Урок 4 Тема. Воєнні кампанії та події 1915—1916  рр. - Всесвітня історія 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 10 клас

Урок 4 Тема. Воєнні кампанії та події 1915—1916  рр.
Урок 4
Тема. Воєнні кампанії та події 1915—1916  рр.
Мета: охарактеризувати розгортання воєнних дій у  1915—1916  рр.; порівняти воєнні кампанії 1915  та
1916  р.; визначити особливості війни на морі та підводної війни; навести факти виснаження
воюючих держав затягуванням війни; пояснити, яким був вплив війни на суспільство; пояснити
значення термінів і  понять: «блокада», «Верденська битва», «Брусиловський прорив»; «битва на
Соммі»; розвивати вміння учнів оцінювати окремі факти, події та процеси; продовжити формуван -ня в  них уявлення про неприпустимість війн як засобу розв’язання міждержавних суперечностей.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, настінна карта «Перша світова війна», атлас, ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: блокада, Верденська битва, Брусиловський прорив, битва на Соммі.
Основні дати: 22  квітня 1915  р.  — перше успішне застосування хімічної зброї німцями біля міста Іпр у  Бельгії;
лютий—грудень 1916  р.  — Верденська битва; липень—листопад 1916  р.  — битва на Соммі.
Хід уроку
і . Організація навчальнО ї діяльнО сті
Учитель інформує учнів про тему й основні завдання уроку.
іі . Перевірка дО машньО гО завдання
; Бесіда за запитаннями
1. Схарактеризуйте причини Першої світової війни й мету воюючих
держав.
2. Який конфлікт поклав початок Першій світовій війні? Як він
розгортався? Чи можна було його розв’язати мирними засобами?
3. Як відбувалося втягування великих держав у війну?
4. Схарактеризуйте бойові дії на фронтах Першої світової війни в 1914 р.
5. Простежте за картою перебіг воєнних дій у Європі в 1914 р.
6. Чи поділяєте ви твердження, що в розв’язуванні Першої світової
війни однаковою мірою винні всі великі держави? Обґрунтуйте
свою точку зору.
7. Німецький історик Г. Ріттер вважає, що план Шліффена вза -галі не був «надійним рецептом перемоги». Якою є ваша думка
з цього приводу?
ііі . а ктуалізація ОПОрни Х знань
; Запитання та завдання
1. Якими були результати війни на кінець 1914 р.?
2. Покажіть на карті основні театри воєнних дій.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. воєнні дії в  1915  р.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи особливості воєнних дій у 1915 р. і продовжуючи роботу
з таблицею «Основ ні воєнні дії та події Першої світової війни». Учи-тель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи
наведений нижче матеріал.
Д ОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
У 1915 р. на Західному фронті встановилося відносне затишшя.
Французьке і британське командування прагнули в умовах позиційної вій -ни виграти час для модернізації військового виробництва у своїх країнах
і накопичення ресурсів для здобуття перемоги. Німецьке командування
вирішило перенести основний тягар воєнних зусиль на Східний фронт, щоб
завдяки здобутим там перемогам спробувати примусити Росію укласти се -паратний мир, розколоти Антанту й вирватися з лещат війни на два фронти.
Тим часом на Західному фронті воєнні дії зводилися до відсічі
німцями атак військ Антанти в Шампані, Артуа та Фландрії. 22 квітня
під час атаки поблизу бельгійського міста Іпр (Західна Фландрія) німці
вперше в історії вдало застосували хімічну зброю (у лютому 1915 р. їх
перша спроба застосувати хімічну зброю під Варшавою була невдалою),
використавши задушливий газ хлор. Були отруєні 15 тис. британських
і французьких солдатів, із яких третина померла. Після газової атаки
шлях на Іпр для німців було відкрито, однак вони не мали резервів для того, щоб розвинути досягнутий успіх. Ця подія засвідчила порушення
німецьким командуванням норм Гаазької конвенції 1907 р. про заборону
використання хімічної зброї та стала початком «хімічної війни». Із 1915 р.
для захисту від газів стали застосовувати протигази. Усього за роки Пер -шої світової війни від хімічної зброї загинули близько 1 млн солдатів.
У квітні 1915 р. британці й французи здійснили десантну опера -цію, намагаючись перекрити протоки Босфор і Дарданелли. Операція
провалилася. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників,
який у грудні того самого року залишив захоплений плацдарм.
Тими ж квітневими днями завершилися переговори країн Антанти
з Італією. За Лондонським договором, підписаним 26 квітня 1915 р., Італії
гарантувалося право встановлення протекторату над Албанією, отримання
Трентіно, Трієсту та інших австрійських областей з італійським населен -ням. 3 травня Італія заявила про розрив угоди про Троїстий союз, а 23 трав-ня оголосила війну Австро-Угорщині. Після цього проти останньої утво-рився новий Італійський фронт, де австро-угорське командування тримало
десять дивізій. Це послаблювало позиції Німеччини на інших фронтах.
На Східному фронті, готуючись до воєнної кампанії 1915 р., із
підрозділів, що прибули із Заходу та тилу, німці сформували дві нові
армії. Російські війська в цей час дедалі сильніше стали відчувати не -стачу зброї, боєприпасів, обмундирування, медикаментів тощо. При
цьому здійснення наступальних операцій за проханням союзників для
полегшення їх становища на Заході призводило до постійної передисло-кації з’єднань і послаблення бойової сили російських армій. Німеччина
завдяки шпигунам добре знала сильні й вразливі місця росіян.
2 травня 1915 р. після тривалої артилерійської підготовки австро-угорські війська прорвали російський фронт між Горліце й Тарнувом і пе-рейшли в наступ. Горліцький прорив 2—10 травня створив сприятливі
умови для подальшого спільного наступу німецьких та австро-угорських
військ, що тривав до жовтня 1915 р. У липні німецькі війська розпо -чали великий наступ у Польщі та Литві. У серпні вони захопили Вар-шаву. Російські війська відступали, зазнаючи великих утрат. На кінець
воєнної кампанії 1915 р. на Східному фронті німецькі та австро-угорські війська захопили Польщу, Литву, частину Латвії та Білорусі, Галичину, Буковину і частину Волині. Утрати росіян досягли 850 тис. убитими й пораненими та 900 тис. полоненими. Однак сподівання німецького командування на укладання з Росією сепаратного миру не справдилися.
Росіяни змогли зупинити просування противника на схід. Результатом
воєнної кампанії став перехід до позиційної війни на всьому Східному
фронті, що розтягнувся від берегів Ризької затоки до кордонів Румунії.
На початку вересня 1915 р. Болгарія офіційно приєдналася до ні-мецького блоку. Було укладено австро-болгаро-німецько-турецьку угоду,
за якою ці держави утворили Четверний союз. У жовтні 1915 р. війська
Німеччини, Австро-Угорщини і Болгарії загальною кількістю в 500 тис.
осіб виступили проти 250-тисячної сербської армії. Росія надати допомо-гу Сербії та сусідній Чорногорії не могла, а французькі й британські вій-ська прибули запізно, і створений ними Салонікський фронт не допоміг.
Усю територію Сербії окупували ворожі армії. Залишки сербської
армії разом із королем, здійснивши важкий зимовий перехід через гори
Албанії, досягли Адріатичного моря, звідки були евакуйовані британським
флотом на грецький острів Корфу. На початку 1916 р. акт капітуляції під-писав уряд Чорногорії. Поразка Сербії та Чорногорії дозволила Німеччині
й Австро-Угорщині встановити прямий зв’язок з Османською імперією.
2. воєнні дії в  1916  р.
; Розповідь учителя
Німецьке командування, переконавшись у минулорічній воєнній
кампанії, що досягти бажаного результату війни на Сході неможливо,
вирішило в 1916 р. завдати головного удару на Заході. Місцем для
операції обрали виступ фронту біля фортеці Верден, яку французи
вважали воротами до своєї столиці й намагалися утримати за будь-яку ціну. Німці сподівалися, що побоювання втратити цю позицію
примусить французьке командування кинути туди значні сили і тоді
можна буде «перемолоти, як у млині, французькі дивізії».
21 лютого 1916 р., випустивши з важких гармат протягом кількох
годин понад 2 млн снарядів по Вердену і його околицях на ділянці фронту
в 10 км, 12 німецьких дивізій перейшли в атаку. Розпочалися запеклі бої.
Німецькі солдати під Верденом уперше використали нову зброю — вогне-мети. 25 лютого німці захопили форт Дуомон, що панував над фортецею
й усією місцевістю. Французьке командування для уникнення катастро-фи спрямувало під Верден військові частини з інших ділянок фронту.
У результаті цих дій на початок березня кількість французьких військ
зросла вдвічі. Стало зрозуміло, що німецький план операції провалився.
За наступні кілька місяців кровопролитних боїв ціною величезних утрат
німці заглибилися у французьку оборону лише на 7 км, але захопити
Верден не змогли. «Верденська м’ясорубка», або «млин Мааського райо-ну», як називали Верденську битву німці, завершилася в грудні 1916 р.
Ця битва стала найбільшою і найтривалішою в Першій світо-вій війні. Через її «м’ясорубку» пройшли 50 німецьких дивізій із
125 і 65 французьких дивізій із 95. З обох боків вона мала характер
боїв на виснаження, що обумовило величезні втрати обох сторін, які
досягали 70—100 %. У французів було близько 400 тис. загиблих і по-ранених, у німців майже стільки.
Успіху французів під Верденом значною мірою сприяло те, що на
Східному фронті за наполяганням союзників 4 червня 1916 р. перейшли
в наступ російські війська, очолювані генералом О. Брусиловим. Після не-тривалої, але сильної артилерійської підготовки вони перейшли в наступ,
прорвавши фронт одразу в чотирьох місцях. Завдяки цій новій тактиці,
коли удар завдавався не в одному, а в кількох місцях, противник не міг зосередити достатньо сил для відсічі наступу. Упродовж 4 червня — 20 ве-ресня в результаті Брусиловського прориву, як назвали цю операцію, росія -ни знову зайняли частину Волині, Галичини, Буковину й досягли Карпат-ських перевалів. Утрати загиблими і пораненими в австро-угорській армії, за деякими джерелами, досягали 1,5 млн осіб, у російській — 500 тис. осіб.
Під впливом російських перемог на Східному фронті Румунія
вступила у війну на боці Антанти і 28 серпня оголосила війну Австро-Угорщині. За це держави Антанти пообіцяли віддати Румунії Тран-сільванію, частину Буковини і Банат. Проте румунські війська роз-громили німецькі, австро-угорські й болгарські дивізії, а країну було
окуповано. Росії довелося рятувати нового союзника, перекинувши до
Румунії значні сили. У 1916 р. тут утворився Румунський фронт.
1 липня 1916 р. британське і французьке командування розпо-чали ретельно підготовлений великий наступ на річці Соммі. Шкваль-ний артилерійський вогонь, що тривав сім днів, зруйнував німецьку
систему укріплень. На кожен метр землі британсько-французька арти -лерія вивергнула близько тонни металу. Після цього в наступ рушила
піхота, яку вперше в історії підтримували танки.
Цікаво знати
15 вересня в битві на річці Соммі британці використали танки для
підтримки атаки своєї піхоти. У бою взяло участь 18 машин. Вони повільно
повзли, стріляючи з кулеметів у противника. Їх застосування мало значний
психологічний вплив на противника. Сталеві чудовиська з ревом, лязгаючи
гусеницями, долали окопи, рвали колючий дріт і давили кулеметні гнізда.
Перелякані німецькі солдати залишали позиції і тікали. Один із танків
примусив здатися в полон 300 німців. Завдяки танкам британські солдати
на ділянці фронту в 10 км за п’ять годин просунулися вперед на 4—5 км
і зайняли три села. Раніше для досягнення цього витрачалися тисячі тонн
снарядів і десятки тисяч людських життів. Однак утрати атакуючих та-кож були значними. Загалом за день бою було пошкоджено десять танків.
Проте навіть застосування танків не допомогло подолати добре
укріп лену багатокілометрову смугу німецької оборони. У листопа -ді 1916 р. битва на річці Соммі завершилася. За її час британсько-французькі війська на ділянці фронту в 35 км просунулися вперед
лише на 10 км. Утрати британсько-французької армії становили близь -ко 620 тис., німецької — понад 450 тис. осіб. Битва ще раз продемон-струвала неспроможність тактики планомірного фронтального наступу.
3. війна на морі. Підводна війна.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи особливості воєнних дій на морі під час Першої світової
війни. Учитель систематизує та уточнює результати роботи учнів, ви-користовуючи наведений нижче матеріал.
Д ОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Напередодні війни Німеччина й Австро-Угорщина приділяли
знач ну увагу створенню свого воєнно-морського флоту, але не змогли
випередити держави Антанти. На серпень 1914 р. Німеччина та Австро-Угорщина мали 189 військових суден і 24 підводні човни, а держави
Антанти — 318 військових суден і 95 підводних човнів. Це спричинило
те, що після початку війни німецький і австро-угорський флоти зазнали
низки поразок. Наприкінці 1914 р. після розгрому німецької ескадри
в Південній Атлантиці, біля Фолклендських островів, Німеччина та її со-юзники опинилися в морській блокаді. У Північному морі панував флот
Великої Британії, Середземне море контролювалося британським і фран-цузьким флотами. Росія панувала на Чорному морі. Дії німецького флоту
обмежувалися Балтійським морем, австро-угорського — Адріатичним.
; Робота з  термінами та поняттями
Блокада — військова, політична або економічна ізоляція чи ото-чення держави або її частини, групи держав, їхніх збройних сил, на-сильницьке порушення їхніх зовнішніх зв’язків із метою примусити
виконати вимоги організаторів блокади.
Змінити ситуацію на морі німецьке й австро-угорське командуван -ня розраховували за допомогою широкого застосування порівняно нової
зброї — підводних човнів — і розгортання підводної війни. У перші дні
війни підводні човни довели свою ефективність. Так, 22 вересня 1914 р.
німецький підводний човен «U-9» біля узбережжя Нідерландів безкарно
за одну атаку відправив на дно три британські крейсери.
У лютому 1915 р. Німеччина оголосила води, що омивають Велику
Британію, зоною бойових дій, де будь-який новий корабель, навіть нейтраль-ної країни, знищуватиметься підводними човнами без попередження. 7 трав-ня 1915 р. об’єктом атаки німецьких підводників став британський транс -атлантичний лайнер «Лузитанія» з 1198 пасажирами на борту, серед яких
було 124 американці. Загинуло 1195 людей. Це була одна з найбільших мор -ських катастроф в історії людства. Уряд США виступив із рішучим протес -том, вимагаючи обмежити підводну війну, оскільки, крім людських жертв,
вона завдавала значних збитків торгівлі. Німеччина, побоюючись конфлікту
зі США, віддала наказ не топити пасажирські судна без попередження. Од-нак командири підводних човнів фактично продовжували топити всі судна.
31 травня — 1 червня 1916 р. у Північному морі, біля Ютланд-ського півострова (Данія), відбулася єдина за всю війну велика мор -ська битва між британським і німецьким флотами. У ній узяли участь
основ ні сили флотів — понад 250 суден з обох сторін. Німці спробували
прорвати блокаду, розсікти британський флот і розбити його частинами,
але не змогли це зробити й одразу ж відійшли до баз. У битві британці
втратили 14 суден, німці — 11. Ютландська битва, як і ті, що відбули-ся біля Вердена й на Соммі, показала неможливість досягти перелому
в ході війни однією «вирішальною битвою». До кінця війни головні сили
німецького флоту більше не здійснювали великих рейдів у відкритому
морі, обмежуючись підводною війною. Від нападів німецьких підводних
човнів загалом загинуло близько 6 тис. суден держав Антанти та її союз-ників. Однак це лише спричиняло зростання обурення світової громад-ськості діями Німеччини, але не змогло привести до її перемоги у війні.
4. виснаження воюючих сторін.
; Розповідь учителя
Кінець 1916 р. став поворотним моментом у Першій світовій війні.
В усіх воюючих країнах її затягування призвело до виснаження мате-ріальних ресурсів, погіршення забезпечення продовольством, зростання
невдоволення населення. Генерал Людендорф характеризував становище
Німеччини як «надзвичайно важке і майже безвихідне». Французький
президент Пуанкаре заявляв: «Повсюдно серед населення Парижа поміт -ний тривожний настрій. Кількість тих, хто не вірить у перемогу, зростає.
Починаються страйки. Кожного дня ми переживаємо таку небезпеку».
Солдати на фронтах утомилися від тривалої війни й окопного
життя. Поширення набули відмови йти в атаку, солдатські бунти,
убивства ненавис них офіцерів, випадки дезертирств і братання із сол -датами противника.
Розрахунки на короткочасність війни спричинили те, що вже
в 1915 р. держави, які брали участь у війні, зіткнулися з трудноща -ми в забезпеченні своїх армій. Для збільшення воєнного виробництва
в країнах — учасницях війни було запроваджене державне регулю-вання економіки. Для цього створювалися особливі органи: Військово-промисловий комітет у Німеччині, міністерства військового забезпе-чення у Франції та Великій Британії, Особливі наради (з оборони,
транспорту, палива, продовольства) у Росії тощо.
У зв’язку з призовом чоловіків до армії виник дефіцит робочої
сили. Для його подолання до промислового виробництва залучали жі -нок. Так, якщо напередодні війни в промисловості Франції працювало
487 тис., то наприкінці 1916 р. — 625 тис. жінок. При цьому їхня
зарплатня була на 30—40 % нижчою, ніж у чоловіків, а робочий день
у зв’язку з потребами війни на деяких підприємствах досягав 12 годин.
Призов до армії значної кількості селян мав негативні наслідки
для виробництва продуктів харчування. У Франції з 5,6 млн праце-здатного населення в селах наприкінці 1916 р. залишилося 3 млн осіб.
В усіх воюючих країнах, крім Великої Британії, виробництво продо-вольчих товарів скоротилося. Жири та м’ясо стали дефіцитом. За під-рахунками німецького лікаря Вассермана, на середину 1917 р. кількість
калорій, які щоденно споживала людина, порівняно з довоєнним часом,
у середньому зменшилася в 2,7 разу. Особливо складною була ситуація
в Німеччині, яка традиційно ввозила продукти харчування. Їх нестача
примусила уряд заборонити відгодівлю худоби пшеницею і картоп лею
і дозволити використання різноманітних ерзац-продуктів, які замінюва -ли справжні. Однак наповнення продуктових карток у Німеччині не за-довольняло навіть фізіологічних потреб людини. Узимку 1916—1917 рр.
країну охопив голод, від якого померло близько 500 тис. осіб. Голод,
недоїдання, хвороби, зменшення народжуваності призвели до загальних
утрат мирного населення Німеччини, що становили близько 6 млн осіб.
На прифронтових територіях постійною небезпекою для цивіль-ного населення стали обстріли з далекобійних гармат. Для бомбар-дування цивільних і воєнних об’єктів у тилу стали використовувати
авіацію. На територіях, які опинилися під окупацією, звичним яви-щем стали реквізиції та контрибуції. Новим явищем стало вивезення
60 тис. бельгійських робітників на примусові роботи до Німеччини, де
вони мали працювати для потреб німецької армії на промислових під-приємствах. Цей прецедент виник у роки Першої світової вій ни, а під
час Другої світової війни став типовим для дій окупаційної влади.
На кінець 1916 р. становище Німеччини погіршилося. Ситуація
на фронтах була складною. Велика Британія та її союзники оволоділи
всіма німецькими колоніями і проводили дедалі жорсткішу політику
морської блокади. Похмурі перспективи привели до того, що на по-чатку грудня 1914 р. Німеччина від імені Четверного союзу запропо -нувала країнам Антанти розпочати переговори про мир. Однак уряди
держав Антанти відхилили цю пропозицію.
5. антивоєнні виступи.
; Розповідь учителя
Хвиля патріотизму, що охопила воюючі країни на почат -ку війни, із її затягуванням вщухла. На початок 1916 р. дедалі біль -ше людей бажали лише швидкого завершення війни. Так, 1 травня
в столиці Німеччини відбулися демонстрації під гаслами «Кінець вій -ні!», «Геть уряд!». 21 жовтня 1916 р. в Австро-Угорщині, прагнучи
примусити правлячі кола змінити свою політику і припинити війну,
соціал-демократ Фрідріх Адлер застрелив голову уряду країни графа
К. Штюргка. У Франції величезний вплив на настрої громадськості
мало видання в 1916 р. книги письменника-фронтовика Анрі Барбюса
«Вогонь». У ній він розповів про поступове усвідомлення французьки-ми солдатами невиправданості жертв загарбницькому характеру війни.
; Робота з  документом
І З КН иги АНРІ Б АРБЮСА «ВО гОН ь» ПРО Б и ТВУ ПІД ВеРД е НОМ
Ви б подивилися, чим нас пригощали під Верденом, я там був.
Лише «велетнями»: 380, 420, 440. Ось коли тебе так обстріляють, мо-жеш сказати: «Тепер я знаю, що таке бомбардування». Цілі ліси ско-шено, як хліб, усі перекриття пробиті й розгромлені, навіть якщо вони
були вкриті трьома рядами колод і землі, усі перехрестя политі стале-вим дощем, шляхи перевернуті догори дном і перетворені на якісь довгі
пагорби; повсюдно зламані обози, розбиті гармати, трупи, неначе зва-лені в купу лопатою. Одним гарматним пострілом убивало по тридцять
людей: одних підкидало в повітря на 15 метрів; залишки їхнього одягу
бовталися на верхівках уцілілих дерев; у Вердені снаряди 380 попадали
в дахи будинків, пробивали два або три поверхи, вибухали внизу, і вся
оселя злітала в повітря, а в полі цілі батальйони розсипалися й хова-лися від цього вихора як беззахисна дитина. На кожному кроці в полі
валялися осколки завтовшки як рука; щоб підняти таку залізяку, по-трібні були чотири солдати, а поля... це скоріше були нагромадження
скель... і так цілий місяць...
; Запитання до документа
1) Яким було ставлення автора до того, що він побачив під Верденом?
2) Як, на вашу думку, розповідь про реальну картину війни впли-нула на антивоєнний рух у Франції?
У Великій Британії на посилення антивоєнних настроїв і страй -кового руху уряд відповів запровадженням улітку 1915 р. закону «Про
військове спорядження», за яким будь-яке підприємство могло бути ого -лошене «працюючим на війну», а його робітники позбавлялися права
на страйк. Підтвердженням того, що патріотичні заклики об’єднатися
й забути всі суперечки до перемоги у війні не підтримуються населен -ням, стало національно-визвольне повстання проти британського панування в Ірландії навесні 1916 р. За досягнутими раніше домовленостями
між британським урядом та лідерами ірландського визвольного руху
в 1914 р. Ірландія мала отримати статус домініону, але цьому завадила
війна. У країні спалахнуло антибританське повстання. У ніч на 24 квіт -ня 1916 р. 1200 повстанців захопили важливі пункти в Дубліні й прого -лосили Ірландію незалежною республікою. Британська влада застосувала
проти бунтівників 20-тисячну армію й до травня придушила повстан -ня. Близько 3 тис. його учасників заарештували, а 16 — стратили.
Поширення антивоєнних настроїв привело до зростання кількості
прибічників соціал-демократичних партій. При цьому соціал-демократи
не були одностайними в ставленні до війни. Ліві засуджували війну як
імперіалістичну й загарбницьку, закликали перетворити її на грома-дянську й усунути правителів своїх держав. Праві обмежувалися ви-могами негайного припинення війни й укладання справедливого миру
без анексій і контрибуцій.
V. Закріплення нових знань
; Бесіда за запитаннями
1. Де й коли німці вперше в історії вдало застосували хімічну зброю?
2. Яка держава приєдналася до німецького блоку на початку верес-ня 1915 р.?
3. Коли розпочалася Верденська битва?
4. Яким був результат Брусиловського прориву?
5. Що таке блокада?
6. Коли відбулося національно-визвольне повстання в Ірландії?
VI. Підсумки урО ку
9 Воєнна кампанія 1915 р. не привела до перемоги жодної сторони.
Німеччина й Австро-Угорщина примусили Росію залишити знач-ні території та домоглися приєднання до свого блоку Болгарії.
Однак проти них працював фактор часу. Країни Антанти мали
більші людські ресурси і промисловий потенціал, що дозволяло
їм поступово нарощувати стратегічну перевагу. Концентрація ні -мецьких і австро-угорських військ на Сході дозволила Антанті
підготуватися до активних дій на Заході.
9 Під Верденом зазнав поразки план німецької воєнної кампанії
1916 р., в основі якого було «ведення наступу недостатніми
силами, але рішуче». Головною причиною поразки Німеччини
стала перевага Антанти в людських і матеріальних ресурсах.
Успіху французів під Верденом сприяв також Брусиловський
прорив на Східному фронті. Разом із битвою на Соммі він за -
свідчив про перелом у всьому ході кампанії на користь держав
Антанти.
9 Затягування війни призвело до ускладнень соціально-економічної
ситуації у воюючих державах. Одним із її проявів стало поши-рення антивоєнних настроїв у суспільстві.
VII. дО машнє завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Категорія: Всесвітня історія 10 клас | Додав: uthitel (12.12.2013)
Переглядів: 2855 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: