Уроки № 106—107 Тема. Економіка України на сучасному етапі. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 106—107 Тема. Економіка України на сучасному етапі.

Уроки  №  106—107
Тема.   Економіка України на сучасному етапі.
Мета:  схарактеризувати сучасний стан економіки України, процес становлення ринкових 
економічних відносин; визначити специфіку сучасного капіталізму; розвивати вміння аналізу -вати економічні показники, вплив фінансово-промислових груп на розвиток економіки, умін -ня порівнювати, висловлювати власну думку, аргументувати; виховувати відповідальність за 
долю Батьківщини.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, дидактичні матеріали, документи (Державний бюджет 2011  р.).
Основні терміни і  поняття:   фінансово-промислові групи, олігархи, середній і  малий бізнес, 
інвестиції, ВВП, заборгованість.
Основні дати і  події:   1992  р.  — Земельний кодекс України, Закони України «Про форми 
власності на землю», «Про колективне сільськогосподарське підприємство»; 1993  р.  — Закон Укра -їни «Про селянське (фермерське) господарство»; 8  серпня 1995  р.  — Указ Президента України «Про 
порядок розпаювання земель»; 2002  р.  — уведення приватної власності на землю (Земельний 
кодекс); 2005  р.  — дозвіл купівлі та продажу землі; 2008  р.  — економічна криза.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: аналізувати сучасний стан економі -ки; порівнювати економічні показники; усвідомлювати вплив фінансово-промислових груп, олігар -хів на розвиток економіки; висловлювати власну думку щодо шляхів розвитку економіки України 
на сучасному етапі.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
  Бесіда
1.  Коли  в  економіці  України  була  досягнута  стабілізація?  Завдяки 
чому?
2.  У  яких  галузях  промисловості  намітилися  позитивні  тенденції 
розвитку?
3.  Яке  значення  для  розвитку  економіки  мала  програма  привати-зації  та  іноземних  інвестицій?
III.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  Фінансово-промислові групи.  виникнення олігархічного капіталу
  Розповідь учителя
Фінансово-промислові  групи  (ФПГ)  відіграють  провідну  роль 
у  більшості  галузей  економіки  —  чорної  та  кольорової  металургії, 
у  важкій  та  легкій  промисловості.  Від  ФПГ  залежить  добробут  ба -гатьох  міст,  підприємств,  тому  що  вони  є   джерелом  поповнення 
місцевих  бюджетів,  країни  в  цілому.  Методи  взаємодії  ФПГ  із  дер -жавою  переважно  мають  неофіційний,  «тіньовий»  характер.
В  Україні  фінансово-промислові  групи  значною  мірою  вплива-ють  на  економіку  та  політику.
Найбільш  впливові  ФПГ:
1)  «Систем  Капітал  менеджмент»  (Р.  Ахметов)
2)  «Приват»  (І.  Коломойський,  Г.  Боголюбов)
3)  «Індустріальна  спілка  Донбасу»  (С.  Тарута)
ФПГ  середнього  рівня  впливу:
1)  «Інтертайп»  (В.  Пінчук)
2)  «Укрпромінвест»  (П.  Порошенко)
Менш  впливові  ФПГ:
1)  «Славутич»  (Г.  Суркіс)
2)  «Укрсиббанк»  (А.  Ярославський)
3)  «Фінанси  і  кредит»  (К.  Живаго)
4)  «Енергетичний  стандарт»  (К.  Григоришин)
Дослідження  ООО  «Центр  консалтингу»  за  підтримки  центру 
соціальних  досліджень  Київського  університету  ім.  Т.  Шевченка 
показали,  що  найбільший  вплив  на  економіку  та  політику  здій -снюють  ФПГ:  «Систем  Капітал  менеджмент»,  «Приват»,  «Інду -стріальна  спілка  Донбасу»  і   «Інтертайп»;  менший  —  «Фінанси 
і   кредит».
Від  впливу  іноземного  капіталу  більш  залежні  ФПГ  «Енерге-тичний  стандарт»  і   «Укрсиббанк»;  менш  залежні   —  «Систем  Ка-пітал  менеджмент»,  «Індустріальна  спілка  Донбасу»,  «Інтертайп», 
«Укрпромінвест».
Модернізацію  промисловості  активно  здійснює  «Індустріальна 
спілка  Донбасу»,  проте  ФПГ  не  займаються  підвищенням  еколо -гічної  безпеки  виробництва.
Розвитком  соціальної  сфери  найбільш  активно  займаються 
групи  «Індустріальна  спілка  Донбасу»,  «Інтертайп»,  «Систем  Ка-пітал  менеджмент».  Ці  групи  є  лідерами  з  максимізації  прибут-ків  для  розвитку  районів  та  здійснюють  фінансову  підтримку 
освіти,  культури.
У  державі  зростає  майнова  нерівність,  де  більшість  населення 
становлять  бідні.  В  Україні,  за  даними  рейтингу  журналу  «Фокус» 
за  2011   р.,  налічується  21   мільярдер,  загальний  капітал  яких  скла -
дає  58  млрд  дол.  (у  2010   р.  було  вісім  мільярдерів).  Серед  200  най -багатших  людей  України  перше  місце  посідає  власник  SCM  group 
Р.  Ахметов  (16,6  млрд  дол.);  друге  і   третє  місце  належить  власникам 
ФПГ  «Приват»  І.  Коломойському  (5,3  млрд  дол.)  та  Г.   Боголюбову 
(4,975   млрд  дол.).  Цей  список  включає  16  народних  депутатів  Укра-їни,  сумарний  капітал  яких  становить  19  млрд  дол.  Збільшення 
статків  олігархів  спостерігається  з   2007  р.  в   таких  розмірах:
  8 2007  р.   —  71  млрд  дол.;
  8 2008  р.   —  107,6  млрд  дол.;
  8 2009  р.   —  33,4  млрд  дол.;
  8 2010  р.   —  49,4  млрд  дол.;
  8 2011  р.   —  93,2  млрд  дол.
Таким  чином,  українські  олігархи  стали  багатшими  у   2,5  разу.
  2  р озвиток середнього і  малого бізнесу
  Розповідь учителя
Розвиток  малого  і  середнього  бізнесу  стає  важливою  умовою 
трансформації  економіки  України.  Це  сприяє  послабленню  моно -полізму,  розвитку  конкуренції,  ринку  робочої  сили,  проведенню 
соціальних  реформ.  Держава  повинна  сприяти  збереженню  сек -тору  малого  і   середнього  бізнесу  проведенням  розумної  бюджетно-податкової  політики.  Підвищення  ставки  єдиного  податку  заго -стрили  стан  у   розвитку  малого  і   середнього  бізнесу,  тому  що 
деякі  з   них  будуть  закриті  (61 755).  За  даними  Держкомстату 
України,  сектор  малого  і  середнього  бізнесу  становить  28 %  і  на-лічує  340  тис.  суб’єктів  господарювання:  35 %  —  у  торгівлі; 
24 %  —  у  сфері  нерухомості;  15 %  —  у  промисловості;  12 %  — 
у   будівництві.
Аналіз  показує,  що  для  того,  аби  запобігти  загрозі  банкрутства 
малих  та  середніх  підприємств,  треба  скасувати  податки  та  спрос -тити  систему  адміністрування  (43  %  опитуваних  з  1000  осіб):
  8 активізувати  програми  підтримки  підприємців  (кредитуван-ня  —  15 %);
  8 спростити  процедуру  заснування  і  ведення  бізнесу  (12  %).
Розв’язання  проблем  розвитку  малого  і   середнього  бізнесу  по -винно  стати  ключовим  питанням  для  України  в   сучасній  економіч -ній  ситуації.

  3  аграрні реформи 1994, 1997, 1999  р.  проблеми сільського госпо-дарства
  Розповідь учителя
Земельні  реформи  і   приватизація  землі  розпочалися  з  1992  р., 
коли  Верховною  Радою  було  прийнято  Земельний  кодекс  Укра -їни:  Закони  «Про  форми  власності  на  землю»  (1992   р.),  «Про 
колективне  сільськогосподарське  підприємство»  (1992  р.),  «Про 
селянське  (фермерське)  господарство  (1993   р.).  Згідно  з  цими  за-конами  було  передбачене  право  громадян  на  приватну  власність 
на  землю,  розширення  земельних  ділянок  (паїв)  із  земель  кол -госпів,  відділення  земель  фермерами  (100   га).  До  1995  р.  земле-володіння  громадян  збільшилися  вдвічі,  фермерам  було  надано 
близько  0,5  млн  га  землі.
У  жовтні  1994  р.  Верховна  Рада  прийняла  Постанову  «Про  по-долання  кризового  стану  в  агропромисловому  комплексі».
10  листопада  1994   р.  був  прийнятий  Указ  Президента  Укра-їни  «Про  невідкладні  заходи  щодо  прискорення  земельної  рефор -ми  в  сфері  сільськогосподарського  виробництва».  Процедура  роз-паювання  землі  була  викладена  в  Указі  Президента  України  від 
8  серпня  1995  р.  «Про  порядок  паювання  земель,  переданих  у   ко-лективну  власність  підприємствам  та  організаціям»,  але  розпа -ювання  земель  КСП  почало  здійснюватися  тільки  з  2000  р.
У  ході  перетворення  КСП  на  підприємницькі  структури  ринко-вого  типу  виявилося,  що  засновниками  переважної  більшості  гос -подарських  товариств  і   сільськогосподарських  виробничих  коопе -ративів  виступає  незначна  кількість  осіб,  а  земельні  частини  та 
майнові  паї  інших  членів  КСП  залучаються  до  створюваних  ними 
структур  на  орендній  основі.  Засновниками  приватних  підприємств 
у  переважній  більшості  випадків  стають  керівники  реорганізованих 
КСП,  фермери,  які  вже  встигли  зарекомендувати  себе  як  ефектив -ні  господарі.
Новим  явищем  для  села  стали  фермерські  господарства,  яких 
на  початку  1995   р.  налічувалося  понад  33  тис.  Проте  негараз -ди  в  економіці  негативно  позначилися  і  на  їхній  ефективності. 
Тому  в  1998  р.  було  лише  35  тис.  фермерських  господарств.  На 
той  час  на  базі  колишніх  колгоспів  виникло  понад  7   тис.  ко -лективних  підприємств  із  правом  власності  працівників  на  частку 
майна  (пай),  а   також  понад  1,3   тис.  селянських  спілок  і  ко-оперативів,  майже  180   тис.  акціонерних  товариств.  Але  альтер -
нативою  колгоспам  вони  не  стали.  Паювання  майна  колгоспів 
і   радгоспів  не  змогло  оптимізувати  виробничі  відносини  між 
державою  і   сільськогосподарськими  підприємствами,  а   також 
між  підприємствами  та  всередині  їх,  оскільки  із  цього  процесу 
була  вилучена  земля.  Набагато  поліпшилася  ситуація  після  того, 
як  згідно  з   Указом  Президента  України  Л.  Кучми  «Про  невід-кладні  заходи  щодо  прискорення  земельної  реформи  у  сфері  сіль -ськогосподарського  виробництва»  документи  на  право  земельної 
власності  одержали  майже  всі  колективи  господарства,  і   тільки 
близько  6,1   млн  громадян  отримали  земельні  паї  (власники  паїв 
не  мали  коштів  на  закупівлю  техніки,  добрив,  паливно-мастиль них 
матеріалів).
Різко  зменшилася  останніми  роками  кількість  тракторів,  зер-нозбиральних  комбайнів,  техніки  для  збирання  кукурудзи,  цу-крових  буряків,  картоплі,  льону.  Скоротилися  обсяги  використан -ня  мінеральних  добрив  та  засобів  захисту  рослин  від  шкідників 
та  хвороб.  Усе  це  спричинило  непрогнозованість  результатів  гос -подарювання  на  селі.  Якщо,  наприклад,  у   1990  р.  в   Україні  бу-ло  зібрано  понад  51   млн  т  зерна,  то  у   2000  р.   —  24,5  млн  т, 
у  2001  р.   —  39,7  млн  т,  у   2002  р.   —  37  млн  т,  у   2004  р.   —  33  млн   т 
зерна.  Валовий  збір  цукрових  буряків  за  останні  роки  зменшився 
із  45  до  23   млн  т,  а  виробництво  цукру  з   5   до  21,8   млн  т.  На 
загальному  становищі  сільського  господарства  позначається  без -господарність  окремих  керівників.  Так,  у  1997  р.  незібраними  на 
полях  залишилося  7  млн  т   цукрового  буряку,  у  1998  р.   —  43 % 
врожаю  кукурудзи,  не  посіяно  своєчасно  49  %  озимих  культур. 
У   2003  р.  своєчасно  не  було  зроблено  перепосів  культур,  які  на 
60—70 %  вимерзли  внаслідок  холодної  і  безсніжної  зими.  На  про-ведення  весняної  сівби  зернових  господарствам  часто  не  вистача -ло  необхідної  кількості  високоякісного  насіння.  Безгосподарність 
позначилася  також  на  тваринницькому  секторі.  Унаслідок  цього 
збанкрутували  великі  тваринницькі  комплекси  з   виробництва  м’яса 
та  яєць  на  промисловій  основі.  У   1996  р.  порівняно  з  1990  р. 
у   суспільному  секторі  кількість  великої  рогатої  худоби  зменши -лась  із  24  млн  до  11,7  млн  голів,  у  тому  числі  корів  із  8,4   млн 
до  4,1  млн  голів.  Якщо  у  1990  р.  Україна  мала  24   млн  623  тис. 
голів  великої  рогатої  худоби  (з  них  корів  8  млн  378  тис.),  то 
в   2001  р.   —  лише  9  млн  421  тис.  Скоротилося  поголів’я  свиней 
із  19   млн  427  тис.  у   1990  р.  до  8  млн  369  тис.  у   2001  р.  Як  на-слідок,  різко  скоротилося  виробництво  тваринницької  продукції 
на  душу  населення:  м’яса  —  з  84  кг  у  1990  р.  до  менш  ніж  30  кг 
у   2002  р.,  молока,  відповідно,  із   472   до  273  кг,  яєць  —  із  314  до 
197   шт.  Однією  з  причин  став  продаж  великої  рогатої  худоби  за 
демпінговими  цінами  за  кордон  (у  Лівію,  Алжир,  Туреччину).  За 
останні  роки  її  кількість  зменшилася  майже  на  5   млн  голів. 
У   2002—2004   рр.  ситуація  не  поліпшилася.  Указ  Президента 
України  (1999  р.)  «Про  невідкладні  заходи  щодо  прискорення  ре-формування  аграрного  сектору  економіки»  теж  не  забезпечив  по -зитивних  зрушень.  Свідченням  цього  є   хоча  б  те,  що  до  88  % 
сільськогосподарських  підприємств  є   збитковими  (у  1994   р.  таких 
було  24  %),  відсутня  чітка  концепція  перспективного  розвитку 
сільського  господарства.  Крім  того,  держава  заборгувала  селу  кіль -ка  мільярдів  гривень.
Отже,  проблеми  сільського  господарства  терміново  потребують 
якісно  нового  державного  підходу,  у  якому  головним  пріоритетом 
мають  бути  інтереси  селянина.
Указ  Президента  України  від  03.12.1999  р.  забезпечував  завер-шеність  процесів  розпаювання  до  початку  весни.  За  роки  ринкової 
трансформації  склався  перерозподіл  сільськогосподарського  вироб -ництва  між  двома  формами  господарювання  —  великими  підпри-ємствами  та  селянськими  господарствами;  великих  підприємств 
у  1990  р.  налічувалося  72 %,  а  у  2000  р.   —  38 %,  у  2002  р.   —  41 %. 
Виробництво  продукції  на  великих  підприємствах  збільшилось 
у  2001—2002   рр.  на  24 %,  у  селянських  господарствах   —  лише  на 
8,7 %.  У  2002  р.  порівняно  з  2000  р.  у   десять  разів  збільшилися 
обсяги  інвестицій  і   кредитів.
Головним  завданням  є   формування  приватної  власності  на  землю.
Етапи  формування  приватної  власності  на  землю:  1)  роздержав-лення  землі  (перехід  землі  у   колективну  власність  колгоспів  та 
радгоспів);  2)  паювання  (отримання  сертифікатів  на  земельний  пай, 
який  надав  селянину  право  власності  на  ділянку  землі);  3)  поява 
приватного  господарства  (завершальний  етап).
Із  2002   р.  в   Україні  діє  Земельний  кодекс,  в  якому  є   поняття 
приватної  власності  на  землю.  Купівля  і   продаж  землі  дозволені 
з  2005  р.  (проте  земля  й   зараз  перебуває  поза  межами  ринкового 
обігу).
  Робота з  таблицею
Прокоментуйте  дані,  наведені  в   таблиці.
Основні  показники  соціально-економічного  розвитку  України 
в  березні  2011  р.
Темпи зростання
Фактично 
на  січень—
березень 
2011  р.
Березень 
2011  р.
Березень 
2010  р.
Обсяг продукції сільського   
господарства, млн грн
17  290 — —
Виробництво тваринницької   
продукції
М’ясо, тис. т 745,9 108,4 102,8
Молоко, тис. т 1985,2 141,2 98,5
Яйця, млн шт. 4236,4 125,4 11,8
Виробництво  зерна  в   2010  р.  становило  39,2  млн  т   (зменши-лося  на  14,8  %  порівняно  з  2009  р.);  зниження  урожайності. 
Спостерігається  зростання  валового  збору  соняшника  на  6,8 %, 
цукрового  буряку  —  на  36,0 %;  зменшення  валового  збору  кар-топлі  на  4,9 %,  овочів  —  на  2,6 %.  На  1  січня  2011   р.  загальне 
поголів’я  великої  рогатої  худоби  зменшилось  на  1,8  %  (порів-няно  з  2010  р.).  Населення  на  початку  2010   р.  тримало  68 % 
загальної  кількості  великої  рогатої  худоби:  корів   —  78 %,  сви-ней   —  55 %,  птиці  —  46 %.
У  2010  р.  індекс  обсягу  сільськогосподарського  виробництва 
становить  99,0 %,  у  тому  числі  в  сільськогосподарських  підпри-ємствах   —  99,2 %,  у  господарствах  населення  —  98,9 %.
  4  е кономічна криза 2008—2009  рр.
  Розповідь учителя
Економіка  України  посідає  39-те  місце  у  світі  за  розмірами  ВВП. 
ВВП  на  душу  населення  становить  6  тис.  400  дол.  США  (за  дани-ми  2009  р.).  Падіння  ВВП  в   2009  р.  складало  14,1 %,  заборгова-ність  України  в   березні  2010  р.  дорівнює  93,5 %  від  ВВП.
Згідно  з  аналізом  експертів  Міжнародного  валютного  фонду, 
Всесвітнього  банку  реконструкції  та  розвитку,  фінансових  ін -ститутів,  Україна  більше,  ніж  інші  країни,  постраждала  від 
економічної  кризи,  а  уряд  країни  не  здійснив  жодних  заходів 
для  захисту  від  економічного  хаосу.  Економічна  криза   —  це 
порушення  рівноваги  між  попитом  та  пропозицією  на  товари 
та  послуги,  яке  супроводжується  рецесією,  що  змінюється  де -пресією.
Держкомітет  фіксує  падіння  реального  ВВП  на  2,1 %.  Рівень 
розвитку  металургії  в   жовтні  2008  р.  впав  на  35,6  %,  хімії  —  на 
19,2 %,  машинобудівництва  —  на  11,4 %,  виробництва  продоволь-ства  —  на  10,9 %,  торгівлі  —  на  15 %,  будівництва  —  на  10 %. 
Національна  валюта  була  знецінена.  На  валютному  ринку  із  40  млрд 
грн  на  допомогу  економіці  банки  нічого  не  дали,  лише  скуповували 
іноземну  валюту.
Україна   —  енергозалежна  країна,  її  залежність  від  постачання 
органічного  палива  становить  близько  65 %,  у  той  час  як  у   країнах 
ЄС  цей  показник  у   середньому  дорівнює  51 %.  Протягом  2005—
2006  рр.  між  Україною  та  Росією  спостерігався  газовий  конфлікт. 
Світові  ціни  на  постачання  газу  та  нафти  підвищились  майже  на 
36 %.  Ціни  на  російську  нафту,  яка  надходить  на  переробку  до 
України,  зросли  майже  на  70  %.
У  продовольстві  настала  криза:  за  дев’ять  місяців  2008  р.  ім-порт  м’яса  і  субпродуктів  складав  381  %,  при  цьому  виробництво 
свинини  та  яловичини  в   Україні  зменшилося  на  30 %,  захищені 
інтереси  вітчизняного  виробника.  Підприємства  зупинилися,  біль -шість  людей  залишалися  без  роботи  або  вимушені  були  брати  не-оплачувані  безоплатні  відпустки.
Економічна  криза  в  Україні  вважається  наслідком  політичної 
нестабільності.
Шляхи  подолання  кризи  (учитель  залучає  учнів  до  обговорення):
  8 стимулювання  промислового  виробництва  малого  і   середнього 
бізнесу;
  8 економічна  свобода;
  8 гнучка  фінансово-податкова  політика;
  8 стабілізація  енергоринку;
  8 економічні  зв’язки  з  Російською  Федерацією,  ЄС,  США,  краї-нами  Азії;
  8 залучення  інвестицій.
  5  с учасний стан економіки
  Повідомлення учня
Тема:  «Економіка  України  на  сучасному  етапі».
  Розповідь учителя
11  березня  2011  р.  минув  рік  відтоді,  як  працює  Кабінет  Міні -стрів  М.  Азарова.
Рік  роботи  уряду  є  стартом  системних  реформ.
У  Верховній  Раді  на  розгляді  перебувають  такі  законопроекти:
1)  легалізація  заробітних  плат,  робочих  місць;
2)  пенсійна  реформа;
3)  податковий;
4)  житловий;
5)  Закон  України  «Про  загальнообов’язкове  державне  пенсійне 
страхування».
За  словами  М.  Азарова,  за  2010  р.  темпи  зростання  промисло -вого  виробництва  сягнули  11,2  %,  а  валового  внутрішнього  про -дукту   —  4,2 %.
Про  піднесення  економіки  свідчить  зростання  прибутків  про-мислових  підприємств.  Якщо  у   2009  р.  наші  підприємства  завер -шили  роботу  із  сальдовими  збитками  –34   млрд  грн,  то  2010  р.   — 
із  прибутком  у   63,3  млрд  грн.
Реальна  заробітна  плата  в   Україні  за  рік  зросла  на  10,2  % 
(у   2009  р.  зниження  становило  10 %).
Нинішній  уряд  успадкував  від  попереднього  2  млрд  грн,  зовніш-ня  заборгованість  України  становить  316  млрд  грн  (36 %  ВВП).
За  2010  р.  заборгованість  заробітної  плати  скоротилася  на 
500   млн  грн  і  становить  1,4  млрд  грн;  із  них  1   млрд  грн  при-падає  на  підприємства-банкрути,  400   млн  грн  —  на  приватні 
підприємства.
У  бюджетній  сфері  заборгованості  немає.  Уперше  за  20  років 
незалежності  уряд  реформував  податкову  систему,  наслідками  цьо -го  стало  зменшення  кількості  загальнодержавних  податків  із  29  до 
19,  місцевих  —  із  14  до  4.  Зменшився  і  податок  на  прибуток  —  із 
25  до  23  %,  а  за  кілька  років   —  до  16 %.
Дефіцит  бюджету  у  2010  р.  вдалося  скоротити  з  15  до  5 %.  До 
пенсійного  фонду  надійшло  майже  11,5   млрд  грн.
Приріст  промисловості  становив  9,7  %.  Обсяги  виробництва 
в   сільському  господарстві  зросли  на  5,3 %;  у  будівельній  сфері   — 
6,8 %.  Реальна  заробітна  плата  підвищилася  на  19,9 %  і  дорів -нює  2389   грн.  Зростання  бюджету  споживчих  цін  значно  упо-вільнилося  і  становить  3,3  %.  Показник  інфляції  на  кінець  року 
складає  8,9  %.
IV.  ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Бесіда
1.  Який  вплив  мають  фінансово-промислові  групи  на  економіку 
України?
2.  Яке  значення  для  розвитку  економіки  має  середній  та  малий 
бізнес?
3.  Назвіть  позитивні  наслідки  реформування  аграрного  сектору 
економіки.
  Робота з  таблицею
Заповніть  таблицю  «Шляхи  стабілізації  економіки  України».
У промисловості В аграрному секторі
У фінансово-податковій   
політиці
  Завдання
Висловіть  власну  думку  щодо  питань.
1.  У  березні  2011  р.  минув  рік,  як  почав  працювати  уряд  М.  Аза-рова.  Чи  відбулося  покращення  стану  економіки?  Які  позитив-ні  та  негативні  тенденції  ви  помітили?
2.  Як  ви  вважаєте,  яких  заходів  слід  ужити  для  підвищення 
конкурентоспроможності  українських  товарів  на  зовнішніх 
ринках?
3.  Проаналізуйте  бюджет  2011  р.  Висловіть  своє  враження.
V.   п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
VI.  дОМ ашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Підготуйте  проекти  за  темами  (на  вибір):  «Фінансово-промисло-ві  групи»,  «Розвиток  важкої  промисловості»,  «Розвиток  ринко-вих  відносин  у  сучасній  економіці  України»,  «Сучасний  рівень 
розвитку  малого  та  середнього  бізнесу».
Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 785 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: