Урок № 23 Тема: Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові.Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові. - Українська мова 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 11 клас

Урок № 23 Тема: Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові.Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові.
Урок № 23
Тема: Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові.
Мета: знаходити в тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами ви-раження чужого мовлення; визначати їх роль і доречність використання в тексті;
визначати стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно
проводити синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого
мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; правильно й доречно
використовувати у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфоло-гічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції,
емоційно-експресивного забарвлення; знаходити і виправляти помилки, зумовлені
стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим вико-ристанням морфологічних, синтаксичних засобів у власному й чужому мовленні; пра -вильно розставляти розділові знаки при прямій мові й діалозі та обґрунтовувати їх.
Хід уроку
I. АктуА лізА ція опорних знА нь учнів.
Авторські слова при прямій мові можуть розташовуватися
перед прямою мовою, всередині прямої мови або після прямої мови.
Зазвичай, немає потреби поруч з кожною реплікою вказувати її
автора. Наприклад, у розмовному чи художньому стилі. Проте з
тим, щоб підкреслити особливо важливі риси поведінки, настрою,
зовнішності, слова автора використовують.
В деяких жанрах офіційно-ділового, публіцистичного стилю
пряму мову замінюють на непряму (протокол, замітка, наприклад).
Це дає змогу поставити слова автора в препозицію , надати їм роль
головнго речення в складно-підрядному. Так досягається логічність
мовлення, властива для цих стилів.
II. оГолошення те М и й М ети уроку.
III. МотивА ція нА вчА льної Д іяльно С ті учнів.
I V. Сприйняття й зАСвоєння учня М и нА вчА льно Го МАтері А лу.
; Тренувальні вправи
виконайте заміну прямої мови на непряму або навпаки.
1. Люблю київські схили Дніпра! — щоразу в думках вигу -куєш, приїжджаючи в це чудове місто. Не дайте загинути всьо -
му живому на землі! — линуть голоси природолюбів. Ви готові до
від’їзду в Карпати? — запитав інструктор туристів. Не кричіть! —
заспокоїла дітей мати.
2. Нещодавно один з московських знайомих розповів, як,
проїжджаючи мимо Довженкової дачі у Підмосков’ї, щоразу бачив
у нього на городі вінець розквітлого соняшника, що дивився ку -дись на південь. На голові в художника була тюбетейка, справжня
узбецька тюбетейка, про неї веселий і енергійний господар розповів
цілу історію, як на якомусь міжнародному конгресі він обмінявся
своїм беретом в знак дружби з узбеком, і відтоді ця бухарська тю -бетейка літо й зиму сидить на його міцній голові.
3. …Заповзяті американці дуже зацікавилися рослинами, ви -веденими І. В. Мічуріним. Вони запропонували йому переселитися
разом із своїм розсадником плодових рослин в Америку, обіцяли за
це велику винагороду. Але Мічурін відмовився від цієї пропозиції,
оскільки не хотів покидати Батьківщину.
прочитайте лист запорожців до турецького султана. Якими засоба-ми створюється сатиричний зміст (і підтекст) козацького дотепного
(часом солонуватого) слова? чи можна тут виділити слова автора
й пряму мову?
Листи Султана Махмута IV (до речі, ім’я не конкретне, а уза-гальнене, в інших списках фігурує Ахмет) і листи козаків до нього
не втратили своєї гостроти і в XIX столітті: народ висміював пиху,
чванство, деспотію:
Того ж року запорожці
Грамоту читали
І до вражого Махмута
Ось що написали:
«Ти шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і са -мого люципера секретар! Який ти в чорта лицар?.. Твого війська
ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилонський
ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, алек-сандрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, армян -ська свиня, татарський сагайдак, камінецький кат, подолянський
злодіюка (натяк на злодійські набіги турків і татар на Українське
Поділля за «ясиром»), самого гаспида внук і всього світу і під-світу блазень… різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе
чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче!.. Числа не знаєм, бо
календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас,
як у вас, поцілуй за те ось куди нас!.. Кошовий отаман Іван Сірко
зо всім кошем запорозьким». (Із кн. «Скарби України»).
Знайдіть у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними
способами вираження чужого мовлення; визначте їх роль і дореч-ність використання в тексті; визначте стилістичні особливості автор-ських слів при прямій мові; проведіть синонімічну заміну в реченнях
з різними способами вираження чужого мовлення для посилення
тієї чи іншої стилістичної ознаки.
1. Це велике свято (Благовіщення), таке велике, що не можна
працювати, навіть птиця не в’є свого гнізда в цей день.
«На Благовіщення і птиця гнізда не в’є».
«На Благовіщення і птиця не несеться і кубла не в’є».
«Зозуля тому й несе яйця в чуже гніздо, що колись вила
кубло в день Благовіщення».
«Ніяка птиця не в’є гнізда в цей день, один тільки горобець
не знає свята Благовіщення, бо він,бач, бусурмен поміж птицями».
Випускати птицю в день Благовіщення вважалося честивим
ділом. Колись люди (переважно міщани) спеціально купували пта -шок, щоб у цей день було що випускати на волю.
Прийшовши з церкви, господар випускає на волю, на сонце
всіх тварин, навіть пса і кота вигонить на подвір’я, щоб «чули
весну і самі про себе дбали». (О. Воропай).
2. В Україні існують численні повір’я, звичаї та обряди,
пов’язані з шиттям сорочок та їх носінням. Дівчата нерідко гапту -ють це вбрання нареченим, про що співається і в народній пісні:
А вже ж тая слава
По всім городочку,
Що дівчина козакові
Вишила сорочку.
Сидячи над сорочкою протягом кількох місяців чи тижнів, ді-вчина устигне багато передумати про того, хто її носитиме. Ось чому
ці вироби мають не лише ужиткове, але й символічне значення: їх
вишивають і дарують не будь-кому, а людині особливо близькій.
Не маючи відповідного одягу, дівчина не вважала себе гото -вою до одруження:
Якби мені фартух білий,
Два разки намиста,
То була б я одній жінці
Для слави невістка.
До речі, про намисто, воно слугувало не лише прикрасою. За
намистом можна було визначити, багата дівчина чи бідна. Адже іноді
вартість коралів дорівнювала вартості волів. Носили «добре намис -то» ще й як оберіг, вірячи в його цілющі властивості. (За Л. Орел).
V. зАкріплення вивченоГо матеріалу.
перебудуйте, де це можливо непряму мову на пряму. укажіть цитату
і її вид (роль у тексті).
1. Здавна люди вірили, що стебла полину мають снагу збира -ти негативну енергію. Полин неси на млин, під млином закопай —
і нічого не гадай, як кажуть гуцули. Полиновим та ще вербовим
віником обмітали стіни від павутиння.
У народних піснях ця рослина символізує неприємності: «Ой
як тій дитині в нехворощі (полині), так і мені у тій Польщі», «Ой
у полі дереза, в степу нехвороща. Бодай наших парубків напала
короста».
Високою поезією виблискує легенда про степове євшан-зілля
(полин гіркий), аромат якого може повернути людині пам’ять про
Батьківщину.
Земля євшанна, тополина,
той неповторний рідний край,
що з ним зв’язала пуповина, —
дитячих літ ясний розмай.
Віками вітер безупинно
Горами хмари підійма…
О земле рідна, Україно!
У світі іншої — нема. (Д. Білоус).
2. Час цвітіння анемони збігається з періодом весняних вітрів,
тому міжнародна назва роду походить від грецького слова, що озна-чає «вітер». Видова назва в перекладі з латині означає «дібровна».
Квітки анемони закриваються на ніч і перед дощем — це
засіб для захисту пилку від вологи. Якщо навесні кореневище за -лишається без стебла, рослина гине. Ось чому не варто зривати її
на букети.
В одній з поетичних легенд данців ідеться про прекрасну не -бесну принцесу Ельф, яка палко закохалась у звичайного юнака.
Красуня не послухала наказу богів: «Якщо не покинеш хлопця і
не повернешся на небо, будеш покарана». За це непокірну принцесу
перетворили на первоцвіт, а юнака — на весняну квітку — анемону.
прочитайте. укажіть способи передач чужого мовлення, використані
в поданому тексті. спробуйте репліки діалогу перебудувати в не -пряму мову. Як змінилися смислові відношення? укажіть стилістичні
особливості авторських слів при прямій мові
У Петрів день (12 липня) діти гралися у «сватання батога».
Хлопчаки втричі сплітали жилаве стебло цикорію і заперізувалися
ним, щоб не тягнуло до лихого зілля, до пиятики. Їхали на «бара -ні» — сухій гілляці, похльостуючи її гриву Петровим зіллям, щоб
не народжувалися нерозумні діти.
— Дуже примітивні ігри, — скажуть сучасники.
— Язичництво, — накладуть печатку малодуховні духівники.
А з погляду водимого Духом Господнім народу — розваги
дитячі, спрямовані на добро. (За Г. Маковій).
VI. Домашнє завдання.
виконати вправу №215.
Категорія: Українська мова 11 клас | Додав: uthitel (06.01.2014)
Переглядів: 2244 | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: