Суперечливий образ Анни Кареніної - Зарубіжна література 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Зарубіжна література 10 клас

Суперечливий образ Анни Кареніної

Суперечливий образ Анни Кареніної

Мета: розкрити складність і суперечливість образу головної героїні роману;^ розвивати навички аналізу художнього образу, визначати художні прийоми його творення; виховувати любов до літератури; сприяти вихованню поваги до людських цінностей, кохання, сім'ї.

 

Очікувані результати: учень (учениця) характеризує образи головних героїв твору в їхній психологічній глибині (насамперед — суперечливий образ Анни; крім того, образи Олексія Кареніна, Стіви Облонського, Вронського, Левіна; доводить, що проблематика роману «Анна Кареніна» має загальнолюдське значення; висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

 

Обладнання: текст роману «Анна Кареніна».

Тип уроку: комбінований.

 

І.   Мотивація навчальної діяльності

> Створення проблемної ситуації

На минулому уроці ми розглянули перші розділи роману, визначили коло проблем, які автор порушує у творі. Але не будемо забувати, що роман, який вважається одним із кращих у світовій літературі соціально-психологічном твором, автор назвав ім'ям своєї героїні. Саме в її долі проблеми, які окреслив автор на початку роману, виступають найвиразніше.

> Актуалізація опорних знань

1.   Пригадайте, яку думку прагнув втілити у своєму романі Л. Толстой?

2.   А що таке сім'я? Чому автор стверджує, що «всі щасливі сім'ї схожі між собою»?

3.   Чому автор стверджує, що кожна нещаслива сім'я нещасна по-своєму? Чи згодні ви з цією думкою?

Гармонія (походить від грецького слова, яке у перекладі означає «скріплення», «злагодженість»)— струнка узгодженість частин єдиного цілого.

Пояснення нового матеріалу       

> Слово вчителя

Літературознавці часто цитують відповідь Толстого одному прискіпливому критику, який хотів дізнатися, що саме автор хотів сказати своїм романом «Анна Кареніна». Відомо,

що Толстой тоді відгіовів: «Щоб дати відповідь на це питання, мені треба ще раз написати той самий роман». Мова письменника — його образи. А ми, читачі, вчимося розуміти цю мову.

Хто ж вона, головна героїня цього твору?

Актуалізація опорних знань

Що дізнаються читачі про головну героїню до появи Анни?

Якою Анна постає вперше перед читачами? Чи схожа вона на світську даму, дружину поважного чиновника?

Аналіз епізоду «Приїзд Анни» (ч. 1, р. 18)

У чиєму сприйнятті читачі вперше бачать Анну?

Які риси відзначають у ній автор і Вронський?

Як ви гадаєте, чому погляд Анни зупинився на обличчі Вронського? Що найбільше вразило Вронського в Анні під час їхньої першої зустрічі? Як ви розумієте фразу:  «Вона навмисне пригасила світло у погляді, але воно світилося проти її волі у ледь примітній посмішці»? Як це авторське зауваження характеризує Анну?

Якими   новими   рисами   доповнюється

цей образ в наступній сцені Анни і Врон-

ського?

Які нові важливі деталі відзначає автор,

щоб розкрити внутрішній світ героїні?

> Проблемне питання

Яке враження справляє Анна у цій сцені: щасливої чи нещасливої жінки?

очей одне одного і герої. Але у Толстого ця деталь промовиста: герої у темряві, у полоні темних сил, вони бачать лише абриси тіл одне одного, бо їх захопила пристрасть).

3.   Поміркуйте, чому Анна поставила Врон-ському питання, відповідь на яке вона знала?

4.   Чому цю сцену автор починає з опису бурі? Якого значення набуває образ бурі у цій сцені?

> Аналіз епізоду «Анна на балу» (ч. 1, р. 23)

1.   У чиєму сприйнятті постає Анна у цих сценах?

2.   В ній насправді щось змінилося чи засліплена ревнощами Кіті бачить її такою?

3.   Чи розуміла Анна, що робить боляче Кіті?

4.   Чи поставилася Анна відповідально до свого вчинку на балу?

5.   Поміркуйте,   чому  Доллі  не  сердиться на Анну за її вчинок.

Проблемні питання

З першого погляду Анна справляє на Врон-ського таке сильне враження, що він шукає нових зустрічей з нею. Поміркуйте, якби Анна і Вронський зустрілися вперше у світському товаристві Петербурга, чи сталося б те, що сталося. Яку роль в історії їхніх стосунків відіграло те, що перша зустріч відбулася у Москві, у присутності Стіви, подалі від Кареніна, Серьожі? Чи могла Анна уникнути кохання? Потребу у справжньому коханні не вбили навіть вісім років, які Анна прожила у «холодному» домі з Кареніним. Чому ж тепер, коли вона отримала бажане, вона не може бути щасливою у коханні?

Аналіз епізоду «Анна і Вронський на станції» (ч. 1, р. ЗО)

У чиєму сприйнятті постають герої у цій сцені?

Чи бачимо ми обличчя, очі героїв у цій сцені? Як це виправдано художньо? Яке символічне навантаження має ця деталь? (Сцена відбувається вночі, до того ж Вронський заступив собою світло від ліхтаря, ід&сніг — отже, автор не міг бачити й описати їхні обличчя. Як не бачили виразно

І Узагальнення спостережень учнів

Кохання Анни і Вронського від самого початку приречене. Анна не почувається щасливою, бо не може залишити сина і не може відкрито кохати Вронського. Анна зіткнулася з тим, що світське товариство приймає, навіть заохочує до таємних зрад у шлюбі, але  не пробачає щирого й відкритого кохання. До того ж, пориваючи з Каретним, який вважає життям лише його блідий відбиток, Анна потрапляє в іншу пастку: Вронський, якого так палко покохала Анна, не відчуває усієї складності та суперечливості її душі.

Не лише зовнішні обставини пригнічують живе почуття Анни. Саме її кохання руйнівне. Уже в момент свого народження воно набуває стихійного і некерованого характеру. Не випадково Кіті Щербацька помічає «щось лячне й жорстоке» у красі Анни в перші хвилини її захоплення Вронським, «щось чуже й бісівське». І сцена першого зізнання Вронського («Навіщо я їду? — повторив він, дивлячись їй у вічі.— Ви знаєте, я їду для того, щоб бути там, де ви,— сказав він,— я не можу інакше!») відбувається під супровід хуртовини, паровозних свистків, завивання вітру. Але Анні від його слів «страхіття завірюхи здалися ще більш прекрасними». Кохання Анни — як вітер, який здолав перепони, стихійне і безрозсудне. Вибух пристрастей, які тривалий час вона стримувала, наче розколює ЇЇ душу на дві частини: в одній почуття, які жили у ній до зустрічі з Вронським, в іншій — шал і пристрасть. Віддаючись пристрасті до Вронського, Анна залишає біля сина і свої, материнські почуття. Добра половина душі залишається у минулому, не входить у стосунки з Вронським. «Горе її було тим сильніше,— пише Толстой,— що воно було самотнє. Вона не могла і не хотіла розділити його з Вронським. Вона знала, що для нього, незважаючи на те що він був головною причиною ЇЇ нещастя, проблема побачення з сином видасться чимось незначним. Вона знала, що ніколи він не буде в змозі зрозуміти всю глибину її страждань; вона знала, що за його холодний тон при згадці про це вона зненавидить його. І вона боялася цього більше всього у світі й тому приховувала від нього усе, що стосувалося сина».

> Аналіз епізоду «Зустріч Анни з сином» (ч. 5, р. 29 — ЗО)

1.   Як Толстой доводить, що зустріч з сином була надзвичайно важливою для Анни?

2.   Як Анна готувалася до побачення з сином? Чи легко було їй влаштувати цю зустріч?

3.   Поміркуйте, чому саме день народження сина Анна обирає для зустрічі з ним.

4.   Як ставиться Серьожа до Анни?

5.   Простежте, які почуття переживає Анна від часу свого приїзду в дім Кареніна.

6.   Якого символічного значення набуває така деталь: Анна забула віддати Серьожі іграшки, які з любов'ю та смутком купувала напередодні?

к Слово вчителя

У критиці неодноразово висловлювалася думка про жорстокість Кареніна, його називали тираном, який на кожному кроці принижує свою дружину. При цьому посилалися на слова Анни про Кареніна як про «міністерську машину». Але в доріканнях Анни своєму чоловікові є суб'єктивне роздратування. І це роздратування настільки сильне, що їй зраджує навіть її природна чуйність. Засліплена коханням Анна не помічає глибини страждань свого чоловіка.

Роздратування Анни свідчить і про інше: вона не просто відчуває провину перед чоловіком, вона сама від себе приховує добрі почуття, які все ще викликає у ній Каренін. У її різких судженнях про нього є й певна частка самови-правдання. Під час хвороби напівжива Анна мимоволі відкриває глибину свого співчуття Каретну: «Його очі, треба знати,— говорить вона, звертаючись до Вронського,— у Серьожі точнісінько такі самі, і я їх бачити не можу від того...» У материнському почутті до Серьожі не лише любов до нього, але тепло і вдячність до батька її улюбленої дитини й почуття безмежної провини перед ними.

Душа Анни трагічно роздвоюється між Кареніним і Вронським. «Не дивуйся з мене. Я все та сама... — звертається Анна до Кареніна під час хвороби, прориваючись через безпам'ятство. Але у мені є інша, я її боюсь — вона покохала того, і я хотіла зненавидіти тебе і не змогла забути про ту, яка була раніше».

Усім змістом свого роману Толстой доводить велику правду євангельського завіту про таїнство шлюбу, про святість шлюбних уз. Драматична сім'я, в якій між чоловіком і жінкою немає кохання, але не менш драматичним є і розрив сім'ї.

У романі є одна сцена, яку ми не згаду-^ вали,— сцена перегонів, де панує атмосфера егоїстичного змагання, де кожний прагне вирватися уперед, бризкаючи багном на тих, хто позаду. Це несамовитий рух замкнутим колом, під час якого один за одним падають і розбиваються учасники цього руху. Розповідаючи, яке враження справляють перегони на глядачів, Толстой подає цікаву і промовисту деталь. Коли глядачі бачать падіння вже кількох вершників і до них доходять звістки, що один скалічився, інший забився на смерть, одна дама зауважує: «Хвилює, але не можна відірватися... Якби я була римлянка, я б не пропустила жодного цирку».

Проблемні питання

Чому Толстой згадує Давній Рим? Які асоціації це викликає у читачів? На сучасників Толстого надзвичайне враження справила сцена загибелі Анни. Чому автор обрав для своєї героїні такий жахливий фінал? Якого символічного значення набуває образ потягу?

> Узагальнення спостережень учнів

Ця згадка про Давній Рим за часів занепаду не є випадковою. Толстой переконаний, що європейська цивілізація, яка зробила культ із природних, чуттєвих насолод людини, неминуче котиться до катастрофічного фіналу.

Толстой переконує, що трагічний фінал героїні — наслідок глибокого розпаду духовних цінностей у сучасному світі, що глухий кут, в якій потрапила Анна,— стан усієї цивілізації. Символом цієї нової цивілізації і був потяг. Поставивши за мету розвитку зростання матеріальних потреб і чуттєвих насолод, ця цивілізація неминуче просувається до самознищення.

Ш. Підбиття підсумків уроку    (ІЗ)

IV. Домашнє завдання

> Завдання для всього класу

Підготуватися до аналізу образу Левіна. Дати відповіді на питання:

1.   Чому Левін живе на селі?

2.   Чому він відмовляється від участі в роботі земства, інших державних та громадських установах?

3.   Що, на думку Левіна, може врятувати сучасну цивілізацію?

4.   Яке духовне прозріння пережив Левін?

Категорія: Зарубіжна література 10 клас | Додав: uthitel (23.01.2014)
Переглядів: 6015 | Рейтинг: 2.3/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: