Урок № 25 Тема. Стилістика мовлення (функціональна). Культура мовлення. Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. - Українська мова 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 11 клас

Урок № 25 Тема. Стилістика мовлення (функціональна). Культура мовлення. Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення.
Урок № 25
Тема. Стилістика мовлення (функціональна).
Культура мовлення. Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення й особливості. Поняття
стилю мовлення: позамовні ознаки ( Сфера спілкування, умови і мета спілкування)
й мовні.
Мета: розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлення
(у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі
мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлен-ня; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стиліс-тика» й «культура мовлення»; визначає мовлення правильне й комунікативно до-цільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів; аналізує тексти
вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й  різнома-нітності, точності, виразності, доцільності мовлення; знаходить і виправляє помил-ки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречнос-ті, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних
конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.
ХІД Урок У
I. АктуА лізА ція опорних знА нь учнів.
; Технологічна карта
В. В. Виноградов пропонував у стилістичній системі націо -нальної мови виділяти три кола досліджень, які тісно пов’язані,
часто взаємно пересікаються і завжди співвідносні, але мають свої
проблематику, завдання, категорії: «Це, по-перше, стилістика мови
як «системи систем», або структурна стилістика; по-друге, стиліс -тика мовлення, тобто різних видів і актів суспільного вживання
мови; по-третє, стилістика художньої літератури».
літературна мова відома у двох різновидах: писемному та усно -му. Відповідно виділяють стилістику писемної мови і стилістику усної
мови. Вчення про функціональні стилі літературної мови стосуєть -ся обох її різновидів: писемного та усного. Поняття писемного та
усного різновидів літературної мови не тотожні поняттям книж -ної і розмовної мови, які характеризують мову з погляду оцінно-емоційного забарвлення, методики виголошення, всього того, що
створює колорит. Писемна мова має більше книжного забарвлення,
але користується і розмовними прийомами (у діалогах, репризах,
гуморесках). Усна мова може мати розмовне чи книжне забарв -лення, але переважає в ній розмовне. Стилістика мовлення вивчає
використання стилістичних засобів, наявних у системі мови, в сус -пільній чи індивідуальній мовній практиці.
У стилістиці мовлення досліджується функціонування стилів
мови у різних видах діалогічного і монологічного мовлення, вияв -ляється творча природа мови і мовця. Функціональна стилістика —
розділ загальної стилістики, який вивчає практичне застосування
мовлення. У завдання стилістики мовлення входить і вивчення
найтонших семантико-естетичних та емоційно-експресивних від-мінностей між різними жанрами і суспільно зумовленими видами
усного і писемного мовлення. Стилістика мовлення конкретизує,
розширює стилістичну здатність мовних одиниць, породжує нові,
додаткові конотації, що зумовлюються суміжністю однотипних чи
контрастних мовних одиниць, і тільки постійно відтворюючись у
мовленні, здобувають право перейти у стилістику мови. Функціо-нальна стилістика вивчає:
а) стилі, їх ознаки;
б) функцію висловлювання (спілкування, повідомлення тощо);
в) завдання мовлення;
г) мовленнєву ситуацію;
ґ) тему і форму висловлювання;
д) мовні засоби.
Стилістика художньої літератури виділяється в окрему галузь
стилістики тому, що художній стиль ширше, ніж інші функціо -нальні стилі, охоплює і засоби мови (системи) і засоби мовлення
(функціонування). Художній стиль має свою специфіку. До худож -нього стилю можуть вводитися компоненти інших стилів — на -укового, публіцистичного, офіційно-ділового, усно-розмовного. Він
поєднує як загальномовне, так і творчо індивідуальне насамперед
тому, що він антропоморфічний — «олюднений». У художньому
стилі все подається від людини, через її бачення і все спрямоване
на сприймання людиною.
Стилістика художньої літератури вивчає на тлі стилістики мови
і стилістики мовлення всі елементи стилю художнього твору, стилю
письменника, стилю певного літературного напряму. Історія стилів
художньої літератури перебуває в постійному зв’язку з історією
і розвитком літературної мови, знаходить відображення в історично
змінних стилістичних варіантах. Стилістика художньої літератури
аналізує ці зв’язки, знаходить вияви їх у конкретному літератур -ному творі. Вона представляє широкому читачеві найкращі над -
бання національної мови, подає неперевершені зразки художнього
використання мовних скарбів.
Усі слова нашої мови можуть бути поділені (умовно) на дві
великі групи:
а) книжні — ті, що вживаються в писемному мовленні;
б) розмовні — і ті, що вживаються в усному мовленні.
«книжні» слова не закріплені за певною вузькою сферою вжи -вання, за певним видом писемного мовлення. Вони широко вико -ристовуються і в наукових працях, і в публіцистичних статтях,
і в ділових паперах. До них належать:
а) слова, що виражають загальнонаукові поняття і вживають -ся не у вузькому, термінологічному значенні, а в широкому,
узагальненому (еволюція, компонент, деформація, методика,
аномалія, деградація, прогрес тощо);
б) слова з абстрактним значенням (вони, як правило, мають су -фікси –ання, –ення, –іння, –ство, –цтво: переконання, здій -снення, зайнятість, сумісництво тощо); загалом це слова, які
рідко вживаються або й зовсім не вживаються в повсякден -ному усному спілкуванні.
незначний відтінок книжності мають:
а) дієслова на -увати (виконувати, дотримувати, здійснювати);
б) віддієслівні іменники на –ння, –ття (посвідчення, відряджен-ня, прибуття);
в) дієприкметники (знайдений, працюючий, призначений);
г) дієприслівники (враховуючи, розглянувши) та ін.
У виборі між книжним і розмовним словом перевага нада -ється книжним словам, бо вони, як правило, однозначні й не ви -словлюють небажаним чином емоцій.
Серед «книжних» слів особливої уваги потребують так звані
урочисті слова , тобто слова високі, небуденні. Найбільша кількість
помилок, пов’язаних з уживанням книжно-писемної лексики в ді -лових документах, припадає саме на цей розряд книжних слів.
Неправильне, невмотивоване вживання «високих» слів у ділових
паперах поширюється під впливом газетної мови: тут відбувається
некритичне перенесення слів з однієї сфери спілкування в зовсім
іншу, відмінну за своєю метою, призначенням і змістом.
цікаво! Це, переважно, помилки такого характеру: «високе»
слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру;
урочистими словами послуговуються в документах, де йдеться про
справи буденні, повсякденні, дрібні. Наведемо кілька прикладів
(словесних «паралелей»). У високому, урочистому мовленні вжи -ваються слова труд, трудитися, трудящий, трудовий, трудівник;
у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися:
праця, працювати, працівник (а також здійснювати, виконувати,
робити та інші нейтральні слова).
Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові ко -рівники слід будувати; лише у довідці (і то не завжди) пишуть
проживає, звичайно ж людина мешкає, живе, прописана та ін.
Зачитати й заслухати можна декларацію, звернення, але не ви-тяг з протоколу чи акт (їх просто можна прочитати чи прослухати).
Слово голова позначає офіційну назву керівної посади коле -гіальної установи і людину, що працює на цій посаді; воно позна -чає також виборного керівника (голова правління, голова виборчої
дільниці, голова зборів). Слово глава ніколи не позначає офіцій -ної посади, а лише особу; вживається найчастіше на позначення
людини, що займає керівний пост (повна назва цієї установи чи
організації звичайно не називається, порівняйте; Голова Ради Мі -ністрів — глава уряду).
Стиль (від латин. Stilus — паличка для письма). Стиль літера -турної мови — різновид мови (її функціонувальна підсистема), що
характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних
ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між
людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефек -тивного використання системи мовних засобів із певною метою
в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що
стиль — це власне слова на власному місці.
Кожний стиль має:
а) сферу поширення і вживання (коло мовців);
б) функціональне призначення (регулювання стосунків, повідо -млення, вплив, спілкування тощо);
в) характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
г) система мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фра -зеологію, граматичні форми, типи речень тощо).
Функціональні стилі української мови: розмовний, художній, на -уковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфе-сійний. Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер
експресивності мовних елементів, виділяються також урочистий,
офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сати -ричний та інші.
З огляду на три основних аспекти поняття культури мов -лення: комунікативний, нормативний, етичний, розрізняють такі
компоненти культури мовлення :
а) дотримання норм літературної мови;
б) здатність бути засобом спілкування;
в) мовний етикет (відповідність стилю, мовній ситуації, нормам
поведінки загалом тощо).
вимоги до культури мовлення :
1. змістовність. Слід продумати тему та основну думку вислов-лювання, не писати й не говорити зайве.
2. послідовність . Стежити, щоб думки були викладені за певним
планом (послідовно), робити узагальнення та висновки.
3. точність. Старанно добирати слова, будувати речення відпо-відно до змісту думки, не вживати двозначних висловів.
4. Багатство. Уникати повторення тих самих слів та однакових
за будовою речень. Урізноманітнювати їх у тих межах, які
встановлені для кожного стилю.
5. Доречність. Зважати на мету , місце й адресата вашого мов -лення.
6. правильність і чистота . Слід уживати слова та будувати речен -ня відповідно до норм української літературної мови, уникати
нелітературних елементів (недоречних іншомовних та діалек-тних слів, лайливих виразів, жаргонізмів тощо).
7. в иразність. Уживання слів і виразів, що найбільш яскраво
виражають думки й почуття того, хто говорить.
II. о голошення теМ и й М ети уроку.
III. МотивА ція нА вчА льної Д іяльно С ті учнів.
I V. Сприйняття й зАСвоєння учня М и нА вчА льного МАтері А лу.
; Тренувальні вправи
Укажіть стиль і визначте за поданим текстом його ознаки. Чи до-тримано цьому тексті виразність мовлення?
Про мову точаться розмови,
То трохи вщухнуть, то ізнов.
Щоб не любити рідне слово —
Такого світ іще не знав.
Але не хочу я ганьбити
Російськомовних земляків.
За нашу мову стільки вбито...
Хто жити й вижити хотів,
Російську мусив вчити й знати.
Без неї ходу не було
Ні до кар’єри, ні до влади,
Без неї — тільки у село!
Так з покоління в покоління
Свідомо сіялося зло,
Щоб наше знищити коріння,
Щоб українців не було.
Ми — не народ, а лиш народність!
У нас не мова — діалект!
Що український інтелект
Колись Москви підняв духовність —
То все забуто... Ми, хохли,
Самі зреклись своєї мови.
Хіба на доказ, що ніколи
Народом ми і не були!
Були! І є! І вічно будем!
І рідну мову не зведем,
Бо українці — мудрі люди,
Їх більше буде з кожним днем! (В. Іващенко).
Укажіть стиль і визначте за поданим текстом його ознаки. Чи до-речне вживання застарілих слів?
У Польщі вважають, що у них прийнято першу
конституцію в Європі, але в Україні прийнято першу
в світі конституцію!
Є таке Національне свято в Польщі — 3 травня (річниця при-йняття Конституції 1791 року, як кажуть поляки — першої в Європі)
(http://www.polska2004.org.ua/polska-ua.html#9%20). Але як відо -мо, першою офіційною конституцією в світі вважається Конституція
Сполучених Штатів Америки, яка прийнята 1787 року. А насправді
перша конституція в зарубіжній Європі — «Декларація прав людини
і громадянина» — була прийнята в революційній Франції в 1789 році,
а офіційна конституція з’явилася у Франції 3 вересня 1791 року.
Але ми повинні пам’ятати й пишатися тим, що першою в сві-ті (а не лише у Європі) була Конституція українського гетьмана
Пилипа Орлика від 5 квітня 1710 року, яка випередила американ-ську аж на 77 років. Тобто першим конституційним актом у світі
був конституційний договір «Вивід прав України», прийнятий на
козацькій раді в Бендерах і скріплений підписом гетьмана Пилипа
Орлика. Він вперше розмежовував владу на гілки: законодавчу,
виконавчу і судову — та встановлював відносини між ними. Най -
вищим органом влади в Україні вважалася загальна козацька рада,
виконавчу владу представляла генеральна старшина на чолі з геть -маном, причому кожен старшина мав повноваження сучасного міні-стра (писар — Міністра закордонних справ, бунчужний — Міністра
внутрішніх справ, підскарбій — міністра фінансів і т. д.).
Цікаво, що єдиний відомий на сьогодні україномовний ори -гінал цієї Конституції знайдений у Російському державному архіві
давніх актів лише у 2009 році київським істориком Олександром
Алфьоровим. А латиномовна копія ХVIII століття зберігається
в Національному архіві Швеції (течка «Справи Козаччини»).
Укажіть стиль і жанр поданого тексту, сферу його застосування.
У  якій мовній ситуації ймовірне використання цього тексту. Свою
думку обґрунтуйте.
Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до пра -вильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.
Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилоло -гії (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним
(тому в описі прапора він називається першим по черзі, зображу -ється вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці),
а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображується
внизу прапора і використовується на гербі як тло).
Із сакральної точки зору жовтий колір позначає активне,
творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакит -ний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує акти -візації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського
прапора позначає Творця і божественну активність, а блакитний —
створену ним матерію, наш земний світ.
Якщо на прапорі вгорі зображується колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається го -ловним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту,
створеного Творцем.
Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому
верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жов -тою (допоміжний колір). Тому, згідно із законами геральдики, на
державному гербі мав би зображуватися синій Тризуб на жовтому
тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі —
і це правильно. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі
нашого прапора, а не навпаки.
Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє —
це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською
нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.
По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже в со -нячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба
і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж
синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба,
а рудиментом червоно-синього прапора УРСР.
По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також свя -щеників і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів
(брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сіль -ськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями
як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського
світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної
війни на послаблення української нації.
З точки зору християнства наш прапор відображає нині іс -нуючий у державі стан перевертання природного порядку та домі -нування безбожності, об’єктивними проявами якого є вимирання
українського народу (понад півмільйона щороку), зростання кіль -кості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії,
генетичне і культурне виродження.
V. зАкріплення вивченого МАтері А лу.
У якій мовній ситуації можливе використання поданого тексту? До-ведіть, що в поданому тексті дотримано правильність мовлення.
Моя Україно! Ти сильна й багата,
У тебе мільйони найкращих синів,
І мова твоя, солов’їна й крилата,
Ще світу покаже величний мотив.
Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,
Махнуть золотистим крилом рушники,
І щастя затмить всі печалі й тривоги
На вічні роки і прийдешні віки!
Моя Україно — Волинь і Поділля,
Донбас, Придніпров’я, Карпати і Крим.
Тебе не здолало фашистське свавілля,
Не з’їли поляки, не вбив «Третій Рим»!
Хай весни твої гомонять калиново,
Летить крізь туман до майбутнього шлях,
Хай з вітром бринить від Луганська до Львова,
Від Ялти до Луцька блакитний твій стяг.
Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Здоров’я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки!
Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина
Запалить любов’ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця! (І.Калиниченко).
Простежте, чи порушено правильність мовлення (нормативність)?
Який емоційний відтінок має поданий текст?Завдяки поєднанню ком-понентів яких лексичних груп досягається такий відтінок?
Дозвольте щедрувати!
Щедрик-ведрик на порозі,
Ваша хата у облозі:
Вже розкинуто намети
І готові кулемети!
Опиратись буде марно,
І до того ж, ще й не гарно:
Стали ми навколо хати
Вам здоров’я побажати!
Тож виносьте сало, гроші -
Будем ми тоді хороші.
Після чарки по обіді
У полон візьмем сусідів!
Будуть жадні — вийде боком...
З новим щастям!
З Новим роком!
VI. ДоМАшнє завдання.
опрацювати теоретичний матеріал §15, виконати вправу №220.
Категорія: Українська мова 11 клас | Додав: uthitel (06.01.2014)
Переглядів: 3470 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: