Уроки № 89—90 Тема. Соціальна сфера на початку 1990-х рр. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 89—90 Тема. Соціальна сфера на початку 1990-х рр.

Уроки  №  89—90
Тема.   Соціальна сфера на початку 1990-х  рр.
Мета:  охарактеризувати державну політику у  соціальній сфері, наслідки ринкових реформ; 
сприяти усвідомленню зв’язку між розвитком соціальної сфери і  наслідками демографічної ситуа -ції в  країні; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, виховувати почуття людської гідності.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, карта «Україна незалежна», дидактичні матеріали.
Основні терміни і  поняття:   міграційні процеси, соціальне розшарування, екологічна безпека.
Основні дати і  події:   12  січня 1989  р.  — Всеукраїнський перепис населення; 25—26  квіт-ня 1986  р.  — Чорнобильська катастрофа.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: визначати причинно-наслідко-ві зв’язки між економічною кризою та соціальною політикою в  державі; аналізувати основні по -казники рівня життя, соціального розшарування, міграційних процесів; робити повідомлення щодо 
проблем охорони здоров’я, екологічних проблем.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
  Бесіда
1.  Як  вплинув  розпад  СРСР  на  українську  економіку?
2.  Охарактеризуйте  позитивні  та  негативні  чинники  української 
економіки  в  першій  половині  1990-х  рр.
3.  Яке  значення  для  України  мав  Закон  УРСР  «Про  економічну 
самостійність»  (3   серпня  1990  р.)?
4.  Перелічіть  заходи,  які  сприяли  переходу  до  ринкової  економіки 
в  Україні.
III.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  с оціальні наслідки економічної кризи.  демографічна ситуація
  Розповідь учителя
Рівень  соціального  захисту  населення  визначає  економічне  ста-новище  в   країні.  У  1985—1991   рр.  було  намічено  програму  соці-альної  перебудови,  відповідно  до  якої  передбачалося  швидке  на -рощування  виробництва  товарів  народного  споживання  та  надання 
послуг  населенню.  Соціальними  наслідками  економічної  кризи 
було:  зниження  заробітної  плати,  реформа  цін,  інфляція,  скоро -чення  строку  введення  в  дію  житла,  бідність,  зменшення  фінансу-вання  освіти,  науки,  медицини,  безробіття.  Тому  розв’язання  економічних  проблем  мало  життєво  важливе  значення  й   глибокий 
суспіль  но-політичний  зміст  для  України.
За  даними  перепису  1989  р.,  населення  України  налічувало 
51,7  млн  осіб  і  складалося  з  представників  понад  100  національ -ностей.  Абсолютну  більшість  становлять  українці   —  37,4  млн  осіб 
(72,7  %)  і  росіян  —  11,4  млн  осіб  (22 %).  Понад  5  млн  осіб  (5 %) 
складали  представники  інших  народів  (євреї   —  486  тис.,  білору -си  —  440  тис.,  молдавани   —  325  тис.,  поляки  —  219  тис.,  угор -ці   —  163  тис.,  румуни  —  134  тис.,  греки  —  99  тис.  осіб).  Основ  ними 
демографічними  проблемами  цього  часу  було:  різке  зниження  на -роджуваності  дітей,  підвищення  смертності,  скорочення  тривалос -ті  життя,  старіння  населення.
  2  проблеми соціального захисту населення, охорони здоров’я і  еко-логії
  Розповідь учителя
Через  дефіцит  будівельних  матеріалів  житла  в   Україні  у  1992  р. 
було  введено  в  дію  на  25  %  менше,  ніж  планувалося.
Реформу  цін  в  Україні  було  розпочато  в  1991  р.  Як  наслідок, 
нові  оптові  ціни  перевищували  роздрібні.  Не  поліпшило  соціаль -ного  становища  і   запровадження  в   січні  1992  р.  купонів  багато -разового  використання.
Підприємствам  було  надано  право  підвищувати  заробітну  плат-ню,  надаючи  соціальний  захист  своїм  працівникам  за  рахунок 
власних  ресурсів.  Після  1987   р.  уряд  СРСР  прийняв  11   постанов 
щодо  підвищення  заробітної  плати,  але  без  належного  врахуван-ня  зростання  обсягів  виробництва.  Унаслідок  цього  грошова  ма -са  в   Україні  збільшилася  без  забезпечення  товарами  на  10   млрд 
крб,  що  спричинило  різке  розбалансування  споживчого  ринку. 
До  того  ж  значна  кількість  товарів  народного  споживання  ви -возилася  за  межі  України.
Щоправда,  тоді  на  100 %  було  підвищено  ставки  і  посадові 
оклади  працівникам  бюджетних  установ,  а   також  збільшено  роз -мір  пенсій.
Скорочення  доходів  населення  спричинило  значне  зниження 
рівня  споживання.  Знизився,  зокрема,  показник  частки  заробітної 
плати  у   виробленому  національному  доході:  у   1993  р.   —  до  40 % 
проти  майже  60 %  у  1990  р.;  у  1994  р.  частка  заробітної  плати 
знизилась  до  30—25 %;  у  1995  р.   —  до  майже  20 %,  а  за  оцінками 
деяких  економістів  —  навіть  менше.  Одночасно  зі  зниженням  життєвого  рівня  людей  частка  первинних  доходів  підприємств  і   дер -жави  в  національному  доході  зростала  до  80  %  проти  54 %  у  1990  р. 
У  1995—2004   рр.  вона  становила  до  85 %.
Як  відомо,  вартість  мінімального  споживчого  бюджету  перед-бачає  забезпечення  мінімальних  потреб  у  продуктах  харчування 
і  товарах  широкого  вжитку.  У   розвинутих  країнах  цей  показник 
є  межею  бідності.  В   Україні  він  був  розрахований  вперше  у  грудні 
1990  р.  і   становив  тоді  110   крб  за  мінімального  розміру  заробітної 
плати  80  крб  (73 %  від  вартості  мінімального  споживчого  бюджету). 
Середня  заробітна  плата  становила  248  крб.  Вартість  мінімального 
споживчого  бюджету  відтоді  зросла  (станом  на  червень  1994   р.  про -ти  1990   р.)  в  19 263   рази,  а  середня  заробітна  плата  лише  в   4206  ра-зів.  Реальна  середня  заробітна  плата  фактично  знизилася  з   248   до 
54  крб  у   перерахунку  на  карбованці  1990  р.,  або  в  4,6  разу.  За 
даними  Міністерства  статистики  України,  у   жовтні  1995  р.  вартість 
мінімального  споживчого  бюджету  через  зростання  цін  підвищи -лась  до  21,2  млн  крб,  а  середня  заробітна  плата  становила  лише 
9,6  млн  крб,  купівельною  спроможністю  дорівнюючи  49   крб  у  груд-ні  1990   р.,  тобто  в  середньому  по  Україні  не  досягла  й  половини 
межі  бідності.
Скорочення  фінансування  освіти,  науки,  медицини,  зупинення 
підприємств  зробили  безробітними  понад  7   млн  людей.  Щорічно 
торгівля  імпортними  товарами  передає  за  кордон  5—7  млрд  дол., 
на  які  там  додатково  створено  до  2   млн  робочих  місць.
Закономірним  наслідком  впровадження  ринкових  відносин  бу-ла  соціальна  диференціація   —  розшарування  населення  на  людей 
багатих,  середнього  достатку,  бідних.  Але  суспільство  зацікавлене 
у  формуванні  міцного  середнього  класу,  а  не  в  поглибленні  соці-альних  суперечностей.  Однак  в   Україні  суспільство  було  надмірно 
поляризоване.  Багатства  багатьох  людей  наживалися  не  багаторіч -ною  підприємницькою  діяльністю,  а  часто  маніпулюванням  дер -жавною  власністю,  ресурсами,  робочою  силою,  спекуляціями,  зло-чинною  діяльністю.
Загострився  стан  охорони  здоров’я.  Причиною  цього  є   не  лише 
проблеми  в  економіці,  а   й  корупція  і  тіньова  економіка  в   медицині, 
надто  високі  ціни  на  ліки.  Протягом  кількох  років  смертність  в  Укра-їні  перевищує  народжуваність.  У   1992  р.  це  перевищення  становило 
100   тис.  осіб,  у  1993  р.   —  до  180  тис.,  у  1994  р.   —  до  200  тис.
За  останні  десять  років  із  карти  України  зникло  понад  3  тис. 
сіл.  Нині  понад  100  сільських  районів,  на  які  припадає  1/4   ськогосподарських  угідь,  є  зонами  демографічної  кризи.  Головною 
причиною  негараздів  є  зниження  загального  рівня  життя.  За  цим 
критерієм  Україна  наприкінці  ХХ  —  на  початку  ХХІ  ст.  опинила-ся  майже  на  200-му  місці  у   світі,  а  за  рівнем  дитячої  смертності  — 
на  одному  з   перших.  До  цього  призвело  складне  матеріальне  ста-новище  більшості  населення,  непослідовність  економічних  реформ 
і  особливо  Чорнобильська  катастрофа.
  3  е кологічні аспекти чорнобильської катастрофи
  Розповідь учителя
Негативно  позначаються  на  стані  здоров’я  щорічні  викиди  в  ат-мосферу  понад  12  млн  т   шкідливих  речовин.  У   Донецькій,  Дніпро-петровській,  Луганській,  Івано-Франківській,  Запорізькій  областях 
кількість  шкідливих  речовин  в  атмосфері  значно  перевищує  середні 
показники  по  країні.  Більш  ніж  у   20  містах  України,  де  проживає 
22 %  населення,  забрудненість  повітря  в  15—17  разів  перевищує  гра -нично  допустимі  норми.  Зони  екологічного  лиха  охопили  20—25 % 
території.  Це  пов’язано  передусім  із  розміщенням  у   цих  регіонах  про-мислових  об’єктів  екологічно  небезпечних  видів  економічної  діяль -ності  (металургії,  добування  кам’яного  вугілля  і  металевих  руд,  ви -робництва  коксу,  продуктів  нафтопереробки,  електроенергії  та  ін.).
В  Україні  сконцентровано  виробництво  до  40 %  атомної  електро-енергетики  колишнього  СРСР.  У  ніч  із  25  на  26   квітня  1986   р.  від -булася  аварія  на  Чорнобильській  АЕС,  що  стала  техногенною  ка-тастрофою  планетарного  масштабу.  На  станції  виникла  пожежа. 
Радіоактивна  хмара  поширилася  над  територією  Білорусі,  Румунії, 
Польщі,  Болгарії,  Югославії,  скандинавських  країн,  північно-західної 
частини  Росії.  Радіоактивні  речовини  забруднили  землю,  і   утворилася 
«зона  відчуження»  —  територія,  що  найбільш  постраждала  від  раді-ації  і  заборонена  для  проживання.  Найбільш  радіоактивно  забрудне-ними  виявилися  Житомирська,  Київська,  Чернігівська  області. 
Причинами  вибуху  четвертого  енергоблоку  Чорнобильської  АЕС  була 
визнана  низька  якість  проектування  й   обслуговування  станції.
У  серпні  1990   р.  Верховна  Рада  прийняла  спеціальну  постанову 
«Про  невідкладні  заходи  щодо  захисту  громадян  України  від  на-слідків  Чорнобильської  катастрофи».  Було  припинено  будівництво 
багатьох  об’єктів  хімічної,  нафтохімічної,  мікробіологічної  проми -словості,  атомних  станцій  тощо.  Але  ситуація  щодо  подолання  на -слідків  Чорнобильської  катастрофи  не  поліпшувалася.  Збільшилась 
кількість  захворювань,  спричинених  аварією.  Забруднені  регіони 
Нижньої  Наддніпрянщини,  Донбасу,  Дніпра,  вимирає  Азовське  мо-ре,  незадовільним  є   стан  Чорного  моря.  Причини  цього  не  тільки 
в  перенасиченні  України  шкідливими  підприємствами,  неконтрольо-ваному  нагромадженні  шкідливих  відходів,  зокрема  отриманих  із-за 
кордону,  а  й  у  недосконалості  законодавчої  бази  природоохоронної 
роботи  та  її  незадовільному  функціонуванні.
Украй  негативно  впливає  на  екологічне  становище  і  здоров’я  лю -дей  в  Україні  масове  вирубування  лісів.  Наслідком  цього  були  ката -строфічні  повені  на  Закарпатті.  У   2002  р.,  за  даними  Держкомста-ту,  в  Україні  вирубано  376,6  тис.  га  лісу,  майже  половина  з  якого 
(181,7   тис.  га)  виконувала  водоохоронну,  санітарно-гігієнічну  й  оздо-ровчу  функції.  Найбільше  лісу  було  вирубано  в   Житомирській,  Чер-нігівській,  Рівненській,  Київській  областях.  За  даними  Держкомлісу, 
нині  площа  лісів  в   Україні  досягає  10,8   млн  га,  що  становить  15,6 % 
загальної  площі  країни  (60  млн  га).  Найбільша  площа  лісів  в  Укра-їні  в  Закарпатській  області   —  51 %  лісистості,  найменша  —  в  пів-денних  регіонах  (3—5 %).  Комплекс  цих  чинників  зумовив  дегра-дацію  українських  чорноземів.  Якщо  на  початку  ХХ  ст.  вони 
містили  18—20 %  гумусу,  то  на  початку  ХХІ  ст.  —  у  п’ять—шість 
разів  менше.  Площа  окислених  ґрунтів  зросла  більше  ніж  на  30  %, 
засолених  і   солонцюватих   —  на  25 %.  Еродованою  є  понад  третина 
всієї  орної  землі,  а  5  млн  га,  в  тому  числі  3,5   млн  сільськогосподар-ських  угідь,  зазнали  радіоактивного  забруднення.
Отож,  без  системного  розв’язання  проблем  охорони  здоров’я,  по-долання  екологічної  кризи  розвиток  людського  потенціалу  в   Укра-їні  неможливий.
IV.  Осмислення нових знань і  вмінь
  Бесіда
1.  Якими  причинами  можна  пояснити  різкий  спад  життєвого  рів-ня  населення  в  Україні  та  наростання  соціальної  диференціації 
суспільства  в   1990-х  рр.?
2.  Чому  українським  урядам  у   першій  половині  1990-х   рр.  не  вда -лося  розв’язати  проблеми  соціальної  сфери?  Аргументуйте  влас-ну  думку.
  Складання плану
Складіть  план  «Соціальне  становище  в   Україні  в   першій  по-ловині  1990-х   рр.»  та  прокоментуйте  його.
  Складання тез
Складіть  тези  за  темою  «Демографічні  та  етнічні  процеси  в  не-залежній  Україні».  Розкрийте  наслідки  цих  процесів.
V.   п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
VI.  дОМ ашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Підготуйтеся  до  семінарського  заняття*  за  темою  «Культура 
й   освіта»:  складіть  повідомлення,  проекти,  презентації  щодо 
культурного  життя  в  Україні  на  початку  1990-х  рр.
Учитель  об’єднує  учнів  у  групи  і   пропонує  план  проведення 
семінарського  заняття  та  перелік  рекомендованої  літератури.  Кож -на  група  обирає  питання,  за  яким  удома  готує  повідомлення.
План
1)  Суперечливі  тенденції  в   культурному  житті.
2)  Закон  України  «Про  освіту»,  Державна  національна  програма 
«Освіта»  (Україна  ХХІ  ст.).
3)  Києво-Могилянська  академія.
4)  Становище  в  науці.
5)  Культурний  процес  в  Україні.
6)  Роль  представників  української  діаспори  в  культурному  житті.
7)  Нова  роль  церкви  в  житті  суспільства.  Конфесії  і  релігійна  гро-мада.
Література
1)  Бойко  О.  А.  Історія  України.   —  К.,  1999.
2)   Історія  України:  нове  бачення  (за  ред.  В.  А.  Смолія).   —  К.,  2000.
3)  Рубльов  О.  Історія  України.   —  К.,  2001.
*  Доцільно  запропонувати  учням  використати  інструкцію-пам’ятку  для 
підготовки  до  семінарського  заняття  (див.  с.  455).
Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 660 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: