Урок 33 Тема. Мистецтво. Олімпійський рух. - Всесвітня історія 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 10 клас

Урок 33 Тема. Мистецтво. Олімпійський рух.

Урок 33
Тема. Мистецтвоо. Олімпійський рух.
Мета: ознайомити учнів з  основними ідеями та напрямками тогочасного мистецтва; пояснити, якими
були особливості розвитку театрального мистецтва й  кінематографа в  цей період; визначити
основні здобутки тогочасної архітектури; охарактеризувати олімпійський рух і  розвиток спорту
в  міжвоєнні роки; пояснити значення термінів і  понять: «абстракціонізм», «фовізм», «кубізм»,
«футуризм», «сюрреалізм», «Додекафонія», «ірраціональний», «функціоналізм»; розвивати вміння
учнів визначати характерні риси розвитку явищ і  процесів; виховний аспект уроку реалізується
на підставі знайомства учнів із кращими зразками світового мистецтва 1900—1939  рр.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, настінна карта «Світ у  1900—1939  рр.», атлас, ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: абстракціонізм, фовізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм, додекафонія, ірраціональний,
функціоналізм.
Основні дати: 1904  р.  — створення Міжнародної федерації футбольних асоціацій (ФІФА); 1908  р.  — засну-вання американської кіностудії «голлівуд»; 1917  р.  — створення першої професійної спортивної
організації національної хокейної ліги (НХЛ) у  Канаді.
Хід уроку
I. Організація навчальнО ї діяльнО сті
Учитель інформує учнів про завершення вивчення теми
«Розвиток культури в перші десятиліття ХХ ст.», повідомляє тему
й основні завдання уроку.
II. Перевірка дО машньО гО завдання
; Запитання та завдання
1. Якими були основні тенденції розвитку літератури й мистецтва
в 1900—1939 рр.?
2. Які нові явища з’явилися в розвитку філософської думки в цей
період?
3. Схарактеризуйте літературні течії цього часу.
4. Порівняйте умови розвитку літератури в тогочасних тоталітар-них і демократичних державах.
5. Якими, на вашу думку, були підстави для відзначення письмен-ників Нобелівською премією? Наведіть факти, що підтверджують
вашу точку зору.
III. а ктуалізація ОПОрни Х знань
; Запитання та завдання
1. Які художні течії розвивалися в мистецтві наприкінці
ХІХ ст.?
2. Назвіть імена видатних діячів і здобутки мистецтва цього періоду.
IV. в ивчення нО в О гО матеріалу
; Випереджальне завдання
Продовжіть роботу з таблицею «Культура народів світу 1900—
1939 рр.», розпочату на попередніх уроках.
1. Основні ідеї та напрямки в  розвитку мистецтва.
; Розповідь учителя
До Першої світової війни в європейському образотворчому мисте-цтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зо-браження. Особистість художника, його смаки та вподобання могли про -явитися у виборі жанру, композиції, у переважанні форми чи кольору.
Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до
того, що світ утратив гармонійність і раціональність в очах худож -ників, його реалістичне відбиття начебто втратило сенс. Відбулася
зміна у світосприйнятті художника. Вона полягала не в адекватному
відображенні світу, а у виявленні художником його бачення світу.
А таке розуміння світу могло звестися, наприклад, до певного спів-відношення ліній і геометричних фігур. Такий вид живопису дістав
назву абстракціонізму. Його засновником був російський художник
В. Кандинський. Сюрреалісти на чолі із С. Далі намагалися зобра-зити ірраціональний світ. На їхніх картинах, на відміну від картин
абстракціоністів, присутні предмети, які можна впізнати, але інколи
вони дивно виглядають і перебувають у незвичайних композиціях, як
у сновидіннях.
Одним із нових напрямків у літературі та мистецтві був авангар-дизм, що виник на ґрунті анархічного, суб’єктивного світорозуміння.
Звідси розрив із попередньою реалістичною традицією, формалістичні
пошуки нових засобів художнього вираження. Попередниками авангар -дизму були модерністські напрямки першої третини ХХ ст. — фовізм,
кубізм, футуризм, сюрреалізм і додекафонія в музиці. Серед представ-ників авангардизму й неоавангардизму можна виділити: художників
П. Мондріана, С. Далі, письменників Р. Десноса, А. Арто, С. Беккета,
композиторів С. Буссоті, Дк. Кейдогса.
Модернізм — основний напрямок мистецтва 1920—1930-х рр.,
що характеризувався розривом з ідейними та художніми принципами
класичного мистецтва. Зародився в цей самий період та охопив усі
види творчості. Художники-модерністи Е. Кірхнер, Д. Енсор, Е. Мунк,
Е. Нольде, В. Кандинський, П. Клес, О. Кокошка пропонували інтуїти -візм та автоматизм у творчому процесі — використання фізичних влас-
390
тивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору,
деформацію предметів у зображенні, символи, суб’єктивізм у змісті.
Реалізм у вузькому розумінні — течія в мистецтві, що проти-стояла модернізму та авангардизму в міжвоєнний період. Її представ-никами були, зокрема, художники Ф. Мазерель (Бельгія), А. Фужерон
і Б. Таслицький (Франція), Р. Гуттузо (Італія), Г. Ерні (Швейцарія).
; Робота з  термінами та поняттями
Абстракціонізм — напрямок у мистецтві ХХ ст., який принци -пово відмовлявся від зображення реальних предметів і явищ, замі-нюючи їх вільною грою барв, ліній і форм, за яких сюжет і предмет
лише вгадувалися, передбачалися або й узагалі зникали.
Фовізм — напрямок у французькому живописі початку ХХ ст.,
послідовників якого об’єднувало загальне прагнення емоційної сили
художнього відображення, стихійної динаміки малювання, інтенсив-ності відкритого кольору й гостроти ритму.
Кубізм — напрямок у мистецтві першої чверті ХХ ст., прихиль-ники якого висували на перший план експерименти з формою — кон-струювання об’ємної форми на площині, зображення простих стійких
геометричних фігур, розклад складних фігур на прості.
Футуризм — напрямок у європейському мистецтві, переважно
Італії та Росії, послідовники якого прагнули створити «мистецтво май -бутнього», не сприймали традиційну культуру («спадок минулого»),
оспівували красу майбутньої епохи індустріалізму, техніки, високих
швидкостей і темпів життя.
Сюрреалізм — авангардистська течія, що виникла спочатку в лі -тературі, а потім поширилася на інші види мистецтва. Її послідовники
проголосили джерелом мистецтва сферу несвідомого (інстинкти, сни,
галюцинації), а художнім методом — суб’єктивні асоціації.
Додекафонія — метод музичної композиції, заснований на за-переченні ладових зв’язків між звуками та утвердженні абсолютної
рівноправності всіх 12 тонів хроматичної гами без виділення тоніки.
Ірраціональний — той, якого не можна збагнути розумом; не-збагненний, несвідомий.
Важливою рисою в розвитку мистецтва стало те, що ідеї євро-пейських художніх шкіл і течії починають активно переймати митці
Азії, Африки, Латинської Америки. На основі синтезу місцевих тра-дицій і європейської техніки з’являються справжні нові шедеври. Так,
у Мексиці виникає «велика трійка» художників-монументалістів —
Д. А. Сікейрос, Д. Рівера, Х. К. Ороско. У своїх творах, інколи у пря -мій публіцистичній формі, вони прагнули наочно пояснити соціальні
та історичні проблеми.
Проявом масової культури в мистецтві стала поява кітчу — кар-тинок, статуеток дівчат, тварин, які прикрашали оселі пересічних
жителів.
2. театр і  кіно.
; Розповідь учителя
Значних успіхів було досягнуто в царині театрального мистецтва.
Це стосується насамперед країн Західної Європи та США. Хоча театр
став відчувати серйозну конкуренцію з боку кіно, він віднайшов нові
форми мистецького прояву. Після Першої світової війни в Парижі,
Лондоні, Берліні, Нью-Йорку в найпрестижніших місцях почали спо-руджуватися величезні театри, які вміщали по кілька тисяч глядачів.
У той самий час залишалися невеличкі «камерні» театри, які намага-лися задовольнити смаки своїх прихильників. Справжній театральний
бум переживали в США. Тут було засновано театри, у яких працюва-ли режисери Г. Клерман, Е. Казан, Л. Старсберг, Р. Мамулян, акто-ри К. Корнелл, Дж. Баррімор, Х. Хейс, Е. Ле Гальєнн. У репертуарі
були п’єси молодих американських драматургів К. Одетса, Ю. О’Ніла,
Дж. Лоусона, А. Мальци та ін. Незважаючи на це за рівнем осмислен-ня театрального мистецтва й пошуками нових форм вираження про-відне місце посідала Європа. Провідною постаттю театрального мисте-цтва в 1930—1950-ті рр. був німецький драматург Б. Брехт. Він надав
театральному мистецтву авангардистського спрямування, відійшов від
канонів традиційного театру.
Починаючи з 1920-х рр. кінематограф довів, що він є своєрід -ним мистецтвом. Він поєднав у собі переваги майже всіх традиційних
мистецтв. А поява звуку й кольору збагатила кінематограф елемента -ми літератури, музики, живопису. У перші роки існування кінемато -графа глядачів приваблювали примітивні мелодраматичні сюжети або
ексцентрична гра талановитих акторів, таких як Чарлі Чаплін. Але
в 1920—1930-ті рр. кінематограф виробив належний тільки йому набір
прийомів, які дозволяли особливим чином впливати на почуття гляда-чів. Кіно урізноманітнилося: з’явилися історичні, пригодницькі кар-тини, документальне кіно. Кінематограф перетворився на справжню
індустрію. Світовим лідером кіновиробництва поступово стає створена
в 1908 р. американська кіностудія «Голлівуд».
Найвидатнішою постаттю американського кіно в ті роки був ре-жисер Д. У. Гріффіт, який у своїх історичних картинах заклав основи
кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприяла діяльність режисерів
Т. Х. Інса, який започаткував фільми-вестерни, і М. Сеннетта, що по-значена високою професійною культурою. Найбільшим майстром кіно -комедії став Чарлі Чаплін. Найпопулярніші зірки 1920—1930-х рр. —
М. Пікфорд, Д. Фербенкс, Р. Валентіно, Г. Гарбо, Л. Гірш, Б. Кітон,
К. Гейбл, Ф. Астор, Г. Купер, Х. Богарт. У цей час В. Дісней розробив
основи мультиплікаційного фільму. Слід зазначити, що серед філь-мів були й такі, що порушували інтелектуальні проблеми, наприклад
«Громадянин Кейн» (1941 р., режисер О. Веллес).
У низці країн склалися власні режисерські й акторські школи зі
своїми особливими традиціями (США, СРСР, Франція, Індія та ін.).
У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався в тому самому на -прямку, що і в інших країнах, але мав особливості, пов’язані з іс -нуванням тоталітарної держави. У 1920—1930-х рр. було знято філь -ми «Броненосець “Потьомкін”», «Чапаєв», творили видатні режисери
С. Ейзенштейн, О. Довженко та ін. Кінострічку О. Довженка «Земля»,
що відбивала своєрідність українського народного життя та оспівувала
українську природу, визнано однією з найкращих серед фільмів усіх
часів і народів.
Кінематограф мав величезну пропагандистську роль. Жодні ма-ніфести й гасла не могли зрівнятися з яскравим кінообразом. Актор,
що грав улюбленого кіногероя, перетворювався на справжнього ідола.
Ця особливість кіно стала активно використовуватися тоталітарними
режимами для пропаганди та агітації.
3. архітектура.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи основні досягнення тогочасної архітектури й продовжую-чи роботу з таблицею «Культура народів світу 1900—1939 рр.». Учи -тель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи
наведений нижче матеріал.
Д ОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
У мистецтві 1920—1930-х рр. тривав інтенсивний пошук
відповіді на питання про роль і місце людини в суспільстві, про
принципи її взаємодії з навколишнім середовищем і про майбутнє
людства. В архітектурі найбільш популярними були модерністські
течії. Одним із найвидатніших архітекторів тієї доби був В. Ґро -піус, який у 1919 р. у Веймарі заснував вищу школу будівництва
й художнього конструювання «Баухауз». Зведена за його проектом
будівля школи з однойменною назвою стала символом довершенос-ті нового стилю — функціоналізму або конструктивізму. У руслі
цієї школи розроблялися естетика функціоналізму, принципи су -часного формоутворення в архітектурі та дизайні, принципи фор -мування матеріально побутового середовища засобами пластичного
мистецтва. Творчість представників «Баухауза» справила значний
вплив на мистецтво та архітектуру Європи, Америки, Азії. Спадок
школи нараховує пам’ятки сучасної архітектури, зразки класичного
дизайну, скульптури, сценічні вистави, плакати, фотографії, зразки
оформлення книг тощо.
; Робота з  термінами та поняттями
Функціоналізм — напрямок в архітектурі ХХ ст., що виник у Ні-меччині та Нідерландах, прибічники якого виступали за підпорядку-вання архітектурних форм їхньому функціональному призначенню.
Французький архітектор Ле Корбюзьє розглядав архітектуру як
складову частину суспільного прогресу й віддавав перевагу розробці
зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність
серійного проектування та індустріалізації будівництва. За допомогою
архітектури зодчі намагалися ліквідувати існуючу несправедливість,
удосконалити суспільство. З’явилася ідея розосередити населення ве-ликих міст у містах-супутниках, створити «місто-сад». Подібні проекти
здійснювали в Англії, Франції, Голландії. У різних формах ідею гар-монійного поєднання людського житла й природи реалізувати в США,
Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах. Її підхопили
в СРСР, але при цьому випустили сутність, звівши до пропагандист-ських лозунгів: «Я знаю — город будет, я знаю — саду цвесть, когда
такие люди в стране советской есть!» — писав поет В. Маяковський
у 1929 р. про розбудову міста Кузнецька. Однак і досі там переважає
видобувна й металургійна промисловість, а суспільна інфраструктура
залишається слабкою.
У країнах із тоталітарним режимом мистецтву прагнули наки -нути ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити
символи вічності й непорушності існуючої влади, яка піклується про
добробут народу і його духовну чистоту. В архітектурі й скульптурі Ні -меччини та Італії втілювалися ідеї беззаперечної покори, національної
та расової зверхності, культивувалися сила і грубість. У СРСР підтриму-вали тих митців, які могли виразніше і переконливіше показати пафос
соціалістичного будівництва й заслуги в ньому більшовицької партії
та її вождів. Видатним явищем інтернаціональної художньої культури
тут упродовж тривалого часу називали скульптурну групу В. Мухіної
«Робітник і колгоспниця», створену спеціально для Всесвітньої виставки
1937 р. в Парижі.
4. Олімпійський рух. розвиток спорту в  міжвоєнні роки.
; Розповідь учителя
Завдяки барону П. де Кубертену наприкінці XIX ст. було віднов-лено проведення Олімпійських ігор. Перші Олімпійські ігри в новітній
історії відбулися в 1896 р. в Афінах. Однак Перша світова війна пере-рвала цю традицію. Після її завершення олімпійський рух відновився
і став набирати популярності. За міжвоєнний період відбулося п’ять
літніх ігор та чотири зимові.
ОЛІМПІй С ь КІ І г Р и В   МІ ж ВОЄННий П е РІОД
Рік Номер та місце проведення
1920 VII літні Олімпійські ігри (Антверпен, Бельгія)
1924 VIII літні Олімпійські ігри (Париж, Франція), І зимові Олімпійські ігри (Шамон, Франція)
1928 IX літні Олімпійські ігри (Амстердам, голландія), II зимові Олімпійські ігри (Сент-Моріц,
голландія)
1932 X літні Олімпійські ігри (Лос-Анджелес, США), III зимові Олімпійські ігри (Лейк-Плесід,
США)
1936 XI літні Олімпійські ігри (Берлін, Німеччина), IV зимові Олімпійські ігри ( гарміш-Паркенкірхен, Німеччина)
У 1932 р. стався випадок, коли один спортсмен став одночасно
чемпіоном у літніх (бокс) і зимових (бобслей) іграх. Ним став амери -канець Е. Іген. Найбільшого резонансу, зумовленого могутньою про-пагандою, мали Олімпійськи ігри в Німеччині (1936 р.). Нацистський
режим намагався використати їх як могутню пропаганду переваги арій -ської нації над іншими. Однак перемога чорношкірого американського
бігуна Дж. Оуенса (він завоював чотири золоті медалі) перекреслила ці
плани нацистів, незважаючи на загальнокомандну перемогу німецької
збірної. Хоча українська команда на Олімпійських іграх у міжвоєнні
роки не була представлена (СРСР не брав участь в Олімпійському русі
до 1952 р.), українські спортсмени брали в них участь у складі команд
Польщі, Румунії, Чехословаччини, Латвії, США, Канади. Серед укра-їнців, що здобули олімпійське золото, були кіннотник А. Круликевич,
шабліст Т. Фрідріх.
Олімпійські ігри дали могутній поштовх розвитку спорту.
У 1920—1930-ті рр. спорт перетворився на загальне захоплення. У то-талітарних державах (Італії, Німеччині, СРСР) він став своєрідним
культом, формою вираження могутності нації, режиму. У 1920-ті рр.
стрімко набирає популярності футбол, на сьогодні найпопулярніший
вид спорту. Від 1930 р. починають регулярно проводитися чемпіонати
світу. Перший відбувся в Уругваї, де місцева команда і стала першим
чемпіоном. Під час наступних чемпіонатів (1934, 1938 р.) кубок чем -піонів вибороли футболісти Італії. Особливістю розвитку спорту в між -воєнні роки стало те, що він починає ставати професійним. У 1917 р.
в Канаді виникає перша професійна спортивна організація Національ-на хокейна ліга (НХЛ).
V. з акріП лення нО виХ знань
Пропонуються два варіанти проведення цього етапу уроку.
І ВАРІАНТ
Обговорення результатів роботи учнів із таблицею «Культура на-родів світу в 1900—1939 рр.»
ІІ ВАРІАНТ
; Бесіда за запитаннями
1. Який художник став засновником абстракціонізму?
2. Що таке сюрреалізм?
3. Який напрямок уважається основним у мистецтві 1920—1930-х рр.?
4. Коли було засновано кіностудію «Голлівуд»?
5. Назвіть найпопулярніших кінозірок 1920—1930-х рр.
6. Що таке функціоналізм?
7. Назвіть видатних архітекторів цієї доби.
8. Коли Олімпійські ігри відбулися в нацистській Німеччині?
9. У якій країні було створено першу професійну спортивну орга-нізацію?
IV. Підсумки урО ку
9 Творчість митців 1920—1930-х рр. характеризувалася зіткненням
і переплетенням двох тенденцій. Перша полягала в прагненні
митців утекти від дійсності до формальної передачі суб’єктивного
сприйняття оточуючого світу. Ці тенденції знайшли своє відо -браження в абстрактному мистецтві, основними стильовими
напрямками якого в 1920-ті рр. були супрематизм, дадаїзм,
а в 1930-ті рр. — сюрреалізм, послідовники якого прагнули під-креслити протиріччя і багатогранність існування людини. Друга
тенденція була пов’язана з бажанням митців проявити приховану
красу оточуючих предметів, домогтися реалізму у відображенні
гармонії світу (різноманітні течії реалізму й експресіонізму).
9 Для 1920—1930-х рр. характерним став поділ культур на масову
й елітарну. Масова культура була розрахована на широкі верстви
населення. У тоталітарних державах вона стала інструментом
маніпуляції суспільною свідомістю. Елітарна культура стала до-ступною для верхівки суспільства.
VII. дО машнє завдання
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Підготуватися до уроку узагальнення за темами «Росія — СРСР
у 1917—1939 рр.», «Країни Центральної та Східної Європи в умо -вах 1920—1930-х рр.», «Країни Сходу та Латинської Америки»,
«Міжнародні відносини 1930-х рр. Назрівання Другої світової
війни», «Розвиток культури в перші десятиліття ХХ ст.».

Категорія: Всесвітня історія 10 клас | Додав: uthitel (03.01.2014)
Переглядів: 3372 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: