Уроки № 100—101 Тема. Боротьба політичних сил у 1995—2000 рр. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Уроки № 100—101 Тема. Боротьба політичних сил у 1995—2000 рр.

Уроки  №  100—101
Тема.   Боротьба політичних сил у  1995—2000  рр.
Мета:  розкрити зміст перетворень, що відбулися в  Україні в  1995—2000  рр., складний пере -біг конституційного процесу, історичне значення прийняття Конституції України для розбудови не -залежної держави; розвивати уміння аналізувати Конституцію; виховувати учнів у  дусі патріотизму, 
поваги до історії свого народу, сприяти розвиткові історичної свідомості учнів, критичному осмис -ленню історичних подій.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, карта «Україна незалежна», мультимедійна презентація, текст Кон -ституції 1996  р., контурні карти.
Основні терміни і  поняття:  вибори, виборче право, референдум, політична криза, мажо -ритарна, змішана та пропорційна система виборів, унітарна держава, Центральна виборча комісія, 
імпічмент.
Основні дати і  події:   18  травня 1995  р.  — Закон «Про державну владу і  місцеве само -врядування в  Україні; 8  червня 1995  р.  — Конституційний договір; 28  червня 1996  р.  — при -йняття V  сесією Верховної Ради України ХІІІ скликання Конституції України; 1997  р.  — Закон про 
вибори за пропорційно-мажоритарною системою; 29  березня 1998  р.  — вибори народних депута -тів України (перемога лівих сил); 31  жовтня, 21  листопада 1999  р.  — вибори Президента України 
(перемога Л. Кучми); грудень 1999  р.  — призначення прем’єр-міністром В. Ющенка; 16  квітня 
2000  р.  — Всеукраїнський референдум за народною ініціативою.
Очікувані результати:  учні після цього уроку зможуть: аналізувати хід та етапи конститу -ційного процесу; коментувати та робити висновки щодо конституційних документів; пояснювати 
зміст понять «вибори», «виборчі системи», «референдум», «імпічмент», «політична криза»; вислов -лювати власну думку щодо політичних процесів в  Україні.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   п еревірка дОМашнь О гО  завдання
  Фронтальне опитування
1.  Визначте  здобутки  державотворчого  процесу  1991—1994  рр.
2.  Охарактеризуйте  взаємовідносини  між  президентською  і   парла -ментською  гілками  влади  на  початку  1990-х  рр.
I іі .  вивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  к онституційний договір 1995  р.
  Розповідь учителя
Після  здобуття  Україною  незалежності  постало  питання  про 
ухвалення  Основного  закону,  який  закріпив  би  зміни  в  державі  та 
суспільстві.  Конституційний  процес  тривав  п’ять  років.  Україна 
останньою  з  республік  колишнього  Радянського  Союзу  прийняла 
Конституцію.
Започаткувала  конституційний  процес  «Декларація  про  держав-ний  суверенітет  України»  від  16  липня  1990   р.  Зафіксовані  в  ній 
принципи  мали  конституційний  характер.  Спираючись  на  неї,  Вер -ховна  Рада  у  жовтні  1990  р.  створила  конституційну  комісію,  яка 
мала  розробити  проект  концепції  Основного  закону.  У  червні 
1991  р.  концепцію  нової  Конституції  було  затверджено.  У  1992  р. 
було  підготовлено  офіційний  проект,  який  у  липні  того  самого  ро-ку  було  винесено  на  всенародне  обговорення.  Доопрацьований  про -ект  Конституції  у   травні  1992   р.  було  подано  до  Верховної  Ради, 
а  вдруге  —  у  жовтні  1993  р.  Із  різних  причин  (як  об’єктивних, 
так  і  суб’єктивних)  усі  ці  проекти  так  і   не  набули  статусу  Осно -вного  закону  України.
Під  час  обговорення  виникли  розбіжності  позицій  Президента 
України  Л.  Кравчука  й  Верховної  Ради  щодо  розподілу  влади.  Во -сени  1993   р.  конституційний  процес  зайшов  у   глухий  кут.  Консти -туція  УРСР  1978   р.  досі  була  чинною,  хоча  до  неї  було  внесено 
вже  понад  200  поправок.  Як  наслідок,  Конституція  УРСР  уже  не 
здатна  була  виконувати  своєї  основної  ролі   —  забезпечувати  ста-більність  політичного  життя.
Другий  етап  конституційного  процесу  розпочався  після  виборів 
Президента  й  нового  складу  Верховної  Ради.  У  вересні  1994  р.  по-чала  діяти  нова  конституційна  комісія,  утворена  за  принципом 
представництва  двох  гілок  влади.  Співголовами  комісії  стали  Голо -ва  Верховної  Ради  О.  Мороз  і  Президент  України  Л.  Кучма.  Новий 
склад  конституційної  комісії  зіткнувся  у  своїй  роботі  з   тією  самою 
проблемою,  що  й  попередній.
Життя  вимагало  невідкладного  розв’язання  багатьох  складних 
проблем  державотворення.  У  результаті  виникла  ідея  щодо  ство -рення  «Малої  Конституції  України»,  яка  втілилася  у  проекті  За-кону  «Про  державну  владу  і   місцеве  самоврядування  в  Україні» 
(18   травня  1995  р.).
Президент  ставав  одноосібним  головою  уряду,  склад  якого  він 
формував  самостійно,  без  узгодження  й  затвердження  Верховною 
Радою.  Він  же  мав  очолити  й   систему  місцевих  органів  державної 
виконавчої  влади.  Органами  державної  влади  від  обласного  до  ра -йонного  рівня  ставали  державні  адміністрації,  головами  яких  пре -зидент  мав  призначити  обраних  народом  голів  відповідних  рад. 
Місцеві  ради  отримали  дуже  обмежені  повноваження:  затверджен-
ня  місцевого  бюджету  й   програм  територіального  розвитку,  заслу-ховування  звітів  голів  адміністрацій.  Решта  передавалась  державним 
адміністраціям.  Після  ухвалення  Закону  «Про  державну  владу 
і  місцеве  самоврядування  в   Україні»  наша  країна  перетворювалася 
з  парламентської  на  парламентсько-президентську  республіку.  Про-те  Верховна  Рада  України  відхилила  його.  У  зв’язку  з  цим  виникла 
певна  колізія  між  Президентом  України,  виконавчою  і  законодав -чою  владою.
Із  метою  розв’язання  конфлікту  8  червня  1995  р.  між  Верхо -вною  Радою  України  та  Президентом  України  було  прийнято  Кон -ституційний  договір  «Про  основні  засади,  організації  та  функціо -нування  державної  влади  і  місцевого  самоврядування  в   Україні  на 
період  до  прийняття  нової  Конституції  України».  Його  в  Маріїн-ському  палаці  підписали  Голова  Верховної  Ради  України  О.  Мороз 
та  Президент  України  Л.  Кучма.  Під  договором,  який  був  укладе -ний  на  один  рік  і   в  основному  відтворював  положення  не  ухвале-ного  конституційною  більшістю  Верховної  Ради  Закону  «Про  дер -жавну  владу  й  місцеве  самоврядування»,  поставили  підписи  більш 
ніж  половина  народних  депутатів.  Тимчасово  припинялася  дія  по -ложень  Конституції  1978   р.,  які  суперечили  цьому  договору.
  Робота з  документом
Конституційний  договір  8   червня  1995  р.
Президент  України  та  Голова  Верховної  Ради  виявили  політичну  му-дрість  та,  відмовившись  від  протистояння,  підписали  8  червня  1995  р. 
Конституційний  договір.
Укладання  договору  стало  важливим  компромісом.  Він  мав  діяти  до 
прийняття  нової  Конституції  України  з  метою  подальшого  забезпечення 
розвитку  і  успішного  завершення  конституційного  процесу  в  Україні.
Втілення  в  життя  положень  Конституційного  договору  створило  на-лежну  правову  базу  для  діяльності  органів  виконавчої  влади,  президент-ської  адміністрації.  Значно  розширилося  коло  їхніх  повноважень  та  вплив 
на  економічні  й   суспільні  процеси.  Президент  України  визнавався  главою 
держави  і   главою  виконавчої  влади.  Він  особисто  призначав  склад  Кабі-нету  Міністрів  та  прем’єр-міністра.
  Запитання до документа
1)  Яка  мета  цього  договору?
2)  Між  якими  гілками  влади  він  був  підписаний?
3)  Як  була  розподілена  та  функціонувала  державна  влада  до  прий-няття  нової  конституції?
  2  п рийняття  конституції  україни 28  червня 1996  р.
  Розповідь учителя
11  березня  1996  р.  Конституційна  комісія  схвалила  проект  Кон-ституції  й  передала  його  на  розгляд  до  Верховної  Ради.  Проект 
розглядався  майже  три  місяці.  Конституційний  процес  вкотре  за -гальмувався.  За  цих  умов  президентські  структури   —  Рада  націо-нальної  безпеки  та  оборони  й  Рада  регіонів  —  радили  президентові 
оголосити  референдум  про  затвердження  Основного  закону  в   редак -ції,  що  її  запропонувала  на  розгляд  Верховній  Раді  конституційна 
комісія.
Ця  редакція  передбачала  двопалатний  парламент  та  його  пере-йменування  на  Народні  Збори.  Парламент  не  сприйняв  президент -ського  проекту,  внісши  до  нього  чимало  поправок,  із  частиною  яких 
Л.  Кучма  був  уже  готовий  погодитися.  Коли  ж  проект  із  поправка-ми  все  одно  не  пройшов,  президент  вирішив  винести  на  референдум 
його  перший  проект.  В  Україні  виникла  політична  криза.
24  квітня  проект  було  прийнято  за  основу.  5  травня  1996  р. 
було  утворено  тимчасову  спеціальну  комісію  з   доопрацювання  про -екту  Конституції  на  чолі  з  депутатом  Михайлом  Сиротою,  до  якої 
увійшли  представники  всіх  депутатських  фракцій  і   груп.  У   червні 
комісія  завершила  свою  роботу.
Розпочалася  тривала  робота  з  обговорення  доопрацьованого  про-екту  Конституції.  Але  політичні  суперечки  заважали  плідній  ро -боті.  До  26   червня  1996  р.  Верховна  Рада  України  не  прийняла 
жодного  розділу  Конституції.  Вважаючи  неприпустимим  затягу-вання  конституційного  процесу,  Президент  України  підписав  Указ, 
яким  призначав  на  вересень  1996  р.  Всеукраїнський  референдум 
із  питань  затвердження  нової  Конституції.
27  червня  Верховна  Рада  відновила  роботу,  змінивши  техноло-гію  розгляду  Конституції.  Було  створено  робочі  групи  щодо  най -більш  нагальних  питань   —  власності,  символіки,  організації  влади 
тощо.  Надвечір  було  відновлено  пленарне  засідання,  яке  тривало 
протягом  усієї  ночі.  Засідання  Верховної  Ради  28  червня  1996  р. 
стало  історичним   —  о  9-й  годині  15   хвилин  V   сесія  Верховної  Ра-ди  України  ХІІІ  (ІІ)  скликання  прийняла  нову  Конституцію  Укра -їни.
Україна  нарешті  отримала  Основний  закон,  без  якого  держав-ність  є  невизначеною.  Конституція  юридично  закріпила  політичний 
і  економічний  суверенітет  Української  держави,  її  територіальну 
цілісність,  основні  права  і  свободи  українських  громадян.
  Робота в  групах
Учні  мають  проаналізувати  текст  Конституції.  Для  цього  клас 
об’єднується  в  п’ять  груп,  кожна  з  яких  отримує  відповідне  за-вдання.
Перша  група.  Складіть  опорний  конспект  за  темою  «Правовий 
статус  України»  (форма  правління,  джерело  влади,  державні  сим -воли,  державна  мова).
Друга  група.  Складіть  таблицю  «Класифікація  громадянських 
прав  і   свобод».
Особисті Соціально-економічні Політичні Обов’язки
Третя  група.  Складіть  схему  «Вищі  органи  влади  (формування 
та  функції)».
Четверта  група.   Складіть  схему  «Органи  місцевого  самовряду-вання».
П’ята  група.  Складіть  схему  «Територіальний  устрій  України».
Після  завершення  роботи  групи  презентують  результати.  Учи-тель  підбиває  підсумки.
  3  п арламентські вибори 1998  р. за змішаною системою
  Робота з  поняттями
Виборче  право  —  сукупність  юридичних  норм,  що  регулюють 
участь  громадян  у  виборах,  їх  організацію,  проведення,  право 
громадян  обирати  і   бути  обраними.
Вибори  —  це  спосіб  формування  представницьких  органів  об-рання  службових  осіб.  Вибори  бувають  чергові,  позачергові,  по-вторні,  вибори  замість  вибулих  депутатів.  Рішення  про  про-ведення  виборів  приймає  Верховна  Рада  України.  Організує 
проведення  виборів  та  підбиває  їх  підсумки  Центральна  вибор-ча  комісія.
  Розповідь учителя
Типи  виборчих  систем:
  8 мажоритарна  система  виборів:  обраним  уважається  кандидат, 
який  набрав  більшість  голосів  (2/3)  у  виборчому  окрузі  (ця  сис-тема  діяла  до  1997  р.);
  8 пропорційна  виборча  система:  перемогу  здобуває  політична  пар-тія  (рух,  блок),  і  кількість  депутатських  мандатів  пропорційна 
кількості  голосів,  поданих  за  партію  (почала  діяти  з  2006  р.);
  8 змішана  виборча  система:  ця  система  поєднує  в  собі  елементи 
мажоритарної  і  пропорційної  систем.  225  депутатів  обираються 
за  мажоритарною  системою  у  виборчих  округах,  а  225   —  за 
списками  кандидатів  у  депутати  від  політичних  партій.
  Мультимедійна презентація
Етапи  виборів  народних  депутатів:
  8 висування  (в  одномандатних  виборчих  округах  —  за  90—60  днів 
до  виборів;  у  багатомандатному  державному  окрузі  завершуєть-ся  за  120   днів  до  виборів)  і   реєстрація  кандидатів  у  депутати 
(закінчується  за  45   днів  до  виборів)  і   списків  кандидатів  у  де-путати  (завершується  за  100  днів  до  виборів);
  8 передвиборна  агітація;
  8 голосування  (проводиться  в   день  виборів  або  в  день  повторного 
голосування  з   7-ї  до  22-ї  години);
  8 підрахунок голосів і  визначення результатів виборів (голосування). 
Списки  кандидатів  у  депутати  від  політичних  партій,  виборчих 
блоків  партій,  що  отримали  менш  ніж  4  %  голосів  виборців,  які 
взяли  участь  у  голосуванні,  не  мають  права  на  участь  у  розподілі 
депутатських  мандатів;  в  одномандатних  виборчих  округах  обра -ним  вважається  кандидат  у  депутати,  який  одержав  відносну  біль -шість  голосів  виборців,  які  взяли  участь  у  голосуванні.
До  виборів  29  березня  1998   р.  Центрвиборчкомом  було  заре-єстровано  30  списків  кандидатів  у  депутати  від  політичних  партій, 
виборчих  блоків  і   в  середньому  по  20—25   кандидатів  у  депутати 
в  одномандатних  виборчих  округах.
У  голосуванні  взяли  участь  понад  26,571  млн  виборців  із 
37,5  млн.  4%-й  бар’єр  подолали  лише  вісім  партій  і  партійних  бло -ків  (п’ять  центристських  і  три  ліві).  Найбільшу  підтримку  вибор-ців  здобули  ліві  партії.  Тому  голоси  виборців,  які  висловилися  на 
користь  центристських  і  правих  партій,  що  не  набрали  необхідно-го  мінімуму,  перейшли  переважно  до  лівих.
Абсолютним  переможцем  стала  КПУ  (24,65 %  голосів)  —  84  ман -дати  (+38   в  одномандатних  =  122).  Народний  Рух  України  отримав 
9,4 %  —  32  депутатські  місця  (+13  =  45),  виборчий  блок  СПУ—
СелПУ  «За  правду,  за  народ,  за  Україну»  (8,56 %)  —  29,  Партія 
зелених  (5,43  %)  —  19,  Народно-демократична  партія  (5,01 %)  — 
17.  Очолюване  екс-прем’єр-міністром  України  П.  Лазаренком  Все -українське  об’єднання  «Громада»  здобуло  4,68  %  —  16  депутат -ських  мандатів  (+6   в  округах  =  22).
Половину  народних  депутатів  було  обрано  в  одномандатних 
округах.  Перевагу  мали  безпартійні  (111),  комуністи  (38),  народні 
демократи  (11)  і  рухівці  (13).
  Робота з  діаграмою
Складіть  діаграму  за  підсумками  виборів  до  Верховної  Ради 
1998  р.
  4   п резидентські вибори 1999  р. та формування більшості у в ерхов -ній  раді
  Розповідь учителя
Вибори  Президента  України  1999   р.  відбулися  не  лише  в   умо -вах  чинності  нової  Конституції  України,  але  й   нового  Закону  Укра -їни  «Про  вибори  Президента  України»  від  15   січня  1999  р.
Закон  «Про  вибори  Президента  України»  передбачав  реєстрацію 
претендентів  після  подання  мільйона  підписів  громадян  на  їхню 
підтримку.  Аргументувалося  це  потребою  обмежити  кількість  пре -тендентів  на  найвищу  посаду.
Центральна  виборча  комісія  зареєструвала  15  претендентів 
(Н.  Вітренко,  В.  Кононов,  Ю.  Костенко,  Л.  Кучма,  Є.  Марчук, 
О.  Мороз,  В.  Олійник,  В.  Онопенко,  О.  Ржавський,  П.  Симонен -ко,  О.  Ткаченко,  Г.  Удовенко  та  ін.  Двоє  з  них  зняли  свої  кан -дидатури  перед  голосуванням.
Починаючи  з  літа  1999   р.  навколо  виборів  точилася  запекла 
боротьба.  Кожен  із  кандидатів  у  Президенти  України  висловлював 
впевненість  у   перемозі  й  демонстрував  готовність  взяти  на  себе  від-повідальність  за  долю  країни.  Чотири  кандидати  —  Є.  Марчук, 
О.  Мороз,  В.  Олійник  та  О.  Ткаченко  —  зустрівшись  у  Каневі,  за -кликали  всіх  кандидатів  до  справедливої,  чесної  боротьби.
Вони  прагнули  напередодні  виборів  висунути  єдиного  кандида-та,  який  би  мав  більше  шансів  на  успіх.  Проте  «канівська  четвір -ка»  так  і  не  змогла  здійснити  своїх  намірів.
31  жовтня  1999  р.  відбулися  вибори  Президента  України.  На 
дільниці  прийшло  70  %  виборців.  Після  підрахунку  голосів  з’ясу-валося,  що  жоден  із  кандидатів  у   Президенти  не  набрав  потрібної 
для  перемоги  кількості  голосів.  Перше  місце  впевнено  посів  чинний 
тоді  Президент  Л.  Кучма  (36,49 %),  друге  —  П.  Симоненко  (22,24 %), 
третє   —  О.  Мороз  (11,29 %),  четверте  —  Н.  Вітренко  (10,97 %), 
п’яте  —  Є.  Марчук  (8,13 %).  Далі  —  Ю.  Костенко  (2,2 %),  Г.  Удо-венко  (1,2 %).  Шість  кандидатів  набрали  менш  ніж  1 %  голосів.
Центральна  виборча  комісія  призначила  ІІ  тур  виборів  на  14  лис -топада  1999  р.  Інтерес  до  ІІ  туру  президентських  виборів  тільки 
підвищився.  Явка  виборців  становила  68 %.  Президентом  України 
вдруге  було  обрано  Л.  Кучму.  За  нього  проголосувало  56,25 %  ви-борців,  а  за  П.  Симоненка  —  37,8 %.
Із  великим  відривом  Л.  Кучма  переміг  у   західних  областях  — 
на  Закарпатті,  Івано-Франківщині,  Львівщині,  Тернопільщині,  Во -лині,  Рівненщині  та  на  Буковині.  Тут  за  нього  віддали  свої  голоси 
від  92  до  73  %  виборців.  Із  помітною  перевагою  він  випередив 
П.  Симоненка  також  у   Дніпропетровській,  Київській,  Хмельниць-кій,  Одеській  та  Донецькій  областях,  містах  Києві  та  Севастополі. 
Найбільший  відсоток  голосів  лідер  лівих  сил  набрав  на  Вінниччи-ні,  Полтавщині,  Чернігівщині,  Луганщині,  Херсонщині,  Кірово-градщині,  Черкащині  та  у  Криму.
Уперше  вибори  не  поділили  Україну  навпіл,  адже  Л.  Кучма 
переміг  не  лише  в   центральних,  а  й  у  західних  та  східних  областях 
України.
Із  переобранням  Президента  в  грудні  1999   р.  було  призначено 
нового  прем’єр-міністра  України  Віктора  Ющенка  («за»  проголо -сували  296  депутатів),  який  на  той  час  обіймав  посаду  голови  На -ціонального  Банку  України.  На  посаді  прем’єр-міністра  він  пробув 
до  квітня  2001  р.
  Робота з  контурною картою
На  контурній  карті  позначте  розподіл  регіонів  за  результатами 
голосування.
  5  р еферендум 2000  р. « к асетний скандал»
  Робота з  поняттям
Референдум   —  спосіб  прийняття  громадянами  України  шля -хом  голосування  законів  та  інших  рішень  державного  зна -чення.
  Розповідь учителя
Всеукраїнський  референдум  за  народною  ініціативою  відбувся 
16  квітня  2000   р.
Понад  80 %  виборців,  які  взяли  участь  у  голосуванні,  висло -вилися:
  8 за  двопалатний  парламент;
  8 за  скорочення  кількості  депутатів  із  450  до  300;
  8 за  ліквідацію  права  депутатської  недоторканності;
  8 за  надання  президентові  права  достроково  припинити  повно -важення  Верховної  Ради  України,  у  разі  якщо  остання  протя-гом  одного  місяця  сформує  постійно  діючу  парламентську  біль-шість  або  в  разі  незатвердження  нею  протягом  трьох  місяців 
підготовленого  і  поданого  в  установленому  порядку  Кабінетом 
Міністрів  проекту  Державного  бюджету  України;
  8 виконання  рішень  референдуму  поставило  на  порядок  денний 
питання  про  внесення  суттєвих  змін  до  Конституції  і   виборчо -го  закону.  Проте  процес  імплементації  з   різних  причин  так  і   не 
був  здійснений.
Узимку—навесні  2001  р.  Україна  опинилася  в   стані  політичної 
кризи,  яка  була  пов’язана  з   убивством  у   вересні  2000  р.  опозицій -ного  журналіста  Георгія  Гонгадзе.  У   процесі  слідства  виявилися 
негативні  явища  у  верхніх  ешелонах  влади.  До  цього  додалися  за-писи  майора  СБУ  М.  Мельниченка,  зроблені  ним  у  кабінеті  пре-зидента,  які  «свідчили»  про  причетність  вищих  осіб  до  цього  та 
інших  резонансних  злочинів.
Опозиція  вирішила  скористатися  нагодою,  аби  змінити  владу 
в  країні.  Були  організовані  масові  демонстрації  та  акції  протесту, 
які  завершилися  сутичками  з  міліцією  9  березня  2001   р.  Проте 
сподівання  опозиції  на  підтримку  чинного  тоді  прем’єр-міністра 
В.  Ющенка  не  справдилися.
26  квітня  2001   р.  ВРУ  висловила  недовіру  уряду  В.  Ющенка, 
28  квітня  його  було  звільнено  Указом  Президента  з  посади,  а   но-вим  прем’єр-міністром  було  обрано  А.  Кінаха.
Наприкінці  весни  наступ  опозиції  пішов  на  спад,  владі  вдалося 
подолати  кризу.  Але  її  авторитет  було  суттєво  підірвано  як  усере -дині  країни,  так  і  за  кордоном.  Політична  криза  вплинула  на  ре-зультати  виборів  2002  р.
IV.  ОсМ ислення нО вих знань і вМ інь
  Бесіда
1.  Яка  модель  управління  державою  була  сформована  в  1990-х  рр.? 
(Президентсько-парламентська.)
2.  Дайте  визначення  поняття  «конституційний  процес».
3.  Яку  дату  можна  вважати  початком  конституційного  процесу 
в   Україні?  (Жовтень  1990  р.   —  утворення  конституційної 
комісії. )
4.  Охарактеризуйте  етапи  конституційного  процесу.  (Перший  етап. 
Червень  1990—1993   рр.  —  розробка  проектів  конституції.  Дру-гий  етап.  1994—1995  р.   —  протистояння  двох  течій  у  кон -ституційній  комісії.)
  Завдання
Назвіть  причини  і   наслідки  політичної  кризи  зими—весни 
2001  р.
VI.  п ідсуМ ки ур О ку
Політична  боротьба  в   1995—2000   рр.  супроводжувалась  пере -групуванням  політичних  сил,  зростала  вага,  організованість  і   роль 
опозиції.
(Учитель  аналізує  й   оцінює  роботу  учнів  на  уроці. )
VII. дОМ ашнє  завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Заповніть  порівняльну  таблицю  «Державотворчі  процеси  в  Укра-їні».
Питання  
для порівняння
Конституція 1978  р. 
зі  змінами та допов нен-нями 1990—2000  рр.
Конституційний   
договір 1995  р.
Конституція України 
1996  р.
Політичні рішення
Форма правління
Виконавча влада
Законодавча влада
Судова влада
3.  Підготуйте  повідомлення  про  П.  Симоненка  та  А.  Яценюка 
(окремим  учням).
Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (04.03.2014)
Переглядів: 742 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: