в ХХІ ст. ідеологія глобалізму як небачений за своєю потужніс-тю всесвітній ідеологічний проект. Особливість цього проекту
полягає в тому, що його рушійною силою є величезний еко -номічний потенціал США, країн Великої сімки і розвинених
держав світу. В основі економічної глобалізації перебуває інте-грація світової економіки. У цьому зв’язку перед нами тільки
один вибір — усі люди світу повинні впливати на цей процес.
IV. у загальнення й  С и С тематизація знань учнів
; Робота в  групах
Група 1. Проаналізуйте текст документа і визначте,
про які сучасні світові процеси в ньому йдеться. Відповідь
обґрунтуйте.
н овини Європей С ького Союзу
Комітет із питань закордонних справ Європейського Парла -менту підтримує позицію Єврокомісії про оновлення політики су -сідства та застосування принципу диференціації до країн-сусідів.
Про це заявив депутат Європейського Парламенту Марек Сі-вєць, виступаючи 16 березня 2011 р. на прес-конференції у Брюсселі.
На своєму засіданні Комітет із питань закордонних справ
дійшов згоди про застосування принципу диференціації до обох
(східного та південного) векторів Європейської політики сусід-ства. Відповідно до цього принципу допомога конкретній країні
чітко залежатиме від її поступу на шляху реформ.
За словами Сівєця, східні країни — сусіди «дуже різ-ні — від Білорусі, з якою у нас немає прямої та ефектив-ної комунікації, до країн на зразок Молдови, які показують
чіткий поступ».
Диференціація ґрунтуватиметься за принципом «чим біль-ше реформ — тим більше підтримки» (more for more). Нова
політика сусідства також має акцентуватися на розвитку між-людських контактів, підтримці громадянського суспільства, ме-діа та інтелектуальних еліт країн–сусідів.
Утім, депутати так і не дійшли згоди щодо згадки про «пер -спективу членства» східних сусідів ЄС. У кінцевому документі,
ухваленому Комітетом із питань закордонних справ, йдеться
про те, що ЄС «підтримує європейську перспективу» цих країн.
«Для багатьох людей цього недостатньо», — заявив М. Сі-вєць, наголошуючи, що проти формули «перспектива членства»
виступила Європейська народна партія. Його колега, депутат
від Європейської народної партії М. Давід нагадав, однак, що
у 2002 р. ЄС говорив лише про «європейську перспективу» країн
Балканського регіону, що не завадило їм згодом вступити чи
готуватися до вступу в ЄС.
Група 2. Проаналізуйте текст, дайте обґрунтовані відповіді
на запитання.
1) У чому полягає суть глобальних проблем сучасності?
2) Назвіть основні шляхи подолання глобальних проблем
людства.
г лобальнІ проблеми лю ДС тва
Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед люд-ством, найгострішою є проблема збереження миру. Цивільний
світ не помітив, як змінилося місце військових у суспільстві.
Сучасні армії в останніх війнах у всьому світі все частіше не
стільки захищають своїх цивільних співвітчизників, скільки за-хищаються ними. У Першій світовій війні лише 10 % загиблих
були цивільними людьми, а у Другій світовій — уже 50 %. Так
звані «малі війни» другої половини ХХ ст. ще більше змінили
пропорцію — 10—15 % загиблих — військові, 85—90 % —
цивільне населення.
За своєю економічною суттю гонка озброєнь — це форма
знищення певної частки національного багатства кожної країни.
А з екологічних позицій — це суттєвий чинник забруднення до-вкілля найнебезпечнішими речовинами, що використовуються
для створення зброї масового знищення — ядерної, хімічної,
бактеріологічної.
Втім не лише гонка озброєнь, а й звичайне промислове ви -робництво породжує та загострює екологічні проблеми людства.
Слід розуміти, що найменше втручання в природну рівновагу
породжує дисгармонію. Свого часу вчених вразив той факт, що
карта поширення поливного землеробства в давньому світі май-же в найменших деталях повторює карту поширення матерії
у світі. Дуже сумнівно, щоб це був випадковий збіг.
Проблема забезпечення людства сировиною та енергією
в умовах вичерпання легкодоступної дешевої сировини тісно
пов’язана з проблемою подальшого розвитку науково-технічного
прогресу, адже тільки створення нових технологій поглибленої
переробки та використання усіх видів ресурсів може допомогти
у вирішенні цієї проблеми. Припинення гонки озброєнь, роз-зброєння та конверсія також могли б зіграти відповідну роль
у вирішенні сировинної проблеми людства.
Проблема освоєння Світового океану останнім часом набу-ває глобальності не лише тому, що джерела сировини на суші
вичерпуються і людство все активніше освоює морські родовища.
До глобальних проблем належить також проблема еконо-мічного відставання країн, що розвиваються. Саме на їх частку
в основному припадає і проблема голоду, і криза заборгованості
тощо. Недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн
проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьо-годнішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі
та джерела дешевих ресурсів. Але такий підхід породжує на-пруженість у світі та є каталізатором для загострення інших
глобальних проблем.
Вирішення глобальних проблем сучасності вимагає роз-робки і реалізації колективних програм для забезпечення май-бутнього людської цивілізації.
V. п ід С умки урО ку
Учитель пропонує двом-трьом учням класу сформу -лювати висновки, проаналізувати роботу решти учнів на уроці,
виставити оцінки за урок.
V і . дОмашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Записати до зошитів визначення нових понять.
3. Випереджальне завдання. Двом учням підготувати доповідь
за темою «Формування антигітлерівської коаліції».
Категорія: Всесвітня історія 11 клас | Додав: uthitel (06.01.2014)
Переглядів: 1061 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: