Уроки № 32—33 Тема. Зародження опозиційного руху. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 32—33 Тема. Зародження опозиційного руху.


Уроки  №  32—33
Тема.   Зародження опозиційного руху.
Мета:  розкрити ідеологію та діяльність дисидентських організацій в  Україні, сприяти розу -мінню ролі дисидентського руху, причин його виникнення, формувати вміння робити висновки,
виховувати школярів у  дусі поваги до історичної боротьби, почуття патріотизму.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, карта «Україна в  період десталінізації 1953—1964  рр.», атлас, ди -дактичні матеріали.
Основні терміни і  поняття:  дисидентський рух, самвидав, репресії.
Основні дати і  події:  1958—1961  рр.  — діяльність Української робітничо-селянської
спілки; 1959—1964  рр.  — діяльність Клубу творчої молоді в  Києві; 1964—1967  рр.  — Укра -їнський національний фронт; вересень—грудень 1965  р.  — праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм
чи русифікація?».
Очікувані результати:   після цього уроку зможуть учні: пояснювати зміст понять «ди-сидентський рух», «самвидав»; розкривати ідеологію опозиційного руху, причини його виникнення;
аналізувати документи; робити аргументовані висновки; висловлювати власну думку щодо
виникнення та діяльності дисидентської організації; складати політичні портрети діячів ди -сидентського руху.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
  Бесіда
1.  Назвіть  особливості  суспільно-політичного  життя  в  період  хру-щовської  «відлиги».  (Лібералізація,  десталінізація,  часткова
демократизація,  гуманізація. )
2.  Які  наслідки  мала  лібералізація  суспільно-політичного  життя?
(Демократія,  свобода,  справедливість. )
III.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  п ередумови та причини виникнення українського дисидентства
  Розповідь учителя
Із  поліпшенням  внутрішньополітичного  клімату  за  часів  «від-лиги»  в   Україні  розпочинається  новий  етап  національно-визвольної
боротьби.
(Учитель  залучає  учнів  до  обговорення  активізації  національно-визвольної  боротьби  в   країні.)
Його  зовнішніми  причинами  були  процеси  деколонізації  1950—
1960-х  рр.,  антикомуністичні  виступи  в   новостворених  країнах  «на-родної  демократії»  (Угорщина,  Чехословаччина,  Польща  та  НДР),
а   також  активний  правозахисний  рух,  викликаний  прийняттям
10  грудня  1948   р.  Загальної  Декларації  прав  людини.  Внутрішніми
чинниками  розгортання  опозиційного  руху  в  Україні  стали:  моно-польна  влада  партійно-радянської  бюрократичної  верхівки,  постій -ні  утиски  й   обмеження  національного  та  культурно-духовного  жит-тя, цілеспрямована русифікація українського населення республіки.
(Учні  наводять  приклади.)
У  цих  умовах  поряд  із  панівним  культурництвом  шістдесятни-ків  починає  розгортатися  інший  різновид  опозиційного  руху,  який
згодом  назвуть  дисидентським.
Провідними  в   середовищі  українського  дисидентства  були  два
питання.  Одне  стосувалося  прав  націй,  а  друге   —  прав  людини.  Ці
два  поняття  не  протиставлялися  одне  одному,  а   розглядалися  в  ор-ганічному  єднанні.
Що  ж  стосується  соціально-політичного  аспекту,  то  нова  гене -рація  національно-патріотичних  сил  і  далі  відстоювала  властиві
українській  ментальності  демократичні  й   правові  традиції.
  Робота з  поняттям
Дисидентство  (від  латин.  dissidentis  —  незгодний)  —  виступ
проти  панівного  державного  ладу  або  загальноприйнятих  норм  пев -ної  країни,  протистояння  офіційній  ідеології  і   політиці;  відступни -цтво  від  учення  панівної  церкви.  Дисиденти  критикували  ідеї
марксизму-ленінізму,  виступали  за  утвердження  історичної  правди,
за  відновлення  релігійної  моралі  та  духовних  цінностей,  за  вільний
розвиток  української  культури.  Особливо  це  виявлялося  в   Західній
Україні.
  2  п ридушення проявів визвольного руху в  західних областях
  Розповідь учителя
У  березні  1953  р.  партійно-державне  керівництво  України  ді-зналося  про  існування  у   Львові  Українського  революційного  центру
(УРЦ),  який  підготував  низку  документів  антирадянського  змісту.
Вони  друкувалися  на  машинці  й   надсилалися  до  сільських  рад,
колгоспів  і  навчальних  закладів  західного  регіону  України.  У  них
піддавався  різкій  критиці  сталінський  диктаторський  режим,  зви -нувачений  у  смертях  мільйонів  українців.
У  «Маніфесті  Українського  революційного  центру»  визначи-лися  33  «принципи  свободи»,  зокрема  висувалися  вимоги  запро -вадження  демократичної  системи,  суверенітету  України,  уста -новлення  державних  кордонів  нації  в   її  етнографічних  межах,
свободи  організації  і   діяльності  різних  політичних  партій.  Авто -ри  маніфесту  обґрунтували  право  вільної  критики  владних
структур,  пропонували  висувати  кандидатів  на  високі  урядові
посади.  УРЦ  наголошував,  що  основним  принципом  його  про -грами  є   воля  народу.
Однією  з  перших  у   своїх  програмних  документах  поставила  пи -тання  про  ненасильницький,  конституційний  спосіб  здобуття  дер -жавної  незалежності  України  Українська  робітничо-селянська  спілка
(УРСС).  Цю  ідею  започаткували  два  молоді  юристи  —  Л.  Лук’я  ненко
та  І.  Кандиба,  які  в   1958  р.  на  Львівщині  утворили  ядро  цієї
організації.  У  розробленому  1959   р.  проекті  програми  УРСС  те-оретично  обґрунтовувалися  положення  нового  етапу  українського
національно-визвольного  руху.  У   ньому  гострій  критиці  піддава-лася  політика  Комуністичної  партії  та  радянського  уряду  в  роки
Голодомору  1932—1933  рр.,  засуджувалася  практика  жорстких
сталінських  репресій  1930-х   рр.,  бюрократичні  методи  керівни -цтва  народним  господарством,  національна  політика,  що  здій -снювалася  в   республіці.  У  проекті  зазначалося,  що  насправді  Укра -їна  позбавлена  проголошених  конституцією  суверенітету  та  прав
політичних  і  економічних  зносин  з  іншими  державами.  Тому,  за
словами  його  авторів,  Україні  потрібно  використати  надане  їй
конституційне  право  та  вийти  зі  складу  СРСР.  Адже  Конституція
УРСР  (ст.  14)  та  Конституція  СРСР  (ст.  17)  надавали  союзній
республіці  законні  правові  підставі  перетворитися  на  цілком  не -залежне  державне  утворення.  У  новоствореній  самостійній  Укра-їнській  державі  політичний  лад  залишатиметься  радянським,
а   економічний  —  соціалістичним.  Україна  як  суверенна  й  само-стійна  держава  буде  входити  до  співдружності  таких  самих  не -залежних  соціалістичних  держав.
На  засіданні  членів  спілки,  що  відбулося  6   листопада  1960   р.,
розглянуто  проект  програми  та  головні  завдання.  Проте  наступ -ні  збори  не  відбулися  у   зв’язку  з   арештом  її  керівництва  в   січні
1961  р.
Співробітники  Комітету  державної  безпеки  (КДБ),  розкривши
УРСС,  інкримінували  її  учасникам  тяжкий  злочин  —  зраду  Бать-ківщині.  На  закритому  судовому  процесі  в  травні  1961   р.  шість
членів  Української  робітничо-селянської  спілки  отримали  великі
строки  табірного  ув’язнення  (від  10   до  15   років).  Її  лідер  Л.   Лук’я -ненко  був  засуджений  до  найвищої  міри  покарання  —  розстрілу,
який  згодом  був  замінений  15-річним  ув’язненням.  У   дисидент -ському  русі  брали  участь  такі  представники  інтелігенції,  як
В.  Мороз,  М.  Осадчий,  Д.  Іващенко,  М.  Масютко,  М.  Озерний,
І.  Гнатюк,  Г.  Баран,  генерал  П.  Григоренко  та  інші.  З’явилися
заборонені  цензурою  праці  «самвидаву»,  що  викривали  існуючу
систему.
  Робота з  документом
Із  заяви  Івана  Кандиби  
про  судову  розправу  над  членами  
«Української  робітничо-селянської  спілки»  (1961   р.)
...Усім  нам  висунуто  звинувачення,  яке  полягає  в  такому:
…Як  видно  з  програми  (склав  Лук’яненко  Л.  Г.),  УРСС  своїм  завдан -ням  ставила:  боротьбу  проти  радянського  державного  і   суспільного  устрою,
проти  КПРС  і  радянського  уряду,  за  відрив  Української  РСР  від  Союзу
РСР  і   створення  так  званої  «Самостійної  України».  У  програмі  фальси-фікувалась  історія  України,  виправдовувалась  діяльність  колишнього
націоналістичного  підпілля…
…Судова  колегія  Львівського  обласного  суду  присудила  Лук’яненка
Льва  Григоровича…  за  сукупністю  вчинених  злочинів  на  підставі  ст.  56,
ч.  1   КК  УРСР  уважати  засудженим  до  смертної  кари  —  розстрілу  з  кон -фіскацією  належного  йому  майна.
Кандибу  Івана  Олексійовича…  за  сукупністю  вчинених  злочинів  на
підставі  ст.  56,  ч.  1  КК  УРСР  уважати  засудженим  до  15  років  позбав-лення  волі  у   виправно-трудових  колоніях  з   конфіскацією  належного
йому  майна.
  Запитання до документа
1)  Які  звинувачення  було  висунуто  членам  «Української  робітничо-селянської  спілки»  у   1961  р.?
2)  Висловіть  своє  ставлення  до  цього  документа.
  3  п олітична та ідеологічна реакція в  першій половині 1960-х  рр.
  Розповідь учителя
Демократизація  та  лібералізація  суспільно-політичного  життя,
розвиток  дисидентського  руху  сформували  новий  політичний  клі -
162
мат  в  Україні.  Його  характерною  ознакою  стало  вироблення  чітких
і  конкретних  вимог  у   середовищі  опозиції.  Важливим  чинником  її
появи  стала  хвиля  арештів,  що  відбулася  в  середині  1960-х   рр.  Цей
удар  був  спрямований  проти  молодої  генерації  української  інтелі -генції   —  І.  Світличного,  братів  Б.  і  М.  Горинів,  М.  Косіва  та  інших.
Заарештованим  не  висували  конкретних  звинувачень.  Справа  була
сфабрикована  КДБ  і  мала  характер  відвертої  розправи  над  інако-думцями.  Унаслідок  цього  на  рішучий  захист  затриманих  стали
відомі  представники  тогочасної  української  інтелектуальної  елі -ти  —  письменники  М.  Стельмах  та  А.  Малишко,  авіаконструктор
О.  Антонов,  кінорежисер  С.  Параджанов,  композитор  Г.  Майборо -да  та  багато  інших.
Під  впливом  масових  арештів  1965   р.  молодий  літературозна -вець  І.  Дзюба  взявся  за  детальне  вивчення  причин,  що  зумовили
рішучий  протест  передової  української  інтелігенції.  У  вересні—
грудні  1965   р.  свої  пошуки  він  узагальнив  у  книжці  «Інтернаціо -налізм  чи  русифікація?»,  яку  надіслав  партійному  й  радянському
керівництву  СРСР  та  Української  РСР.  Це  була  перша  післявоєнна
праця  українського  опозиційного  руху,  яка  містила  розгорнуту  про-граму  культурних  і   політичних  вимог.  Її  максимальна  вимога  ма -ла  досить  зважений  вигляд   —  повернення  партійного  керівництва
до  забутих  принципів  ленінської  національної  політики.  У   завер -шальній  частині  своєї  праці  І.  Дзюба  доводив  і  засуджував  полі-тичну  й  моральну  відповідальність  українського  керівництва  за
принижене  становище  України  в  складі  Радянського  Союзу.
Ознайомившись  із  працею  І.  Дзюби,  партійна  й  державна  вер -хівка  республіки  звільнила  автора  з  роботи  й  вимагала  його  пуб-лічного  зречення  від  написаного.  Йому,  зокрема,  замість  «Інтер -націоналізму  чи  русифікації?»  цинічно  пропонували  написати
статтю  про  розквіт  Радянської  України  в   сім’ї  народів-братів.
  Постать в  історії
Левко  Лук’яненко  народився  в   1927  р.  в   багатодітній  селян -ській  родині  на  Чернігівщині.  У  1944  р.  був  мобілізований  до  лав
Червоної  армії.  У  1956  р.  закінчив  юридичний  факультет  Москов -ського  університету  й  одержав  призначення  на  роботу  в  Західну
Україну,  де  працював  штатним  пропагандистом  у  Радехівському
і  Глинянському  райкомах  партії,  згодом  —  адвокатом.  Під  впливом
ще  свіжої  пам’яті  про  збройну  боротьбу  ОУН—УПА,  спілкуючись
із   місцевим  населенням,  Л.  Лук’яненко  вирішив  присвятити  себе
боротьбі  за  незалежність  України.  У  1958  р.  він  разом  з   І.  Канди-бою  (також  юрист)  заснували  осередок  Української  робітничо-селянської  спілки  (УРСС).  Л.  Лук’яненко  разом  зі  Степаном  Ві -руном  підготували  проект  програми  УРСС,  у  якому  теоретично
обґрунтовувалося  й   осмислювалося  положення  нового,  безкровного
етапу  боротьби  за  незалежність  України.  У  документі  критикувала-ся  соціально-економічна  і   національна  політика  КПРР.  Зазначало -ся,  що  в  дійсності  Україна  позбавлена  проголошених  Конституцією
суверенітету  та  прав  вільно  вступати  в   політичні  та  економічні  від-носини  з  іншими  державами.  У   республіці  українська  мова  не  тіль-ки  не  стала  державною,  а  взагалі  була  майже  витіснена  з   офіцій-ного  вжитку.  Тому  Україні  потрібно  використати  надане  їй  право
(ст.  14   Конституції  УРСР,  ст.  17  Конституції  СРСР)  і  вийти  зі
складу  СРСР.
Характерною  особливістю  УРСС  було  те,  що  її  засновники  для
визначення  та  обґрунтування  своїх  ідеологічних  засад  використо -вували  праці  К.  Маркса,  В.  Леніна.
У  1961  р.  за  доносом  діяльність  УРСС  було  викрито.  Л.   Лук’я -ненка  було  засуджено  до  страти.  Після  73-денного  очікування  вико -нання  вироку  в  камері  смертників  страту  було  замінено  на  15-річне
ув’язнення.  Після  повернення  з  ув’язнення  він  продовжив  боротьбу
за  незалежність  України,  став  одним  із  засновників  Української
гельсінської  групи.  У   1978  р.  був  знову  заарештований  і   засудже -ний  до  10  років  ув’язнення  і  5   років  заслання.  У  січні  1989  р.
повернувся  в   Україну,  очолив  Українську  гельсінську  спілку.
У  1990  р.  був  обраний  народним  депутатом.  Цього  самого  року  очо-лив  Українську  республіканську  партію.  У  1992—1993   рр.  —  Над-звичайний  і   Повноважний  Посол  України  в  Канаді.  Від  1994  р.   —
знову  народний  депутат,  голова  Всеукраїнської  асоціації  дослідників
голодоморів  в   Україні.
  4  з ародження робітничого опозиційного руху
  Розповідь учителя
Опозиційний  рух  розвивався  не  тільки  в  західних  регіонах
України.  На  Донбасі  в  1956  р.  засновано  таємну  робітничу  органі-зацію  на  чолі  з   Є.  Доніченком.  Вона  мала  назву  «Реалістичний
робітничий  гурток  демократів»  і  ставила  за  мету  боротьбу  з  радян -ським  ладом.  Організація  мала  свій  статут,  «трійкову»  будову  груп,
членські  внески,  сувору  конспірацію.
164
Керівництво  гуртка  планувало  створити  мережу  нелегальних
осередків,  згодом  об’єднаних  у   єдину  демократичну  партію,  яка
повинна  була  стати  альтернативою  КПРС  і   провести  боротьбу  за
зміну  суспільного  ладу  в   СРСР.  Після  перемоги  революції  перед -бачалося  провести  вільні  всенародні  вибори.  У  такий  самий  спосіб
робітники  демократично  обирали  б  і  керівників  підприємств.  Зем -лю  планувалося  роздати  селянам  без  права  її  продажу.  Такий  лад,
на  думку  керівників  гуртка,  називався  б  народовладдям.
Протягом  2,5  року  свого  існування  члени  гуртка  регулярно  роз-повсюджували  різноманітні  листівки  в  містах  Донбасу,  у  яких  про-пагували  свої  ідеї.  Група  мала  й   власний  рукописний  часопис  «Сво -бодное  слово».  Однак,  незважаючи  на  радикальні  наміри,  гуртківці
у  своїх  задумах  не  мали  на  меті  створення  незалежної  Української
держави.
IV.  ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Бесіда
1.  Які  причини  та  передумови  виникнення  дисидентського  руху?
2.  Перелічіть  назви  підпільних  антирадянських  організацій.
3.  Назвіть  усі  напрямки  протесту  опозиційного  керівництва  на  по-чатку  1960-х  рр.
  Дискусія
1.  Як  ви  вважаєте,  чи  був  дисидентський  рух  масовим?
2.  У  чому  виявилася  слабкість  опозиційного  руху  в  цей  період?
V.   п ідсуМ ки ур О ку
Дисидентський  рух  виникає  наприкінці  1950-х  —  на  початку
1960-х  рр.  Передумовами  його  виникнення  стали  лібералізація
суспільно-політичного  життя,  пом’якшення  цензури  та  видання
багатьох  раніше  заборонених  творів.  Представники  опозиційного
руху  виступили  проти  існуючої  системи,  порушення  законів,  прав
людини,  свободи  слова,  совісті,  за  вільний  розвиток  української
мови.
Дисидентський  рух  за  своїм  характером  був  мирний,  немасовий.
За  формами  боротьби   —  ненасильницький.
Ідеологія  дисидентства  —  це  переконання  в  необхідності  доко -рінних  змін  у   суспільстві.
(Учитель  аналізує  й   оцінює  роботу  учнів  на  уроці. )
VI.  дОМ ашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Підготуйтеся  до  «круглого  столу»*  за  темою  «Розвиток  культу-ри  в  період  “хрущовської  відлиги”».  (Учитель  пропонує  учням
план  проведення  наступного  уроку. )
План
1)  Національні  аспекти  реформи  освітньої  системи.
2)  Наукові  досягнення.
3)  «Відлига»  в   українській  літературі.
4)  Шістдесятники.
5)  Прояви  лібералізації  в  українському  музичному  мистецтві,  жи -вопису,  театрі,  архітектурі.
6)  Посилення  контролю  держави  за  діяльністю  церкви.
*  Доцільно  запропонувати  учням  використати  інструкцію-пам’ятку  для
підготовки  до  «круглого  столу»  (див.  с.  455).

Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (13.10.2014)
Переглядів: 1111 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: