Урок 12 Тема. Наслідки Другої світової війни для провідних країн Західної Європи. План Маршалла. Початок європейської економічної інтеграц - Всесвітня історія 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 11 клас

Урок 12 Тема. Наслідки Другої світової війни для провідних країн Західної Європи. План Маршалла. Початок європейської економічної інтеграц


Урок 12
Тема.   Наслідки Другої світової війни для провідних країн Західної Європи. План Маршалла. Початок європейської економічної інтеграції
  Мета:   назвати передумови європейської економічної інтеграціі, визначити сутність
німецького та італійського «економічного дива»; пояснити передумови та на -слідки об’єднання  німеччини; продовжити формування в  учнів навичок анатітичного мислення, роботи з  конкретними історичними фактами; виховувати
почуття поваги до демократичних принципів сучасності.
  Очікувані    учні зможуть назвати передумови європейської економічної інтеграціі, визначити
  результати:  сутність німецького та італійського «економічного дива», пояснити передумови
та наслідки об’єднання  німеччини, вільно володіти картою, показувати території
європейських держав, зони окупації  німеччини.
 Основні  поняття:   план  маршалла, «економічне диво», економічна інтеграція.
 Обладнання:   карта, роздавальний матеріал.
  Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
ХІД Урок У
  I.   Організаційний мО мент
  II.   а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів
  ; Перевірка творчого домашнього завдання
Учні  презентують  результати  виконання  синхроністичної
таблиці  «Розвиток  міжнародних  відносин  у   50—90-х  рр.  ХХ  ст.
у  США  й  Канаді».
  ; Фронтальна бесіда
1)   Коли  і  де  закінчилася  Друга  світова  війна?
2)   Які  держави  здобули  перемогу  над  Німеччиною  та  її
союзниками?
3)   Назвіть  основні  умови  акта  капітуляції  Німеччини.
4)   Чим для Японії завершилась її участь у Другій світовій войні?
5)   Що  ви  пам’ятаєте  про  план  Маршалла?
  III.  в ивчення нО в О гО  матеріалу
  ; Випереджальне завдання
Під  час  розповіді  вчителя  заповнити  таблицю  «Основні
тенденції  розвитку  стран  Західної  Європи  в   повоєнні  часи».
Держава
Тенденції політичного
розвитку
Тенденції економічного
розвитку
Тенденції соціального
розвитку
  1.   економіка провідних країн в  роки  другої світової війни
та її наслідки для світового господарства.
  ; Розповідь учителя
1   вересня  1939   р.  фашистська  Німеччина  почала  Другу
світову  війну,  яка  за  руйнуваннями  і  людськими  жертвами  зна -чно  перевищила  втрати  Першої  світової  війни.  Господарство
воюючих  країн  було  переведено  на  воєнний  лад,  пріоритетним
стало  виробництво  зброї,  боєприпасів,  бойової  техніки.
Н і м е ч ч и н а .  Тут  в  роки  війни  щорічно  вироблялося  25   тис.
бойових  літаків,  20   тис.  танків,  50  тис.  гармат  і  мінометів.  Усе
це  стимулювало  розвиток  важкої  промисловості,  а  легка   —  на-багато  відстала  від  неї.
У  сільському  господарстві  німецький  уряд  зробив  ставку
на  великих  землевласників,  господарства  яких  забезпечували
потреби  економіки  і   населення  в   сільськогосподарській  сировині
і  продуктах  харчування.
Від  кінця  1943  р.  в   усіх  галузях  господарства  відбулися
кризові  явища,  були  порушені  зв’язки  між  окремими  еконо -мічними  комплексами,  відчувалась  гостра  нестача  сировини,
палива,  фінансових  і   людських  ресурсів.  Із  другої  половини
1944  р.  наступає  економічний  кризис.
В е л и к а   Б р и т а н і я .  Зазнала  ворожого  вторгнення,  відбули-ся  масові  повітряні  бомбардування  Лондона,  Бірмінгема,  Ковен-трі,  морські  комунікації  були  блоковані  німецькими  кораблями,
колонії  Великої  Британії  —  Бірма,  Сінгапур,  Малайї  були  оку-повані.  Країна  втратила  велику  частину  торгового  і  морського
флоту.  У  вугільній  промисловості  виробництво  знизилося  на
21  %,  у  легкій  —  більше  ніж  удвічі.
Витрати  на  війну  склали  25  млрд  фунтів  стерлінгів,  дер -жавний  борг  зріс  утричі.  Податки  в  розрахунку  на  душу  на -селення  зросли  більше  ніж  утричі,  вартість  життя  —  на  72  %.
Війна  стала  джерелом  збагачення  монополій,  які  отримали  на
воєнних  поставках  великі  прибутки.  Для  покриття  витрат  Вели-ка  Британія  залучила  третину  своїх  закордонних  капіталовкла-день  з   колоніальних  країн   —  Індії,  Канади,  Австралії,  Південно-Африканського  Союзу,  з  Латинської  Америки  і  США.
Ф р а н ц і я .  У  роки  війни  зазнала  величезних  збитків.  Чотири
роки  французькою  економікою  повністю  розпоряджалися  німці.
У 1944 р. рівень промисловості порівняно з довоєнним становив 38  %.
Виробництво  сільськогосподарської  продукції  зменшилося  двічі.
600   тис.  французів  фашисти  вивезли  на  роботи  до  Німеччини.  Біль -шість шахт, електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано,
знищено  весь  торговий  і   військовий  морський  флот.  Франк  зазнав
девальвації.  Капіталовкладення  за  кордоном  зменшилися  в  10  ра-зів.  Загальні  втрати  у  війні  склали  1440   млрд  довоєнних  франків.
Я п о н і я .  На  початковому  етапі  війни  мала  певний  успіх.
Захопила  Філіппіни,  Бірму,  Індонезію,  В’єтнам,  але  витримати
тривале  суперництво  з  американською  економікою  не  змогла.
Війна  призвела  до  концентрації  виробництва,  тому  розміри  конт-ролюючого  капіталу  в   компаніях  «Міцубісі»  й   «Сумітомо»  зрос-ли  в  10  разів,  у   «Міцуї»   —  більше  ніж  у  6  разів.
Після  американських  бомбардувань  Нагасакі  і  Хіросіми
у  серпні  1945   р.  Японія  капітулювала.
Сполучені  Штати  Америки. Напад Японії на американ -ську  базу  Пірл-Харбор  (7  грудня  1941   р.)  змусив  США  розпочати
війну  і  переорієнтувати  своє  господарство  на  військовий  лад.
США  надали  країнам  антигітлерівської  коаліції  в  позику  або
оренду  зброю,  боєприпаси,  стратегічну  сировину,  продовольство
(ленд-ліз).  Це  сприяло  зростанню  від  1939   до  1944   р.  промисло -вого  виробництва  більше  ніж  удвічі.  У  6  разів  зросло  виробни-цтво  алюмінію,  у  16  —  випуск  літаків.  США  давали  60  %  світо-вого  промислового  виробництва.  Було  введено  в   дію  промислові
підприємства  військового  призначення  вартістю  25  млрд  дол.
У  США  сконцентрувалося  2/3   світових  запасів  золота,  що
привнесло  корективи  в  механізм  міжнародних  валютних  відно-син.  США  були  єдиною  індустріальною  країною,  яка  переживала
справжнє  економічне  піднесення.
  2.  г осподарський розвиток країн з ахідної  є вропи, Сша,
японії у  післявоєнний період.
  ; Розповідь учителя
Після  Другої  світової  війни  почалося  відродження  ринко-вих  господарств  розвинутих  європейських  країн  шляхом  їхньої
американізації:
•  створення  світової  валютної  системи;
•  вивіз  американських  товарів;
•  широкомасштабне кредитування, як державне, так і  приватне;
•  інвестування  відбудовчих  процесів;
•  перебудова  індустріальних  структур  в   Німеччині  і   Японії
під  контролем  США;
•  розвиток  світової  торгівлі,  де  важливу  роль  відігравала
Велика  Британія.
У  червні  1944  р.  представниками  44  країн  на  валютно-фі-нансовій  конференції  у  Бреттон-Вудсі  були  підписані  між -народні  валютні  угоди.  Вони  передбачали  створення  Між-народного  Валютного  фонду  (МВФ),  вироблення  основних
правил  міжнародних  валютних  відносин:
•  долар  США  поряд  із  золотом  мав  відігравати  функцію  ре -зервної  валюти;
•  ціна  золота   —  незмінна;
•  курс  валюти  —  твердий  і  контрольований.
Крім  МВФ  був  створений  Міжнародний  банк  реконструкції
і  розвитку  (МБРР),  який  мав  також  виконувати  роль  міжнарод -ного  кредитного  центру.
У  повоєнний  час  економічне  становище  країн  Західної
Європи  було  катастрофічним  і  негативно  впливало  на  світову
економіку.  Перебудова  економіки  США  відповідно  до  потреб
мирного  часу  зумовила  їхнє  прагнення  до  перебудови  міжнарод-них  економічних  відносин  (план  Маршалла).  У   червні  1947   р.
в  Парижі  на  нараді  Міністрів  іноземних  справ  США,  Великої
Британії,  Франції  та  СРСР  вирішили  створити  організацію,
яка   б  займалась  вивченням  ресурсів  і   потреб  європейських  кра-їн,  визначала  розвиток  провідних  галузей  промисловості.  До
неї  ввійшли  16  країн  (Велика  Британія,  Франція,  Італія,  Бель-гія,  Люксембург,  Швеція,  Норвегія,  Данія,  Ірландія,  Ісландія,
Португалія,  Австрія,  Швейцарія,  Греція,  Туреччина).  У  липні
1942  р.  ці  країни  уклали  конвенцію  про  створення  організації
європейського  економічного  співробітництва  (ОЄЕС),  яка  роз-робила  спільну  програму  відбудови  Європи.
План  Маршалла  впроваджувався  від  квітня  1948  до  грудня
1951  р.  Загальний  контроль  за  його  виконанням  здійснювала  Ад-міністрація  економічного  співробітництва,  яку  очолювали  відомі
американські  фінансисти  і  політичні  діячі.  Допомога  надавалася
з  федерального  бюджету  США  у  вигляді  безоплатних  субсидій
і   позик.  США  за  цим  планом  видали  17  млрд  доларів,  осно-вну  частку  з  яких  (60  %)  отримали  Велика  Британія,  Франція,
Італія,  ФРН.  30  грудня  1951  р.  план  був  офіційно  замінений
законом  «Про  взаємну  безпеку»,  який  передбачав  одночасне
надання  країнам  Західної  Європи  економічної  і  військової  допо -
моги.  Уже  на  початку  50-х  рр.  ХХ   ст.  в  країнах  Західної  Європи
було  досягнуто  довоєнного  рівня  виробництва.
У  післявоєнний  період  господарський  розвиток  країн  За-хідної  Європи  суттєво  відрізнявся.  Велика  Британія  і   Франція
постраждали  менше  за  Німеччину  і   Японію,  які  виявилися  по-вністю  залежними  від  країн-переможниць.  Вони  втратили  свої
колонії,  виплачували  величезні  репарації.
Н і м е ч ч и н а .  Швидкій  відбудові  значною  мірою  зобов’язана
грошово-ціновій  реформі  німецького  уряду,  яка  зупинила  інфля -цію,  сприяла  ліквідації  «чорного  ринку».  30   вересня  1949   р.
було  завершено  процес  утворення  ФРН.  Уже  в   1951  р.  загаль-ний  обсяг  виробництва  був  на  третину  вищим,  ніж  у  1936  р.,
а  в  1956  р.  подвоївся.  Середньомісячний  приріст  промислової
продукції  за  1950—1960  рр.  склав  9,6   %  проти  4  %  у  США
і  3  %  в  Англії.  Цьому  сприяли  такі  чинники:
•  вдалося  зберегти  промисловий  потенціал  західної  частини
країни;
•  репараційні  платежі  на  користь  США,  Великої  Британії,
Франції  були  меншими;
•  велика  кількість  дешевої  робочої  сили,  особливо  після  ре -патріації  9  млн  німців  із  Східної  Пруссії;
•  особливості  менталітету  німецького  народу  (висока  працез -датність,  схильність  до  дисципліни,  порядку);
•  був  збільшений  робочий  тиждень,  а  заробітна  плата  на
35  %  менша  від  довоєнної;
•  надання  3,9   млрд  дол.  США  «стартової  допомоги»  згідно
з  планом  Маршалла,  надходження  32  %  коштів  з  феде-рального  бюджету;
•  заміна застарілого обладнання, оновлення виробництва, ство-рення  нових  галузей  економіки  (нафтохімії,  електроніки);
•  великий попит на всі види промислової продукції, як вироб-ничого  призначення,  так  і  на  товари  широкого  вжитку;
•  можливість  у  50-х  рр.  ХХ   ст.  робити  грошові  заощаджен-ня,  не  маючи  військових  витрат.
Золотий  запас  ФРН  на  початку  60-х  рр.  ХХ   ст.  перевищу-вав  запаси  Великої  Британії,  Франції  та  Скандинавських  країн
разом  узятих.
Автором  німецького  «економічного  дива»  був  Л.  Ерхард,
міністр  економіки  в  уряді  К.  Аденауера.  Він  разом  з   групою
економістів-неолібералів  створив  теорію  «соціального  ринкового
господарства», у  якій вдало поєдналась особиста ініціатива підпри -ємців, вільна конкуренція з   елементами державного регулювання:
•  держава  повинна  підтримувати  нормальне  функціонування
системи  цін;
•  забезпечити  захист  ринкової  економіки  від  монополізму
товаровиробників;
•  для  попередження  циклічних  криз  їй  необхідно  використо -вувати  важелі  кредитної,  валютної,  податкової  політики;
•  втручання  в   господарську  діяльність  окремих  підприємців
з  боку  держави  недопустимо.
Ця  теорія  стала  засадами  економічної  політики  західно-німецького  уряду  в   наступні  десятиліття.
  3.   Структурні зміни у  світовому господарстві в  другій
половині хх  ст.
  ; Розповідь учителя
Після Другої світової війни світове господарство складали еко-номічно розвинені країни; держави соціалістичного табору; країни,
що  розвиваються,  утворені  після  розпаду  колоніальної  системи.
Основними чинниками розвитку світового господарства стали:
•  розвиток  науково-технічного  прогресу;
•  поглиблення  міжнародного  поділу  праці;
•  інтернаціоналізація  виробництва;
•  формування  світової  інфраструктури  —  комплексу  галузей,
які  обслуговували  світові  економічні  відносини  (транспорт -на  система,  мережа  інформаційних  комунікацій);
•  розширилися  і  набули  нового  змісту  всі  форми  міжнарод -них  економічних  відносин.
Економічно  розвинені  країни. До них належали США,
Японія,  країни  Західної  Європи,  які  склали  три  фінансово-промислові  панівні  центри.  У   другій  половині  ХХ   ст.  в  них  був
здійснений  поворот  в   інвестиційній  сфері  на  користь  масового
споживання  і   соціальної  інфраструктури.
Характерні  особливості  економічного  розвитку:
•  зростання  у   виробництві  ролі  НТП;
•  запровадження  механізації  і  автоматизації  виробництва,
нових  технологій;
•  звільнення  значних  людських  ресурсів  з   матеріальної  сфе-ри  виробництва  і  використання  їх  у  сфері  послуг;
•  підвищення  життєвого  рівня  населення;
•  у  промисловості  виснаження  національних  родовищ  руд
і  вугілля,  конкуренція  імпортної  нафти,  підвищення  ефек-тивності  використання  палива  зумовили  скорочення  у   ВВП
частки  добувних  галузей.  Випереджаючими  темпами  розви-валося виробництво електроенергії, газопостачання, хімічна
промисловість.  Друге  місце  в  розвитку  посідала  електротех-нічна  галузь,  провідна  роль  належала  машинобудуванню.
Виникли  нові  галузі:  аерокосмічна,  радіоелектронна.
У  сільському  господарстві  відбувався  перехід  до  машинного
виробництва,  стандартизованої  продукції,  землеробства,  широке
впровадження досягнень НТП. Сільське господарство перетворило -ся на індустріальну галузь, кількість працюючих тут зменшилася.
У середині 50-х рр. ХХ  ст. активізувався науково-технічний
прогрес:
•  відбулися  істотні  зміни  в   техніці,  яка  охопила  техноло -гічну,  транспортну,  енергетичну,  контрольно-управлінську
види  людської  діяльності.  Від  50-х  рр.  до  середини  70-х  рр.
ХХ  ст.  з’явилися  обчислювальні  системи  четвертого  поко -ління,  які  стали  технологічною  та  інформаційною  основою
перетворення  індустріальної  економіки  на  постіндустріаль -ну.  Із  середини  70-х  рр.  ХХ   ст.  швидко  зростало  виробни-цтво  персональних  комп’ютерів.  У  1968  р.  був  створений
перший  гнучкий  робот,  а  у  1974  р.   —  перший  комерційний
робот,  яким  керував  комп’ютер.  Почався  стрімкий  роз-виток  енергозберігаючих  виробництв,  використовувались
альтернативні  джерела  енергії,  будувалися  атомні  електро -станції.  Бурхливо  розвивалася  біотехнологія   —  важлива
галузь  постіндустріального  господарства.  Наука  перетво-рюється  на  виробничу  силу,  скорочується  термін  від  на-родження  наукової  ідеї  до  її  реалізації;
•  відбувається  інтенсифікація  виробництва;
•   зменшується  енерго-  та  матеріаломісткість,  розмір  капіта -ловкладень  і  трудомісткість  продукції;
•   знижуються  затрати  на  сировину,  обладнання;
•   змінюється  характер  і  зміст  праці,  зростає  роль  інформа -ційної  діяльності,  виникають  і  розвиваються  засоби  масової
інформації;
•   постійно зростають витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські  розробки;
•   з’являються  науково-виробничі  комплекси  —  територіальні
об’єднання  корпорацій  з  науковими  лабораторіями,  ство -рені  та  фінансовані  державним  і   приватним  капіталом  для
випуску  нової  продукції;
•   переважають  інтенсивні  чинники  розвитку  економіки  —
модернізація,  автоматизація  виробничих  процесів;
•   зростають  капітальні  вкладення  у   невиробничу  сферу:  осві -ту  і   фахову  підготовку,  науку,  медицину.
У  повоєнні  роки  зросла  економічна  могутність  монополіс-тичних об’єднань. Масовим стало виникнення транснаціональних
корпорацій  —  монополій,  що  створювали  за  кордоном  власні  або
спільні виробничі філії. До 70-х рр. ХХ  ст. у  світі їх діяло 100  тис.
У  таких  умовах  зростала  економічна  роль  держави,  яка
в  багатьох  країнах  була  великим  власником.  Їй  належало  15—
25  %  національного  багатства.  Державні  капіталовкладення
спрямовувалися  в   галузі,  що  забезпечували  загальнонаціональні
потреби   —  інфраструктуру,  атомну  промисловість,  виробництво
і   розподіл  електроенергії,  водо-  і  газопостачання,  транспорт,
невиробничу  сферу.  Значні  кошти  витрачалися  на  воєнні  за -мовлення.  Пошуки  ефективних  форм  і  методів  державного  ре-гулювання  економіки  зумовили  поступовий  перехід  наприкінці
60-х  рр.  ХХ  ст.  до  «структурної  стратегії».  Вона  ґрунтувалася
на  заохоченні  певних  галузей  до  вдосконалення  і   регулювання
структури  з   урахуванням  прогресивних  змін  у  розвитку  світо-вого  господарства.  Це  був  початок  відходу  від  традиційних,  за
кейнсіанською  теорією,  макроекономічних  методів.
У  повоєнні  десятиліття  склалася  сприятлива  ситуація  для
підвищення  життєвого  рівня  населення:
•   реальна  зарплата  зросла  вдвічі;
•   зросли  споживчі  витрати,  змінилася  сама  структура  спо -живання  (усе  менше  грошей  витрачалося  на  харчування,
а  більше  на  будинки,  автомобілі,  телевізори,  магнітофони,
пральні  машини);
•   до  середини  70-х  рр.  ХХ   ст.  у  всіх  країнах  Заходу  були
створені  системи  соціального  забезпечення,  які  гарантува -ли  державну  підтримку  протягом  всього  життя.  Соціальні
витрати  склали  50—60   %  національного  бюджету.  Стра-хування:  у  разі  безробіття,  нещасного  випадку,  хвороби,
пенсійне  забезпечення.
Але  в   1974—1975   рр.  у  провідних  індустріальних  краї-нах  відбулася  гостра  економічна  криза,  яка  супроводжувалася
падінням  виробництва:  у  США  —  на  3  %,  ФРН  —  на  7,5  %,
Японії  —  на  14  %.
Причинами  цього  стало:
•   різке  підвищення  цін  на  нафту  і   нафтопродукти  (у  декілька
разів)  країнами   —  експортерами  нафти  в  1973  р.;
•   зростання  унаслідок  цього  витрат  і   вартості  товарів  і   від-повідно  зменшення  попиту  з  боку  споживачів;
•   зменшення  країнами-імпортерами  своїх  замовлень,
що  спричинило  скорочення  виробництва  і  зменшення
товарообігу.
Але  вже  в   1976—1977   рр.  було  подолано  «нафтовий  шок».
Це  був  останній  спалах  традиційної  індустрії.
У  1990  р.  на  США,  Японію  та  країни  Західної  Євро -пи  припадало  59,3   %  світового  експорту,  та  60,7  %  світо-
вого  імпорту.
Економіка  США  забезпечила  найвищі  показники  ВНП  на
душу  населення,  але  поступово  втрачає  свої  позиції.
Японія  —  економічно  розвинута  держава,  з  оснащеною
найновішими  технологіями  промисловістю,  має  великі  валютно-фінансові  ресурси,  посідає  провідні  позиції  в  міжнародному  по-ділі  праці.  Продуктивність  праці  і  заробітна  плата   —  найвищі
у  світі.  98  %  її  експорту  припадає  на  готові  промислові  вироби
(2/5  обчислювальної  техніки,  морських  суден,  мотоциклів,  робо-тів,  1/5   —  продажі  автомобілів,  сталі,  текстильних  виробів).
Серед  західноєвропейських  країн  виділяються  ФРН,  Фран -ція,  Велика  Британія,  Італія.  На  них  припадає  понад  1/3   тери-торії,  2/3   світового  населення.  Питома  вага  в   «четвірці»  змен -шується  у   Великій  Британії,  частка  якої  у   західноєвропейській
економіці  зменшилась  у  ВНП  Західної  Європи  на  25   %,  частка
Франції  та  Італії  у  ВНП  зросла.  Найстабільнішою  державою
є  ФРН,  на  яку  не  вплинуло  навіть  об’єднання  з  НДР,  на  яку
ФРН  використала  величезні  ресурси  аби  підтягнути  до  свого
рівня.  Частка  ФРН  у  західноєвропейському  ВНП  складає  30  %.
У   другій  половині  ХХ  ст.  була  створена  концепція  постінду-стріального  суспільства  (автор  Д.  Белл   —  відомий  американ-ський  теоретик).  Він  уже  на  початку  70-х  рр.  ХХ   ст.  вказав
на  визначальні  риси  нового  суспільного  устрою:  —  знання
та  інтелект  стають  основним  виробничим  ресурсом  у  постінду-стріальному  суспільстві.  Метою  є   не  тільки  вироблення  благ,
а  якість,  а  в  широкому  розумінні  —  якість  життя.  Провідною
соціальною  групою  стають  представники  інтелектуальних  про-фесій,  практики  нових  наукоємних  технологій  та  інформаційних  послуг.
  4.   і нтеграційні процеси в  економіці європейських країн.
  ; Розповідь учителя
Швидкі  темпи  економічного  зростання  доповнюються  по-чатком  органічної  інтеграції  в   єдиний  західноєвропейський  про-стір.  У  1951  р.  в   Парижі  було  створено  європейське  об’єднання
вугілля  і  сталі  (ЄОВС).  До  нього  увійшли  ФРН,  Франція,  Іта-лія,  Бельгія,  Нідерланди,  Люксембург.  Ця  організація  об’єднала
кам’яно-вугільну,  залізорудну,  металургійну  галузі  і  контролю -вала  60   %  виплавлення  сталі,  50  %  видобутку  кам’яного  вугілля
в  Західній  Європі.
У  1957   р.  ФРН,  Франція,  Італія,  Бельгія,  Нідерлан-ди,  Люксембург  підписали  договір  про  створення  Європей -ського  Економічного  Співтовариства  (ЄЕС).  Мета   —  створити
спільний  ринок,  забезпечити  рівномірний  розвиток,  стабіль -ність  і  добробут  населення  Західної  Європи.  Для  цього  перед-  
бачалось:
•   ліквідувати  митні  бар’єри  і   обмеження  для  ввозу  і  вивозу
товарів,  капіталів;
•   сприяти  пересуванню  людей;
•   проводити  єдину  торговельну  політику  щодо  третіх  країн,
усувати  перешкоди  для  руху  капіталів  європейського  ін-вестиційного  банку.
У  1958  р.  були  утворені  вищий  виконавчий,  законодав-чий  та  консультативний  органи  ЄЕС,  відповідно:  Комісія,  Рада
Міністрів,  Європарламент.  Бюджет  співтовариства  формувався
з  внесків  його  членів.  Створення  ЄЕС  свідчило  про  подолання
антагоністичного  протистояння  у   Європі.
Отже,  для  господарського  розвитку  провідних  країн  світу
друга  половина  ХХ   ст.  стала  періодом:
•   поступової  стабілізації  провідних  галузей  промисловості;
•   зростання  виробництва  товарів  споживання;
•   підвищення  життєвого  рівня  населення;
•   застосування  досягнень  науки,  інформації  та  ком-п’ютеризації,  що  надало  економічному  розвиткові  техно-тронного  характеру;
•   набуття  людської  діяльності  духовного  виміру;
•   поступання  місцем  фізичної  праці  розумовій;
•   перетворення  індустріальної  доби  на  постіндустріальну.
  5.   економічний розвиток країн «соціалістичного табору».
  ; Розповідь учителя
Створення  соціалістичної  системи  означало  перехід  країн
до  нових  механізмів  економічного  розвитку.  Вихідні  умови  для
європейських  соціалістичних  країн  були  різними.  Лише  СРСР,
Чехословаччина,  НДР  мали  сформований  промисловий  комп -лекс.  За  рівнем  національного  доходу  на  душу  населення,  про-мислового  розвитку,  зовнішньоторговельних  зв’язків  у  1950  р.
існувало  три  групи  країн:
•   найбільш  розвинуті   —  Чехословаччина,  НДР;
•   з  рівнем  удвічі  меншим  за  цими  показниками  —  Угорщи-на,  Польща;
•   СРСР,  Болгарія,  Румунія,  показники  яких  в  2,5  і  більше
разу  відрізняються  від  країн  першої  групи.
У  цих  країнах  до  1950  р.  були  в  основному  подолані  труд-нощі  повоєнної  відбудови:
•   50—60-ті  рр.  ХХ   ст.  стали  періодом  форсованої  індустрі-алізації  на  засадах  екстенсивного  розвитку;
•   використовувалися  додаткові  інструменти  впливу  на  гос-подарське  життя;
•   перетворювання  здійснювалося  у  трьох  напрямках:  націо-налізація  промисловості,  впровадження  планової  економі-ки,  аграрні  реформи;
•   було  проголошено  курс  на  вирівнювання  і   зближення  рів-нів  економічного  розвитку  країн;
•   ставилося  завдання  подолати  аграрний  характер  господар -ства  та  перетворення  їх  на  індустріально  розвинені;
•   протягом  50—60-х  рр.  ХХ   ст.  утвердилася  суспільна  форма
власності;
•   середньорічні  темпи  приросту  господарства  були  вищими,
ніж  в   економічно  розвинених  країнах,  особливо  в   50-х  рр.
ХХ  ст.;
•   головна  увага  приділялася  галузям,  що  не  були  носіями
технічного  прогресу:  металургії,  важкому  машинобудуван -ню,  виробництву  будівельних  матеріалів;
•   у  наступних  десятиліттях  (70—80-ті  рр.  ХХ  ст.)  в   краї-нах  «соціалістичного  табору»  відбувається  уповільнення
темпів  розвитку,  а   в  Польщі,  Угорщині,  Чехословаччи-ні  почали  спостерігатися  кризові  явища  в  національних
економіках.  Темпи  щорічного  росту  суспільного  виробни -цтва  зменшилися  від   2,5  %  у  1981—1985   рр.  до  1,8  %
у  1989  р.  Наприкінці  80-х  —  на  початку  90-х  рр.  ХХ  ст.  усі
східноєвропейські  країни  опинилися  в   глибокій  соціально-економічній  кризі.
Причинами  цього  стали:
•   неефективність  адміністративно-планового  розвитку  та  ви-користання  НТП;
•   нераціональна  структура  суспільного  виробництва;
•   висока  енерго-  та  матеріаломісткість  національного
виробництва;
•   низька  продуктивність  праці.
Із  розпадом  соціалістичної  системи  більшість  країн  почали:
•   перехід  від  політизованого  господарства  до  ринкової  еко-номіки,  де  вільні  конкурентні  ціни  й   приватна  власність
визначають  поведінку  виробників  і   споживачів;
•   головними  напрямками  програм  та  практики  ринкових
реформ  є  процес  роздержавлення  та  приватизації;
•   значна  увага  приділяється  подоланню  монополізму  й   роз-витку  конкуренції,  лібералізації  цінової  політики  та  зо-внішньоекономічної  діяльності;
•   кардинально  змінюється  грошова,  фінансово-кредитна  та
соціальна  політика.
Після  Другої  світової  війни  почався  розпад  колоніальної
системи.  Цей  процес  умовно  поділяється  на  три  етапи:
І  етап  —  від  1945  —  до  середини  50-х  рр.  ХХ  ст.,  коли
в  основному  відбувалося  визволення  Азії.
ІІ  етап  —  від  середини  50-х  —  до  середини  60-х  рр.  ХХ  ст.,
призвів  до  появи  незалежних  держав  у   Північній  та  Тропічній
Африці.
ІІІ  етап   —  від  1965  до  1990   р.,  завершився  процес  звіль -нення  країн  півдня  Африки.
  ; Фронтальна бесіда
Учитель  опитує  учнів  за  матеріалами  таблиці  «Основні
тенденції  розвитку  стран  Західної  Європи  у   повоєнні  часи».
  ; Робота в  групах
Опрацювати  матеріал  підручника  за  темою  «Німеччи -на.  Створення  ФРН  і  НДР.  Німецьке  «економічне  диво».
Об’єднання  Німеччини.  Українсько-німецькі  відносини»,  ви-конати  завдання.
Група  1.  Скласти  таблицю  «Хронологія  розколу  Німеччи-ни.  Дії  союзників»,  зробити  висновок.
Група  2.  Підготувати  доповідь  за  темою  «Причини  висо-ких  темпів  господарського  розвитку  Німеччини  в  період  1951—
1970  рр.  («німецьке  економічне  диво»).
Група  3.  Пояснити  основні  тенденції  у   формуванні
українсько-німецьких  відносин.
Група  4.  Охарактеризувати  процес  об’єднання
Німеччини.
  IV.  п ід С умки урО ку
Підбиття  підсумків  роботи  в  групах.
  V.   дОмашнє завдання
1.   Опрацювати  відповідний  матеріал  підручника.
2.   Підготувати  усні  реферати  за  темами:  «Г.  Коль  —  люди-на,  яка  об’єднала  країну»,  «Падіння  Берлінської  стіни»,
«Німеччина  на  сучасному  етапі  історії».
3.   Індивідуальне  завдання.  Підготувати  доповіді  за  темою
«Тетчеризм   —  британський  варіант  неоконсервативної  іде-ології  та  політики»  (двоє-троє  учнів).

Категорія: Всесвітня історія 11 клас | Додав: uthitel (26.11.2014)
Переглядів: 1623 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: