Урок № 14 Тема: Вираження різноманітних смислових значень за до П омогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно - експ - Українська мова 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 11 клас

Урок № 14 Тема: Вираження різноманітних смислових значень за до П омогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно - експ

Урок № 14 Тема:  Вираження різноманітних смислових значень за до П омогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно - експресивний характер.
  Мета:  розрізняти різноманітні смислові значення, виражені у звертаннях,вставних словах
і вставних конструкціях; знаходити в тексті стилістично забарвлені засоби простого
речення; визначати їх роль і доречність використання в тексті; проводити заміну
стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки; про -водить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої
стилістичної ознаки; правильно розставляти розділові знаки в простому реченні
й обґрунтовувати їх.
Хід   уроку
  I.   АктуА лізА ція опорних знА нь учнів.
технологічна карта
звертання  —  слово  чи  група  слів,  що  називають  того,  кому
адресоване  мовлення.  Найчастіше  звертання  використовують  у  спо -нукальних  чи  в  питальних  реченнях  в  епістолярному,  художньому,
розмовному,  епістолярному  стилях,  у  деяких  жанрах  публіцистич -ного  стилю,  окремих  жанрах  офіційно-ділового  мовлення.
Звертання  не  є  членом  речення,  може  виділятися  комою  (ко -мами),  знаком  оклику  чи  знаком  питання  в  неповних  реченнях.
у тексті звертання бувають  емоційно  нейтральними  і  емоційно
забарвленими.  Риторичні  звертання  —  емоційно  забарвлені,  тому
вживають їх лише у відповідних стилях. У публіцистичному стилі ви-користовують  власне  звертання  у  формі  множини,  іноді  —  інтимізо-вані звертання, повні експресії. Нерідко — звертання-персоніфікації.
в епістолярному стилі   повагу  до  адресата  передають  словами
шановний,  високоповажний,  вельмишановний,  що  додаються  до
власних  імен  і  по  батькові.  Інтимні,  теплі  почуття  передають  сло -вами  дорогий,  милий,  рідний,  незабутній,  а  власним  іменам  на -дається  за  допомогою  суфіксів  емоційний  відтінок  ніжності,  голу -бливості,  пестливості,  відтінок  інтимності  посилюють  інтимізовані
займенники мій,  моя,  моє.
в ставними є  слова  (словосполучення,  речення),  які  граматич -но  не  пов’язані  із  членами  речення  і  виражають  ставлення  мовця
до  висловленого,  його  оцінку,  характеризують  спосіб  оформлення
думки  і  т.  д.  Вставні  слова  не  несуть  нової  інформації,  а  лише
певним  чином  оцінюють,  уточнюють  основне  повідомлення.  Вставні
слова,  словосполучення  і  речення  вимовляються  зниженим  тоном,
у  прискореному  темпі.  Перед  ними  і  після  них  робиться  пауза.
На  письмі  вставні  слова,  словосполучення  і  речення,  як  правило,
виділяють  комами.
Групи вставних слів приклади
Виражають упевненість, невпевненість, сумнів безумовно, безперечно, без сумніву, певна
річ, правда, здається, видно, мабуть, може,
очевидно, може бути, либонь, а може, правду
кажучи, щоправда, сподіваюся
Виражають задоволення, незадоволення,
радість, жаль, здивування
на щастя, на диво, слава Богу, на жаль, як на
зло, на сором, чого доброго, як навмисне, як
на біду, дивна річ
Указують на джерело повідомлення по-моєму, по-твоєму, кажуть, як кажуть,
мовляв, на мою думку, бачу, по-вашому, як
відомо, на думку..., за словами...
Указують на зв’язок думок, послідовність
викладу
по-перше, по-друге, нарешті, до речі, між
іншим, крім того, навпаки, отже, наприклад,
інакше кажучи, таким чином, значить, ви-ходить, однак, проте
Привертають увагу співрозмовника чуєте, бачиш, уяви собі, зверніть увагу, майте
на увазі, між нами кажучи, зрозумійте, даруйте
Деякі дієслова  (здається,  кажуть,  думаю),  прислівники   (звичай-но,  видно,  можливо),  іменники  (правда,  на  жаль,  на  щастя)  тощо
в  реченні  можуть  виконувати  різні  функції:  бути  членами  речення
і  вставними  словами.  Якщо  до  слова  в  реченні  можна  поставити  пи-тання  від  інших  слів,  то  воно  не  вставне  і  виділяти  його  комами  не
потрібно.  Ніколи  не  є  вставними  слова  навіть,  майже,  приблизно,
принаймні,  нібито,  все-таки,  мовби,  неначе,  адже,  тоб-то,  особливо.
1.   Там кажуть усю правду. — 1. Там, кажуть, сонце спати лягає.
2.   Максим  може  вам  заспівати.  —  2.  Я,  може,  вам  заспіваю?
3.   Здалеку  видно  плесо  річки.  —  3.  Будинок  тут,  видно,  недавно
збудовано.
Значення,  які  властиві  вставним  словам,  можуть  виражати -ся  і  цілими вставними реченнями:  1.  Як  ми  вже  знаємо,  по  дорозі
з  Харкова  Гребінка  зупинився  в  Кременчуці  (П.  Жур).  2.  Ну  а  ви,
я  бачу,  здружилися  (М.  Трублаїні).  До  основного  речення  вставне
речення  приєднується  за  допомогою  сполучника  або  без  нього.
в ставні слова (словосполучення, речення)  вживають  у  різних
стилях  мови.  у науковому та публіцистичному  здебільшого  вжива -
91
ються  ті  з  них,  що  вказують  на  порядок  висловлення  думки,  дже -рело  інформації,  достовірність  висловленого  тощо
  II.   оГолошення те М и й  М ети уроку.
  III.  МотивА ція нА вчА льної Д іяльно С ті учнів.
  I V.  Сприйняття й зАСвоєння учня М и нА вчА льно Го  МАтері А лу.
  ; Тренувальні вправи
прочитайте вірш. сформулюйте його основну думку. о собливою ін -тонацією виділіть звертання.  скажіть, що чи кого вони позначають,
чим виражені, чи є членами речення, для чого слугують у реченні?
Яке ставлення до адресата виражено звертаннями? назвіть пункто -грами, поясніть їх за допомогою правил.
Де зараз ви, кати мого народу?  
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Ви, байстрюки катів осатанілих,  
Не забувайте, виродки, ніде:  
Народ мій є! В його гарячих жилах  
Козацька кров пульсує і гуде! (В. Симоненко).
прочитайте текст. Завдяки яким мовним засобам створюється коло-рит глибокої пошани, урочистості, піднесеності? Яка смислова і  сти-лістична роль звертань у тексті цього стилю?
Вічна  слава  вашому  імені,  мамо  Маріє,  красоті  вашій.
Не  було  у  вас  дорогих  черевиків,  не  душилися  ви  паризькими
духами,  а  душились  полином  та  коноплями…  Не  мандрували  ви  по
світу,  по  закордонах.  Вам  було  ніколи.
Але  закордон  ще  приїде  до  вас,  приїде  подивитися  на  вашу
піч  під  небом,  на  сухенькі  гвоздики  од  пристріту  в  пічурці,  на  ваш
пам’ятник,  і  якщо  є  на  світі  хоч  краплина  сумління,  він  покло -ниться  вашій  красі,  дорога  наша  мати,  слов’янко,  українко  дорога.
Хай  же  знає  світ,  як  висіли  ви,  мамо,  на  старій  груші  за
други  своя  у  велику  всесвітню  війну  в  українському  кривавому
селі  на  Вкраїні  кривавій.  (О.  Довженко).
прочитайте текст. Завдяки яким мовним засобам створюється коло-рит комічності? Яка смислова і стилістична роль звертань у тексті
поданого стилю?
Їй  можна  було  по  три  дні  не  давати  їсти.  Але  без  прокльонів
вона  не  могла  прожити  й  дня.
Мати  Божа,  царице  небесна,  —  гукала  баба  в  саме  небо  —
голубонько  моя,  святая  великомученице,  побий  його,  невігласа,
святим  твоїм  омофором!  Як  повисмикував  він  з  сірої  землі  оту
морковочку,  повисмикуй  йому,  царице  милосердна,  і  повикручуй
йому  ручечки  і  ніжечки,  поламай  йому,  свята  владичице,  пальчики
й  суставчики.  Царице  небесне,  заступнице  моя  милостива,  засту -пись  за  мене,  за  мої  молитви,  щоб  ріс  він  не  вгору,  а  вниз  і  щоб
не  почув  він  ні  зозулі  святої,  ні  божого  грому.  Миколаю-угоднику,
скорий  помочнику,  святий  Юрію,  святий  Григорію  на  білому  коні,
на  білому  сідлі,  покарайте  його  своєю  десницею,  щоб  не  їв  він  тієї
морковочки,  та  бодай  його  пранці  та  болячки  з’їли,  та  бодай  його
шашіль  поточила…  (О.  Довженко).
у поданих реченнях визначте звертання-персоніфікації, пояснити їх
стилістичну функцію. Завдяки чому досягається емоційна насиче -ність тексту?
Не  хитайтесь  зажурено,  клени  і  гіллям  золотим  не  шуміть.
Ой  весно,  ти,  весно,  як  кругом  чудесно.  Ой  ви,  трави  запашні,  лу -говії  трави!  Ходять  сонця  промені  поміж  вами  ласкаво.  Вечір,  вечір
чорнобривий,  б’є  копитом  кінь.  Не  кошлать  йому  ти  гриви,  вітре-вітровінь.  Гей  шуміть,  вітри  крилаті,  в  пшеницях  густих.  Ой  не
висни,  чорна  хмаро,  над  смерекою.  Пора  прощання,  осінь  золота,
я  так  люблю  тебе  в  твоїй  печалі.  Айстри  задумані,  квіти  останнії,
осені  пізньої  сльози  багрянії…  Сумно  шепочеться  вітер  над  вами
і  обмиває  вас  небо  дощами.  Не  стелись,  тумане,  не  шуміть,  тополі,
не  печальте  очі  ви,  берізки  голі.  Не  хитайсь,  тополе,  снігом  не  цві -ти.  Ой  сніги,  мої  сніги,  срібні  та  пухнасті,  наче  все,  що  навкруги,
потонуло  в  щасті.  (Із  тв.  В.  Сосюри).
у поданих реченнях визначте риторичні звертання, поясніть їх сти -лістичну функцію.
1.  Біла  ромашко,  як  ти  цвітеш!  Крапельку  сонця  в  собі  не -сеш.  (М.  Сингаївський).  Ви  щасливі,  високії  зорі,  все  на  світі  вам
видно  звисока.  (Леся  Українка).  Ти  прекрасна,  вечірняя  зоре!  Уро -чисто  й  лагідно  ти  сяєш.  (Леся  Українка).  Де  ти,  калино,  зросла
такая,  такая  високая,  такая  високая,  листом  широкая.  (Нар.  тв).
Ой  вербо,  вербо,  де  ти  росла,  що  твоє  листячко  вода  знесла.  (Нар.
тв.).  Зоре  моя  вечірняя,  зійди  над  горою.  (Т.  Шевченко).  Вітре  буй -ний,  вітре  буйний!  Ти  з  морем  говориш.  (Т.  Шевченко).  Рости  ж,
серце-тополенько,  все  вгору  та  вгору.  (Т.  Шевченко).  Ех,  степе  мій
буйний,  люблю  тебе.  (І.  Головко).  Сійся,  родися,  зерно,  на  новий
врожай.  (В.  Бичко).   
2.  Дай  йому,  доле,  в  роботі  невтомнії  руки  (М.  Нагнибіда).
Ой  піду  я  боса  полем,  пошукаю  свою  долю,  доленько  моя!  Глянь
на  мене,  чорнобриву,  моя  доле  неправдива,  безталанна  я.  (Т.  Шев -ченко).  Гетьте,  думи,  ви,  хмари  осінні!  Тож  тепера  весна  золота!
Линь,  моя  пісне,  як  чайка  прудкая.  Грай,  моя  пісне,  як  вітер  цей
грає.  Слово,  чому  ти  не  твердая  криця?  Де  поділися  ви,  голоснії
слова,  що  без  вас  моя  туга  німа?  Мріє,  колись  ти  літала  орлом
наді  мною,  —  дай  мені  крила  свої,  хочу  їх  мати  сама,  хочу  дихать
вогнем,  хочу  дихать  твоєю  весною.  (Із  тв.  Лесі  Українки).
напишіть дружнього й офіційного листа, використовуючи поширені
й непоширені звертання.
прочитайте текст. Знайдіть слова, словосполучення чи речення, котрі
виражають відношення того, хто говорить, до висловленого. Зробіть
спостереження, як вони виділяються на письмі в складі речень.
Кожне  покоління  залишає  по  собі  свій  стиль.  Це  прописні
істини.  Однак  стиль  і  мода  в  сучасному  розумінні  не  тільки  не
ідентичні,  але  й  не  сумісні  поняття.  Мода  на  моду  практично  ні -велює  стиль  і  особливо  небезпечна  тим,  що  вона  —  хочемо  того  чи
ні  —  безпосередньо  впливає  на  духовні  цінності  —  поведінку,  а  від-так  і  вчинки  окремих  людей,  опосередковано  діє  на  стиль  життя,
навіть  мистецтво,  музику,  літературу,  одне  слово,  на  умоднення
духовних  орієнтирів.  Як  казав  поет,  і  чужому  научайтесь,  і  свого
не  цурайтеся.
Знайдіть вставні слова, визначте їх значення, поясніть розділові зна-ки при них, дайте їм функціонально-стилістичну характеристику.
Достоєвський  дивовижно  сучасний,  його  духовні  впливи  не -сподівані,  часом  парадоксальні;  хіба  ж  не  вражає,  скажімо,    той
факт,  що  Ейнштейнові,  за  його  визнанням,  зробити  епохальне  від -криття  —  вивести  теорію  відносності  —  допоміг  не  хто  інший,  як…
Достоєвський.
Ось  чим,  виявляється,  може  бути  велика  література  для  лю -дей, для науки, для інтелектуального життя цілих епох. (О. Гончар).
прочитайте текст, знайдіть вставні речення, поясніть розділові знаки
при них. З’ясуйте емоційно-експресивні функції вставних речень.
94
Чотири  прикмети  знаю  за  дівчатами  з  красного  Надросся:
красу,  що  і  в  піснях  віддзеркалюється  («там  стояла  дівка  красна»),
співучість  («ой,  подай  голосочок»),  працелюбність  (ви  ж  не  забули,
що  навіть  заспівувачки  руху  п’ятисотенниць  Марія  Демченко  і  Ма-рина  Гнатенко  —  з  Черкащини)  і  дівочу  гордість,  яку  ще  здавна
уславлено  в  пісні  про  Бондарівну,  що  проживала  в  надросянському
побратимові  Корсуня  —  мальовничому  Богуславі  («Ой  не  годен  пан
Каньовський  мене  цілувати,    тільки  годен  пан  Каньовський  мене
роззувати»).  (О.  Левада).
визначте стильову приналежність текстів. Знайдіть вставні слова й  ре-чення, поясніть особливості вживання їх у різних стилях мовлення.
1.  Я  залюбки  дивився  на  юного  співрозмовника  і  думав:  а  чи
й  справді,  чи  знаємо  ми  своїх  предків  —  ну,  скажімо,  діда  ще  мо -жемо  назвати  на  ймення,  а  ось  уже  прадіда?..  Між  тим,  хизуючись
серед  товариства,  називаємо  найвіддаленіше  плем’я,  що  вигибає
десь  в  лещатах  колонізації,  пам’ятаємо,  коли  той  чи  той  футболіст
забив  гол  —  рік,  навіть  хвилину,  а  ось  найближчого  предка  чи  іс -торичну  пам’ятку,  що  сиротіє  на  околиці  села,  почасти  лишаємо
поза  увагою.  А  це  ж  наша  історія,  наша  жива  пам’ять.  Недарма
Максим  Рильський  у  своїх  знаменитих  «Вечірніх  розмовах»  писав:
«Мені,  мабуть,  ніколи  не  надокучить  нагадувати,  що  хто  не  має
свого  минулого,  той  не  вартий  свого  майбутнього».
2.  Серпанком  повите  було  все,  тільки  ж  тепер,  коли  прига -дую  не  таке  вже  й  давнє,  то  все  огортається  мевом.  Повесіннє  небо
поближчало  й  пом’якшало,  його  синява  наче  аж  просіювалася  до -низу,  запорошуючи  повітря  ріденьким  пилком  із  отих  пухнастих
квіток,  що  зацвіли  в  височині.  Спробуй  звідси,  з  землі,  втямити,
що  то  за  квітки,  а  тільки  ж,  либонь,  уловити  можна,  як  вони  пах-нуть,  —  пахнуть  водяною  свіжістю,  сухуватою  такою,  ледь-ледь
вловлюваною.  Не  хмарини,  а  білі  подихи  отих  озерець,  що  ви-дніють  посеред  чорних  полів,  легко  пропливають  угорі,  на  мить
якусь  затуляючи  собою  далекий  синьоквіт,  й  від  того  безбережне
пелюсткове  море  пригасає,  в’яне,  никне  —  і  вже  знову  оновилося,
заясніло.  (Є.  Гуцало).
3.  Любити  свою  сім’ю,  свої  враження  дитинства,  свій  дім,
свою  школу,  своє  село,  своє  місто,  свою  країну,  свою  культуру
і  мову,  всю  земну  кулю  необхідно,  абсолютно  необхідно  для  мо -ральної  осілості  людини.  Людина  —  це  не  степова  рослина  пере -котиполе,  яку  осінній  вітер  жене  по  степу.
Якщо  людина  не  любить  хоча  б  зрідка  дивитись  на  старі  фо -тографії  своїх  батьків,  не  цінує  пам’ять  про  них,  залишену  в  саду,
який  вони  обробляли,  у  речах,  яким  вони  належали,  значить,  вона
не  любить  їх.  Якщо  людина  не  любить  старі  будинки,  старі  вулиці,
хоч  навіть  і  поганенькі,  значить,  у  неї  немає  любові  до  свого  міста.
Якщо  людина  байдужа  до  пам’ятників  історії  країни,  значить,  вона
байдужа  до  своєї  країни.
Отже,  в  екології  є  два  розділи:  екологія  біологічна  і  екологія
культурна,  чи  моральна.  Убити  людину  біологічно  може  недотри -мання  законів  другої.  Та  й  нема  між  ними  прірви.  (Д.  Лихачов).
подані слова розподіліть на групи, що вказують:
а)   на  оцінку  ступеня  достовірності  інформації;
б)   на  спосіб  вираження  думки;
в)   на  зіставлення  й  протиставлення  частин  інформації;
г)   на  спосіб  поєднання  і  приєднання  частин;
ґ)   на  оцінку  інформації;
д)   на  зв’язок  з  попередньою  інформацією;
е)   на  порядок  подачі  інформації;
є)   на  узагальнення,  висновок  з  попередньої  інформації.
скажіть, для яких стильових умов вони характерні. введіть 5–6 з них
у мовленнєві ситуації (усно).
Таким  чином,  по-перше,  по-друге,  безумовно,  з  іншого  боку,
до  речі,  у  цілому  можна  сказати,  мабуть,  як  було  визначено,  у   пер -шу  чергу,  за  загальним  визнанням,  навпаки,  іншими  словами,  без-перечно,  як  видно,  як  відомо,  одне  слово,  нарешті,  як  уже  відзна -чалося,  очевидно,  якраз  навпаки,  між  іншим,  природно,  зрозуміло,
очевидно,  здається,  отже,  як  було  сказано,  звичайно,  звісно,  дій -сно,  все  навпаки,  як  зазначалося,  можливо,  імовірно,  на  жаль.
  V.   зАкріплення вивченоГо  МАтері А лу.
п родовжте роздум, використовуючи, де необхідно, вставні слова
по-моєму, очевидно, на мій погляд, по-перше, по-друге, наприклад,
виходить, значить, отже. Що досягається використанням цих слів?
чи не порушує це даного стилю?
Минуть  роки,  і  на  зміну  сьогоднішньому  поколінню  прийде
інше,  і  серед  безлічі  його  нових  проблем  виникатимуть  запитання:
хто ми? Звідки? Відповісти на них зможуть лише знаючі свою куль-туру  і  все  краще,  що  надбало  мистецтво,  відколи  існує  світ  і  лю -
дина  в  ньому.  І  якщо  перші  кроки  цього  пізнання  людина  зробить
на  рідній  землі,  то  вона  не  боятиметься  заблукати  в  чужих  краях.
Сьогодні  все  частіше  говорять  про  екологію  людської  душі.
Виховати  любов  до  рідної  мови,  пісні,  землі  можна  лише  змалеч -ку,  бо  починати  це  робити  з  дорослими  дітьми  набагато  важче.
Чи  не  тому  не  так  просто  переконувати  недолітка,  вихованого  не
псевдокультурі,  що  у  світі  є  ще  й  інша  музика?  «Пізнай  самого
себе»  —  це,  передусім,  про  пізнання  своєї  рідної  культури.  (Із  кн.
«Наука  і  культура.  Україна»).
прочитайте вголос текст, виділяючи інтонацією вставні слова.  визна-чте стиль і тип мовлення. Що нового ви дізналися з прочитаного?
випишіть вставні слова, визначте їхню групу за значенням.  поясніть
роль вставних слів для зв’язку думок у тексті та вираження автор-ського ставлення до висловленого. Зверніть увагу на розділові знаки
при вставних словах.  напишіть переказ, використовуючи виписані
вставні слова.
Підкова  на  щастя
Кожен  із  вас,  сподіваюся,  знає  вислів  «підкова  на  щастя».  Та
не  всім,  далебі*,  відоме  його  походження.  Історія  цього  афоризму
сягає  глибокої  давнини.  Ще  в  Стародавньому  Римі  та  Греції  був
звичай  підковувати  коней  і  волів.  Якщо,  скажімо,  ратаї  чи  вої -ни  робили  це  з  практичних  міркувань,  то  для  заможної  верхівки
таке  оздоблення  тварини  мало  суто  обрядовий  характер.  Кожен
по-своєму  намагався  продемонструвати  статки:  власники  коней
чи  волів  узували  їх  у  срібні,  а  то  й  золоті  підківки,  намагаючись
цим  підкреслити  своє  соціальне  становище.  Траплялися,  однак,  ви -падки,  коли  дорогоцінні  вироби  непомітно  губилися,  і  той,  кому
щастило  знайти  з  благородного  металу  підківку,  неабияк  дякував
долі.  Звідси,  отже,  й  похідний  вислів  —  «підкова  на  щастя».
Коли  і  де  з’явилася  підкова,  хто  той  винахідник,  що,  розі -рвавши  в  горні  шмат  заліза,  викував  напівовальний  каблучок  і
припасував  його  до  копита  коневі?  На  жаль,  історія  не  зберегла
імені  далекого  майстра  (За  В.  Скуратівським).
прочитайте текст.  визначте мікротеми, доберіть до них заголовки.
Запишіть заголовки у формі плану.  спишіть, розставляючи пропу -щені розділові знаки.  підкресліть вставні слова (словосполучення).
Які з них є стилістично маркованими? З’ясуйте особливості їх ви-користання у різних стилях мовлення.
Українець,  що  здивував  світ
У  когорті  відомих  українців  чільне  місце  безперечно  посідає
Микола  Сядристий,  роботи  якого  об’їхали  весь  світ.
Майстра  здебільшого  цікавлять  природні  матеріали:  метали,
мінерали,  насіння  трав  і  дерев.  За  словами  умільця  будь-яка  на -сінина  по-перше  є  дуже  гарною  від  природи  по-друге  довговічною.
З  половини  макової  зернини  як  це  не  дивно  маестро  примудрився
зробити  чудове  гніздечко  для  трьох  золотих  пташенят,  а  зі  шма -точка  вишневої  кісточки  —  портрет-барельєф**  Соломії  Крушель -ницької.  Деякі  його  твори  такі  дрібні,  що  можуть  загубитися  серед
порошинок.  Наприклад  найменший  у  світі  годинник,  якого  Сядрис-тий  уставив  замість  ока  золотій  бабці.  Складається  цей  годинник
уявіть  собі  зі  ста  тридцяти  деталей.  А  золотий  сервіз  на  цукровій
піщинці  навіть  не  можна  покласти  на  хустинку,  бо  кавничок  і  бо-кальчики  проваляться  крізь  волокна  тканини  (За  О.  Лань).
*Далебі  —  уживається  в  значенні  вставних  слів:  справді,  дій -сно  і  т.  ін.
**Барельєф  —  скульптурна  прикраса  на  пласких  поверхнях,
що  виступає  над  площиною  фону  менше  ніж  на  половину  своєї
товщини.
  VI.  ДоМАшнє зА в ДАння.
опрацювати теоретичний матеріал §13, виконати вправу №177.

Категорія: Українська мова 11 клас | Додав: uthitel (10.10.2014)
Переглядів: 1852 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: