Уроки № 59–60 Тема. Стилістичне забарвлення значущих частин слова: префіксів і суфіксів. Стилістична синоніміка морфем. - Українська мова 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 10 клас

Уроки № 59–60 Тема. Стилістичне забарвлення значущих частин слова: префіксів і суфіксів. Стилістична синоніміка морфем.
 
Уроки № 59–60
Тема.  Стилістичне  забарвлення  значущих  частин  слова:  префіксів  і  суфіксів.  Стилістична  синоніміка морфем.
Мета:  актуалізувати,  узагальнити  й  систематизувати 
знання  про  способи  творення  слів,  удосконалю ­
вати  вміння  розрізняти  стилістичне  забарвлення 
словотворчих  засобів  мови,  визначати  їх  стиліс ­
тичну  функцію;  розвивати  культуру  усного  та 
писемного  мовлення,  збагачувати  словниковий 
запас  школярів;  виховувати  любов  до  рідного 
слова.
обладнання:   підручник, дидактичний матеріал.
Хід  УРоКів
і .   А КТУАлізА ція  опоР ниХ   зн А нь  У чнів
1.   п еревірка  домашнього  завдання.
2.   Бесіда.
—  Що  вивчає словотвір?
—  Що  таке основа слова? Які основи називаються похідними, 
а  які твірними?
—  Яка  морфема  називається  префіксом?  коренем?  суфіксом? 
закінченням?
—  Які способи словотвору ви знаєте?
—  Наведіть  приклади  слів,  що  перейшли  з  однієї  частини 
мови в  іншу. Як   називається такий спосіб творення слів?
іі .   оГ оло Ш ення  Т е М и, М е Т и  й   з А вдА нь  УРо К ів
ііі .   МоТ ивА ція  н А вчА льної  діяльнос Т і  ШКоля Р ів
IV.   с п Р ийняТТ я  й   з А своєння  У чня М и  н А вчА льноГо  МАТ е Р і А л У
1.   Робота  з   підручником.
(Учитель  може  запропонувати  учням  прочитати  теоретичний 
матеріал підручника.)
2.   Розповідь  учителя.
стилістичні функції засобів словотвору
Винятково  важлива  роль  у   вираженні  найрізноманітніших 
лексичних  значень,  які  властиві  словам  і   багатьом  сполученням 
слів,  належить  засобам  словотвору,  особливо  афіксам  (префік ­
сам,  суфіксам,  частково  і  флексіям),  основоскладанню.  Кожен 
словотвірний  афікс  завжди  вагомий  і  функціонально,  бо  надає 
кореневій частині слова із зовнішньою чи нульовою флексією або 
кореневій частині незмінного повнозначного слова чогось нового, 
якоїсь  додаткової  семантики,  а   з  нею  й   певної  експресивності, 
емоційності, порівняйте: дід  — дідусь  — дідуньо  — дідусько  — ді­
дисько  —  дідище  —  дідуган;  білий  —  біліший  —  пребілий  —  бі­
ленький   —  білесенький  —  біловастий  —  білявий  —  найбіліший.
Функції словотвірних засобів мовних одиниць практично реа ­
лізуються у   мовленні всіх носіїв конкретної мови.
Словотвірний  афікс   —  явище  одночасно  і  лексичне,  і  морфо­
логічне,  і   стилістичне,  бо  кожен  суфікс  чи  префікс  завжди  надає 
семантиці  кореневої  (основної,  стрижневої)  частини  слова  або 
зовсім  нового  лексичного  значення  ( пісня  →   пісняр ,   будова  → 
перебудова),  або  значення  тільки  додаткового,  особливого,  яке 
доповнює,  видозмінює  те,  що  виражається  кореневою  частиною 
слова. Словотвірний афікс, як відомо, перетворює структурно не ­
похідне слово в  похідне. Індивідуальність, своєрідність афіксного 
оформлення  слів  залежить  від  їх  частиномовної  належності,  бо 
слова  кожної  окремої  частини  мови  мають  у   певному  обсязі  свою 
неповторну  систему  префіксів  і  суфіксів,  наприклад,  суфікси 
­ анн ­ ,   ­ енн ­ ,   ­ інн ­   належать  до  суфіксів  віддієслівних  іменників 
( кохання,   бажання ,   зіставлення ,   горіння).  Такі  іменники,  бу ­
дучи  семантично  спорідненими  із  близькозвучними  дієсловами 
(кохати ,  бажати ,  зіставляти ,  горіти ),  характерні  здебільшого 
(крім  кохання  і   кохати )  для  книжних  стилів  мови,  особливо 
офіційно­ділового й   наукового, позначають опредмечену дію і  на­
лежать до продуктивних мовних одиниць.
Стилістичні  можливості  словотвору  виявляються  насамперед 
у  синонімії словотвірних афіксів. Одні суфікси використовуються 
для  творення  від  якоїсь  основи  слів  з  відмінними  значеннями: 
воля  —  вільний,   вольовий ,   воліти .  Вони  сприяють  збагаченню 
словникового  складу  мови.  Інші,  приєднуючись  до  якогось  коре ­
ня,  не  змінюють  семантики  слова,  а  вносять  додаткові  відтінки 
означально ­ обставинного  й   експресивного  значення:  кіт   —  ко­
тик, котичок , котяка, котяра , котюга.
Стилістичне значення, функція змінного повнозначного слова 
виражається всією властивою йому формою, яка є   носієм найсут ­
тєвіших для слова якостей   — його лексичного й  граматичних зна­
чень. Словотвірні афікси  — це своєрідні форманти, тобто частини 
слова, з   яких воно утворюється. Ними по ­різному видозмінюється 
семантика  слів,  їх  коренева  частина,  яка  репрезентує  лексичне 
ядро  слова,  котре  міститься  в  більш  чи  менш  розгорнутій  гру­
пі  споріднених  із  ним  слів:  рука  —  руці  —  ручка  —  заручений; 
мова  —  розмова  —  мовний  —  розмовляти  —  замовляти  —  про­
мовляти та ін. Просте повнозначне слово може мати у  своїй осно ­
ві  (частині  слова  без  флексії)  кілька  афіксів,  але  не  більше  п’яти 
префіксів: пере­ штовх­ ува ­ нн­ я ,   с ­ по­ рід­ не­ н ­ ий,   як ­ най ­ все­ до­ з ­
вол ­ен­іш­ий.
Окрема  проблема  в   теорії  і   практиці  словотвору  —  це  пе­
реважаюча  належність  лексем  із  певним  словотвірним  афік ­
сом  до  стилю  мови.  Помітно  усталеної  закономірності  в  цьо ­
му  немає,  бо  тільки  зовсім  обмежена  кількість  суфіксів  ні 
за  яких  умов  не  може  використовуватись  у  певних  жанрах 
конкретного  стилю.  Наприклад,  слова  із  суфіксом  (суфіксами) 
суб’єктивної  оцінки  (пестливості  чи  зневажливості)  не  властиві 
для  офіційно­ ділового  стилю.  Не   характерні  слова  з  такою  екс ­
пресією,  емоційністю  також  і   для  академічно ­ наукового  підсти­
лю (жанру). Натомість суфіксальні слова з  виразною об’єктивно­
суб’єктивною  оцінкою  (ніжності  чи  згрубілості  і  под.)  природні 
й   функціонально  активні  за  багатьох  комунікативних  ситуацій 
у   розмовно­ побутовому  й   художньому  стилях,  принаймні  в  де­
яких  жанрах  цих  стилів,  у   доброзичливому  чи  осудливому  до­
машньому  мовленні  тощо.
Українська  мова  має  дуже  розгалужену  систему  словотвір ­
них  засобів,  особливо  суфіксальних.  Їх   семантичні  можливості 
і   стилістичні  функції  незліченні.  Кожен  окремий  словотвірний 
афікс ­ суфікс  чи  афікс­ префікс   —  це  семантично  й  стилістично 
неповторна, суто індивідуальна мовна одиниця, яка не може бути 
компенсована  й   замінена  жодним  іншим  афіксом,  бо  кожен  із 
них виконує в   структурі слова свою функцію. Наприклад, суфікс 
­ еньк­   комунікативно  зорієнтований  на  вираження  словом  до­
даткового  значення  зменшеності  або  пестливості,  голубливості 
(річенька),  тоді  як  із  суфіксом  ­ищ­  нерідко  пов’язана  експресія, 
емоційність  чогось  або  позитивного  ( веселище ,   видовище,   пере ­
можище),  або  негативного  ( дідище).  Група  слів  із  цим  суфіксом 
може  сприйматися  і  нейтрально: становище ,   пристанище ,   прі­
звище  та ін.
Роль  словотвірного  афікса  щодо  кореневої  частини  слова  за ­
вжди  семантична,  але  нерівноцінна,  бо  в  одних  випадках  суфікс 
чи  префікс  утворює  нову  лексему  (море  —  моряк,  дід   —  прадід), 
а  в  інших  тільки  надає  їй  якогось  значеннєвого  відтінку:  сніг   — 
сніжок,  старий   —  престарий.  Перший  спосіб  словотвору  можна 
вважати  семантичним,  другий  —  напівсемантичним,  бо,  напри­
клад,  слова  автор  і   співавтор ,  друг  —  недруг,  школа   —  школяр, 
учитель  —  учителька  семантично  різні,  а   писати   —  написати, 
ліс  —  лісок  об’єднані  спільністю  семантики:  вони  розрізняють ­
ся  тільки  лексично ­ значеннєвим  відтінком.  Словотвірна  основа 
в   обох  випадках  лексико ­ семантична,  семантична:  до  уваги  бе ­
руть лексичне значення слів і  властиву їм експресію (виражальну 
спроможність та функціональну зорієнтованість), які привносять ­
ся  суфіксом  (суфіксами)  чи  префіксом  (префіксами)  до  кореневої 
частини слова. Залежно від суфікса чи префікса повнозначне сло ­
во  набуває  такої  стилетвірної  якості,  яка  також  визначає  і  його 
належність до певного стилю мови?
V.   зАКР іплення  вивчено Го  МАТ е Р і А л У
1.   Робота  з   підручником.
(Учитель пропонує учням виконати вправи з   підручника.)
2.   Тренувальні  вправи.
1)  Прочитайте.  Скажіть,  яке  значення  має  кожен  суфікс.  Чи 
впливає  суфіксація  на  зміну  лексичного  значення  слова  або 
лише надає емоційно­експресивного забарвлення?
Друкар  —  друкарка;  секретар  —  секретарка  —  секретарша; 
лікар   —  лікарка  —  лікарша;  лектор  —  лекторка  —  лекторша; 
фельдшер   —  фельдшерка;  історик  —  історичка;  мовник  —  мов­
ничка   —  мовниця;  бригадир  —  бригадирка  —  бригадирша;  бух­
галтер — бухгалтерка — бухгалтерша; завуч — завучка; екзамена­
тор  — екзаменаторка — екзаменаторша; доповідач — доповідачка; 
ревізор — ревізорша; касир — касирка — касирша; парашутист — 
парашутистка;  конопляр   —  коноплярка;  льонар  —  льонарка; 
парникар   —  парникарка;  городник  —  городниця;  буряківник  — 
буряківниця;  садівник   —  садівниця;  звірівник  —  звірівниця; 
бджоляр  — бджолярка; рільник  — рільничка; рибник  — рибнич­
ка; тваринник   — тваринниця; голубівник  — голубівниця.
2)  Проаналізуйте  семантичні  особливості  й  згрупуйте  за  харак ­
тером суб’єктивної оцінки суфіксовані іменні форми. З’ясуйте 
їхнє  стилістичне  призначення.  Вкажіть,  чи  можна  за  цими 
формами  і  таким  контекстом  визначити  жанр  творів,  з   яких 
виписані речення.
Ну  сідай  же,—  каже  Ох,—  наймитку,  та  попоїш  трохи.  Ой, 
кумасю  рідненька,  що  я   чула!  Дам  уже  йому  що­небудь  —  от  хоч 
би оце яєчко­зпосочок. Сотвори, служивий, милостинку. Став ко­
пати  Кирик  ямку  на  дитину,  викопав  із  срібними  карбованцями 
кошельчик.  …Забули  ще  один  маленький  грішок  —  то  ваше  ба­
гатство…  Приходить,  а  в  нього  і  млинок,  і  ставок,  і  хозяйствечко 
гарне.  Вибігає  з   хати  дівчинка,  така  гарна,  як  та  квіточка.  Коли 
знову стоїть хата гарна, а  коло неї млин і  ставочок. Дівчинко, го­
лубонько,  обчисть  мене,  оббери  мене,—  я  тобі  у   великій  пригоді 
стану. Окунець, окунець, повернись до мене головою, побалакаєм 
з  тобою! А  далі підманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем 
карточка. 
(нар. творч.)
3)  Спишіть  речення.  Підкресліть  префіксальні  словоформи. 
Охарактеризуйте  їхні  семантичні  властивості  та  стилістичні 
функції.
Відгриміло  грозою,  відблискало,  Розлилося  в   гаряче  про ­
міння   —  і  над  сивими  обелісками  Молоде  піднялось  покоління. 
(А.  Малишко)
Шепоче  розмова  Залізнякова,  Скасований  Гонта  збирається 
в  мандри,  Дзвенять  під  копитом  залізні  підкови,  мов  залізні  тро ­
янди. (А.  Малишко)
Пронісся  вітер  над  гримучим  дахом,  Застугонів,  Задеренчав, 
затих, І   лиш луна повільним, довгим змахом Пішла по всіх маєт ­
ностях царських. (М.  Бажан)
Зазиміло, засніжило в   полі. Свище вітер, шляхи замело. Чор ­
ний ворон злітає поволі, Ледве ­ледве здіймає крило. ( М.  Братан )
Роздзюрчалося  навколо,  Розспівалася  весна,  Стали  верби 
в  дружнє коло, І  пішла ставком луна. ( І.  Муратов)
В зачарованій млі на ріллі Розверсталася сива дорога. ( М.  Він­
грановський )
4)  За  приналежністю  до  певного  функціонального  стилю  згру­
пуйте  наведені  слова  (звертаючись  при  потребі  до  словників). 
Поясніть  значення  і  визначте  стилістичний  колорит,  який 
291
вони  можуть  створювати  в  тексті.  Вкажіть,  які  з  наведених 
слів  входять  до  складу  стійких  словосполучень.  Назвіть  ці 
словосполучення  і  введіть  їх  у   самостійно  складені  речення.
Напівфеодальний,  напівхворий,  напівшерстяний,  напівпро ­
летарський,  напівпритомний,  напівофіційний,  напівсерйозно, 
напівсухе  (вино),  напівбог,  напівавтоматичний,  напівграмотний, 
напівдикун, напівголоса;
негреня,  негр,  негритос,  негроїдний,  негроподібний,  негр ­
ський;
недалекоглядний,  недалечкий,  недалекобійний,  дальній,  не ­
дбайлиця, недбайло, недбаха;
недобиток,  недобір,  недоброзичливець,  недобропристойність, 
недоброхіть,  недоброякісний,  недовготривалий,  недовершеність, 
недовиконання,  недовимолот,  недовірок,  недогризок,  недолень ­
ка,  недокрів’я,  недоїмка,  недолугий,  недолюд,  недооцінений,  не ­
допал, недосвід, недоум, недоторканність, недоцільний;
обніманнячко, оббивальчик (оббивач), оббурювання, обвечорі ­
ти, обвинувальний, обвідник(ниця), обеззаражувати, обережнень ­
ко,  обер­ прокурор,  обертальний,  обзнайомлюватися,  обичайка, 
обідранець,  облагозвучити,  облесливість,  облпрофрада,  облямі ­
вочка, обломовщина, обрада ­обрадонька, образок, образотворчий, 
обшеретувати, одинацтво, одноголосно, однократний, оказіональ ­
ний, ойкумена, окрушинка, оксамитка, олеографічний, осьдечки, 
очоловічитися, ощипок;
контрадміральський, контамінований, контррозвідка, контра­
марка, концертмейстер, конячина, конятина, корекція, коронка, 
косарик,  косарка,  крадійка,  кришталик,  кровинка,  кровавник, 
кроманьйонець,  крюйт­камера,  крутько,  кулешка,  кулачок,  ку ­
черик.
3.   п роблемні  завдання  та  запитання.
  y Визначте,  з   якою  метою  у  наведених  реченнях  використано 
утворені різним способом складні слова. Які стилістичні мож ­
ливості  має  основоскладання,  словоскладання  та  подвоєнння 
слів?  Чи  однаковою  мірою  ці  способи  словотворення  можуть 
використовуватись  у  різних  функціональних  стилях?  Відпо­
віді проілюструйте прикладами.
I  втрачено  порівняння  та  міру  Горі,  мовчанню,  барві,  висоті. 
В   легенду  ми,  принишклі,  потай  миру  Ввіходимо,  довірившись 
путі. ( М.  Бажан)
I  він  хвилюється.  Солодкозвучна  мова,  Скорившись  розміру 
віршованих дворядь, розколивалася… (М.  Бажан)
292
А я  дурний, не бачивши тебе, цяце, й  разу, Та   й повірив тупо­
рилим твоїм віршомазам. (Т.  Шевченко)
В обличчя вітер свіжий дише, А   ти тривожишся, гориш. I  не­
долюблене  — любіше, недооцінене  — цінніш. (М.  Братан )
Наче бродить буйнокосим літом, Мружить очі карі і  живі Під 
високим атомним зенітом У   пахучій озелень ­траві. (А.  Малишко)
Сказавши  се,  махнув  рукою,  і   зараз  сам  пішов  з   кімнат  Бун­
дючно­грізною ходою. (І.  Котляревський)
Тремтять  козацькі  черепи  в   зовиці,  Звуть ­кличуть  ноги  свої, 
руки  і  шаблі,  I   коней  кличуть,  порох  і  сулиці,  Себе  —  живих  — 
звуть ­кличуть із землі. ( М.  Вінграновський)
Усім тут буде місце і   привіт. Хліб­сіль, вода і  світанковий світ, 
Шовки небес і  сині очі квітня. (А.  Малишко)
За  селом  на  вечірній  дорозі  У  промінні  осіннього  сонця  Я  зу­
стрів своїх батька ­матір. (М.  Вінграновський)
Двожильні  руки  пнуться  на  труди:  Чи  яр­ пшеницю  сіяти 
в  ряди, Внучат зі школи стрінути привітом. (А.  Малишко)
VI.  п ід Б и ТТ я  підсУМК ів  УРо К ів
  Гра  «Хто  більше  та  швидше».
(Завдання однакове для кожного ряду.)
  y Складіть словотвірні гнізда до слів сад , вода , рука .
VII.  д о МАШнє  зА вдА ння
1.   Вивчити теоретичний матеріал (за підручником).
2.   Виконати вправу з  підручника (на вибір учителя).
3.   Завдання для груп.
1 ­ ш а   г р у п а  — уважно прочитати рекламну продукцію, 
якщо там трапляться помилки, проаналізувати їх.
2 ­ г а   г р у п а   —  записати  з  телевізора  чи  радіо  на  дикто­
фон приклади неправильного мовлення.
3 ­ т я   г р у п а   — виписати найпоширеніші помилкові мов­
ні штампи.
Категорія: Українська мова 10 клас | Додав: uthitel (09.04.2014)
Переглядів: 5505 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: