Урок 17 Тема. Наслідки Другої світової війни. Відбудова економіки. Завершення епохи Сталіна. - Всесвітня історія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 11 клас

Урок 17 Тема. Наслідки Другої світової війни. Відбудова економіки. Завершення епохи Сталіна.
Урок 17
Тема. Наслідки Другої світової війни. Відбудова економіки. Завершення епохи Сталіна.
Загострення політичної боротьби після смерті Сталіна. «Хрущовська відлига»

Мета: виявити тенденції політичного, соціально-економічного, повсякденного та куль-турного життя в  Ср С р у  1945—1964  рр.; продовжити формування навичок
учнів висловлювати оцінку діяльності лідерів держави, аналізувати внутріш -ньополітичну ситуацію та зовнішньополітичні пріоритети С рСр на різних етапах
історичного розвитку; виховувати повагу до історії свого народу.
Очікувані учні зможуть тлумачити та застосовувати поняття «відлига» і  «волюнтаризм»;
результати: складати політичний портрет м. Хрущова, характеризувати причини і  наслідки
хрущовської «відлиги».
Основні поняття: «відлига», волюнтаризм.
Обладнання: пк , ппз « в сесвітня історія. новітня історія. 1939—2003», роздавальний мате-ріал, ілюстративний матеріал, мультимедійний проектор, настінна карта.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД Урок У
I. Організаційний мО мент
II. а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів
; Фронтальна бесіда
1) Коли завершилася Друга світова війна? Велика Вітчизняна
війна?
2) Якою за характером була ця війна?
3) Якими були наслідки Другої світової війни для країн
світу?
III. в ивчення нО в О гО матеріалу
; Розповідь учителя
2 вересня 1945 р. закінчилася найкровопролитніша в істо -рії людства Друга світова війна, у якій перемогла антифашист -ська коаліція народів і держав. Ця перемога мала величезне
історичне значення.
1) Це була перемога прогресивних сил людства над фашист-ською реакцією. Найвагоміший внесок у досягнення пере-моги зробили народи й армії передусім СРСР, США, Великої Британії, Франції та Китаю. Важливу роль відіграли
інші Об’єднані Нації — члени антигітлерівської коаліції.
2) Вирішальний внесок у перемогу зробив Радянський Союз.
Червона армія розгромила й взяла в полон 507 (із 587)
німецьких дивізій і близько 100 дивізій сателітів Німеч -чини, знищила приблизно 75 % її бойової техніки. Союз-ники розгромили 176 дивізій гітлерівського рейху та його
прибічників.
3) У цій війні брали участь народи 61 держави, понад 80 %
людства. Бойові дії відбувалися на території 40 країн Єв-ропи, Азії та Африки. Було мобілізовано понад 110 млн
осіб, за неповними даними загинуло понад 31 млн вій -ськовослужбовців і понад 32 млн цивільного населення,
35 млн осіб поранено.
4) Перемога антифашистської коаліції привела до карди -нальних змін у міжнародних відносинах та внутріш-ньому житті більшості країн світу. Вона врятувала на-роди світу від фашистського поневолення, відкрила
шлях до демократичних перетворень. Від фашистсько -го рабства було визволено десять країн Європи й част-ково дві країни Азії (загалом з населенням близько
200 млн осіб).
5) Перемога відкрила шлях до піднесення національно-визвольного руху в Азії, Африці та Латинській Америці,
привела до розпаду колоніальної системи.
6) Перемога підтвердила необхідність міждержавного співро-бітництва заради миру. І сьогодні гарантом міжнародної
безпеки залишаються співробітництво і взаєморозуміння
демократичних держав, передусім великих ядерних держав
сучасності.
7) Перемога в Другій світовій війні сприяла зростанню між-народного авторитету Радянського Союзу, посиленню його
впливу на світову політику. Якщо перед війною СРСР під -тримував дипломатичні відносини з 25 державами, у червні
1941 р. — тільки з 10, то в роки війни 32 країни офіцій -но встановили з ним зв’язки. Наприкінці війни Радян-ський Союз мав дипломатичні відносини з 52 державами,
а в 1990 р. це число досягло 143.
; Самостійна робота з  підручником
Опрацюйте відповідний матеріал підручника (конспект роз-повіді вчителя) і дайте відповіді на запитання.
1) Якими були людські втрати за роки Другої світової
війни?
2) Якими були матеріальні збитки СРСР за цей період?
3) Чи відбулися територіальні зміни для СРСР? Покажіть на
карті територію СРСР після війни.
В и с н о в о к . Найважливішим для українців територіаль-ним питанням, яке розв’язала війна, стало входження Західної
України до складу СРСР. Велика Британія й США погодилися
на приєднання до УРСР земель, де західні українці становили
більшість населення. На Ялтинській конференції (1945 р.) СРСР
примусив відновлену Польську державу поступитися своїми пре -тензіями на Галичину та Волинь і провести кордон із Радян-ським Союзом по так званій «лінії Керзона».
Відтак Західна Україна з її понад семимільйонним насе-ленням та 110 тис. кв. км території стала складовою СРСР. На
кінець 1945 р. територія Радянської України розширилася до
понад 580 тис. кв. км.
2. відбудова економіки.
; Індивідуальна робота
Учні опрацьовують роздавальний матеріал за технологі-єю критичного читання. На індивідуальну роботу відводиться
5—7 хвилин. Після цього відбувається обговорення тексту.
Роздавальний матеріал
Друга світова війна, яка тривала шість років, завершилася
перемогою країн антифашистської коаліції. Після закінчення
війни співвідношення сил у світі змінилося. Наймогутнішою
державою стали США. Значно посилив свої позиції і Радян -ський Союз, який почав відбудову зруйнованого господарства.
За роки війни радянське суспільство втратило 30 % національ-ного багатства. 25 млн осіб залишилися без притулку. Валова
продукція промисловості в 1945 р. складала 59 % довоєнного
рівня, а сільська — 60 %.
За роки війни Радянський Союз втратив понад 30 млн
осіб. Кількість робітників і службовців зменшилася на 5,3 млн
осіб. У колгоспах працездатне населення скоротилося на тре-тину. Відбудова господарства розпочалася відповідно до плану
ІV п’ятирічки (1946—1950 рр.). Основні кошти держава на-правляла на відбудову важкої промисловості. Легка промисло-вість отримувала тільки 12 % капіталовкладень. Максимальні фінансові та людські ресурси радянське керівництво зосереджу-вало на розвиток військово-промислового комплексу. Наслідком
такої політики стала диспропорція в економіці СРСР, а також
відставання галузей, пов’язаних з виробництвом продуктів хар-чування і товарів широкого вжитку. Наприкінці ІV п’ятирічки
військово-промисловий комплекс займав понад 60 % у валовому
суспільному продукті. А валова продукція сільського господар -ства залишилася на рівні 1940 р.
Складний і суперечливий характер мало суспільно-політичне та культурне життя. Після закінчення війни всі, хто
перебував на окупованій території, проходили спеціальну пере-вірку на благонадійність. Після чого в особовій справі людини
робилася спеціальна позначка.
У 1946 р. розпочався широкий наступ на суспільно-політичне та культурне життя в країні. Він був пов’язаний
з іменем секретаря ЦК ВКП (б) з ідеології А. Жданова, хоча
насправді за цим стояв Й. Сталін. Нищівній критиці було під-дано суспільні науки, літературу, театр, кіно. Держава посилила
репресії проти інтелігенції. У так званій боротьбі з космополі -тизмом влада шельмувала інтелігенцію за те, що вона начебто не
звеличує свої народи, не пропагує їх історичний та культурний
досвід. Найбільш відомими політичними акціями стали «ленін-градська справа» та «Справа лікарів».
3. завершення епохи й . Сталіна. з агострення політичної
боротьби.
; Розповідь учителя
Смерть Й. Сталіна 5 березня 1953 р. розпочала принципово
новий етап історії СРСР. Відразу розгорілася відчайдушна бо-ротьба за владу, до якої долучилися члени політбюро — Л. Бе-рія, В. Молотов, М. Булганін, М. Хрущов, Г. Маленков і Л. Ка-ганович. Найкращі шанси вийти переможцем у цій боротьбі
мали політичні діячі з найближчого сталінського оточення —
П. Маленков, Л. Берія і М. Хрущов. Причому, М. Хрущов у най -ближчому оточенні Сталіна не сприймався як його наступник ні
по радянській, ні по партійній лінії. За його спиною не стояли
могутні державні структури, оскільки свою кар’єру він зробив
на периферії, в Україні.
Проте першою жертвою став Л. Берія, якого заарештували
26 червня 1953 р. прямо на засіданні президії ЦК КПРС.
Величезний розголос у суспільстві, у тому числі українсько -му, дістав пленум ЦК КПРС з порядком денним «Про злочинні
антипартійні і антидержавні дії Берії», який відбувся 2—7 лип -ня 1953 р. «Колективне керівництво» змушене було підхопити
з рук знищеного ним політичного діяча естафетну паличку, яка
давала основний напрямок подальших дій — десталінізацію.
Найбільш популярною фігурою серед населення залишався
Г. Маленков. Саме він оголосив у серпні 1953 р. про зниження
податків із селян. Він турбувався про прискорений розвиток гру-пи «Б», тобто галузей легкої і харчової промисловості, щоб лік-відувати дефіцит товарів народного споживання. Смерть Сталіна
і прихід до керівництва нового американського президента Д. Ей-зенхауера дозволили укласти перемир’я в Корейській війні, яка
тривала три роки і один місяць, але не дала переваг жодній зі сто -рін. 12 серпня 1953 р. СРСР уперше підірвав водневу бомбу. По-тужність її вибуху на порядок перевищила показники вже звич-них атомних бомб. Г. Маленков зробив висновок про необхідність
зниження військового протистояння. Виступаючи у Верховній
Раді СРСР у серпні 1953 р., він уперше вжив термін «розрядка».
Пряму атаку на Маленкова Хрущов розпочав у січні 1955 р.
24 січня газета «Правда» опублікувала статтю Д. Шепілова «Ге -неральна лінія партії і вульгаризатори марксизму». У ній під-давалися критиці економісти, які пропагували можливість випе -реджувальних темпів розвитку легкої промисловості і сільського
господарства. Усі розуміли, однак, що стаття завдавала удару
безпосередньо по Маленкову. Наступного дня почався пленум
ЦК КПРС, на якому з адресною критикою «наступника това-риша Сталіна товариша Маленкова» виступили його соратники:
М. Хрущов, В. Молотов, Л. Каганович. На пленумі Г. Маленков
уперше був публічно звинувачений у співробітництві з Берією.
Незабаром після пленуму ЦК КПРС чергова сесія Верховної Ради
СРСР звільнила Г. Маленкова з посади голови Ради Міністрів
СРСР і призначила на цю посаду людину, яка цілком перебува-ла під впливом М. Хрущова — М. Булганіна. Маленков дістав
посаду міністра електростанцій.
Отже, за півтора року роль М. Хрущова у «колективному
керівництві» істотно зросла. Він здійснив упереджувальні кроки
для нейтралізації політичного впливу інших колег-суперників
в президії ЦК КПРС — В. Молотова і Л. Кагановича.
Боротьба за владу між членами президії ЦК КПРС супро-воджувалася заходами, що свідчили про відмову «колективного керівництва» від ставки на масовий терор в управлінні країною.
Усі претенденти на роль нового вождя поспішали запевнити
радянських людей, що не треба більше боятися держави.
Восени 1953 р. були ліквідовані головні інструменти ма -сового терору — військові трибунали МВС і Особливу нараду
МВС СРСР. Ці позасудові органи мали право застосовувати
в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення
громадян. Улітку 1954 р. було опубліковано Указ президії
Верховної Ради СРСР, який запроваджував умовно-дострокове
звільнення з місць позбавлення волі. Передбачалася можли -вість звільнення від дальшого відбуття покарання чи заміни
його більш м’яким покаранням. Тоді ж була створена Комісія
президії ЦК КПРС з розслідування репресій періоду Великої
чистки (1937—1939 рр.).
Навесні 1953 р. було ухвалено нове положення про про-курорський нагляд. Разом з Указом Верховної Ради СРСР про
умовно-дострокове звільнення воно відіграло велику роль в даль-шому розвантаженні ГУЛАГу. Нарешті, на початку 1956 р. були
скасовані постанова ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. про порядок
ведення справ «щодо підготовки і здійснення терористичних ак-тів», а також постанови від 1 грудня 1934 р. і 14 вересня 1937 р.
про зміни в кримінально-процесуальних кодексах, за якими не
дозволялися касаційні скарги у справах про шкідництво, терор
та диверсії. Табірний режим істотно пом’якшився.
Період від березня 1953 до кінця 1955 р. можна оцінювати
як перший, найменш визначений, етап десталінізації. Тоталі-тарна система відмовилася від політики масових репресій, але
зберігала їх наслідки, у тому числі розвинуту мережу таборів,
колоній і тюрем. Процес реабілітації жертв політичних репресій
мав вибірковий характер. Держава звільнила понад мільйон
в’язнів шляхом амністії. Сотні тисяч в’язнів покинули ГУЛАГ
завдяки застосуванню процедури умовно-дострокового звільнен-ня. Але тих, хто звільнявся, не реабілітували. Над ними й далі
тяжіли несправедливі звинувачення.
; Завдання
Схарактеризуйте політичні угруповання, які претендували
на владу в СРСР у 1953 р. Яким би був шлях радянської дер -жави за умови перемоги кожного з них? Якими були наслідки
їх боротьби за владу?
4. «хрущовська відлига».
Варіант 1
; Презентація результатів виконання творчого домашнього завдання
Учні виступають з електронними презентаціями за темою
«Хрущовська відлига».
Варіант 2
; Випереджальне завдання
Чи є потреба в пам’яті про М. Хрущова, чи ні? Доведіть
свою думку, спираючись на аргументи автора фільма, свої зна-ння і відчуття істини з цього питання.
Учні переглядають фільм А. Кончаловського «Стоит вспо-мнить. Никита Хрущёв» (http://www.youtube.com).
Матеріал для презентацій
5 березня 1953 р. помер Й. Сталін. З його смертю скін -чилась ціла епоха в житті Радянського Союзу. Епоха, коли
формувалась і утверджувалась тоталітарна система з усіма
її рисами.
Першим секретарем ЦК КПРС було обрано М. Хрущова.
Прийшовши до влади, Хрущов вдався до рішучих дій.
У вересні 1953 р. він виступив на Пленумі ЦК з пропозиціями
щодо розвитку сільського господарства:
• зменшити планові показники;
• запровадити авансування праці колгоспників;
• засудити практику існування слабких господарств за ра -хунок передачі їм коштів більш розвинутих;
• зменшити управлінський апарат;
• сприяти допомозі міста селу.
Ці пропозиції були слушними, але дати негайне збіль -шення виробництва сільгосппродукції вони не могли. Вихід
було знайдено в освоєнні цілинних та перелогових земель.
Це був яскравий приклад екстенсивного розвитку сільського
господарства.
До весни 1954 р. на казахстанській цілині була організо -вано понад 120 радгоспів. Першоцілинникам доводилось жити
у важких умовах і працювати майже цілодобово.
Перші результати освоєння цілини були оптимістичними.
У 1954 р. цілина дала понад 40 % валового збору зерна. Збіль-шилось виробництво м’яса, молока. Усе це дало змогу дещо
поліпшити продовольче постачання населення.
Проте успіхи були лише у перші роки. Відсутність науко-вого підходу до освоєння цілини призвела до швидкого висна-ження ґрунтів. Урожайність була низькою. На освоєння цілини
були задіяні значні матеріальні і людські ресурси, які з більшим
ефектом можна було використати для розвитку традиційних
районів землеробства.
Переломним у реформаторській діяльності став 1956 р. Він
показав межі відлиги як у зовнішній так і у внутрішній політиці.
Визначною подією став XX з’їзд КПРС. Підготовка до
з’їзду велась у традиційному для того часу дусі — з численними
рапортами, вахтами, зобов’язаннями. Але ще під час попередньо -го обговорення звітної доповіді ЦК з’їзду Хрущов запропонував
включити до неї спеціальний розділ про культ особи Сталіна,
але не знайшов підтримки з боку більшості ЦК і до звітної до-повіді ця тема не ввійшла.
Проте у доповіді було немало положень, які йшли врозріз
з догмами сталінської епохи. Це стосувалось передусім оцінки
міжнародної ситуації. Хрущов заявив, що мирне співіснування
держав — не тимчасовий тактичний хід, а незмінна політична
лінія країн соціалізму. У той же час заявлялось, що політика
мирного співіснування є однією з форм класової боротьби.
Важливим був висновок і про можливість відвернення
воєн у сучасну епоху. Ця можливість пов’язувалась виключ-но із зростанням воєнної могутності СРСР і «світового табору
соціалізму».
У доповіді стверджувалось, що можливі ситуації, коли ко-муністичні партії прийдуть до влади мирним, парламентським
шляхом.
У внутрішній політиці висувались такі завдання:
• забезпечити зростання промислового виробництва;
• піднесення сільського господарства;
• запровадження семигодинного робочого дня;
• проведення пенсійної реформи;
• збільшення темпів житлового будівництва.
Поряд із цим Хрущов заявив, що необхідно виконати «іс -торичне завдання», яке висунув Сталін на XVIII з’їзді партії, —
догнати і перегнати капіталістичні країни за виробництвом най -важливіших видів промислової продукції на душу населення.
Здавалось, що з’їзд так і пройде за типовим сценарієм —
з традиційними нескінченними виступами делегатів із самозві-тами і запевненнями у безумовній підтримці лінії партії.
Але на закритому засіданні Хрущов заявив, що з початку
роботи з’їзду повноваження колишнього складу ЦК втрачають
силу аж до виборів нового, а отже, ніхто не має право забо-ронити йому як рядовому делегатові виступити на одному із
засідань із спеціальною доповіддю про своє розуміння «культу
особи Сталіна».
У своїй доповіді він розкрив етапи розвитку та прояви
культу особи Сталіна, його негативні наслідки, злочинні дії та
їх результати на численних фактах зловживань, некомпетент-ності, фальсифікації ряду судових справ щодо партійних, вій-ськових, наукових кадрів. Хрущов уперше познайомив делегатів
з так званим Ленінським заповітом, у якому давалась негативна
оцінка Сталіна.
У доповіді Хрущова вся провина за скоєння злочинів по-кладалась на Сталіна, Єжова, Берію. Тим самим він свідомо ви-водив з-під відповідальності найближче оточення Сталіна, його
«соратників», до яких належав і сам. Увесь склад нової Президії
ЦК КПРС, включаючи Молотова, Кагановича, Ворошилова та
інших, Хрущов характеризував як вірних ленінців, які рішуче
борються з культом особи і відновлюють колективне керівництво
та ленінські норми партійного життя.
На засіданні було прийнято рішення не публікувати допо-відь, хоча вже через три дні у західних засобах масової інфор -мації з’явився її повний текст.
У той час було підготовлено постанову ЦК КПРС «Про
культ особи і його наслідки», яка визначила офіційні межі
критики культу особи Сталіна і мала протидіяти поширенню
критики партії і соціалістичного ладу.
Розголошення фактів про зловживання владою Сталіним,
засудження необґрунтованих репресій стали поштовхом до по-жвавлення суспільного життя.
Але процес десталінізації 50—60-х рр. ХХ ст. був непо-слідовним і суперечливим, частковим і не виходив за межі офі-ційної політики. Будь-які спроби вийти за її межі присікались
антидемократичними методами (арешти, засудження тощо).
Викриття культу особи Сталіна дали поштовх до масових
рухів у деяких країнах Східної Європи (Польща, Угорщина).
В Угорщині десталінізація призвела до вибуху народної рево-люції. Радянське керівництво було поставлено у складне стано -вище, до того ж розгортався конфлікт і на Близькому Сході, де
спалахнула ще одна арабо-ізраїльська війна, у яку втрутились
Велика Британія і Франція, які прагнули відновити контроль
над Суецьким каналом.
Для розв’язання цих двох міжнародних криз Хрущов вдав -ся до силових методів. В Угорщині радянські війська придушили
народну антитоталітарну революцію, яка була визнана як контр -революція. Для припинення війни на Близькому Сході Хрущов
пригрозив застосувати ядерну зброю проти агресора.
Нові тенденції в політиці Хрущова викликали занепоко -єння в консервативній частині партії, які у червні 1957 р. на
Пленумі ЦК КПРС прагнули усунути Хрущова від влади. Але
підтримка Хрущова з боку військових і КДБ ліквідувала цю
загрозу і навіть дала можливість йому укріпитись при владі.
Зосередивши у своїх руках значну владу, Хрущов змінив ке-рівництво армії і КДБ.
Друга половина 50-х — початок 60-х рр. ХХ ст. були пе -ріодом, коли Радянський Союз, як і інші індустріальні держа -ви, вступив у епоху науково-технічної революції. Її особливіс -тю в СРСР було те, що вона розвивалась переважно в надрах
військово-промислового комплексу. Це пояснювалось тим, що
йшла «холодна війна» і створення нових зразків зброї могло
дати перевагу в протистоянні; відсутністю стимулів для запро-вадження досягнень НТР у цивільних галузях виробництва.
У цей період відбулися такі досягнення НТР:
• 4 жовтня 1957 р. був запущений перший штучний супут -ник Землі;
• створено міжконтинентальну балістичну ракету;
• 12 квітня 1961 р. у космос полетіла перша
людина — Ю. Гагарін;
• введено в експлуатацію перший атомний криголам
«Ленін».
На жаль, такі вражаючі досягнення іноді супроводжува-лись людськими жертвами.
У 1957 р. почалися реформи управління народним гос-подарством. На думку Хрущова, надцентралізовані галузеві
міністерства, які тоді існували, не могли забезпечити швидке
зростання промислового виробництва. Замість них створюва -лись територіальні управління — ради народного господарства
(раднаргоспи).
Організація раднаргоспів дала певний ефект. Скоротились
безглузді зустрічні перевезення вантажів, закривались сотні
дрібних виробництв, які дублювали одне одного на підприємствах різних міністерств. Вивільнені площі використовувались
для виробництва нової продукції. Прискорився процес техноло-гічної реконструкції багатьох підприємств: за 1956—1960 pp.
було введено в дію втричі більше нових типів машин, агрегатів,
приладів, ніж у попередню п’ятирічку. Відбулось істотне ско -рочення адміністративно-управлінського апарату.
Проте кардинальних змін у розвитку економіки не відбу-лося. Підприємства замість дрібної опіки міністерств одержали
дріб’язкову опіку раднаргоспів. До підприємства, до робочого
місця реформа не дійшла та і не могла дійти, оскільки не була
навіть зорієнтована на це.
Замість пошуку матеріальної зацікавленості кожного пра-цівника в результатах своєї праці було проведено зміни в нор -муванні й оплаті. Результатом цього стало значне скорочення
кількості робітників, які працювали на основі відрядної оплати,
і зростання кількості погодинних працівників. І без того неви -сокі матеріальні стимули до праці почали різко падати.
Проте активніше почали застосовуватись моральні стиму-ли. Виник новий рух — бригади комуністичної праці. Члени
цих бригад намагались запровадити комуністичні методи у своє
повсякденне життя: проводити разом вільний час, підвищувати
свій загальноосвітній, технічний і професійний рівень.
Реформи управління призвели до збоїв у виконанні шостої
п’ятирічки. Однак визнавати це і вносити необхідні корективи не
стали. Було знайдено інше рішення: замінити п’ятирічний план
1956 — 1960 pp. на семирічний 1959—1965 pp. Тоді «нестача»
перших років п’ятирічки покривалась би новими планами.
Семирічний план передбачав рішучий ривок у забезпечен-ні населення житлом, товарами споживання, але, як і раніше,
наголос робився на випереджаючому розвитку промисловості
групи «А».
Семирічний план був прийнятий на XXI з’їзді КПРС. На
з’їзді також урочисто було проголошено, що СРСР вступив у «пе -ріод розгорнутого будівництва соціалізму». Ставилось завдан-ня — у найкоротший строк догнати і перегнати найбільш розви -нуті капіталістичні країни за виробництвом продукції на душу
населення. Це передбачалось досягти на початку 70-х рр. ХХ ст.
У своїй доповіді Хрущов зробив висновок про повну
і остаточну перемогу соціалізму в СРСР, і тим самим, на
його думку, підтвердилась можливість побудувати соціалізм
в одній країні.
Подальша реформаторська діяльність Хрущова була знову
пов’язана із сільським господарством, яке залишалось слабким
місцем радянської економіки, хоча там і відбулись деякі по-зитивні зрушення.
На початку 60-х рр. ХХ ст. сільське господарство знову
опинилось на межі кризи. Керівництво почало шукати вихід
у нових кадрових перестановках. Так, у 1961 р. Міністерство
сільського господарства було перетворено на консультативний
орган. Хрущов сам об’їжджав десятки областей, даючи особисті
вказівки, як вести сільське господарство. Але бажаного ривка
так і не відбулось.
XXII з’їзд КПРС, який відбувся у жовтні 1961 p., був од -ночасно і тріумфом, і початком занепаду політики, пов’язаної
з іменем Хрущова. У ході роботи і рішеннях з’їзду відбилась вся
суперечливість епохи: реальні досягнення процесу десталінізації,
певні успіхи в економічному розвитку і фантастичні, утопічні
плани, кроки до демократизації внутрішньопартійного життя
і різке посилення культу особи самого Хрущова.
З’їзд обговорив питання «Про Програму Комуністичної
партії Радянського Союзу». Хрущов заявив, що програма будів-ництва матеріальної бази комунізму розрахована на 20 років.
Наприкінці цього періоду «нинішнє покоління радянських лю-дей буде жити при комунізмі».
Але трапилось не так, як сподівався Хрущов. 1962 —
1964 pp. стали роками внутрішнього безладдя і зростання на -пруженості. Погіршилось продовольче постачання міського
населення.
У 1962 р. замість колишніх сезонних знижень держава
підвищила роздрібні ціни на масло на 50 %, на м’ясо на 25 —
40 %. Відповідно підвищились ціни на десятки найменувань
продукції. Це викликало велике невдоволення найширших мас
народу, особливо робітників.
У м. Новочеркаську Ростовської області звістка про підви-щення цін збіглася із зниженням розцінок робітникам одного
з великих місцевих підприємств. Це призвело до стихійної зупин-ки заводу і страйку. Напруження в місті наростало. Були викли -кані війська і танкові частини. Останні блокували дорогу від за-воду, розташованого за містом, до центру. Робітники, дізнавшись
про прибуття партійних керівників, влаштували мирну демон-страцію. Але коли колони демонстрантів досягли площі перед
будинком міськкому, проти робітників було застосовано зброю.
Були вбиті і поранені. Трагедія сталась усупереч рішучій відмові
віддати наказ про застосування зброї з боку генерала М. Шапош-нікова, заступника командуючого Північно-Кавказьким військо-вим округом. У тодішній пресі відомостей про цю подію не було.
Восени вибухнула нова криза. У вересні 1963 р. виповню-валось десять років з часу обрання М. Хрущова Першим секре-тарем. Почалось ретельно сплановане святкування «Великого де -сятиріччя», яке мало прославити Хрущова і його правління.
І раптом у магазинах зник хліб. Виникла паніка: у всіх
містах, крім Москви, люди стояли в тисячних чергах, але хліба
не було кілька днів.
Щоб справитись з дефіцитом хліба, довелось пустити в хід
стратегічні запаси і терміново закупити зерно за кордоном. СРСР
уперше закупив хліб за кордоном. Але хлібну торгівлю в країні
лихоманило майже рік.
Підвищення цін, поява дефіцитів товарів були відобра-женням наростання кризових явищ в економіці країни загалом.
Після 3—4 років сприятливої кон’юнктури у промисловості тем-пи її зростання почали сповільнюватись. Наростали явища не-узгодженості, порушувались господарські зв’язки. Сповільнився
технічний прогрес.
Листопадовий (1962 р.) Пленум ЦК КПРС вжив заходів
для зміни керівництва народним господарством. Із метою про-ведення єдиної технічної політики створювались галузеві дер-жавні комітети у Москві, яким передавались провідні наукові,
проектні й конструкторські інститути, конструкторські бюро
заводів з дослідницькими і експериментальними базами. На них
покладалась відповідальність за впровадження нової техніки.
Створені держкомітети стали розширювати свою експансію, об-бирати раднаргоспи, забираючи в них все нові і нові підприєм -ства. Так створилось двовладдя в управлінні промисловістю.
У березні 1963 р. «з метою подальшого вдосконалення ке -рівництва промисловістю і будівництвом» було створено Вищу
Раду Народного Господарства СРСР при Раді Міністрів СРСР.
Ця структура створювалась над Радою Народного Господарства
СРСР, Держпланом, Держбудом і Держкомітетом по координації
науково-дослідних робіт.
Крім того, Пленум запропонував широку програму реор-ганізації партійного керівництва усім народним господарством:
поділ партійної організації кожної області на дві — промислову
і сільськогосподарську. Відповідно формувався крайовий або обласний комітет партії «керівництва сільськогосподарським
виробництвом». Це рішення фактично приводило до підміни
державного керівництва партійним, а відповідно і до повного
злиття партії з державним апаратом.
Звичайно, не тільки до цього зводилась внутрішня політи-ка хрущовського керівництва. Важливе значення мало масове
житлове будівництво, яке дало змогу поліпшити матеріальні
умови життя багатьох громадян. За правління Хрущова темпи
житлового будівництва були найвищими за всю історію СРСР.
Також були зрівняні з городянами у пенсіях та інших ви-дах соціальної допомоги члени колгоспів.
Головна причина невдач реформ Хрущова полягала в тому,
що соціалізм радянського зразку принципово не підлягав ре-формуванню. Будь-які зміни мали привести або до введення
ринкових елементів і, відповідно, — до капіталізму, або до поси-лення контролю держави і відповідно — до сталінізму. Хрущов,
відмовившись від сталінізму, не зумів, у силу своїх переконань,
зробити рішучі кроки до введення ринкових механізмів. І вся
його реформаторська діяльність була приречена на поразку.
IV. у загальнення й  С и С тематизація знань учнів
; Фронтальна бесіда
1) У чому полягає історичне значення ХХ з’їзду КПРС, його
політичні наслідки?
2) Яким було соціально-економічне реформування в СРСР?
3) Поясніть сутність політичного явища «хрущовська відли-га», волюнтаризм М. Хрущова.
4) Охарактеризуйте міжнародні відносини СРСР
у 1956—1964 рр.
5) Якими були досягнення і проблеми науки в СРСР?
6) Схарактеризуйте роль політичного діяча М. Хрущова в роз-витку країни.
V. дОмашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
Категорія: Всесвітня історія 11 клас | Додав: uthitel (07.01.2014)
Переглядів: 2402 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: