Урок № 48 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Складання тез до публіцистичної статті. - Українська мова 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 10 клас

Урок № 48 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Складання тез до публіцистичної статті.

Урок № 48
Тема.  Розвиток  зв’язного  мовлення.  Складання  тез  до публіцистичної статті.
Мета:  удосконалювати  вміння  фіксувати  висловлю ­
вання  різних  стилів  та  жанрів  мовлення  взагалі 
й  складати  тези  до  статті  публіцистичного  стилю 
зокрема;  розвивати  культуру  мовлення,  збагачу ­
вати  словниковий  запас,  розширювати  кругозір, 
виховувати толерантність, взаємоповагу.
обладнання:   підручник, роздруківки статей.
Хід  УРоКУ
I.   А КТУАлізА ція  опоР ниХ   зн А нь  У чнів
1.   Бесіда.
—  Що  передають тези?
—  Які є  види тезування?
—  Сформулюйте основні вимоги до складання тез.
2.   з авдання  учням.
—  Напишіть,  чим  відрізняється  конспект  від  тез,  використо­
вуючи подані конструкції.
А  Конспект  — найкоротша … , а  тези коротко … .
Б  У  конспекті  відображається  у  скороченому  вигляді  … , 
а  тези передають …  .
В  Щоб скласти тези, потрібно … .
II.   оГ оло Ш ення  Т е М и, М е Т и  й   з А вдА нь  УРо КУ
III.  МоТ ивА ція  н А вчА льної  діяльнос Т і  ШКоля Р ів
IV.   о сновний  зМ іс Т   Р о Б оТ и
  Робота  з   текстом.
  y Уважно  прочитайте  текст.  Визначте  його  тему  й  основну  думку;  розділіть  на  смислові  частини.  Складіть  тези  до  публіцис ­
тичної статті.
межа толерантності
Нещодавно  в  Києві  визначено  переможців  конкурсу  «ЗМІ  за 
толерантність  та  консолідацію  українського  суспільства».  Дещо 
раніше гучно відсвяткували міжнародний день толерантності. За ­
сновано  джазовий  фестиваль  «Мистецтво  толерантності».  Що   ж 
це таке?
Якщо  прагнеш  зрозуміти  явище,  то  спершу  поглянь,  з   чого 
воно  почалося.  «Первинно  латинське  слово  tolerantia  означало 
пасивне  терпіння,  добровільне  страждання,  асоціювалось  з  та­
кими  поняттями,  як  біль,  зло»,  —  читаємо  на  сайті  «Простір 
 толерантності».  Тобто  це  коли  нам  щось  не  подобається,  але  ми 
його  до  певного  часу  терпимо.  Наприклад,  коли  хтось  в   автобусі 
надто  голосно  розмовляє.  Пасажирам  неприємно,  але  вони  не 
подають  вигляду  і  починають  дружно  ТЕРПІТИ.  Ця  їхня  толе ­
рантність  триває  доти,  доки  «балакун»  не  переходить  допустиму 
межу.  Тоді  в  людей  уривається  ТЕРПЕЦЬ  і  вони  починають  ак­
тивно реагувати, захищаючи свій емоційний комфорт.
У  науці  навіть  існує  термін  «межа  толерантності»   —  це  умо­
ви,  за  межами  яких  виживання  організму  стає  неможливим. 
Досягнення  такої  межі  створює  стан  «нестерпності».  За  словами 
Умберто  Еко,  «аби  бути  толерантним,  треба  поставити  межу  не­
стерпному».  Тобто  толерантність  —  це  вимушений  стан  диском­
форту. Чим ближче до межі толерантності, тим гірше людина себе 
почуває, тим вища загроза її існуванню.
Психологи звертають увагу, що при толерантності відбувається 
придушення в   собі негативних реакцій без спроб зрозуміти іншо­
го.  Тобто  людина  залишається  при  власних  поглядах,  проявляю ­
чи байдужість до інших. Цим толерантність відрізняється від по ­
ваги. Адже поважати можна лише за щось конкретно­позитивне, 
а  щоб його побачити, потрібна зацікавленість. Натомість заклики 
до  толерантності  не  передбачають  жодної  аргументації,  за   що  ж 
позитивне ми повинні когось терпіти. Терпіть!   — байдуже чому.
Нормальне  суспільство  орієнтує  людей  не  на  вимушене  тер ­
піння  одне  одного,  а   на  взаємну  повагу.  Повага   —  це  велика 
суспільна  вартість.  Чим  більше  людину  поважають,  тим  краще 
їй  живеться.  Це  заохочує  до  самовдосконалення.  Натомість  то­
лерантність  не  передбачає  жодних  стимулів  до  розвитку,  адже 
за  будь ­яких  обставин  до  тебе  ставитимуться  байдуже­терпляче. 
По  суті, це відмова від людяності.
У медицині термін «толерантність» означає повну або частко ­
ву  відсутність  реакції  на  чужорідні  речовини.  Організм  втрачає 
інстинкт  самозбереження  і   стає  байдужим  до  наявних  загроз. 
Це  хвороба.  Однією  з   форм  толерантності  є  «імунний  параліч». 
Натомість  ознакою  здоров’я  є  ІМУНІТЕТ  —  природна  система 
боротьби проти проникнення в   організм усього чужого. Зниження 
імунітету,  тобто  толерантність  до  чужорідного,  несе  смертельні 
загрози.  Повна  втрата  імунітету  називається  «синдром  набутого 
імунодефіциту», скорочено СНІД.   Організм, вражений цією смер ­
тельною хворобою, не здатний чинити опір будь ­якій, навіть незна­
чній  інфекції.  Причиною  загибелі  можуть  стати  навіть  звичайні 
нежить чи подряпина. Тобто СНІД   — це абсолютна толерантність.
З 90­х років медичний термін «толерантність» почали активно 
переносити  на  суспільство.  В   1995  році  генеральною  конферен ­
цією  ЮНЕСКО  була  навіть  прийнята  «Декларація  принципів 
толерантності».  Але  з   якогось  дива  цьому  терміну  надали  проти ­
лежного значення: патологія була представлена як чеснота. Стат ­
тя  1   цього  документа  починається  зі  слів  «Толерантність  означає 
повагу…».  Це   якби  хтось  сказав  «хвороба  означає  здоров’я»  або 
«потворність  означає  красу».  Мимохіть  згадуєш  Оруела  з  його 
«правда   —  це  брехня»,  «незнання  —  сила».  Адже  очевидно,  що 
терпіння  і   повага  —  це  майже  протилежні  поняття:  одне  діло  по­
важати людину, і   зовсім інше — терпіти її.
У  пропаганду  толерантності  вкладаються  величезні  ресурси, 
що  свідчить  про  потужне  матеріальне  забезпечення  її  спонсо­
рів.  Найактивніша  робота  ведеться  з  дітьми  та  молоддю:  сайти, 
конкурси,  література.  Розгортається  мережа  «клубів  толерант ­
ності»  і  дитячих  літніх  «таборів  толерантності».  Засновано 
«Міжнародний  Центр  Толерантності»,  а  голова  його  наглядової 
ради  пропагує  ідеї  толерантності  серед  журналістів  і  філософів. 
У   Києві   —  щити  з  рекламою  толерантності  до  гомосексуалістів 
і   негроїдів.
Один  з  напрямів  роботи  —  просування  моди  на  потворний 
одяг:  так  виховується  толерантність  до  несмаку  і   бруду.  Здава­
лось  би,  що  спільного  між  толерантністю  і,  наприклад,  жіночою 
модою  ходити  з   оголеними  животами?  А  річ  у  тім,  що  ознакою 
жіночої  краси  і,  відповідно,  якісного  генотипу  є   довгі  стрункі 
ноги.  Якщо  ж   пояс  штанів  опустити  нижче  пупа,  то  ноги  вигля­дають значно коротшими. Масове поширення такої моди дозволяє 
коротконогим  не  відрізнятися  від  довгоногих  і  користуватися 
такою   ж самою увагою з  боку чоловіків. Дивно, як цього не розу­
міють красиві жінки. Мало що спотворюють себе, так ще й  страж ­
дають від переохолодження, дістаючи хвороби хребта, нирок і  ді ­
тородних органів.
Інший  напрям  виховання  толерантності  —  просування  моди 
на  пірсинг,  тобто  проколювання  людського  тіла  металевими 
предметами.  Проколюються  носи,  язики,  губи,  шкіра  обличчя 
й   живота,  навіть  статеві  органи.  Прихованою  метою  реклами 
пірсингу,  окрім  банального  заробляння  грошей  на  довірливих 
«лохах», є  психологічне призвичаювання населення до його гря­
дущої  планової  «чіпізації».  Йдеться  про  вживляння  в  людське 
тіло  мікрочіпів  як  електронного  паспорта,  медичної  картки,  фі ­
нансового ідентифікатора, пристрою глобального позиціювання, 
приладу  дистанційного  керування.  Процес   швидко  розгортаєть ­
ся, за ним стоїть потужний бізнес і   державний апарат, що праг ­
не  максимального  контролю  за  населенням.  Імплантація  чіпів 
в   організм  домашніх  тварин  і   худоби  здійснюється  в   США  з 
1987  року.  Наступна  черга   —  за  в’язнями  і  нелегальними  емі ­
грантами,  дітьми  («щоб  не  загубилися»),  хворими  («якщо  за ­
будуть,  чим  їх  лікувати»),  вояками,  працівниками  корпорацій 
і   держустанов  (пропуск­ ідентифікатор).  Заважає  лише  те,  що 
люди  мають  вроджений  страх  перед  проникненням  в  їхнє  тіло 
всього чужорідного. Програми толерантності нейтралізують цей 
природний  захист.
Проникливі  «уми»  вже  давно  намагаються  з’ясувати  справ ­
жню  мету  глобального  просування  світогляду  нереагування  на 
чуже.  Для  позначення  набутої  патологічної  байдужості  до  зо ­
внішніх загроз навіть з’явився термін tolerastia (толерастія). Час ­
тина  дослідників  схиляється  до  думки,  що  пропаганда  толерант ­
ності  —  це  масштабна  спецоперація  з  психологічної  підготовки 
людства  до  грядущого  вторгнення  «чужих».  Щоб  не  спрацював 
природний  захист,  оснований  на  розпізнаванні  «свої ­чужі»,  мак­
симально розширюється «простір толерантності», тобто «діапазон 
терпіння».  Якщо  ж   таки  проявляється  суспільний  імунітет,  то 
апологети  толерастії  тут  же  на  нього  ставлять  клеймо  «ксенофо ­
бії». В  результаті такого комплексного підходу вороже втручання 
починає сприйматися як щось нормальне.
Можна  сперечатися,  хто  вони  ці  «чужі»  —  інопланетяни  чи 
все  ж   таки  земляни.  Безперечно  одне:  вони  вже  серед  нас  і  готу­
ються  до  рішучої  атаки.  Для  людства,  враженого  толерастією, 
вторгнення  «чужих»  буде  катастрофою.  Наша  проблема  в   тому, 
що ми не вважаємо їх чужими. Зате вони, однозначно, вважають 
чужими нас.
(За  І.  Каганцем)
V.   п ід Б и ТТ я  підсУМК ів  УРо КУ
  Творче  завдання.
  y Складіть сенкан до слова «толерантність».
VI.  д о МАШнє  зА вдА ння
1.   Підготувати  матеріал  про  тематичні  виписки  як  вид  запи­
су прочитаного.
2.   Виконати вправу з  підручника (на вибір учителя).
Категорія: Українська мова 10 клас | Додав: uthitel (03.03.2014)
Переглядів: 1789 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: