Урок 15 Тема. Франція - Всесвітня історія 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 10 клас

Урок 15 Тема. Франція
Урок 15
Тема. Франція
Мета: пояснити особливості становища Франції після Першої світової війни; визначити суть політики
уряду Національного блоку і  причини невдач у  діяльності уряду «Картелю лівих»; познайомити
з  процесом виникнення французького фашизму; аналізувати виникнення Народного фронту
і  його діяльність після здобуття влади в  країні; пояснити значення термінів і  понять: «На-ціональний блок», «Картель лівих», «Народний фронт»; розвивати вміння визначати спільне
й  відмінне в  розвитку різних країн в  один історичний період; виховувати зацікавлення до
минулого різних народів.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, настінна карта «Країни Європи в  1919—1939  рр.», атлас, ілюстративний і  дидактичний
матеріал.
Основні терміни та поняття: Національний блок, «Картель лівих», Народний фронт.
Основні дати: 1919—1924  рр.  — перебування при владі в  країні урядів Національного блоку; 1924  р.  — по-чаток періоду економічного піднесення у  Франції; перемога на парламентських виборах «Картелю
лівих»; 1934  р.  — спроба фашистського перевороту в  країні; 1936—1938  рр.  — перебування
при владі Народного фронту.
Хід уроку
Пропонуються два варіанти проведення цього уроку.
І ВАРІАНТ
I. Організація навчальнО ї діяльнО сті
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
II. Перевірка дО машньО гО завдання
; Бесіда за запитаннями
1. Схарактеризуйте реформи уряду Д. Ллойд-Джорджа та їхній
вплив на розвиток Великої Британії.
2. Чому, на вашу думку, у 1920-х рр. британські ліберали посту -пово залишають політичну арену країни?
3. Що примусило Велику Британію надати Ірландії статус доміні-ону?
4. Якою була політика першого в історії країни лейбористського
уряду?
5. Як ви оцінюєте дії страйкуючих, підприємців і влади під час
загального страйку 1926 р. у Великій Британії?
6. Схарактеризуйте процес становлення Британської Співдружності
націй.
7. Які зміни відбувалися у Великій Британії під впливом економіч-ної кризи 1930-х рр.?
8. У чому полягає династична криза 1936—1937 рр.?
III. Актуалізація опорних знань
; Запитання та завдання
1. Покажіть на карті територію Франції, її столицю та найбільші
колоніальні володіння в післявоєнний період.
2. Яку роль відіграла Франція в Першій світовій війні та після-воєнному облаштуванні світу?
3. Якими були особливості державного устрою та політичного жит-тя Франції?
IV. Вивчення нового матеріалу
; Випереджальне завдання
Порівняйте розвиток Франції та Великої Британії в міжвоєнний
період і складіть таблицю «Особливості розвитку Франції та Великої
Британії в 1918—1939 рр.».
Питання для порівняння Велика Британія Франція
Становище після Першої
світової війни
Соціально-економічний розвиток
Політичне життя
1. Франція після Першої світової війни.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
порівнюючи розвиток Великої Британії та Франції після завершення
Першої світової війни. Учитель систематизує й доповнює результати
роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.
Д ОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
11 листопада 1918 р. залпом артилерійського салюту в Парижі
відзначили переможне завершення війни. Перемога над Німеччиною пе -ретворила Францію на провідну державу Європи. Її війська не мали собі
рівних на континенті. Але перемога коштувала Франції дуже дорого. Де -сять північно-східних департаментів країни були спустошені, загинуло
1,3 млн французів, 2,8 млн були поранені, із яких 600 тис. залишили-ся каліками. Кілька мільйонів французів стали жертвою епідемії грипу
(іспанка), яка вразила Європу в 1918—1919 рр. Навіть після приєднан-ня Ельзасу і Лотарингії кількість населення країни була меншою на
1 млн, ніж до війни. Франція втратила чверть національного багатства.
Війна завдала значних збитків економіці країни, особливо фі-нансам. Було зруйновано близько 10 тис. підприємств, потоплено
половину торговельного флоту. Воєнні витрати становили 200 млрд
франків. Франція заборгувала 60 млрд франків (із них 40 млрд США).
Значних утрат зазнали зарубіжні капіталовкладення, особливо в кра -їнах Східної Європи та Росії. Загальні збитки від війни становили
134 млрд франків.
Удар, завданий економіці війною, переведення економіки
з воєн них рейок на мирні спричинили кризу, яка в 1921 р. досягла
найнижчої точки: промислове виробництво становило 55 % від рів-ня 1913 р., а сільськогосподарське — 77 %. Згортання воєнного ви-робництва призвело до скорочення робочих місць, заробітної плати,
що не могло не викликати розгортання масового робітничого руху.
Значну роль у цьому процесі відіграв і загальний революційний рух
у Європі після війни. Головними вимогами робітників були підвищен-ня заробітної плати, скорочення робочого дня, ліквідація обмежень
воєнного часу.
У 1919—1920 рр. страйковий рух досяг свого максимального
розмаху: страйкувало майже 1 млн осіб на рік. Підприємці пішли
на поступки: заробітну плату було підвищено на 20—25 %. Особли-вістю страйкового руху цього періоду стало поєднання економічних
і політичних вимог. Страйкуючі висували гасла солідарності з Ра-дянською Росією.
Уряд, який від 1917 р. очолював Ж. Клемансо, прийняв два важ -ливі закони, що деякою мірою розрядили напруженість. У країні було
встановлено 8-годинний робочий день, а профспілки отримали право на
укладення колективного договору.
Страйковий рух налаштував проти робітників селянство, ста -новище якого покращилося в результаті значного підвищення цін на
сільгосппродукти після війни, та дрібних власників, які були налякані
більшовизмом. Це дало змогу уряду вгамувати страйки незначними по-ступками.
Але вирішальну роль у послабленні соціальних виступів віді-грала хвиля патріотизму, яка охопила Францію після Комп’єнського
перемир’я.
14 липня 1919 р. відбувся військовий парад, а 1920 р. день
перемир’я оголошено святковим днем. Того дня під Тріумфальною ар-кою на Єлисейських полях було запалено Вічний вогонь над могилою
Невідомого солдата. Уряд оголосив, що бере на себе піклування про
фронтовиків.
Використавши патріотичне піднесення, уряд зміг перенести не-вдоволення людей у стан очікування ними кращих часів, коли всі про -блеми буде вирішено за рахунок «бошів», тобто Німеччини. Інвалідам
було призначено великі пенсії, що мала оплачувати Німеччина, нада-валися значні кредити для відбудови в рахунок майбутніх платежів
Німеччини.
Головними завданнями зовнішньої політики Клемансо було за -кріпити здобуту перемогу і придушити більшовизм у Росії. Франція
брала активну участь в інтервенції проти Радянської Росії, але навесні
1919 р. змушена була вивести свої війська через повстання військових,
які не бажали воювати. Відмовившись від інтервенції, уряд Клемансо
заявив, що має намір оточити більшовизм «кільцем із колючого дроту,
щоб завадити йому кинутися на цивілізовану Європу». Така політика
мала свої наслідки на Паризькій мирній конференції, особливо під час
розподілу кордонів у Східній Європі.
У 1919 р. відбулися перші повоєнні парламентські вибори. Упер-ше вони проводилися за мажоритарною системою. Перемогу здобув
Національний блок (праві партії), який в основу своєї передвибор-ної програми поставив пункт про жорстке ставлення до Німеччини
і Радянської Росії. За час перебування при владі на чолі уряду На-ціонального блоку по черзі з 1919 по 1924 р. стояли Ж. Клемансо,
А. Мільєран, Р. Пуанкаре.
У внутрішній політиці Національний блок узяв курс на при-душення робітничого руху (який характеризувався як «соціальний
безлад») і зменшення втручання держави в економіку (ліквідація сис-теми прямого державного регулювання, що застосовувалася в роки
війни).
У той час у робітничому русі відбувалися значні зміни. Так,
у його реформістській частині Соціалістичної партії провідну роль по-чало відігравати ліве крило. Це привело до того, що на з’їзді 1920 р.
в Турі більшість делегатів проголосувала за вступ СФІО (Соціалістичної
партії Франції) до Комуністичного інтернаціоналу і перетворення її на
Французьку комуністичну партію (ФКП). Меншість делегатів на чолі
з Леоном Блюмом не підкорилася рішенням з’їзду і заявила про збере -ження Соціалістичної партії. Розкол прискорив занепад і придушення
робітничого руху.
Домігшись стабілізації в країні обіцянками покращення життя
за рахунок репарацій, Національний блок став заручником результатів
зовнішньої політики. Але тут Франція зазнала поразки: не вдалося до-мовитися з Радянською Росією про повернення боргів царського і тим -часового урядів Росії, а також провалилася Рурська авантюра Р. Пу-анкаре.
2. Франція в  1924—1930  рр.
; Розповідь учителя
У 1924 р. Франція вступила в період економічного піднесення.
Промислове виробництво перевищило довоєнне, а його річний приріст
до 1930 р. становив у середньому 5 %. Швидкому економічному зрос-танню сприяло повернення Ельзасу та Лотарингії з їхніми металур -гійними і текстильними підприємствами, окупація Саару, величезне
будівництво в розорених районах, репарації з Німеччини.
Розвивалися нові галузі виробництва — автомобільна, авіаційна,
електротехнічна, радіотехнічна, хімічна. Франція перетворилася на
індустріально-аграрну країну. Але головним прибутком країни зали -шалося лихварство. Так, у 1929 р. вся промисловість дала прибуток
10,5 млрд франків, а цінні папери — утричі більше.
Відбулися зміни і в соціальній сфері. Міське населення за кіль-кістю перевищило сільське. Щонайменше 60 % найманих робітників
працювало на великих підприємствах.
На тлі економічного зростання продовжувалося бурхливе полі-тичне життя. Провал Рурської авантюри призвів до розпаду Національ -ного блоку. Радикали уклали угоду із соціалістами й утворили новий
блок — «Картель лівих». У своїй передвиборчій програмі вони обіцяли
амністію політв’язням, відновлення на роботі звільнених учасників
страйків, створення системи соціального страхування, уведення про -гресивного прибуткового податку, дотримання закону про 8-годинний
робочий день; у зовнішній політиці — визнання СРСР, міжнародне
співробітництво і роззброєння, пом’якшення позицій щодо Німеччини.
У 1924 р. на парламентських виборах «Картель лівих» здобув
перемогу. Новоутворений уряд очолив Едуард Ерріо. Першими захо-дами уряду стали амністія політичних в’язнів і встановлення дипло -матичних відносин із СРСР.
Здійснення передвиборчої програми, особливо запровадження
прогресивного податку, викликало опір промисловців і великих фі -нансистів, які почали переказувати свої капітали за кордон (утеча
капіталів). Унаслідок цього зростали економічні труднощі. Уряд за-лишився без фінансових коштів.
У квітні сенат висловив недовіру уряду Ерріо, і він подав у від-ставку. А початок колоніальних війн у Марокко і Сирії спричинив
остаточний розпад «Картелю лівих».
До влади знову повернулися праві. Уряд «Національної єдності»
очолив Р. Пуанкаре. Він одразу взявся за фінансове оздоровлення.
Було збільшено податки на дрібних власників, скорочена кількість
державних службовців тощо. Це дало змогу подолати інфляцію і ста -білізувати курс франка. Фінансова стабілізація сприяла поверненню
капіталів.
Разом зі стабілізацією франка припинилося зростання цін, пере-стала зростати вартість життя. Уряд провів і ряд соціальних реформ.
У 1926 р. було вперше введено допомогу у зв’язку з безробіттям.
У 1928 р. запроваджено пенсії для низькооплачуваних робітників,
а також допомоги у зв’язку з інвалідністю та хворобою за раху -нок підприємців. Прийнято програму будівництва дешевого житла.
Із метою укріплення свого становища праві стали ініціаторами
прийняття нового мажоритарного виборчого закону (1928 р.), за яким
Франція поділялася на 612 одномандатних округів. У першому турі
обраним уважався той кандидат, який набрав понад 50 % голосів.
Але за традиційної у Франції багатопартійності таке траплялося рід-ко, і тоді призначався другий тур, на якому було достатньо набрати
просту більшість. Така система давала можливість невеликим партіям
(в основному правим) блокуватися та виставляти одного кандидата.
Виборчий закон 1928 р. уможливив перемогу правих партій, які сфор -мували уряд без радикалів.
3. Франція в  період економічної кризи.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи особливості проявів економічної кризи в країні, і викону-ють випереджальне завдання, отримане перед початком розгляду но-вого матеріалу. Учитель систематизує та доповнює результати роботи
учнів, використовуючи наведений матеріал.
Д ОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Економічна криза у Франції почалася пізніше, ніж в інших краї -нах, — у 1930 р. Проте вона швидко розвивалася і виявилася глибокою.
Так, 1932 р. обсяг промислового виробництва був меншим, ніж 1913 р.
Найсильніше постраждали легка промисловість і сільське господарство.
Зросли інфляція і державний дефіцит. Збільшилося безробіття. Фаза
депресії тривала до 1937 р., після якої почалося не піднесення, а нова криза, яку не подолали до початку Другої світової війни. Отже, еконо-мічна криза 1930-х рр. переросла в національну катастрофу.
Економічні проблеми загострили і політичну боротьбу. За період
від 1931 до 1932 р. змінилося сім урядів. У 1931 р. було вбито пре-зидента П. Думера.
У травні 1932 р. відбулися парламентські вибори, на яких пере -могу здобули центристські та ліві партії (радикали й соціалісти). Уряд
знову сформував Е. Ерріо, який протримався при владі до кінця року,
але суттєвих реформ так і не провів.
Уряд Ерріо відмовився від репарацій із Німеччини і визнав її
право на озброєння. У листопаді 1932 р. між Францією та СРСР було
укладено пакт про ненапад.
4. Французький фашизм.
; Розповідь учителя
Загострення економічних проблем, нездатність традиційних полі -тичних партій вивести країну з кризи призвели до зростання популяр -ності фашистських (ультраправих) організацій, які виникли у Франції
в 1920-х рр.
Соціальною опорою фашизму були дрібні власники, люмпени,
клерикали, частина великих фінансистів і промисловців, захоплені
ідеями сильної влади і сильної Франції. Фашистський рух у Франції
мав суттєві відмінності: він не був одностайним; не виступав за повну
ліквідацію демократичних інститутів, а лише за їх обмеження для
«ворогів нації» — комуністів і соціалістів. Такі особливості ховалися
в природі французького суспільства, якому притаманні демократизм
і багатопартійність.
Фашистські організації були не класичними партіями, а воєнізо-ваними організаціями — лігами. Найбільшу фашистську лігу «Вогняні
хрести», яка об’єднувала колишніх фронтовиків, очолював полковник
де ля Рок. Ліга звинувачувала уряди в зраді національних інтересів
Франції, у м’якому ставленні до Німеччини. Організація об’єднувала
майже 350 тис. осіб. Вона влаштовувала факельні походи, мітинги,
вимагаючи «сильної влади». Інша організація «Аксьйон франсез»
(«Французька дія») мала шовіністичний і монархічний характер та
об’єднувала 60 тис. осіб. Її воєнізований підрозділ «королівські мо-лодчики» влаштовував погроми установ лівих партій.
Прихід нацистів до влади в Німеччині підштовхнув французьких
фашистів до активних дій. Приводом до їх виступу стала справа Ста-виського. Цей шахрай прийняв під заставу коштовності в іспанського
аристократа, який утік до Франції після революції 1931 р. в Іспанії.
Згодом він замінив у коштовностях діаманти на підробні та продав їх,
а коли це викрилося, заподіяв собі смерть. У процесі розслідування
з’ясувалося, що Стависький чинив таке шахрайство протягом трива -лого часу під прикриттям вищих урядовців. Цей скандал фашисти
вирішили використати для критики демократичного устрою і на хвилі
народного невдоволення захопити владу. 6 лютого 1934 р. загони фа-шистів пішли на штурм парламенту. Дорогою вони громили магазини,
нищили машини та ін.
Поліція відкрила вогонь. Під час подій 17 осіб загинуло, 2 тис.
було поранено. Уряд Даладьє негайно подав у відставку. Францію крім
політичної охопила й економічна криза.
Риси французького фашизму:
9 організаційна розпорошеність (існувало кілька фашистських
(ультраправих) організацій);
9 фашистський рух був представлений воєнізованими лігами, а не
політичними партіями, що не давало їм можливості використо -вувати легітимні методи приходу до влади;
9 відсутність єдиного вождя та єдиної ідеологічної основи;
9 вузька соціальна база.
5. утворення і  діяльність народного фронту.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
аналізують діяльність Народного фронту і виконують випереджальне
завдання, отримане перед початком розгляду нового матеріалу. Учи -тель систематизує та доповнює результати роботи учнів, використову -ючи наведений матеріал.
; Робота з  документом
ПРОГРАМА НАРОДНОГО ФРОНТУ
(Витяг)
І. Політичні вимоги
1. Захист свободи.
§ 1. Загальна амністія.
§ 2. Проти фашистських ліг:
а) ефективне роззброєння та розпуск напіввійськових формувань
відповідно до закону;
б) застосування законом заходів, що передбачаються в разі прово-кації, убивства чи замаху на безпеку держави.
§ 5. Профспілкові свободи:
а) застосування й дотримання права спілок;
б) дотримання права жінок на працю.
2. Захист миру.
§ 1. Заклик до співпраці всього народу й особливо трудящих мас
у справі збереження та організації миру.
§ 2. Міжнародне співробітництво в межах Ліги Націй із метою га-рантування колективної безпеки через визначення агресора та
автоматичне й солідарне застосування санкцій у разі агресії.
§ 4. Націоналізація військової промисловості та скасування при-ватної торгівлі зброєю.
II. Економічні вимоги
§ 1. Відновлення купівельної спроможності, що була знищена чи
послаблена кризою.
§ 2. Проти безробіття та промислової кризи:
а) скорочення робочого тижня без скорочень зарплати;
б) залучення до трудового процесу молоді внаслідок створення си -стеми переходу старих трудящих на пенсію в достатньому для
прожиття розмірі.
; Запитання до документа
З’ясуйте основні положення програми Народного фронту. Які
з них було виконано, а які — ні? Чому?
Ц ІКАВО ЗНАТ и
Після виконання програми Народного фронту постало питання
про подальші напрямки розвитку Франції. Навколо цього питання
спалахнули суперечки.
Комуністи й частина соціалістів вимагали повного викорінення
фашизму, навіть з обмеженням конституційної законності. Радикали
і сам Л. Блюм вважали за неможливе порушувати конституцію.
Комуністи прагнули продовжувати реформу в бік запроваджен-ня соціалізму, зокрема різкого збільшення податків на підприємців,
установлення жорсткого контролю над підприємствами і фінансами.
Л. Блюм на це не погоджувався. Він прагнув спершу закріпити попере-дні досягнення, і в лютому 1937 р. оголосив про «перерву» в реформах.
Зростаючі державні витрати призвели до спаду виробництва. Щоб
активізувати його і стимулювати експорт, уряд удався до девальвації
франка. Це робило французькі товари дешевшими на зовнішньому
ринку, а відтак і більш конкурентоспроможними.
Комуністи виступили проти девальвації франка, стверджуючи,
що це призведе до зростання цін усередині країни.
До вищезазначених розбіжностей між комуністами й соціаліста -ми додалися розбіжності в питаннях зовнішньої політики.
Економічне становище Франції тим часом почало погіршуватися.
Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення високих по-датків, переказували свої капітали за кордон, що відразу позначалося
на темпах зростання економічного розвитку. Водночас зросли прибут-ки громадян. За відносно стабільного виробництва це спричинило дис-пропорцію між грошовою і товарною масою, а отже — зростання цін,
тобто інфляцію.
Економічні негаразди викликали в населення розчарування дія -ми Народного фронту. Економіка так і не вийшла на докризовий рі-вень. Це ще більше ускладнило відносини між партіями в Народному
фронті. У червні 1937 р. Л. Блюм подав у відставку: криза коаліції
стала очевидною.
; Робота з  документом
І З В и СТУПУ Ф.  Р УЗВе Л ьТА НА ЗАКР и ТІ й ПР е С - КОНФ е Р е НЦІї 25  В е Р е СНЯ 1936   р.
Уявіть на мить, що брат Гувер залишився б президентом до
квітня 1936 р., продовжуючи свою політику попередніх чотирьох
років, не зробив би жодних кроків у бік соціального забезпечення
або допомоги фермерам або ліквідації дитячої праці й скорочен-ня робочого дня і введення пенсій за старістю. Якби це сталося
у квітні теперішнього (1936 р.) року, становище в нашій країні
нагадувало б те, яке застав Блюм, прийшовши до влади. Французи
впродовж 25 чи 30 років нічого не зробили в галузі соціального
законодавства. Блюм розпочав його здійснення, оскільки отримав
загальний страйк уже у перший тиждень перебування при владі.
Він (загальний страйк) зажадав 40-годинний робочий тиждень...
[Блюм] провів закон, який скорочував робочий день. Вони (страй -куючі) зажадали один оплачуваний вихідний на тиждень, потім
вони зажадали негайно створити комісію для підготовки плану
для забезпечення старих. Блюм зробив усе це, але чи не було це
занадто пізно?
; Запитання до документа
1) Яку оцінку реформ Народного фронту дав Ф. Рузвельт?
2) У чому вбачає причину поразки реформ Народного фронту
Ф. Рузвельт?
3) Порівняйте реформи Народного фронту і «Новий курс» Ф. Руз -вельта.
6. Франція напередодні національної катастрофи.
; Розповідь учителя
У квітні 1938 р. посаду прем’єра обійняв лідер радикалів Дала-дьє. Його уряд одразу скасував низку соціальних програм. У зовніш-ній політиці він повністю ішов у фарватері Англії. Підписання Мюн-хенської угоди призвело до остаточного розпаду Народного фронту.
У жовтні 1938 р. з нього офіційно вийшли радикали.
Після розколу Народного фронту внутрішня політика Даладьє
продов жувала рухатися праворуч: робочий тиждень було збільшено до
48 годин, зросли податки з усіх верств суспільства, розпочався наступ
на профспілки, які своїми діями, на думку уряду, підривали оборо-ноздатність країни.
Такі дії уряду поставили в опозицію до нього і соціалістів. Це
ще більше загострило кризовий стан країни.
Перед загрозою війни, що насувалася, у липні 1939 р. уряд
відстрочив парламентські вибори і почав проводити термінові заходи
зі зміцнення обороноздатності країни. Окупація Чехо-Словаччини
Німеччиною показала всю згубність політики «умиротворення»,
Франція втратила вірного союзника на Сході. Розпочався негайний
пошук нових союзників: було остаточно оформлено союз з Англією,
підписано франко-польський таємний воєнний протокол, у Москві
розпочалися англо-франко-радянські переговори військових місій.
Загроза національній безпеці загострювала внутрішнє становище
країни. Зрив англо-франко-радянських переговорів і укладення
радянсько-німецького пакту стали причиною розгортання антира-дянської компанії та гоніння на ФКП, яка схвалила цей пакт. Ко-муністичні газети було закрито, а депутатів ФКП вивели зі складу
парламентських комісій.
Наслідком політики другої половини 1930-х рр. стали накопиче-ні в су спільстві втома від постійних соціально-політичних негараздів
і зневіра в демократичних ідеалах.
V. з акріП лення нО виХ знань
Обговорення результатів виконання учнями випереджаль -ного завдання, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.
VI. Підсумки уроку
9 На хвилі патріотичного піднесення після перемоги в Пер -шій світовій війні до влади прийшли праві партії, об’єднані
в Національний блок (1919—1923 рр.). В умовах економічної
кризи, що охопила в цей час Францію, вони взяли курс на
уникнення соціальних реформ, придушення страйкової та ре -волюційної боротьби. Відображенням прагнення правлячих
сил розв’язати внутрішні проблеми країни за рахунок Німеч -чини стала Рурська авантюра. Її провал відобразив нездатність
правих реалізувати свою програму й обумовив їхню поразку
на виборах 1924 р.
9 Об’єднані в «Картель лівих» (1924—1925 рр.) ліві та центрист-ські партії здобули владу в період, коли Франція ввійшла в пе-ріод економічного піднесення. Однак їхні спроби реалізувати
свою передвиборчу програму викликали фінансову кризу в кра -їні й наступний розпад «Картелю лівих». У 1926—1928 рр. при
владі у Франції перебувала коаліція правих і центристських пар-тій («Національна єдність»), а в 1928 р., після змін у виборчому
законодавстві владу отримали праві партії, що перебували при
владі до 1932 р.
9 Народний фронт був насамперед засобом боротьби проти фашиз-му. У Франції безпосередню загрозу приходу фашистів до вла-ди було ліквідовано, чого не можна сказати про сам фашизм.
Водночас Народний фронт був спробою знайти вихід із кризи
й депресії. Підсумком цих дій стало прийняття цілого пакета
соціально-економічних заходів, які заклали підвалини формуван -ня в подальшому держави «процвітання». Значною мірою ці дії
були схожі на «новий курс» Рузвельта, на заходи уряду Гансона
у Швеції. Відмінність полягала в тому, що в реалізації цих за-ходів брали участь комуністи. Для них Народний фронт був ви -мушеною та перехідною формою до реалізації їхньої соціальної
ідеї, яку неможливо уявити без «диктатури пролетаріату». Це
й надало діяльності фронту аморфного і нестійкого характеру.
Участь комуністів у Народному фронті створила небезпеку його
перетворення із засобу захисту демократії від фашизму на засіб
ліквідації демократії заради «диктатури пролетаріату». Проти -річчя, що наростали в Народному фронті, призвели до його роз-паду. Наслідком політики другої половини 1930-х рр. стали на -копичені в суспільстві втома від постійних соціально-політичних
негараздів і зневіра в демократичних ідеалах. Наступний уряд
Деладьє не зміг вивести країну з кризи, а прорахунки в зовніш-ній політиці призвели до поразки Франції в 1940 р. та її окупації
гітлерівськими військами.
ІІ ВАРІАНТ
Вивчення нового матеріалу відбувається у формі роботи учнів
у малих групах, кожна з яких на попередньому уроці отримала ви-переджальне завдання підготувати виступ-презентацію за одним із
пунктів плану розгляду нової теми. Учитель уточнює та систематизує
результати роботи учнівських груп, використовуючи матеріал першого
варіанта уроку.
VII. ДОмашнє завдання
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Повторити матеріал про державний устрій та особливості розвит-ку Іспанії.
3. За умови обрання вчителем другого варіанта проведення уроку
він доручає учням повторити матеріал про США та Велику Британію.
Категорія: Всесвітня історія 10 клас | Додав: uthitel (12.12.2013)
Переглядів: 2164 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: