Уроки № 37–38 Тема. Просторічні та діалектні слова, їх стилістичні функції. - Українська мова 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 10 клас

Уроки № 37–38 Тема. Просторічні та діалектні слова, їх стилістичні функції.
Уроки № 37–38
Тема. Просторічні та діалектні слова, їх стилістичні
функції.
Мета: актуалізувати, узагальнити та систематизувати
знання учнів з теми «Просторічні та діалектні
слова, їх стилістичні функції»; розвивати вміння
аналізувати, порівнювати, узагальнювати мовні
явища; збагачувати словниковий запас школя ­
рів; виховувати мовний смак.
обладнання: підручник, дидактичний матеріал.
Хід УРоКів
і . А КТУАлізА ція опоР ниХ зн А нь У чнів
1. п еревірка домашнього завдання.
2. Бесіда.
— Які групи слів належать до специфічно побутової лек­
сики?
— Яка лексика називається розмовною, в яких стилях і з якою
метою вона використовується?
— Яку стилістичну роль виконує специфічно побутова лек­
сика?
іі . оГ оло Ш ення Т е М и, М е Т и й з А вдА нь УРо К ів
ііі . МоТ ивА ція н А вчА льної діяльнос Т і ШКоля Р ів
IV. с п Р ийня ТТ я й з А своєння У чняМ и нА вчА льно Г о матеріалу
1. Робота з підручником.
(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний
матеріал підручника.)
2. Розповідь учителя.
Просторічна лексика об’єднує слова, що вживаються за обста ­
вин невимушеної, переважно побутової розмови:
1) нелітературні, наприклад: тудою, сюдою , ма , тута , не­
вдобно;
2) слова, яким властивий відтінок зниженості, згрубілості,
фамільярності чи якесь інше негативне забарвлення, на­приклад: читалка (читальний зал), вечірка (вечірня газета), академка (академічна відпустка), роботяга, шантра ­
па тощо.
Просторіччя мають широку соціальну основу і функціонують
переважно в усно­ розмовній мові осіб з низьким рівнем мовної
культури.
Від розмовної лексики просторічні слова відрізняються тим,
що знаходяться на межі літературного вжитку, а то й виходять за
неї. Особливістю сучасного українського просторіччя є наявність
русизмів. У художньому й публіцистичному стилях просторічна
лексика в поєднанні з розмовною, використовується з метою со­
ціальної характеристики персонажів та як засіб творення гумо ­
ристичного ефекту.
діалектизми — це слова, поширення яких обмежується тери­
торією певного наріччя (діалекту). Діалектизми бувають лексич ­
ні, біографічні, семантичні.
Лексичними діалектизмами вважаються слова говору, що
називають поняття, для позначення яких у загальнонародній
мові використовуються інші назви. Найбільше таких слів серед
повнозначних частин мови: бараболя — картопля, когут — пі­
вень, блават — волошка, тайстра — торба, ляскавиця — грім,
банітувати — лаяти, банувати — шкодувати.
Діалектна лексика виділяє найдрібніші деталі явищ, пред ­
метів, реалій навколишньої дійсності. Це дає широкі можли ­
вості в художньому стилі для максимального наближення до
дійсності, для опису життя з усіма його подробицями, відтво­
рення місцевого колориту та типізації характерів представни ­
ків різних суспільних прошарків. Але тут повинна виявляти ­
ся неабияка авторська майстерність, бо лише за такої умови
можна досягти бажаного ефекту. «Коли Іванові минуло сім
літ, він уже дивився на світ інакше. Знав, що на світі панує
нечиста сила, що арідник [злий дух] править усім; що в лі ­
сах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів,
зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз
просить стрічного в танець та роздирає нявки, що живе в лісі
голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях, нявки роз ­
водять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник».
( М. Коцюбинський)
Місцева лексика в художньому творі виправдана лише тоді,
коли вона, по­перше, конче потрібна для кращої, повнішої харак ­
теристики зображуваних осіб, сцен, подій; по­ друге, коли вона
з контексту зрозуміла широким читацьким колам, тобто нічим
не затемнює змісту твору; по­третє, якщо вона вживається з по­
чуттям міри й кількісно не порушує художньо­ естетичних рис
тексту.
Уживаються діалектизми і в публіцистичному стилі, але ко­
ристуватися ними тут треба вміло та обережно. Надуживання
може ускладнити сприймання тексту, а це суперечить основному
призначенню публіцистики — формувати громадську думку. Зде­
більшого в газетах наявні діалектизми, яким немає точних відпо­
відників у літературній мові.
Діалекти є джерелами, що живлять велику ріку нашої мови.
Слова з місцевих говірок збагачують синонімію, особливо на лек ­
сичному рівні.
V. зАКР іплення вивчено Го МАТ е Р і А л У
1. Робота з підручником.
(Учитель пропонує учням виконати вправи з підручника.)
2. Тренувальні вправи.
1) Поясніть, яку функцію в уривку з роману П. Загребельного
«Роксолана» виконують виділені слова. Як контекст допома­
гає розкрити їх значення?
На четвертий день Сулеймана оточували улеми , його колишні
вчителі, наставники його синів… Танцювали кечеки — хлопчики
в жіночому вбранні. Блазні веселили люд. Меддахи розповідали
смішні історії. Карагйозники показували свої вистави про при­
годи витівника Кара ­Гйоза… Борці — пехлевани показували свою
силу. Мамелюки влаштовували кінні ігрища. Увечері засяяли
вогнями півтисячі стамбульських джамій .
2) Знайдіть у поданому уривку просторічну лексику. Схаракте­
ризуйте її, визначте роль у тексті й поясніть вплив на його
колорит.
«Веселий дідок попався»,— роздумував Дорош, уминаючи
смачні бабині пироги.
— Смачні пироги,— прихвалив уголос.
— Їж на здоров’я. Нащот пирогів — моя баба перша на ху­
торі. А ви ж, хлопці, далеченько розігналися? Чи, може, воно
вже й хватить? Якби на моє мнєніє, то так, що вже й хватить.
Мовчиш, командире? Отож і горенько. Ти думаєш, у тебе пер­
шого питаю? Моя хата від боліт крайня, через неї вже, мо,
полк, а, мо, й ціла дивізія таких, як ти. Усе з боліт крадуться.
А я сміюся: чи не відьми болотяні вас там висиджують на ніч?
А самого так і давить обценьками. Моя стара кожного дня два
чавуни борщу варить і дві макітри пирогів пече. Щитай — по­
льова кухня.
— З рідних є хто на війні?
— Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько
тікати було.
(Гр. Тютюнник )
3) До поданих розмовно­ просторічних слів доберіть нейтральні
та, якщо можливо, книжні відповідники.
Дебелий, всякий, протиречивий, деколи, немаловажний, не ­
радивий, міроприємство, відмічати, оторопіти, фальшивка, зави ­
дний, гепнутися, харашо, канєшно, дворняга, багаточисленний,
грузовик, нагрузка, морковний, поставщик, холостяк.
3. Робота з текстом.
y Прочитайте текст. Проаналізуйте його лексичні засоби. Ви ­
пишіть із нього стилістично забарвлену лексику. Схарактери ­
зуйте її.
як розпізнати справжню галичанку?
Справжня галичанка завжди тримає поставу, рухається
плавно, хода її поважна і сповнена власної гідності. Говорить
вона повільно, чітко артикулюючи кожен звук, її мова завжди
вишукана і літературна, від неї Ви можете почути вирази типу,
пардон, на кшталт: «дві слові», «трішки піднесли ціни», «за ­
тамувавши віддих» і под. Вона завжди скаже «церувати шкар ­
петки», але ніколи не скаже «штопати», вона звертатиметься
до Вас «Друже ­ Ольже, Степане, Іване», але в жодному разі не
«Женя, Паша, Стьопа, Андрюха», вона називатиме цитрину
цитриною, а не лимоном, цинамон — цинамоном, а не корицею,
а на файку навряд чи скаже «люлька». Вона радше вживати ­
ме слово «зникомий», аніж «зникаючий»; будуючи речення,
послуговуватиметься конструкціями на зразок «що довше, то
краще» (замість «чим довше, тим гірше»), і ніколи не казатиме
«приймати участь», а лишень «брати». А ще в її мові Ви час ­
тіше почуєте слово «маринарка», аніж «піджак», «тлущ», а не
«жир», «кофер» або «валіза» замість «чемодан», «здецидуйся»
замість «виріши», вона казатиме «ґазета», «ґанок», «ґумка»,
і вона переконуватиме Вас, що так — правильніше. І так воно,
напевно, справді природніше на цьому шматочку якогось напів ­
примарного світу, який так різко відрізняється від тієї України,
що її ми бачимо по телевізору, а також спостерігаємо з вікна по­
тяга, що рухається на Схід, і вже після кількох днів відсутності
починаємо сумніватися: а чи існує він насправді, цей шматочок
землі, де час визначають за дзиґарями, а не за годинниками, і де
старі люди по глибоких селах усе ще не вміють, а діти сучасної
міської інтеліґенції вже не вміють навіть говорити, не кажучи
вже писати по­ російськи, зате важко знайти людину, яка не ро­
зуміла б по­ польськи, не дивилася б польського телебачення, не
читала б польських книг чи, в крайньому випадку, не бувала б
на польському базарі. Услухайтеся в мову дівчини, яка Вам
сподобалася на київському перехресті, кримському пляжі чи
в дніпропетровському потязі, і вже після кількох перших фраз
Ви безпомилково визначите, чи вона галичанка. І не дай Вам
Боже після цього сказати: «Я не поняв»,— чи: «Як дєла?» — чи
навіть просто: «Прівєт». Це назавжди знищить Вас в очах цієї
дівчини, і навіть якщо Ви потім процитуєте їй напам’ять всього
Єсєніна, Пушкіна, Баратинського і Рождєствєнського, ніщо не
допоможе Вам відновити навіки втраченої репутації.
(н. Сняданко )
VI. п ід Б и ТТ я підсУМК ів УРо К ів
V і I. д о МАШнє зА вдА ння
1. Вивчити теоретичний матеріал.
2. Записати 10–15 просторічних слів шкільного вжитку.
3. Використовуючи просторічні та (чи) діалектні слова, на­
писати гумореску або фейлетон на одну з тем шкільного
життя.
Категорія: Українська мова 10 клас | Додав: uthitel (04.01.2014)
Переглядів: 8137 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: