Уроки № 91—93 Тема. Культурне життя на початку 1990-х рр. Культурні процеси в Україні. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 91—93 Тема. Культурне життя на початку 1990-х рр. Культурні процеси в Україні.

Уроки  №  91—93
Тема.   Культурне життя на початку 1990-х  рр. Культурні процеси в  Україні.
Мета:  охарактеризувати розвиток нових тенденцій у  культурному і  духовному житті України 
шляхом розвитку і  перспективи освіти, здобутки і  проблеми української науки, культури в  сучасних 
умовах; розвивати вміння готувати повідомлення, користуватися інформаційними, ілюстративними 
матеріалами; виховувати комунікативні навички, духовні цінності.
Тип уроку:   семінарське заняття.
Обладнання:   карта «Україна незалежна», дидактичні матеріали (документи), відеофільм, 
ілюстративні матеріали, додаткова література.
Основні терміни і  поняття:  комп’ютеризація, меценати, конфесії, європейський стандарт.
Основні дати і  події:   1991  р.  — Закон України «Про освіту»; 1992  р.  — Державна націо -нальна програма «Освіта» («Україна ХХІ ст.»).
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: характеризувати здобутки і  про-блеми культурного розвитку; аналізувати статистичні матеріали; складати повідомлення з  окремих 
питань культурного розвитку України; користуватися інформаційними та ілюстративними матеріа -лами; висловлювати власні думки в  усній та письмовій формі.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
  Бесіда
1.  Пригадайте,  які  загальні  тенденції  розвитку  культури  спосте-рігалися  в  період  перебудови.
2.  Які  нові  умови  для  розвитку  культури  були  створені  після  про-голошення  незалежності  України?
3.  Які  історичні,  економічні,  зовнішні  чинники  вплинули  на  роз-виток  культури?
III.  с е М інарське заняття
На  попередньому  уроці  вчитель  об’єднав  учнів  у  кілька  груп, 
кожна  з  яких  обрала  питання,  яке  готуватиме  до  семінарського 
заняття.  Представники  кожної  групи  презентують  результати  ро -боти.
  Слово вчителя
Від  проголошення  незалежності  України  культурна  політика 
стала  однією  з  найважливіших  сфер  діяльності  держави.  У  схва-лених  Верховною  Радою  України  «Основах  законодавства  про  культуру»  (1992   р.),  Законі  «Про  освіту»  та  інших  законодавчих  актах сформульовано  основні  напрямки  діяльності  держави  з  питань 
культурного  будівництва,  яке  є  одним  із  вирішальних  чинників 
національного  відродження,  духовного  розвитку  нації.
  1  н аука і  освіта
Наприкінці  ХХ  ст.  в  Україні  актуалізувалися  проблеми  її  націо -нально-мовного  статусу.  За  даними  Міністерства  освіти,  у  1987  р. 
в  республіці  працювали  15   тис.  україномовних  шкіл,  або  майже 
74 %  від  загальної  кількості,  у  2979  російськомовних  школах  на-вчалося  більш  ніж  половина  учнів.  У   Києві  з  300   тис.  учнів  тіль-ки  кожен  третій  навчався  українською  мовою.  Протести  громад -ськості  проти  такого  становища  змусили  владу  піти  назустріч 
національним  інтересам  народів,  які  населяли  Україну.  Лише  у  ве-ресні  1989  р.  відкрилося  понад  160  шкіл  із  викладанням  молдав-ською,  угорською,  польською  та  іншими  мовами.  У  1995  р.  діяло 
2413  кількамовних  шкіл  та  160  національно-культурних  това-риств.
29  жовтня  1989  р.  Верховна  Рада  України  затвердила  «Закон 
про  мови  в  Українській  РСР»,  який  забезпечував  необхідні  умови 
для  рівноправного  розвитку  всіх  мов  народів  України,  розширення 
сфери  функціонування  мови  українського  народу,  яка  набула  ста -тусу  державної.
Кращі  ідеї  «Основних  напрямків  реформи  загальноосвітньої  та 
професійної  школи»  (1988  р.)  було  обґрунтовано  в   програмі  «Осві-та»  («Україна  ХХІ  ст.»),  затвердженій  Кабінетом  Міністрів  у   лис -топаді  1993  р.,  яка  передбачала  реконструкцію  системи  освіти. 
Концепція  проголосила  необхідність  демократизації  всіх  ланок  се -редньої  й   вищої  школи.  Унаслідок  цього  в  Україні  розширюється 
мережа  шкіл,  ліцеїв  із  поглибленим  навчанням  відповідних  дис -циплін.  Уже  в  1992/1993  навчальному  році  працювало  4,3   тис. 
таких  шкіл,  179  гімназій,  130   ліцеїв,  11   авторських  шкіл  із  понад 
150   тис.  учнів.  Значно  зросла  кількість  шкіл  з  українською  мовою 
навчання.  Триває  реформування  змісту  й   організаційних  форм  се -редньої  і  вищої  освіти.
За  роки  незалежності  відкрито  нові  вищі  навчальні  заклади  не-державної  форми  власності  (нині  їх  кількість  наближується  до 
500),  а  також  університет  «Києво-Могилянська  академія».  У   пер -шій  половині  1990-х  рр.  було  запроваджено  систему  державного 
ліцензування  (надання  дозволу  на  освітню  діяльність)  та  акредитації  (визнання  юридичного  статусу  діяльності)  вищих  навчальних 
закладів.  Проте  загалом  вища  та  середня  школа  України,  як  і  все 
суспільство,  перебуває  в   складному  становищі  передусім  через  хро -нічну  нестачу  коштів.  Особливо  занедбана  в   цьому  плані  профтех-освіта,  що  унеможливлює  підготовку  кадрів  для  народного  госпо -дарства.  За  кордон  на  постійне  проживання  виїхали  тисячі  кращих 
фахівців,  постійно  слабшає  матеріальна  база,  відчувається  дефіцит 
якісних  підручників.  Часто  протягом  кількох  місяців  викладачі  та 
вчителі  не  отримують  заробітної  плати  тощо.
Знизився  рівень  винахідництва  порівняно  із  західними  країна-ми,  незважаючи  на  те,  що  в   науковому  комплексі  країни  (інститу-ти,  вищі  навчальні  заклади,  музеї,  архіви,  бібліотеки)  налічується 
майже  1300   установ,  у   яких  працює  понад  9  тис.  докторів  і  80  тис. 
кандидатів  наук.
  2 культура
В  умовах  незалежності,  духовного  й   національного  відродження 
невпинно  зростає  роль  художньої  творчості.  У  літературі  спостері-гається  тенденція  до  відходу  від  однотипного  художнього  відтво -рення  суспільних  явищ,  притаманного  тоталітарному  режимові. 
Розвивається  художня  публіцистика,  що  зумовлено  інтенсивною 
політизацією  суспільних  процесів.  Однак  ця  тенденція  негативно 
позначилась  на  рівні  художньої  творчості  загалом.  Багато  відомих 
письменників,  відклавши  пера,  зайнялися  політикою.
У  цей  час  в  літературу  прийшли  нові  імена:  І.  Андрусяк,  Ю.  Ан-друхович,  В.  Медвідь,  В.  Цибулько  та  ін.  На  книжкових  полицях 
після  тривалої  перерви  з’явилися  твори  письменників  «розстріля -ного  відродження»:  М.  Зерова,  М.  Хвильового,  Є.  Плужника,  Г.  Ко -синки.  Побачили  світ  твори  репресованих  шістдесятників  І.  Світлич -ного,  Є.  Сверстюка,  В.  Рубана,  М.  Руденка,  П.  Григоренка,  В.  Стуса, 
а  також  літераторів  української  діаспори:  І.  Багряного,  В.  Барки, 
О.  Ольжича,  У.  Самчука,  Ю.  Борця,  О.  Теліги  та  ін.  Постійно  ство -рюються  нові  літературно-мистецькі  часописи.
Деякі  оптимістичні  процеси  відбуваються  у  сфері  кіномистецтва. 
Фільм,  присвячений  С.  Параджанову,  зняв  режисер  Ю.  Іллєнко. 
Страшні  й  трагічні  картини  1930-х   рр.  відтворив  фільм  «Голод-33» 
режисера  О.  Янчука  за  сценарієм  С.  Дяченка  і  Л.  Танюка.
Нові  процеси  започатковані  і  розгортаються  в  театральному 
і  музичному  мистецтві.  В   Україні  діють  шість  театрів  опери  та  ба -лету,  25  філармоній,  понад  40   академічних  музично-драматичних 
театрів,  які  активно  освоюють  нову  сценічну  естетику  та  організа -ційні  форми  діяльності.  Щороку  відбувається  понад  40  тис.  вистав, 
які  збирають  загалом  до  20   млн  глядачів.
Щороку  в  Україні  проводяться  різноманітні  музичні,  пісенні 
конкурси  і  фестивалі.  Після  проголошення  незалежності  Украї -ни  повсякденними  стали  народні  свята-конкурси  «Лесині  дже -рела»,  «Сорочинський  ярмарок».  Відбулися  міжнародний  фести -валь  українського  фольклору  «Берегиня»,  міжнародний  фестиваль 
авторської  пісні  «Золоті  ворота»  та  ін.  У  Києві  стало  традицій -ним  проведення  «Музичних  прем’єр  сезону»,  у  Львові  —  фести-валів  оперного  мистецтва  ім.  Соломії  Крушельницької.  Система -тично  проводяться  «Харківські  асамблеї»,  «Оксамитові  сезони 
Криму».  Дедалі  більшої  популярності  набувають  міжнародні  кон -курси  ім.  В.  Горовіца  в  Києві,  ім.  С.  Людкевича  у   Львові,  ім.  О.  Сі-чинського  в  Івано-Франківську.
Утверджуються  новаторські  форми  в  образотворчому  мистецтві. 
Художник  Г.  Синиця,  послідовник  школи  М.  Бойчука   —  українсько-го  монументального  живопису  на  традиціях  мистецтва  Київської  Ру -сі,  —  став  основоположником  нового  напрямку  в  монументальному 
живописі,  що  дістав  назву  «Українська  національна  колористична 
школа».  У  1991  р.  він  отримав  Державну  премію  ім.  Т.  Шевченка.
У  системі  культосвітньої  роботи  важливе  місце  належить  біблі-отекам,  яких  на  сьогодні  в   Україні  налічується  понад  60  тис.  із 
книжковим  фондом  майже  1  млрд  примірників.
Працює  майже  200  державних  і  понад  7   тис.  народних  музеїв, 
у  яких  зібрано  10   млн  пам’яток  матеріальної  та  духовної  культури 
нашого  народу.  Одним  із  найвідоміших  є,  наприклад,  музей  на -родної  архітектури  та  побуту  Середньої  Наддніпрянщини  Націо -нального  історико-етнографічного  заповідника  «Переяслав»,  у   ство-ренні  якого  свого  часу  активну  роль  відігравав  М.  Сікорський.  На 
схилах  гори  розмістилося  385  пам’яток  народної  архітектури  та 
побуту  ХVII—ХІХ  ст.,  понад  20   тис.  витворів  мистецтва,  зібраних 
у  лісостеповій  і   степовій  зонах  України.  Однак  багато  музеїв  через 
дефіцит  коштів  перебуває  у   критичному  стані.  Потребують  ремон -ту  та  реставрації  Козелецький  собор  у   Чернігові,  музей  Т.  Шевчен-ка  в  Каневі  та  багато  інших.
У  1990-х  рр.  відчутною  стала  криза  національного  книгодруку-вання,  яку  засвідчили  зростання  цін  на  книжки,  зменшення  тира -жів  видань,  передусім  українською  мовою.  Частка  україномовної 
книги  знизилася  до  3,6  %  за  назвами,  до  35,6 %  —  за  тиражем.
Процес  національного  і  духовного  відродження  України,  попри 
численні  труднощі  й  проблеми,  триває,  до  нього  долучається  де -далі  більше  її  громадян,  які  відчувають  відповідальність  за  долю 
України.
IV.  п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
V.   дОМашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Підготуйтеся  до  повторювально-узагальнювального  уроку.
Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 552 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: