Урок № 1 Повторенняф вивченого в 10 класі. стилістика як розділ науки Про мову. Фонетичні, лексичні, фразеологічні засоби стилістики. - Українська мова 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 11 клас

Урок № 1 Повторенняф вивченого в 10 класі. стилістика як розділ науки Про мову. Фонетичні, лексичні, фразеологічні засоби стилістики.
 
Урок № 1  Повторенняф вивченого в 10 класі. стилістика як розділ науки Про мову. 
Фонетичні, лексичні, фразеологічні засоби стилістики.
Мета:  навчити школрів розрізняти стилістику мови, фонетичні, лексичні, фразеологічні 
засоби стилістики, визначати і вміло застосовувати фонетичні, лексичні, фразе-ологічні засоби стилістики, розуміти значення вивчених відповідних термінів, їх 
зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика» й «культура мовлення».
Хід уроку
I.  АктуАлізАція опорних знАнь учнів.
технологічна карта
Стилістика —  розділ  науки  про  мову,  що  вивчає  стилі  —  різ-новиди  літературної  мови,  що  обслуговують  різні  галузі  суспільно-громадського  життя.
Стилістика мови(мовних одиниць) вивчає стилістичні ресурси 
всіх  мовних  рівнів:  лексики,  фразеології,  морфології,  синтаксису.
Стилістика мовлення (функціональна)  вивчає:
а)  стилі  мовлення  —  розмовний  і  книжні  (науковий,  публіцис-тичний,  офіційно-діловий,  художній); 
б)  загальні  ознаки  стилю:
—  функцію  висловлювання  (спілкування,  повідомлення);
—  завдання  мовлення,  мовленнєву  ситуацію,  тему  й  форму 
висловлювання;
—  стильові  риси  (образність  —  відсутність  образності,  емо-ційність  —  нульова  емоційність);
—  мовні  засоби  (фонетичні,  лексичні,  словотвірні,  морфоло-гічні,  синтаксичні).
Стилістика і культура ділового мовлення виконують  спільне  за-вдання  —  збагатити  мовлення  кожної  людини,  зробити  його  кра-щим,  змістовнішим,  правильнішим;  без  систематизації  й  узагаль-нення  знань  зі  стилістики  неможливо  варіативно  висловлювати 
думку  з  добором  стилістично  доцільних  мовних  засобів.
Фонетичні засоби стилістики
Милозвучність української  мови  зумовлена:
а)  звуковою  злагодженістю  слів  і  словосполучень;
б)  ритмом  речень  і  контексту  загалом  (порядком  слів,  логічним 
наголосом,  інтонацією);
в)  темпом  мовлення;
г)  евфонізацією  мовлення  (музичністю).
приклади евфонізації:  честь  —  чесний  (ст/сн),  проїзд  —  про-їзний  (зд/зн),  бризкати  —  бризнути  (зк/зн);  вогонь  —  огонь,  вус-та — уста, від — од; звідкіль узявсь ( а не звідкіль взявсь), гратися 
весело  (а  не  гратись  весело);  прозорі  й  іскристі  (а  не  прозорі  і  іс-кристі),  жити  —  жить;  піді  (під)  мною,  наді  (над)  мною,  зі  (з,  зо) 
мною;  співав  би  (б),  співав  же  (ж).
До фонетичних засобів стилістики належать  алітерація  (повто-рення  голосного  звука),  асонанс  (повторення  приголосного  звука), 
рима  (співзвучне  закінчення  рядків),  звуконаслідування,  епіфора, 
анафора  (повторення  початкових  звуків  у  рядках  або  словах).
Звукосимволічна  теорія  походження  мови  німецького  філо-софа  XVII  —  початку  XVIII  ст.  Ляйбніца  доводить,  що  звуки  пе-редають  враження  про  навколишній  світ.  За  Ляйбніцом,  є  звуки 
сильні  й  шумні,  а  є  м’які  й  тихі  —  і  ті,  й  інші  передають  відпо-відні  уявлення. 
приголосні символізують  твердість,  лагідність,  шум  тощо. 
звук [р] викликає  сильний  рух  і  шум,  тому  в  найрізноманіт-ніших  мовах  він  передає  слова  зі  значенням  сильної  дії.  Найпока-зовіші  тут  поетичні  приклади.  Як  не  згадати  Франкового  «Вічний 
революціонер  —/  Дух,  що  тіло  рве  до  бою,  /  Рве  за  поступ,  щастя 
й  волю,  —/  Він  живе,  він  ще  не  вмер.  /  Ні  попівськії  тортури,/ 
Ні  тюремні  царські  мури,  /  Ані  війська  муштровані,  /  Ні  гарма-ти  лаштовані,  /  Ні  шпіонське  ремесло  /  В  гріб  його  ще  не  звело» 
(«Гімн»).  Не  менш  промовистим  є  Шевченкове:  «За  кражу,  за  вой-ну,  за  кров,  /  Щоб  братню  кров  пролити,  просять  /  І  потім  в  дар 
тобі  приносять  /  З  пожару  вкрадений  покров»  («Кавказ»).  Стати-кою руїни наповнений повторюваний [р] у В. Стуса: «Яка нестерпна 
рідна  чужина./  Цей  погар  раю,  храм,  зазналий  скверни»;  «Пощо, 
недоле  осоружна,  оця  прострація  покор?» 
звук [л] позначає  тихий  і  м’який  шум.  За  його  допомогою 
в  латинській,  верхньонімецькій  та  інших  мовах  творять  слова  зі 
зменшувальним значенням — тобто поняття формує для себе звуко-ву оболонку слова. Так, жодна наша колискова не містить скупчен-ня  шиплячих,  свистячих  та  дрижачого  [р],  але  неодмінно  наявний 
у  ній  [л΄],  що  нагадує  задоволене  белькотіння  дитини  в  колисці: 
«Ой  люлі,  люлі,  моя  дитино»,  «Божевілля  моє,  божемилля,/  бого-мілля  моїм  сльозам»  (Л.  Костенко). 
Ситуативно-звукописна розповідь:  «Одна  знайома  дама 
п’ятнадцять  літ  слабувала  на  серце…  трах-тарах-тах…  трах-тарах-тах…  Дивізія  наша  стояла  тоді…  трах-тарах-тах…  Ви  куди  їдете? 
Прошу  білети…  трах-тарах-тах…,  трах-тарах-тах»  (М.  Коцюбин-ський  «Intermezzo»).  Уривки  чиїхось  фраз  без  будь-яких  пояснень 
нагадують  читачеві  теми  вагонних  розмов.  Періодичне  повторення 
звуконаслідування  з  алітерацією  приголосних  звуків  створює  чи-тачеві  уявне  звуковідтворення  ритмічного  погойдування  поїзда  під 
час  його  руху.  Це  передано  повторенням  сполучень  твердих  при-голосних  звуків  [т],  [р],  [х].
використання звуконаслідувальних слів як прийом звукописудля 
підсилення уявного акустичного сприймання явищ дійсності знахо-димо і у восьмій частині цієї новели, де так майстерно описано спів 
жайворонків. Тут, як і в попередньому описі, використано цілий комп-лекс мовних засобів, але всі вони характеризують тільки звукові озна-ки. Опис співу жайворонка конкретизується для звукової виразності 
варіантами  звуконаслідувань:  тью-і,  тью-і,  ті-і-і,  трійю-тіх-тіх,  — 
вони  формують  у  нашій  уяві  відповідний  звуковий  образ:  «…От-от, 
здається…  Тью-ї,  тью-ї,  ті-і-і…  Ні,  зовсім  не  так.  Трійю-тіх-тіх…»
Акустичні мікрообразидають відповідь на питання, яким було 
звучання  і  як  воно  творилось:  «сипле  та  й  сипле…  витрушує  душу 
з  дзвіночків,  струже  срібні  дошки  і  свердлить  крицю,  плаче,  го-лосить  і  сіє  регіт  на  дрібне  сито;  свердлить  мозок,  лоскоче  серце 
і тремтить  біля  вуха  чимсь  невловимим». 
лексичні і фразеологічні засоби стилістики
Групи лексики за  наявністю  стилістичного  забарвлення:
а)  загальновживана  (стилістично  нейтральна)  лексика;
б)  стилістично  забарвлена  лексика.
Лексичне  і  фразеологічне  багатство  мовлення  формується  не 
лише  за  словниками,  але  й  за  синонімічними  рядами:  що  повні-ший  синонімічний  ряд,  то  більша  можливість  відбору  відповідно 
до  змісту  й  мети  висловлювання. 
Синоніміка з погляду стилістики мовиподіляється на синоніміку 
побутової, термінологічної, ділової та ін. лексики. Окрім того, тре-ба враховувати внутрішньорівневу синонімію (напр., в літературній 
мові)  і  міжрівневу  (напр.,  в  літературній  мові  та  діалектах),  яка 
має стилістичне застосування в розмовному, художньому, частково 
і  в  публіцистичному  стилях  (порівн.:  насміхатись  —  кепкувати  — 
кпити  —  кеп  чинити  —  діал.  сміха  правити;  хизуватись —  ґоно-ритись  —  носа  дерти  —  кирпу  гнути).
Семантичні групи лексики складають  її  багатство  і  відобража-ються  в  певних  стилях: 
а)  розмовно-побутова, 
б)  етнографічна, 
в)  соціально-побутова, 
г)  суспільно-політична, 
ґ)  офіційно-ділова, 
д)  професійно-виробнича,
е)  термінологічна  (загальнонаукова  і  спеціальна), 
є)  художньо-експресивна  та  ін. 
З  погляду  стилістики  великі  семантичні  ресурси  мають:
а)  іншомовні  слова, 
б)  архаїзми  (історизми), 
в)  старослов’янізми, 
г)  неологізми. 
II. оГолошення теМи й Мети уроку.
III.  МотивАція нАвчАльної ДіяльноСті учнів.
IV.  Сприйняття й зАСвоєння учняМи нАвчАльноГо МАтеріАлу.
;Тренувальні вправи
прочитайте речення. укажіть алітерації та асонанси. Яка роль цих 
фонетичних засобів стилістики?
Чорна  хмара  сонце  вкрила,  грім  гуркоче  з-за  гори…  Ніч  про-стерла  чорні  крила:  в’ються  вихрами  вітри.  (Д.  Загул).  Тихше, 
тихше,  не  диши,  щоб  не  чули  комиші…  (Олександр  Олесь).  Жур-ний  абажур  —  жовтим  вишкіром  в  шибу.  (С.  Антонишин).  Голо-дним  вовком  виє  листопад,  під  позолоту  повечір’я  прозоріш  синь. 
(Є.  Маланюк).  О  панно  Інно,  панно  Інно…  (П.  Тичина). 
прочитайте речення. укажіть повторення початкових звуків у ряд-ках або словах (звукову анафору).
Внизу — прозора велетенська тінь,
Від хмари, що жене південний вітер. (Є. Маланюк).
Хвилі колишуть піски,
Ходять по хмарах тумани. (Олександр Олесь).
Худерляє хуга хуртовинна,
Засипає очі вщерть. (І. Драч).
подані поетичні рядки записати строфами. указати слова, що ри-муються. 
Століття  —  зморшка  на  чолі  Землі:  всесвітні  війни,  револю-цій  грози…  Дніпро  до  ніг  стежиною  проліг  і  котить  славу  в  сиві верболози. (І. Драч). Ці пагорби легкі, ці дерева могучі, Дніпро, що розметав  єдвабно  рукави,  будинки  ці  стрімкі,  ці  жовторебрі  кручі, 
це марення піску, каміння і трави. (М. Рильський). Обіпершись ві-трові  на  спину,  кричить  Тарасова  гора:  —  Нема  на  світі  України, 
немає  другого  Дніпра!  (В.  Симоненко).
Запишіть речення, на місці крапок вставте пропущені літери. по-ясніть вживання розділових знаків. визначте фонетичні засоби 
стилістики.
Шумить ж..ття журливе, жовте жито подій х..тає повні коло-ски. Додолу віт..р гне плоди важкі, як спіє зерно людських мрій на-лите. (Б.-І. Антонич). Куйовдить віт..р срібний струм осик, і полох-ливе  листя  щось  л..пече,  мов  немовля  настрашене…  (Є.  Маланюк). 
Схопився віт..р по діброві і полохливо втік у яр. (Олександр Олесь). 
Між  межами  жваво,  живо  жовте  жито  жнуть  женці.  (Д.  Загул).
до поданих слів, де це не впливає на їхнє значення, укажіть фо-нетичні варіанти. Знайдіть слова, які розрізняються за значенням, 
а не тільки за одним звуком. укажіть їх стильову приналежність. 
пригадайте правила милозвучності, що стосуються у/в.
Учити  —  вчити,  утоптати  —  втоптати,  утерти  —  втерти, 
указати  —  вказати,  удача  —  вдача,  устигати  —  встигати,  утоп-тати  —  втоптати,  учений  —  вчений,  утікач  —  втікач,  уклад  — 
вклад,  упертість  —  впертість,  іти  —  йти,  усячина  —  всячина, 
урегулювання  —  врегулювання,  управа  —  вправа,  уступ  —  вступ, 
імення —  ймення,  упертий  —  впертий,  урівноважений  —  врівно-важений,  учительський  —  вчительський,  ураження  —  враження, 
уплав — вплав, услід — вслід, уліво — вліво, імовірно — ймовірно, 
уплив —  вплив,  усюди  —  всюди,  уклад  —  вклад.
Нерівнозначні слова: удача — вдача, уклад — вклад, управа — вправа, 
уступ — вступ, ураження — враження, уплив — вплив.
спишіть речення, розкрийте дужки, усно обґрунтуйте доцільність 
вибору.
А (під, піді) мною земля така свіжа, така м’яка, мов колиска, 
а  (над,  наді)  мною  небо  таке  синє,  таке  ласкаве…  (М.  Стельмах). 
Навколо  саду  вирішено  посадити  лісову  смугу  (з,  із,  зі)  акацій, 
кленів,  лип.  Дерева  захищатимуть  сад  (від,  од)  вітрів.  Я  лягаю 
на  землю  біля  кринички,  набираю  повний  глек  води,  ставлю  його 
(у, в)  траву,  а  сам  придивляю(ся,  сь)  до  неба,  до  води,  до  павиних 
вічок,  що  зацвіли  (у,  в)  струмку.  (М.  Стельмах).  Гілки  сосен,  мохнаті  (і,  й)  наїжачені,  набряклі  від  дощових  крапель,  схилили(ся, 
сь) (у, в)низ, скупо роняючи краплину за краплиною. (Ю. Збанаць-кий).  Побризкані  росою,  трави  стояли  тихі,  принишклі,  бо  ранок 
був теж тихий (і, й, та) безвітряний (і, й, та) обіцяв сонячний жар-кий день. (Г. Тютюнник). Струмок (з, із, зі) камінчиками грається: 
підбіжить, плюсне на камінчик, блисне сміхом (і, й) побіжить далі. 
(Остап Вишня). Сніжинки (з, із) інеєм крутили(сь, ся) , збивали(сь, 
ся)  (в,  у)  купу  (і,  й)  та  купа  росла,  більшала  (і,  й,  та),  наче  стовп, 
піднімала(сь,  ся)  (у,  в)гору.  (Панас  Мирний).  Сонечко  підбило(сь, 
ся)  вже  височенько.  (М.  Коцюбинський).  (Роз,  розі)тнулося  в,  у) 
гущині  голосне  щебетання.  (М.  Коцюбинський).  Раді  (би,  б)  діти 
вишню  з’їсти,  та  високо  лізти.  (Леся  Українка).
прочитайте речення. відредагуйте їх. поясніть свій вибір.
Бійці  ішли  мовчки.  Весняний  степ  всмоктував  в  себе  сніги. 
Над  річкою  синів  вечір.  Шумів  у  центрі  міста  парк.  Микола  виніс 
з  суміжної  кімнати  згорток.  Мчать  тритонки,  навантажені  хлібом. 
Трактор  раптом  рвонувся  і  поїхав  по  бездоріжжю  полем.  Вчитель 
швидко  ввійшов  в  клас.  Хтось  схопив  його  міцно  за  руку.  Мото-рист  стомився.
спишіть, розкриваючи дужки (доберіть один з поданих варіантів). 
усно обґрунтуйте доцільність добору.
Я  гладив  руками  гілочки,  притуляв  до  обличчя,  (і,  й)  кож-ний листочок був такий свіжий (і, й) прохолодний… (О. Донченко). 
Любо лили(сь, ся) в пташиному хорі пісні голосні. (Леся Українка). 
Зелений вітер (у, в) саду на золоту грав дуду. (В. Сосюра). На шлях 
я  вийшла  ранньою  весною  (і,  й)  тихий  спів  несмілий  заспівала, 
а хто  стрівав(ся,  сь)  на  шляху  (зі,  з,  зо)  мною,  того  я  щирим  сер-деньком  вітала.  (Леся  Українка).  Надійшла  весна  весела,  закипіли 
(у,  в)  праці  села,  розшуміли(сь,  ся)  лани.  (М.  Рильський).  (І,  й)де 
по  вулиці  дівча,  спішать  до  школи  діти.  (М.  Сингаївський).  Вітер 
сумно  зітхав  (у,  в)  саду.  (Леся  Українка).  (Зі,  з)бравши(сь,  ся)  на 
гору,  вершники  поїхали  лісом.  (Г.  Тютюнник).  (У,  в)  класі  запа-нувала  тиша.  (П.  Панч).  Коли  (би,  бо  сонце  хоч  на  хвилину  про-било  ці  зловісні  хмари,  кинуло  хоч  (би,  б)  один  промінь,  заграло, 
зігріло  (у,  в)сі  калюжі,  пустило  райдугу  на  обрій,  за  Десну,  може 
(б,  би)  веселіше  було  (б,  би)  дивитись  (у,  в)  вікно,  може  (б,би)  не 
хитались  сумовито  тіні  по  закутках  (у,  в)  хаті,  може  (б,  би)  серце 
засміяло(ся, сь), хоч на хвилину, може, втекла (б,би) кудись важка 
печаль. (Ю. Збанацький). Глянь (же, ж) синіми очима… (П. Тичина). 
Любо лили(сь, ся) в пташиному хорі пісні голосні. (Леся Українка). 
Темна  хмара  озвала(сь,  ся)  громом  гучним.  (Леся  Українка).  То 
була  тиха  ніч  —  чарівниця,  покривалом  спокійним,  широким 
простелила(сь,  ся)  вона  над  селом.  (Леся  Українка).
списати речення, замість крапок вставити один з поданих синонімів 
(шуміти, шелестіти, ревти, лопотіти, клекотіти), врахувати відтінки 
значень дібраних слів з метою досягнення точності, виразності ви-словлювання.
Високі  верби  …  над  ровом.  (М.  Коцюбинський).  Конопляним 
чадом пахнуть береги, … посохлим бадиллям картопля, сумно вико-вують  важкими  головами  соняшники.  (Г.  Тютюнник).  Вітер  …  по-між  стогами.  (М.  Коцюбинський).  Чую  у  моїй  хаті  якісь  тривожні 
шуми, щось ходить по ній, затаївши стогнання, … у пітьмі папером 
(М. Коцюбинський). А море внизу … (М. Коцюбинський). Ой, весна! 
Ой … дерева, і хитаються віти в нестямі. (В. Соссюра). Кукурудза … 
пожовтіла,  знов  у  вирій  летять  журавлі.  (В.  Сосюра).  Золотить-ся,  всіма  барвами  грає  проти  сонця  кукурудза,  гордо  схиляє  набік 
свої  розкішні  султани,  тихо  …  листям.  (Ю.  Збанацький).  Очерет  … 
так,  що  заглушав  навіть  думки.  (М.  Коцюбинський).  З  обох  боків, 
як  стіни,  стояло  жито  й  …  вусатим  колоссям.  (М.  Коцюбинський). 
Спочатку  на  вербі,  на  вільхах  замайоріли  сережки,  потім  береза 
листом  …  (Леся  Українка).  Про  щось  …  осінній  гай  (В.  Сосюра).
прочитайте, укажіть групи лексики, яскраво виражені в поданому 
тексті. Зробіть висновок про стильову приналежність цього вірша 
та доцільність використання саме таких груп лексики.
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
На тебе, мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих.
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика сина,
Щоб хрест-кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойно пітая! благаю!
Царице неба і землі!
Вонми їх стону і пошли 
Благий конець, о всеблагая.
А я, незлобний, воспою,
Як процвітуть убогі села,
Псалмом і тихим і веселим
Святую доленьку твою.
проведіть мовне спостереження. За необхідності, вставте в речення 
синонімічні слова чи форми, конструкції і вмотивуйте доцільність 
ваших змін.
Весною  Муха-ледащиця  майнула  у  садок  на  рясні  квіти  по-дивиться,  почуть  Зозулин  голосок  (Л.  Глібов).
Доцільність використання слова «майнула» перевіряємо способом 
підстановки інших його синонімів (чкурнула, махнула, дмухнула, гайнула, 
полетіла). «Чкурнула» не підходить, оскільки вживається в основному 
із значенням тікати; «махнула» — фа-мільярне й не зовсім відповідає 
мовній ситуації; «дмухнула» — просторічне; «полетіла» має нейтральне 
значення і «майнула порівняно з ним має сильніший відтінок експресії; 
«гайнула» виступає майже рівнозначним до «майнула», але поступається 
перед ним більш розмовним відтінком. Отже, після такого експерименту 
стає зрозумілим, чому байкар обрав слово «майнула» для означеної 
ситуації. У процесі стилістичного експерименту легко з’ясовувати 
семантичні й стилістичні відтінки слів, вмотивувати доцільність 
вибраного слова для цього тексту. Використання форми «весною» та «по-дивиться» теж потребує обґрунтування. 
проведіть мовне спостереження. За необхідності, вставте в речення 
синонімічні слова чи форми, конструкції і вмотивуйте доцільність 
ваших змін.
Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, 
яку  сходив  Тарас…  (М.  Рильський). 
Автор хотів надати художній мові урочистого звучання, тому 
використав не повну, а коротку форму прикметника — благословен. Слово 
«прослалась», на відміну від своїх синонімів, теж надає урочистості 
змісту речення. Слово «сходив» у сполуці «земля, яку сходив» передбачає 
перебільшення, гіперболу — цілковито відповідає художньому стилю й 
урочистому тону речення.
скориставшись словником, з’ясуйте значення поданих слів. чи ма-ють ці слова семантичні й стилістичні відтінки?
Контракт, пакт, договір; аргумент, доведення; комюніке, пові-домлення;  конфлікт,  інцидент;  регіон,  район;  дилема,  проблема.
Контракт — комерційний договір, уживається слово в комерційній 
сфері спілкування офіційно-ділового стилю. Пакт — міжнародний 
договір великого політичного значення, уживається слово в жанрі 
дипломатичного спілкування (теж офіційно-ділового стилю). Договір — 
широко вживається у буденній діловій мові (теж офіційно-діловий стиль).
укажіть стильову приналежність синонімічних мовних форм.
а)  насміхатися  —  кепкувати  —  кпити  —  кеп  чинити  —  діал. 
сміха  правити; 
б)  хизуватися  —  ґоноритись  —  носа  дерти  —  кирпу  гнути; 
в)  аж  сміх  бере  —  сміятися  —  реготатися  —  скалитися; 
г)  працювати — пріти — функціонувати — гарувати — тружда-тися  —  пахати;  спати  —клювати  носом  —  спочивати  —  від-сиплятися;
ґ)  радісний  —  просвітлений  —  потішний  —  веселий  — 
сонцесяйний;
д)  багато  хто  —  многі  —  ціла  купа  —  множество;
е)  родючий  —  зарідливий  —  врожаїстий  —  урожайний  — 
дорідний.
уподаних реченнях підкресліть фразеологічні звороти, усно замі-ніть їх відповідними словами-синонімами; зіставляючи паралельні 
конструкції, поясніть стилістичну роль дібраних авторами фразео-логізмів.
— Куда се ти, кумасенько, біжиш? Даєш, неначе з ляку, дра-ла,  —  гука  Ховрах.  (Л.  Глібов).  Вода  раз  греблю  просмоктала..  Ну 
що ж! Узять би й загатить, так ні! Мірошник спить та спить. Вода 
ж біжить… ще більш прорвала; Хомі й за вухом не свербить. (Л. Глі-бов). А Соловей аж горло надриває і на всі заставки співає: щебече 
і  свистить,  і  тьохкає,  і  торохтить.  (Л.  Глібов).  А  надвечір  Дми-трик  помічає,  що  йому  щось  мулько  на  серці.  (М.  Коцюбинський).
Даєш драла — утікаєш, за вухом не свербить — байдуже, на всі 
заставки — голосно, мулько на серці — тужно, брали під обстріл — 
критикували. Фразеологічні звороти в художньому стилі виконують 
емоційно-експресивну функцію.
простежте, у якому числі вживаємо іменники, що є назвами речо-вини, й іменники, що є назвами видів чи сортів цієї речовини. ука-жіть стильову приналежність кожного речення.
Ми  щодня  споживаємо  столову 
сіль.
Солі азотної кислоти використо-вують  переважно  як  добриво.
Метал  чудово  проводить  тепло! Усім  добре  відомі  чорні  метали 
(чавун,  сталь),  кольорові  мета-ли (мідь, свинець, нікель тощо), 
благородні  метали  (золото,  срі-бло,  платина).
Тимко  жадібно  пив  прохолодну 
воду.
Україна  багата  на  внутрішні 
води  —  річки  і  озера.
Перегній  просто  безцінний  для 
родючості  ґрунту.
Піщані  ґрунти  легко  пропуска-ють  воду.
уподаних реченнях встановіть відповідність між лексичним значен-ням іменників , що є назвами зернових культур, й іменників на озна-чення великих зернових площ — з формами однини й множини.
З обох боків, як стіна, стояло жито 
й  шелестіло  вусатим  колоссям.
Половіли  жита  й  вилискували 
на  сонці.
Пшениця  вимоглива  до  тепла 
і  ґрунту.
У  північних  районах  сіють  мо-розостійкі  пшениці.
Широко  стелиться  килим  ясно-зеленого  вівса.
Шепочуть  вівса  сизостеблі.
Межи  зеленими  килимами  біліє 
гречка.
Пливе  гречок  пахучий  сніг.
поясніть уживання форми множини замість однини. визначте й  до-ведіть стильову приналежність тексту.
Дощик,  дощик  голубий,  колосків  не  оббий…  Понад  ріки  та 
ліси  хмари-вдари  пронеси,  крапельками  росяними  —  над  ланами 
вівсяними,  цебром,  цебром,  це  брицею  —  над  нашою  пшеницею. 
Лийся  тихо  вдалині  на  гречки  та  ячмені…  (А.  Малишко).
установіть відтінки значень іменників у формі однини і множини. 
обґрунтуйте стилістичну доцільність добору кожної з форм у кон-кретній мовній ситуації.
Спить-дрімає  земля  під  глибо-ким  снігом.
Сніги  випали  великі.
Косий дощ січе та й січе в стіну хати.Дощі  випадали  щоденно.
Росу  вечірню  трави  п’ють. Бездумні  роси  на  траві.
Туман  —  це  найдрібніші  кра-пельки  води.
Білі  тумани  пливуть  по  землі.
Холодне  повітря  від  лютого  мо-розу,  здається,  загусло.
У  січні  лютували  морози.
визначте смислові відмінності між словами у формі однини і мно-жини. складіть з кількома з них речення.
Глина  —  глини,  пісок  —піски,  сталь  —  сталі,  жир  —  жири, 
масло  —  масла,  чай  —  чаї,  грязь  —  грязі.
проведіть мовне спостереження за варіантами граматичних форм 
давального відмінка. чим зумовлений вибір однієї з поданих пара-лельних форм?
Франкові належить багато наукових праць про 
українську та зарубіжну літературу
Франку належить багато наукових праць про 
українську та зарубіжну літературу
Величні монументи поету Тарасові Шевченку 
височать у Львові, Харкові, Києві, на могилі 
поблизу Канева
Величні монументи поетові Тарасові Шевченку 
височать у Львові, Харкові, Києві, на могилі 
поблизу Канева
Вийшов травень з лісу, лугові поклонився Вийшов травень з лісу, лугу поклонився
Паралельне вживання закінчень в іменниках чоловічого роду однини 
в давальному відмінку, місцевому відмінку не вносить будь-яких змін 
у смисловий відтінок висловлювання. Уживання закінчень -у, -ю в 
іменниках — назвах людей і істот — надає висловлюванню відтінку 
усного розмовного мовлення. Добір одного із двох паралельних закінчень 
часто зумовлений законом милозвучності.
прочитайте. Яким граматичним способом у поданих конструкціях 
виражається присвійність? на які відтінки вказує кожна із цих форм 
і в якому стилі її доцільно вживати?
Очі  Тетяни.  Очі  в  Тетяни.  Очі  Тетянині.  Її  очі.
Присвійність  в  українській  мові  може  бути  виражена: 
а)  формою родового відмінка іменника без прийменника (вказує 
на  особу,  якій  належить  предмет,  і  вживається  в  науковому, 
публіцистичному,  офіційно-діловому  стилі);
б)  формою  родового  відмінка  іменника  з  прийменником  (вказує 
на  присвійність  з  вираженням  внутрішніх  почуттів  і  вжива-ється  в  художньому  й  розмовному  стилі);
в)  присвійним прикметником (вказує на ознаку самої речі і вжи-вається  в  художньому  й  розмовному  стилі);
г)  особовим  займенником  (вказує  на  приналежність  і  є  стиліс-тично  нейтральна);
г)  присвійними  займенниками  (мої,  твої,  свої,  наші,  ваші)  — 
вказує  на  приналежність  і  є  стилістично  нейтральна.
V. зАкріплення вивченоГо МАтеріАлу.
уподаних реченнях усно замініть виділені слова можливими пара-лельними формами; поясніть, як змінюється відтінок висловлювання.
Лежить  бідна мати  Хариті та  б’ється  з  думками.  І  вдовине 
жито поспіло, та нікому його жати. Серп випав з рук Хариті, лице 
скривилося  від  болю,  на  очі  набігли  сльози.  Споловілі  зеленкуваті 
очі  Андрія блищали,  як  лід,  що  тане  на  сонці. Серце  в  Соломії упа-ло,  руки  звисли  безвладно.  (З  тв.  М.  Коцюбинського).  В мужика 
землянка вогка,  в пана  хата на  помості;  що  ж,  недарма  люди 
кажуть,  що в  панів біліші  кості.  (Леся  Українка).  За  перелазом 
біліла  сорочка  й  блищали  сині Тарасові  очі.  (С.  Васильченко).
уподаних реченнях форми місцевого відмінка виділених іменників, 
що означають рух по поверхні, усно замініть, де можна, формами 
орудного відмінка. Зіставляючи паралельні варіанти, простежте, як 
змінюється відтінок висловлювання і визначте стильову доцільність 
кожного з них.
Дмитрик  весело  дивився  на  світ  здоровими  сивими  очима, 
весело  підстрибував по людних місцях.  Василько  випріг  коні,  сів 
верхи  і  поїхав  назад по  дорозі. По  снігу стрибали  жовтобрюшки  та 
снігурі.  Дмитрик  з  радісним  серцем  трюхав по  льоду,  затискуючи 
в  жмені  гроші  на  хліб.  (Із.  тв.  М.  Коцюбинського).
визначте стилістичну приналежність поданих речень. поясніть, який 
відтінок вносить у висловлювання клична форма іменника — назва 
неістоти.
Рости,  рости,  тополенько,  все  вгору  та  вгору.  (Т.  Шевченко). 
Червона  калино,  чого  в  лузі  гнешся?  (І.  Франко).  Стелися,  бар-вінку,  низенько.  (Нар.  тв.).  Ой,  не  шуми,  луже,  зелений  байраче! 
(Нар. тв.). Не рони, вербо, сліз над водою. (Нар. тв.). Бідна волош-ко,  чому  ти  в  житі,  а  не  на  клумбі  любиш  рости.  Крапельку  сонця 
в  собі  несеш!  (М.  Сингаївський).
Клична форма іменника — назва неістоти — стилістичний засіб, що 
надає художній мові експресивності, вносить у висловлювання відтінок 
ліризму, урочистості.
VI.  ДоМАшнє зАвДАння.
навести приклади фонетичних, лексичних, морфологічних засобів стилістики.
Категорія: Українська мова 11 клас | Додав: uthitel (05.09.2014)
Переглядів: 2067 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: