Уроки № 77—78 Тема. Європейський вибір України. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 77—78 Тема. Європейський вибір України.

Уроки  №  77—78
Тема.   Європейський вибір України.
Мета:  охарактеризувати процес визнання незалежності України та її входження до міжнарод -них структур, формувати вміння аналізувати основні принципи зовнішньої політики незалежної 
України; встановлювати міжкурсові, причинно-наслідкові зв’язки з  курсом всесвітньої історії, ви -ховувати учнів у  дусі патріотизму, толерантності.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, карта «Україна в  період незалежності», дидактичні матеріали.
Основні дати і  події:  12  вересня 1991  р.  — закон «Про правонаступництво»; 4  листо -пада 1991  р.  — закон «Про державний кордон України»; 8  грудня 1991  р.  — угода між Росією, 
Україною, Білорусією та СРСР  — про розпад СРСР; 12  грудня 1991  р. Указ Президента України «Про 
утворення державного митного комітету України»; грудень 1991  р.  — визнання України Канадою, 
Польщею, Угорщиною, Латвією, Литвою, Аргентиною та іншими; 25  грудня 1991  р.  — визнання 
України США; 2  липня 1993  р.  — схвалення Верховною Радою «Основних напрямків зовнішньої 
політики України»; 1991, 1992, 1994  р.  — підписання Україною угод про ліквідацію ядерної зброї; 
1992  р.  — Україна стає членом ЄБРР, МВФ, МБР; 1994  р.  — Україна приєдналася до програми 
«Партнерство заради миру»; 1995  р.  — Україна стає 37-м членом Ради Європи; 1997  р.  — «Хар -тія про особливе партнерство» (між Україною і  НАТО).
Основні терміни і  поняття:  СНД, РЄ, ЄБРР, МВФ, МБР, без’ядерний статус.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: характеризувати зовнішню політику 
та міжнародні зв’язки незалежної України; аналізувати рівень співробітництва України з  країнами 
СНД, Росією, Польщею; встановлювати міжкурсові та причинно-наслідкові зв’язки з  подіями все -світньої історії; висловлювати власну думку з  приводу зовнішньої політики незалежної України.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
  Бесіда
1.   Коли  Українська  РСР  стала  членом  ООН?  Який  вона  мала  статус?
2.  Які  факти  свідчать  про  самостійність  зовнішньої  політики  Укра-їни  в   1960—1980-х   рр.?
3.  Які  події  серпня  та  грудня  1991  р.  сприяли  становленню  неза-лежної  зовнішньої  політики  України?
III.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1   н езалежна  україна  — правонаступниця  урср. Міжнародне визнання 
незалежної  україни
  Розповідь учителя
Основи  зовнішньої  політики  були  визначені  в  Декларації  про 
державний  суверенітет  України  (16  липня  1990   р.)  в  розділі  «Між-народні  відносини».  Вони  передбачали  активне  сприяння  про -цесу  укріплення  миру  та  міжнародної  безпеки,  дотримання  норм 
міжнародного  права,  розвиток  співробітництва  та  добросусідства 
з  країнами  світу,  участь  України  в   різних  формах  загальноєвро-пейського  процесу,  нейтралітет  до  участі  у   військових  блоках, 
без’ядерного  статусу  (не  виробляти,  не  використовувати,  не  роз -повсюджувати  ядерну  зброю).
Після  проголошення  Акта  про  державну  незалежність  Україна 
вперше  стала  рівноправним  суб’єктом  у  міжнародних  відносинах. 
Важливим  кроком  в  умовах  незалежності  стали  визнання  держав-ної  території,  установлення  недоторканності  кордонів  території, 
регламентування  їх  режиму,  порядку  охорони,  правил  перетину.
У  1991  р.  були  видані  закони  України  «Закон  про  державний 
кордон  України»,  «Закон  про  прикордонні  війська  України»,  Указ 
Президента  України  «Про  створення  державного  митного  комітету 
України».
12  вересня  1991   р.  виданий  Закон  «Про  правонаступництво». 
5  грудня  1991   р.  після  референдуму  Верховна  Рада  звернулась  із  За -явою  до  парламентів  і  народів  світу,  у  якій  наголошувалось,  що  Укра -їна  спрямовуватиме  свою  зовнішню  політику  на  зміцнення  миру  і  без-пеки  у  світі,  дотримуючись  принципів  міжнародного  права.
Першими  важливими  кроками  в  цьому  напрямку  були:
1)  Установлення  державного  кордону.  4  листопада  1991  р.  Верхов -на  Рада  прийняла  Закон  «Про  державний  кордон  України»,  що 
проголошував  недоторканність  кордонів,  визначив  порядок  їх-ньої  охорони  і  правила  переходу.  12   грудня  того  самого  року 
з  метою  гарантування  економічної  безпеки  республіки  Прези-дент  України  підписав  Указ  «Про  утворення  державного  мит-ного  комітету  України».
2)  Визначення  громадянства.  8   жовтня  1991  р.  Верховна  Рада  при-йняла  Закон  «Про  громадянство  України».  Відповідно  до  нього 
громадянство  надавалося  усім,  хто  проживав  на  території  рес-
публіки,  не  був  на  той  момент  громадянином  інших  держав  і  не 
заперечував  проти  набуття  громадянства  України.
3)   Визнання  національної  символіки  як  державної.  У  січні—лютому 
1992  р.  Верховна  Рада  низкою  постанов  затвердила  державним 
гімном  пісні  «Ще  не  вмерла  України…»,  державним  прапором  — 
синьо-жовтий  прапор,  а   малим  гербом  України  —  тризуб.
4)  Запровадження  власної  грошової  одиниці.  Із  метою  виходу  з  руб -льової  зони  в   1992  р.  на  території  республіки  був  покладений 
початок  обігу  купонів  багаторазового  використання,  а  2  вересня 
1996  р.,  відповідно  до  Указу  Президента,  купон  було  замінено 
національною  валютою  —  гривнею.
Відразу  після  проголошення  незалежності  тільки  протягом  груд-ня  1991   р.  Україну  визнали  68   держав.  На  другий  день  після  рефе-рендуму  про  визнання  нової  держави  оголосили  Канада  і  Польща, 
3  грудня  —  Угорщина,  4  грудня  —  Латвія  і  Литва,  5  грудня  —  Ар-гентина,  Болгарія,  Болівія,  Росія  і  Хорватія.
25  грудня  1991  р.  Україну  визнали  США,  протягом  1992   р.   — 
ще  64  держави,  на  початку  1993  р.   —  132  держави,  106   із  яких 
установили  дипломатичні  відносини.  В   2000  р.  Україну  визнали 
153   країни.  Наша  держава  є  членом  47  міжнародних  і  міжурядо -вих  організацій  і  бере  участь  у  роботі  понад  100  постійних  або  тим -часових  органів,  створених  у   межах  цих  організацій.  Українські 
підприємства  здійснюють  зовнішньоторговельні  операції  з  162-ма 
країнами  світу.  Станом  на  1993   р.  наша  країна  підписала  26  між -державних  і  майже  90   міжурядових  угод.
  2  п равові засади зовнішньої політики.  розбудова дипломатичної служби
  Розповідь учителя
У  «Декларації  про  державний  суверенітет»  зазначалося,  що 
Україна  «проголошує  про  свій  намір  стати  в  майбутньому  постій -ною  нейтральною  державою,  яка  не  бере  участі  у  військових  блоках 
і  дотримується  трьох  неядерних  принципів:  не  приймати,  не  ви -робляти  і   не  набувати  ядерної  зброї».  Як  суб’єкт  міжнародного 
права  Україна  здійснює  безпосередні  зносини  з  іншими  державами, 
укладає  з   ними  договори,  обмінюється  дипломатичними,  консуль -ськими,  торговельними  представництвами,  бере  участь  у   діяльно  сті 
міжнародних  організацій  в   обсязі,  необхідному  для  ефективного 
забезпечення  національних  інтересів  республіки  в   політичній,  еко -номічній,  екологічній,  інформаційній,  науковій,  технічній,  куль -турній  і   спортивній  сферах.
Україна  виступає  рівноправним  учасником  міжнародного  спів-робітництва,  активно  сприяє  зміцненню  загального  миру  і  міжна-родної  безпеки,  безпосередньо  бере  участь  у  загальноєвропейському 
процесі  та  європейських  структурах.  Україна  визнає  пріоритет  за -гальновизнаних  норм  міжнародного  права  перед  нормативами  вну -трішньодержавного  права,  виконує  усі  ці  концептуальні  положення, 
дотримується  їх  у  питаннях  зовнішніх  відносин  і   міждержавних 
відносин  та  зв’язків.
Засади  зовнішньої  політики  України  закладені  в   таких  осно -воположних  документах,  як  «Декларація  про  державний  суверені -тет  України»  та  Конституція  України,  в  «Основних  напрямках  зо-внішньої  політики  України».
У  концепції  зовнішньої  політики  незалежної  Української  дер-жави  зафіксовано,  що  Україна  здійснює  свою  зовнішню  політику 
на  основі  взаємної  поваги  щодо  інших  держав  і   народів,  взаєморо -зуміння,  партнерства,  довіри,  політичних  та  економічних  інтересів, 
дотримання  міжнародних  правових  актів,  зафіксованих  у  міжна-родних  договорах  та  конвенціях,  невтручання  у  внутрішні  справи 
інших  держав,  визнання  недоторканності  й  непорушності  їх  кор-донів,  поваги  до  гідності  і  честі  народів,  громадян  країн  світового 
співтовариства.
У  ст.  18  розділу  1   Конституції  України  зазначено:  «Зовніш-ньополітична  діяльність  України  спрямована  на  забезпечення  мир -ного  і   взаємовигідного  співробітництва  з   членами  міжнародного 
співтовариства  та  загальновизнаними  принципами  і   нормами  між -народного  права».  У  Конституції  також  записано,  що  Верховна 
Рада  схвалює  рішення  про  надання  військової  допомоги  іншим 
державам,  про  направлення  підрозділів  Збройних  сил  України 
до  іншої  держави  чи  про  допуск  підрозділів  збройних  сил  інших 
держав  на  територію  України.  До  повноважень  Верховної  Ради 
також  належить  надання  у  встановлений  законом  строк  згоди 
на  обов’язкове  підписання  міжнародних  договорів  України.  У   ст.  92 
зазначено,  що  засади  зовнішніх  відносин,  зовнішньоекономічної 
діяльності,  митної  справи  визначаються  виключно  законами 
України.
У  міжнародних  відносинах  державу  представляє  Президент.  Він 
здійснює  керівництво  зовнішньополітичною  діяльністю  держави, 
веде  переговори  та  укладає  міжнародні  договори  України,  приймає 
рішення  про  визнання  іноземних  держав,  призначає  та  звільняє 
голів  дипломатичних  представництв  України,  в  інших  державах 
і  при  міжнародних  організаціях,  приймає  вірчі  і   відкличні  грамо -ти  тощо.  Кабінет  Міністрів  України  організовує  і  забезпечує  зо -внішньоекономічну  діяльність  України,  митну  справу.
Зовнішню  політику  України  здійснюють  Міністерство  закордон-них  справ  та  Міністерство  зовнішньої  торгівлі.  У  Верховній  Раді 
створено  спеціальний  Комітет  із  питань  міжнародних  відносин  та 
зв’язків  із  країнами  СНД,  а   в  апараті  секретаріату  діє  підрозділ 
із   міжпарламентських  зв’язків.  У  Кабінеті  Міністрів,  апараті  Пре-зидента  є   працівники,  які  виконують  консультативно-радницькі 
функції  з  питань  здійснення  зовнішньої  політики  вищими  ешело -нами  державної  влади.  В  обласних  державних  адміністраціях  Укра-їни  функціонують  відповідні  структури  з   питань  зовнішньоеконо -мічних  зв’язків.
Основні  пріоритети  зовнішньої  політики:
  8 економізація  зовнішньої  політики,  тобто  зовнішньополітичні 
зв’язки  повинні  підкріплюватися  й   економічним  співробітни -цтвом.  Орієнтація  зовнішньої  політики  України  на  пошук  но-вих  ринків  для  українських  товарів;
  8 розвиток  зв’язків  зі  стратегічними  партнерами;
  8 продовження  руху  в  бік  європейської  та  євроатлантичної  інте -грації;
  8 створення  позитивного  іміджу  України;
  8 забезпечення  диверсифікації  постачання  енергоносіїв;
  8 реалізація  свого  геополітичнго  положення  як  мосту  між  Сходом 
і  Заходом.
  3  у країна і  снд .  відносини з  російською Федерацією, країнами  снд
  Розповідь учителя
8   грудня  1991  р.  між  Росією,  Україною,  Білорусією  та  СРСР 
була  підписана  угода,  що  констатувала  факт  розпаду  СРСР  як 
суб’єкта  міжнародного  права  та  перехід  зовнішньополітичних 
питань  до  юрисдикції  союзних  республік.  Україна  активно  роз -почала  здійснення  добросусідських  відносин  із  державами  Спів -дружності.
Загальна  стратегія  співробітництва  ЄС  щодо  України  була  за-тверджена  в  грудні  1999  р.  Вона  розрахована  на  чотири  роки 
і   є   унікальним  документом,  який  закладає  основи  співробітни -цтва  з  державою,  що  не  є   безпосереднім  претендентом  на  вступ 
до  ЄС  найближчим  часом.
У  липні  2002  р.  відбувся  саміт  «Україна   —  ЄС»,  де  основним  бу-ло  питання  про  надання  Україні  статусу  держави  з   ринковою  еконо -мікою  та  асоційованого  члена  СС.  У  ході  роботи  саміту  зазначалося, 
що  Україна  ще  не  відповідає  стандартам  ЄС  і  не  потрапляє  до  пере-ліку  країн,  які  мають  увійти  до  ЄС  у  2004  та  2007   р.  У  2003  р. 
Україна  здоубла  статус  «країни  —  сусіда  ЄС».  Щоб  зменшити  нега-тивні  наслідки  від  вступу  до  ЄС  Польщі  та  Словаччини,  у  2003  р.  із 
цими  країнами  були  укладені  угоди  про  спрощення  візового  режиму.
У  1992  р.  Україна  приєдналася  до  Європейського  банку  рекон-струкції  та  розвитку  (ЄБРР),  плідно  співпрацює  з   Міжнародним 
валютним  фондом  (МВФ),  Світовим  банком  і  іншими  фінансовими 
структурами.
Також  Україна  бере  участь  у  регіональному  співробітництві  (ор -ганізації,  що  об’єднують  країни  окремих  регіонів  континенту).  Як 
член  СНД,  Організації  Чорноморського  економічного  співробітни -цтва,  Балтійсько-Чорноморського  співробітництва,  ГУУАМ,  вона 
прагне  більш  тісного  співробітництва  із  сусідами  на  основі  рівно -правного  і  взаємовигідного  співробітництва.
Україна  є   асоційованим  членом  СНД.  Вона  не  підписала  стату -ту  цієї  організації,  оскільки  деякі  його  положення  суперечать  укра-їнському  законодавству.  Україна  ставиться  до  СНД  як  до  дорадчо -го  органу  і  віддає  переваги  двосторонньому  співробітництву,  проте 
це  не  заважає  їй  впливати  на  діяльність  СНД.  До  позиції  України 
з  деяких  питань  прислуховуються  інші  учасники  організації.
Задовільним  є   стан  українсько-молдовських  відносин.  Їх  розвитку 
сприяють  зустрічі  президентів,  прем’єр-міністрів,  міністрів  закордон -них  справ.  Невирішеними  залишаються  питання  завершення  делімі -тації  державного  кордону  та  врегулювання  ситуації  в   Придністров’ї. 
У  республіці  Молдова  високо  цінують  особливу  роль  України  як  по -середника  в   розв’язанні  розбіжностей,  які  існують  між  Кишиневом 
і  Тирасполем  і  є  джерелом  нестабільності  в   регіоні.  Виявляючи  свої 
добросусідські  відносини,  Україна  передала  Молдові  частину  своєї 
території  для  створення  порту  на  Дунаї.  У  2001  р.  було  підписано 
договір  про  кордони  між  Молдовою  і   Україною.
Відносини  між  Україною  і  Росією  формуються  нерівномірно. 
Історичною  подією  у  відносинах  України  й   Росії  стало  підписання 
31  травня  1997  р.  широкомасштабного  політичного  українсько-російського  договору.  Цей  документ  юридично  закріпив  зобов’язан-ня  Росії  поважати  незалежність  України  і   став  правовою  базою,  на 
якій  ґрунтуватимуться  двосторонні  відносини.  Відбувся  перехід  від 
невизначеності  й  заполітизованості  до  рівноправного  взаємовигід -ного  партнерства.  З   урахуванням  історичних  реалій  укладено  та-кож  угоди  щодо  Чорноморського  флоту.
Позитивним  явищем  у  двосторонніх  відносинах  є   пожвавлення 
міжпарламентських  зв’язків.  Росія  погодилася  розпочати  деліміта -цію  кордону  з   Україною.  Спільні  військово-морські  навчання  в  Кри -му  сприяли  зміцненню  довіри  між  обома  державами.  Росія  є  го-ловним  торговим  партнером  України.  Однак  стан  економічного 
співробітництва,  його  ефективність  не  задовольняє  обидві  країни. 
Підписана  1998  р.  програма  економічного  співробітництва  на  період 
до  2007   р.  виконується  повільно.  2002   р.  оголошений  у   Росії  роком 
України.  На  початку  2003   р.  був  укладений  договір  про  державний 
кордон,  який  визначив  його  сухопутну  ділянку,  залишивши  відкри -тим  питання  кордону  по  Азовському  морю  і  Керченській  протоці. 
Окремі  впливові  особи  Росії,  представники  Державної  думи  досі  не 
відмовилися  від  претензій  щодо  Криму  і   Севастополя.  Усупереч  цьо -му  Росія  і   Україна  розглядають  одна  одну  як  стратегічні  партнери, 
і  для  народів  обох  держав  важливо  наповнити  досягнуті  домовле -ності  конкретним  змістом.  Для  цього  неабияке  значення  має  розви -ток  співпраці  в   галузі  економіки,  науки,  культури.
Крім  кордонів  суходолом,  Україна  має  морський  кордон  із  Бол-гарією,  Туреччиною,  Грузією.  Співробітництву  з  цими  державами 
відводиться  важлива  роль.  Так,  з  Болгарією  та  Грузією  налагодже-не  постійне  поромне  сполучення.  Встановлюється  двостороннє  спів -робітництво  і   в  межах  міжнародних  регіональних  об’єднань,  Чор -номорського  регіону,  ГУУАМ  тощо.
  4  р еалізація курсу на без’ядерний статус  україни
  Розповідь учителя
Україна  підписала  низку  документів,  згідно  з  якими  здобула 
статус  без’ядерної  держави:  Угода  про  стратегічні  наступальні 
озброєння  СТАРТ  (31  липня  1991  р.),  Лісабонський  протокол  до  ньо-го  (23   травня  1992   р.),  Угода  про  нерозповсюдження  ядерної  зброї 
(1994   р.).  18  листопада  1993  р.  на  закритому  засіданні  Верховної  Ра -ди  була  ратифікована  Угода  про  скорочення  стратегічних  наступаль -них  озброєнь  СТАРТ-1,  згідно  з  якою  Україна  на  36 %  мала  ско-ротити  загальну  кількість  ракетоносіїв  і   на  42  %  кількість  ядерних 
озброєнь.  Україна  повинна  була  здійснити  демонтаж  2000   одиниць 
тактичного  ядерного  озброєння  та  176  міжконтинентальних  балістич-них  ракет.  Таким  чином  Уряд  України  домовився  на  без’ядерний 
статус  за  умов  міжнародних  гарантій  про  безпеку,  територіальну  не -доторканість  нашої  держави.  У  1994  р.  Україна,  США,  Велика  Бри -танія  Росія  підписали  Меморандум  про  гарантії  безпеки  України  за 
умов  приєднання  її  до  Угоди  про  нерозповсюдження  ядерної  зброї. 
16  листопада  1994  р.  Україна  приєдналась  до  Угоди  про  нерозповсю -дження  ядерних  озброєнь,  яким  підтвердила  миролюбний  характер 
зовнішньої  політики  та  свій  без’ядерний  статус.
  5  в ідносини  україни з європейським співтовариством ( нБсє,  рє,  єс). 
україна і  нат О
  Розповідь учителя
Наша  держава  є  членом  47  міжнародних  і  міжурядових  орга-нізацій,  бере  участь  у   роботі  понад  100  постійних  або  тимчасових 
органів.  Українські  підприємства  здійснюють  зовнішньоторговель -ні  операції  зі  162   країнами  світу.  До  цього  Україна  йшла  шляхом 
розвитку  співробітництва  в   загальноєвропейському  процесі.
Вона  активно  співпрацює  з   провідними  міжнародними  органі -заціями.
Проголошення  Україною  курсу  на  побудову  демократичного 
суспільства  потребує  врахування  світового  досвіду  в   цій  справі.  Це 
зумовило  потребу  в   співробітництві  з   Радою  Європи  (РЄ)  —  впли-вовою  організацією,  що  виникла  в  1949  р.  і   діяльність  якої  спря-мована  на  захист  прав  людини,  парламентської  демократії  і   забез-печення  принципу  верховенства  права.  14  липня  1992   р.  Україна 
подала  заяву  на  вступ  до  організації,  а   9  листопада  1995   р.  стала 
37-м  членом  РЄ.  Вступивши  до  Ради  Європи,  Україна  взяла  на  се -бе  низку  зобов’язань  з  організації  влади,  розвитку  правової  сфери 
і  самоуправління,  захисту  прав  людини.  Так,  згідно  з   рекоменда-ціями  РЄ  в  Україні  було  скасовано  смертну  кару.  Незважаючи  на 
опір  деяких  сил  у   державі,  виконання  рекомендацій  РЄ  відповідає 
національним  інтересам  України,  наближає  її  до  демократичного 
суспільства.  Контроль  із  боку  РЄ  є   важливим  чинником,  який  стри -мує  деякі  недемократичні  дії  влади  і  сприяє  становленню  демокра-тичного  суспільства.
30  січня  1992  р.  Україна  стала  членом  Наради  з   безпеки  і  спів -робітництва  у   Європі  (НБСЄ).  Українські  військові  під  егідою  ООН 
виконували  миротворчі  місії  в  Боснії,  Іраку,  інших  країнах.
У  1992  р.  Україна  підписала  Паризьку  хартію,  Декларацію 
Гельсинської  зустрічі  на  вищому  рівні,  Декларацію  про  Чорномор -ське  економічне  співробітництво.
У  1994  р.  приєдналася  до  співробітництва  до  програми  НАТО 
«Партнерство  заради  миру».  У  1996  р.  була  схвалена  індивідуаль-на  програма  партнерства  України   —  НАТО.  На  території  України 
проходять  спільні  навчання  військових  підрозділів  (Янівський  по -лігон,  акваторія  Чорного  моря).
У  1997  р.  в   Мадриді  між  Україною  і  НАТО  була  підписана  «Хар-тія  про  особливе  партнерство».  У   ній  проголошувалось,  що  НАТО 
є  відкритим  для  вступу  нових  членів  та  підтримує  суверенітет  і   те -риторіальну  цілісність  України,  недоторканність  її  кордонів.  Був 
визначений  механізм  консультацій  між  двома  партнерами.
Указом  Президента  України  в  1998  р.  було  затверджено  дер-жавну  програму  співробітництва  з  альянсом.  Україна  розглядає 
НАТО  як  найбільш  ефективну  структуру  колективної  безпеки 
в   Європі,  хоча  не  схвалила  дії  НАТО  в   Югославії.  Для  більш 
тісного  співробітництва  в  Києві  відкрито  офіс  військового  пред-ставництва  НАТО.  Навесні  2002  р.  Україна  заявила  про  своє  ба -жання  вступити  до  цієї  організації.  Для  реалізації  цих  планів 
потрібно  завершити  військову  реформу,  узгодити  свої  збройні 
сили  зі  стандартами  НАТО.  Розпочався  активний  переговорний 
процес  у  цьому  напрямку.
IV.  ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Бесіда
1.  Що,  на  ваш  погляд,  сприяло  визнанню  незалежної  України  ін-шими  державами?
2.  Охарактеризуйте  основні  принципи  зовнішньої  політики.
3.  Які  проблеми  щодо  ядерного  роззброєння  постали  перед  нашою 
державою?  Як  вони  були  розв’язані?
4.   Охарактеризуйте  діяльність  України  в  ООН,  Раді  Європи,  НАТО.
5.  За  якими  напрямками  відбувалося  співробітництво  України 
з  державами  СНД?
  Дискусія
1.  Як  було  розв’язано  «ядерну  проблему»  України?  Чи  існували 
інші  шляхи  її  розв’язання?
2.  Які  суперечності  зовнішньої  політики  України  на  початку 
1990-х  рр.  ви  можете  назвати?
3.  Яке  практичне  значення  має  євроінтеграція  України?
  Робота з  таблицею
Складіть  хронологічну  таблицю  подій  зовнішньої  політики  не-залежної  України  на  початку  1990-х  рр.
V.   п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
VI.  дОМ ашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Підготуйте  повідомлення  на  тему  «З  історії  символіки  в  Укра-їні».
Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 1542 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: