Урок № 51 Тема. Тропи. - Українська мова 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 10 клас

Урок № 51 Тема. Тропи.

Урок № 51 Тема.  Тропи.
Мета:  актуалізувати,  узагальнити  й   систематизува­
ти  знання  учнів  про  тропи;  удосконалювати  на ­
вички  визначати  пряме  та  переносне  значення 
слова,  розпізнавати  тропи  в   тексті  та  доречно  їх 
використовувати  у  власному  мовленні,  текстах 
різних  стилів;  збагачувати  словниковий  запас 
учнів; розвивати культуру мовлення; виховувати 
почуття  колективізму,  відповідальності  за  дору ­
чену справу.
обладнання:   підручник,  картки  для  групової  роботи,  дидак ­
тичний  матеріал,  9   аркушів  ватману,  маркери, 
кнопки або скотч.
Хід  УРоКУ
і .   А КТУАлізА ція  опоР ниХ   зн А нь  У чнів
1.   п еревірка  домашнього  завдання.
2.   Бесіда.
—  Що  таке багатозначність?
—  Як  використовуються  багатозначні  слова  в   науковому 
й  офіційно­діловому стилях?
—  Що  таке пряме значення слова? а  переносне?
—  З якою метою вживаються слова в   переносному значенні?
—  Що  таке троп?
—  Які  художні  засоби  вам  відомі?  Охарактеризуйте  сферу  їх 
уживання.
I і .   оГ оло Ш ення  Т е М и, М е Т и  й   з А вдА нь  УРо КУ
  Формулювання  та  запис  очікуваних  результатів.
(Застосовується інтерактивний метод «Мозковий штурм».)
ііі .   МоТ ивА ція  н А вчА льної  діяльнос Т і  ШКоля Р ів
IV.   с п Р ийня ТТ я  й  з А своєння  У чняМ и  нА вчА льно Г о МАТ е -Р і А л У
1.   Робота  з   підручником.
(Учитель  може  запропонувати  учням  прочитати  теоретичний 
матеріал підручника.)
2.   Робота  в   малих  групах.
  y Завдання для груп: опрацюйте теоретичний матеріал, складіть 
опору (опорний конспект, схему, таблицю, алгоритм тощо).
1 ­ ша група
Слово троп  (гр.  tropos)  запозичене  з   грецької  мови,  де  воно 
означає  «спосіб,  прийом,  манера,  засіб,  характер,  лад,  склад». 
При запозиченні багатозначні слова, як правило, семантично зву­
жуються, тому в   українській мові це «слово, вжите в  переносному 
значенні  для  створення  образності».  Образність   —  передача  за­
гального  поняття  через  конкретний  словесний  образ.  Під  словес ­
ним  образом  розуміємо  використання  слів  у   таких  сполученнях, 
які  дають  можливість  посилити  лексичне  значення  додатковими 
емоційно ­ експресивними  та  оцінними  відтінками.  Елементами 
створення образності, крім переносних значень слів, є  також грама ­
тичні засоби (зокрема, різноманітні префікси, суфікси згрубілості 
та пестливості), алітерація, мелодико­ритмічні особливості тощо.
Тропи використовуються в   усіх сферах мовлення, але розподіл 
їх  між  функціональними  стилями  нерівномірний.  В   офіційно­
діловому  стилі  тропи  здебільшого  не  вживаються,  за  винятком 
окремих  його  жанрів  (таких,  як  святкові  накази  й   розпоряджен­
ня,  дипломатичні  документи,  звіти  про  засідання  парламенту, 
конгреси, мітинги та ін.). Наприклад: «Уперше Україна простяг­
нула свої руки , з  яких упали колоніальні пута, до дітей своїх,  роз­
киданих  по  дальших  і  ближчих  світах.  Навіть  УНР,   чий  досвід 
є  для  нас  повчальним,  свого  часу  не  провела  такого  форуму,  як 
той,  що  відбувся  в  Києві.  На   перший  Конгрес  українців,  які  жи­
вуть у  колишніх республіках СРСР, з’їхалося понад тисячу наших 
сестер і  братів (у тому числі з областей України), глибоко перейня­
тих  ідеєю  українського  відродження,  збереження  національної 
ідентичності,  побудови  могутньої,  вільної  України».  ( Із   газети)
У  науковому  стилі  тропеїчна  образність,  як  правило,  стерта. 
Тропи  представлені  тут  здебільшого  як  компоненти  терміноло ­
гічної  системи.  Для  ілюстрації  можна  навести  кілька  прикладів 
з   ботанічної  термінології  й  номенклатури:  квітколоже,   квіт ­
коніжка,  маточка ,  чашечка ;  зірки ,  петрів  батіг ,  заячі  вушка , 
калачики  лісові   тощо.  Подекуди  до  тропів  удаються  в   науковій 
полеміці  з  реальним  чи  уявним  опонентом,  зокрема  для  підне­
сення престижу вітчизняної науки: «Словників за старі віки було 
у  нас  чимало…  Твори  Лаврентія  Зизанія,  Мелетія  Смотрицького 
та  Памва  Беринди  виразно  свідчать  про  велику  філологічну  осві ­
ту  їх  авторів.  У   той  же  час  у  Києві  постає  велике  наукове  вогни­
ще  —  славна  Могилянська  академія,  і  до  нас  у   науку  посилають 
своїх  кращих  синів  усі  православні  слов’янські  і   неслов’янські 
землі   —  їдуть  серби,  болгари,  їдуть  румуни,  їдуть  з  Москви.  Зна­
чення Академії було незмірним, бо вона пробуджувала культурні 
й  наукові поривання. Такою вона була в   XVII  віці, такою ж   оста­
лась і   в віці XVIIІ,  коли вона притягувала до себе всіх, хто шукав 
науку». (І.  Огієнко)
У  публіцистичному  стилі  тропи  використовуються  набагато 
ширше.  Але  з  огляду  на  основну  рису  цього  стилю   —  взаємну 
врівноваженість  логізації  викладу  з  емоційно ­ експресивним  за­
барвленням   — образність тут не може бути занадто яскрава, вона 
здебільшого  оцінна.  Надмірна  образність  затьмарює  логічний 
елемент, відсуває його на задній план, а  це спричинює зменшення 
впливовості публіцистичного виступу.
Основне  поле  поширення  тропів,  використання  їх  як  засо ­
бу  образності   —  тексти  красного  письменництва.  У  художньо ­
белетристичному  стилі  тропи  сприяють  більшій  дохідливості 
тексту  (як  в  офіційно­ діловому),  увиразнюють  і   впорядковують 
виклад,  посилюють  його  переконливість  (як  у   науковому),  за­
безпечують  впливовість  матеріалу,  даючи  йому  оцінку  (як  у  пу­
бліцистичному).  Та  основна  функція  тропів  у  мові  художніх 
творів  —  зображальна,  естетична.  (Ці  функції  представлені 
й  у  публіцистиці, але значно меншою мірою.)
2 ­ га група
Порівняння  — це троп, побудований на зіставленні двох явищ, 
предметів, фактів для пояснення одного з  них за допомогою іншо­
го.  Стилістична  роль  порівнянь  полягає  у  виділенні  певної  осо­
бливості  предмета  чи  явища,  яка  виступає  дуже  яскраво  в   того 
предмета, з  яким порівнюється дане явище. Порівнюватися може 
все  —  живе  й  неживе,  фізичне  й  психічне,  конкретне  й  абстрак ­
тне.  Наприклад:  «Загальне  визнання   —  це  не  задоволення  чес­
толюбства.  Це  природна  потреба  письменників,  що  пишуть  для 
народу.  Це,  коли  хочете,  частина  творчого  процесу. Дитячій  лі­
тературі,  мов  дитині ,  дали  пряник   —  "найкраща  в  світі”,  а   ди­
тині потрібний не пряник, а   вітамін росту». (Із   газети); «Низько 
в  небі стримить, як золотий серп , пізній місяць… Через його спотикаються хмаринки, прудкі й  ворухливі, як рибки. Біжать вони 
кудись  отарами  й  табунами,  розгойдуючи  по  землі  хвостатими 
тінями». ( С.  Васильченко)
Я  — перехожий скелястих плаїв, 
Де  хмарами піниться висота,  
Стократною величчю Гімалаїв 
Шоломиться в  небо моя мета.
(О.  Булига)
Ми  з тобою   — як море і  небо, 
І далекі й   близькі водночас,  
Нам зустрітись на обрії треба. 
Але обрій тікає від нас.
(Ліна Костенко)
В усній народній творчості поширені заперечні порівняння:
Чи  я в  лузі не калина була? 
Чи  я в  лузі не червона була?
(нар. пісня )
Ой  у святую неділеньку  
Рано­пораненьку  
Не  сизії тумани уставали, 
Не  буйнії вітри повівали,  
Не  чорнії хмари наступали,  
Не  дрібнії дощі накрапали,  
Коли три брати із города Азова, 
З турецької бусурменської  
Великої неволі утікали…
(Іст . пісня «Три брати азовські» )
Такий вид порівнянь під впливом фольклору використовуєть ­
ся й   у художньому стилі, зокрема в  поетичних жанрах:
Чи  не кобзи і   цимбали 
Вам озвуться над світами?  
Пісню шаблями рубали, 
Плюндрували копитами. 
Вже й   від бранок тільки шмаття,  
А вона все лине й  лине,  
Ніби кара і  прокляття — 
Біла туга України. 
…Не  туман вставав із зілля, 
Не  сичі вночі кричали,—  
Серед степу з  божевілля 
Землю їли яничари.
(Б.  Мозолевський)
Активно  вживаються  порівняння  і   в  розмовному  стилі. 
Як  правило,  вони  тут  оцінні,  в   чому  можна  переконатися,  озна ­
йомившись  із  відтворенням  розмовної  мови  в  художньому  стилі: 
«Хлопці  трохи  помовчали,  але  перегодя  знов  почали  балакати 
спершу тихо, а  далі все голосніше, а  потім зовсім голосно.
—  Карпе!  —  тихо  почав  Лаврін,  дуже  охочий  до  гарних  ді­
вчат.— Скажи­бо, кого ти будеш сватать?
—  Ат! Одчепись од мене,— тихо промовив Карпо.
—  Сватай  Олену  Головківну.  Олена кругла,  як  цибулька ,  по ­
вновида ,  як  повний  місяць ;  в  неї  щоки  мов  яблука,  зуби ,  як  біла 
ріпа,  коса ,  як  праник ,  сама  дівка  здорова ,  як  тур :  як  іде,  то  під 
нею земля аж стугонить».
3 ­ тя група
е пітет  (гр.  epitheton)   —  слово,  що  образно  означає  предмет 
або  дію,  підкреслює  характерну  властивість  певного  явища  чи 
поняття.  Стилістична  функція  епітетів  полягає  в  тому,  що  вони 
дають  змогу  показати  предмет  зображення  з   несподіваного  боку, 
індивідуалізують  якусь  ознаку,  викликають  певне  ставлення  до 
зображуваного.  Наприклад:  «Я  дивлюся  на  наше велелюдне  зі­
брання,  і  на  душі  світло  та  радісно,  як  то  не  часто  буває,  коли 
здійснюється, нарешті,  давня й   велика мрія  всього життя. Та   вод ­
ночас не полишає й  присмак ще і  якоїсь сумоти: і   чому ж  бо саме 
нам,  українцям,  національне  єднання  віддаровується  долею  так 
нечасто,  навіть  не  кожному  з  наших  поколінь?  Кому  завдячуємо 
цим   — безликій,  невблаганній  силі  під  назвою  Історія  чи  таки  ж 
і  самим  собі?»  (І.  Драч);  «Як  приємно  буде  зняти  мокре  взуття, 
сісти на лаві, простягши натруджені ноги,  й   закурити! На  цьому, 
власне, й  кінчилася для Лебединського справжня насолода від по­
лювання, бо далі, навіть перед Москаликом, цим напіврибалкою, 
напівхліборобом,  що  нишком  пострілює  і  дичину  з  шомполки, 
треба  було  матися  на  обачності,  стерегтися  сказати  зайве необе­
режне слово ». (Б.  Антоненко­Давидович);
Тоді ж 
камінною міццю наллється 
на Святоюрській бароковій скелі 
Кінь і   Верхівець. 
У язик зла 
впевнено вцілить твердий спис — 
рука нашої землі,—  
вознесена над падоллям сліз. 
Звідси, з  тріумфальної висоти, 
манливі обрії розбігатимуться,  
як кола на плесі, 
Повернемося до себе, 
сліпі і   погублені, 
діткнувши пальцями всіх ран,  
увіруємо в  себе — 
у  незнищимий Дух.
(І.  Калинець)
4 ­ та група
м етафора  (гр.  metaphora)  —  троп,  побудований  на  вживан­
ні  слів  у  переносному  значенні  на  основі  подібності  за  кольо ­
ром,  формою,  призначенням.  Ми  часто  використовуємо  слова 
й   словосполучення,  абстрагуючись  від  їхньої  метафоричності. 
Наприклад, вушко  голки,  язик  полум’я ,  наріжний  камінь   (осно ­
ва,  найважливіша  частина  чогось),  перша  ластівка  (ознака  по ­
яви  чогось).  Це   так  звані  стерті  метафори,  які  є  вже  не  засобом 
створення  образності,  а  джерелом  виникнення  нових  лексич ­
них  значень,  тобто  одним  із  чинників  розвитку  багатозначності. 
Є   метафори  теж  загальномовні,  але  такі,  що  не  втратили  своєї 
образності,  емоційності:  го 5лубе,   лебідонько ,   пташечко ,   соколе . 
Вони  —  надбання  народно­поетичного  мовлення.  Але  власне  об­
разні  засоби  —  випадки  нової,  оригінальної  метафоризації,  так 
звані  індивідуальні  авторські  метафори.  Вони  часто  використо ­
вуються  в   публіцистиці,  ще  частіше   —  в  красному  письменстві. 
Наприклад:  «Чоловік  так  і  живе, затиснутий  бідою  в  лещата . 
Шість  фронтових  операцій  і  три  після  війни!  Найскладніша   — 
в  шістдесят  дев’ятому,  коли  на  Лося  медицина  рукою  махнула. 
Та  що  медицина!  Навіть  рідна  жінка  відцуралась,  вважаючи 
чоловіка  покійником,  і  повіялася  з   іншим.  Теж  треба  пережити! 
Вистояти  на  одній  нозі,  не  зламатися,  не  дати  життю  скрутити 
себе  в   баранячий  ріг ».  ( С .   Колесник);  «Полохливий  заєць,  при ­
чаївшись  під  кущем,  пригина  вуха,  витріща  очі  й   немов  порина 
ввесь у  море лісових звуків». (М.  Коцюбинський)
Особливо  виразними  стають  стилістичні  можливості  метафо ­
ри,  коли  вона  виступає  в  поєднанні  з   іншими  тропами,  зокрема 
з  порівняннями:
Там, у  степу, схрестилися дороги, 
немов у  ґерці дикому мечі , 
І час невпинний, стиснувши остроги, 
Над ними чвалить вранці і  вночі.  
Мовчать над ними голубі хорали, 
У травах стежка свище, мов батіг. 
О,  скільки доль навіки розрубали 
Мечі прадавніх схрещених доріг! 
Ми  ще йдемо. Ти  щось мені говориш. 
Твоя краса цвіте в   моїх очах. 
Але скажи: чи ти зі мною поруч 
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
(В.  Симоненко)
Метафоричний вислів  мечі прадавніх схрещених доріг увираз ­
нюється на тлі порівняння з   тим самим стрижневим словом  — не­
мов у  ґерці дикому мечі .
5 ­ та група
м етонімія  (гр.  metonymia)  —  це  троп,  побудований  на  пере­
несенні  значення  за  суміжністю,  тобто  на  основі  тісного  внут­
рішнього  чи  зовнішнього  зв’язку  між  поняттями,  що  зістав ­
ляються.  Зв’язок  цей  може  бути  між  автором  та  його  твором 
( читати  Шевченка );  між  дією  і   знаряддям  дії  ( усе  пішло  під 
ніж );  між  посудиною  і   вмістом  ( хоч  відро  випий);  між  предме­
том  і   матеріалом  (ходити  в   золоті  та  діамантах);  між  місце­
вістю  і  людьми,  які  в  ній  перебувають  ( місто  спить).  У   публі ­
цистичному  стилі  найчастіше  вживаються  метонімії  останнього 
типу:  «Тегеран  і  Багдад  обмінялися  різкими  нотами  протесту»; 
«Чи  може  Європа  спати  спокійно?»;  «Київ  вітає  учасників  кон­
гресу  українців».  У  художній  літературі  широко  використову­
ються  метонімії  всіх  типів:
Петербурзьким шляхом, по коліна  
Грузнучи в  заметах, боса  йшла  
Зморена, полатана Вкраїна , 
Муку притуливши до чола.
(І.  Драч)
«Матушка випила  півчарки  й  налила  Балабусі;  Балабуха  ви­
хилив  чарку  до  дна  й   укинув  у  рот  одразу  півпирога».  ( І. Нечуй­
Левицький)
6 ­ та група
синекдоха  (гр.  synekdoche)   —  троп,  побудований  на  кількіс­
ній заміні: однина вживається замість множини, частина замість 
цілого, видова назва замість родової: «Скажемо відверто, не кож ­
ного дня вчитель замислюється над тим, як розмовляти з  дітьми, 
як досягти взаєморозуміння. Одні педагоги вважають єдино мож ­
ливим  повчальний  тон:  мовляв,  коли  це учень ,  то  він  мусить  нас 
поважати, слухати, боятися. В   інших будь ­яка провина викликає 
різкий  осуд,  численні  нарікання,  принизливі  для  школяра ко­
ментарі.  Є  й  учитель­ «демократ»,  який,  щоб  досягти  певного 
контакту,  розмовляє  запобігливо,  зі  зменшено­пестливими  слів­
цями». (Із   газети);
Буде бите  
Царями сіянеє жито! 
А люде виростуть. Умруть  
Ще  незачатії царята…  
І на оновленій землі  
Врага не буде, супостата , 
А буде син і  буде мати, 
І будуть люде на землі.
(Т.  Шевченко)
7 ­ ма група
Персоніфікація  (лат.  persona   —  особа  та  facio  —  роблю)  — 
троп,  побудований  на  наділенні  предметів,  явищ  природи  та  аб ­
страктних  понять  рисами  людини: «Юність  ішла  демонструвати 
відданість  незалежній  Україні».  ( Із   газети );  « н овини  поспіша­
ють, набігаючи  одна на одну» . ( Із   газети);
Ходила яблуня і  стукала у   вікна;  
Бульдозер до кінця не викорчував сад.  
І яблуня одна, нікому не підзвітна, 
Хазяїна свого шукала навздогад. 
Та  так і  не знайшла, було багато вікон. 
Доми все кам’яні і  вікна все чужі. 
І яблуня одна стояла серед віхол. 
Залізний пес гарчав у  гаражі.
(Ліна Костенко)
8 ­ ма група
Гіпербола   (гр.  hyperbole)   —  троп,  в  основі  якого  лежить  під ­
креслене  перебільшення  розмірів,  рис,  характеристик,  ознак 
предмета чи явища. Протилежний гіперболі троп  — літота (грец. 
litotes). У   публіцистичному стилі ці тропи використовуються для 
загострення  уваги,  пожвавлення  викладу:  «Промінь  недавньої 
радості  перемоги  ще  не  встиг  висушити океан  горя  й  сліз   трива­
лої  війни»;  «Реальність  нинішнього  становища  така,  що  існує 
приблизна  рівність  у  воєнній  галузі,  достатня  для  забезпечення 
оборони.  І  це  визнають  обидві  сторони.  Але  наявна  рівновага 
військової  могутності  перебуває  десь  на  рівні  Монблану.  Справа 
йде до того, що незабаром вона може досягти ще більшої висоти». 
(Із   газети)  У   художньому  стилі  гіпербола  й   літота  використову­
ються здебільшого не в  чистому вигляді, а  як складники епітетів, 
метафор,  порівнянь:  «Дивно  побудований  наш  світ…  Той  має  чу­
дового кухаря, але, на жаль, такий маленький рот, що більш як 
два шматочки не може пропустити; інший має рот завбільшки 
з  арку головного штабу , та ба, мусить задовольнятися якимсь ні­
мецьким обідом із картоплі». ( М.  Гоголь)
9 ­ та група
а легорія   (гр.  allegoria)  являє  собою  втілення  абстрактного 
поняття  в  конкретному  образі:  хитрість   —  лисиця, підступ­
ність   — змія, впертість  — осел тощо. Це  загальномовні алегорії, 
які  використовуються  в  художньому  стилі  й  публіцистиці.  На ­
приклад:  «Як   може  Кувейт  не  мати  проблем?  Коли слон  навалю ­
ється на мурашку, то цілком зрозуміло, що в  мурашки виникають 
деякі проблеми. Така підступна мораль загарбництва щодо нашої 
країни».  ( Із   газети)  У   художньому  стилі  алегорія  може  бути  ін­
дивідуальною.  Наприклад,  в  одному  з  віршів  Ліни  Костенко  вті­
ленням незворушності, вічного спокою виступає степова скіфська 
баба:
Ти  звикла  — коні, гаківниці, стріли, 
зрадецькі хани з  профілем шулік…  
Ти  це забудь. Усе це застаріле, 
Поглянь навколо. Це  — двадцятий вік. 
А ти стоїш. Звітрілі коси й  руки.  
Скришились плечі  — може, скажеш, ні? 
Були б  у тебе кам’яні онуки. 
Ти  розумієш, бабо? Кам’яні! 
Ото   — літак, а  не якась дараба.  
Це  все  — прогрес. А  ти стара, як світ…  
Сміється баба, клята  скіфська баба , 
Сміється, ухопившись за живіт.
3.   п резентація  результатів  групової  роботи.
V.   зАКР іплення  вивчено Го  МАТ е Р і А л У
1.   Робота  з   підручником.
(Учитель  може  запропонувати  учням  виконати  вправи  з  під­
ручника.)
2.   Тренувальні  вправи.
1)  Прочитайте  вірш.  Випишіть  метафоричні  та  метонімічні  сло ­
восполучення. Як   вони впливають на образність тексту?
Надходить дощ. Шумлять бліді берези… 
Рвуть блискавиці сірих хмар рядно… 
А дужий грім зустрів такі дієзи, 
Що  злякано дзвенить вікно!
Тікає день. Скриплять вози на греблі…  
Під чередою стогне оболонь… 
І раптом шріт   — дрібні перлові краплі… 
І знову вітер, гуркіт і   огонь.
І вже туман пливе, бреде над полем,  
Щоб за хвилину сонцем розцвісти, 
Щоб навіть я  з надією та болем  
Твої старі перечитав листи!
(Є.  Плужник)
2)  Перепишіть текст, вставляючи замість крапок пропущені сло ­
ва.  Поясніть,  як  від  цього  змінилося  висловлювання.  Обґрун ­
туйте стилістичну роль епітетів, дібраних автором.
На  воді лежали … листки латаття, а   поміж них жовтіли голів­
ки лілей. Ці   … цяточки чомусь здавалися тут зайвими. …, якийсь 
… і  … колір не пасував до … плеса й  … зелені, що була навколо.
І  раптом  я  побачив  серед  …  одну  …  лілею.  Вона  не  стирчала, 
як  її  …  сусідки,  а   вільно  лежала  на  воді.  Її  …  черенці  були  як  …, 
…  руки,  що  обережно  й  турботливо  тримали  вінчик  …  пелюсток. 
Кожна  пелюсточка  була  окремо  від  інших,  але  всі  разом  вони 
утворювали таку … гармонію форм і   фарб, що не можна було віді ­
рвати  очей.  Ця  …  лілея  була  немов  …  зірочка  в  …  небі,  немов  … 
обличчя серед інших … тобі облич.
Д о в і д к а.  Широкі,  жовті,  жовтий,  восковий,  мертвий,  голу ­
бого,  буйної,  жовтих,  білу,  темно ­ зелені,  зелені,  ласкаві,  добрі, 
білих, дивовижну, біла, ясна, синьому, миле, байдужих.
3)  Знайдіть  у  поданих  реченнях  порівняння.  Визначте  їх  різно­
вид і  поясніть його стилістичну роль.
Не  хмара  сонце  заступила,  Не  вихор  порохом  вертить,  Не  га ­
лич  чорна  поле  вкрила,  Не   буйний  вітер  се  шумить:  Се   військо 
йде всіма шляхами, Се  ратне брязкотить збруями, В  Ардею­город 
поспіша.  Стовп  пороху  під  небо  в’ється,  Сама  земля,  здається, 
гнеться. ( І.  Котляревський)
Не  чорна хмара з   синього моря наступала, то виступала Мотря 
з  Карпом з­за своєї хати до тину. Не   сиза хмара над дібровою вста­
вала,  то  наближалася  до  тину  стара  видроока  Кайдашиха,  а   за 
нею вибігла з  хати Мелашка з   Лавріном, а  за ними повибігали всі 
діти.  Дві  сім’ї,  як  дві  чорні  хмари,  наближались  одна  до  другої, 
сумно й   понуро. (І. нечуй­Левицький)
Не  злато, ливан і   смирну Приносять троє царів  — Весняну ра­
дість незмірну Віщує сонячний спів; І  навіть дано Орфею Не  слова 
летючий дим — Всевладну силу, щоб нею І камінь зробить живим! 
(П.  Филипович)
Не  поет  — бо це ж  до болю мало, Не  трибун  — бо це лиш рупор 
мас,  І   вже  менш  за  все  —  «Кобзар  Тарас»  —  Він,  ким  зайнялось 
і   запалало.  Скорше   —  бунт  буйни5х  майбутніх  рас,  Полум’я,  на 
котрім тьма розтала, Вибух крові, що зарокотала, Карою за довгу 
ніч образ. (Є.  Маланюк)
Не  хмара  вставала  низько  над  степом,  не  дикий  табун  розме­
тався  копитно,  то  в   тьмі  нічній  хижаком  підкрадались  сармати. 
(Л.  Любченко)
Я  відчув,  що  зараз  може  вдатися  до  тортур.  Не  дружина  — 
прямий нащадок іспанської інквізиції. ( О.  Чорногуз)
4)  Прочитайте  текст.  Визначте  засоби  створення  образності. 
З’ясуйте, яке місце серед них посідають тропи.
Височенна,  чотириярусна  тайга,  буйна  й  непролазна,  як  аф­
риканський праліс, стояла навколо зачарована. Не   шелесне лист, 
не  ворухнеться  гілка.  Сорокаметрові  кедри,  випередивши  всіх 
у  змаганні  до  сонця,  вигнались  рудими,  голими  стовбурами  з  до­
лішнього хаосу геть, десь під небо і  заступили його кронами. Там 
по  них  ходило  сонце  і  пливли  над  ними  білі  хмари.  Слідком  за 
кедрами  пнулися  велетенські  осики  та  інші  листаті  гіганти,  що, 
бувши  нижчі  за  кедри,  творили  другий  ярус.  Потім  височенна 
ліщина  колючого  горіха,  ялини,  де­не­де  берізки,  берестина,  че­
ремха, перевиті ліанами дикого винограду та в’юнків, ішли вгору 
третім  ярусом.  А  внизу   —  в  четвертому  ярусі  —  суцільний  хаос. 
Місцями  густа,  мов  щітка,  звичайна  ліщина,  височенні  трави 
і  бур’яни. Повалені вздовж і  впоперек дерева, мов велетні на полі 
бою, потрухлі і  ще непотрухлі, одні зі скрізними дірами­дуплами, 
як  жерла  небувалих  гармат,  другі  вивернуті  з   усією  системою 
коріння,  що  тримали  його  руба,  як  стіни  або  як  велетенські  при ­
горщі зі стиснутими межи пальцями камінням і   землею. 
(І.  Багряний)
VI.  п ід Б и ТТ я  підсУМК ів  УРо КУ
1.   Бесіда.
—  Схарактеризуйте систему тропів.
—  Що  таке метафора? Назвіть її види.
—  Дайте визначення метонімії.
—  Чим  характеризується  порівняння?  Якими  ознаками  воно 
відрізняється від метафори?
2.   Робота  в   парах.
  y Використовуючи тропи, напишіть і  виразно прочитайте вітан­
ня з   Днем народження мами чи тата.
VII.  д о МАШнє  зА вдА ння
1.   Вивчити теоретичний матеріал.
2.   Вибрати  з   газет  приклади  використання  метафор  і   метоні­
мій. Пояснити їх стилістичні функції у  мові преси.
3.   Виконати вправу з  підручника (на вибір учителя).
Категорія: Українська мова 10 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 4539 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: