Уроки № 102—103 Тема. Боротьба політичних сил у 2002—2010 рр. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 102—103 Тема. Боротьба політичних сил у 2002—2010 рр.

Уроки  №  102—103
Тема.   Боротьба політичних сил у  2002—2010  рр.
Мета:  охарактеризувати перебіг політичних сил та виборчих перегонів у  2002—2010  рр., 
розкрити наслідки пропорційних виборів до Верховної Ради 2006  р., президентських виборів 2010  р.; 
розвивати вміння аналізувати портрети політичних лідерів України, діаграми щодо підсумків ви -борів; виховувати вміння висловлювати власне ставлення до подій.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, карта «Україна незалежна», мультимедійна презентація, діаграми, 
мультимедійна дошка, контурна карта.
Основні терміни і  поняття:  суспільно-політичні блоки, «помаранчева революція», парла -ментська більшість, двопалатний парламент, депутатська недоторканність, регіони.
Основні дати і  події:   31  березня 2002  р.  — вибори народних депутатів до Верховної Ради 
та місцевих рад; 21  листопада 2002  р.  — коаліційний уряд очолив лідер ПРУ В. Янукович; 31  жов -тня, 21  листопада, 26  грудня 2004  р.  — три тури виборів Президента України (перемога В. Ющен -ка); 26  березня 2006  р.  — перемога Партії регіонів на виборах до Верховної Ради; 4  серпня 
2006  р.  — обрання В. Януковича прем’єр-міністром України; 30  вересня 2007  р.  — дострокові 
вибори до ВРУ, створення Блоку демократичних сил (БЮТ+НУ-НС); 17  січня  — 7  лютого 2010  р.  — 
президентські вибори (перемога лідера ПРУ В. Януковича); 11  березня 2010  р.  — призначення 
М. Азарова прем’єр-міністром.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: аналізувати, робити висновки щодо 
політичної боротьби, виборчих перегонів у  2002—2010  рр.; пояснювати зміст понять «суспільно-політичні блоки», «помаранчева революція», «парламентська більшість», «двопалатний парламент», 
«депутатська недоторканність», «регіони»; висловлювати власне ставлення до політичних подій.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
  Бесіда
1.  Охарактеризуйте  підсумки  виборів  до  Верховної  Ради  у  1998  р.
2.  Які  повноваження  Верховної  Ради?
3.  Що  було  зроблено  для  підвищення  ефективності  роботи  Верхов-ної  Ради?
4.  Якими  були  підсумки  президентських  виборів  1999   р.?
III.  в ивчення нового   матеріалу
  1  в ибори до  в ерховної ради у  2002  р.
  Розповідь учителя
Важливою  подією  політичного  життя  країни  у  2000—2001   рр. 
стало  перегрупування  політичних  сил  у  країні,  особливо  напере -додні  парламентських  виборів  2002  р.  Упродовж  осені—зими 
2001  р.  відбувається  формування  передвиборчих  блоків.  У  2002  р. 
зберігалася  змішана  система  виборів.
У  виборчій  кампанії  2002  р.  взяли  участь  33   списки  політичних 
партій  та  виборчих  блоків  (на  три  списки  більше,  ніж  1998  р.).  Ви-борчий  бар’єр  подолали  лише  шість  учасників  (у  1998   р.   —  вісім).
31  березня  2002   р.  за  політичні  партії  та  виборчі  блоки,  які 
подолали  4%-й  виборчий  бар’єр,  проголосували  75,75 %виборців.
У  загальнодержавному  багатомандатному  виборчому  окрузі  го-лоси  розділилися.
1)  Блок  Віктора  Ющенка  «Наша  Україна»   —  23,55 %;
2)  КПУ  —  20,01 %;
3)  Пропрезидентський  блок  «За  єдину  Україну!»  —  11,79 %;
4)  Виборчий  блок  Юлії  Тимошенко  —  7,25 %;
5)  Соціалістична  партія  України   —  6,87 %;
6)  Соціал-демократична  партія  України  (об’єднана)  —  6,27 %;
Із  початком  роботи  Верховної  Ради  України  розпочалася  бороть-ба  за  формування  більшості  та  керівні  посади  в  парламенті.
28  травня  2002  р.  було  обрано  керівництво:  Голова  Верховної 
Ради  —  Володимир  Литвин  (лідер  блоку  «За  єдину  Україну»,  до 
березня  2006  р.);  перший  заступник   —  Г.  Васильєв  (блок  «За  єдину 
Україну»),  згодом  А.  Мартинюк  (КПУ);  заступник  —  О.  Зінченко. 
Головами  ключових  комітетів  ВРУ  стали  представники  НСНУ.
Було  створено  такі  фракції:  «За  єдину  Україну»   —  177,  «Наша 
Україна»  —  118,  КПУ  —  64,  СДПУ(о)  —  31,  БЮТ  —  23,  СПУ  — 
22  та  12   позафракційних.
Фракція  «За  єдину  Україну»  виявилась  нежиттєздатною  і  вже 
в  червні  2002   р.  розпалась  на  6   пропрезидентських  фракцій:  Пар-тії  регіонів  (52),  Партії  «Трудова  Україна»  (31),  Партії  промислов -ців  і  підприємців  (20),  «Народовладдя»  (17),  «Аграрії  України» 
(АПУ)  (17),  «Демократична  ініціатива»  (15).
У  2002—2004   рр.  кількість  фракцій  неодноразово  змінювалась.
Незважаючи  на  потужне  представництво  опозиційних  сил  у  пар -ламенті,  пропрезидентські  сили  зуміли  сформувати  більшість,  яка, у  свою  чергу,  утворила  перший  у  новітній  історії  України  коалі-ційний  уряд,  який  21   листопада  2002   р.  очолив  В.  Янукович.
  Робота з  діаграмами
Учитель  організовує  мультимедійну  презентацію  щодо  підсумків 
виборів  до  Верховної  Ради  України.  Учні  коментують  діаграми.
  Постать в  історії
Володимир  Литвин   народився  28  квітня  1956   р.  в   с.  Слобода-Романівська  Житомирської  області.  Після  закінчення  школи  всту -пив  до  Київського  державного  університету  імені  Тараса  Шевченка, 
на  історичний  факультет.  Отримавши  диплом  у   1978  р.,  став  спів-робітником  цього  університету.  Із  початком  перебудови  у  1986  р. 
очолив  управління  Міністерства  вищої  та  середньої  спеціальної 
освіти  Української  Радянської  Соціалістичної  Республіки.  У   1989—
1991  рр.  —  працівник  Центрального  Комітету  Комуністичної  пар-тії  України.  У  1991—1994   рр.  —  доцент  і  докторант  історичного 
факультету  Київського  державного  університету  імені  Т.  Г.  Шев -ченка.  Із  1994  по  2002   р.  працював  в  Адміністрації  Президента 
України,  зокрема  з   1999  р.  обіймав  посаду  Голови  Адміністрації 
Президента.  У  2002—2006   рр.  очолював  Верховну  Раду  IV  скли -кання.  У  2006—2007   рр.  —  віце-президент  Національної  академії 
наук  України,  одночасно  завідувач  кафедри  Київського  національ -ного  університету  імені  Тараса  Шевченка.  На  дострокових  виборах 
у  жовтні  2007  р.  очолювана  В.  Литвином  політична  сила  була  об-рана  до  парламенту.  У  Верховній  Раді  України  VI  скликання  він 
очолив  фракцію  «Блок  Литвина».  Є  беззмінним  лідером  Народної 
Партії.  9  грудня  2008  р.  був  удруге  обраний  Головою  Верховної 
Ради.  У   2004  р.  В.  Литвину  присвоєне  звання  Героя  України.  Ла -уреат  Державної  премії  України  у  галузі  науки  і  техніки.  Автор 
понад  400   наукових  праць,  зокрема  тритомної  «Історії  України».
  2  п резидентські вибори 2004—2005  рр. « помаранчева революція»
  Розповідь учителя
На  виборчих  перегонах  було  зареєстровано  24  кандидати,  але 
основна  боротьба  розгорнулась  між  В.  Януковичем  і   В.  Ющенком.
У  І  турі  (31   жовтня  2004  р.)  на  виборчі  дільниці  прийшло  76  % 
виборців.  Найбільше  голосів  набрав  В.  Ющенко  —  39,9 %.  Дещо 
менше  було  у   В.  Януковича   —  39,26 %.
Уперше  було  порушено  гегемонію  комуністів.  На  третьому  міс-ті  опинився  О.  Мороз   —  5,8 %,  а  лідер  КПУ  П.  Симоненко  з  5 %  — 
на  четвертому.  Ще  1,5 %  набрала  Н.  Вітренко.
Решта  кандидатів  отримали  менш  ніж  1 %  (А.  Кінах  —  0,9 %; 
О.  Яковенко  —  майже  0,8 %).  Ще  два  кандидати  О.  Омельченко 
(133  тис.  голосів)  та  Л.  Черновецький  набрали  близько  піввідсотка.
  Постать в  історії
Віктор  Ющенко  народився  23  лютого  1954  р.  в   Сумській  області. 
Закінчив  Тернопільський  фінансово-економічний  інститут.  Із  1976  р. 
працював  у   банківській  системі.  Протягом  1993—1999  рр.  —  голова 
правління  Національного  банку  України.  Із  грудня  1999  по  квітень 
2001  р.   —  прем’єр-міністр  України.  У  2001  р.  очолив  блок  «Наша 
Україна».  У  2004—2010   рр.  —  Президент  України.
  Робота з  таблицею
Опрацюйте  дані  таблиці  та  прокоментуйте  результати  виборів.
Президентські  вибори  2004—2005  рр.
Кандидат
І тур   
(31  жовтня 2001  р.)
ІІ тур   
(21  листопада 2004  р.)
ІІІ тур   
(26  грудня 2004  р.)
В. Ющенко 39,90  % 46,7 % 51,99  %
В. Янукович 39,26  % 49,42  % 44,2 %
Після  другого  туру  виборів  на  майдані  Незалежності,  в  облас -них  центрах  почалися  масові  мітинги  на  підтримку  В.  Ющенка. 
У  Києві  його  прихильники  взяли  в  облогу  приміщення  Адміністра-ції  Президента,  Кабінету  Міністрів,  заблокували  приміщення  Вер -ховної  Ради,  ЦВК,  телецентру.  27  листопада  парламент  ухвалив 
постанову  про  вихід  із  політичної  кризи.  Вибори  були  визнані  та -кими,  що  не  відбулися.
28  листопада  в   м.  Сєвєродонецьку  відбувся  з’їзд  депутатів  усіх 
рівнів  більшості  областей  Лівобережжя  та  Криму,  на  якому  законно 
обраним  Президентом  визнався  В.  Янукович.  3   грудня  Верховний 
Суд  зобов’язав  Центральну  виборчу  комісію  організувати  26  груд-ня  2004   р.  повторне  голосування  по  виборах  Президента.  10   січня 
2005  р.  ЦВК  оприлюднила  їх  результати  і  В.  Ющенка  було  оголо-шено  Президентом  України.  4   лютого  2005  р.  посаду  прем’єр-міні-стра  України  посіла  Юлія  Тимошенко.
  Постать в  історії
Юлія  Тимошенко  (нар.  1960   р.)  —  український  політик,  13-й 
та  16-й  прем’єр-міністр  України  (2005  р.,  2007—2010  рр.),  лідер  пар -тії  «Всеукраїнське  об’єднання  "Батьківщина”»  та  однойменного  бло -ку.  У  1978  р.  вступила  до  Дніпропетровського  гірничого  інституту  на 
гірничий  факультет.  1979   р.  перевелася  на  економічний  факультет 
Дніпропетровського  державного  університету,  який  закінчила  з  від-знакою.  У   1984—1988  рр.  працювала  на  Дніпровському  машинобу-дівному  заводі  у   м.  Дніпропетровську  на  посаді  інженера-економіста. 
1999  р.  в   Київському  національному  економічному  університеті  за-хистила  кандидатську  дисертацію  на  тему  «Державне  регулювання 
податкової  системи».  Кандидат  економічних  наук.  У  1996—
2000  рр.  —  народний  депутат  України.  У  грудні  1999   —  січні 
2001  р.   —  віце-прем’єр-міністр  із  питань  паливно-енергетичного  комп-лексу.  4   лютого  2005   р.  призначена  на  посаду  прем’єр-міністра  Укра-їни.
Результати  та  наслідки  «помаранчевої  революції»:
  8 зростання  національної  самосвідомості  населення,  завершення 
формування  української  політичної  нації;
  8 демократизація  суспільно-політичного  життя;
  8 визнання  в   судовому  порядку  недійсними  результатів  другого 
туру  президентських  виборів;
  8 прийняття  змін  до  Закону  про  вибори  Президента  України  з   ме-тою  запобігання  масовим  фальсифікаціям;
  8 прийняття  законопроекту  про  внесення  змін  до  Конституції 
України  08.12.2004   р.,  який  передбачає  зміни  владних  повно -важень  Президента,  прем’єр-міністра,  Верховної  Ради  і   Проку-ратури  України;
  8 перемога  на  президентських  виборах  2004  р.  В.  Ющенка.
  Дискусія
1)  Про  яку  традиційно-історичну  і   культурно-цивілізаційну  ситу -ацію  всередині  України  свідчить  розшарування  населення  на 
прихильників  В.  Ющенка  і  В.  Януковича,  на  Захід—Центр 
і  Схід—Південь?
2)  Чому  учасники  «помаранчевої  революції»  стверджували,  що 
вони  відстоюють  незалежність  України,  національну  ідею 
й   культурну  окремішність  українців?
3)  На  яких  суспільно-політичних  і  культурних  цінностях  наголо -шували  у  своїх  передвиборних  програмах  В.  Ющенко  і  В.  Яну-кович?
4)  Проаналізуйте  результати  ІІІ  туру  виборів  Президента.  Які  тен-денції  суспільно-політичного  життя  вони  засвідчують?
5)  Яку  політичні  гасла  виборів  2004  р.  збережуть  свою  актуаль-ність  на  близьку  й  далеку  перспективу?
  3  п олітична реформа 2006  р.
  Розповідь учителя
Зміни  до  Конституції,  пропоновані  реформою  2006  р.:
  8 головою  держави  є   Президент,  який  обирається  терміном  на 
5  років;
  8 Президент  не  є  головою  виконавчої  влади  і   не  несе  відповідаль-ності  за  її  діяльність;
  8 Президент  отримує  право  вето  щодо  законів  Верховної  Ради;
  8 Президент  може  бути  усунутий  із  посади  Верховною  Радою 
в  порядку  імпічменту;
  8 єдиним  органом  законодавчої  влади  в   Україні  є  Верховна  Рада, 
до  конституційного  складу  якої  входить  300  народних  депута-тів,  які  обираються  терміном  на  5  років.
  8 Парламент  здійснює  контроль  за  діяльністю  Кабінету  Міністрів.
  Завдання
Висловіть  власну  думку  щодо  пропонованих  змін  до  Конститу-ції.  Як  змінилася  б  форма  управління  державою,  якби  ця  реформа 
була  впроваджена?
  4  п арламентські вибори 2006  р.  позачергові вибори 2007  р.
  Розповідь учителя
У  листопаді  2005   р.  стартувала  виборча  кампанія.  З’явилися 
нові  політичні  обличчя:  у  політику  пішли  Ренат  Ахметов  (ПРУ) 
і   Віталій  Кличко  («Пора-ПРП»).  НСНУ  пішла  на  вибори  без 
В.  Ющенка  в  списку.
26  березня  2006  р.  відбувається  голосування.  Вибори  народних 
депутатів  уперше  проходять  на  пропорційній  основі.  Зареєстровано 
45  партій  і   блоків,  але  3%-й  бар’єр  подолали  лише  п’ять  партій  (у 
2002  р.   —  шість,  у  1998  р.   —  вісім).
Перемогла  Партія  регіонів  —  32,12 %.  На  другому  місті  опинився 
БЮТ,  який  перебував  в  опозиції,  —  22,27 %.  Пропрезидентський  блок 
НСНУ  отримав  лише  13,94 %,  СПУ  —  5,67 %  та  КПУ  —  3,66 %.  Їх 
підтримали  928,5  тис.  виборців.  ПРУ  перемогла  в  десятьох  регіонах 
(схід  і   південь),  БЮТ   —  у  14  (Київ  і   північ),  НСНУ   —  лише  в  трьох 
(захід).
ПСПУ  не  вистачило  0,07 %,  щоб  пройти  в  парламент.  Не  по -трапив  до  парламенту  і   «Народний  блок  Литвина»  (2,43 %).
Від  1  до  2 %  набирають  Український  Народний  блок  Костенка 
і  Плюща,  Партія  «Віче»,  «Громадський  блок  Пора-ПРП»  В.  Кличка.
Особливо  розпорошили  свій  вплив  «помаранчеві»,  яким  не  вда-лося  об’єднатись  як  до  виборів,  так  і   в  парламенті.  Колишні  «по -маранчеві»  БЮТ  (129   депутатських  мандатів),  НСНУ  (81)  та  СПУ 
(33),  маючи  більшість  у   243   голоси,  так  і  не  змогли  домовитись.
О.  Мороз  неочікувано  підтримав  союз  ПРУ  (186)  і  КПУ  (21)  і  був 
обраний  Головою  Верховної  Ради.  Першим  заступником  обрали  ко -муніста  А.  Мартинюка.  У  липні  2006   р.  опозиція  створила  біль-шість  —  антикризову  коаліцію,  до  якої  увійшло  240  депутатів.
Відповідно  до  конституційних  змін  нова  більшість  повинна  була 
формувати  уряд.  Наприкінці  липня  2006  р.  В.  Ющенко  погодився  на 
кандидатуру  В.  Януковича  на  посаду  прем’єр-міністра.  У   відповідь 
на  зростання  кількості  депутатів  у  більшості  В.  Ющенко  26  квітня 
2007  р.  підписав  Указ  «Про  дострокове  припинення  повноважень  Вер-ховної  Ради  України»  та  призначення  виборів  на  30   вересня  2007  р.
До  протоколу  було  внесено  20   політичних  партій  та  блоків,  але 
лише  п’ять  із  них  пройшли  3%-й  бар’єр.  Перемогу  знову  здобула 
Партія  регіонів  —  34,4 %  (на  2,3 %  більше,  ніж  у  2006  р.).  Блок  Юлії 
Тимошенко  отримав  на  8,4  %  більше  голосів,  ніж  у  2006  р.,  —  30,7 %. 
На  минулорічному  рівні  залишилась  і  підтримка  блоку  НСНУ   — 
14,2 %.  Також  до  парламенту  пройшли  КПУ  —  5,4 %  та  Блок  Лит-вина  —  3,96 %,  який  2006  р.  не  зміг  потрапити  до  Верховної  Ради.
4  грудня  2007  р.  Головою  Верховної  Ради  було  обрано  А.  Яце -нюка.  А  через  два  тижні  на  посаду  прем’єр-міністра  було  обрано 
Ю.  Тимошенко.
  Робота з  діаграмами
Учні  аналізують  запропоновані  вчителем  діаграми  щодо  підсумків 
виборів  до  Верховної  Ради  2006  р.  і   позачергових  виборів  2007   р.
  Повідомлення учнів
  П.  Симоненко  і  А.  Яценюк  як  політичні  лідери.
  5  п резидентські вибори 2010  р.  в.  янукович  — президент  україни
  Розповідь учителя
Зареєструвались  кандидатами  в  Президенти  України  18  громадян 
України.  У  І  турі,  який  проходив  17   січня  2010  р.,  найбільше  голосів 
здобув  В.  Янукович  (35,32  %).  За  Ю.  Тимошенко  проголосувало 
25,05  %  виборців.  Справжнім  відкриттям  цих  виборів  стала  колосаль-на  підтримка  С.  Тігіпка  (13,06  %),  тоді  як  А.  Яценюк,  який  позиці-онував  себе  як  «третю  силу»,  отримав  лише  6,96  %  голосів.
Попередній  Президент  В.  Ющенко  посів  5-те  місце  з   рейтингом 
у  5,45 %.  Постійний  учасник  президентських  перегонів  П.  Симо-ненко  отримав  3,55  %  голосів,  а  В.  Литвин  —  2,35 %.
На  виборах  2010  р.  зросла  кількість  громадян,  що  не  підтри-мали  жодного  із  кандидатів.  У  І  турі  вона  склала  2,2  %,  а  в  друго -му  зросла  вдвічі  (до  4,4  %).  У  ІІ  турі  (7   лютого  2010  р.)  перемогу 
здобув  лідер  Партії  регіонів  В.  Янукович,  за  якого  проголосувало 
12  млн  481  тис.  266  виборців  (48,95  %).  Підтримку  Ю.  Тимошенко 
надали  45,47 %  виборців.
В.  Януковича,  як  і  раніше,  підтримав  схід  та  південь  України, 
тоді  як  за  Ю.  Тимошенко  голосували  переважно  на  півночі  та  заході.
Уже  25  лютого  2010  р.  у   стінах  Верховної  Ради  відбулась  інав -гурація  новообраного  Президента  України.  11   березня  було  ство-рено  коаліцію  «Стабільність  і   реформи»,  прем’єр-міністром  обрано 
М.  Азарова.
Кожен наступний рік чинний Президент пропонує присвятити роз-в’язанню  того  чи  іншого  гуманітарного  питання  на  державному  рівні:
  8 2011  р.   —  рік  освіти  та  інформаційного  суспільства;
  8 2012  р.   —  рік  культури  та  відродження  музеїв;
  8 2013  р.   —  рік  фізичного  здоров’я  та  екології;
  8 2014  р.   —  рік  науки;
  8 2015  р.   —  рік  «єдності  поколінь».
Учитель  організовує  мультимедійну  презентацію  щодо  підсум-ків  президентських  виборів  2010  р.
  Постать в  історії
Віктор  Янукович  (нар.  1950   р.)  —  український  державний  діяч, 
політик.  Квітень  2003   —  23  квітня  2010   р.   —  Голова  Партії  регіонів 
України,  з  23  квітня  2010   р.   —  почесний  голова  партії.  Із  25  лютого 
2010  р.   —  четвертий  Президент  України  з  часу  набуття  нею  незалеж -ності  у  1991  р.  21  листопада  2002  —  5  січня  2005  р.  та  4  серпня  2006   — 
430
18  грудня  2007  р.   —  прем’єр-міністр  України.  У  2002—2005   рр.  — 
голова  Національного  олімпійського  комітету  України.  11   вересня 
2006  —  18  грудня  2007   р.  та  з  25  лютого  2010   р.   —  член  Ради  націо-нальної  безпеки  і  оборони  України.  11  травня  1997   —  21  листопада 
2002  р.   —  голова  Донецької  обласної  державної  адміністрації.
У  1960—1970-х  рр.  був  двічі  судимий.  У  1978  р.  судимості  було 
знято.  У  1964—1978  рр.  —  член  ВЛКСМ,  з  1980  р.   —  член  КПРС. 
У  1997  р. президент Л. Кучма призначив його губернатором Донецької 
області,  а  в  2002  р.   —  прем’єр-міністром  України.  Був  кандидатом  від 
влади  на  президентських  виборах  2004  р.,  на  яких  здобув  перемогу, 
що  спричинило  «помаранчеву  революцію».  Перемога  була  скасована 
рішенням  Верховного  Суду  України,  який  призначив  повторне  голо-сування, на якому В. Янукович програв своєму супернику В. Ющенку.
Після  2005  р.  перебував  в  опозиції,  а  коли  в  результаті  парла-ментських  виборів  2006  р.  перемогла  Партія  регіонів  і  була  ство -рена  коаліція,  В.  Януковича  вдруге  обрано  Прем’єр-міністром.  На 
дострокових  виборах  до  парламенту  у  2007  р.  перемогла  Партія 
регіонів,  очолювана  В.  Януковичем.  Однак,  не  створивши  коаліції, 
перейшла  в   опозицію  до  новоствореної  пропрезидентської  більшо сті 
та  уряду  на  чолі  з  Ю.  Тимошенко.
Переміг  на  президентських  виборах  2010  р.,  здобувши  в  ІІ  турі 
48,95  %  голосів  виборців.
IV.  ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Дискусія
1.  Якими  є,  на  ваш  погляд,  перспективи  суспільно-політичного 
життя?  Чи  згодні  ви  з  пропозиціями  В.  Ющенка  щодо  двопа-латного  парламенту?
2.  Чи  довіряєте  ви  політичним  діячам   —  народним  депутатам  — 
майбутнє  країни?
  Робота з  таблицею
Використовуючи  матеріал  підручника  та  розповідь  учителя 
на  уроці,  складіть  підсумкову  таблицю  «Перші  особи  незалежної 
України».
Зразок  заповненої  таблиці
Рік
Президенти 
України
Прем’єр-міністри Голови Верховної Ради
1990 В. Фокін (23  жовтня 1990 — 1  жовтня 
1992  р.)
Л. Кравчук (23  липня 
1990  — 5  грудня 1991  р.) 1991 Л. Кравчук 
(5  грудня 
1991  — 
19  липня 
1994  р.)
1992 Л. Кучма (13  жовтня 1992 — 21  вересня 
1993  р.)
І. Плющ (5  грудня 1991 — 
11  травня 1994  р.) 1993
1994 Ю. Звягільський (в. о. 22  вересня 1993 — 
15  червня 1994  р.)
Л. Кучма 
(19  липня 
1994 — 
23  січня 
2005  р.)
В. Масол (16  червня 1994  — 6  березня 
1995  р.)
О. Мороз (18  травня 
1994  — 12  травня 1998  р.)
1995 Є. Марчук (6  березня 1995 — 27  травня 
1996  р.) 1996
1997 Р. Лазаренко (28  травня 1996  — 18  червня 
1997  р.)
1998 В. Пустовойтенко (16  липня 1997  — 
22  грудня 1999  р.)
О. Ткаченко (7  липня 
1998  — 21  січня 2000  р.) 1999
2000 В. Ющенко (22  грудня 1999  — 29  травня 
2001  р.)
І. Плющ (1  лютого 2000  — 
14  травня 2002  р.) 2001
2002 А. Кінах (29  травня 2001  — 21  листопада 
2002  р.)
В. Литвин (28  травня 
2002  — 25  травня 2006  р.)
2003 В. Янукович (21  листопада 2001  — 5  січня 
2005  р.) 2004
2005 В. Ющенко 
(23  січня 
2005  — 
25  лютого 
2010  р.)
Ю. Тимошенко (24  січня  — 8  вересня 
2005  р.)
2006 Ю. Єхануров (8  вересня 2005  — 4  серпня 
2006  р.)
2007 В. Янукович (4  серпня 2006  — 18  грудня 
2007  р.)
О. Мороз (6  липня 2006  — 
23  листопада 2007  р.)
2008 Ю. Тимошенко (18  грудня 2007  — 3  берез-ня 2010  р.)
А. Яценюк (4  грудня 2007  — 
12  листопада 2008  р.)
2009 В. Литвин (з 9  грудня 
2008  р.) 2010 В. Янукович 
(із 25  лютого 
2010  р.)
М. Азаров (з 11  березня 2010  р.)
V.   п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
VI.  дОМ ашнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 600 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: