Урок № 26 Тема: Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. - Українська мова 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 11 клас

Урок № 26 Тема: Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі.
Урок № 26
Тема: Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного зі стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри.
Мета: розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлен-ня (у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення;
стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до
мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять
«стилістика» й «культура мовлення»; визначає мовлення правильне й комунікатив -но доцільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів; аналізує
тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства
й  різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення; складає власні усні,
письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись
основних їх ознак і вимог до гарного мовлення; знаходить і виправляє помилки,
пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності,
виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних
конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.
Хід уроку
I. АктуА лізА ція опорних знА нь учнів.
технологічна карта
Функціональні
стилі
основні ознаки Мовні ознаки
Форми і жанри,
підстилі
Розмовний
безпосередня участь
у спілкуванні
усна форма спілку-вання;
неофіційність стосун-ків між мовцями
(неформальне);
невимушеність спілку-вання;
непідготовленість до
спілкування (нефор -мальне);
емоційно-експресивна
лексика (метафори,
порівняння, синоніми
та ін.);
суфікси суб’єктивної
оцінки (зменшено-пестливого забарвлен-ня, зниженості);
прості, переважно
короткі речення
(неповні, обірвані,
односкладові);
усні діалоги та
полілоги;
використання несло-весних засобів (логіч-них наголосів, тембру,
пауз, інтонації);
використання поза-мовних чинників
(ситуація, поза, руки,
жести, міміка); емо -ційні реакції;
потенційна можли-вість відразу уточнити
незрозуміле, акценту-вати головне.
часте використовуван-ня різних займенни -ків, дієслів із двома
префіксами (поп-,
пона-, поза-);
фразеологізми,
фольклоризми, діа-лектизми, просторічна
лексика, скорочені
слова, вигуки й т.д.);
заміна термінів роз -мовними словами
(електропоїзд —
електричка, бетонна
дорога – бетонка.
Художній образність (образ —
персонаж, образ ко-лектив, образ — сим -вол, словесний образ,
зоровий образ);
поетичний живопис
словом навіть про-зових і драматичних
творів;
естетика мовлення,
призначення якої —
викликати в читача
почуття прекрасного;
експресія як інтен-сивність вираження
(урочисте, піднесене,
увічливе, пестливе,
лагідне, схвальне, фа-мільярне, жартівливе,
іронічне, зневажливе,
грубе та ін.);
конкретно-чуттєве жи-вописання дійсності;
наявність усього ба-
гатства найрізнома-нітнішої лексики,
переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб,
речей, дій, явищ,
ознак);
використання
емоційно-експресивної
лексики (синонімів,
антонімів, омонімів,
фразеологізмів);
запровадження
авторських ново -творів (слів, значень,
виразів, формування
індивідуального стилю
митця);
уведення до творів, зі
стилістичною метою,
історизмів, архаїзмів,
діалектизмів, про -сторічних елементів.,
навіть жаргонізмів;
Підстилі:
а) епічні (прозові:
епопея, казка, роман,
повість, байка, опові-дання, новела, худож-ні мемуари, нарис);
б) ліричні (поезія,
поема, балада, пісня,
гімн, елегія. епіграма);
в) драматичні (драма,
трагедія, комедія,
мелодрама, водевіль);
г) комбіновані (ліро-епічний твір, ода,
художня публіцис -тика, драма-феєрія,
усмішка).
зображуваність (тро -пи, епітети порівнян -ня, метафори, алегорії,
гіперболи, перифрази,
тощо; віршова форма,
поетичні фігури);
відсутня певна рег-
ламентація викорис-тання засобів та
способів їх поєднання,
відсутні будь-які при-писи; визначальним
є суб’єктивізм розу-міння та відображен -ня (індивідуальне
світобачення, світовід-чуття, світовідтворен-ня автора спрямоване
на індивідуальне
світосприйняття та
інтелект читача).
поширене вживання
дієслівних форм:
родових (у минулому
часі й умовному спо -собі): Якби ми знали,
то б вас не питали
(Нар. тв.); особових
(у теперішньому
й майбутньому часі
дійсного способу): Все
на вітрах дзвенітиме,
як дзбан (Л. Костен -ко); у наказовому
способі: В квітах всі
вулиці кричать: нехай,
нехай живе свобода!
(П. Тичина);
широке використання
різноманітних типів
речень, синтаксичних
зв’язків, особливості
інтонування та ритмо -мелодики;
повною мірою пред -ставлені всі стиліс-тичні фігури (еліпс,
періоди, риторичні
питання, звертання,
багатосполучниковість,
безсполучниковість
тощо).
Науковий ясність (понятійність) і
предметність тлумачень;
логічна послідовність
і доказовість викладу;
узагальненість понять
і явищ;
об’єктивний аналіз;
точність і лаконічність
висловлювань;
великою кількістю
наукової термінології
(транскрипція, турбу -ленція,
дистиляція, реоргані -зація, атомна маса
й т. ін.);
Підстилі:
а) власне науковий)
із жанрами текстів:
монографія, рецензія,
стаття, наукова допо -відь повідомлення,
курсова й дипломна
роботи, реферат, тези),
який, у свою чергу,
аргументація та пере-конливість тверджень;
однозначне пояснення
причино-наслідкових
відношень;
докладні висновки.
наявність схем, таб-
лиць, графіків, діаг-рам, карт, систем ма-тематичних, фізичних,
хімічних та ін. знаків
і значків;
оперування абстрак -тними, переважно
іншомовними словами
(теорема, вакуум,
синус, параграф, ценз,
шлак та ін.);
використання наукової
фразеології, стійких
термінологічних
словосполучень;
залучення цитат
і посилань на першо -джерела;
як правило, відсут-ність авторської інди-відуальної манери та
емоційно-експресивної
лексики;
наявність чіткої ком -позиційної структури
тексту (послідовний
поділ на розділи, час-
тини, пункти, підпун-кти, параграфи, абза -ци із застосуванням
цифрової або літерної
нумерації);
окрім переважного
вживання іменників
та відносних прикмет-ників наявні дієслівні
форми, частіше без -особові, узагальнені
чи неозначені,
поділяється на науко-
во-технічні та науко-во-гуманітарні тексти;
б) науково-популяр-ний — застосовується
для дохідливого, до -ступного викладу ін -формації про наслідки
складних досліджень
для нефахівців, із
використанням у не -спеціальних часописах
і книгах навіть засобів
художнього та публі -цистичного стилів;
в) науково-навчаль-ний — наявний у
підручниках, лекціях,
бесідах для доступ-ного, логічного й об -разного викладу й не
включає використання
елементів емоційності.
як правило, теперіш-нього часу; що конста-тують певні явища
й факти; значну роль
відіграють дієприслів-никові та дієприкмет-никові звороти, які
додатково характери -зують дії, предмети та
явища;
монологічний харак -тер текстів;
переважання різно-типних складних
речень стандартних
виразів (кліше).
Публіцистичний доступність мови й
формування (орієнта -ція на широкий загал);
поєднання логічності
доказів і полемічності
викладу;
сплав точних найме-нувань, дат, подій,
місцевості, учасників;
висловлення науко-вих положень і фактів
емоційно-експресив-ною образністю;
наявність низки
яскравих засобів пози-
тивного чи негатив -ного авторського
тлумачення, яке має
здебільшого тенден -ційний характер;
широке використання
художніх засобів (епі-тетів, порівнянь, мета -фор, гіпербол тощо).
синтез елементів
наукового, офіційно-ділового, художнього
й розмовного стилів;
лексика насичена
суспільно-політичними
та соціально-еконо-мічними термінами,
закликами, гаслами
(електорат, багатопар-тійність, приватизація
та ін.);
використовується
багатозначна образ-
на лексика, емоційно-
оцінні слова (політич-на еліта, епохальний
вибір та ін.), експре -сивні сталі слово -сполучення (інтелек -туальний потенціал,
одностайний вибір,
рекордний рубіж),
перифрази
Підстилі:
а) стиль ЗМІ — засо-бів масової інформації
(часописи, листівки)
радіо, телебачення.
тощо);
б) художньо-публіцис-тичний стиль (пам-флети, фейлетони,
політичні доповіді,
нариси тощо);
в) есе (короткі нариси
вишуканої форми);
г) науково-публіцис-тичний стиль (літера-турно-критичні статті,
огляди, рецензії тощо).
(чорне золото — вугі-лля, нафта, легені пла -нети — ліси та ін.);
уживання в перенос-ному значенні науко-вих, спортивних,
музичних, військових
та інших термінів (ор-біти співробітництва,
президентський старт
і под.);
із морфологічних за -собів часто викорис -товується іншомовні
суфікси -ист, -атор,
-акція та ін. (поле-міст, реваншист,
прово-катор); префікси
псевдо-, нео-, су-пер-,
інтрер- та ін. (псевдо-теорія, неоколоніа-лізм, супердержава,
інтернаціональний);
синтаксису публіцис-тичного стилю влас-
тиві різні типи пи -тальних, окличних та
спонукальних речень,
зворотний порядок
слів, складні речення
ускладненого типу
з повторюваними спо-лучниками ті ні.);
ключове, вирішаль -не значення мають
влучні, афористичні,
інтригуючи заголовки;
ключове, вирішаль -не значення мають
влучні, афористичні
заголовки.
Епістолярний наявність певної ком-
позиції: початок, що
містить шанобливе
звернення; головна
частина, у якій розкри-вається зміст листа;
кінцівка, де підсумо -вується написане, та
іноді постскриптум.
(Р.  S. — приписка
до закінченого листа
після підпису).
поєднання елементів
художнього, публіцис-тичного та розмовного
стилів.
сучасний епістолярний
стиль став більш ла-
конічним (телеграф -ним), скоротився обсяг
обов’язкових раніше
вступних звертань та
заключних формувань
увічливості.
Офіційно-діловий нейтральний тон ви -кладу змісту лише у
прямому значенні;
точність та ясність
повинні поєднуватись
з лаконічністю, стис -лістю й послідовністю
викладу фактів;
документальність
(кожний офіційний
папір повинен мати
характер документа),
наявність реквізитів,
котрі мають певну
черговість, що до -зволяє довго зберігати
традиційні стабільні
форми;
наявність усталених
одноманітних мовних
зворотів, висока стан-дартизація вислову;
сувора регламентація
тексту для чіткої
організації текст поді-ляють на параграфи,
підпункти.
офіційний характер;
адресність;
повторність;
тематична обмеженість .
заяви, облікові доку-менти, реєстраційні
документи, посвідче-ння, членські квитки,
угоди, контракти, про-грами, плани роботи,
накази, укази, закони,
статті тощо.
Конфесійний суто церковна терміно-логія і слова-символи;
непрямий порядок
слів у реченні та сло-восполученні;
значна кількість
метафор, алегорій,
порівнянь;
наявність архаїзмів.
небуденна урочистість,
піднесеність досяга-ється цитуванням зі
Святого Письма,
уживанням старосло-в’янізмів, архаїзмів
тощо.
промови в церкві і
поза нею, приурочені
до події чи дати,
церковні послання
чи листи-звернення,
теологічні праці.
II. оГолошення те М и й М ети уроку.
III. МотивА ція нА вчА льної Д іяльно С ті учнів.
I V. Сприйняття й зАСвоєння учня М и нА вчА льно Го МАтері А лу.
; Тренувальні вправи
укажіть стиль тексту, жанр тексту і його структурні особливості.
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична,
соціальна, правова держава.
Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її тери -торію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною
і недоторканною.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недо -торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст
і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед лю-диною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і сво -бод людини є головним обов’язком держави.
Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набут-тя і припинення громадянства України визначаються законом.
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є на -род. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні
належить виключно народові і не може бути узурповане державою,
її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
укажіть стиль і підстиль поданого тексту. умотивуйте порушення
правильності мовлення (вживання слів «мученства», «шарпать»). чи
можна вважати таке мовлення комунікативно доцільним?
Оптимістам
Ви думали, що наша доля
До нас прилине у квітках,
Немов весна з ясного поля,
Що нам ввижається у снах, —
Даремно! Прийде наша воля,
Немов поранений борець,
І на її змарнілім чолі
Побачать мученства вінець.
Уся в крові та воля буде,
По трупах прийде... І її
Ще будуть довго шарпать люди
Чужі, а гірш того — свої. Свої! (За М. Чернявським).
Якого стилю пропонований текст? доведіть це. укажіть компоненти
художнього стилю в складі поданого тексту.
«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…»
(Леся Українка)
Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бід-ний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу,
минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі,
тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про
те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже,
любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама,
тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне
якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене,
і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю,
в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе
так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так
раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і ра-
ніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як
сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не
обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про
поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолод-ших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на
чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене
томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою трем -тячою рукою, — вона тремтить, як струна, — все, що тьмарить мені
душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, — ох, у трив-ких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни…
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як
зів’ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук
твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О, візьми
мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій!
Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову
мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так
боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми,
візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згуби-мось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай
троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми,
візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.
7.11.1900
укажіть порушення норм культури мовлення. виправте знайдені помилки.
У Онєгіна було важко всередині, і він прийшов до Тетяни
полегшитися.
Дубровський мав зносини з Машею через дупло старого
дуба … (Андрій Болконський, до речі, часто їздив подивитися той
дуб, на який він був схожий як дві краплі води).
Лермонтов народився у бабусі в селі, коли його батьки жили
в Петербурзі.
Раптом Герман почув скрип ресор — це була стара княгиня.
У Ростові було три дочки: Наташа, Соня і Микола.
Кабаниха намацала у Катерини м’яке місце і щодня тиснула
на нього.
З усіх жіночих принад у Марії Болконской були тільки очі.
Ганна зійшлася з Вронським зовсім новим, неприйнятним
для країни способом.
Улітку, ми з пацанами ходили в похід з ночівлею, із собою
взяли тільки необхідне: картоплю, намет і Марію Іванівну.
Умер М. Ю. Лермонтов на Кавказу, але любив він його не тому!
У двір в’їхали два коні. Це були сини Тараса Бульби.
Онєгіну подобався Байрон, тому він і повісив його над ліжком.
Герасим поставив на підлогу блюдечко, і став тикати в нього
мордочкою.
Оскільки в мене скінчилися кошти, я хліба не купив.
На зустріч з тобою я запізнюся у зв’язку з тим, що мій ор -ганізм хоче зранку спати.
V. зАкріплення вивченоГо МАтері А лу.
визначте стиль і жанр поданого тексту. виконайте синтаксичний екс-перимент, замінивши окремі елементи іншим стилем. Якого емоцій-ного ефекту можна досягнути такою заміною?
Удень сонячне проміння забезпечує нас теплом і світлом. На
Землі життя існує лише тому, що від Сонця надходить достатня для
цього кількість енергії. Ближчі до Сонця планети, зокрема Венера,
дістають більше енергії,і там занадто жарко для існування життя.
Більш віддалені від сонця планети, скажімо, Марс, занадто холодні.
Енергія необхідна, щоб виконувати роботу, і, крім того, вона
може переходити з одного виду в інший. Практично, все, що від -бувається на Землі, залежить від енергії, що надходить або колись
надійшла від Сонця. Рослини використовують енергію сонячного
світла для росту і передають частину цієї енергії тваринам, які їх
споживають. М’ясоїдні тварини отримують енергію з м’яса інших
тварин, що живляться рослинами. Вугілля, нафта і природний газ
утворилися з решток рослин і живих організмів, що існували ко -лись завдяки енергії сонячного світла.
Сонячне тепло випаровує воду в океанах, нагріває повітря
і формує потоки вітру. Вітри розносять тепло і водяну пару по всій
Землі й визначають погоду на планеті.
н апишіть замітку в газету на тему «україна починається з тебе»
(з нагоди д ня н езалежності україни). н азвіть особливості жанру
і  дотримуйте їх.
VI. ДоМАшнє завдання.
виконати вправу №223.
Категорія: Українська мова 11 клас | Додав: uthitel (06.01.2014)
Переглядів: 1991 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: