Уроки № 110—113 Тема. Культура і освіта. Становище науки і наукових досліджень. Сучасний розвиток українського мистецтва. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 110—113 Тема. Культура і освіта. Становище науки і наукових досліджень. Сучасний розвиток українського мистецтва.

Уроки  №  110—113
Тема.   Культура і  освіта. Становище науки і  наукових досліджень. Сучасний розвиток 
українського мистецтва.
Мета:  охарактеризувати розвиток нових тенденцій у  культурному і  духовному житті України, 
шляхи розвитку і  перспективи освіти, науки, мистецтва в  сучасних умовах; розвивати вміння да -вати власну оцінку здобутків і  проблем у  культурному житті суспільства; виховувати повагу до 
духовних цінностей, почуття патріотизму, честі, гідності.
Тип уроку:   семінарське заняття.
Обладнання:   мультимедійне обладнання.
Основні терміни і  поняття:  культурно-освітні заклади, меценати, наука, комп’ютеризація, 
масова культура, церква, конфесії.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   Актуалізація опорних знань
  Бесіда
1.  Назвіть  основні  фактори  впливу  на  розвиток  сучасної  україн-ської  культури?  ( Внутрішні:  стан  економіки,  зміни  в  соціаль -ній  структурі  населення,  політичний  режим;  історичні:  мен-талітет  населення,  система  духовних  цінностей;  зовнішні: 
вплив  загальносвітових  та  російських  культурних  процесів, 
вестернізація  масової  культури.)
2.  Охарактеризуйте  позитивні  та  негативні  риси  розвитку  україн-ської  культури  в  1990-х  рр.
III.  с е М інарське заняття
  Додатковий матеріал
  1  Освіта в  сучасній україні
Важливим  кроком  у  розвитку  духовності  українського  народу 
є   піклування  про  створення  національної  системи  освіти.  Одним 
із  найважливіших  завдань  школи  стало  забезпечення  виконання 
«Закону  про  мови  в   Українській  РСР»  (1989   р.).  Із  того  часу  в  рес-публіці  почали  діяти  сотні  шкіл  з  українською  мовою  навчання, 
сотні  тисяч  учнів  отримали  змогу  здобувати  освіту  рідною  мовою. 
Сьогодні  в  Україні  працює  215  тис.  шкіл,  у   яких  навчається 
6,8  млн  учнів  переважно  українською  мовою.
Сучасна  система  освіти  представлена  різноманітними  типами 
шкіл  і  навчальних  закладів  (коледжів,  гімназій,  ліцеїв,  колегіу -мів).  Посилюється  увага  держави  до  розвитку  освітніх  закладів  із 
пріоритетним  вивченням  окремих  предметів  (спеціалізовані  школи) 
та  профільною  освітою.
Якісно  новою  рисою  розвитку  освіти  в  незалежній  Україні  ста -ло  повернення  до  гармонійного  розвитку  особистості:  поглиблене 
вивчення  іноземних  мов  із  молодших  класів,  оволодіння  навичка -ми  роботи  з   комп’ютером,  уроки  спорту  тощо,  демократизація  на-вчального  процесу,  його  гуманістичність.  Значна  увага  приділяєть -ся  вивченню  української  історії,  культури,  народознавства.
8  травня  1996  р.  Л.  Кучма  затвердив  основні  напрямки  рефор -мування  професійно-технічної  освіти  в  Україні.  Нині  ця  система 
стабілізувалася  й   охоплює  977  державних  професійно-технічних 
закладів.
2011  р.  оголошено  роком  української  освіти.  На  сучасному 
етапі  вона  потребує  нової  стратегічної  програми  розвитку,  ради -кально  нового  ставлення  держави  та  еліти.  Бюджет  2011  р.  перед-бачає  витрати  на  освіту  у  розмірі  6 %  ВВП.  Згідно  з  адміністратив -ною  реформою  функції  Міністерства  освіти  і  науки  розширилися, 
і   воно  дістало  назву  «Міністерство  освіти  і  науки  молоді  та  спор -ту  України».
В Україні почалась реалізація національного проекту «Електрон-на  та  медіа-освіта».  Залишається  нерозв’язаною  проблема  комп’ю -теризації  закладів  освіти,  адже  бюджетом  кошти  на  ці  проекти  не 
передбачено.
У  вищій  школі  традиційно  сконцентровано  могутній  інтелекту-альний  потенціал  української  нації.  Флагманами  вищої  освіти 
України  є  Київський  національний  університет  ім.  Т.  Шевченка, 
Національний  педагогічний  університет  ім.  М.  Драгоманова,  На-ціональний  університет  «Києво-Могилянська  академія»  та  ін. 
Понад  20   провідних  закладів  освіти  держави  мають  статус  на-ціональних.
На  2000  р.  в   Україні  працювало  298   університетів,  академій, 
інститутів  (із  них  92   —  недержавної  форми  власності).  Поступо-во  вища  освіта  перестає  бути  засобом  підготовки  фахівців  і  пере-творюється  на  досягнення  певного  ступеня  розвитку  сучасної 
людини.
Але  якість  вищої  освіти  знизилась.  У  світовому  рейтингу  2009   р. 
Київський  національний  університет  ім.  Т.  Шевченка  посідав 
1613-те  місце,  Київський  політехнічний  —  2173-те,  Львівський  уні-верситет  ім.  І.  Франка  —  2223-те,  Харківський  національний  уні-верситет  ім.  В.  Каразіна  —  2570-те.  Державна  програма  «Наука 
в  університеті»  повернула  науку  у   ВНЗ.  Було  створено  п’ять  науко -во-дослідних  університетів,  де  працювало  4,6  тис.  учених.
Проблеми  освіти:
1)  обмеження  державного  фінансування;
2)  недостатня  матеріально-технічна  база,  комп’ютеризація  закла-дів  освіти;
3)  падіння  соціального  престижу  педагогічної  діяльності  і,   як  на -слідок,  загострення  кадрової  проблеми;
4)  повільне  проведення  реформування  освіти.
  2  с тановище науки і  наукових досліджень
Провідним  центром  розвитку  української  науки  є  Академія  на-ук  України,  яка  з   1994  р.  одержала  статус  Національної.  Загальна 
кількість  науковців  становила  300  тис.  осіб,  із  яких  80  тис.  є   кан -дидатами  й   докторами  наук.  Економічна  криза  істотно  вплинула 
на  стан  науки.  За  1991—1998  рр.  фінансування  науки  скоротило-ся  в  17  разів.  1998   р.  воно  не  перевищувало  0,5  %  державного 
бюджету.  Щорічні  витрати  на  одного  науковця  не  перевищують 
в   Україні  700  дол.  США,  тоді  як  в   Ізраїлі  на  це  витрачається 
41  тис.  дол.,  у   Південній  Кореї  —  60  тис.  дол.,  США   —  180  тис. 
дол.  Переважно  з   цих  причин  Національну  академію  наук  України 
залишило  1500   осіб,  які  переважно  виїхали  за  кордон  (генетики, 
фізики,  теоретики,  фізіологи,  біохіміки).  Незважаючи  на  значні 
витрати,  в  умовах  незалежності  Україна  здобула  і  низку  серйозних 
успіхів,  наприклад,  у   гуманітарній  сфері.
У  системі  НАН  з’явилися  нову  інститути:  Інститут  національ-них  відносин  та  політології,  Інститут  Української  археографії 
ім.   М.  Грушевського  (з  філіями  у  Львові  й  Дніпропетровську),  Ін -ститут  української  мови,  Інститут  сходознавства  ім.  А.  Кримсько -го,  Інститут  світової  економіки  і   міжнародних  відносин,  Інститут 
соціологічних  досліджень,  Інститут  народознавства.
Україна  зберігає  вагомий  потенціал  у   ракетно-космічній  сфері  (на-укові  центри  Києва,  Харкова,  Дніпропетровська).  Триває  випуск 
ракетно-космічної  техніки,  серед  якої  —  системи  керування  та  сис-теми  стикування  ракет  «Курс»,  ракетоносії  «Циклон»,  «Зеніт»,  «Дні -про».  Україна  бере  участь  у  реалізації  міжнародної  програми  ра-кетно-космічного  комплексу  морського  базування  «Морський  старт» 
і  «Глобалстар».  Космічна  галузь  України  виконує  130   міжнародних 
контрактів.  У   листопаді—грудні  1997   р.  український  космонавт-дослідник  Леонід  Каденюк  здійснив  політ  на  космічному  кораблі  «Ка -ламбія».  Незважаючи  на  значні  економічні  труднощі,  українська 
наука  має  передові  технології  в  галузі  літакобудування,  танкобуду -вання,  будівництва  морських  суден,  а   також  в   області  математики, 
теоретичної  фізики,  біотехнологій,  зварювальному  виробництві.
Міністерство  освіти  і  науки  України  підтримує  ідею  створення 
технопарків.  Створення  тих  восьми  технопарків,  які  нині  діють, 
пройшло  складний  шлях,  але  за  сім  років  вони  виробили  продук -ції  на  87,4  млрд  грн.  Скажімо,  технопарк  «Інститут  електрозварю-вання  ім.  Є.  О.  Патона»  на  одну  вкладену  гривню  реалізував  про -дукції  на  35  грн.
У  2011  р.  в   державному  бюджеті  вперше  передбачено  виділен -ня  значних  коштів  (близько  1   млрд  грн)  на  підтримку  інноваційної 
діяльності  шляхом  їх  прямого  кредитування  та  відшкодування  від -соткових  ставок  за  кредитами.
У  загальному  обсязі  реалізованої  промислової  продукції  лише 
6,5 %  мають  ознаки  інновації  (в  Євросоюзі  —  60 %).  Частка  мо-рально  застарілого  обладнання  становить  65  %  —  у  промисловості, 
у  науково-технічних  установах  —  98 %.  За  статистикою  70 %  ін-новаційних  підприємств  —  представники  коксівної,  нафтоперероб-ної,  хімічної  та  металургійної  галузей.
Україна  входить  до  п’ятірки  провідних  країн  у  галузі  ракето -будування,  до  сімки  країн  у   галузі  авіабудування,  до  десятки  кра-їн  у   галузі  суднобудування,  до  десятки  країн  у  провідних  галузях 
оборонно-промислового  комплексу,  і  посідає  п’яте  місце  за  кількі-стю  сертифікованих  математиків-програмістів.
Україна  виробляє  машини  для  зварювання  високопробних 
рейок,  так  званого  оксамитового  шляху  найшвидших  залізниць, 
які  займають  лідируючі  позиції  на  світових  ринках.  Не  мають  ана -логів  у  світовій  практиці  і  технології  виплавки  високоякісних  зва-рювальних  флюсів,  які  дозволяють  наполовину  замінити  дефіцит -ну  дорогу  імпортну  сировину  шлаковими  відходами  металургії.
  3  к ультурні процеси
Однією  з  тенденцій  сучасного  культурного  життя  України  є   відхід 
від  тоталітарного  минулого  й  перехід  на  шлях  національних  та  за-гальнолюдських  цінностей.  У   незалежній  Україні  сфера  культури 
стала  плюралістичною.  Серед  перших  лауреатів  Шевченківської  премії  незалежної  України  були:  в’язень  сталінських  концтаборів  пись -менник  і  мовознавець  Б.  Антоненко-Давидович  (посмертно),  ди -си денти  письменники  І.  Калинець,  Т.  Мельничук,  художники 
М.  Максименко,  Г.  Синиця,  капела  бандуристів  ім.  Т.  Шевченка 
з  Детройта  (США)  та  хор  ім.  О.  Кошиця  з  Канади.  Лауреатами  Дер -жавної  премії  стали  письменник  І.  Чандей,  співак  В.  Зінкевич, 
мистецтво  знавець  В.  Овсійчук,  художник  А.  Антонюк,  науковець 
Р.  Конквест (США).  Національні  премії  у   2000  р.  присуджено  пись -менникові  І.  Гнатюку,  композиторові  І.  Караманову,  художниці 
М.  Тимченко,  скульпторові  В.  Чепелюку,  хореографові  А.  Шекері  та ін.
Із  давніх-давен  Україна  пишалася  своєю  музикою  та  піснею 
і   має  багато  талановитих  співаків.  Майстром  народної  пісні  ви -знано  Н.  Матвієнко.  У   репертуарі  співачки  —  побутові,  ліричні, 
календарно-обрядові  пісні,  твори  сучасних  композиторів  —  О.  Бі-лаша,  В.  Шумейка,  І.  Поклада  та  ін.  За  визначні  досягнення  в  га-лузі  культури  та  пропаганду  народного  мистецтва  Н.  Матвієнко 
була  нагороджена  орденами  Миколи  Чудотворця,  княгині  Ольги 
ІІІ  ступеня.
В  оперному  мистецтві  значних  успіхів  досягла  В.  Степова,  на-родна  артистка  України,  солістка  Національної  опери.  Вона  є  ла-уреатом  багатьох  конкурсів,  зокрема  Міжнародного  конкурсу  опер -них  співаків  імені  Соломії  Крушельницької.  Знана  В.  Степова  і   за 
межами  України:  її  чули  в  Канаді,  Австрії,  Франції,  США  та  інших 
країнах  світу.  Стали  відомими  альбоми:  «Арії  з   опер»,  «В  обіймах 
вічної  музики»,  «Соловейко».
Ставить  інтерес  українська  популярна  музика  сьогодення.  Здо-були  визнання  серед  слухачів  такі  співаки,  як  Руслана,  Ані  Лорак, 
Олександр  Пономарьов,  гурти  «Океан  Ельзи»,  «ВВ»  та  ін.
Найрезонанснішим  досягненням  української  популярної  музики 
стала  перемога  співачки  Руслани  на  міжнародному  конкурсі  Євро -бачення.  Поєднуючи  у  своїх  піснях  сучасні  ритми  і  традиції  укра -їнської  народної  музики,  вона  підкорила  піснею  «Дикі  танці»  сер -ця  не  тільки  українців,  але  й   цілої  Європи.
Національне  відродження  стимулювало  зростання  музейної  ме-режі  —  в  областях  відкрито  29   нових  державних  музеїв.  Започат -ковано  нові  історико-культурні  заповідники  в  Батурині,  Глухові, 
Дубні,  Збаражі,  Корсуні-Шевченківському  тощо.
Повертаються  твори,  книгозібрання,  архіви  й  інші  культурні 
й   духовні  цінності,  які  з   різних  причин  були  вивезені  з   України 
за  кордон.  Тільки  за  останні  роки  в   Україну  повернуто  особисті 
архіви  Олександра  Олеся  та  Олега  Ольжича.  Велику  зацікавле -ність  науковців  викликають  передані  в   Україну  копії  документів 
Державного  архіву  Швеції,  що  висвітлюють  зв’язки  України  і  Шве-ції  у  XVIII  ст.  До  України  повернулися  зі  США  архівні  матері -али  уряду  УНР  в  екзилі.  Розпочато  роботу  з  повернення  в  Україну 
спадщини  професора  І.  Огієнка,  праці  якого  налічують  майже 
2   тис.  назв  із  різних  галузей  знань.  Останніми  роками  побачили 
світ  раніше  не  доступні  українському  читачеві  твори  І.  Багря -ного,  В.  Барки,  О.  Теліги,  М.  Зерова,  М.  Хвильового,  Є.  Плуж-ника,  Г.  Косинки  та  інших.  Вийшли  друком  твори  українських 
дисидентів  В.  Стуса,  І.  Світличного,  Є.  Сверстюка,  В.  Рубана, 
М.  Руденка  та  інших.  Сучасна  українська  література  представ-лена  іменами  П.  Загребельного,  Л.  Костенко,  Р.  Іванченко,  І.  Дра -ча,  Д.   Павличка,  Ю.  Щербака,  В.  Яворівського,  І.  Дзюби,  М.  Він-грановського  та  інших.
Україна  переживає  піднесення  фізичної  культури.  Далеко  за  її 
межами  відомі  імена  уставлених  спортсменів,  чемпіонів  світу,  Єв -ропи  та  Олімпійських  ігор:  Я.  Клочкової  (плавання),  Віталія  й  Во-лодимира  Кличків  (бокс),  А.  Шевченка  (футбол),  Ж.  Блок  (Пінту -севич),  І.  Кравець,  І.  Бабакової  (легка  атлетика)  та  інших.
Перед  українським  культурним  відродженням  сьогодні  постало 
декілька  істотних  проблем:
1)  в  Україну  активно  надходить  низькопробна  масова  культура, 
яка  пропагує  насильство,  жорстокість,  бездуховність,  розбеще-ність  і  порнографію,  криючи  в   собі  загрозу  для  українського 
суспільства;
2)  зменшення  державного  фінансування  негативно  позначається  на 
розвитку  культури.  Якщо  1997   р.  державний  бюджет  України 
передбачав  видатки  на  фінансування  закладів  культури  в  роз-мірі  399   млн  грн  (близько  220  млн  дол.),  то  1998   р.   —  159,1  млн 
грн.  Скажімо,  Франція  виділяє  з  держбюджету  на  розвиток 
культури  близько  15  млрд  дол.  Крім  того,  органи  місцевого  са-моврядування  виділяють  на  ці  потреби  40 %  від  загальних  ви-датків.
Незважаючи  на  складну  економічну  ситуацію,  українська  куль-тура  поступово  пристосовується  до  нових  умов  існування.
  4  р елігійне життя
За  радянської  доби  релігія  й   церква  перебували  під  особливо 
пильною  увагою  комуністичної  влади.  За  офіційною  статистикою 
1980-х  рр.  вірянами  в  Україні  вважалися  не  більш  ніж  15 %  гро-мадян,  хоча  під  час  соціологічного  опитування  1995  р.  атеїстами 
себе  вважало  не  більш  ніж  10  %.  За  спеціальною  анкетою  академі-ка  В.  Амосова  у   1997  р.  42 %  громадян  України  заявили,  що  вірять 
у   Бога,  18 %  —  визначили  себе  атеїстами,  решта  —  не  змогли 
дати  чіткої  відповіді.  У  середині  1980-х  рр.  в  Україні  існувало 
5,5  тис.  релігійних  громад  18   різних  конфесій,  а  1995  р.   —  відпо-відно,  16,5  тис.  громад  і  67  конфесій  і  напрямків.  За  десятиліття 
незалежності  України  спостерігалися  такі  тенденції  в   релігійному 
житті:
  8 динамічний  розвиток  релігії  і   церкви;
  8 зростання  різноманітних  конфесій;
  8 існування  напруження  в  міжконфесійних  відносинах.
У  червні  1992  р.  в   Києві  за  підтримки  керівництва  України  при-бічники  митрополита  Філарета  об’єдналися  з  відновленою  (24   серп-ня  1991  р.)  Українською  автокефальною  православною  церквою 
й  створили  Українську  православну  церкву  Київського  патріархату 
(УПЦ-КП).  Її  патріархом  став  голова  УАПЦ  Мстислав  (С.  Скрип -ник),  а  його  заступником   —  Філарет  (М.  Денисенко).
Проте  в  УПЦ-КП  відбувся  розкол.  Виникла  нова  УАПЦ.  Її 
патріархом  обрано  Димитрія  (В.  Ярему),  а  патріархом  УПЦ-КП  — 
митрополита  Володимира  (В.  Романюка).  У  липні  1995   р.  патрі -арх  УПЦ-КП  Володимир  раптово  помер.  Спроба  поховати  тіло 
в   Софійському  соборі  наштовхнулася  на  опір  із  боку  духовенства 
УПЦ  Московського  патріархату  (УПЦ-МП)  та  силові  дії  з  боку 
бійців  спецпризначення  МВС  України.  Його  поховали  біля  брами 
дзвіниці  Софійського  собору  в   Києві.  УПЦ-КП  очолив  митропо-лит  Філарет.
На  початку  1999  р.  в   Україні  діяли:
  8 Українська  православна  церква  Московського  патріархату;
  8 Українська  православна  церква  Київського  патріархату;
  8 Українська  автокефальна  православна  церква;
  8 Українська  греко-католицька  церква;
  8 Римо-католицька  церква.
Про  становище  релігійних  громад  та  їхню  кількість  у  1999  р. 
свідчать  такі  цифри:
  8 Українська  православна  церква  Московського  патріархату  — 
7996  громад;
  8 Українська  православна  церква  Київського  патріархату  — 
2187  громад;
  8 Українська  автокефальна  православна  церква   —  1026  громад;
  8 Українська  греко-католицька  церква  —  3212  громад;
  8 Римо-католицька  церква  —  751  громада.
Активно  розвиваються  релігійні  організації  національних  мен-шин.  Якщо  1993  р.  в   Україні  діяли  52  іудейські  та  42   мусульман-ські  релігійні  громади,  то  2000   р.   —  відповідно,  172  та  368.
У  сучасній  Україні  налічується  17  тис.  релігійних  громад. 
Більшість  із  них  існує  на  легальній  основі,  а  ті,  що  загрожу -ють  громадському  життю  й   здоров’ю  людини,  переслідуються 
законом.
Станом  на  1  січня  2011  р.  в   Україні  налічується  55  віроспові-дань  (у  2000  р.   —  52);  35 184   релігійних  організацій  (приходів). 
Порівняно  з  2000  р.  їх  кількість  зросла  на  49  %,  більшість  із  них 
становлять  православні  приходи  —  17  941  (51  %  усієї  релігійної 
мережі).
Українська  греко-католицька  церква  включає  в   себе  765  ре-лігійних  організацій  (10,7  %  від  усіх  християнських  конфесій). 
Порівняно  з  2000  р.  зросла  кількість  священиків  на  43 %;  із 
яких  46 %обслуговують  православну  релігію,  40 %  —  проте-стантську.
Кількість  духовних  навчальних  закладів  зросла  на  65 %,  а  кіль-кість  слухачів  —  лише  на  9 %.  42  навчальні  заклади  є   протестант-ськими.
Загалом  в   Україні  налічується  12 758   недільних  шкіл.
IV.  дОМ ашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Підготуйтеся  до  повторювально-узагальнювального  уроку.
Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (05.03.2014)
Переглядів: 939 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: