Урок № 24 Тема:Пунктограми при прямій мові та діалозі. - Українська мова 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 11 клас

Урок № 24 Тема:Пунктограми при прямій мові та діалозі.
Урок № 24
Тема:Пунктограми при прямій мові та діалозі.
Мета: знаходити в тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами ви-раження чужого мовлення; визначати їх роль і доречність використання в тексті;
визначати стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно
проводити синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужо-го мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; правильно й до-речно використовувати у власному мовленні різні варіанти граматичних форм,
морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної
функції, емоційно-експресивного забарвлення; знаходити і виправляти помилки,
зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, не-вдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у власному й чужому
мовленні; правильно розставляти розділові знаки при прямій мові й діалозі та
обґрунтовувати їх.
Хід уроку
I. АктуА лізА ція опорних знА нь учнів.
технологічна карта
Для виділення прямої мови, яка не супроводжується словами
автора, вживають лапки або тире.
1. Якщо пряма мова починається з абзацу, то перед почат -ком її можна поставити тире, а в кінці розділовий знак, який
відповідає типу речення (крапку, знак питання, знак оклику,
крапки тощо).
— Той, хто не знає рідної материнської
мови або цурається її, сам засуджує себе на
злиденність душі.
— П.
— Чи ти знаєш, що у світі найсильніше, най-прудкіше, наймиліше?
— П?
2. Якщо пряма мова записана послідовно, в рядок, перед її
початком можна поставити відкриті лапки, а в кінці — закриті
(причому разом із знаком питання або знаком оклику чи трьома
крапками, якщо є). Одну крапку в кінці прямої мови (розповід -ного речення) пишемо після лапок, якщо вони вжиті й далі немає
слів автора.
«Не кидайтеся хлібом: він святий!» «П!»
«І хороше, і дивно, і радісно стає мені, мало-му, у цім світі, де є і зорі, і добрі люди, і тихі
вогники, і щедрі вечори».
«П»
Пряма мова здебільшого супроводжується словами автора , які
вказують, кому вона належить. Пряма мова може стояти після
слів автора, перед ними; може розриватися словами автора на дві
частини чи навпаки. Кожне речення прямої мови пишемо з вели-кої букви, а в кінці нього ставимо відповідний знак (крапку, знак
оклику, знак питання, три крапки).
На письмі пряма мова і слова автора можуть відділятися дво -крапкою, тире або двокрапкою і тире одночасно.
1. Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то після
неї ставимо тире.
«Де ж твоя, мій гостю, справа?» — далі вже
поет озвався.
«П?» — а.
«Ось уже і літо минає», — сумно промовив
Андрійко.
«П», — а.
2. Якщо пряма мова стоїть після слів автора, то перед нею
ставимо двокрапку .
Усміхнувсь поет на теє:
«Не турбуйсь за мене, пане,
Маю я багатства стільки,
Що його й на тебе стане!»
А: «П!»
3. Якщо слова автора стоять у середині прямої мови, то їх
з обох боків виділяємо комою і тире.
«Голос маю, — каже лицар, — та не тямлю
віршування...»
«П, — а, — п...»
«Стерегти ліс, — казав, — треба не рушни -цею, а любов’ю».
«П, — а, — п».
4. Якщо слова автора стоять між окремими реченнями всере -дині прямої мови, тоді після першого речення прямої мови ставимо
кому, якщо це речення розповідне, і тире ; ставимо знак питання чи
знак оклику , якщо це питальне або окличне речення, і тире , а після
слів автора — крапку і тире.
«Де ж він, де? — гукнув Бертольдо. — Що ж
він криється між вами?»
«П? — а. — П?»
5. Якщо слова автора стоять усередині прямої мови і містять
вказівку на її продовження, то після них ставимо двокрапку і тире ,
а пряму мову далі продовжуємо з великої літери.
«Який урожай усюди! — зупиняється
Кириленко.., а далі питає Данила: — Бачиш,
голово?»
«П! — а: — П?»
6. Якщо пряма мова розділяє слова автора, то перед нею ста -вимо двокрапку , а після неї — кому (знак питання, знак оклику)
й тире.
Петренка уже кілька разів попереджували,
щоб він завершував виступ, а він, кинувши:
«Я хочу все, що на душі, викласти», — продо -вжував говорити.
А: «П», — а.
II. оГолошення те М и й М ети уроку.
III. МотивА ція нА вчА льної Д іяльно С ті учнів.
I V. Сприйняття й зАСвоєння учня М и нА вчА льно Го МАтері А лу.
; Тренувальні вправи
прочитайте текст. перебудуйте непряму мову на діалог або непряму
на пряму мову.. розділові знаки поясніть.
1. За легендою, ходив Святий Петро по землі й дивився, як
то християни живуть. І там злий дух напосідає, і там лякає дітей
Божих. Замислився Апостол. Що б то дати людям у поміч? І за -лишив батіг: «Стій, нечистий душе, сила Господня націй землі!»
2. Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава,
Вона кричить: «Людино, підожди,
О підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива». (Л. Костенко).
3. На Юрія весняного (тепер 6 травня) весна, подейкують,
сходить на землю, роса має цілющу силу. Перші квіти, які називали ще первоцвітами, рястом, кидали під ноги, топтали зі словами
«топчу, топчу ряст; дай, Боже, потоптати і того року діждати»,
тобто дожити до наступного року. Про безнадійно хвору людину
казали: «Та вже йому (їй) рясту не топтати». (За В. Жайворонком).
У Тараса Шевченка ряст символізує нетривалість, недовговічність:
«Загинеш, серденько, мов ряст уночі».
прочитайте, визначте стиль. чи є тут пряма мова? чи можлива тут
пряма мова? обґрунтуйте доцільність авторського вибору, поясніть
двокрапку.
Відверто сказати мушу,
Я впевнився в цьому не раз:
Всі квіточки мають душу,
За рідних вважають нас.
Вони захищають садибу
Від недругів, зла, незгод.
Хто любить це Боже диво,
Той любить життя й народ.
прочитайте текст. виправте пунктуаційні помилки в ньому. Які спо-соби передачі чужого мовлення є в тексті?
Наші пращури були впевнені, що Бог, дбаючи про дітей своїх,
вклав у в’юнець силу нищити те, що може шкодити дівочій долі.
«Повитичка — кожній жіночій душі сестричка» — кажуть
одні. «Як розкидаєш по бантинню, швидше наповниш дівці скри -ню, вчасно прив’ється суджений, вчасно весілля зіграють» — ствер-джують інші.
Побутує легенда про цю рослину. «У ній йдеться про дівчину,
яку козак любив, голубив, а потім покинув, бо не до вподоби стала,
убив її шаблею». Хотів уже мати з нею спокій, щоб не докучала
йому. То вона й стала в’юнцем-квіткою. Руки-крильця підняла,
тому й лопушиста така, і за милим повилася…
до поданої прямої мови додайте слова автора і запишіть їх різними
способами.
1. І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь.
2. Народ мій є! Народ мій завжди буде!
3. Україно моя! Мені в світі нічого не треба, тільки б голос
твій чути і ніжність твою берегти!
4. Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
5. Як ти зжилася з тугою чаїною!
Як часто лицемірив твій Парнас!..
Шматок землі,
ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
6. Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
7. За Україну,
За її долю,
За честь і славу,
За народ!
8. Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
9. О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це — мова моя,
Це — мова моєї Вкраїни.
Довідка. Т. Шевченко, Василь Симоненко, Андрій Малишко,
Дмитро Білоус, Ліна Костенко, Петро Осадчук, Микола Вороний,
Іван Франко, Володимир Сосюра.
прочитайте речення. поясніть розділові знаки в реченнях з прямою
мовою та непрямою мовою. вказати речення зі вставними словами
та звертаннями, пояснити в них розділові знаки.
Чи ж вчора я не казала любому Василю, щоб купив мені ко -ралі на біленьку шию. Кажіть, мамо, татусеві, щоб мене женили.
Я би сказав, та боюся, щоб мене не били. Серед села липа, барвінком
обвита, кажуть люди, Йванку, що я буду бита. (Нар. тв.). Кажуть,
весь поміст у пеклі з добрих намірів зложився. (Леся Українка).
З блаженних намірів робив я дзвін добра, щоб він горлав: «Гань -ба!» або кричав: «Ура!» (Д. Павличко). Зацний філософе Григорію
Савичу (в миру — Сковорода), здрастуйте! Ми, звичайно, воздаємо
вам належне за те, що зуміли втекти в безмежне з буденного содо-му. («Світ ловив мене, але не впіймав» — цитую. Забув, щоправда,
з якого тому), та зауважу при тому: «Добре було, батьку, втікати
із саквами, коли світ ганявся за вами … волами!». (Б. Олійник).
V. зАкріплення вивченоГо МАтері А лу.
п ояснювальний диктант. Зробіть синтаксичний розбір вказаного
вчителем речення, накресліть його схему.
Голос Бояна і сон золотий Святослава рвуться до нас через
товщу холодних віків: «Будьмо єдині! Й відродиться наша держава.
Станьмо братами, бо час для братання наспів». (О. Рубан). Я так
уже засумував, як Олесь в еміграції за Україною. «О принесіть як не
надію, то крихту рідної землі. Я притулю до уст її. І так застигну,
так зомлію… Хоч кухоль з рідною водою! Я тільки очі напою». Не
дочекався. Вмер від спраги. Тремтить сльоза на віях Праги. (В. Па-січник). Чути: кру!.. в чужині… заки море… — Аж плаче, крає серце
й мені… О незнаний співаче, у неволі та пісня — сильніша за смерть.
(І. Гнатюк). Занечищують чисту воду, щоб ніхто не розказав: як за
горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. (В. Го -лобородько). Вклоняюсь низько мудрецям, але люблю, неначе тата,
я проповідника Сократа, людської мудрості вітця. Учив: «Ти сам себе
пізнай, знайди велике у малому, жени догматиків із дому, насильство
й примус — зневажай». Старий був мудрим, а проте сказав: «Живу чи
помираю, а добре знаю тільки те, що геть нічого я не знаю…». (Л. За-башта). Нехай не виє самотина, як чорний пес за ворітьми! Скажи
крізь муку: я людина! Зрадій крізь горе: я з людьми! (М. Рильський).
VI. ДоМАшнє зА в ДАння.
дібрати з художньої літератури приклади з діалогом і з прямою мо -вою на кожне пунктуаційне правило написання таких конструкцій.
Категорія: Українська мова 11 клас | Додав: uthitel (06.01.2014)
Переглядів: 2127 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: