Уроки № 28—30 Тема. Спроби економічних реформ. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 28—30 Тема. Спроби економічних реформ.


Уроки  №  28—30
Тема.   Спроби економічних реформ.
Мета:  охарактеризувати економічне становище України в  першій половині 1950-х  рр., роз -крити суперечливий характер економічних реформ М. Хрущова; формувати уміння аналізувати та
порівнювати економічні процеси; виховувати інтерес та повагу до історичного минулого держави.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, карта «Україна в  умовах десталінізації (1953—1964  рр.).
Основні дати і  події:   1954  р.  — початок освоєння цілинних земель; 1957  р.  — запрова -дження системи раднаргоспів; 1958  р.  — ліквідація МТС; 1959  р.  — початок «кукурудзяної» епо -пеї; 1960  р.  — створення республіканського раднаргоспу.
Основні терміни і  поняття:  раднаргосп, «кукурудзяна» епопея, НТР, освоєння цілини, екс -тенсивний та інтенсивний методи розвитку економіки, хімізація.
Очікувані результати:   після цього уроку учні зможуть: характеризувати економічні реформи
в  промисловості і  сільському господарстві; давати власну оцінку суперечливого характеру реформ М.  Хру -щова та їх наслідків; пояснювати зміст понять «раднаргосп», кукурудзяна епопея», «освоєння цілинних
земель»; робити висновки, висловлювати своє ставлення до волюнтаризму та суб’єктивізму М. Хрущова
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   п еревірка дОМашнь О гО  завдання
Учні  виступають  із  повідомленнями  за  темами:  «Позитивні  тен-денції  в  суспільно-політичному  житті»,  «Суперечливий  характер
процесу  десталінізації».
  Тестові завдання
1.  Смерть  Сталіна  спричинила:
А  запеклу  боротьбу  в  партійно-державному  керівництві
Б  розпад  СРСР
В  початок  Третьої  світової  війни
2.  Перша  спроба  усунути  М.  Хрущова  від  влади  була  здійснена:
А  1956  р.
Б  1957  р.
В  1958  р.
3.  Курс  на  розгорнуте  будівництво  комунізму  в   СРСР  було  про-голошено:
А  на  XX  з’їзді  КПРС
Б  на  XXI  з’їзді  КПРС
В  на  XXII  з’їзді  КПРС
4.  У  якому  місті  1963   р.  відбулися  робітничі  страйки  та  завору -шення?
А  у  Києві   Б  у  Чернігові
В  у  Кривому  Розі   Г  у  Дніпродзержинську
Д  у  Маріуполі
5.  Наступником  М.  Хрущова  при  владі  був:
А  Л.  Брежнєв   В  А.  Жданов
Б  М.  Підгорний
6.  У  чому  проявлявся  опір  партійного  апарату  процесові  десталі-нізації  в  період  1956—1964  рр.?
А  у  забороні  публікувати  рішення  ХХ  з’їзду  КПРС
Б  у  спробі  усунути  Хрущова  від  влади
В  у  припиненні  процесу  реабілітації
7.  Початком  десталінізації  в   СРСР  слід  вважати:
А  смерть  Й.  Сталіна
Б  виступ  М.  Хрущова  на  ХХ  з’їзді  КПРС
В  усунення  Л.  Берії  від  влади
8.  При  усуненні  М.  Хрущова  від  влади  партійне  керівництво  Укра-їни:
А  підтримало  М.  Хрущова
Б  сприяло  відставці  М.  Хрущова
В  зайняло  очікувальну  позицію
9.  Історичне  значення  ХХ  з’їзду  КПРС  полягає:
А  у  прийнятті  нової  програми  КПРС  —  програми  комуністич-ного  будівництва
Б  у  засудженні  культу  особи  Й.  Сталіна
В  у  розробці  нової  зовнішньополітичної  доктрини
 10.  Чому  в  період  правління  М.  Хрущова  не  було  остаточно  подо-лано  наслідки  сталінізму  в  різних  сферах  життя?
А  М.  Хрущов  належав  до  сталінського  оточення
Б  зі  смертю  Сталіна  не  відбулася  зміна  влади
В  радянська  система  не  придатна  до  реформування
Г  сталінізм  міцно  укорінився  у   свідомості  людей
IV.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  у часть  україни в  освоєнні цілинних та перелогових земель
  Розповідь учителя
Найслабшою  ланкою  радянської  економіки  було  сільське  гос-подарство.  Початок  реформування  на  селі  було  покладено  на  верес -
невому  (1953  р.)  Пленумі  ЦК  КПРС,  який  намітив  заходи,  спря -мовані  на  піднесення  сільського  господарства.  Так,  передбачалось
укріплення  матеріально-технічної  бази  господарств,  матеріальне
заохочення  жителів  села,  підвищення  закупівельних  цін  на  сіль -госппродукцію,  зменшення  податків  на  присадибне  господарство,
списування  заборгованості  колгоспів,  поліпшення  якісного  складу
керівників  сільськогосподарських  підприємств  тощо.
Завдяки  цим  заходам  сільське  господарство  вперше  за  довгі  ро-ки  стало  рентабельним.  Середина  1950-х   рр.  була  періодом  най-більшого  піднесення  в  історії  колгоспно-радгоспної  системи  СРСР.
Валова  продукція  сільського  господарства  за  1954—1958  рр.  по-рівняно  з   попередньою  п’ятирічкою  зросла  на  35,3 %.
Позитивні  зрушення  могли  бути  й  більшими,  якби  не  фантас-тичні  надпрограми,  реалізацію  яких  було  розпочато  вже  в  1954  р.
Першою  такою  програмою  стало  освоєння  цілинних  і  перелогових
земель.  Суть  цієї  програми  полягала  в   освоєнні  майже  13  млн  га
(пізніше  цю  цифру  збільшили  до  28—30  млн  га)  цілинних  і  пере-логових  земель  Казахстану,  Сибіру  та  Північного  Кавказу.  Україні
в  цій  програмі  відводилася  роль  джерела  матеріальних  і  людських
ресурсів.  Уже  22  лютого  1954  р.  на  цілину  було  відправлено  першу
групу  українських  механізаторів.  Загалом  за  1954—1956  рр.  на  по-стійну  роботу  в   цілинні  райони  виїхало  80  тис.  осіб.  А   до  1961   р.
туди  було  відправлено  90   тис.  тракторів  і   сільськогосподарських
машин,  виготовлених  на  українських  підприємствах.
  2  д ецентралізація управління промисловістю
  Розповідь учителя
Серед  економічних  реформ  М.  Хрущова  найбільш  відомою  була
радикальна  децентралізація  управління  промисловістю.  У   лютому
1957  р.  ліквідовано  десять  загальносоюзних  і   15  союзно-респуб-ліканських  міністерств,  а  замість  них  створено  103   територіаль -ні  ради  народного  господарства  (раднаргоспи),  із  них  11   в   Укра-їні.  Раднаргоспи  об’єднували  2,8  тис.  підприємств  України,  що
виробляли  переважну  більшість  промислової  продукції  респуб -ліки.
Найбільшими  в  Україні  були  Київська,  Харківська  та  Львівська
ради  народного  господарства,  які  об’єднували  декілька  областей.
Зі  створенням  цих  органів  управління  місцеві  партійні  керівники
вперше  здобули  можливість  контролювати  розвиток  економіки,  що
значно  зміцнювало  їхнє  політичне  становище.  Особливо  зростала
влада  секретарів  обкомів,  де  зосереджувалися  керівні  органи  рад -наргоспів.  У  1960  р.  в   республіці  сформовано  додатково  ще  три
нові  ради  народного  господарства  —  Кримську,  Полтавську  й  Чер -каську.
Змінивши  галузеве  управління  промисловістю  на  територіальне,
М.  Хрущов  мав  зробити  й  наступний  реформаційний  крок   —  пере-вести  підприємства  на  господарський  розрахунок,  який  давав  би
максимум  самостійності  підприємствам.  Проте  на  цей  відповідаль -ний  крок  М.  Хрущов  так  і  не  наважився.
На  відміну  від  політичних,  економічні  наслідки  хрущовської
реформи  виявилися  невтішними,  оскільки  планова  економіка  не
могла  діяти  ефективно,  отримуючи  директивні  вказівки  з  різних
центрів.  Тому  через  кілька  років  М.  Хрущов  розпочав  процес  по -вернення  до  централізованого  управління.
Система  радгоспів,  яка  зміцнювала  економічну  самостійність
України  і   сприяла  зростанню  рентабельності  підприємств,  вияви -лася  єдиним  частковим  успіхом  М.  Хрущова  в  економіці.  Уна -слідок  передання  під  контроль  раднаргоспів  10  тис.  підприємств
до  кінця  семирічки  було  введено  в  дію  втричі  більше  типів  машин
і   агрегатів,  ніж  у  попередній  п’ятирічці.  Водночас  раднаргоспи
виявилися  неспроможними  комплексно  розв’язувати  науково-технічні  проблеми  розвитку  галузей.  Не  усунуло  ці  суперечності
і   збільшення  територіальних  і   створення  в  1962  р.  республікан-ських  раднаргоспів  та  Вищої  Ради  народного  господарства  СРСР.
2   жовтня  1965  р.  Верховна  Рада  СРСР  ухвалила  рішення  щодо
ліквідації  раднаргоспів.
  3  п олітика М. хрущова у  сфері промисловості.  курс на хімізацію гос-подарства
  Розповідь учителя
У  1950-х  рр.  у  всьому  світі  розгорнувся  процес  науково-техніч  ної
революції  (НТР),  яка  характеризувалася  широким  впровадженням
у   матеріальне  виробництво  нових  технічних  розробок,  інтенсифі -кацією  виробничих  процесів,  механізацією  та  автоматизацією  тру-домістких  робіт.  Завдяки  НТР  виникли  нові  галузі  промисловості,
пов’язані  з   виробництвом  автоматичних  і   телемеханічних  при-строїв,  електронно-обчислювальних  машин,  штучних  матеріалів,
атомної  енергетики  та  ін.  Відсталі  металургія  та  важке  машино -будування,  які  були  основними  в   Україні,  вже  не  визначали  рів-ня  економічної  могутності  країни.  Ця  обставина  вимагала  струк -
турної  перебудови  промисловості  республіки.  Тому  формування
(з   ініціативи  М.  Хрущова)  раднаргоспів  навіть  за  чинної  системи
сприяло  пожвавленню  економічного  життя  в  УРСР.  Виникли  спри-ятливі  умови  для  раціонального  використання  місцевих  науково-технічних  кадрів  і   ресурсів.  У   машинобудуванні  основна  увага
приділялася  розробці  і  впровадженню  нових  зразків  техніки,  комп -лексній  механізації  та  автоматизації  виробництва.  Підприємства
машинобудування  розпочали  випуск  кукурудзозбиральних  ком-байнів,  нових  типів  металорізальних  верстатів.  На  металургійних
підприємствах  освоїли  виплавку  високоякісної  трансформаторної
сталі,  що  відповідала  вимогам  високих  технологій.  Але  машино -будування,  а  особливо  сільськогосподарське,  дуже  відставало  від
світового  рівня.  Тому  активно  будувалися  нові  підприємства  ма -шинобудівної  галузі,  переважно  на  півдні  України.  У   Дніпропетров-ську  було  споруджено  заводи  важких  пресів  та  бурякозбиральних
комбайнів,  у  Запоріжжі  —  трансформаторний  завод,  у  Кременчу -ці   —  завод  вантажних  автомобілів,  у  Херсоні   —  завод  сільсько-господарських  машин.  У   середині  1960-х   рр.  питома  вага  маши-нобудування  в  загальному  обсязі  промислового  виробництва  зросла
до  25  %.  У  цей  час  в   УРСР  виникло  легкове  автомобілебудування
(Запоріжжя).  Розпочався  випуск  найбільших  у   світі  суховантаж-них  кораблів,  рибальських  траулерів  у  Миколаєві.  Було  налаго-джено  випуск  нових  типів  пасажирських  і   транспортних  літаків.
Наприкінці  1950-х  —  на  початку  1960-х  рр.  розпочалося  серійне
виробництво  нових  зразків  машин,  приладів  та  обладнання.  За
семирічку  1959—1965  рр.  виробництво  нових  засобів  автоматиза-ції  збільшилось  у   4,2  разу.  Лише  протягом  1961—1965  рр.  було
модернізовано  понад  50  тис.  одиниць  технічного  обладнання.  За
1959—1965   рр.  в  УРСР  розпочалося  серійне  виробництво  5,2   тис.
нових  зразків  приладів  та  обладнання.  Загалом  за  7  років  загаль-ний  обсяг  промислової  продукції  республіки  зріс  на  84 %.  Проте
нові  розробки  вкрай  повільно  впроваджувались  у   виробництво.
У  1965  р.  обсяг  продукції  важкої  металургії  зріс  порівняно  з   1959  р.
майже  на  70 %.  Однак  переважав  випуск  низькоякісних  металів,
оскільки  обладнання  було  здебільшого  застарілим  та  екологічно
шкідливим.
Зміцніла  паливна  база  УРСР.  Видобуток  вугілля  зріс  зі  164,5  до
194   млн  т;  нафти  —  у  4,6  разу;  газу   —  з  9,5  до  39   млрд  м
3
.
У  1962  р.  в   Україні  було  введено  в  дію  першу  чергу  магістраль -ного  нафтопроводу  «Дружба»,  який  постачав  нафту  Польщі,  Схід -
146
ній  Німеччині,  Чехословаччині,  Угорщині.  Виробництво  електро -енергії  збільшилося  з   44  млрд  кВт ·  год  у   1956  р.  до  94  млрд
кВт  · год  у   1965  р.
За  роки  семирічки  в  Україні  було  споруджено  і  реконструйова-но  понад  700  підприємств  легкої  та  харчової  промисловості,  а  ви-пуск  товарів  для  населення  збільшився  вдвічі.
Незважаючи  на  ці  «експерименти»,  темпи  розвитку  проми-словості  України  за  часів  М.  Хрущова  перевищували  середньо -союзні.  У  республіці  було  збудовано  низку  великих  тепло-  та
гідроелектростанцій  (Сімферопольська,  Слов’янська,  Дніпродзер-жинська,  Каховська,  Кременчуцька  та  ін.),  освоєно  нові  вугільні
басейни  (Львівсько-Волинський  та  Дніпровський),  газові  родовища
на  Полтавщині  та  Харківщині.  У   1955  р.  став  до  ладу  Південний
гірничо-збагачувальний  комбінат.  Були  збудовані  унікальні  за
розмірами  доменні  печі  й  мартени.  Це  дало  змогу  Україні  ви -передити  високорозвинуті  країни  світу  за  рівнем  виробництва
металургійної  продукції  на  одного  жителя.  Однак  при  цьому  якість
металу  залишалася  низькою.
Великий  крок  уперед  було  зроблено  в  галузі  хімізації  країни.
У   1959—1963   рр.  в  Україні  побудовано  35  нових  заводів  і   понад
250   великих  хімічних  виробництв.  Серед  них  чотири  гіганти  «ве -ликої  хімії»:  Роздольський  гірничо-хімічний  комбінат,  Черкась -кий  та  Чернігівський  заводи  хімічних  волокон,  Дніпропетров -ський  шинний  завод.
За  «хрущовське  велике  десятиліття»  фактично  заново  було
створене  вітчизняне  автомобілебудування,  налагоджено  виробни -цтво  сучасних  машин  для  гірничорудної  промисловості.  Від  1956  р.
у  Ворошиловграді  й   Харкові  розпочали  виготовляти  тепловози,  що
дозволило  залізницям  перейти  на  тепловозну  та  електровозну  тягу.
На  Харківському  авіазаводі  налагоджено  серійний  випуск  першого
у   світі  швидкісного  турбореактивного  літака  ТУ-104,  а  на  Київ -ському  —  турбогвинтового  лайнера  АН-24.
Певні  позитивні  зрушення  окреслилися  й  у  традиційно  зане-дбаних  сферах  економіки   —  харчовій  та  легкій  промисловості.  На
підприємствах  важкої  індустрії  вперше  за  радянських  часів  СРСР
у  спеціально  створених  цехах  почали  виробляти  товари  широкого
вжитку,  що  сприяло  зростанню  народного  добробуту.
У  першій  половині  1960-х  рр.  Україна  нарощувала  виробничі
потужності  в  промисловості.  Розвивалися  металургійна,  хімічна,
нафтопереробна,  газова,  енергетична  галузі  промисловості.  Протя -
гом  1961—1965  рр.  обсяг  виробництва  в  чорній  металургії  зріс
в  1,4  разу,  у  паливній  промисловості   —  в  1,3  разу,  в  енергетич -ній  —  в  1,8  разу,  у  машинобудівній  та  металообробній  —  в  1,8  ра-зу,  у  хімічній  і   нафтохімічній  промисловості  —  у  2,2  разу.  Однак
продовжувалася  гонитва  за  валовими  показниками,  економіка  роз -вивалася  екстенсивно,  що  вимагало  залучення  до  виробництва  до -даткових  робочих  рук.  Негативно  впливав  на  стан  економічного
розвитку  недостатній  рівень  підготовки  кадрів.  На  багатьох  керів -них  посадах  перебували  практики  без  відповідної  освіти  й   квалі-фікації.  Труднощі  й  нерозв’язані  питання  соціально-економічного
розвитку  змусили  керівництво  СРСР  та  України  дещо  реформувати
економічну  систему.
  Повідомлення учня
Тема:  «Організація  соціалістичного  змагання  у  промисловості».
  Додатковий матеріал
Велике  значення  для  республіки  мав  розвиток  вугільної  про-мисловості.  Середньодобовий  видобуток  вугілля  тільки  на  шахтах
Ворошиловградської  (нині  Луганської)  області  того  самого  року
зріс  до  124   тис.  т.  Колективи  12-ти  шахт  Ворошиловградської  об -ласті  в  1953  р.  достроково  освоїли  проектні  потужності.  Колектив
дільниці  №  1   шахти  № 5—6  ім.  Г.  Димитрова,  очолюваний  ініці-атором  впровадження  графіка  циклічності,  Героєм  Соціалістичної
Праці  І.  Бридьком,  у  роки  п’ятої  п’ятирічки  дав  країні  понад-планово  більш  ніж  100   ешелонів  палива.  Проте  працівникам  ву -гільної  промисловості  республіки  не  вдалось  подолати  відставання
цієї  важливої  галузі.
Серед  металургів  України  значного  поширення  набуло  змагання
за  зниження  собівартості  продукції  на  кожній  операції,  яке  розпо -чали  московські  робітники  М.  Левченко  та  Г.  Муханов.
У  транспортній  галузі  розгорталося  змагання  за  прискорення
перевезення  вантажів,  швидкісне  водіння  великовагових  поїздів.
Відомим  став  почин  машиністів-новаторів  М.  Луніна,  Г.  Шуми -лова,  В.  Блаженова.  На  Південно-Західній  залізниці  здобув  під -тримку  почин  фастівського  машиніста  Ф.  Котирла,  який  висту -пив  ініціатором  руху  за  зниження  собівартості  тонно-кіло метра,  за
найвищі  показники  у   використанні  локомотивів.  У  1951  р.  трудо-ві  перемоги  у  змаганні  здобули  колективи  залізничників  Пів -денно-Західної  і  Південно-Донецької  залізниць.  За  півроку  на
Південно-Західній  залізниці  було  проведено  більш  ніж  10  тис.
великовагових  поїздів,  перевезено  понадпланово  1  млн  т   ванта -жів,  заощаджено  понад  30  тис.  т   умовного  палива.
Трудовий  героїзм  робітничого  класу,  селян,  інтелігенції,  їхня
самовіддана  праця  забезпечили  виконання  завдань  п’ятої  п’яти -річки.  В  Україні,  як  і  в  усьому  СРСР,  було  досягнуто  певних  успіхів
у  розвитку  всіх  галузей  промисловості.  Виплавка  сталі  у  республі-ці  зросла  більш  ніж  удвічі,  алюмінію  —  у  3,7  разу,  чавуну  —  на
81 %,  виробництво  прокату  —  на  96 %.  Стали  до  ладу  понад  500  ве-ликих  підприємств,  27  мартенівських  печей,  21  прокатний,  трубо-прокатний  і   трубозварювальний  стани.
  4  н ові тенденції в  розвитку сільського господарства
  Розповідь учителя
У  середині  1950-х  рр.  ситуація  в  сільському  господарстві  рес -публіки  була  складною.  Давалися  взнаки  наслідки  колективізації
та  війни.  Колгоспи  фактично  не  мали  жодних  прав.  Збитки  по -кривалися  державними  кредитами  й  дотаціями;  при  цьому  держав -ні  заготівельні  ціни  на  зерно  та  інші  види  сільськогосподарської
продукції  були  низькими.
Після  зміщення  з  посади  у  1953  р.  Л.  Берії  частково  була
впорядкована  система  товарно-грошових  відносин.  Ліквідовува -лася  заготівля,  основною  формою  постачання  міст  продоволь -ством  стала  закупівля.  Закупівельні  ціни  підвищилися,  податки
на  селян  знизилися.  За  1952—1958   рр.  державні  заготівельно-закупівельні  ціни  зросли  майже  втроє,  на  зернові  культури   —
майже  в  7   разів,  на  продукти  тваринництва  —  у  5,5  разу.  Це
збільшило  шанси  прискорення  темпів  сільськогосподарського  ви -робництва.  У   1954—1959   рр.  за  рік  вони  становили  в  середньо-му  понад  7 %.  Цього  було  досягнуто  за  рахунок  підвищення  вро-жайності  та  продуктивності.  В  Україні  врожайність  зернових  за
1950—1961   рр.  зросла  майже  вдвічі,  а  валовий  збір  зерна  за
1950—1955   рр.  збільшився  з  20,5  до  32,5   млн  т.  Але  вже  1958  р.
в  сільськогосподарському  виробництві  почався  спад.  Якщо  з  1950
по  1958  р.  обсяг  валової  продукції  сільського  господарства  рес-публіки  зріс  на  65 %,  то  з  1958  по  1964  р.   —  лише  на  3 %.
У   1960  р.  валовий  збір  зерна  становив  21,28  млн  т   замість  на-мічених  32   млн.  Не  було  виконано  план  із  виробництва  і   за-купівлі  м’яса,  молока,  яєць,  цукрових  буряків  і  картоплі.  Тому
на  січневому  (1961   р.)  пленумі  ЦК  КПРС  М.  Хрущов  різко  кри -тикував  керівництво  УРСР  за  допущені  прорахунки  в  розвитку
сільського  господарства.  Уже  в  1962  р.  урожай  зернових  в  Укра-їні  перевищив  32   млн  т.  Однак  1963  р.  почався  новий  спад.  Не-врожай  1963   р.  відчутно  позначився  на  постачанні  населення
і   на  всій  соціально-політичній  ситуації.
Наприкінці  1965  р.  в   сільському  господарстві  республіки  на -лічувалося  257  тис.  тракторів,  56,9   тис.  зернозбиральних  комбай -нів,  майже  210   тис.  вантажних  автомобілів  та,  незважаючи  на
покращену  технічну  оснащеність  сільськогосподарського  виробни -цтва,  становище  дедалі  погіршувалося.  На  1959—1965   рр.  керів-ництво  України  запланувало  нереальні  темпи  зростання  сільсько -господарської  продукції.
Невиправданим  було  перетворення  у  1958  р.  МТС  на  РТС
(ремонтно-технічні  станції)  та  викуп  колгоспами  техніки  МТС.
Зросли  ціни  на  мінеральні  добрива  і   комбікорми.  Відтак  по -над  90 %  колгоспів  у  1964  р.  опинилось  у   скрутному  становищі.
Помилковим  було  рішення  про  укрупнення  колгоспів.  Численні
дрібні  села  оголошувалися  «неперспективними»,  внаслідок  чого
видатки  на  їхній  соціально-культурний  розвиток  значно  скоро -тилися.  Далися  взнаки  й   заборона  тримати  худобу  в   приміській
зоні,  спроба  урізати  присадибні  ділянки  у   колгоспників  і  в  при -міських  зонах.
Вагомим  чинником  піднесення  сільського  господарства  М.  Хру-щов  уважав  збільшення  виробництва  кукурудзи,  за  надмірну  «лю-бов»  до  якої  в  народі  він  отримав  прізвисько  «Микита-кукуру  дзя -ник».  Однак  спроба  привчити  українських  селян  до  запозиченої
з  Америки  «королеви  полів»  мала  лише  помірний  успіх.  У  1961  р.
зібрано  непоганий  урожай.  Але  1963  р.  через  посуху  виявився  над-звичайно  неврожайним.  Щоб  розв’язати  гостру  хлібну  проблему,
людей  стали  привчати  до  специфічного  смаку  хліба,  що  мав  значну
домішку  кукурудзяного  борошна.  Цього  року  Радянський  Союз
уперше  закупив  зерно  за  кордоном.  «Кукурудзяна  епопея»  стала
яскравим  проявом  хрущовського  волюнтаризму,  який  не  рахував -ся  з  об’єктивними  умовами  й   реальними  можливостями  різних
регіонів  країни.
Зміцнюючи  колгоспи  й  радгоспи,  М.  Хрущов  водночас  розпочав
рішучий  наступ  на  індивідуальні  селянські  господарства.  У  1955  р.
він  віддав  розпорядження  про  зменшення  вдвічі  розміру  присадиб -них  ділянок,  а  в  1959  р.   —  про  заборону  утримання  худоби  в  міс-тах  і  селищах.  Це  спричинило  серйозне  загострення  продовольчої
ситуації,  оскільки  невеликі,  але  ефективні  присадибні  господарства
залишалися  важливим  джерелом  постачання  продуктів  харчування
для  населення.
Незважаючи  на  величезну  турботу  й  увагу  до  сільського  госпо-дарства,  М.  Хрущов  за  роки  свого  керівництва  так  і   не  зумів  ви -вести  цю  галузь  із  кризового  стану.  Якщо  з   1950  по  1958   р.  обсяг
виробництва  сільськогосподарської  продукції  зріс  в  Україні  на
65 %,  то  в  1958—1964   рр.  —  лише  на  3 %.
У  1959—1965   рр.  обсяг  валової  продукції  сільського  господар -ства  зріс  в  Україні  лише  на  11  %  замість  планових  70 %.
  5  а наліз наслідків реформування сільського господарства
  Розповідь учителя
Політична  лінія,  яку  проводили  керівники  країни,  набула  від-носної  послідовності,  зокрема  щодо  впровадження  товарно-грошо -вих  відносин.  Ліквідовувалася  заготівля,  основною  формою  поста -чання  міст  продовольством  стала  закупівля.  Закупівельні  ціни
значно  підвищилися,  податки  селян  скоротилися.  За  1952—1958  рр.
державні  заготівельно-закупівельні  ціни  зросли  майже  втричі,  в   то-му  числі  на  зернові  культури  —  майже  всемеро,  продукти  тварин-ництва  —  в  5,5  разу.  Збільшувалося  виробництво  добрив.  Усе  це
дозволило  різко  прискорити  темпи  зростання  сільськогосподарсько-го  виробництва.  У  1954—1959   рр.  вони  становили  за  рік  у  серед -ньому  більш  ніж  7 %.  Багато  в  чому  таких  успіхів  було  досягнуто
за  рахунок  інтенсивних  факторів  —  підвищення  продуктивності  та
врожайності.  В   Україні  врожайність  зернових  зросла  за  період
1950—1961   рр.  з  10,2  до  19,9   центнера  з  гектара,  а  валовий  збір
зерна  за  період  1950—1955   рр.  —  з  20,5  до  32,5   млн  т.
Але  з   1958  р.  у   сільськогосподарському  виробництві  почався
спад.  Якщо  з   1950  по  1958   р.  обсяг  валової  продукції  сільського
господарства  республіки  зріс  на  65  %,  то  з  1958  по  1964   р.   —  ли-ше  на  3  %.  Головна  причина  цього  полягала  в  тому,  що,  незважа-ючи  на  всі  новації  М.  Хрущова,  адміністративно-командна  система
управління  сільським  господарством  майже  не  змінилася.
Верхівка  адміністративно-командної  системи,  готуючись  до  усу-нення  Хрущова,  вдавалася  й  до  створення  штучних  труднощів  у  за -безпеченні  населення  продовольством.  Унаслідок  цього  в   Україні
занепад  у   тваринництві  призвів  до  зменшення  в  1964  р.  виробни-цтва  його  продукції  до  92  %  порівняно  з  1958  р.  Зменшилися  пло -щі,  зайняті  такою  цінною  культурою,  як  озима  пшениця:  з  7,5  млн
га  в   1958  р.  до  5,2  млн  га  в  1963  р.  На  31 %  скоротилися  в  цей
час  і  посіви  ярої  пшениці.  Усе  це  негативно  позначилося  на  ви -робництві  зернових,  особливо  в  1960  і  1963  р.  однією  з  причин  за -непаду  була  також  низька  культура  землеробства,  що  проявлялося
в   ігноруванні  сівозмін,  недостатньому  внесенні  добрив.  Не  завжди
враховувалися  досягнення  науки  й  передового  досвіду.  Бракува-ло  й  необхідної  техніки,  якість  же  наявних  сільськогосподарських
машин  і  механізмів  була  надто  низькою.  У   багатьох  колгоспах
і  радгоспах  переважала  ручна  праця.
Загалом  завдяки  напруженій  праці  трудівників,  окремим  по-зитивним  змінам  у   суспільстві,  в   українському  селі  намітилися
позитивні  зрушення,  що  поліпшило  життєвий  рівень  народу.
За всіх позитивних змін в   аграрному комплексі України в   1950-х  —
на  початку  1960-х  рр.  далися  взнаки  посилення  адміністративного
тиску  на  село,  непродуманість  багатьох  рішень,  необґрунтовані  ре -організації  колгоспів,  обмеження  підсобного  господарства,  пору-шення  агротехніки.
  6  е кономічні дискусії
  Розповідь учителя
На  початку  1960-х  рр.  сповільнилися  темпи  розвитку  проми-словості  й  сільського  господарства.  За  1958—1964   рр.  удвічі  ско -ротився  приріст  національного  прибутку.  Зріс  розрив  між  попитом
і  його  реальним  товарним  покриттям,  особливо  це  стосується  окре-мих  продуктів  харчування.  Розпочалося  підвищення  цін,  причому
не  тільки  офіційне,  а  й  приховане,  пов’язане  зі  зміною  асортимен -ту  продукції.  На  початку  1960-х  рр.  з’явилися  елементи  стагнації,
явища  передкризового  характеру,  що  посилило  соціальну  напру -женість  у  суспільстві.
Пошуки  нового  механізму  господарювання,  який  забезпечував
би  високу  ефективність  виробництва,  почалися  ще  за  М.  Хрущова.
Ініціатором  широкої  дискусії  з   економічних  питань  виступив  про -фесор  Харківського  інженерно-економічного  інституту  О.  Ліберман.
У  вересні  1962  р.  в   газеті  «Правда»  була  опублікована  його  стаття
«План,  прибуток  і  премія».  У  статті  автор  пропонував  посилити
господарську  самостійність  підприємств,  звільнити  централізоване
планування  від  дріб’язкової  опіки  над  фабриками  і   заводами.  Ви -сунута  ним  система  базувалася  на  принципі:  те,  що  вигідно  сус -пільству,  повинно  бути  вигідно  і  кожному  підприємству.
Дискусія  навколо  пропозицій  О.  Лібермана  вплинула  на  під-готовку  господарської  реформи,  що  увійшла  в   історію  під  на -
152
звою  «Реформи  Косигіна»  (за  прізвищем  Голови  Ради  Міністрів
СРСР).
Починаючи  з  1964  р.  почалась  перевірка  на  практиці  і   від-працювання  нових  методів  господарювання.  У  1964  р.  деякі  об’єд -нання  швейної  промисловості  УРСР  перейшли  на  роботу  за  пря -мими  зв’язками  з   крамницями.  Виробництво  продукції  залежало
від  її  реалізації.  Перші  результати  вселяли  оптимізм.  Передба -чалося  поширити  цей  досвід  і   на  інші  галузі  легкої  промисло-вості  та  на  суміжні  галузі.
V.   ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Бесіда
1.  Відомо,  що  час  перебування  М.  Хрущова  при  владі  став  най-більш  динамічним  періодом  у  розвитку  промисловості.  Темпи
її  зростання  були  в   1,5  разу  вищі  порівняно  з  1965—1985   рр.
За  рахунок  чого  промисловість  досягла  таких  темпів?  Наведіть
приклади  розвитку  машинобудування,  металургії  і  паливно-енергетичного  комплексу  в   Україні.
2.  Які  реформи  системи  управління  народного  господарства  були
проведені  в   цей  період?  Назвіть  позитивні  наслідки  запрова-дження  системи  раднаргоспів.
3.  Доведіть,  що  розвиток  економіки  України  здійснювався  екс-тенсивно.
4.  Охарактеризуйте  галузі  промисловості,  які  найшвидше  розви-вались  у  роки  семирічки.  Аргументуйте  невідповідність  наявної
структури  промислового  виробництва  науково-технічному  про-гресові.
5.  Проаналізуйте  статистику  розвитку  промисловості  та  сільсько-го  господарства,  використовуючи  метод  діаграм.
6.  Доведіть,  що  спроба  проведення  економічних  реформ  мала  су-перечливий  характер.
7.  Які  негативні  наслідки  для  України  мали  ці  реформи?
  Робота з  таблицею
Визначте  причини  невдач  у  сільському  господарстві  і   заповніть
таблицю.
Реформи  в  сільському  господарстві
Дати Заходи Наслідки
V і .  п ідсуМ ки ур О ку
Промисловість  і   сільське  господарство  України  в   1950-х  —  пер-шій  половині  1960-х  рр.  розвивались  динамічно.  Суперечливий
характер  реформ  мав  негативний  потенціал,  який  призвів  до  втра -ти  динамізму  та  кризи.  В  умовах  адміністративно-командної  сис-теми  будь-які  реформи  не  змінювали  основ  сталінської  моделі  еко -номічного  розвитку.  Пошуки  способів  удосконалення  управління
розвитком  господарства  не  завжди  давали  бажані  результати.
(Учитель  аналізує  й   оцінює  роботу  учнів  на  уроці. )
V і I.  дОМ ашнє  завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (13.10.2014)
Переглядів: 2948 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: