Уроки № 46—47 Тема. Демографічні і соціальні зміни. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 46—47 Тема. Демографічні і соціальні зміни.


Уроки  №  46—47
Тема.   Демографічні і  соціальні зміни.
Мета:  розкрити сутність демографічних та соціальних змін; сприяти усвідомленню причин
наростання соціальної кризи; формувати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки еко -номічних та соціальних проблем у  суспільстві; закріпити вміння аналізу і  порівняння історичного
матеріалу; виховувати учнів у  дусі патріотизму, взаєморозуміння між народами на основі особис -того усвідомлення досвіду історії.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, карта «Україна в  період застою (1964—1985  рр.)», дидактичні ма -теріали.
Основні терміни і  поняття:   демографія, урбанізація, еміграція, депопуляція, товарний
дефіцит, рівень життя, номенклатура.
Основні дати і  події:   1959, 1970, 1979, 1989  р.  — всесоюзні переписи населення.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: аналізувати та порівнювати соціаль -ні процеси в  суспільстві; установлювати причинно-наслідкові зв’язки економічних та соціальних
процесів; усвідомити причини наростання соціальної кризи в  Україні; на основі різних джерел
інформації робити висновки щодо рівня життя населення в  Україні.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   п еревірка дОМашнь О гО  завдання
  Бесіда
1.  Розкрийте  зміст  реформ  другої  половини  1960-х  рр.  Чи  мали
вони  шанс  на  успіх?  Свою  думку  аргументуйте.
2.  Дайте  оцінку  виконання  п’ятирічних  планів.
3.  Які  негативні  явища  спостерігалися  в  розвитку  промисловості?
4.  Чому  сільське  господарство  було  хронічно  відсталим  у  радян -ській  економіці?
  Робота біля дошки
Біля  дошки  працюють  два  учні:  один  складає  план  відповіді  за
темою  «Розвиток  промисловості  другої  половини  1960-х   рр.»,  дру-гий   —  за  темою  «Стан  аграрного  сектору  економіки».
Учитель  разом  з  учнями  аналізують  плани,  коментують  їх  та
роблять  висновки.
III.  Актуалізація опорних знань
  Запитання
1.  Що  таке  демографія?
2.  Які  показники  соціального  життя  вам  відомі?
  Робота з  поняттями
Учитель  пояснює  зміст  понять.
Рівень  життя  —  рівень  споживання  населенням  матеріальних
та  духовних  потреб,  який  характеризується  якісними  та  кіль-кісними  показниками:  обсягом  реальних  доходів  на  одну  особу,
рівнем  використання  продовольчих  і  непродовольчих  послуг.
Депопуляція  —  переважання  смертності  над  народжуваністю
у  розрахунку  на  1000   осіб.
Урбанізація   —  збільшення  кількості  жителів  міст  з   одночасним
зменшенням  кількості  сільського  населення.
Номенклатура  —  партійно-господарська  верхівка,  яка  посідала
панівне  становище  в  системі  управління  державою.
IV.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  д емографічні зміни в  другій половині 1960-х  — першій половині
1980-х  рр.
  Розповідь учителя
Протягом  1960—1980-х   рр.  проявилася  загальна  тенденція  до
збільшення  абсолютної  кількості  населення  України.  Між  держав -ними  переписами  населення  1959   та  1989   р.  його  кількість  збіль-шилася  з  41,8  до  51,7   млн,  або  майже  на  10  млн  осіб.  Водночас
не  можна  не  помітити,  що  темпи  абсолютного  приросту  населення
республіки  істотно  скоротилися.  Так,  між  переписами  населення
1959  та  1989   р.  цей  показник  у   середньому  за  рік  становив  330  тис.
осіб  з   поступовим  зменшенням.
Останні  дані  свідчать,  що  до  кінця  1970-х   рр.  абсолютний  при -ріст  населення  зменшився  фактично  більш  ніж  удвічі  і  становив
120   тис.  осіб  у  середньому  на  рік.  Це  було  загальним  явищем,  що
проявилося  відповідною  тенденцією:  зменшенням  приросту  насе -лення  України.
Водночас  проявилися  інші  чинники,  які  негативно  впливали  на
демографічні  процеси  в  українському  суспільстві.  Якщо  раніше
ними  були  голодомори  та  війни,  то  останнім  часом  найбільшою
мірою  впливала  економічна  незабезпеченість  населення,  загальний
стан  здоров’я,  а   також  надзвичайно  згубні  наслідки  чорнобильської
катастрофи.
У  період  між  1959  і   1989  р.  визначальними  тенденціями  змін
у   соціальному  складі  населення  України  були  зростання  урба -нізації  населення,  збільшення  кількості  жителів  міст,  індустрі -альних  центрів  з   одночасним  зменшенням  абсолютної  кількості
сільського  населення.  Так,  у  1959  р.  кількість  сільського  на -селення  України  становила  22,6  млн  осіб  (53 %).  Перепис  1989  р.
зафіксував  скорочення  кількості  сільського  населення  до  17,1   млн
осіб  (на  20  %).
Одночасно  протягом  1959—1989  рр.  кількість  міського  насе-лення  збільшується  з   19,1  до  35,4   млн  осіб  (у  1,8  разів),  значно
зросла  кількість  міського  населення  на  Львівщині   —  з  821,3   до
1630,5  тис.  осіб,  або  майже  вдвічі.  На  Київщині  кількість  місько-го  населення  (без  м.  Києва)  збільшилася  з   438,1   до  1041,2   тис.  осіб,
або  в  2,3  разу.
Динаміка  скорочення  кількості  сільського  населення  мала  пев-ні  відмінності  в   часі.  Найвищим  воно  було  наприкінці  1960-х  —
у  1970-х  рр.  (майже  250  тис.  осіб).  На  загальному  тлі  цих  процесів
становище  в  таких  регіонах,  як  Закарпаття,  Буковина,  Крим,  мож -на  кваліфікувати  як  відносно  вдале.  Одночасно  в  Чернігівській,
Вінницькій,  Полтавській,  Кіровоградській  областях  кількість  сіль -ського  населення  скоротилася  майже  вдвічі,  а   в  Сумській   —  ще
більше.
Від  1979  р.  в  Україні  спостерігається  неприємне  соціально-демографічне  явище  —  депопуляція,  тобто  переважання  смерт-ності  над  народжуваністю  в   розрахунку  на  1000   осіб.  Цей  процес
зафіксовано  в   сільській  місцевості  спочатку  на  Чернігівщині,  Сум -щині,  а  потім  на  Полтавщині,  Вінниччині,  а  починаючи  з  1990-х  рр.
у   державі  загалом.
Своєрідним  є  поділ  населення  за  статтю.  У  1959  р.  серед  насе-лення  республіки  питома  вага  чоловіків  становила  44  %.  Починаючи
з  1970  р.  цей  показник  збільшився  на  45  %,  а  в  1979  р.   —  до  46 %.
На  цьому  рівні  він  стабільно  тримався  і  в  наступні  роки.
Щодо  вікової  структури,  наприклад,  сільського  населення  по-силювалася  тенденція  до  його  старіння,  спостерігалося  зменшення
молодших  вікових  груп,  зокрема  осіб  працездатного  віку.  Напри -кінці  1980-х  рр.  на  кожну  тисячу  працездатного  населення  припадало  загалом  1034   непрацездатних,  у  тому  числі  452   дитини
і  582   особи  похилого  віку  та  інваліди.  Швидкими  темпами  знижу -валася  народжуваність,  причому  в  сільській  місцевості  цей  показ-ник  був  меншим,  ніж  у   містах.
Значних  масштабів  набула  міграція,  що  становила  в   зазначе -ний  період  у  міграційному  середньорічному  обігу  близько  3   млн
осіб.  Приблизно  30  %  становила  міграція  населення  із  села  в  міс-то,  40  %  мігрантів  переміщувалися  між  містами,  більш  ніж  15 %
міського  населення  переселялося  в  сільську  місцевість  і   лише
10 %  —  у  межах  сільської  місцевості  республіки.  Понад  90 %  усіх
міграцій  здійснювалося  неорганізовано,  стихійно.
На  зміну  національного  складу  населення  впливали  такі  чин-ники:
  8 політика  союзного  центру  на  «зближення»,  «злиття»  націй,
формування  «єдиної  радянської  нації»,  яка  була  прикриттям
курсу  на  русифікацію  і  денаціоналізацію  самобутніх  культур
народів  СРСР;
  8 міграція  робочої  сили.  Значна  частка  українців  виїздила  на  но-вобудови  до  Сибіру,  Далекого  Сходу,  Крайньої  Півночі  (БАМ,
Тюмень,  Воркута  тощо);
  8 розселення  на  території  республіки  (особливо  у   Криму  і  вели-ких  містах)  офіцерів,  що  вийшли  у   відставку,  та  їх  сімей;
  8 виїзд  євреїв  до  Ізраїлю  (за  30  років  виїхало  353  тис.  осіб)  та
інші  чинники.
У  результаті  цих  подій  за  період  1959—1989  рр.  в  абсолютному
і  відсотковому  обчисленні  відбулося  скорочення  частки  українців
серед  населення  республіки  (а  також  інших  національних  меншин),
проте  зросла  частка  росіян.  Так,  частка  українців  зменшилася
з  76,7  до  72,1  %,  а  частка  росіян  збільшилася  з  16  до  22  %.
  2  н аростання проблем у  соціальній сфері
  Розповідь учителя
В  Україні  розроблялися  соціальні  заходи  щодо  підвищення
життєвого  рівня  трудящих.  Протягом  1965—1985  рр.  середньомі-сячна  заробітна  плата  робітників  і   службовців  республіки  зросла
майже  вдвічі  і   в  1980  р.  становила  155   крб  (для  порівняння:
у  1958  р.   —  76,7  крб).  У  1979  р.  зросла  й   оплата  праці  колгосп -ників  до  108  крб.  Проте  купівельна  спроможність  карбованця  змен-шувалася  внаслідок  зростання  цін  на  товари.  Вирішальне  значення
для  позитивних  змін  мало  збільшення  національного  доходу,  сума
якого  в   УРСР  зросла  з  38,2  млрд  крб  у  1965  р.  до  96,6   млрд  крб
у  1985  р.,  тобто  більш  ніж  у   2,5  разу.  80 %  національного  доходу
витрачалося  на  поліпшення  матеріального  становища  людей.
У  більшості  категорій  працівників  низькими  залишались  пенсії
за  віком  та  інвалідності.  Незначними  були  й   виплати  різним  слабо -захищеним  категоріям  громадян:  матерям-одиначкам,  сім’ям,  що
втратили  годувальника,  інвалідам  тощо.  Це  зумовлювало  ситуацію,
коли  п’ята  частина  громадян  жила  за  межею  бідності,  отримуючи
дохід,  менший  за  прожитковий  мінімум.
Незважаючи  на  досить  відчутне  зростання  добробуту  населення
за  вказаний  період,  Україна  на  початку  1980-х   рр.  перебувала  се -ред  держав,  що  посідали  50—60-ті  місця  у  світі  за  рівнем  життя.
Суперечливі  показники  характеризують  медичне  обслуговуван-ня.  У   середині  1980-х   рр.  Україна  посідала  високе  місце  у   світі  за
рівнем  дитячої  смертності,  хоча  наприкінці  1980  р.  в   медичних
закладах  республіки  працювало  180  тис.  лікарів  і   понад  50  тис.
медичних  працівників  середньої  кваліфікації,  тобто  в  розрахунку
на  10   тис.  жителів  більше,  ніж  у   розвинутих  країнах.  Кількість
лікарняних  ліжок  за  1970—1985  рр.  збільшилася  майже  на  трети-ну. Смертність  зростала  і   серед  дорослого  населення.  Від  1965   до
1980  р.  цей  показник  на  1  тис.  жителів  СРСР  зріс  із  7,3  до  10,3  ви-падку,  а  в  Україні   —  з  7,6  випадку  на  1  тис.  жителів  у  1965  р.  до
12,1  випадку  в   1980  р.  У  деяких  областях  смертність  почала  пере -вищувати  народжуваність.  Депопуляція  населення,  яка  набула  ка -тастрофічних  розмірів  у  1990-х  рр.  —  на  початку  XXI  ст.,  розпо-чалася  саме  у   цей  період.
Отже,  помилки  в  галузі  економічної  політики,  провал  господар -ської  реформи,  нерозв’язані  проблеми  добробуту  людей  призвели
до  занедбання  соціальної  сфери  життя  України  і   спричинили  на -ростання  кризових  явищ.
  3  т оварний дефіцит
  Розповідь учителя
Статистика  доходів  громадян  не  зовсім  об’єктивно  відбиває
реальний  стан  життєвого  рівня  населення.  Зростаючи,  доходи
громадян  не  покривалися  достатньою  масою  товарів  народного
споживання,  що  призвело  до  утворення  такого  хронічного  яви -ща,  як  товарний  дефіцит.  Від  1971  до  1985   р.  грошова  маса  зрос-ла  у  3,1  разу,  а   товарна   —  лише  удвічі.  Таке  становище  при-зводило  до  прихованої  інфляції,  появи  черг,  зниження  якості
продукції  (адже  не  вистачало  й   неякісної),  поширення  явища
спекуляції  (на  «чорному  ринку»  ціна  престижних  товарів  пере -вищувала  реальну  в  десятки  разів).
Також  у  ці  роки  відбувається  зміна  в   структурі  споживання
товарів.  Населення  прагне  комфортного  життя,  відповідно  зростає
попит  на  побутову  техніку  (холодильники,  пилососи,  пральні  ма -шини,  телевізори  тощо),  килими,  посуд,  меблі,  автомобілі  тощо.
Проте  радянська  промисловість  не  була  орієнтована  на  масовий
випуск  такої  продукції.  Навіть  при  завищених  цінах  і  низькій
якості  товарів  на  них  був  постійний  дефіцит.  Так,  автомобіль  за -лежно  від  марки  коштував  від  4  до  12   тис.  крб,  кольоровий  теле -візор  —  від  400  до  1000   крб.
Намагаючись  покрити  дефіцит  товарів  широкого  вжитку,  ра-дянське  керівництво  вдається  до  широких  закупок  за  кордоном.
Це  потребувало  мільярдів  доларів,  які  отримували  за  рахунок
продажу  на  Захід  нафти,  газу  та  іншої  сировини.  Крім  того,  три -вала  закупівля  зерна  та  інших  продуктів  харчування.  У   1970-х  рр.
завершився  нафтовий  «бум»  і  в  радянському  бюджеті  виник  де-фіцит,  покрити  який  намагалися  за  рахунок  збільшення  про-дажу  горілчаних  виробів  і   прихованого  підвищення  цін  на  про -дукцію:  нова  продукція  під  маркою  «новинка»  або  «знак  якості»
коштувала  дорожче.  Іноді  товари  з  маркою  «новинка»  випуска-лися  декілька  разів  на  рік.
Незважаючи  на  декларовану  конституційну  рівність,  розпо-діл  національних  благ  у  суспільстві  не  був  рівномірним.  Де -формації  в  соціальній  сфері  посилювалися  несправедливим  харак-тером  розподілу  суспільних  благ.  Номенклатурні  верхи  утворили
власну  закриту  систему  постачання  продовольства  і   промисло -вих  товарів,  у  якій  не  існувало  дефіциту  і   спекулятивних  цін.
Рада  Міністрів  і   ЦК  Компартії  мали  спеціальні  господарства,
де  вирощувалися  городина  і   фрукти  для  представників  номен-клатури.  Переробкою  сільгосппродукції  для  верхівки  займали -ся  спеціальні  цехи.
Отримуючи  заробітну  плату,  яка  в  2—3  рази  перевищувала
зарплату  робітників  і   колгоспників,  представники  номенклатури
могли  придбати  на  них  у   5—10   разів  більше  товарів.  За  умов  то-тального  дефіциту  вони  мали  можливість  за  державними  цінами
купувати  необхідне,  у  той  час  як  основна  маса  людей  або  взагалі
не  мала  доступу  до  якісних  товарів,  або  змушена  була  робити  по -купки  за  спекулятивними  цінами.
У  1970—1980-х   рр.  поширилась  практика  закупівлі  за  кордо -ном  товарів  виключно  для  номенклатури.
Верхівка  користувалася  закритими  санаторіями,  поліклініками,
лікарнями,  будинками  відпочинку,  пансіонатами,  мисливськими
господарствами.
Для  чиновників  партійно-державного  апарату  зводилося  покра-щене  житло,  існувала  спеціальна  прислуга.
Діти  номенклатурних  працівників  навчалися  в  кращих  школах,
мали  гарантовані  місця  у  престижних  вищих  навчальних  закладах,
а   далі  —  на  посадах  у  дипломатичному  корпусі  або  в   партійно-державному  апараті.
Керівництво  Компартії  держави,  яке  постійно  наголошувало  на
своїх  намірах  побудувати  справедливе  безкласове  суспільство,  на -справді  створило  з  вигодою  для  себе  суспільство  витонченої  соці -альної  нерівності.
  4   Житлове будівництво в  умовах стрімкого зростання міського на-селення
  Розповідь учителя
Важливим  показником  зростання  добробуту  народу  в   зазна -чений  період  було  житлове  будівництво.  Головною  умовою  розв’я -зання  цієї  традиційно  складної  для  України  проблеми  стало  пе -реведення  будівництва  житла  на  індустріальну  основу,  широке
запровадження  типових  проектів.  Щоправда,  перші  житлові  ма -сиви  не  відзначалися  оригінальними  архітектурними  формами,
були  досить  примітивними  й  одноманітними.  Підвищена  увага
керівництва  республіки  до  житлових  проблем  дала  змогу  забез -печити  в  1974  р.  понад  70  %  сімей  окремими  квартирами.
Проте  невдовзі  процес  забезпечення  людей  житлом  уповільнив-ся,  і  умови  проживання  погіршилися.  Протягом  1966—1985  рр.
було  споруджено  майже  38   млн  м
2
  житла.  Середньорічні  показни-ки  введення  його  в   дію  лишалися  на  рівні  1956—1965   рр.,  хоча
кількість  населення  України  за  цей  час  зросла  на  5,6   млн  осіб.
Загалом  у   1965—1980   рр.  в  Україні  одержали  житло  25,2  млн  осіб,
проте  черга  на  житло  не  зменшувалася  через  постійну  міграцію
сільського  населення  до  міст.
Занедбаним  було  й   комунальне  господарство.  У  60-ти  містах
і  500-х  селищах  не  існувало  каналізації,  150  міських  селищ  не  ма-ли  централізованого  водопостачання.
Предметом  особливої  уваги  архітекторів  і  будівельників  була
столиця  України  —  Київ.  У  цей  час  головне  місто  республіки  пере -творюється  на  одне  з  найкрасивіших  у  світі.  Органічно  поєднавши
в  собі  чарівну  природу  й   оригінальні  архітектурні  споруди,  Київ
отримав  власне  неповторне  обличчя.  У  ньому  зростають  цілі  квар-тали  багатоповерхових  будинків,  споруджуються  нові  лінії  метро -політену,  виникають  чудові  парки  та  сквери.  Ураховуючи  безцінну
історико-архітектурну  спадщину  Києва,  українські  зодчі  проекту -вали  нову  забудову  так,  щоб  зберегти  видатні  пам’ятки  вітчизняної
історії  та  культури.  Основне  житлове  будівництво  в   столиці  Укра -їни  здійснювалося  великими  масивами.  Саме  в  цей  час  у  Києві  на-роджуються  неповторні  Русанівка,  Відрадний,  Сирець,  завершу -ється  формування  Березняків  та  Борщагівки.  Чудові  мікрорайони
з’явилися  також  у   Харкові,  Дніпропетровську,  Вінниці,  Львові.
У  цей  період  народилися  нові  міста  —  Світловодськ,  Нововолинськ,
Українка,  Придніпровськ,  Вільногорськ  та  багато  інших.
Поруч  із  бурхливим  розвитком  міського  будівництва  аналогічні
процеси  спостерігаються  й  на  селі.  Цьому  великою  мірою  сприяла
держава.  Наприклад,  Держбанк  надавав  грошові  кредити  сільським
забудовникам.  Для  розширення  будівництва  на  селі  була  відчутно
зміцнена  матеріальна  база  міжколгоспних  будівельних  організацій.
Перед  ними  постали  завдання  перетворити  села  на  впорядковані
сучасні  селища.  Вони  створювалися  на  нових,  вільних  місцях  або
за  рахунок  реконструкції  старих  сіл.  Головною  тенденцією  плану -вання  їхніх  житлових  і   виробничих  зон  стала  компактна  забудова,
що  створювала  вигоди  для  життя  й  відповідала  потребам  сільських
трудівників.  На  всесоюзному  огляді-конкурсі  1970  р.  на  найкращу
забудову  та  благоустрій  селищ  серед  25   найкращих  сільських  на-селених  пунктів  переможцем  названо  с.  Моринці  на  Черкащині,
де  народився  Т.  Шевченко.
Однак,  поряд  із  позитивними  зрушеннями  в  питаннях  жит-лового  будівництва  в   роки  восьмої  п’ятирічки  (1966—1970  рр.),
у   наступний  період  спостерігається  зниження  його  темпів.  Якщо
в   1966—1970   рр.  поліпшилися  житлові  умови  майже  9  млн  осіб,
то  в  1980—1985   рр.  —  лише  7,7  млн.  Проблема  житла,  як  і  ра-ніше,  залишалася  дуже  гострою.
Поряд  із  державною  розвивалася  кооперативна  та  індивідуаль-на  забудови,  як  у  місті,  так  і  на  селі.  Наприклад,  за  1966—1970  рр.
в  УРСР  було  здано  в  експлуатацію  понад  96   тис.  м
2
  загальної  ко-рисної  житлової  площі,  і  свої  умови  життя  поліпшили  8,9  млн  осіб.
226
Проте  ресурси  і   можливості  республіки  не  дозволяли  швидко  роз-в’язати  проблему.  Темпи  зведення  житла  скорочувалися.  За  1971—
1975  рр.  було  здано  в  експлуатацію  житлові  будинки  загальною
площею  97,7  тис.  м
2
,  за  1975—1980   рр.  —  90,8  тис.  м
2
,  за  1981—
1985  рр.  —  92,2  тис.  м
2
.  Кількість  осіб,  які  поліпшили  свої  жит -лові  умови,  відповідно,  становила  8,6,  7,8,  7,7  млн  осіб.  Отже,
проблема  житла  залишалася  актуальною.  До  того  ж   практика  роз-поділу  квартир  в  умовах  відсутності  демократії,  справедливого  гро-мадського  контролю  не  могла  задовольнити  трудящих.  Багато  на -рікань  викликала  й   низька  якість  житла.
У  соціальному  розвитку  село  набагато  відставало  від  міста.  Це
стосувалося  прокладення  доріг  і   забезпечення  транспортом,  газо-  та
енергопостачання,  організації  побутового  обслуговування,  державної
та  кооперативної  торгівлі,  охорони  здоров’я  населення.  Падіння  рен -табельності  колгоспного  і  радгоспного  виробництв,  незабезпеченість
будівельними  матеріалами  та  їх  подорожчання  викликало  зниження
темпів  здачі  в   експлуатацію  житлових  будинків  і   квартир  колгоспа-ми,  будування  хат  самими  трудівниками.  У  сільській  місцевості  на
тисячу  осіб  зводилося  житла  удвічі  менше,  ніж  у  містах;  питома  вага
населених  пунктів,  забезпечених  природним  газом,  становила  менш
ніж  7  %,  водопроводом  користувалися  жителі  тільки  в  14,5 %  сіл.
  5  с тан медичного обслуговування у  місті й  селі
  Розповідь учителя
Неоднозначні  процеси  в  цей  період  відбувалися  й  у  справі  охоро -ни  здоров’я  населення  республіки.  На  перший  погляд,  держава  до -кладала  багато  зусиль,  щоб  медичне  обслуговування  трудящих
відповідало  рівню  світових  стандартів.  Значні  кошти  вкладалися
в  будівництво  нових  поліклінік,  лікарень,  санаторіїв,  будинків  відпо -чинку.  Постійна  увага  приділялася  підготовці  кваліфікованих  медич -них  працівників.  Для  цього  в  Україні  в  1960—1970-х  рр.  діяло  15   ме-дичних  вузів  та  десятки  середніх  спеціальних  навчальних  закладів.
У  1960—1975  рр.  кількість  лікарів  і  середнього  медичного  персоналу
зросла  більш  ніж  у  1,5  разу,  що  дало  змогу  на  300  жителів  республі-ки  мати  одного  лікаря  й   трьох  медсестер.  Таких  «статистичних  здо -бутків»  не  мала  на  той  час  жодна  з  високорозвинутих  країн  світу.
Проте  ці  показники  буле  лише  зовнішньою  оболонкою  розвитку
вітчизняної  медицини.  У  роки  «застою»  внаслідок  зниження  рівня
життя  населення,  незадовільних  умов  праці  й  побуту,  поширення
пияцтва  проблема  охорони  здоров’я  людей  надзвичайно  загострю -
ється.  Коштів,  що  виділялися  на  підвищені  потреби  медичних  за -кладів,  уже  не  вистачало.  Кваліфікація  численної  армії  медичних
працівників  виявилася  дуже  низькою.  У  медичних  закладах  про -цвітали  здирництво  й   хабарництво.
V.   ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Робота з  таблицею
Опрацюйте  матеріал  підручника  і  заповніть  таблицю  «Досяг-нення  і   проблеми  в  соціальній  сфері».
Досягнення в  соціальній сфері Наростання кризи в  соціальному житті
Учитель  перевіряє  та  аналізує  результати  роботи  учнів.
  Завдання (робота в  групах)
Перша  група  —  проаналізуйте  запропонований  матеріал  про
підвищення  заробітної  плати  й  стипендії.
Друга  група  —  проаналізуйте  запропонований  матеріал  про
товарний  дефіцит  та  з’ясуйте,  за  яких  умов  його  можна  було
уникнути.
Підвищення  заробітної  плати  й   стипендії
У  1965—1985   рр.  було  підвищено  зарплату  працівникам  невиробни-чої  сфери,  зокрема  народної  освіти  й  охорони  здоров’я,  а  в  1972  р.  на
25 %  збільшено  стипендії  студентам  вузів  і  на  50  %  —  учням  середніх
спеціальних  навчальних  закладів.  У   1981  р.  підвищено  мінімальні  роз -міри  пенсій  за  інвалідністю,  за  віком  і  у  зв’язку  з   утратою  годуваль-ника.  Важливе  значення  мало  підвищення  оплати  праці  в   колгоспах,
перехід  із  1  липня  1966  р.  до  грошової  гарантованої  плати  в  усіх  ко -лективних  господарствах.  Державна  політика  вирівнювання  прибутків
членів  сільгоспартілей,  робітників  і  службовців  дала  позитивні  наслід -ки:  якщо  в   1965  р.  середньомісячна  оплата  праці  в  колгоспах  УРСР
становила  49,8   крб,  то  в   1985  р.   —  148,2  крб.  Отже,  темпи  зростання
рівня  оплати  праці  колгоспників  були  вищими,  ніж  робітників  і  служ -бовців.  У   січні  1980  р.  на  40  %  було  підвищено  мінімальні  пенсії  членам
сільгоспартілей  за  рахунок  держави  і  колгоспів.  Поліпшення  матеріаль-ного  добробуту  народу  здійснювалося  і  за  рахунок  суспільних  фондів
споживання,  які  забезпечували  населенню  освіту,  підвищення  кваліфі -кації,  медичне  обслуговування,  пенсії,  стипендії,  оплату  відпусток  то-що.  Якщо  в  1965  р.  сума  виплат  і  пільг  за  рахунок  цих  фондів  на  одну
особу  становила  104  крб,  то  в  1985  р.   —  511  крб.
Товарний  дефіцит
Невисокими  були  темпи  зростання  виробництва  предметів  спожи-вання,  роздрібного  товарообігу,  низьким  —  рівень  організації  торгівлі
й   громадського  харчування.  За  опублікованими  статистичними  даними,
наприклад,  щорічний  приріст  роздрібного  товарообігу  державної  та  ко-оперативної  торгівлі  й   громадського  харчування  в  УРСР  у   розрахунку
на  одну  особу  за  1981—1985   рр.  скоротився  в  тому  числі  за  продоволь-чими  товарами  на  7,7 %.  Схожа  ситуація  спостерігалася  й  щодо  непро-довольчих  товарів.
Темпи  зростання  споживання  матеріальних  благ  і   послуг  у  республіці,
як  і   в  цілому  в   країні,  були  невисокими.  Їхній  щорічний  приріст  у  1980-х  рр.
не  перевищував  2—3,8  %.  Існувала  різка  диспропорція  між  попитом  на
послуги  та  їх  пропозицією,  особливо  в  галузях  полегшення  домашньої
праці,  впорядкування  й  ремонту  квартир,  туризму,  автообслуговування.
У  структурі  державного  бюджету  УРСР  видатки  на  соціально-культурні
заходи  та  науку  з   1970  по  1985   р.  зменшилась  на  6,1  %,  в  тому  числі  на
охорону  здоров’я  та  фізичну  культуру  —  на  3,3 %.
VI.  п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
VII. дОМ ашнє  завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (13.10.2014)
Переглядів: 1703 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: