Урок № 24 Тема. Чергування приголосних звуків. - Українська мова 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 10 клас

Урок № 24 Тема. Чергування приголосних звуків.


Урок № 24
Тема.  Чергування приголосних звуків.
Мета:  актуалізувати,  систематизувати  та  вдосконали ­
ти  знання  десятикласників  про  складні  випадки
чергування  приголосних  звуків;  удосконалювати
вміння  грамотно  писати;  розвивати  орфографіч ­
ну  пильність,  пам’ять,  увагу;  виховувати  повагу
до видатних людей.
обладнання:   підручник, дидактичний матеріал.
Хід  УРоКУ
і .   А КТУАлізА ція  опоР ниХ   зн А нь  У чнів
1.   п еревірка  домашнього  завдання.
2.   Бесіда.
—  Які ви знаєте випадки чергування голосних звуків?
—  Чому відбувається чергування приголосних звуків?
—  Чи  однаково  тлумачаться  поняття  «чергування»  і  «зміни
приголосних»?
іі .   оГ оло Ш ення  Т е М и, М е Т и  й   з А вдА нь  УРо КУ
ііі .   МоТ ивА ція  н А вчА льної  діяльнос Т і  ШКоля Р ів
IV.   с п Р ийня ТТ я  й  з А своєння  У чняМ и  нА вчА льно Г о МАТ е -Р і А л У
1.   Робота  з   підручником.
(Учитель  може  запропонувати  учням  прочитати  теоретичний
матеріал підручника.)
2.   ч итання  з   позначками.
Чергування  приголосних  у  сучасній  українській  мові,  як
і  чергування голосних, пов’язано з  фонетичними змінами, що від­
бувалися в  різні періоди її розвитку.
Найголовніші чергування приголосних такі:
1)  Задньоязикові  фонеми  | к |,  |х |  та  глоткова  |г |  перед  голосною
переднього  ряду  |е|  чергуються  з   |ж|,  |ч|,  |ш|  при  творенні  форм
слів та нових слів:
|г|  — |ж|:  друг  — друже, нога   — ніженька;
|к|  — |ч|:  морок   — морочити, рука   — рученька;
|х|  — |ш|:  пастух   — пастуше, вухо   — вушний.
Це  чергування  виникло  дуже  давно.  Фонеми  | г|,  |к |,  |х |  були
тверді,  перед  голосними  переднього  ряду  | е| ,   |і| ,   |и|   не  могли
пом’якшуватися  і   відповідно  змінилися  на  | ж|,   |ч| ,   |ш| ,  які  були
м’якими. Перед голосними заднього ряду |г| , |к|, |х| збереглися, на ­
приклад:  гарний, колос , хата . Приголосні | ж|, |ч|, |ш| , що виникли
внаслідок  чергування  з  |г| ,  |к| ,  |х| ,  тепер  вживаються  і  перед  голо­
сними заднього ряду, наприклад:  плуг  — плужок, рука   — ручок.
Перед  сучасною  голосною  |и|  в  українській  мові  можуть  вжи ­
ватися як  |г| , |к|, |х|, так і  |ж|, |ч|, |ш |. Пояснюється це походженням
фонеми  |и|:  перед  |и|,  що  походить  з   давнього  | ы|,  фонеми  |г| ,  |к| ,  |х|
зберігаються:  книги , руки , мухи  із [ кни 5гы], [ру5кы], [му5хы], а  перед
|и|,  що  походить  з   давнього  | и|  ( і),  вживаються  фонеми  | ж|,  |ч|,  |ш| :
дружити ,  мочити ,  сушити   із  [дружи5ти],  [ мочи5ти],  [ суши 5ти].
Перед новою |і|, що виникла внаслідок чергування з   |о|, приго ­
лосні | г| , |к|, |х| не змінюються, наприклад: гірко, гілка , кінь , тхір .
Немає  цього  чергування  і  в  словах  іншомовного  походження:
гімн, кефір , хімія  тощо.
2)  Перед голосною переднього ряду |і| приголосна глоткова | г| змі ­
нювалася на передньоязикову |з|, задньоязикова | к|  — на афри­
кату | ц|, задньоязикова | х|  — на передньоязикову |с|. Внаслідок
цього маємо чергування:
|г|  — |з′|:  перемога  — перемозі, друг   — друзі;
|к|  — |ц′|:  річка   — річці, бік   — на боці;
|х|  — |с′|:  муха  — мусі, свекруха   — свекрусі.
Тверді  | г| ,  |к| ,  |х|  при  словозміні  відповідно  перейшли  у   м’які
|з′|,  |ц′|,  |с ′|.  Це   чергування  в  українській  мові  не  лише  збереглося
в   споконвічних  словах,  а   й  поширилося  на  всі  ті,  що  виникли
в   ній  пізніше  або  запозичені  з   інших  мов.  Наприклад:  ліга   —
у  лізі , універмаг  — в  універмазі.
При  словотворенні  чергування  задньоязикових  |к| ,  |х|  та  глот ­
кової  |г|  супроводжується  асиміляцією,  спрощенням  звуків.  Вна ­
слідок цього маємо такі групи приголосних:
|г| , |ж| , |з|  + ськ , ств  — зьк, зтв;
|к| , |ч|, |ц|  + ськ , ств  — цьк, цтв;
|х| , |ш| , |с|  + ськ , ств  — ськ, ств.
Наприклад: Прага  —  празький,   Париж  —  паризький,   ко ­
зак   —  козацький,  ткач  —  ткацький,  чех  —  чеський,  Сиваш   —
сиваський , боягузтво, козацтво .
В  іменниках  жіночого  роду  з   суфіксом  ­ ин­   цей  процес  про­
ходив  дещо  інакше.  Наприклад,  форма н імеччина   утворилась
від  прикметникової  основи:  н імецьк+ин+а   перетворилось  на
німецьчина ,  а  згодом  —  на німеччина ,  тобто  приголосна  основи
|к|  змінилася  на  | ч|,  фонема  |ц|  уподібнилася  | ч|,  у   результаті  чого
виник довгий звук [ ч:].
3)  Давні  чергування  приголосних  фонем  спостерігаються  і  при
дієвідмінюванні дієслів та в   деяких іменниках.
До  таких чергувань належать:
|г|   — |ж|: могти   — можу;
|к|   — |ч|: плакати   — плачу, сікти  — січу;
|х|   — |ш|: колихати  — колишу, сухий  — суша;
|д|   — |sдж| : ходити  — ходжу, садити   — саджу;
|т|   — |ч|: світити   — свічу, летіти  — лечу;
|з|   — |ж|: мазати  — мажу, возити   — вожу;
|с|   — |ш|: косити   — кошу, просити   — прошу;
|зд|   — |жsдж| : їздити   — їжджу;
|ст|   — |шч| (орф.  щ):  пустити   — пущу.
4)  Тверді |д| ,   |т| ,   |з| ,   |с| ,  | sдз|,   |ц| ,   |л| ,   |н| ,   |р|   чергуються  з   відповід­
ними  м’якими  при  словозміні  іменників  та  дієвідмінюванні
дієслів:  коса  — косі, пора   — порі, імена  — імені, база   — базі,
крутити   — кру5тімо, тратити  — трать, манити   — маню,
варити   — варю, колоти   — колю.
5)  В  іменниках  і  дієсловах  губні  чергуються  зі  сполученням
«губний +  л »:
|б|   — |бл|: любити  — люблю, гребти   — гребля;
|в|   — |вл|: ловити   — ловлю, ловля, мовити  — мовлю;
|м|  — |мл|: тямити   — тямлю, диміти   — димлю;
|п|   — |пл|: купити  — купля, спати   — сплю;
|ф|  — |фл|: графити   — графлю.
3.   о бговорення  прочитаного.
V.   зАКР іплення  вивчено Го  МАТ е Р і А л У
1.   Робота  з   підручником.
(Учитель  може  запропонувати  учням  прочитати  теоретичний
матеріал підручника.)
103
2.   Тренувальні  вправи.
1)  Перепишіть  текст,  вставляючи  пропущені  букви.  Знайдіть
і  поясніть усі випадки чергування приголосних. Виділені сло­
ва запишіть фонетичною транскрипцією.
Десь поїзди  швидкі  триво..ать  даль  гу..ками  й   рясніє  далина
копрами,  наче  гай.  Там,  де  я  колись  ходив  з..леними  сте..ками,
там  молодість моя, доне..кий рідний край.
Вітер коли..е билину, сонце в  росинці сія, верби в  воді по колі ­
на. Це  Батьківщина  моя! (В.  Сосюра)
Я  поса..у  при  хаті  ружі,  троянди  і  півонії.  Я   доспіваю  в  сві­
ті  здруж..нім  нескінч..ні  симфонії.  І   пол..чу  за  летом  соколів,
і   дал..ч  переможу,  хвалою  радості   в..сокою  главу  жит..я  про ­
довжу.  Мені  доро..че  слів  співочих,  що  ніби  мовлять  для  ві ­
ків,  т..плінь  очей  ясних  жіночих,  і   цвіт  глодоських  вишняків,
і   все,  що людяне  у  людях,  що  я  шукав,  любив  до  сліз,—  воно
не  в  кам’яних  погруддях ,  а   в  ні..нім  листя..ку  б..різ.  ( Т .   Ма­
сенко )
2)  Поясніть фонетичні зміни в  поданих словах.
Дружний,  височина,  Ольжин,  печений,  на  дорозі,  подрузі,
ходжу, ловлять, важкий,  квітничок, запашний, вранці,  місячень­
ко,  колише,  скошений,  юначе,  пишний,  кричати,  кришити,  на
річці,  в   яблуці,  в  аптеці,  лечу,  пуща,  річ,  мовлять,  гребля,  знай ­
шов, вовк, вузький, птаство.
—  Виконайте повний фонетичний розбір виділених слів.
3)  До  наведених  нижче  слів  доберіть  якнайбільше  споріднених.
З’ясуйте правила чергування приголосних фонем.
Друк,  вік,  рука,  вухо,  вага,  сухий,  крик,  здригатися,  щука,
князь,  їздити,  садити,  латиш,  жінка,  чех,  Гадяч,  Кривий  Ріг,
місто.
3.   с амостійна  робота.
1)  Від  поданих  прикметників  утворіть  іменники  за  допомогою
суфікса  ­ин(а).
Уманський,  одеський,  вінницький,  галицький,  солдатський,
слобожанський,  турецький,  волинський,  луганський,  житомир ­
ський, кріпацький, хмельницький.
2)  Запишіть текст під диктовку.
«…аби люди читали»
Із   словами­ надією,  словами­ проханням  «аби  люди  читали»
звернувся у   1900  році Марко Черемшина до Михайла Павлика  —
на той час редактора львівської радикальної газети «Громадський
голос». Він просив надрукувати свої оповідання. Гонорару не про ­
сив   — «аби люди читали».
Ще  коли  був  учнем  8­ го  класу  гімназії,  надіслав  у   грудні
1895  року  до  чернівецької  газети  «Буковина»  своє  перше  опові ­
дання  «Керманич»  і  тоді  ж  назвав  себе  «буковинським  гуцулом
Марком Черемшиною».
Прагнення  служити  словом  своєму  народові  складало  зміст
життя  молодого  покоління  українських  письменників  кінця
XIX — початку XX століть. Марко Черемшина, Василь Стефаник,
Лесь Мартович у  Галичині, Архип Тесленко, Степан Васильченко
та  інші  на  Східній  Україні  черпали  теми  із  селянського  життя,
ставали  його  моральними  суддями,  досягали,  завдяки  небуден ­
ним талантам і  постійним мистецьким пошукам, вражаючої сили
впливу на читачів і  громадську думку в   цілому.
Дорогу  до  загальноукраїнського  читача  Марко  Черемшина
проклав  швидко.  Окремі  твори  письменника  у  Наддніпрянщині
були  вже  відомі  1897  року  зі  сторінок  львівського  дитячого  жур ­
налу «Дзвінок». Читали їх і   в «Літературно­науковому віснику»,
що  з  1899  року  систематично  друкував  іскрометні  новели  Марка
Черемшини.
(За  В.  Яременком)
VI.  п ід Б и ТТ я  підсУМК ів  УРо КУ
  і нтерактивна  вправа  «Мікрофон».
—  Що  нового ви дізналися на цьому уроці?
V і I.   д о МАШнє  зА вдА ння
1.   Вивчити теоретичний матеріал.
2.   Виконати вправу з  підручника (за вибором учителя).
3.   Скласти  диктант  «Перевір  себе»  на  повторення  вивчених правил.

Категорія: Українська мова 10 клас | Додав: uthitel (18.11.2014)
Переглядів: 4109 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: