Л. Толстой. Життєвий та творчий шлях письменника. Творчість Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури - Зарубіжна література 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Зарубіжна література 10 клас

Л. Толстой. Життєвий та творчий шлях письменника. Творчість Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури
Л. Толстой. Життєвий та творчий шлях письменника. Творчість Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури
Мета:     висвітлити головні віхи життєвого та творчого шляху Л, Толстого, еволюцію його поглядів та морально-етичних переконань; визначити місце роману «Анна Каретна» у творчому доробку письменника; розвивати навички зв'язного мовлення, вміння систематизувати й узагальнювати прочитаний матеріал.
Очікувані результати: учень (учениця) визначає творчість Л. Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури; називає найвідоміші твори письменника.
Обладнання:      портрет   письменника   пензля   І.   Крамського,   репродукції   картин
І. Рєпіна «Толстой за письмовим столом»,  «Толстой на відпочинку
в лісі»,  ілюстрації до творів письменника М.  Врубеля,  В.  Сєрова,
Л. Гіршмана, О. Верейського; фотоілюстрації; картки з завданнями
-   для роботи в групах.
Тип уроку:      урок вивчення нового навчального матеріалу.
Мотивація навчальної діяльності
> Слово вчителя
Творчість видатного російського письменника Л. Толстого вважають вершиною реалістичної літератури XIX століття. Разом з тим він був людиною, яка власним прикладом доводила, що найвища цінність, найбільший скарб, який ми можемо отримати від своїх батьків, — це життя.
II. Пояснення нового матеріалу       
> Слово вчителя
«Досить мені знати, що все те, чим я живу, склалося із життів тих, хто жили переді мною і давно вже померли, і що тому кожна людина, яка виконала закон життя, підкоривши свою тваринну особу розуму і виявивши силу любові, жила і живе після зникнення своєї плоті в інших людях,— щоб недоречний і марновірний жах смерті вже ніколи більше мені не допікав»,— писав Л. Толстой у трактаті «Про життя», який він вважав однією з головних своїх книжок. Письменник був переконаний, що «життя померлих людей не переривається  у цьому світі» і що «особливе моє "я" лежить в особливостях моїх батьків і умов, які впливали на них», «і в особливостях усіх моїх предків....»
>   Повідомлення учнів на теми
• Родове гніздо;
' Толстой на Кавказі;
•Автобіографічна трилогія  «Дитинство», «Отроцтво», «Юність»;
• Толстой — учасник Кримської війни. «Севастопольські оповідання»;
• Педагогічна діяльність Толстого.
28 серпня (9 вересня за новим стилем) 1828 р. —
в маєтку Ясна Поляна Крапивинського повіту Тульської губернії народився Л. М. Толстой. У Ясній Поляні минули дитячі роки письменника.
1830 р. — смерть матері. Майбутньому письменнику не було тоді й двох років, але її духовний образ, створений за розповідями близьких, він усе життя зберігав у серці. «Вона уявлялася мені такою високою, духовною істотою, що часто я молився її душі, просячи її допомогти мені, і ця молитва завжди помагала чимало»..
1837 р. — М. І. Толстой повіз дітей у Москву: треба було готувати старших синів до вступу в університет. У червні він у справах виїхав до Тули, де несподівано помер. Сиріт розлучили: старші залишилися у Москві, а молодші повернулися у Ясну Поляну під опіку тітки.
1840 р. — діти переїздять у Казань, де мешкала їхня остання рідна тітка Пелагея Іллівна Юшкова. До Казанського університету перевівся з Московського і брат Микола — другий опікун неповнолітніх Толстих.
1844 р. — Л. Толстой вступив до Казанського університету на факультет східних мов, потім перевівся на юридичний, але «казенна» наука його не задовольняла.
1846 р. — виїхав у Ясну Поляну, яка дісталася йому у спадок, і почав вивчати філософію Руссо. Так починалася душевна робота, яка тривала усе життя письменника. Толстому йшов дев'ятнадцятий рік, коли він почаввести щоденник, який продовжував до кінця своїх днів (у повному зібранні його творів щоденник міститься у тринадцяти томах).
1850 р. — Толстой приїхав у Москву, де мав намір продовжити навчання в університеті, але, склавши два іспити, захопився новою ідеєю:їхати з братом на Кавказ, де йшла війна проти горців, і перевірити себе. Вступивши до армії юнкером, він склав іспит на молодший офіцерський чин. Враження від Кавказької війни описав в оповіданнях «Набіг» (1853), «Рубка лісу» (1855), повісті «Козаки» (1852—1863).
1852 р. — у журналі «Сучасник» надруковано першу повість Толстого «Дитинство».
1854 р. — Толстой переводиться з Кавказу в Дунайську армію, яка розпочала бойові дії проти турок, а потім— у Севастополь, де йшли запеклі бої з об'єднаними силами Англії, Франції, Туреччини. Він командував батареєю на 4-му бастіоні, був нагороджений орденом Св. Анни. Але вже в березні 1855 р. записав у щоденнику: «Військова кар'єра — не моя».
1855 р, — вийшов у відставку й вирушив у подорож Францією, Швейцарією, Італією, Німеччиною. Враження від подорожі відбилися в оповіданні «Люцерн».
1859—1860 рр.— час активної педагогічної діяльності у Яснополянській школі. Влітку 1860 року здійснив подорож до Англії, Німеччини з метою ознайомлення з новітніми педагогічними методиками.
1862р. — одруження з С. А. Бере.
1863—1869 рр. — робота над романом «Війна і мир».
1873—1877 рр, — робота над романом «Анна Каре-ніна».
1879—1882рр. — «Сповідь».
1880-ті роки — духовна криза; пошук шляхів покращення народної долі; просвітницька і видавнича діяльність. Повісті «Смерть Івана Ілліча», «Холстомір (історія однієї коняки)»;
1889—1899 рр. — робота над романом «Воскресіння».
1896—1904 рр. — робота над повістю «Хаджи-Мурат».
Від будь-якої маєтності особисто для себе Толстой відмовився ще 1894 року, усі справи перейшли до сім'ї — дружини, дітей.
Стосунки з домашніми загострилися, коли письменник офіційно відмовився від гонорарів за всі свої твори, написані ним до духовного перелому. Все це схиляло Толстого, щоб піти з маєтку Ясна Поляна.
Нарешті в ніч з 27 на 28 жовтня 1910 року письменник у супроводі відданої йому дочки Олександри Львівни та лікаря Душана Маковицького таємно залишив ,Ясну Поляну. Дорогою він застудився і захворів на запалення легенів. Довелося зійти з поїзда на станції Аста-пово Рязанської залізниці. Сюди прибули рідні, найкращі лікарі, але стан хворого все погіршувався.
7 листопада 1910 р. — уписьменник спочив.
Опрацювання поняття «діалектика душі»
«Діалектика душі»
1857 року у журналі «Сучасник» вийшла стаття М. Чернишевського «"Дитинство" й "Отроцтво". Воєнні оповідання графа Л. М. Толстого». Критик звернув увагу на особливості психологічного аналізу письменника: «Більшість поетів,— писав Чернишевський,— дбає переважно про результат виявлення внутрішнього життя, а не про таємничий процес, завдяки якому виробляється думка або почуття... Особливість таланту графа Толстого полягає в тому, що він не обмежується зображенням результатів психологічного процесу: його цікавить сам процес. .. його форми, закони, діалектика душі, щоб висловитися означальним терміном».
З того часу «означальний термін» — «діалектика душі» — закріпився за творчістю Л. Толстого, бо критику вдалося точно відзначити саму сутність творчої манери письменника. Попередники Толстого, відтворюючи внутрішній світ людини, використовували слова, які точно називали душевний стан: «хвилювання», «радість», «гнів» тощо. Толстого це не задовольняло. Він іде далі: «наводить мікроскоп» і схоплює зображенням сам процес народження і формування почуття, ще до того, як воно виявилося і може бути означене. Він «показує картину духовного життя», яка доводить недостатність, неточність будь-яких готових визначень.
> Опрацювання поняття «роман-епопея»
Епопея (гр. еророі/о — зібрання пісень, сказань) — найбільша та наймонументальніша форма епічної літератури. Посутньо різняться між собою давня (і середньовічна) епопея і епопея Нового часу, до якої застосовують термін роман-епопея.
Давня епопея зростає на ґрунті міфологічної свідомості і створює фантастико-гіперболічні образи всеперемагаючих героїв, які наче наділені могутністю і вміннями всього народу.
Для епопеї Нового часу характерним є широка, багатогранна, всебічна картина світу, яка об'єднує історичні події і буденність, глибокі роздуми над долею світу і інтимні переживання особистості.
Літературознавчий коментар
Особливості роману-епопеї Л. Толстого
Твір, який з'явився, за словами самого Толстого, як результат «неймовірного авторського зусилля», читач вперше побачив на сторінках журналу «Русский вестник» у 1868—1869 роках. Успіх «Війни і миру», за спогадами сучасників, був надзвичайний.
Французький історик Альбер Сорель, який виступив з лекцією про «Війну і мир», порівнював твір Толстого з романом Стендаля «Парм-ська обитель». Він зіставляв поведінку стен-далівського героя Фабриціо у битві під Ватерлоо із почуттями та поведінкою Миколи Ростова під Аустерліцем. «Яка значна моральна відмінність між двома персонажами і двома концепціями війни! У Фабриціо — лише захоплення зовнішнім блиском війни, проста цікавість до слави. Після того як ми пройшли з ним низку епізодів, ми мимоволі доходимо висновку: як, це Ватерлоо, тільки й усього? Це — Наполеон, тільки й усього? Коли ми слідуємо за Ростовим під Аустерліцем, ми разом із ним відчуваємо болісне почуття надзвичайного національного розчарування, ми поділяємо його хвилювання...»
Західні читачі не випадково сприймали «Війну і мир» як відродження давнього епосу, сучасну «Іліаду». Адже спроби великих письменників Франції Бальзака й Золя здійснити масштабні, панорамні задуми приводили їх до створення серії романів. Кожний твір розкривав певну картину із різних сфер французького суспільства, а саме суспільство скидалося на бджолиний щільник, який складається із безлічі ізольованих одна від одної чарунок.
Сам Толстой відчував подібність свого твору до давнього епосу, але він же і наголошував на принциповій різниці між своїм романом і епосами минулого: «Давні залишили нам зразки героїчних поем, в яких герої становлять увесь інтерес історії, і ми все ще не можемо звикнути, що для нашого людського часу історія такого роду не має сенсу». Не герой, не видатна особистість, а люди, народ стають у його романі рушійною силою історії.
Толстой   рішуче   руйнує   традиційне   ді-
'лення життя на   «приватне»   і   «історичне».
Микола Ростов, граючи у карти з До лоховим,
«молиться Богу так, як він молився на полі бою на Амштеттенському мості», а у бою під Островною несеться на французьких драгун «з тим почуттям, з яким він нісся напереріз вовку» під час полювання у рідному Отрад-ному. Смертельно поранений князь Андрій у героїчну хвилину свого життя «згадав Наташу такою, якою побачив її уперше на балу 1810 року, з тонкою шиєю і тонкими руками, з готовим на захват, зляканим, щасливим обличчям, і кохання, і ніжність до неї, ще сильніше, ніж коли-небудь, прокинулися у його душі».
Ні. Застосування отриманих знань    СІ)}
> Робота в групах
Картки №1, 2. > Заслуховування звітів творчих груп
IV. Підбиття підсумків уроку
V. Домашнє завдання
> Завдання для всього класу
Опрацювати конспект, вміти визначати головні віхи творчого шляху письменника.
Прочитати третю, четверту, п'яту і шосту частини роману «Анна Кареніна». Підготуватися до тестування за текстом прочитаного.
> Індивідуальні завдання
Підготувати повідомлення на тему «Історія створення роману «Анна Кареніна»
Картка №1
В романі «Війна і мир» Толстой широко використовує художні прийоми, які дають можливість показати «діалектику душі» його героїв. Прочитайте наведений нижче фрагмент роману. Поміркуйте, чи можна визначити, під впливом яких емоцій перебувають персонажі? Якими засобами автор показує зміни в їх емоційному стані? Зверніть увагу на деталі. Які з них допомагають зрозуміти внутрішній стан персонажів?
Поміркуйте, чи можна з цього невеликого фрагмента зробити висновки про ставлення персонажів один до одного?
«У цей час до вітальні ввійшла нова особа. Цією новою особою був молодий князь Андрій Волконський, чоловік маленької княгині. Князь Волконський був невисокий на зріст, дуже вродливий молодик з виразними й сухими рисами. Усе
в його постаті, починаючи від втомЛеного, нудьгуючого погляду до повільного розміреного кроку, являло собою дуже різку протилежність з його маленькою жвавою дружиною. Всі присутні у вітальні йому, видно, не тільки були знайомі, але й уже так набридли, що й дивитися на них і слухати їх йому було дуже нудно. А з усіх облич, які йому надокучили, обличчя його гарненької дружини, здавалося, найбільше обридло йому. З гримасою, що псувала його гарне обличчя, він одвернувся від неї... П'єр, не зводячи з князя Андрія, відколи той увійшов до вітальні, радісних, дружелюбних очей, підійшов до нього і взяв його за руку. Князь, не оглядаючись, скривив обличчя в гримасу, виявляючи нею досаду на того, хто торкається до його руки, але, побачивши усміхнене П'єрове обличчя, посміхнувся несподівано доброю і приємною посмішкою».
І5   Картка №2
Російський письменник В. Вересаєв присвятив Л. М. Толстому літературно-художній нарис «Художник життя», фінальний фрагмент з якого наведено нижче. Поміркуйте, які риси особистості Толстого особливо приваблюють автора нарису.
«...відсутність біографії у сучасного письменника не випадковість, вона є природним наслідком письменництва як ремесла, я би сказав,— наслідком занадто високої оцінки свого письменницького покликання. Письменництво, це — все! Письменник насамперед є письменником!..
...Як усяка жива людина, Толстой не вкладається ні у які визначені рамки.
Хто він? Письменник-художник? Пророк нової релігії? Борець із неправдами життя? Педагог? Спортсмен? Сільський господар? Зразковий сім'янин? Нічого з цього окремо, але все це разом і, крім того, ще багато, багато іншого...
Толстой не був пророком, не був святим. Але він був чимось, що є не менш важливим у житті. Він був пристрасним, невпинним шукачем...
І ще він був митцем, який зміг своє власне життя зробити одним із найпре-красніших своїх творів. І треба бути вдячним долі, що вона дала йому можливість своїм уходом внести останній, завершальний штрих у цей художній твір життя.

Категорія: Зарубіжна література 10 клас | Додав: uthitel (23.01.2014)
Переглядів: 1492 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: