Урок 14 Тема. Велика Британія - Всесвітня історія 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 10 клас

Урок 14 Тема. Велика Британія
Урок 14
Тема. Велика Британія
Мета: проаналізувати наслідки Першої світової війни для Великої Британії; охарактеризувати зміст ре-форм Д.  Ллойд-Джорджа та їхню роль в  історії країни; створити уявлення про діяльність першого
лейбористського уряду та загальний страйк 1926  р.; визначити особливості впливу економічної
кризи 1930-х рр. та заходи урядів із її подолання; створити уявлення про сутність династичної
кризи і  процесу створення Британської Співдружності націй; пояснити зміст понять і  термінів:
«домініон», «Лист Комінтерну», «Британська Співдружність націй», «Вестмінстерський статут».
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, настінна карта «Країни Європи в  1919—1939  рр.», атлас, ілюстративний і  дидактичний
матеріал.
Основні терміни та поняття: домініон, «Лист Комінтерну», Британська Співдружність націй, Вестмінстерський статут.
Основні дати: 1918  р.  — початок реформ Д.  Ллойд-Джорджа; 1921  р.  — надання статусу домініону Ірландії;
1924  р.  — створення першого в  історії Великої Британії лейбористського уряду; 1926  р.  — загаль -ний страйк; створення Британської Співдружності націй; 1931  р.  — прийняття Вестмінстерського
статуту.
Хід уроку
I. Організація навчальнО ї діяльнО сті
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
II. Перевірка дО машньО гО завдання
; Бесіда за запитаннями
1. Якими були причини, прояви і масштаби Великої депресії
в США?
2. Чому Велика депресія стала крахом «американської мрії»?
3. До яких заходів удавалася адміністрація президента Г. Гувера
для подолання кризи? Чому вони були неефективними?
4. Які реформи були здійснені президентом Ф. Рузвельтом для ви-ведення країни з кризи?
5. Проаналізуйте результати й наслідки реформ «Нового курсу».
III. а ктуалізація ОПОрни Х знань
; Запитання та завдання
1. Покажіть на карті територію Великої Британії, її столицю та
найбільші колоніальні володіння у післявоєнний період.
2. Якою була участь країни в Першій світовій війні та післявоєн-ному облаштуванні світу?
3. Якими були особливості державного устрою та політичного жит-тя Великої Британії?
IV. в ивчення нО в О гО матеріалу
1. велика Британія після Першої світової війни.
реформи уряду д .  л лойд- д жорджа.
; Розповідь учителя
Під час Першої світової війни Велика Британія зазнала значних
збитків. Загинуло 743 тис. і було поранено 1,7 млн осіб. Національне
багатство зменшилося на третину. Промислове виробництво скоротило -ся на 20 %, країна з кредитора перетворилася на боржника. Зовніш-ній борг становив близько 1 млрд фунтів стерлінгів. Величезні воєнні
видатки покривалися за рахунок скорочення інвестицій в економіку
колоній, внутрішніх і зовнішніх позик, а також збільшення податків.
За роки війни податки зросли в шість разів. Життєвий рівень насе-лення різко знизився.
Несприятливі наслідки війни породжували розкол в англійському
суспільстві, який накреслився ще на початку ХХ ст. Одна частина на -селення прагнула повернення старих часів, уважаючи, що відхід від тра -диційних англійських цінностей став причиною негараздів, інша вважа -ла, що після великої війни у Великій Британії мають утвердитися більш
справедливі принципи суспільного устрою. Виразниками настроїв першої
частини населення були консерватори, другої — лейбористи. Ліберали,
яким у попередні роки належала провідна роль у партійно-політичній
системі, виявилися розколотими на консерваторів і лейбористів.
; Робота з  документом
еКОНОМІСТ Дж.  КейНС ПРО ПОЛІТ и ЧНУ С и ТУАЦІЮ У   ВеЛ и КІ й БР и ТАНІ ї ПІСЛЯ ПеРШО ї
СВІТОВО ї ВІ й Н и
...Ліберали, утративши здатність завойовувати політичну владу,
стали постачати Консервативну партію «найкращими умами і характе -рами», а лейбористів — ідеями.
; Запитання до документа
Яку роль стали відігравати ліберали в політичному житті того -часної Великої Британії?
У 1918 р. Лейбористська партія Великої Британії зробила пер -ший рішучий крок до влади і витіснення лібералів із політичного
життя. Вона прийняла свій перший статут, у якому проголошувалося,
що партія прагнутиме встановлення «суспільної власності на засоби
виробництва і найкращої системи народного управління і контролю
в кожній галузі промисловості та кожному виді послуг», а найближчи-ми її завданнями є розширення соціального законодавства і подальша
демократизація політичного устрою. Партія будувалася на основі як
індивідуального, так і колективного членства, коли членами партії
автоматично ставали члени профспілок. Це давало їй серйозну соціа-льну основу, особливо після проведеної в 1918 р. чергової реформи
виборчого права, яка ліквідувала майновий ценз і надала право голосу
жінкам, старшим за 30 років.
На виборах 1918 р. Лейбористська партія завоювала 60 місць
у палаті громад із 707. Коаліція з консерваторів та лібералів отримала 484 місця.
Нові настрої в суспільстві спонукали коаліційний уряд консерва -торів і лібералів, який очолив лідер реформістського крила Лібераль -ної партії Д. Ллойд-Джордж, до широких реформ.
Уряд Ллойд-Джорджа поставив собі за мету швидко скасувати
закони воєнного часу і відновити «нормальне» становище в країні.
Так, було ліквідовано систему державного регулювання і контролю,
згорнуто воєнне виробництво, демобілізовано 4-мільйонну армію. Але
такі заходи викликали падіння виробництва і, відповідно, проблему
з працевлаштуванням. Зростаюче безробіття спричинило широкий
страйковий рух. У 1919 р. страйкувало понад 2,5 млн осіб. Під тис -ком страйкуючих уряд провів ряд заходів: підвищив заробітну плату
і скоротив робочий тиждень до 40 годин.
Крім того, уряд прийняв програму допомоги безробітним і будівни -цтва дешевого житла для малозабезпечених. У 1918 р. було введено вось-мирічну освіту, а 1921 р. — дев’ятирічну обов’язкову безкоштовну освіту.
Але всі ці реформи не сприяли розвитку виробництва, яке на
1921 р. становило лише 2/3 довоєнного. У 1922—1923 рр. в економіці
Великої Британії настав застій.
У зовнішній політиці Ллойд-Джордж намагався відновити про-відну роль Великої Британії у світі, і частково це йому вдалося. Рі -шення Паризької мирної конференції були сприятливими для Великої
Британії, а поділивши разом з іншими країнами-переможницями во -лодіння Німеччини й Туреччини, установивши тимчасовий контроль
над Іраном, Закавказзям і Середньою Азією (скориставшись револю -ційними подіями в колишній Російській імперії), вона максимально
розширила свої колоніальні володіння. Але вже незабаром Великій
Британії довелося дечим поступитися. На Вашингтонській конференції
вона змушена була відмовитися від своєї морської першості, визнати
незалежність Афганістану та Ірану, а згодом Єгипту, фактично визнати
перемогу більшовиків у Росії, піти на розширення прав домініонів.
; Робота з  термінами та поняттями
Домініон — колонія, яка отримала право самоуправління в меж-ах Британської колоніальної імперії.
У 1921 р. уряд Ллойд-Джорджа наважився надати статусу домі -ніону своїй найстарішій колонії Ірландії. Шість графств у Північній Ір-ландії з переважно протестантським населенням залишалися у складі
Великої Британії. Після цього офіційною назвою Великої Британії ста-ла така: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.
Цікаво знати
Ще напередодні Першої світової війни під тиском національного
руху Велика Британія обіцяла Ірландії право самоврядування. Праг-нучи примусити Велику Британію виконати свою обіцянку, у 1916 р.
жителі Дубліна підняли повстання («Пасхальне повстання»), яке було
придушене. Після виборів 1918 р. депутати англійського парламенту
від Ірландії, більшість із яких були членами партії Шин фейн, що
очолювала боротьбу за незалежність, у січні 1919 р. зібралися в Ду-бліні й проголосили Ірландію республікою. Лідер шинфейнерів де Ва -лера став її президентом. У відповідь Велика Британія застосувала
силу. Війна тривала три роки. Зрештою між сторонами було укладено
компромісну угоду про поділ Ірландії. Угода спровокувала в країни
громадянську війну між прихильниками і противниками компромісу.
У 1923 р. війна завершилася безрезультатно.
; Робота з  документом
Угода між Великобританією ТА ІРЛАНДІЄЮ (6  г РУДНЯ 1921  р.)
1. Ірландія матиме той самий конституційний статус у товаристві на -цій, який називається Британською імперією, що й домініон Ка-нада, Австралійський Союз, домініон Нова Зеландія й Південно-Африканський Союз, із парламентом, що має право видавати
закони з метою збереження миру, порядку і доб рого врядування
в Ірландії, та з виконавчою владою, відповідальною перед цим
парламентом; і вона називатиметься й буде Ірландською вільною
державою...
6. Аж до укладення такої угоди між Британським та Ірландським уря-дами, за якою Ірландська вільна держава візьме на себе свою власну
берегову оборону, оборону Великої Британії та Ірландії з боку моря
візьмуть на себе імперські сили Його Величності...
9. Порти Великої Британії та Ірландської вільної держави будуть пов-ністю відкриті для кораблів іншої країни зі сплатою встановленого
портового та інших зборів.
; Запитання до документа
1) Чим була викликана поява цієї угоди між Великою Британією
та Ірландією?
2) Що мала на меті Велика Британія, підписуючи цю угоду?
Підсумовуючу роль уряду Ллойд-Джорджа, можна констатувати,
що він відіграв роль буфера, який зміг загасити радикальні настрої
в країні й заспокоїти ситуацію в імперії.
У 1922 р. консерватори вже сформували однопартійний уряд на
чолі з Е. Бонар-Лоу, якого наступного року змінив С. Болдуїн. Однак
консервативний уряд не зміг припинити падіння виробництва, а отже,
життєвого рівня населення. Це викликало нову хвилю страйкової бо-ротьби. Відповідно зростав авторитет лейбористів.
2. Перший лейбористський уряд в еликої Британії.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи особливості діяльності першого лейбористського уряду
в історії країни. Учитель систематизує й уточнює результати роботи
учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.
Д ОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
На дострокових парламентських виборах 1923 р. жодна з трьох
партій Великої Британії не набрала достатньої більшості для формуван-ня однопартійного уряду: консерватори отримали 258 місць у парла -менті, лейбористи — 191, ліберали — 158. Домовитися про створення
коаліційного уряду не вдалося. Тоді стара англійська еліта приймає
неординарне рішення: у січні 1924 р. було сформовано перший в історії
країни лейбористський уряд. Його очолив Д. Макдональд. Уперше в іс -торії країни соціал-реформістську партію було включено до політичного
механізму держави.
Уряд Макдональда збільшив розміри допомоги безробітним і пенсій
за віком, а також субсидії держави на житлове будівництво, зменшив мито
на деякі продовольчі товари, покращив систему страхування з безробіття.
Проте лейбористи не виконали передвиборних обіцянок націоналізувати
шахти й залізниці, запровадити податок на капітал. Під час трудових
конфліктів вони домагалися припинення страйків. Лейбористський кабі-нет міністрів зміцнював збройні сили. У колоніях і залежних країнах він
продовжував курс, спрямований на придушення національно-визвольного
руху. Цей уряд визнав Радянський Союз і встановив із ним дипломатичні
відносини. Однак лейбористський кабінет гальмував процес нормалізації
двосторонніх відносин. Політика лейбористів викликала неоднозначну ре-акцію в широких верствах населення. Одна частина населення визнавала
уряд нерішучим у питанні націоналізації, інша вважала, що політика
лейбористів призведе до революції. До того ж консерватори піддавали
критиці зовнішню політику уряду. Побоюючись подальшого послаблення
свого впливу, уряд у жовтні 1924 р. розпустив парламент і призначив нові
вибори. Для здобуття перемоги консерватори залякували виборців «чер-воною» небезпекою. Напередодні виборів було опубліковано «Лист Комін-терну», що містив «директиву Москви» британським комуністам підготувати в країні збройне повстання. Здобувши більшість місць у парламенті,
консерватори сформували уряд. Новим прем’єр-міністром став С. Болдуїн.
3. уряд консерваторів. з агальний страйк 1926  р. у  в еликій
Британії.
; Розповідь учителя
Прийшовши до влади, кабінет консерваторів узяв курс на повер-нення Великої Британії ролі фінансового центру світу. Приділялося ба -гато уваги зміцненню фунта стерлінга. У 1925 р. було відновлено золо-тий стандарт фунта на рівні його довоєнного паритету з доларом. Такі
дії уряду мали подвійні наслідки: з одного боку, була зміцнена банків -ська система, фунт в основному повернув свої позиції на фінансовому
ринку, але, із другого боку, перед британською промисловістю постала
проблема втрати конкурентоспроможності її товарів. У розв’язанні цієї
проблеми британські промисловці пішли найпростішим шляхом: пе-рекладання всіх виробничих витрат на робітників. Тобто вони хотіли
домогтися зменшення собівартості продукції не заміною застарілого
обладнання, а скороченням заробітної плати робітників.
Улітку 1925 р. власники шахт поставили ультимативні вимоги
гірникам, погрожуючи локаутом (закриттям підприємств і звільненням
усіх працюючих), якщо вони не погодяться на зниження заробітної
плати й збільшення робочого дня. Федерація гірників відповіла відмо-вою. Її підтримали спілки залізничників, транспортників і машинобу -дівників. Перед об’єднаним фронтом робітників вуглепромисловцям
довелося відступити. Уряд зобов’язався виплачувати власникам шахт
субсидію протягом дев’яти місяців для забезпечення попереднього рів -ня зарплатні гірників. День перемоги робітників, які зірвали локаут,
дістав назву «Червоної п’ятниці».
Після закінчення дев’ятимісячного терміну власники шахт усе
ж таки оголосили локаут, оскільки гірники знову відхилили їхні вимо -ги. Уряд запровадив у країні надзвичайний стан. Рішучість робітників
вести боротьбу змусила Генеральну раду (керівний орган профспілки)
оголосити загальний страйк, який почався 4 травня 1926 р. Кількість
його учасників (разом із родинами) становила близько 18 млн, тобто
понад 40 % усього населення країни. Робітники виявили високий ен-тузіазм, стійкість і самовідданість. Повсюди створювалися страйкові
комітети і ради дій.
Боротьба британських робітників викликала хвилю пролетар-ської солідарності в усьому світі. У деяких країнах почалося збиран-ня коштів на користь страйкарів. Проте Генеральна рада відмовила-ся передати страйкарям кошти, зібрані в СРСР. Лише згодом вони
були використані Федерацією гірників для підтримки страйкуючих
шахтарів.
Армія, поліція, державний апарат, пропагандистська машина,
штрейк брехери — усі сили й засоби використовувалися для при-душення страйку. 12 травня керівництво Генеральної ради заявило
про припинення загального страйку. Але не всі робітники погоди-лися із цим рішенням. Гірники продов жували страйкувати ще про-тягом семи місяців. Натиск вуглепромисловців та уряду, а також
голод і злидні змусили шахтарів відступити. У грудні 1926 р. вони
повернулися на роботу. Заробітна плата гірників знизилася, а три -валість робочого дня збільшилася. Щоб уникнути в подальшому
подібних конфліктів, парламент прийняв закон про трудові кон-флікти й професійні союзи, за яким заборонялися загальні страйки
і пікетування.
Страйк 1926 р. виявився єдиним серйозним соціальним конфлік-том у країнах Заходу в період стабілізації.
; Робота з  документом
З АКОН ПРО ТРУДОВІ КОНФЛІКТи ТА ПРОФ е СІ й НІ СОЮЗ и (1927  р.)
1. Цим оголошується —
а) що будь-який страйк є незаконним, якщо (І) його метою не є спри-яння врегулюванню трудового конфлікту… (ІІ) якщо він задума -ний і розрахований на те, щоб безпосередньо або через створення
труднощів для суспільства застосувати примус щодо уряду;
б) що будь-який локаут є незаконним…
2. Якщо будь-яка особа закликає, підбурює, спонукає інших осіб
узяти участь у страйку або локауті, який цим Актом оголоше -ний незаконним, то така особа піддається дисциплінарним судом
штрафу… або ув’язненню…
4. Протизаконно вимагати від будь-якого члена професійного союзу
робити внески в політичний фонд професійного союзу…
; Запитання до документа
1) Після яких подій і з якою метою було прийнято цей закон?
2) Які обмеження накладалися на професійні союзи згідно із цим
законом?
У травні 1927 р. британський уряд в односторонньому порядку
розірвав дипломатичні відносини із СРСР.
Невдоволення населення політикою консерваторів призвело до
поразки їх на парламентських виборах 1929 р. Лейбористи здобули
значну перемогу, хоч і не мали абсолютної більшості в палаті громад.
Під час передвиборчої кампанії вони обіцяли здійснити широкі со-ціальні програми і відновити дипломатичні відносини із СРСР. Уряд
знову сформував Макдональд.
Лейбористи отримали владу в несприятливий момент. На почат-ку 1930 р. Велику Британію охопила економічна криза.
4. зміни в  розвитку економіки та повсякденному житті в еликої
Британії.
; Розповідь учителя
Хоча англійська економіка не знала «процвітання» у 1920-ті рр.,
як американська, у ній відбулася докорінна модернізація, яка змінила
життя британців і дозволила Великій Британії витримати економічну
кризу 1930-х рр. і випробування Другої світової війни.
Запровадження золотого стандарту, з одного боку, погіршило
експортні можливості традиційних галузей економіки (металургійної,
кораблебудівної, гірничої тощо), проте, із другого, позитивно вплинуло
на нові галузі промисловості, засновані на новітніх технологіях (авто-мобільна, авіаційна, електротехнічна, хімічна). Завдяки значному на-уковому потенціалу у Великій Британії розроблялася та запроваджува -лася значна кількість нових технологій. Зміни в структурі економіки
привели і до змін географії промислових центрів країни. Так, якщо
раніше основні з них були розміщені на півночі, то тепер вони почи -нають зміщуватися на сільськогосподарський південь. Розвиток нових
галузей виробництва потяг за собою зростання споживання електро -енергії. Розвиток електроенергетики сприяв піднесенню в суміжних
галузях. Швидко нарощувалося виробництво штучних тканин і гуми.
Починають входити в побут такі звичні для нас речі, як електро -чайники, електронагрівачі, електропраски, пральні машини, пилососи,
радіо тощо. Легкові автомобілі теж перестають бути предметом розко-ші. Ціна автомобіля становила третину річного заробітку викладача.
Споживачами всіх цих товарів стають широкі верстви англійського
суспільства, особливо високооплачувані робітники нових галузей про -мисловості, що складають робітничу еліту.
Зростання доходів і, відповідно, споживання вело до покращення
життя тих, хто мав роботу, незважаючи на періодичні економічні кри-зи. Так, один із робітників писав: «Харчування стало більш різнома -нітним. Свіжі фрукти можна купити цілий рік. Молоко поставлялося
регулярно... кількість п’яниць зменшилася… У 1880-х рр. часто зустрі -чалися босі жінки і діти. Сьогодні їх уже не видно. Хустки зник ли, їх
замінили капелюшки… Дівчата, що раніше чепурилися лише на свята,
тепер завжди кокетливо вдягнені, турбуються про зачіски й нігті...
Але витрати на пиво, сигарети та інші дрібниці зросли…»
Запровадження технологій масового виробництва привело до
об’єднання фірм та утворення великих трестів. Так, якщо в 1914 р.
було 200 великих компаній, то в 1939 р. — лише 20 («Імперіал хі -
мікал», «Індастріал», «Остін», «Морріс», «Воксхолл», «Форд», «Ві-ккерс» та ін.).
5. створення Британської співдружності націй.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи особливості виникнення Британської Співдружності націй.
Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використо-вуючи наведений нижче матеріал.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Після Першої світової війни британські домініони (Канада, Ав-стралія, Південно-Африканський Союз, Ірландія та Нова Зеландія)
прагнули звільнитися від британської опіки. Визначальним чинником
у цьому процесі було те, що домініони могли вже власними силами га-рантувати собі безпеку (до війни Велика Британія гарантувала безпеку
домініонам через Комітет оборони імперії).
У 1917 р. на імперській конференції було оголошено, що домініо-ни стануть «самостійними державами Співдружності імперії». Панувала
думка про створення величезної федерації зі своєю конституцією. Про-ект було відхилено на наступній конференції 1918 р. Але ігнорувати
прагнення домініонів Велика Британія не могла. До того ж вони зробили
вагомий внесок у боротьбу проти Німеччини.
Домініони стали учасниками Паризької мирної конференції, хоч
і не були допущені до зустрічі чотирьох великих держав; підписали
Версальський мир, але не в алфавітному порядку, а відразу після Ве-ликої Британії; стали членами Ліги Націй.
Увійшовши до світової політики як самостійна сила, домініони
швидко почали проводити власну зовнішню політику: призначали ди-пломатичних представників в інші держави і навіть блокували деякі
дипломатичні кроки метрополії, чинячи на неї тиск. Так, вони відмо-вилися взяти участь в агресії проти Туреччини на початку 1920-х рр.,
примусили Велику Британію відмовитися від союзу з Японією та ін.
Новий статус домініонів було закріплено на імперській конферен-ції 1926 р. У резолюції, яку підготували лорд Бальфур і канадський
прем’єр-міністр ліберал Маккензі Кінг, визнавалася незалежність домі-ніонів, а слово «імперія» замінювалося на «співдружність»: «Члени кон-ференції є угрупованням самостійних держав, які мають рівноправний
статус, не підпорядковуються одна одній ні за яким видом внутрішніх
чи зовнішніх справ, об’єднані спільною вірністю британській короні та
вільно згуртовані як члени Співдружності». У резолюції було передбаче-но перехідний період, під час якого в царині зовнішньої політики та обо -рони найбільша частка відповідальності припадала на британський уряд.
На конференції 1930 р. було ухвалено рішення, що суперечки між
членами Співдружності розв’язуватимуться, як і раніше, «судовим ко-мітетом особистої королівської ради» на чолі з лордом-канцлером. Крім
того, на вимогу Південно-Африканського Союзу та Ірландії одностайно
визнавалося право домініонів на відокремлення.
Такий розвиток подій було кодифіковано 1931 р. ухваленням ан -глійським парламентом Вестмінстерського статуту. Статут уточнював
функції парламентів домініонів і скасовував закон 1865 р., за яким
рішення, винесені колоніальними парламентами, не мали суперечити
законам, ухваленим у Лондоні. Домініони отримали право анульовувати
ці закони. Статут було прийнято всіма членами Співдружності (ПАС та
Ірландією — із деякими застереженнями).
6. Економічна криза 1930-х рр. і  політика урядів із її подолання.
; Розповідь учителя
На парламентських виборах 1929 р. перемогу здобули лейборис -ти, хоча вони не мали абсолютної більшості в палаті громад. Новий
уряд знову сформував Макдональд. Проте лейбористи прийшли до
влади в несприятливий момент. На початку 1930 р. Велику Брита-нію охопила економічна криза. Порівняно зі США, Німеччиною та
Францією промислове виробництво в країні скоротилося ненабагато,
оскільки британська економіка не зазнала «процвітання» у 1920-х рр.
Найбільше постраждали традиційні галузі промисловості. Експорт
зменшився вдвічі. Занепад економіки призвів до зниження життє-вого рівня населення. У розпал кризи кожний четвертий робітник
не мав роботи.
Оскільки головною опорою лейбористів були профспілки, уряд
був зобов’язаний зайнятися проблемою зайнятості й безробіття. Було
створено навіть нове міністерство по боротьбі з безробіттям. Воно за-ймалося переселенням робітників у сільську місцевість, домініони, ор -ганізацією громадських робіт. Була розширена система страхування
з безробіття. Але в міру того як країна втягувалася у вир кризи, зву-жувалися можливості уряду зі здійснення соціальних реформ. Отже,
лейбористи не спромоглися виконати свої обіцянки у сфері внутріш-ньої політики. А подальші антикризові заходи, розроблені спеціальною
комісією, до якої увійшли спеціалісти з фінансів, переважно банкіри
(скорочення витрат на утримання державного апарату, зниження заро -бітної плати, зменшення допомоги з безробіття, невідновлення 7-годин -ного робочого дня на шахтах, збереження антипрофспілкових законів
та ін.) ще більше підірвали довіру виборців. У країні розпочалася нова
хвиля страйків, демонстрацій, «голодних походів» безробітних.
Через відсутність єдиного погляду на вихід із кризи в уряді став -ся розкол, який закінчився відставкою кабінету.
У 1931 р. після звернення короля Макдональд сформував із лей -бористів, консерваторів і лібералів коаліційний «національний» уряд,
який загалом проводив консервативну політику (щоправда, за це він
136
був виключений із Лейбористської партії). Відбувалося подальше згор -тання соціальних програм.
Задля піднесення авторитету своїх реформ уряд почав заоща-дження із себе: Макдональд зменшив на 20 % розмір заробітної плати
прем’єра. Королівська родина зменшила на 10 % обсяг коштів, що
виділялися державою на її утримання. Політику «затягування пасків»
схвалювали не всі. У країні відбувалися акції протесту. Але вибори
1931 р. засвідчили, що більшість населення підтримує коаліцію, яка
здобула 497 мандатів проти 46 у лейбористів. Після цього уряд акти -візував антикризові заходи.
У 1931 р. було ліквідовано золотий стандарт фунта стерлінгів
та утворено стерлінгову зону, що об’єднувала країни, які використо -вували англійську валюту для взаєморозрахунків. А в 1932 р. Велика
Британія відмовилася від вільної торгівлі та запровадила протекціо-ністські закони. Ці заходи сприяли підвищенню конкурентоспромож-ності англійських товарів, уникненню знач ного падіння виробництва.
Було зупинено фінансову кризу, що насувалася.
Щоб знизити соціальну напруженість й організувати адресну
систему допомоги постраждалим від кризи, було прийнято Акт про
страхування з безробіття та закон про райони, що зазнали лиха.
Загострення соціальних проблем призвело до зростання впливу
крайніх сил: комуністів і фашистів. Але вони не мали в Англії достат-ньої соціальної бази. До того ж британське суспільство, виховане на
парламентських традиціях, не сприймало їхніх методів боротьби. Щоб
остаточно усунути радикальні елементи, у 1934 р. було прийнято закон
про підбурювання до бунту, а 1937 р. — акт про громадський порядок.
Ц ІКАВО ЗНАТ и
Лідером фашистського руху в Англії був член Лейбористської
партії Освальд Мослі, якого вважали одним із претендентів на лі-дерство в партії. Він входив до лейбористського уряду Макдональда
в 1929—1930 рр. В уряді виступав за радикальні методи боротьби
з безробіттям та за авторитарні методи правління в умовах кризи.
Проте його позиція не була схвалена партією лейбористів. У відпо -відь він вийшов із партії і став на чолі Британського союзу фашистів.
7. династична криза.
; Розповідь учителя
Після чергових парламентських виборів 1935 р. Р. Макдональд по-ступився кріслом прем’єра на користь лідера консерваторів С. Болдуїна.
Новому уряду довелося розв’язувати крім економічних проблем
ще й династичну кризу, що спалахнула 1936 р. Того року помер ко-роль Георг V, який зміг за час свого правління зміцнити роль династії
в житті Великої Британії. Наступником престолу став Едуард VIII,
який піддав монархію серйозним випробуванням. Приводом для ди-настичної кризи стало бажання Едуарда VIII взяти шлюб з амери -канкою Волліс Сімпсон, яка до того вже була двічі одружена та не
мала знатного походження. За традиціями, що історично склалися,
англійський монарх є водночас і головою англіканської церкви. Одру-ження із цією жінкою завдало б серйозного удару престижу монархії,
традиціям держави й суспільства. У відповідь на бажання короля уряд
і королівська родина рішуче заявили: «Або трон, або Сімпсон». Едуард
обрав Волліс Сімпсон. Він зрікся престолу на користь молодшого брата
Альберта, який став королем під ім’ям Георга VI. Після завершен-ня династичної кризи С. Болдуїн вирішив залишити крісло прем’єра.
У 1937 р. прем’єр-міністром став Н. Чемберлен. Він не вирізнявся
якимись особливими здібностями, а цю посаду здобув завдяки аристо-кратичному походженню та родинним зв’язкам. Внутрішня політика
консерваторів була спрямована на збереження існуючих порядків. У зов -нішньополітичній діяльності провадили політику «умиротворення».
V. з акріП лення нО виХ знань
; Бесіда за запитаннями
1. Якими були наслідки Першої світової війни для Великої Британії?
2. Які партії утворювали перший британський повоєнний уряд? Хто
його очолював?
3. Коли Велика Британія надала Ірландії статус домініону?
4. Хто очолював перший лейбористський уряд в країні?
5. Якими були причини й наслідки загального страйку 1926 р.?
6. Коли утворилася Британська Співдружність націй?
7. Що таке Вестмінстерський статут?
8. Наведіть факти, що свідчать про вплив економічної кризи
1930-х рр. на Велику Британію.
9. Як вплинула на життя країни династична криза? Обґрунтуйте
свою точку зору.
VI. Підсумки уроку
9 Перша світова війна завдала значних демографічних і матеріа-льних утрат Великій Британії. Населення країни, витримавши
тягар війни, вимагало від влади здійснення заходів із покращен -ня свого становища. Завдяки реформам Д. Ллойд-Джорджа ці
сподівання були частково задоволені.
9 Перший лейбористський уряд Р. Макдональда своєю соціальною
політикою також посприяв тому, що Велика Британія уникнула
революційного вибуху, що ширився Європою.
9 Повернення до влади правих сил супроводжувалося деяким обме -женням соціальних завоювань попереднього періоду, стабілізаці-єю фінансової системи і стрімким зростанням економіки. Однак
ігнорування прав робітників спричинило перший в історії країни
загальний страйк 1926 р.
9 Важливою подією політичного розвитку стало створення Британ-ської Співдружності націй, що засвідчувало зростаюче прагнення
домініонів самостійності і намагання правлячих кіл зберегти вла -ду в заморських володіннях.
9 Економічна криза 1930-х рр. справляла на Велику Британію від -носно незначний, порівняно з іншими країнами, вплив.
9 Подолання династичної кризи 1936—1937 рр. сприяло зміцнен-ню в країні режиму парламентської монархії.
VII. дО машнє завдання
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Повторити матеріал про державний устрій, політичне життя, роль
у Першій світовій війні та повоєнному врегулюванні Франції.
3. За умови обрання вчителем другого варіанта проведення наступного уроку учні отримують випереджальне завдання підготувати
виступ-презентацію за одним із пунктів плану розгляду нової теми.
Категорія: Всесвітня історія 10 клас | Додав: uthitel (12.12.2013)
Переглядів: 3407 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: