Урок 3 Тема. Початок Першої світової війни - Всесвітня історія 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 10 клас

Урок 3 Тема. Початок Першої світової війни
Урок 3
Тема. Початок Першої світової війни
Мета: визначити причини війни і  мету воюючих держав; пояснити, яким був привід до війни та як
відбувся вступ у  війну великих держав; охарактеризувати розгортання воєнних дій у  1914  р.;
пояснити значення термінів і  понять: «шовінізм», «Липнева криза», «план Шліффена», «бліцкриг»,
«геноцид»; розвивати вміння учнів аналізувати й  узагальнювати історичний матеріал; виховний
аспект уроку реалізується на підставі усвідомлення учнями трагічності такого історичного явища,
як війна, для населення воюючих держав.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, настінна карта «Перша світова війна», атлас, ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: шовінізм, Липнева криза, план Шліффена, бліцкриг, геноцид.
Основні дати: 1  серпня 1914  — 11  листопада 1918  р.  — Перша світова війна; 18  серпня  — 21  вересня
1914  р.  — галицька битва; 5—12  вересня 1914  р.  — битва на Марні.
Хід уроку
і . Організація навчальнО ї діяльнО сті
Учитель інформує учнів, що впродовж наступних п’яти
уроків вони познайомляться з подіями Першої світової війни, вивча -ючи тему «Передумови виникнення Першої світової війни. Війна та її
наслідки», після чого повідомляє тему й основні завдання уроку.
іі . Перевірка дО машньО гО завдання
; Запитання та завдання
1. Схарактеризуйте «демографічний портрет» людства на початку
ХХ ст.
2. Які зміни відбулися в економічному розвитку країн світу
в 1900—1939 рр.?
3. Що нового з’явилося в соціально-політичному житті тогочасних країн?
4. Визначте тенденції та явища, притаманні розвитку світу в 1900—
1914 рр.
5. Який вплив справляла на світовий розвиток Перша світова війна?
6. Якими були основні причини післявоєнної нестабільності?
7. На підставі яких фактів можна зробити висновок, що 1924—
1929 рр. стали часом стабілізації? Які зміни в цей час відбува -лися у світі?
8. Як вплинула на розвиток країн Велика депресія?
9. На підставі яких фактів 1933—1939 рр. вважають періодом на -зрівання Другої світової війни?
ІІІ . Актуаліззація опорних знань
; Запитання та завдання
1. Коли утворилися Троїстий союз і Антанта? Які держави входили
до складу цих військово-політичних блоків?
25
2. Які міжнародні конфлікти та кризи відбувалися на початку
ХХ ст.?
3. Наведіть факти, що свідчать про розгортання гонки озброєнь на
початку ХХ ст.
IV. в ивчення нО в О гО матеріалу
1. Причини Першої світової війни й  мета воюючих держав.
; Розповідь учителя
Перша світова війна розпочалася 1 серпня 1914 р. і тривала до
11 листопада 1918 р. За масштабами ця війна стала найбільшою з усіх
попередніх.
Цікаво знати
Першу світову війну розпочали вісім європейських держав із
населенням 732 млн осіб (із колоніями), що становило 44,2 % на-селення планети, а на кінець війни кількість її учасниць досягла
33 держав (із загальної кількості 59 незалежних держав світу) із
населенням 1,5 млрд осіб, що становило 87 % населення земної
кулі. Загальна протяжність фронтів досягала 3 тис. км. Витрати
держав — учасниць війни на її ведення становили 208 млрд доларів,
що в десять разів перевищувало вартість усіх війн, які відбувалися
з 1793 до 1907 р.
Перша світова війна була викликана загостренням суперечностей
між провідними державами світу на початку ХХ ст. Із кожним роком
збільшувалися їхні видатки на озброєння, шовіністична пропаганда
розпалювала національну ворожнечу, правлячі кола дедалі більше
схилялися до здійснення загарбницьких планів силою зброї, постійно
виникали нові міжнародні конфлікти.
; Робота з  термінами та поняттями
Шовінізм — одна з агресивних форм націоналізму, для якої ха -рактерне пропагування непереможності й винятковості своєї нації, її
зверхності над усіма іншими.
Між провідними державами світу посилювалися економічні су-перечності, боротьба за ринки збуту своєї продукції та джерела сиро-вини. Загострювалося протистояння між двома військово-політичними
блоками європейських держав — Троїстим союзом і Антантою. Особ -ливо непримиренними стали інтереси Великої Британії та Німеччини.
Ініціаторами розв’язання війни виступили правлячі кола Німеччини
та Австро-Угорщини, хоча й інші країни також мали власні загарб -ницькі цілі.
До планів Німеччини входило привласнення великих територій
у Європі (Бельгії, Голландії, України, Прибалтики та інших країн)
і «встановлення економічного панування Німеччини над Серединною
Європою». Передбачалося захоплення Бельгійського і Французь -кого Конго з метою створення величезної німецької «Серединної
Африки», установлення контролю над Єгиптом, оволодіння Афри-канським узбережжям Атлантики, витіснення британців із басей-ну Середземного моря, закріплення на Близькому Сході та в Китаї
тощо. Правлячі кола Німеччини розраховували отримати з Франції
40 млрд франків контрибуції, із Великої Британії та США — по
30 млрд доларів.
Австро-Угорщина сподівалася підкорити Сербію, Болгарію й Чор -ногорію, заволодіти нафтовими родовищами Румунії, установити пану -вання на Чорному, Адріатичному та Егейському морях.
Італія, будучи союзником Німеччини й Австро-Угорщини, ва-галася у визначенні своїх домагань. Із початком війни вона розпо-чала переговори з обома воюючими сторонами. Урешті-решт держави
Антанти запропонували їй більші територіальні надбання, а Велика
Британія погодилася надати знач ну позику. Це схилило Італію до пе -реходу на бік противників Німеччини.
Велика Британія вела війну за збереження своєї колоніальної
імперії та ослаблення свого головного конкурента — Німеччини.
Британським інтересам відповідало підірвати економічну могутність
Німеччини та її зростаючу роль у світовій торгівлі. Також вона пре -тендувала на німецькі колонії, розраховувала захопити в Туреччини
Месопотамію (сучасний Ірак), Палестину.
Франція сподівалася повернути Ельзас та Лотарингію, захоплені
Німеччиною в 1871 р., а також привласнити багатий на вугілля Саар -ський басейн та інші німецькі землі, розташовані на лівому березі Рейну.
Росія розраховувала зруйнувати німецький і австрійський вплив
у Туреччині та на Балканах, досягти сприятливого режиму контролю
над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли. Вона також
сподівалася захопити західноукраїнські землі, що належали Австро-Угорщині.
2. липнева криза 1914  р. і  початок війни.
; Розповідь учителя
Приводом до початку Першої світової війни став австро-сербський конфлікт. 28 червня 1914 р. в боснійському місті Сара-єво Гаврило Принцип, член таємної організації «Млада Босна», що
боролася за об’єднання всіх південнослов’янських народів, убив на-ступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда.
Ерцгерцог був головнокомандувачем армії Австро-Угорщини і прибув
сюди для участі у військових маневрах, що мали відбутися на кор -доні із Сербією саме 28 червня. У сербів це був день національного
трауру — ушанування сербів, загиблих у битві з турками на Косо -вому полі в 1389 р. Сербські націоналістичні кола сприйняли візит
ерцгерцога як образу. У Відні результатів розслідування очікувати
не стали. Німецький імператор Вільгельм ІІ, лаконічно висловив -шись «тепер або ніколи», запропонував австро-угорському імператору
Францу Йосифу «покінчити із сербами», використавши сараєвське
вбивство як привід до оголошення війни. Для того щоб розпочати вій -ну проти Сербії, австро-угорський уряд висунув вимоги, заздалегідь
розуміючи, що вона їх відхилить. 23 липня сербський уряд отримав
ультиматум Австро-Угорщини.
; Робота з документом
Ви ТЯ ги З   УЛ ьТ и МАТУМУ А ВСТРО-УгОР щиН и УРЯДУ СеРБІї
1) Заборонити всі видання, які підбурюють ненависть і презирство до
монархії (Австро-Угорщини) і загальні тенденції яких спрямовані
проти її територіальної цілісності.
3) Негайно вилучити з навчальних закладів Сербії, як щодо викладаць-кого складу, так і стосовно навчальних посібників, усе, що служить
або може служити підтримці пропаганди проти Австро-Угорщини.
4) Усунути з військової служби і взагалі з адміністрації всіх офіцерів
і чиновників, винних у пропаганді проти австро-угорської монар -хії...
5) Погодитися на співробітництво в Сербії органів імператорського і ко-ролівського урядів у справі придушення шкідливих рухів, спрямо -ваних проти цілісності монархії.
6) Відкрити судове слідство проти учасників змови 28 червня... Орга-ни, уповноважені імператорським і королівським урядами, візьмуть
участь у належному розшуку.
7) Терміново затримати майора Войя Танкосича і Мілана Цигановича,
чиновника сербської держави, скомпрометованих результатами серб -ського слідства.
9) Дати імператорському і королівському урядам пояснення з приводу
невиправданих заяв вищих сербських чиновників як у Сербії, так
і за кордоном, які, незважаючи на офіційне становище, не сором -ляться після замаху 28 червня висловлюватися в інтерв’ю непри -язним чином проти австро-угорської монархії...
10) Негайно повідомити імператорський і королівський уряди про здій-снення заходів, передбачених названими вище пунктами.
; Запитання до документа
Чи можна вважати умови ультиматуму порушенням Австро-Угорщиною суверенітету Сербії та втручанням у її внутрішні справи?
Обґрунтуйте свою точку зору.
Для відповіді на ультиматум сербському уряду надавалося 48 го -дин. У разі неприйняття його умов повністю Австро-Угорщина погро -жувала розривом дипломатичних відносин. Провідні держави зайняли
вичікувальну позицію, щоб не бути звинуваченими у втручанні в кон -флікт і підтримці однієї з його сторін. За 10 хвилин до завершення тер -міну ультиматуму Сербія заявила, що приймає його умови за винятком
участі австрійської поліції у проведенні слідства на території Сербії.
Це стало для Австро-Угорщини приводом до розриву дипломатичних
відносин із Сербією і оголошення їй війни. У ніч із 28 на 29 липня
відбулося артилерійське бомбардування Белграда. Після цього події
розвивалися дуже швидко.
3. вступ у  війну великих держав.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи, як вступили у війну великі держави, і розпочинають
складання хронологічної таблиці «Основні воєнні дії та події Першої
світової війни».
Дата Подія Ре зу л ьтат
Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, ви -користовуючи наведений нижче матеріал і таблицю.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Росія, союзником якої була Сербія, вважала, що для збережен-ня свого авторитету має надати підтримку сербам. 29 липня вона здій-снила часткову мобілізацію у військових округах, спрямованих проти
Австро-Угорщини, а також на Балтійському і Чорноморському флотах.
Німеччина звернулася до російського уряду з ультиматумом припини -ти мобілізацію і, не отримавши відповіді, 1 серпня оголосила загальну
мобілізацію. Увечері того самого дня Німеччина оголосила війну Росії.
3 серпня німецький посол передав ноту про оголошення війни уряду
Франції. 4 серпня Німеччина, що перед цим звинуватила французів
у порушенні нейтралітету Бельгії, сама порушила норми міжнародно-го права і без оголошення війни вторглася на її територію. Це стало
приводом до того, щоб у ніч із 4 на 5 серпня у війну проти Німеччини
вступила Велика Британія.
Японія вирішила використати війну для захоплення німецьких
колоній у Тихому океані, установлення свого панування над Китаєм
і Далеким Сходом. У серпні 1914 р. вона оголосила війну Німеччині.
У жовтні у вій ну на боці Німеччини та її союзників вступила Осман -ська імперія, яка розраховувала захопити російське Закавказзя. Дуже
швидко війна набула широких масштабів і стала світовою, події якої
відбувалися по всій земній кулі. У різних регіонах сформувалися осно-вні та другорядні театри воєнних дій. Основними були Західний і Схід-ний фронти.

Цікаво знати
На початку війни воюючі країни охопила хвиля патріотизму
й націоналізму, підтримувана урядовою пропагандою. Із часом, коли
надії на швидку й безкровну перемогу зникли, вона змінилася зне-вірою і втомою, призвела до поширення антивоєнних пацифістських
настроїв. Однак на початку війни патріотичне піднесення сприяло ак-тивній мобілізації сил. Зовнішнім виявом національних почуттів стали
перейменування в Росії міст із німецькими назвами, зокрема Санкт-Петербург став Петроградом, у Великій Британії королівська сім’я, що
походила з німецького Ганновера, узяла нове прізвище — Віндзор.
4. План Шліффена.
; Розповідь учителя
На початку війни держави Антанти мали перевагу в людських
і матеріальних ресурсах над державами Троїстого союзу. Населення
перших (без урахування колоній) становило 260 млн осіб, других —
120 млн осіб. Країни Антанти на початку війни виставили 262 дивізії
загальною кількістю понад 5,8 млн осіб, Троїстого союзу — 170 дивізій
загальною кількістю понад 3,8 млн осіб. Однак Німеччина була набага-то краще, ніж її противники, підготовлена до війни за бойовим досві -дом солдатів, якістю озброєнь та мала перевагу у важкій артилерії. До
того ж у німців була можливість швидко перекидати війська з одного
фронту на інший завдяки розвиненій мережі залізниць. У державах
Троїстого союзу німецьке верховне командування мало вирішальний
вплив, а в Антанті координація дій між державами була слабкою.
; Робота з  термінами та поняттями
Бліцкриг (у перекладі з нім. — «блискавична війна») — теорія
ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника
в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього й швидко-го просування вглиб країни.
Майже за рік до початку війни начальник генерального штабу
Німеччини Г. фон Мольтке подав імператору воєнно-оперативний план
нападу на Францію і Росію, розроблений на основі плану бліцкригу
його попередником генералом А. фон Шліффеном, який передбачав
ведення війни на два фронти — проти Франції та Росії. При цьому
головна ідея плану полягала в тому, щоб якомога швидше ліквідувати
один із фронтів та уникнути затягування війни. Тривала війна загро-жувала поразкою Німеччині, яка поступалася противникам людськими
і матеріальними ресурсами.
План Шліффена передбачав спрямувати 85 % усіх сил німецької
армії на перший удар по Франції, здійснивши вторгнення на її тери-торію через слабку нейтральну Бельгію на північ від Парижа в обхід
основних сил французької армії. У результаті цього «непрямого удару»
французька армія мала бути оточена і знищена до того, як Росія завершить мобілізацію своєї армії (за німецькими підрахунками, для цього
їй було потрібно близько шести тижнів). Проти Росії до перемоги над
Францією виставлявся лише слабкий заслін. Після розгрому протягом
чотирьох-шести тижнів французької армії Німеччина мала спрямува-ти свої війська на Східний фронт і разом з Австро-Угорщиною в ході
блискавичної війни завдати нищівної поразки Росії.
Мольтке, не змінюючи основу плану Шліффена, посилив лівий
фланг Західного фронту і заслін проти Росії у Східній Пруссії. Однак
завдяки цьому він дещо послабив основне німецьке угруповання, що
завдавало удар по Франції через Бельгію.
5. воєнні дії в  1914  р.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначають основні воєнні дії, що відбувалися в 1914 р., і продовжу -ють заповнення таблиці «Основні воєнні дії та події Першої світової

війни». Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, ви-користовуючи наведений нижче матеріал.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
2 серпня 1914 р. німецька армія вторглася на територію Люк-сембургу, а через два дні — до Бельгії. Наступ здійснювався основними
силами кількістю 1,6 млн осіб відповідно до плану бліцкригу й за роз -рахунками німецького командування мав завершитися перемогою до
«осіннього листопаду». 20 серпня німці захопили бельгійську столицю
Брюссель. Спроби опору жорстоко придушувалися. Так, лише в містечку
Арденни за вироком військового суду 21 серпня розстріляли 110 осіб.
До 25 серпня на 250-кілометровій ділянці франко-бельгійського
кордону відбувалася запекла прикордонна битва, що завершилася пораз-кою французів. Перед німецькими військами відкрився шлях на Париж.
Французький уряд залишив столицю та переїхав до міста Бордо.
Тим часом дві російські армії під командуванням генералів
П. Ренненкампфа і О. Самсонова розгорнули наступ у Східній Прус -сії. Німецьке командування терміново перемістило туди з Бельгії
два армійські корпуси і кавалерійську дивізію. Однак ця допомо-га була зайвою. Наприкінці серпня — на початку вересня внаслідок
помилок російських генералів німці по черзі розгромили їхні ар -мії. Росіян витіснили зі Східної Пруссії, причому близько 30 тис.
солдатів потрапили в оточення, а генерал Самсонов застрелився.
Більш успішними були дії проти Австро-Угорщини російсько -го Південно-Західного фронту, що розгорнув наступ у Галичині. У Га-лицькій битві 18 серпня — 21 вересня брали участь 700 тис. російських
і понад 830 тис. австро-угорських вояків. Австро-угорські війська під
тиском росіян, ширина наступу яких досягала 400 км, глибина — до
200 км, зазнавали поразки за поразкою. 21 серпня російські армії гене-ралів М. Рузського та О. Брусилова захопили Львів і, розвиваючи на-ступ, узяли в облогу фортецю Перемишль. У результаті Галицької битви
росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли
до Карпатських перевалів. Стрімкий наступ росіян показав, що німецькі
розрахунки утримувати Східний фронт силами однієї Австро-Угорщини
провалилися. Утрати австро-угорської армії досягали 400 тис., росій-ської — 230 тис. осіб. Галицька битва вперше продемонструвала військово-тактичні особливості Першої світової війни — переважання фронтальних
бойових дій, що супроводжувалися величезними втратами обох сторін.
Росіянам відкрилася можливість здійснити наступ через Карпатські
перевали до Угорщини або спрямувати удар через Польщу прямо на Бер-лін. За наполяганням союзників російське командування обрало наступ на
Німеччину. У той самий час німецьке командування зосередило війська
для удару на Варшаву, щоб відволікти росіян і допомогти союзникам-австрійцям. У результаті цього німецькі та російські війська зійшлися в зу-стрічному наступі на фронті в 300 км у районі Івангорода і Варшави. Маю-чи кількісну перевагу, росіяни розгромили дві армії противника. Шлях на Берлін і Відень було відкрито. Лише вмілі дії німецьких генералів П. фон Гінденбурга і Е. Людендорфа й величезні втрати дозволили зупинити росіян.

Постать в історії
Видатний німецький військовий і державний діяч Пауль фон
Гінденбург (1847—1934) брав участь в австро-прусській і франко-прусській війнах ХІХ ст., а з 1911 р. перебував у відставці. Із по -чатком Першої світової війни за пропозицією імператора очолив ні-мецьку армію в Пруссії, яка протистояла наступу російських військ.
Завдяки власному таланту Гінденбурга і допомозі його молодого поміч -ника генерала Е. Людендорфа росіян розгромили. Ця перемога пере-творила Гінденбурга на національного героя. Вільгельм ІІ надав йому
звання фельдмаршала і призначив командувачем Східним фронтом.
У 1915 р. генерал здійснив успішну наступальну операцію проти ро-сіян. Із 1916 р. перебував на посаді начальника генерального штабу
Німеччини. Розробив план наступальної операції 1918 р. на Західному
фронті, яка розпочалася успішно, але не могла продовжуватися через
нестачу сил у Німеччини. Саме Гінденбург у 1918 р. відверто заявив
Вільгельму ІІ про неможливість досягти перемоги у війні й запропону-вав розпочати переговори про мир з Антантою, поки німецькі війська
перебувають на території противника.
У роки революції та післявоєнної нестабільності він став куми-ром націоналістів і символом утраченої величі країни. У 1925 р. був
обраний президентом Німеччини.
На Західному фронті на початку вересня німці підійшли до Па-рижа й форсували річку Марну. 5—12 вересня на північний схід від
французької столиці, уздовж Марни, відбулася грандіозна битва. Ні -мецьке командування, уважаючи, що французи не здатні чинити сер-йозний опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачалося
планом Шліффена, а рухатися навпростець. До того ж воно відправило
до Східної Пруссії два корпуси і дивізію. Однак німці наштовхнулися
на сильний опір французів, які змогли швидко зосередити значні сили
у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини Паризького гарнізону, що
внесли перелом у хід битви, були перекинуті до Марни на міських таксі.
Це був перший в історії досвід використання автомобільного транс порту
з військовою метою. Французьким військам удалося до 9 серпня зупи-нити противника й перейти в наступ.
За висловом французів, відбулося «диво на Марні», у результа-ті якого німці, незважаючи на те, що ініціатива і загальна перевага
в силі належали їм, зазнали поразки. У битві на Марні німецька армія
втратила 40 тис. осіб полоненими. Проте її головним результатом став
провал плану бліцкригу. Німецьке командування спробувало виправити
ситуацію, завдавши флангового удару з метою оточити французів і за -хопити Париж. Але британські та французькі війська, що прибули на
фронт, також перейшли в наступ.
Восени 1914 р. впродовж двох місяців у Північній Франції три-вали маневрені бої, які іронічно назвали «біг до моря», під час яких
обидві сторони намагалися обійти противника з флангів. Німцям не
вдалося захопити жодного порту на французькому узбережжі. Урешті-
решт установилася лінія постійного фронту завдовжки 700 км — від
кордонів Швейцарії до протоки Ла-Манш. Стабілізація лінії фронту
і провал планів німецького командування стали стратегічним успіхом
французів і британців. Події осені 1914 р. свідчили про зміни в ха-рактері війни: якщо до цього вона була маневреною, то тепер ста -ла позиційною. Обидві сторони рили окопи, будували міцні земляні
й бетонні укріплення, недоступні навіть для важкої артилерії. Перед
ними встановлювалися кілометрові мінні поля і ряди колючого дро -ту. Противникам вистачило ресурсів, щоб збудувати ці укріплення,
однак для їх подолання жодна сторона не мала необхідних людських
і матеріальних резервів.
Після того як за сприяння турецького уряду німецькі крейсери
«Гебен» і «Бреслау» у ніч із 15 на 16 жовтня, потіснивши британсько-французьку ескадру, обстріляли Севастополь, Одесу, Феодосію і Ново-російськ, Антанта оголосила війну Османській імперії. У результаті цих
дій виник російсько-турецький Кавказький фронт завдовжки 350 км.
Спроби наступу турецької армії були невдалими. У Сарикамиській битві
(грудень 1914 — січень 1915 р.) її основні сили росіяни розгромили.
Російська армія розгорнула наступ і вступила на територію Туреччи-ни. Турецьке керівництво, не визнавши власних прорахунків, заявило,
що просуванню росіян сприяють християни-вірмени, що жили в кра -їні. У Туреччині відбулися жахливі за масштабами погроми і вбив-ства вірмен. На кінець 1915 р. з 2,1 млн вірмен у країні залишилося
лише 600 тис. Такого геноциду людство ще не знало. Це було першим
у ХХ ст. масовим знищенням невинних людей за національними, ре-лігійними і расовими ознаками. Однією з причин ненависті до вірмен
стало те, що вони були християнами в мусульманській Туреччині й по-сідали провідні позиції в її економічному житті, утримуючи близько
80 % внутрішньої і зовнішньої торгівлі.
У Палестині та Іраку виникли Палестинський і Месопотам-ський фронти, де турецька армія воювала з військами Великої Бри-танії.
; Робота з  термінами та поняттями
Геноцид — повне або часткове знищення окремих груп населення
за расовими, національними чи релігійними ознаками, що вважається
одним із найтяжчих злочинів проти людства.
V. з акріП лення нО виХ знань
; Бесіда за запитаннями
1. Що таке шовінізм?
2. Які події стали приводом до початку Першої світової війни?
3. Коли розпочалася Перша світова війна?
4. Які держави вели воєнні дії на Східному фронті?
5. Що таке план Шліффена?
6. Чиєю перемогою завершилася битва на Марні в 1914 р.?
VI. Підсумки уроку
9 Перша світова війна стала результатом боротьби провідних дер-жав за панування у світі. Війна мала загарбницький характер
із боку всіх держав-учасниць, крім Бельгії та Сербії, що стали
жертвами агресії.
9 На кінець 1914 р. на всіх фронтах Першої світової війни бо -йові дії в основному завершилися на користь держав Антанти.
Розрахунки німецького генерального штабу на переможну блис-кавичну війну не виправдалися. Війна затягувалася, набувала
дедалі більших масштабів, утягуючи в катастрофу народи всієї
земної кулі.
VII. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника.
Категорія: Всесвітня історія 10 клас | Додав: uthitel (12.12.2013)
Переглядів: 5070 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: