Урок № 10 Тема. Контрольна робота. «Практична стилістика та культура мовлення» - Українська мова 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Українська мова 10 клас

Урок № 10 Тема. Контрольна робота. «Практична стилістика та культура мовлення»


Урок № 10
Тема.  Контрольна  робота.  «Практична  стилістика та  культура  мовлення»  (частина  I).  Тестування.
Контрольне читання мовчки.
*
Мета:  з’ясувати  рівень  засвоєння  мовної  теми;  переві ­
рити  вміння  розпізнавати,  аналізувати  та  кла ­
сифікувати  мовні  явища;  розвивати  логічне  мис ­
лення,  пам’ять,  уміння  сприймати  невідомий
текст; виховувати людяність, гуманізм.
обладнання:   тестові  завдання  у  двох  варіантах,  текст  для  чи­
тання  мовчки  з   тестовими  завданнями  до  нього.
Хід  УРоКУ
I.   оГ оло Ш ення  Т е М и, М е Т и  й   з А вдА нь  УРо КУ
II.   МоТ ивА ція  н А вчА льної  діяльнос Т і  ШКоля Р ів
III.  о сновний  зМ іс Т   Р о Б оТ и
1.   в иконання  учнями  тестових  завдань.
вАРіАнТ I
Початковий та середній рівні
(За   кожну правильну відповідь учень отримує 1  бал.)
1.   Стилістика вивчає:
А  типи та стилі мовлення;
  9 Б  стилістичну  диференціацію  мови,  її  функціональні
стилі;
В  літературну мову;
Г  мовні одиниці.
2.   Норма  використання  слова  чи  форми  у  певному  стилі  чи
з  певним стилістичним забарвленням називається:
А  мовною нормою;
Б  літературною нормою;
  9 В  стилістичною нормою;
Г  лексичною нормою.
3.   Не  є підрозділом стилістики:
*  Учитель також може використати видання: В.  Ф. Жовтобрюх. Українська мова.
10 клас. Академічний рівень: Комплексний зошит для контролю знань (для шкіл
з українською мовою навчання).— Х.: Вид ­во «Ранок», 2010.
А  загальна теорія і  практика функціонування мови;
Б  вчення про стилі, жанри і   форми мови;
В  вчення про функції всіх одиниць мови;
  9 Г  вчення про культуру мовлення.
4.   Культура мови  — це:
  9 А  високий  рівень  розвитку  мови,  нормативності,  всі  її
усталені ресурси;
Б  відповідність  індивідуального  мовлення  нормам  даної
мови,  вміння  використовувати  мовні  засоби  в  різних
умовах  спілкування  відповідно  до  мети  й   змісту  мов­
лення;
В  уміння культурно висловлюватися;
Г  знання і  дотримання мовних норм.
5.   Евфонічність  — це:
А  звуконаслідування;
Б  єдинопочаток;
  9 В  милозвучність;
Г  оглушення приголосного в   кінці слова та складу.
6.   Наголос в  українській мові:
А  постійний;
Б  закріплений;
  9 В  вільний та рухомий;
Г  змінний.
7.   Приголосні звуки української мови вимовляються:
А  одзвінчено;
  9 Б  виразно, чітко;
В  оглушено;
Г  пом’якшено.
8.   Укажіть рядок сонорних звуків.
А  Н,  г, р, д, к, л;
Б  ц, й, б, т, р, д;
  9 В  й, н, в, л, м, р;
Г  б, т, м, с, ж, л.
Достатній та високий рівні
(За   кожну правильну відповідь учень отримує 2  бали.)
9.   Відредагуйте речення.
1)   Наведений  далеко  не  повний  список  відомих  учених
ясно  показує,  що  дослідження  проблеми  рекламного
тексту дійсно стає актуальним на наш час.
2)   Щоб  досягти  своєї  мети  освідченій  людині  необхід­
но  володіти  основними  правилами  використання  слів
в  рідній мові.
10. Виконайте стилістичний аналіз тексту.
український соловейко
Ось  що  згадує  одна  із  палких  прихильниць  таланту  Оксани
Петрусенко:  «…Яким  божеством  і  світлом  була  вона  для  нас,
українців,  висланих  сотнями  ешелонів  до  Сибіру.  Як  серед  туги
й  печалі, сліз та образ, жорстокості й  безправ’я, почувши її диво­
вижний  голос  з   чорної  тарілки,  встановленої  у  довгому  коридорі
барака,  куди  загнали  «спецпереселенців»,  наші  батьки  й  матері
кидали  варку  їди,  прання  й   бігли  якнайближче  до  цієї  тарілки,
схопивши  на  руки  й  нас,  «куркульських  виродків».  Припавши
плечем до плеча, завмерши, слухали її пісні. І   ніхто не смів каш ­
лянути,  навіть  найбільш  застуджені,  коли  вона  співала  «Віють
вітри,  віють  буйні…»,  потім  «Стоїть  гора  високая…».  І   неслися
до  людей  невидимі  токи  чогось  величного  й  прекрасного,  буди­
ли  їхні  скам’янілі  від  горя  душі.  Обличчя  оживали,  світлішали,
а  пісні  «Ой   не  світи,  місяченьку…»  вже  самі  підспівували.  А  що
робила  з  нами  іскрометна  «Ґандзя»!..  Вона  вихором  відносила
в  далечінь, до рідної України. Чудовий голос вабив, кликав туди,
до  світла,  до  радості,  пробуджував  у   безправних  рабів  надію,  що
й   вони,  вчорашні  правічні  хлібороби,  перероблені  нелюдською
державою  на  лісорубів  та  лісосплавщиків,  коли ­небудь  побачать
своє рідне блакитне небо, свою землю…».
(М.  Залюбовська)
вАРіАнТ  II
Початковий та середній рівні
(За   кожну правильну відповідь учень отримує 1  бал.)
1.   Різновид  мови,  що  вживається  в   типовій  соціальній  си­
туації  й   відрізняється  від  інших  різновидів  тієї  ж  мови,
особливостями  добору  й   використання  мовних  засобів,  на­
зивається:
  9 А  стилем;
Б  типом мовлення;
В  стилістичною нормою;
Г  мовною нормою.
2.   До  орфоепічних не належать норми:
А  акцентні;
Б  інтонаційні;
В  наголошувальні;
  9 Г  норми складоподілу.
3.   Основним поняттям стилістики є:
  9 А  стиль;
Б  мовна норма;
В  стилістична норма;
Г  унормованість.
4  Культура мовлення  — це:
А  високий  рівень  розвитку  мови,  нормативності,  всі  її
усталені ресурси;
Б  уміння грамотно говорити та писати;
  9 В  відповідність  індивідуального  мовлення  нормам  даної
мови,  вміння  використовувати  мовні  засоби  в  різних
умовах  спілкування  відповідно  до  мети  й   змісту  мов­
лення;
Г  дотримання мовних норм.
5.   Окремо взятий звук:
А  має значення;
Б  виконує номінативну функцію;
В  виконує розрізнювальну функцію;
  9 Г  не має значення, набуває його лише у  складі слів.
6.   Вимова голосних звуків залежить:
А  від позиції у  слові;
  9 Б  від позиції звука відносно наголошеного складу;
В  від артикуляційного апарату;
Г  від різновиду складу  — відкритий чи закритий.
7.   Шиплячі звуки можуть бути:
  9 А  твердими, пом’якшеними та напівпом’якшеними;
Б  м’якими та пом’якшеними;
В  твердими та м’якими;
Г  м’якими та напівпом’якшеними.
8.   Укажіть рядок дзвінких звуків
  9 А  [б], [д], [з], [ж], [sдз], [г];
Б  [в], [м], [л], [ц], [sдж], [р];
В  [к], [г], [с], [д], [х], [ч];
Г  [в], [р], [м], [ш], [п], [н].
Достатній та високий рівні
(За   кожну правильну відповідь учень отримує 2  бали.)
9.   Відредагуйте речення.
1)   Зараз  і  назавжди  якість  «Делмі»  для  бутербродів  на
15  % дешевше!
2)   У «Салоні керамічної плитки» завжди самі низькі ціни!
Завжди!
10. Виконайте стилістичний аналіз тексту.
«Героїчна смерть в  одному столітті дає безсмертя у  віках»
Так  сказав  Джордано  Бруно.  Ранок  17  лютого  1600  року  був
для  нього  днем  його  страти.  У  Римі  святкувався  ювілей:  50  кар ­
диналів, натовпи прочан з   усієї Європи з’їхалися у   місто до гробу
апостолів  шукати  відпущення  гріхів.  На  цьому  святі  християн ­
ської  любові  та  всепрощення  (а  точніш  церковного  лицемірства)
була  спалена  на  площі  Квітів  людина,  що  віщувала  про  вселен ­
ську любов, яка рухає усю свідомість. Минуло три століття, і   віщі
слова  Джордано  Бруно  справдились,  а   безсмертна  слава  осінила,
нарешті  і   назавжди,  його  ім’я.  Після  довгих  мандрів  та  навчан ­
ня  у  Європі  Дж.  Бруно  пристав  на  пропозицію  стати  вчителем
34­ річного  італійця  Монченіго.  Виявилося  що  він  був  поганим
учнем  і   підозріливою  людиною.  За  його  доносом  Бруно  був  схо ­
плений  інквізицією  і  кинутий  до  в’язниці.  Це  сталося  23  травня
1592  року.  Почався  процес.  Свідком  був  майже  виключно  Мон ­
ченіго.  Справу  Бруно  було  затребувано  до  Рима,  де  йому  було
пред’явлено  «8  єретичних  положень»  із  його  книг.  За  6  днів  він
мав виправдати себе і  відріктися або продовжувати опиратися.
Його засудили як єретика, на що Бруно сказав: «Ви  з більшим
страхом оголошуєте вирок, ніж я  його вислуховую!»
(З календаря )
2.   п роведення  контрольного  читання  мовчки.
1)  Читання учнями тексту.
Бабуся аніфе
Феодосійський  десант  захлинався.  Військово­ морська  опера­
ція, що вдало розпочалася наприкінці грудня 1941   року, у  другій
половині  січня  1942  року  мовби  розвернулася  на  180  градусів.
І  німці  усе  потужніше  тиснули  на  наші  підрозділи,  поки  не  ски ­
нули їх у  море, знову захопивши Феодосію.
Стара Аніфе, дослухаючись до тих пострілів, подумки просила
Аллаха, аби Він допоміг порятуватися хоч і  зраненим, але ще жи­
вим  десантникам,  а   чи  прийняв  їхні  душі,  якщо  воїни  загинули
від куль окупантів.
Того  зимового  вечора  Аніфе  лягла  спати  трохи  раніше,  аніж
це робила зазвичай, бо почувалася прихворілою.
Прокинулася серед ночі від бекання вівці. Свою єдину овечку
Аніфе тримала не стільки для господарських потреб, скільки для
розради.
Увійшовши  до  кошари,  Аніфе  запалила  каганця,  голосно  за ­
питала:
—  Хто тут є?
У відповідь  — тиша.
Поступово очі Аніфе звикли до напівмороку, і  стара побачила
в  одному з  куточків кошари якогось чоловіка, що лежав на жмут­
кові сіна неподалік овечки.
—  Хто ти?  — тицьнула ціпком у  плече незнайомця.
—  З  десанту  я,  поранений…  Вдалося  мені  вислизнути  од
німців…
—  А­а­а… з  десанту?  — протягнула Аніфе.
—  Якщо  ви  скажете  про  мене  німцям,  то  я  живим  не  дамся,
у   мене  є  чим  захиститися  й  фріців  підірвати,—  видлубав  з  ши­
нельної кишені гранату.
—  Що  ти,  хлопче,  верзеш!..—  розсердилась  Аніфе.—  Яким
німцям?!  Правильно  кажуть:  молоде  —  дурне…  А  оту  свою  шту ­
ку  — заховай,— показала на гранату.
Десантник слухняно виконав наказ Аніфе.
—  Ти  як дістався у  кошару?
—  Доповз.
—  А йти можеш?
—  Не  знаю. У   мене ноги прострелені… А   куди йти?   — раптом
скинувся десантник.
—  Куди,  куди,—  пробурмотіла  Аніфе,  придивляючись,  як
краще можна пособити пораненому.— У   хату, куди ж  іще!
Дочекавшись,  поки  десантник  сперся  на  її  плечі,  стара  вче ­
пилася  в  шинелю,  і  вони  поволі  подибали  до  хати.  А  діставшись
її  і   зачинивши  на  засув  двері,  Аніфе  обережно  всадовила  десант ­
ника  на  ліжко,  швиденько  завісила  вікно  рядниною,  запалила
гасову  лампу.  Лиш  після  цього  взялася  стягати  з   пораненого  за ­
брьохані  багнюкою  чоботи.  Нічний  прибулець,  зціпивши  зуби,
стогнав від болю, ледь стримуючись, аби не закричати.
«Молодець,  добре  тримається,—  подумала  Аніфе.—  А   зовсім
ще дитина».
Справді,  незважаючи  на  виснажене,  неголене  обличчя,  було
видно,  що  десантнику  років  двадцять,  не  більше.  А   тримається,
як битий життям чоловік у  розповні сил.
Аніфе дістала зі скрині чисте простирадло, розірвала його на ­
впіл.  Поки  поралася  над  виготовленням  полотняних  бинтів,  на ­
грілася вода. Аніфе вилила її до тазика, тихо мовила:
—  Обережно  спускай  ноги,  вода  гаряченька,  але  так  треба  —
і  щоби  рани  добре  промити,  і  щоб  простуду  вигнати.  Як  же  тебе
хоч звати?
—  Степан.
—  А мене можеш називати бабуся Аніфе. У  мене прямо в  хаті,
на кухні, є  невеликий погрібець. Отам поки що й  перебуватимеш
для надійності, там не холодно.
…Сплив січень. Пролетів короткий лютий.
Завдяки старанням бабусі Аніфе, її умілим рукам та цілющим
травам Степанові рани потроху гоїлися.
—  Бабусю Аніфе, попросіть хороших людей, нехай вони допо­
можуть мені перебратися у  кримські ліси до партизанів.
—  От загояться рани, міцно станеш на ноги, тоді і  поговоримо…
В  один  із  вечорів  Аніфе  подалася  до  хати  свого  сусіда  Усеїна.
Обережно постукала у   вікно, тихо промовила:
—  Усеїне, це я   — Аніфе, одчини двері.
За  хвилину двері відчинилися. На  порозі стояв Усеїн   — чоло­
вік років п’ятдесяти.
—  Вітаю вас, шановна Аніфе. Прошу, заходьте до хати.
—  Спасибі,  Усеїне.  Маю  до  тебе  серйозну  розмову.  Ти   можеш
зараз до мене заглянути?
—  Гаразд, ось тільки піду вдягнуся.
—  То  я тоді пішла до себе, а   ти вже слідом.
Повернувшись  додому,  Аніфе  підняла  ляду  погрібця,  гук ­
нула:
—  Степане, піднімайся і  йди до кімнати.
Хвилин за п’ять прийшов Усеїн.
—  Усеїне,  я  тебе  давно  і   добре  знаю,  тому  відкриваю  таємни ­
цю:  у   мене  вже  понад  три  місяці  переховується  хлопець,  який
воював  у  десанті.  Я   цього  хлопця  сховала,  вилікувала  його  рани.
Тепер він здоровий…
—  У  вас  живе  десантник?!  —  тихо­ тихо  прошепотів  Усеїн,
недовірливо  позираючи  на  Аніфе.—  Ви  не  боїтеся  про  таке  мені
розказувати? Хіба не бачите, що коїться навкруги?
—  Бачу, Усеїне.
—  І не боїтеся про таке розповідати?   — перепитав сусід.
—  Тобі,  Усеїне,  не  боюся.  Зведеш  хлопця  з   потрібними  людь­
ми,—  строго  наказала  Аніфе.—  Знаєш,  з   якими,—  з  тими,  що
з  німцями воюють.
—  З  партизанами?!  —  стишив  голос  Усеїн.—  Звідки  я  знаю,
де вони? І   як я  їх можу знайти?
—  Зведеш  хлопця  з   партизанами,—  сказала  Аніфе.—  І  не
хитруй  зі  мною,  Усеїне.  Бачиш,  я   стара  людина,  багато  чого  по­
мічаю і  багато чого знаю.
—  Зрозумів,— знітившись, відповів Усеїн.
Він  справді  зрозумів,  що  стара  Аніфе  бачила,  хто  до  нього  та ­
ємно заглядав уночі, а   чи коли він сам поночі кудись ішов. Усеїн
був тісно зв’язаний з  феодосійським партизанським загоном.
—  Гаразд, шановна Аніфе, я  виконаю ваше прохання. Де   ваш
хлопець?
—  Виходь!   — гукнула Аніфе у  темряву сусідньої кімнати.
Звідти  вийшов  високий,  худорлявий  юнак.  Міцно  потис  руку
гостеві, сказав:
—  Степан.
—  От  що,  Степане,  потрібні  люди  прийдуть  до  мене  завтра
опівночі. Тобі в   цей час треба бути у   мене.
—  Буде,— замість хлопця відповіла Аніфе.
Наступної ночі бабуся не спала. Сиділа біля вікна. Бачила, як
Степан  пірнув  до  хати  Усеїна,  як  туди  через  якийсь  час  зайшло
двоє  чоловіків,  як  опісля  з  хати  вийшло  вже  троє  —  нічні  гості
Усеїна, а  також довготелесий Степан.
—  Хай допомагає їм Аллах,— прошепотіла бабуся Аніфе й  ві ­
дійшла од вікна…
…Час спливав днями, тижнями, місяцями. Якось до хати Ані ­
фе  заглянув  Усеїн.  Поклав  перед  бабусею  торбинку  з  червоними­
червоними ягодами кизилу, посміхнувся:
—  Шановна Аніфе, це вам подарунок від Степана. Він сам на­
збирав. А   ще передав вам низький уклін…
Усеїн  уже  давно  пішов  з   хати,  а  бабуся  Аніфе  все  усміхалася.
На  душі було тепло й   затишно. Раділа, що й  у свої сімдесят п’ять
ще  може  прислужитися  добрим  людям,  що  виходивши  поране­
ного  десантника,  який  став  партизаном,  вона  тим  самим  внесла
і  свою,  хай  малесеньку,  часточку  у   швидше  визволення  від  оку­
пантів рідної землі, дорогого для неї Криму.
(898  сл.)   (За  В.  Тарасовим)
2)  Виконання тестових завдань.
1.   Якої віри була старенька Аніфе?
А  Християнської;
Б  іудейської;
Б  буддистської;
  9 Г  мусульманської.
2.   Про що вона просила у  своїх молитвах?
А  Щоб  Господь  допоміг  десантникам  захистити  Феодо­
сію;
Б  щоб війна швидше закінчилася;
  9 В  щоб  Аллах  допоміг  врятувати  поранених  і   прийняв  до
себе душі загиблих;
Г  просила для себе спокійної смерті.
3.   Для чого Аніфе тримала вівцю?
  9 А  Для розради;
Б  з овечого молока вона виготовляла сир;
В  для хутра;
Г  для господарських потреб.
4.   Хто потривожив вівцю посеред ночі?
А  Німці;
  9 Б  поранений десантник;
В  сусідські дітлахи;
Г  вовк.
5.   Якого віку був поранений?
А  Битий життям чоловік у   розповні сил;
Б  30  років;
  9 В  20  років;
Г  зовсім дитина.
6.   Про що поранений попросив свою рятівницю?
  9 А  Щоб  вона  звернулася  до  хороших  людей,  аби  перепра­
вити його в  кримські ліси до партизан;
Б  знайти його родину;
В  допомогти непоміченим вийти із села;
Г  дати відвари цілющих трав для швидшого одужання.
7.   До  кого стара Аніфе звернулася по допомогу?
А  До  свого брата;
Б  до старости;
В  до подруги Фатіми;
  9 Г  до сусіда Усеїна;
8.   Чому  бабуся  не  побоялася  розповісти  чоловікові,  що  вже
три місяці переховує пораненого?
А  Їй  було байдуже;
  9 Б  вона  знала  про  зв’язки  чоловіка  з   феодосійським  пар­
тизанським загоном;
В  вона  не  знала,  до  кого  ще  можна  звернутися  у   такій
делікатній справі;
Г  він був її боржником.
9.   Який подарунок зробив Степан бабусі Аніфе?
А  Пухову хустку;
Б  намисто;
В  хліб та горнятко молока;
  9 Г  торбинку з  кизилом.
10. Визначте тему та головну думку твору.
11. Які проблеми порушено в  новелі?
12. Чому раділа старенька Аніфе?
IV.   п ід Б и ТТ я  підсУМК ів  УРо КУ
V.   д о МАШнє  зА вдА ння
Зробити стилістичний аналіз статті з  газети чи журналу.

Категорія: Українська мова 10 клас | Додав: uthitel (09.10.2014)
Переглядів: 7578 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 1.7/3
Всього коментарів: 1
1  
Де взяти відповіді?

Ім`я *:
Email *:
Код *: