Уроки № 11—12 Тема. Культурне життя в роки Великої Вітчизняної війни. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 11—12 Тема. Культурне життя в роки Великої Вітчизняної війни.


Уроки  №  11—12
Тема.   Культурне життя в  роки Великої Вітчизняної війни.
Мета:  охарактеризувати місце і  роль освіти, науки і  культури в  роки війни, розкрити внесок
української творчої інтелігенції в  перемогу над фашизмом; виховувати моральні якості на кращих
зразках національної культури.
Тип уроку:   урок засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Україна в  роки Другої світової війни», репродукції,
портрети діячів культури.
Основні терміни і  поняття:  евакуація, фронтові бригади.
Основні дати і  події:   осінь 1941  р.  — евакуація Академії наук УРСР до Уфи, 1943  р.  — ви-хід на екрани кінофільмів О. Довженка «Перед боєм», «Мати», «Україна в  огні»; 1944  р.  — напи -сання вірша В. Сосюри «Любіть Україну».
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: характеризувати діяльність пред -ставників української науки, літератури, мистецтва під час війни; аналізувати державні підходи до
релігійного життя в  роки Другої світової війни.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
III.  п еревірка дОМашнь О гО  завдання
Заслуховування  та  обговорення  повідомлень  учнів.
IV.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1   е вакуація культурних цінностей. д іяльність української культури
і  науки в  тилових районах  срср
  Розповідь учителя
Культурно-освітні  установи  республіки  з  початком  Великої
Вітчизняної  війни  тимчасово  припинили  свою  діяльність.  Пере -стали  друкуватися  книги,  виходити  газети,  журнали.  Згодом
евакуйовані  з   України  видавництва  об’єдналися  в  одне  —  Укра-їнське  державне  видавництво,  яке  розміщувалося  в   Саратові,
а   потім  у   Москві.  Воно  видавало  політичну  та  художню  літера-туру,  журнали,  листівки,  газети,  плакати.  За  роки  евакуації  ним
було  видано  близько  900   назв  книг,  брошур  і  журналів  загаль-ним  тиражем  19  млн  примірників.  Значну  роботу  з   випуску  на -укової  й  науково-популярної  літератури  здійснювало  видавни -
цтво  АН  УРСР,  яке  розміщувалося  в   Уфі:  із  червня  1941  р.  воно
видало  близько  40   назв  книг.
В  умовах  окупації  України  її  урядові  установи,  різноманітні
заклади  науки  і   культури  функціонували  на  територіях  інших  рес -публік.  Так,  у  радянському  тилу  інтенсивно  працювали  над  роз-робкою  важливих  наукових  проблем  і  підготовкою  висококваліфі-кованих  спеціалістів  понад  70   вузів,  евакуйованих  з  України.
У   лютому  1942   р.  поновив  роботу  в  Кзил-Орді  (Казахська  РСР)
Об’єднаний  український  державний  університет  у   складі  виклада-чів  і  студентів  Київського  та  Харківського  університетів.  Одеський
університет  був  розташований  у   місті  Байрам-Алі  (Туркменська
РСР),  Харківський  хіміко-технологічний  інститут  —  у  місті  Чир -чик  (Узбекська  РСР),  Київський  індустріальний  інститут  —  у  Таш-кенті,  Миколаївський  кораблебудівний  інститут  —  у  місті  Прже-вальськ  (Киргизька  РСР)  та  ін.  Деякі  з  вузів  України  діяли  як
факультети  у   складі  місцевих  навчальних  закладів.  На  цих  фа-культетах  працювали  відомі  українські  вчені.  Наприклад,  у  Баш-кирському  педінституті  в   Уфі  А.  Булаховський  очолював  кафедру
російської  мови,  а  М.  Петровський  —  кафедру  історії  СРСР  і  за-гальної  історії.  Професорами  Башкирського  медінституту  були
М.  Стражеско,  О.  Палладін,  В.  Василенко.
У  глибокому  тилу  країни  діяли  школи  й  класи  з   українською
мовою  навчання.  Вони  відкривалися  здебільшого  в  областях,  куди
була  евакуйована  значна  кількість  українців.  Зокрема,  у   Саратов -ській  області  було  30   українських  шкіл  і   класів,  Свердловській   —
18,  Новосибірській   —  11,  Молотовській  (нині  Пермська)  —  19.
У  тилу  працювали  також  евакуйовані  з   України  дитячі  будинки,
ремісничі  училища  тощо.
Із  початком  Великої  Вітчизняної  війни  основні  науково-дослід-ні  установи  з   України  також  було  перебазовано  у  східні  райони
СРСР.  Переважна  більшість  їх,  а   також  Президія  АН  УРСР  роз-міщувалися  в   Уфі  (влітку  1943  р.  АН  УРСР  було  переведено  з  Уфи
до  Москви).  Деякі  інститути  АН  УРСР  працювали  безпосередньо
на  базі  промислових  підприємств  у  Середній  Азії,  Поволжі,  на  Пів-нічному  Уралі,  у  Сибіру.
При  президії  Академії  наук  УРСР  було  створено  Науково-тех-нічний  комітет  сприяння  обороні  на  чолі  з  президентом  АН  УРСР
О.  Богомольцем.
70
  2  р озвиток науки в  роки війни
  Розповідь учителя
Науковці  України  разом  з  ученими  всієї  країни  розв’язували
важливі  оборонні  й  народногосподарські  проблеми,  наприклад  тех -нології  виробництва  високоякісного  металу,  створення  нових  зразків
зброї,  бойової  техніки  тощо.  Великий  внесок  у  зміцнення  оборо-ноздатності  Червоної  армії  зробили  вчені  Інституту  електрозварю -вання  на  чолі  з  Є.  Патоном.  Вони  впровадили  нові  методи  електро -зварювання  у   виробництво  танків  та  інших  видів  озброєння.  За
визначні  праці  в  галузі  електрозварювання  Є.  Патону  було  при -своєно  звання  Героя  Соціалістичної  Праці,  а   11  науковців  Інсти -туту  було  нагороджено  орденами  і  медалями.  Розвитку  військово-го  приладобудування,  літако-  й  моторобудування,  проектування
приладів  для  радіолокації  й  пеленгації,  створенню  нових  матеріа-лів  для  військових  потреб  сприяли  вчені  Фізико-технічного  інсти -туту  та  Інституту  фізики  АН  УРСР.
Українські  вчені  розробили  нові  ефективні  методи  лікування
хворих.  Інститут  клінічної  фізіології,  яким  керував  академік  О.  Бо-гомолець,  створив  цінні  препарати  для  лікування  ран  і   переломів
кісток.  За  ці  праці  О.  Богомольцю  було  присвоєно  звання  Героя
Соціалістичної  Праці.  Працівники  Харківського  інституту  перели -вання  крові   —  однієї  з  найбільших  наукових  установ  країни  в  ря-ді  міст  східних  районів  країни  —  організували  пункти  із  заготівлі
та  консервування  крові,  підготували  чимало  спеціалістів  для  робо -ти  в  них  та  відправили  для  поранених  воїнів  у  фронтові  медичні
установи  кілька  тонн  консервованої  крові.  Колектив  науковців  Ін -ституту  біохімії  АН  УРСР,  очолюваний  академіком  О.  Палладіним,
створив  препарат,  що  сприяв  згортанню  крові.  Відомий  хірург-офтальмолог,  академік  АН  УРСР  В.  Філатов,  який  очолював  Укра -їнський  інститут  очних  хвороб,  що  розміщувався  в   Ташкенті,  удо-сконалив  методи  лікування,  пов’язані  з  тканевою  терапією,  тобто
пересадкою  рогівки  ока  як  засобом  боротьби  зі  сліпотою.
Інститути  історії,  економіки,  археології,  мовознавства  й   літера-турознавства  були  об’єднані  в   Інститут  суспільних  наук.  Історики
видали  праці  «Боротьба  українського  народу  проти  німецьких  за -гарбників»,  «Жовтень  в   Україні»,  серію  брошур  про  народних  ге-роїв  в   Україні  тощо.  Ці  видання  мали  важливе  значення  в  ідеоло-гічній  боротьбі  з   ворогом,  відіграли  важливу  роль  у   задоволенні
інтересу  радянської  громадськості  до  історії  України.  У   їх  напи -
санні  взяли  участь  М.  Петровський,  К.  Гуслистий,  В.  Дядиченко,
Ф.  Лось,  М.  Супруненко,  Л.  Славін  та  ін.  Економісти  підготували
збірник  «Народне  господарство  радянської  України»,  у  якому  було
охарактеризовано  довоєнний  стан  народного  господарства  республі -ки,  а  також  взяли  активну  участь  у  розробці  плану  відбудови  еко-номіки  УРСР.  Фахівці  в  галузі  гуманітарних  наук  вели  активну
агітаційно-пропагандистську  роботу  серед  воїнів  Червоної  армії  та
трудящих,  виступали  з   численними  лекціями,  статтями  в  газетах
і  журналах.
  3  р оль преси, радіомовлення, засобів масової інформації в  розгортанні
ідейно-політичної роботи
  Розповідь учителя
Велику  роль  у  розгортанні  ідейно-політичної  роботи  серед  ши-роких  мас  трудящих  під  час  війни  відігравала  преса.  Широку  по -пулярність  у  населення  мали  центральні  газети  «Правда»,  «Извес-тия»,  «Красная  звезда»,  «Комсомольская  правда»  та  ін.  У  1942  р.
в  радянському  тилу  почали  видаватися  українські  республіканські
газети  «Комуніст»  (із  січня  1943  р.   —  «Радянська  Україна»)  і  «Со -ветская  Украина»  (із  січня  1944  р.   —  «Правда  Украины»),  «Літе-ратура  і  мистецтво»   —  орган  спілок  письменників,  художників
і  композиторів  УРСР,  а  також  журнали  «Україна»,  «Українська
література»  та  «Перець».  У   них  працювали  провідні  літератори  та
діячі  культури,  які  висвітлювали  героїчну  боротьбу  радянських
людей  проти  ворога,  життя  й   трудові  подвиги  населення  України,
евакуйованого  в  радянський  тил.  Систематично  друкувалися  по-відомлення  Радінформбюро,  ТАРС,  пропагандистські  матеріали.
У  період  Великої  Вітчизняної  війни  ще  більше  зросла  роль  ра-діомовлення  як  засобу  масової  інформації  та  ідейно-політичної  ро -боти.  Уже  в   листопаді  1941  р.  почали  функціонувати  радіостанції
ім.  Т.  Шевченка  в   Саратові  та  «Радянська  Україна»  в  Москві,
а   з   1943  р.   —  пересувна  радіостанція  «Дніпро»  у  прифронтовій
смузі.  Ці  радіостанції  щодня  інформували  населення  радянського
тилу,  а  також  окупованої  території  про  найважливіші  новини  й   по-дії  на  фронтах  і  в  цілому  в  країні
  4   в несок у  перемогу діячів української літератури, кіномистецтва,
театрів, образотворчого мистецтва
  Розповідь учителя
Війна  активізувала  творчі  сили  української  радянської  літера-тури.  Високим  патріотичним  пафосом,  ненавистю  до  ворога  й   гли -бокою  вірою  в  перемогу  сповнені  поетичні,  прозові,  драматичні
й  публіцистичні  твори  письменників  П.  Тичини  «Творча  сила  на -роду»,  М.  Рильського  «Народ  безсмертний»,  М.  Бажана  «Клятва»,
А.  Малишка  «Україно  моя»,  Я.  Галана  «Фронт  в  ефірі»,  О.  Левади
«Плач  полонянок»,  Ю.  Яновського  «Земля  батьків»  та  ін.  Як  само -бутній  яскравий  письменник  виступив  О.  Довженко.  Його  твори
«Ніч  перед  боєм»,  «Воля  до  життя»,  «Україна  в  огні»,  де  розкри-ваються  мужні  характери  воїнів  Червоної  армії,  відзначаються  си -лою  художнього  пафосу  й   своєрідністю  стилю.
У  цілому  українська  література  в  роки  Великої  Вітчизняної
війни  зробила  великий  внесок  у   справу  перемоги  над  ворогом.
Вона  зміцнювала  почуття  любові  до  Батьківщини  й  ненависті  до
загарбників,  розкривала  всесвітньо-історичне  значення  боротьби
з   фашизмом.
Із  великим  натхненням  працювали  в   цей  період  колективи
майже  50   евакуйованих  з   України  театрів,  яким  доводилося  го-тувати  вистави  на  нових,  іноді  зовсім  малопридатних  для  цього
сценах,  власними  силами  виготовляти  реквізит,  декорації  тощо.
Долаючи  труднощі  воєнного  часу,  актори  прагнули  наблизити
мистецтво  до  життя.  Головна  увага  приділялась  виступам  у   вій -ськових  частинах,  госпіталях,  на  призовних  пунктах,  вокзалах,
заводах,  фабриках,  колгоспах.  Особливо  активну  творчу  діяль -ність  розгорнули  Київський  драматичний  театр  ім.  І.  Франка,
Харківський  драмтеатр  ім.  Т.  Шевченка,  Сумський  драмтеатр
ім.  М.  Щепкіна,  Полтавський  драмтеатр  ім.  Т.  Шевченка,  Дніпро -петровський  драмтеатр  ім.  О.  Горького,  Запорізький  музично-драматичний  театр  ім.  М.  Щорса  та  ін.  Репертуар  театрів  орієнтував -ся  на  глибокі  патріотичні  почуття  радянських  людей:  центральне
місце  посіли  п’єси  «Фронт»  О.  Корнійчука,  «Навала»  Л.  Леоно -ва,  «Російські  люди»  К.  Симонова  та  ін.  За  час  евакуації  театри
УРСР  поставили  близько  180  нових  вистав.  Перед  радянськими
воїнами  на  фронтах  виступали  понад  100  фронтових  концертних
бригад  від  театрів  України.
Глибокого  патріотизму  було  сповнене  й   кіномистецтво.  Ева -куйовані  українські  кіностудії  (Київська  —  до  Ашхабада,  а  Одесь -ка  —  до  Ташкента),  як  і  вся  радянська  кінематографія  в   той
час,  брали  участь  насамперед  у  створенні  короткометражних
фільмів,  що  виходили  на  екрани  у  складі  кінозбірок.  Тривала
робота  і  над  художніми  фільмами,  особливо  відомими  серед  них
стали  «Олександр  Пархоменко»  режисера  Л.  Лукова,  «Як  гар -тувалася  сталь»  М.  Донського,  «Партизани  в  степах  України»
І.  Савченка.  Але  найвищим  досягненням  радянського  кіномис -тецтва  в  умовах  війни  вважався  фільм  «Веселка»  М.  Донсько -го  за  сценарієм  Ванди  Василевської.  Ця  картина  одержала  ба -гато  призів  і,  зокрема,  «Оскара»  —  премію  Академії  кіномистецтв
із  США.  У   1946  р.  картина  була  удостоєна  Державної  премії
СРСР.  Інший  фільм  М.  Донського  —  «Нескорені»  —  одержав
Золоту  медаль  на  VII  Венеціанському  міжнародному  кінофес -тивалі  (1946   р.).
У  1943  р.  кінооператори  УРСР  паралельно  з  роботою  для  Цен-тральної  студії  кінохроніки  почали  створювати  власні  кіножурна -ли.  У   квітні  цього  року  на  екрани  вийшов  перший  номер  кіно-журналу  «Радянська  Україна».  З’явилися  також  кілька  спеціальних
кіновипусків.  Особливе  місце  серед  воєнної  кінопубліцистики  по -сідають  документальні  повнометражні  фільми  О.  Довженка  «Битва
за  нашу  Радянську  Україну»  (1943  р.)  і   «Перемога  на  Правобереж -ній  Україні  та  вигнання  німецьких  загарбників  за  межі  україн -ських  радянських  земель»  (1944  р.).
Війна  не  зупинила  й  розвитку  українського  образотворчого  мис -тецтва.  Захист  Вітчизни  став  головною  темою  українських  худож -ників.  Створені  ними  плакати,  листівки,  «агіт-вікна»,  що  розпо -всюджувалися  вже  з  перших  днів  війни,  закликали  до  боротьби  із
загарбниками.
Плідно  працювали  в  роки  війни  українські  скульптори.  Напри -клад,  К.  Діденко  створив  серію  скульптурних  портретів  С.  Ковпа -ка,  О.  Федорова,  С.  Руднєва  та  інших  партизанів  України.
Понад  100  фронтових  концертних  бригад,  до  складу  яких  вхо-дили  відомі  актори  українського  театру  З.  Гайдай,  І.  Паторжин -ський,  П.  Вірський,  Ю.  Тимошенко,  Ю.  Березін  та  інші,  було  від -ряджено  на  фронт.
У  цілому  в  роки  війни  митці  України  разом  з   усіма  радянськи-ми  народами  наближали  Перемогу,  своїм  словом,  майстерністю
мобілізуючи  трудящих  на  самовіддану  працю.
  5  в ідновлення роботи середньої і  вищої школи після звільнення   
від окупації
  Розповідь учителя
На  визволених  територіях  відновлювали  свою  роботу  школи,
вищі  навчальні  заклади,  підрозділи  АН  УРСР.  Мільйони  дітей,
а  також  дорослого  населення  сіли  за  парти,  велика  кількість  мо -лоді  заповнила  студентські  аудиторії  вузів.  У  1945  р.  в   Україні
стали  до  ладу  30,5   тис.  шкіл,  154  вищі  навчальні  заклади,  сотні
середніх  спеціальних  навчальних  закладів.  Відновлюються  науково-дослідні  інститути  системи  Академії  наук  України,  утворюється
низка  нових,  зокрема  в   галузі  кібернетики.  Інститут  мови  та  літе -ратури  в  1945  р.  видає  «Нариси  історії  української  літератури»,
проте  вже  за  рік  приймається  розгромна  постанова  ЦК  КП(б)У  про
перекручення  і  помилки  у  висвітленні  історії  української  літера -тури  в  зазначеному  нарисі.  Постанова  засуджувала  «прояви  воро-жих  буржуазно-націоналістичних  тенденцій»  у  дослідженні  літе-ратурних  процесів.
Відновлення  зруйнованих  під  час  війни  шкіл,  закладів  культу-ри,  наукових  установ  почалося  після  визволення  території  України
від  німецько-фашистських  загарбників.  Поширення  набув  рух  за
відбудову  зруйнованих  і  спорудження  нових  шкільних  приміщень
силами  й   засобами  самого  населення  —  «методом  народної  будови».
У   1944—1945   рр.  у   республіці  було  відбудовано  і   побудовано
1669  шкіл.  На  1950  р.  не  тільки  було  відновлено  довоєнну  мережу,
а  й  споруджено  1300  нових  шкіл.
  6  п ограбування цінностей українського народу
  Розповідь учителя
Трагедією  для  України  стало  пограбування  нацистами  її  куль-турних  цінностей.  Спеціальна  інструкція,  яка  надійшла  з  Бер -ліна  до  окупованих  областей,  повідомляла:  «Тільки-но  війська
займуть  яке-небудь  велике  місто,  негайно  туди  виїздять  началь -ники  спецкоманд  із  різними  спеціалістами.  Вони  оглядають  му -зеї,  картинні  галереї,  виставки,  культурні  й  художні  установи,
з’ясовують,  у  якому  вони  перебувають  стані,  і  конфісковують
усе,  що  становить  цінність».  За  матеріалами  Державної  Надзви -чайної  Комісії  з  розслідування  злочинів  нацистських  загарбників
було  встановлено:  в   Україні  окупанти  зруйнували  151  музей,  9  тис.
клубних  приміщень,  660   кінотеатрів,  110  корпусів  вузів,  понад
8   тис.  шкіл,  62  театральні  приміщення,  вивезли  до  Німеччини
330   тис.  найцінніших  музейних  експонатів  та  понад  50   млн  книг.
Зруйновано  і  пошкоджено  велику  кількість  пам’ятників  архітек-тури.  Жертвами  нацистського  «нового  порядку»  стали  відомі  пред -ставники  української  інтелігенції:  І.  Рогач,  О.  Теліга,  О.  Канди -ба  (Ольжич)  та  багато  інших.
V.   ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Бесіда
1.  Що  вам  відомо  про  функціонування  закладів  освіти  і  культури
під  час  Великої  Вітчизняної  війни?
2.  Яке  місце  займали  твори  діячів  культури  в  ідейно-політичній
роботі  серед  воїнів,  населення  України?
VI.  п ідсуМ ки ур О ку
Тяжкі  роки  окупації,  величезні  втрати  не  припинили  культур-ного  розвитку  України.  Діячі  української  культури  не  схилилися
під  наступом  фашизму.  Культура  народу  надійно  служила  його
самозбереженню,  утвердженню  гуманістичних  ідеалів.
(Учитель  аналізує  й   оцінює  роботу  учнів  на  уроці. )
VII. дОМ ашнє  завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Використовуючи  матеріал  підручника  та  розповідь  учителя  на
уроці,  складіть  таблицю  «Культура  України  в   роки  Великої  Віт-чизняної  війни».
Напрямки   
культури
Діячі української   
культури
Їх внесок у  розвиток   
культури
3.  Підготуйтеся  до  повторювально-узагальнювального  уроку.

Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (11.10.2014)
Переглядів: 1455 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: