Урок 18 Тема. Розвиток фашистської Італії в  1929—1939  рр. - Всесвітня історія 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Всесвітня історія 10 клас

Урок 18 Тема. Розвиток фашистської Італії в  1929—1939  рр.
Урок 18
Тема. Італія.
Мета: описати становище Італії після Першої світової війни; визначити особливості італійського фашизму та
приходу фашистів до влади в  країні; охарактеризувати процес фашизації Італії; пояснити, якими були
особливості розвитку фашистської Італії в  1929—1939  рр.; пояснити значення термінів і  понять: «чер -воне дворіччя», «демагогія», «сквадри», «похід на Рим», «криза Маттеотті», «корпоративна система»,
«Латернські угоди», «автаркія», «Антикомінтернівський пакт», «Сталевий пакт»; удосконалювати вмін -ня учнів робити узагальнюючі висновки на підставі аналізу окремих фактів; виховний аспект уроку
реалізується на підставі формування в учнів негативного ставлення до політики тоталітарних режимів.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, настінна карта «Країни Європи в  1919—1939  рр.», атлас, ілюстративний і  дидактичний
матеріал.
Основні терміни та поняття: «червоне дворіччя», демагогія, сквадри, «похід на Рим», «криза Маттеотті», корпо -ративна система, Латернські угоди, автаркія, Антикомінтернівський пакт, «Сталевий пакт».
Основні дати: 1919  р.  — виникнення в  Італії перших фашистських організацій; 1919—1920  рр.  — «червоне
дворіччя» в  історії Італії; 1922  р.  — «похід на Рим» італійських фашистів; 1924  р.  — «криза
Маттеотті»; 1927  р.  — початок запровадження в  країні корпоративної системи; 1929  р.  — укла-дання Латернських угод; 1937  р.  — приєднання Італії до Антикомінтернівського пакту; 1939  р.  —
укладання Італією «Сталевого пакту» з  Німеччиною.
Хід уроку
I. Організація навчальнО ї діяльнО сті
Учитель інформує учнів про завершення вивчення теми
«Провідні держави світу в 1920—1930-х рр.», після чого повідомляє
тему й основні завдання уроку.
II. Перевірка дО машньО гО завдання
; Бесіда за запитаннями
1. Схарактеризуйте перебіг Листопадової революції 1918 р. в Ні-меччині за планом: а) причини; б) основні події; в) результати
й наслідки.
2. Визначте особливості політичного устрою Німеччини доби Вей-марської республіки.
3. Якими були характерні риси розвитку Німеччини в 1919—
1923 рр.?
4. Як відбувався розвиток Німеччини в 1924—1929 рр.?
5. Як нацисти прийшли до влади в Німеччині? Чому, на вашу дум-ку, це відбулося?
6. Схарактеризуйте процес формування в країні нацистської дик -татури.
7. На яких принципах базувалася економічна політика нацистів?
Які вона дала результати? Як можна її оцінити? Чи можна її
вважати досягненням нацистів?
8. Наведіть факти порушень прав людини нацистами. Дайте мо-ральну оцінку методів, які нацисти використовували у своїй
внутрішній політиці.
9. Прокоментуйте нацистське гасло: «Один народ, одна країна, один
фюрер».
10. Яку роль у становленні фашистського режиму відігравала пропа-ганда? Поясніть, як ви розумієте основний принцип нацистської
пропаганди: «Простота, розмах, концентрація».
ііі . а ктуалізація ОПОрни Х знань
; Запитання та завдання
1. Покажіть на карті територію Італії та її столицю.
2. Якими були форма правління та державний устрій Італії?
3. На боці якого військово-політичного блоку воювала Італія в Пер -шій світовій війні?
4. Наведіть факти, що характеризують участь Італії в Першій світо-вій війні.
IV. в ивчення нО в О гО матеріалу
; Випереджальне завдання
Складіть перелік подій, пов’язаних із зародженням фашизму
й становленням фашистської диктатури в Італії.
Порівняйте становлення нацистського режиму в Німеччині та
фашистської диктатури в Італії.
1. і талія після Першої світової війни.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи особливості становища Італії в післявоєнний період. Учи -тель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовуючи
наведений нижче матеріал.
Д ОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
Із Першої світової війни Італія, яка воювала на боці Антанти,
вийшла серед держав-переможниць. Участь у ній дорого коштувала кра -їні: 635 тис. загиблих, 450 тис. покалічених, 1 млн поранених і понад
1,5 млн полонених. Видатки на війну досягли третини національного
багатства. Внутрішній державний борг становив 49,9 млрд лір. Італія
стала одним з основних боржників своїх союзників, переважно США та
Великої Британії. Зовнішні позички досягли 19,2 млрд лір.
Надзвичайно важким було економічне становище країни. Ката-строфічно зросли ціни на продукти харчування, а заробітна плата не
перевищувала 76 % довоєнної. У результаті інфляції ліра постійно зне-
цінювалася, її вартість на кінець 1920 р. зменшилася в п’ять разів по -рівняно з довоєнною. Кількість безробітних у країні перевищила 2 млн
осіб. Значна кількість демобілізованих з армії солдатів ще більше по-гіршила ситуацію.
Війна завершилася, але Італія не досягла мети, задля якої брала
у ній участь. На Паризькій мирній конференції держави-переможниці
оцінили її внесок у війну як занадто низький і відмовилися від повно-го задоволення обіцяного італійцям напередодні вступу у війну. Італія
отримала лише Південний Тіроль і порт Трієст в Адріатиці. Ситуацію
влучно характеризував поширений тоді вислів, що Італія стала «пере-моженою серед переможців».
Складне економічне становище й зовнішньополітичні прорахунки
сприяли зростанню незадоволення серед італійців. Країну охопив масовий
страйковий рух. У 1919 р. кількість його учасників у чотири рази пере-вищила найвищі довоєнні показники. В історії Італії 1919—1920 рр. діс-тали назву «червоного дворіччя». Головними центрами страйкового руху
стали промислові міста Північної Італії — Генуя, Мілан, Турин та ін. Серед
робітників мали популярність радикальні течії, набуло поширення гасло
«Зробити, як у Росії!». Страйки супроводжувалися захопленням робітника-ми підприємств і створенням фабрично-заводських рад, які брали на себе
функції місцевої влади. Загальна кількість страйкуючих досягла 1,7 млн
осіб. Результатом масового робітничого руху стало укладення з ініціативи
уряду представниками профспілок і підприємцями угоди про встановлення
8-годинного робочого дня. Робітники також домоглися ряду надбавок до
заробітної плати, що певною мірою компенсували зростання цін. На півдні
Італії, де переважало сільське господарство, у цей період страйкували на -ймані сільськогосподарські працівники, що вимагали врегулювання умов
найму й використання робочої сили. Батрацькі ліги примусили уряд створю -вати більш сприятливі для сільськогосподарських робітників умови найму.
Зростання незадоволення в країні сприяло втраті популярності
традиційних партій. У 1921 р. з Італійської соціалістичної партії ви-окремилися прибічники більшовизму й утворили Комуністичну партію
Італії (КПІ).
2. виникнення фашизму.
; Розповідь учителя
Із приводу «скаліченої перемоги» в Італії розгорнулася шовініс -тична пропаганда, що набула найбільшої підтримки серед колишніх
фронтовиків, озлоб лених результатами війни і своїм становищем. Ви -никали різноманітні організації та рухи, що висували ідею відновлен-ня «національної величі». Одним із них став спочатку малопомітний
фашистський рух. Навесні 1919 р. в Мілані в результаті об’єднання
окремих груп соціалістів і націоналістів утворився «Союз боротьби»
(італ. «Fasci di combattimento», звідки й виник термін «фашизм»). Цією
назвою учасники фашистського руху наголошували, що вони є продо -вжувачами боротьби за об’єднання та звільнення Італії. Перші таємні «фашії» («союзи») виникли в країні в епоху Рисорджименто (італ.
букв. «відродження») — періоду в історії Італії від кінця XVIII ст.
до 1870 р., коли відбувався національно-визвольний рух італійського
народу за відродження державності. У ХІХ ст. поступово з’явилися
місцеві осередки фашистів. Їхні члени вважали силу універсальним
засобом розв’язання соціальних проблем, мало цінували життя окремої
людини і виступали за підпорядкування її інтересів державі й нації.
Фашизм приваблював тих, хто не поділяв як правих, так і ліворади-кальних поглядів. Для багатьох із них ефектна соціальна демагогія
фашистів була набагато привабливішою, ніж малоперспективна по-всякденна праця в умовах зростаючих безробіття та інфляції. Із часом,
коли фашистський рух зміцнів, чимало представників великого капіта -лу стали вбачати в ньому можливість уникнення тривалої політичної
нестабільності й загрози поширення ліворадикального руху.
; Робота з  термінами та поняттями
Демагогія — цілеспрямоване поширення привабливих, але брех-ливих обіцянок, показних гасел, навмисне перекручування фактів із
метою впливу на почуття людей для досягнення своєї мети. Широко
використовується в політиці для завоювання довіри мас.
Спочатку фашисти не мали значного впливу. На виборах у лис -топаді 1919 р. вони не отримали жодного мандата до палати депута-тів парламенту. Зростанню їхнього впливу сприяли акти «прямої дії»
в обхід держави. Так, у вересні 1919 р. озброєний загін фашистів,
очолюваний поетом Габріеле Д’Аннунціо, захопив порт Фіуме у відпо -відь на відмову держав Антанти передати його Італії й утримував до
1920 р. Лише після того, як Фіуме звільнили від фашистів, Італія ви -знала його передачу Королівству сербів, хорватів і словенців. Ці події
сприяли виникненню навколо фашистів ореола справжніх італійських
патріотів. Лідером фашистів став Б. Муссоліні.
П ОСТАТ ь В   ІСТОРІї
Італійський диктатор Беніто Муссоліні (1883—1945) розпо -чав кар’єру шкільним учителем, а потім став одним із провідних
журналістів-соціалістів. У 1914 р. вийшов з Італійської соціалістичної
партії, а 23 січня 1915 р. — із радикально налаштованих соціалістів
і націоналістів утворив «Союз (італійською — «фашіо») революційної
дії». Пізніше цю дату оголосили днем утворення фашистської пар-тії. Муссоліні зміг одним із перших відчути зростаючі націоналістич -ні настрої серед італійців і поєднати авторитарно-соціалістичні ідеї
з націоналізмом у цілісну ідеологію. Однак поступово від соціалізму
залишилася лише фразеологія. Ідеї Муссоліні підтримала частина ін -телектуалів, зокрема поет Г. Д’Аннунціо, що виступав за відродження Римської імперії. Велику роль у поширенні ідеології фашистів
в Італії відіграли також неабияка ораторська майстерність Муссолі -ні, його схильність до театральних ефектів, здатність без вагань дава-ти будь-які обіцянки й керувати натовпом. В умовах падіння довіри
до традиційних партій, спричиненого їхньою нездатністю подолати
соціально-економічну кризу, Муссоліні та його прибічники швидко
набули популярності в Італії.
У 1920 р. фашисти створили сквадри — бойові групи чорносо-рочечників (чорні сорочки військового зразка були їхньою формою),
які отримали зброю з армійських складів за мовчазної згоди владних
структур. Наслідуючи давньоримські традиції, фашисти запроваджу -ють поділ на легіони та когорти й спеціальне вітання змахом витягну-тої вперед прямої руки. Готуючись до виборів до парламенту, що мали
відбутися в травні 1921 р., загони фашистів під гаслами відновлення
порядку та збереження «великої нації», розпочали кампанію терору
проти своїх політичних суперників. Вони здійснювали погроми робіт-ничих і демократичних організацій, побиття і вбивства профспілкових
діячів і відомих політиків. У відповідь робітники організовували заго -ни народних сміливців, які вступали в справжні бої з чорносорочечни -ками. В Італії запанувало безладдя й насильство, а уряд не міг вивести
її з цього стану та відновити законність. На виборах у травні 1921 р.
за фашистів проголосувало набагато більше населення, ніж раніше,
і вони здобули 35 місць у палаті депутатів. У парламенті своїми ху -ліганськими діями фашисти, й особисто Муссоліні, паралізували його
роботу, підштовхуючи суспільство до думки, що навести лад у країні
здатний лише диктатор.
У листопаді 1921 р. окремі фашистські організації Італії провели
об’єднавчий з’їзд й утворили Національну фашистську партію, вождем
(італійською — «дуче») якої став Муссоліні.
3. Прихід фашистів до влади.
; Розповідь учителя
На початку 1922 р. папський престол під ім’ям Пія ХІ посів
архієпископ Мілана кардинал Акілле Ратті, відомий своїм прихиль -ним ставленням до фашистів. У країні посилювалася політична не-стабільність. Лише з липня 1921 до серпня 1922 р. змінилося три
уряди. У таких умовах Муссоліні, заручившись підтримкою великих
промисловців, «нейтралітетом» Пія ХІ і співчуттям короля Віктора
Еммануїла ІІІ, висунув вимогу передати владу фашистам. Він оголо-сив загальну мобілізацію сквадр, які мали готуватися до «походу на
Рим». Король відмовився підписати запропонований урядом декрет
про запровадження стану облоги і 29 жовтня призначив Муссоліні
новим головою уряду Італії. Своє рішення він мотивував прагненням
уникнути кровопролиття і врятувати країну від громадянської ві-йни. Однак Муссоліні не бажав залишитися в історії людиною, що
отримала владу з рук короля, й організував театралізований «по -хід на Рим» чорносорочечників. За закликом дуче з усієї Італії до
столиці приїхали, як стверджувалося, близько 300 тис. сквадрис-тів. 30 жовтня під звуки партійного гімну вони пройшли вулицями
Риму. Король Віктор Еммануїл ІІІ упродовж чотирьох годин стояв
на балконі, а перед ним урочистою ходою проходили колони фа -шистів, яких очолював Муссоліні. За задумом дуче, цей захід мав
нагадувати давньоримський тріумф — святковий вступ у столицю
полководця-переможця разом зі своїм військом. Святкуючи пере-могу, фашисти влаштували в Римі погроми й вночі 31 жовтня спе-ціальними потягами залишили місто.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Прихід до влади фашистів в Італії називали «революцією в спаль -ному вагоні». Це було пов’язане з тим, що про призначення себе коро-лем на посаду голови уряду Муссоліні дізнався в Мілані в спальному
вагоні. Він очікував відправлення потяга, який значно запізнювався
до Риму. Муссоліні роздратовано заявив залізничному службовцю: «Те -пер потяги курсуватимуть за розкладом». Цю обіцянку він виконав.
У 1923 р. за ініціативою дуче було здійснено масові звільнення на
державних залізницях і запроваджено заходи для посилення дисци -пліни працівників. Спроби залізничників розгорнути боротьбу проти
звільнень не знайшли підтримки в інших категорій робітників і про -валилися.
4. Початок фашизації італії. «криза Маттеотті».
; Розповідь учителя
Програма фашистів, яку вони висунули, розгорнувши боротьбу
за владу, була зрозумілою і привабливою для більшості італійців. Мус -соліні закликав їх разом відродити «Велику Італію», якою всі зможуть
пишатися. Для цього необхідно ліквідувати монархію, сенат (верх-ню палату парламенту), усі титули і привілеї, загальний військовий
обов’язок, заборонити дитячу працю до 16 років, таємну дипломатію
тощо. Необхідно скликати Установчі збори, запровадити загальне ви -борче право, 8-годинний робочий день для всіх працюючих, загальну
середню освіту, створити безкоштовні публічні бібліотеки і замінити
поліцію народною міліцією. Фашисти виступали за участь робітників
в управлінні підприємствами, установлення мінімальної заробітної
плати, заборону банківських операцій, установлення прогресивного по -датку на капітал і наділення селян землею. Однак, отримавши владу,
вони виконали не всі свої обіцянки.
Прийшовши до влади, фашисти розпочали докорінну перебудову
італійських політичних інститутів, що відбувалася поступово і при
формальному збереженні спадкоємності з минулим. Так, за весь пе-ріод перебування при владі фашистів в Італії не було скасовано кон-ституцію, прийняту після об’єднання країни. Але фактично від до-фашистських політичних порядків залишався лише фасад, за яким
створювався принципово інший механізм влади.
Склад уряду Муссоліні був спочатку коаліційним і затверджу-вався парламентом. Для реорганізації адміністративного апарату та
впорядкування фінансів він отримав на рік надзвичайні повноваження
й міг діяти, не затверджуючи свої рішення в парламенті.
; Робота з  документом
І З ЗАЯВ и МУССОЛІНІ ПІСЛЯ ПР и ЗНАЧ е ННЯ й О гО г ОЛОВОЮ УРЯДУ І ТАЛІ ї (1922  р.)
Те, чого до цього часу не було, є — уряд. І всі, слухайте мене
добре, усі італійці повинні й будуть коритися. Італійці до цього часу
нікому не корилися. Жоден уряд в Італії не мав реальної влади.
Італійці повинні бути керовані... завжди, в усіх сферах життя.
; Запитання до документа
1) Які висновки на підставі наведеного фрагмента можна зробити
про розуміння Муссоліні ролі уряду в управлінні Італією?
2) Яке твердження свідчить про прагнення фашистів контролювати
всі сфери життя людини?
У 1923 р. відбулася виборча реформа, за якою партія, що отрима-ла на виборах відносну більшість, починаючи з 25 % голосів, здобувала
2/3 депутатських мандатів. Однак роль головного осередка політичної
влади в країні фактично став відігравати не парламент, а створена
в грудні 1922 р. Велика фашистська рада, очолювана Муссоліні. Дер-жавну поліцію в 1923 р. замінила Добровольча міліція національної
безпеки, створена на основі сквадр, що присягала на вірність королю,
але підпорядковувалася Муссоліні. На місцях префекти й посадовці
державної адміністрації опинилися під контролем фашистських по-літичних радників. Усі політичні партії продовжували вважатися ле-гальними, але фашисти поступово посилюють тиск на своїх опонентів.
Так, у 1923 р. відбувся перший за правління фашистів політичний
процес над групою комуністів, яких звинувачували в підбурюванні
робітників до страйків.
Своєю соціально-економічною політикою уряд Муссоліні нама -гався подолати кризу. Діловий світ у цілому схвально поставився
до його намірів навести лад у країні, убачаючи в цьому можливість
повернення до нормальної господарської діяльності. Для зменшення
дефіциту бюджету уряд скоротив державні дотації підприємствам,
передав у приватну власність телеграф, телефон, трамвайні лінії та
інші збиткові державні підприємства. Водночас із метою зміцнен-ня курсу ліри в кілька разів зросли дотації та позички італійським
банкам. Для збільшення обсягів надходження податків запроваджено
нові — на рухоме майно для дрібних власників і на заробітну плату
для робітників.
У березні 1923 р. декретом про запровадження «за взаємною
згодою» робітників і власників двогодинних наднормових робіт уряд
Муссоліні фактично ліквідував здобутий у період «червоного дворіччя»
8-годинний робочий день. Із метою скорочення державних видатків
на соціальні виплати ліквідовано пенсії та виплати учасникам війни.
Здійснені урядом заходи сприяли загальному оздоровленню економі-ки. Було стабілізовано курс ліри й спостерігалося помітне зростання
промислового виробництва. Завдяки цьому активізується розпочатий
у роки Першої світової війни процес перетворення Італії з аграрної на
аграрно-індустріальну країну. Однак заходи, якими це здійснювалося,
відповідали фашистській ідеології пріоритетності інтересів держави
над потребами людини.
Перші успіхи фашистів у подоланні кризи забезпечили їм симпа-тії більшості населення. Італійці прагнули сильної влади, яка наведе
лад у країні. У квітні 1924 р. на виборах за новим виборчим законом
за фашистів проголосували 4,5 млн, а за опозиційні партії — 3 млн
виборців. 30 травня на засіданні палати депутатів новообраного пар -ламенту лідер опозиційної Унітарної соціалістичної партії Дж. Матте-отті виступив із промовою, у якій звинуватив фашистів у фальсифі-кації виборів і зажадав анулювати їхні мандати. 10 липня Маттеотті
було викрадено і вбито. У цьому звинуватили фашистів, які діяли за
особистою вказівкою Муссоліні. Смерть Маттеоті викликала сплеск
обурення противників фашистів, які вимагали відставки уряду й по-карання вбивць.
У парламенті утворився Комітет опозиційних фракцій, що на-зивав себе Авентінським блоком (на згадку про часи Давнього Риму,
коли незгодних на знак непокори відправляли на Авентінський па-горб). Залишивши парламент, Авентінський блок прагнув домогтися
його розпуску й примусити короля відправити Муссоліні у відставку.
Однак цього не сталося. «Криза Маттеоті» поступово вщухла. Мус-соліні віддав наказ заарештувати декого зі своїх прибічників, звину -вачуваних в організації вбивства, й навіть заявив, що готовий піти
у відставку. Але Віктор Еммануїл ІІІ не усунув його від влади. На-прикінці 1924 р. дуче зробив висновок, що криза подолана, і заявив-ши, що піднімається друга хвиля фашизму, висунув гасло «Уся влада
фашистам!».
5. Фашизація Італії.
; Колективна робота з  підручником
Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа,
визначаючи особливості фашизації Італії та працюючи над виперед-жальним завданням, отриманим перед початком розгляду нового ма-теріалу. Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів,
використовуючи наведений нижче матеріал.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
У 1924 р. фашистський дуче Б. Муссоліні проголосив, що підні-мається друга хвиля фашизму, і висунув гасло «Уся влада фашистам!».
Відтак у країні почалися погроми противників фашизму. За відсутності
опозиції Муссоліні провів через парламент низку законів, які обмежува-ли демократичні права. Дуче був звільнений від відповідальності перед
парламентом та отримав право одноосібно видавати декрети. Місцеві
органи замінялися префектами, яких призначав дуче. Заборонялися всі
профспілки і партії, крім фашистських. Створювалися трибунал і таєм-на поліція. Уводилася смертна кара (після невдалого замаху на дуче).
Почалися масові арешти (за один день було заарештовано 12 тис. ко -муністів). У 1926 р. в країні була встановлена однопартійна система.
Політичне життя завмерло.
; Робота з  термінами та поняттями
Корпоративна система — система, створена італійськими фа-шистами, за якої державні об’єднання (корпорації) контролювали ін-ститути громадянського суспільства.
Для управління економікою в 1927 р. створювалася корпора -тивна си стема (у 1934 р. існувало 22 корпорації в усіх галузях гос-подарства). Кожна корпорація об’єднувала робітників, промисловців,
представників фашистських профспілок і функціонерів фашистської
партії за професійною ознакою. Таким чином, фашисти примусово на-магалися подолати соціальні суперечності в су спільстві. Було ліквідо -вано безробіття за рахунок створення системи соціальних робіт, уряд
замінено Великою Національною радою фашистів, а парламент — па-латою корпорацій.
; Робота з  документом
Ре ФОРМА ПОЛІТ и ЧНОгО ПР е ДСТАВН и ЦТВА (17  ТРАВНЯ 1928  р. )
Стаття 1. Кількість депутатів для всього Королівства встанов-люється в 400 осіб…
Стаття 2. Вибори депутатів проводяться таким чином:
а) репрезентація кандидатів у депутати організаціями, указаними
в статтях 3 і 4;
б) призначення депутатів Великою Національною радою фашистів;
в) схвалення депутатів виборцями.
Стаття 3. Право висування кандидатів у депутати насамперед
належить офіційно визнаним національним Конфедераціям проф-спілок…
Стаття 4. Крім того, висувати кандидатів у депутати мають
право офіційно визнані організації виховного, культурного, освіт-нього, пропагандистського і доброчинного характеру, які мають за-гальнонаціональне значення…
Стаття 5. Секретаріат і Велика Національна рада фашистів,
отримавши пропозицію, створюють єдиний список кандидатів за ал-фавітом, указуючи навпроти кожного назву організації, що висува-ла… Велика Національна рада фашистів складає список призначених
депутатів способом вільного вибору зі списку кандидатів, а також,
якщо це необхідно, через призначення осіб, які не ввійшли до спис-ку, але відзначилися в царині науки, літератури, мистецтва, полі-тики і військової справи. Міністерство внутрішніх справ зобов’язане
негайно опублікувати список.
Стаття 6. Голосування з метою схвалення списку призначених
депутатів має відбутися на третій тиждень після його опублікування
в «Gazzetta uffіcіale». Голосування здійснюється бюлетенями… за
формулою: «Чи схвалюєте ви список депутатів, призначених Вели-кою Національною радою фашистів?»
гОЛОСУВАННЯ ВІДПОВІДЯМи «ТАК» АБО « НІ »…
Стаття 10. Право брати участь у виборах мають італійські
громадяни, старші за 21 рік, і ті з громадян, які у віці від 18 до 21 року одружені та мають дітей, до того ж і ті, й інші мають від -повідати одній із таких умов:
а) сплачувати профспілкові внески відповідно до закону… чи
бути адміністратором або членом одного з товариств або
якої-небудь іншої організації, якій вони сплачували б вне -ски згідно з тим самим законом; в акціонерних і анонімних
товариствах тільки члени, записані щонайменше рік, отри -мають виборче право;
б) сплачувати не менш як 100 лір річних податків державі, провін -ції, комуні або ж не менше ніж рік бути утримувачем державних
цінних паперів або ж утримувачем банківських паперів, випуще-них провінціями або комунами на суму 500 лір;
в) отримувати стипендію, заробітну плату або пенсію чи інше по-стійне жалування за рахунок бюджету держави, провінції або
комуни чи від інших організацій, затверджених законом про
опіку й опікунство держави, провінції або комуни;
г) бути членом католицького кліру…
; Запитання до документа
1) Яким мав бути представницький орган, обраний за таким за-коном?
197
2) Наведіть приклади з документа, що свідчать про тоталітарний
характер фашистського режиму.
3) Використовуючи матеріал параграфа і документ, складіть схему
органів державної влади Італії.
Важливим елементом у структурі державного регулювання еконо-міки став Інститут промислової реконструкції (ІРІ), під контроль якого
перейшло кілька великих банків і корпорацій.
Поза державною владою залишалася лише церква, на конфлікт
із якою дуче не наважувався, оскільки більшість італійців були ревни -ми католиками. У 1929 р. Муссоліні уклав договір із Папою Римським
(конкордат) — так звані Латеранські угоди, згідно з якими утворю-валася держава Ватикан площею 44 га на пагорбі Монте-Ватикано
в Римі; католицька церква отримувала ряд привілеїв: було узаконено
церковний шлюб, католицька доктрина стала викладатися в навчаль -них закладах.
Фашистам здавалося, що вони створили ідеальну модель держави.
Її навіть намагалися наслідувати різні авторитарні режими в Латин-ській Америці та Східній Європі. Однак у 1929 р. в Італії розпочалася
економічна криза, яка розвіяла ретельно створюваний міф.
На 1932 р. більшість компаній виявилися збитковими, безробіття
складало 1 млн осіб, реальна заробітна плата скоротилася на третину.
Найбільші банки опинились на межі банкрутства. Щоб подолати кризу,
Муссоліні вдався до ще більшого одержавлення всіх сторін життя су-спільства. ІРІ було безпосередньо підпорядковано 30 % промисловості,
а опосередковано ще 49 %. Населення мобілізовувалося на масові «бит-ви за хліб», коли всі італійці разом із дуче («перший тракторист») —
на кіноекрані — працювали на полях. За успіхи в цій «битві» давали
бойові ордени. Розгорнулися масові роботи з меліорації долини річки
По, будівництво сотень кілометрів шосе, гребель тощо. Почалася масова
перебудова Риму, проводилися грандіозні розкопки. Але, незважаючи на
всі зусилля, відчувалася нестача фінансів, стрімко зростав державний
борг, збільшувалися податки, скорочувався золотий запас країни. Вну-трішні резерви країни були вичерпані. Муссоліні залишалося поклас-тися лише на успіхи в зовнішній експансії. «Війна для чоловіків — те,
що й материнство для жінок», — заявляв Муссоліні.
6. акти агресії в італії. Приєднання італії до союзу агресивних
держав.
; Розповідь учителя
Долучившись до влади, фашисти прагнули відродити Римську
імперію і перетворити Середземне море на «mare nostrum» («наше
море», як його називали давні римляни). Реалізація цих завойовниць-ких планів — прямий шлях до війни. Фашисти поряд із ліквідацією
демократичних інститутів почали процес мілітаризації економіки та
всіх аспектів життя суспільства. Ресурси країни мобілізовувалися для
майбутніх завойовницьких війн.
Першою жертвою агресивних дій Італії стала Ефіопія, яку іта-лійські війська захопили в 1935—1936 рр. (Учитель використовує
наведену нижче таблицю «Акти агресії Італії в 1920—1930-х рр.».)
Агресія проти Ефіопії була засуджена провідними країнами світу (Ве-лика Британія, Франція, США та ін.), проти Італії було запровадже-но економічну блокаду (щоправда, вона виявилася малоефективною).
Блокада стала повною несподіванкою для Муссоліні, який напередодні
агресії здобув право на окупацію Ефіопії у Великій Британії та Франції
(Римський пакт 1935 р.). У відповідь Муссоліні проголосив політику
автаркії (самозабезпечення). Населення підтримало дуче. Був обме-жений імпорт. Купувати іноземні товари вважалося непристойним.
Поступово Італія досягла додатного сальдо в зовнішній торгівлі. Фа -шистська пропаганда активно поширювала тезу Муссоліні про «про-летарські нації», які мають боротися за своє існування під сонцем із
«багатими та егоїстичними» (Великою Британією та Францією).
; Робота з  термінами та поняттями
Автаркія — в економічному відношенні — створення замкненого
самодостатнього господарства в межах окремої країни або групи країн
із метою максимального обмеження імпорту, стримування експорту
товарів і капіталу.
На хвилі патріотичного піднесення 9 травня 1936 р. Італія була
проголошена імперією. Дуче вимагав «підняти на імперський рівень
усе національне життя країни». Почалося масове військово-спортивне
виховання (навіть дітей від чотирьох років). Для виховання молоді
у фашистському дусі створювалися масові молодіжні організації. При-щеплювався культ сили і волі. Насаджувався культ особи Муссоліні.
Скрізь можна було побачити гасла: «Дуче завжди правий!». Почалася
шалена підготовка до війни: армія збільшувалася кількісно, нарощу-вався випуск озброєнь. Створена з напруженням усіх зусиль країни
армія виявилася недостатньо озброєною новими видами зброї та слабко
підготовленою до ведення сучасної війни. Імперські прагнення вкрай
виснажили економіку Італії. Стало зрозумілим, що фашистська модер -нізація країни провалилася. Становище в країні не покращувалося.
Остаточний крах італійського фашизму відтягнув союз із Німеччиною,
яка надавала значної економічної допомоги, а також насування Другої
світової війни.
Прагнення переділу світу швидко привело Італію до зближен-ня з фашистською Німеччиною та Японією, незважаючи на деякі
супе речки щодо Австрії та Балкан. До того ж, будучи першим фа-шистом, Муссоліні не хотів поступатися цією роллю «вискочню»
Гітлеру.
Але вже перша агресія проти Ефіопії довела, що без Німеччини
Італія не здатна здійснити жодної серйозної акції. А втім, суперни -цтво між двома фашистськими лідерами тривало аж до 1940 р., доки
Муссоліні не змирився зі статусом молодшого партнера Німеччини.
У 1937 р. Італія приєдналася до Антикомінтернівського пак-ту, а в 1939 р. Італія та Німеччина уклали між собою «Стале-
вий пакт».
Першою спільною акцією Німеччини та Італії стала підтримка
франкістів в Іспанії в 1936—1939 рр. Італія відправила туди 200-
тисячний військовий корпус і велику кількість зброї.
У 1939 р. Італія захопила Албанію, а в 1940 р. вступила в Другу
світову вій ну на боці Німеччини. Вступ у війну прискорив крах фа -шизму в Італії (1943 р.).
А КТ и А г Р е СІ ї І ТАЛІ ї В   1920—1930- х рр.
Рік Акти агресії
1923 Інцидент навколо острова Корфу. Під час демаркації албано-грецького кордону було
вбито італійського генерала Телліні й  чотирьох членів його штабу. У  відповідь Італія
зажадала відшкодувань (50  млн лір). греки відмовилися. Тоді італійський флот об -стріляв острів Корфу і  висадив свій десант. Ліга Націй втрутилася в  конфлікт. Зрештою
греція виконала вимоги Муссоліні, й  Італія вивела війська
1935—
1936  рр.
Загарбання ефіопії
1936—
1939  рр.
Участь італійського експедиційного корпусу в  громадянській війні в  Іспанії на боці
франкістів
1937  р. Приєднання Італії до Антикомінтернівського пакту
1939  р. Загарбання Албанії
1939  р. Укладення «Сталевого пакту» з  Німеччиною
1940  р. Вступ Італії в  Другу світову війну на боці Німеччини
V. з акріП лення нО виХ знань
Пропонуються три варіанти проведення цього етапу уроку.
І ВАРІАНТ
Обговорення результатів виконання учнями випереджаль -ного завдання, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.
ІІ ВАРІАНТ
; Бесіда за запитаннями
1. Якими були наслідки Першої світової війни для економічного
й соціально-політичного розвитку Італії?
2. Укажіть території, приєднані до Італії після Першої світової війни.
3. Якими є причини виникнення фашизму в Італії? Хто став на
чолі фашистського руху в Італії?
4. Назвіть етапи фашизації Італії.
5. Яку структуру управління державою було створено фашистами?
Що лежало в її основі?
6. Яку зовнішню політику проводили фашисти?
7. Якими є особливості італійського фашизму?
ІІІ ВАРІАНТ
; Творчі завдання
1. Італія належала до країн-переможниць. Чому на початку
1920-х рр. країна опинилася в жорстокій економічній та полі-тичній кризі?
2. 1919—1920 рр. в історії Італії були названі «червоним дворіч -чям»: робітники захоплювали заводи, селяни ділили поміщицькі
землі. Чому соціалісти в Італії не прийшли до влади?
3. Із якими політичними гаслами фашисти завойовували популяр -ність у країні? Поясніть зміст цих гасел.
4. Поясніть вислів Муссоліні: «Усе для держави, нічого проти дер-жави, нічого поза державою».
5. Назвіть позитивні й негативні аспекти встановлення фашистсько -го режиму в Італії.
6. Чому Муссоліні поклав в основу економічної політики принцип
автаркії?
7. Чи відповідала Італія ознакам імперії після її проголошення?
8. Які наслідки для Італії мав союз із Німеччиною?
9. Беніто Муссоліні писав: «Для фашизму держава — не нічний
охоронець, якого турбує лише особиста безпека громадян, не
організація з виключно матеріалістичними цілями для гаран-тування добробуту й відносно спокійного існування суспіль -ства і навіть не виключно політичне утворення, не пов’язане зі
складною реальністю життя окремих громадян та цілих народів.
Держава є чинником духовним і моральним, оскільки становить
політичну, юридичну та економічну організацію нації, а остання
у своєму виникненні та розвитку є проявом духу. Держава — це
не лише сьогодення, а й минуле, але головне в тому, що вона
є майбутнім». Чим відрізнялося фашистське розуміння держа-ви від поширеного в тогочасних західних демократіях? Які не -безпеки для окремої людини становила держава фашистів? Чи
є небезпечною фашистська державотворча доктрина в сучасному
світі? Обґрунтуйте свою точку зору.

VІ . Підсумки уроку
9 Після Першої світової війни Італія опинилася у важкій еконо -мічній ситуації, що призвело до зростання невдоволення насе-лення різким падінням рівня життя.
9 Слабкість держави в здійсненні внутрішньої та зовнішньої полі-тики, наслідки «скаліченої перемоги», руйнація ідеалів довоєн -ного часу, розчарування в існуючих політичних партіях створили
конкретно-історичні умови для виникнення в Італії фашизму.
9 У 1922 р. Італія стала першою країною, де фашисти прийшли
до влади. Після цього вони розпочали фашизацію країни.
9 «Криза Маттеотті» прискорила ліквідацію італійської лібераль -ної держави та встановлення фашистської диктатури.
9 Після виборів 1924 р. фашисти в Італії продовжили свої дії для
повної фашизації країни. В основу фашистської моделі розвитку
було покладено корпоративну систему.
9 Установлення фашистського режиму в Італії було зумовлено
неможливістю традиційної еліти подолати економічну, політич -ну, соціальну кризу, що охопила країну після Першої світової
війни. Уважаючи фашизм менш небезпечним, ніж більшовизм,
правляча еліта передала владу Муссоліні. Доступившись до вла -ди, фашисти розпочали фашистську модернізацію країни, суть
якої полягала у встановленні тоталітарного режиму. Проте фа-шистська модернізація виявилася згубною для країни. Тягар
імперських прагнень виявився для Італії заважким. Ставши со -юзником гітлерівської Німеччини і вступивши в Другу світову
війну, італійський фашизм прирік себе на повну дискредитацію
і загибель.
VII. дО машнє завдання
1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
2. Підготуватися до уроку узагальнення за темою «Провідні держа-ви світу в 1920—1930-х рр.».
Категорія: Всесвітня історія 10 клас | Додав: uthitel (13.12.2013)
Переглядів: 4995 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: