Урок № 6 Тема. Перший етап Великої Вітчизняної війни. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Урок № 6 Тема. Перший етап Великої Вітчизняної війни.


Урок  № 6
Тема.   Перший етап Великої Вітчизняної війни.
Мета:  охарактеризувати економічний, соціально-політичний та військовий стан України на -передодні нацистської агресії; розвивати вміння складати хронологічну таблицю подій першого
етапу війни, аналізувати причину поразок і  невдач Червоної армії в  1941—1942  рр.; виховувати
учнів у  дусі патріотизму.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, карта «Україна в  роки Великої Вітчизняної війни», дидактичні та
додаткові матеріали.
Основні терміни і  поняття:  денонсація, евакуація, мобілізація.
Основні дати і  події:  22 червня 1941  р.  — початок Великої Вітчизняної війни; 23—29  черв-ня  — перша танкова битва в  районі Луцьк—Броди—Рівне—Дубно; 30 червня 1941  р.  — ство -рення Державного комітету оборони (ДКО); 7 липня  — 19 вересня 1941  р.  — оборона Києва;
5  серпня  — 16 жовтня 1941  р.  — оборона Одеси; 30 жовтня 1941  — 4 липня 1942  р.  — обо -рона Севастополя; травень—червень 1942  р.  — поразки радянських військ під Харковом і  на
Керченському півострові; 22 липня 1942  р.  — завершення окупації УРСР німецькими військами.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: визначати хронологічну послідовність
подій даного періоду; аналізувати та узагальнювати історичні факти, причини поразок та невдач
Радянської армії; здійснювати аналіз джерел, порівнювати та давати власну оцінку; користуватися
історичною картою.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
II.   п еревірка дОМашнь О гО  завдання
  Запитання та завдання
1.   Які  події  відбулися  1  вересня  1939  р.;  17  вересня  1939  р.;  23   серп-ня  1939   р.;  28  вересня  1939   р.;  2  серпня  1940   р.?
2.  Поясніть  зміст  понять:  радянізація,  мілітаризація,  депортація,
репресії.
3.  Які  події  одержали  назву  «золотий  вересень»,  «визвольний
похід»?
III.  М О тивація навчальн О ї діяльнО сті
Учитель  зачитує  вислів  В.  О.  Сухомлинського:  «Пам’ятай,  що
Батьківщина  —  це  твоя  колиска,  твій  отчий  дім,  джерело  твого
щастя,  це  земля  твоїх  предків,  на  якій  пролито  багато  крові  та
поту»  та  пропонує  учням  прокоментувати  його,  після  чого  оголо -шує  тему,  її  актуальність,  завдання  уроку.
IV.  а ктуалізація О п О рних знань
  Запитання
1.  Які  факти  свідчать  про  плани  Гітлера  щодо  СРСР?
2.  Яке  місце  посідали  українські  землі  в  планах  Німеччини?
V.   в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  п лан «Барбаросса».  україна в  планах окупантів
  Розповідь учителя
Розгортання  й  наступ  німецьких  військ  на  СРСР  здійснювався
за  планом  «Барбаросса»,  який  базувався  на  ідеї  «блискавичної
війни».  Він  передбачав  зосередження  німецьких  військ  та  їх  со -юзників  у   трьох  армійських  угрупованнях:
  8 група  армій  «Північ»  здійснювала  наступ  у   Прибалтиці  й  мала
вийти  до  Ленінграда;
  8 група  армій  «Центр»  фланговими  ударами  мала  оточити  радян-ські  війська  в   Білорусі  й  далі  розвивати  наступ  на  Москву;
  8 група  армій  «Південь»  здійснювала  наступ  в   Україні.
На  Україну  був  спрямований  наступ  групи  армій  «Південь»,
якою  командував  фельдмаршал  К.  фон  Рундштедт.  До  складу  цієї
групи  входили  57  дивізій  і   13  бригад,  що  становило  36  %  німець-ких  військ  та  їх  союзників  (румунів  і  угорців).  Їм  протистояло  угру-повання  радянських  військ  Київського  та  Одеського  військових
округів.  У  кількісному  співвідношенні  це  мало  такий  вигляд:
  8 група  армій  «Південь»:  850  танків,  16  тис.  гармат,  1,3  тис.  лі-таків;
  8 війська  Київського  та  Одеського  військових  округів:  5625  тан-ків,  17  тис.  гармат,  2,7  тис.  літаків.
Майже  80 %  радянської  військової  техніки  було  застарілого
зразка.
Угруповання  військ  Німеччини  налічувало  153  дивізії.  Ще
327   дивізій  належали  її  союзникам.  (Загальна  кількість  особового
складу  становила  5,5  млн  осіб.)  На  озброєнні  цих  дивізій  було
близько  2800  танків  і   штурмових  гармат,  4950  літаків,  47  200  гар-мат  і  мінометів.
Загальна  кількість  особового  складу  Червоної  армії  в  переддень
нападу  становила  також  понад  5  млн  осіб.  При  цьому  в  західних
прикордонних  округах,  які  з   початком  війни  було  реорганізовано
у  фронти,  зосереджувались  170  дивізій  та  дві  стрілецькі  бригади.
Вони  налічували  2900  тис.  осіб  особового  складу,  9200  танків,  8450
літаків  і  46 830  гармат  і  мінометів.
  2  в торгнення військ німеччини та її союзників у  срср
  Розповідь учителя
Співвідношення  сил  на  ділянці  головного  удару  групи  армії  «Південь»
Назва СРСР (5 армія)
Німеччина (6 армія
та 1 танкова група)
Співвідношення
Солдати 93  368 339 340 1 : 3,6
Танки 712 521 1,4 : 1
Гармати і  міномети 2215 4035 1 : 1,8
Український  напрям  за  планом  «Барбаросса»,  був  одним  із
найголовніших.  Гітлерівське  керівництво  ставило  за  мету  якомо -га  швидше  оволодіти  розвинутою  економічною  базою  УРСР,  її
багатими  сировинними  й   паливними  ресурсами,  щоб,  з  одного
боку,  послабити  військово-промисловий  потенціал  СРСР,  а  з  ін -шого  —  зміцнити  власну  воєнну  машину  за  рахунок  використан-ня  економічних  можливостей  України,  створити  вигідний  плац -дарм  для  подальшого  розгортання  воєнних  дій  і  перемоги  над
Радянським  Союзом.
  Робота з  поняттями
Денонсація  (від  франц .  —  розірвати)   —  відмова  однієї  зі  сторін
міжнародного  договору  від  його  виконання.  Пакт  про  ненапад
25  серпня  1939   р.  Німеччина  денонсувала.
Мобілізація  —  приведення  чого-небудь  до  активного  стану,  зо -середження  сил  та  засобів  щодо  досягнення  мети  (в  даному  ви-падку  перемоги).
Евакуація  —  перебазування  основних  засобів  виробництва  до
східних  районів  СРСР.
У  перші  місяці  війни  до  лав  Червоної  армії  у  16  областях  Укра -їни  було  мобілізовано  2  млн  515  тис.  осіб.
До  кінця  1941  р.  до  народного  ополчення  вступило  1,3  млн
осіб.
У  липні  1941   р.  у   винищувальних  загонах  вже  налічувалося
близько  159  тис.  осіб.
До  східних  районів  СРСР  евакуйовано  понад  550  великих  під-приємств  30  галузей  промисловості  (після  визволення  повернулося
лише  декілька),  30  тис.  тракторів,  125  млн  пудів  зерна  та  іншого
продовольства,  6  млн  голів  худоби.  Евакуйовано  установи  Академії
наук  УРСР,  70  вузів,  50  театрів.  Виїхало  3,5  млн  осіб.
Усе,  що  не  підлягало  евакуації,  передбачалося  знищити.
22  червня  1941  р.  о  3-й  годині  30  хвилин  війська  Німеччи -ни  перетнули  радянський  кордон.  Прикордонні  міста  й  застави
опинилися  під  шаленим  артилерійським  обстрілом.  Повітряні
атаки  були  здійснені  на  Львів,  Житомир,  Рівне,  Київ,  Одесу,
Севастополь.  Раптовість  дозволила  ворогу  захопити  ініціативу,
через  це  радянські  війська  зазнали  значних  утрат  у  живій  си-лі  й  техніці,  особливо  в  літаках  (на  землі  знищено  близько
1,2  тис.  машин).
Спогади  О.  Соловйова,   
ветерана  Великої  Вітчизняної  війни,  випускника  школи
Коли  22  червня  1941   р.  почалася  війна,  ми  думали,  що  вона  закін-читься  швидко,  а   потім  загубили  рахунок  дням  та  місяцям.  Ніхто  не  знав,
що  завершиться  раніше,  —  війна  чи  життя.  Що  поставить  крапку  у  ній  —
куля  чи  багнет.  Тоді,  у   сорок  першому,  на  важелі  людства  були  кинуті
життя  та  смерть.  І,  як  здавалося  багатьом,  переважувала  смерть.
Ніколи  земля  не  поглинала  стільки  сліз  і  крові.  Ніколи  ще  вороння
не  викльовувало  стільки  очей.  Ніколи  в  дикої  жорстокості  не  буде  таких
жнив.  Рахунок  війни  був  немилосердним.
Як  будь-яке  нещастя,  війна  прийшла  несподівано.  Довідались  ми  про
війну  за  сніданком.  За  столом  сиділи  батько  з  матір’ю  і  нас  четверо  дітей  (я
був  у  сім’ї  найстарший,  працював  учителем).  До  хати  вбіг  двоюрідний  брат,
він  ледве  вимовив  слова:  «Німецькі  війська  перейшли  наш  кордон».  Батько
сказав:  «Це  війна»…  Мати  заплакала,  вона  згадала  громадянську  війну.
Батькові  було  44  роки,  мені  пішов  19-й  рік.  Обидва  підлягали  призову
до  армії.  Дім  залишався  без  чоловіків,  без  захисту.  Оскільки  я  був  учите -лем  історії,  а   ця  спеціальність  близька  до  політики,  то  я   був  упевнений,
що  війна  хоч  і  розпочалася,  але  скоро  закінчиться,  адже  Радянський  Со -юз  —  найсильніша  держава,  ворогові  не  вдасться  нас  побороти.  Головним
аргументом  у   моїх  думках  про  розвиток  подій  на  фронті  була  історична
аналогія:  Наполеон  дійшов  до  Москви,  навіть  увійшов  у  неї,  але  був  роз -битий,  а  пізніше  російські  війська  ввійшли  в  Париж.  Так  буде  і  з  Гітле-ром.  Ми  переможемо!
Ця  віра  була  сліпа,  вона  ні  на  чому  не  ґрунтувалася,  але  вона  допо-магала  мені,  особливо  в   найважчий  час  війни.  Солдат,  громадянин,  який
вірить  у  свою  країну,  своїх  вождів,  командирів,  —  непереможний.  Цю
віру  мені  дала  школа,  мої  вчителі,  історія  розвитку  нашої  країни.
  3  п ерші поразки  червоної армії.  трагедія  південно-західного фронту
  Розповідь учителя
Перший  удар  противника  прийняли  на  себе  прикордонники.
У  нерівних  боях  із  загарбниками  вони  проявили  мужність  і  геро-їзм.  На  ковельському  напрямі  особливою  стійкістю  відзначився
Любомльський  прикордонний  загін  під  командуванням  підполков -ника  Г.  Сурженка.  Прикордонники  9-ї  застави  цього  загону  за  день
бою  в   оточенні  знищили  до  600  ворожих  солдатів  і   офіцерів.  11   днів
і  ночей  відбивали  атаки  противника  поблизу  с.  Скоморохи  бійці
13-ї  застави  Володимир-Волинського  прикордонного  загону  під  ко -мандуванням  лейтенанта  О.  Лопатіна.  Героїчно  билися  захисники
Рава-Руського,  Перемишльського  та  інших  укріплених  районів,
зокрема  гарнізони  дотів,  якими  командували  молодші  лейтенанти
Д.  Куліш,  В.  Данін,  П.  Чаплін.  Не  менш  ніж  два  тижні  точилися
жорстокі  бої  за  доти  в  укріпленому  районі  на  р.  Санок.  В   огляді
німецького  розвідувального  відділу  штабу  прифронтового  тилового
району  «Південь»  від  19  липня  1941   р.  про  бої  в  прикордонних
районах  повідомлялося:  «Російська  піхота  проявила  нечувану  стій -кість  насамперед  в  обороні  стаціонарних  укріплених  споруд.  Навіть
у  разі  падіння  всіх  сусідніх  споруд  деякі  доти,  яких  спонукували
до  здачі,  трималися  до  останньої  людини».
Уже  в  перші  дні  війни  поряд  з  іменами  льотчиків  росіянина
П.  Харитонова  і  білоруса  М.  Гастелло  стало  відомим  ім’я  льотчика-українця  П.  Бринька.
Воєнна  обстановка  для  військ  Південно-Західного  фронту  скла-далася  катастрофічно.  У  ході  прикордонних  боїв,  що  точилися  на
початку  липня,  вони  зазнали  великих  утрат.  На  середину  липня
ці  втрати  становили  2648  танків  із  4200,  а  з  2256  літаків  залиши-лося  249,  на  яких  ще  можна  було  літати.
Від  перших  годин  війни  ворог  зустрів  на  українській  землі
відчайдушний  опір.  Героїчно  билися  прикордонники  та  воїни
Київського  військового  округу,  який  одержав  назву  Південно-Західного  фронту.  Протягом  22—26  червня  1941  р.  прикордон -ники  Рава-Руського  укріпленого  району  відбили  атаки  п’яти
ворожих  дивізій.  Протягом  11  діб  бійці  Володимир-Волинського
прикордонного  загону  лейтенанта  О.  Лопатіна  відбивали  значно
потужніші  сили  фашистів.
  4  Оборонні бої літа—осені 1941  р.
  Повідомлення учнів про оборону Києва, Одеси, Севастополя
Оборона  Києва  —  одна  з  найбільш  яскравих  сторінок  
Другої  світової  війни
Під  час  оборони  Києва  було  сформовано  11  партизанських  за-гонів,  що  налічували  близько  1800  осіб.  Успішно  діяв  київський
партизанський  загін  «Перемога  або  смерть»  під  командуванням
С.  Осєчкіна  і  партизанські  загони,  що  прибули  на  захист  столиці
з  Донбасу  та  Харкова.
Із  військ  укріпленого  району  в   Києві  було  сформовано  37-му
армію,  яка  витримала  основний  тягар  боротьби  за  місто.  Велику
роль  у  відсічі  ворогові  відіграли  й   війська,  що  билися  на  південь
та  північ  від  Києва.  Особливо  ефективними  були  дії  5-ї  армії  в  ра-йоні  Коростеня.  Завдяки  героїзму  радянських  солдатів  ворога  вда -лося  зупинити  під  Києвом  на  два  з   половиною  місяці.  Ця  оборон -на  операція  тривала  з  11  липня  до  26  вересня  1941   р.
Вихід  противника  25—30  серпня  до  Дніпра,  тобто  загарбання  ним
усієї  Правобережної  України,  за  винятком  плацдармів  у  районі  Киє-ва  та  Одеси,  значно  ускладнив  дії  Південно-Західного  та  Південного
фронтів.  Ворог  міг  завдати  удару  з  півдня,  із   району  Кременчука,
у  тил  військам  Південно-Західного  фронту,  а   на  півдні  —  притисну-ти  до  Чорного  та  Азовського  морів  війська  Південного  фронту.
На  9  вересня  дивізії  17-ї  німецької  армії  форсували  Дніпро  й  за -хопили  великий  плацдарм  на  південний  схід  від  Кременчука.
15  вересня  дві  танкові  дивізії  1-ї  та  2-ї  танкових  груп  ворога,
що  наступали  назустріч  одна  одній,  вийшли  в   район  населених
пунктів  Лохвиця  та  Лубни  й   перетнули  комунікації  Південно-За -хідного  фронту.  В  оточенні  опинилися  5-та,  21-ша  і   37-ма  радян-ські  армії.  Лише  в  полон  до  фашистів  потрапили  665  тис.  червоно-армійців  та  командирів  Червоної  армії.  Командування,  штаб
фронту,  у   тому  числі  командувач  фронтом  генерал  М.  Кирпонос,
загинули  в  бою,  виходячи  з  оточення.
Проте  ворогові  дорого  коштували  ці  успіхи.  Червона  армія  за-вдала  суттєвих  втрат  понад  10-м  його  кадровим  дивізіям.  Це  значною
мірою  зірвало  розрахунки  німецького  генерального  штабу  на  швидке
захоплення  Москви  й  завершення  війни  проти  СРСР  до  початку  зими.
Героїчна  оборона  Одеси
На  початку  серпня  1941  р.  на  Одесу  рушила  й   4-та  румунська
армія.  Зазнаючи  великих  утрат,  противник  прорвався  до  моря
і  півкільцем  оточив  місто-порт.  Усі  сухопутні  шляхи  до  Одеси  бу-ли  перетнуті.
Під  Одесою  загарбники  втратили  близько  200  тис.  осіб  убитими,
пораненими  й   полоненими,  а  також  багато  техніки.  Оборона  міста
тривала  73  дні.  Лише  за  наказом  Верховного  Головнокомандуван -ня  16  жовтня  1941  р.  радянські  війська  були  евакуйовані  морем.
Обороняючи  Одесу,  радянські  війська  тривалий  час  стримували
понад  18  дивізій  противника.  Це  полегшило  відхід  частини  військ
Південного  фронту  за  Дніпро  й  організацію  там  оборони.
Остаточне  захоплення  території  України   
та  встановлення  окупаційного  режиму
Особливо  відчутною  була  поразка  в  районі  Харкова.  На  пропозицію
головкома  Південно-Західного  напрямку  С.  Тимошенка,  члена  військо-вої  ради  М.  Хрущова  і   начальника  штабу  військ  І.  Баграмяна  Ставка
дозволила  провести  велику  наступальну  операцію,  яка  почалася
12  травня  1942  р.  Спочатку  наступ  розгортався  вдало,  однак  незабаром
далися  взнаки  й   погана  його  організація,  й   нестача  бойової  техніки,
й  недооцінка  загрози  флангових  угруповань  противника.  Останній
у   зручний  момент  вдарив  по  слабкому  флангу  радянських  військ
й  оточив  майже  три  армії.  Спроби  прорвати  кільце  оточення  були  мар-ними.  У  полон  потрапили  240  тис.  червоноармійців  і  командирів.
Поразки  в  Україні  та  Криму  (здача  Керчі  у  травні  та  Севасто -поля  в  червні  1942   р.)  поклали  початок  новим  невдачам  радянських
військ.  Наприкінці  червня  1942  р.  німецькі  армії  розгорнули  на-ступ  на  півдні  й  завдали  сильних  ударів  військам  Півден но-Захід-ного  та  Південного  фронтів.
Причини  поразок  1941—1942   рр.
  8 Жорстка  централізація  військової  влади,  брак  ініціативи.
  8 Низькі  темпи  переозброєння.
  8 Знищення  військових  оборонних  споруд  старого  кордону  СРСР.
  8 Неправильне  визначення  напрямку  головного  удару  німецьких
військ.
  8 Відсутність  військових  планів  ведення  оборонних  боїв.
  8 Війська  не  перебували  в  бойовій  готовності,  не  очікуючи  при-воду  до  війни.
  8 Неправильне  розташування  військ  (склади,  аеродроми  розміщу-валися  близько  до  кордонів  і  були  швидко  захоплені  німецьки-ми  військами).
  8 Радянська  військова  доктрина,  яка  передбачала  війну  на  чужій
території.
  8 Для  більшості  військових  частин,  які  дислокувалися  в  Україні,
напад  ворога  мав  раптовий  характер.
  8 Під  час  сталінських  чисток  1937—1938  рр.  зазнали  репресій
найкращі  командні  кадри  Київського  та  Одеського  військових
округів.  Репресовано  всіх  командирів  корпусів  (їх  було  чоти-ри),  усіх  командирів  укріплених  районів  (їх  було  чотири),
24  з  25  командирів  дивізій;  були  розстріляні  командири  двох
округів   —  Й.  Якір  та  І.  Федько;  сталінське  керівництво  недо-оцінило  військово-технічні  можливості  вермахту,  його  бойовий
досвід,  набутий  від  початку  Другої  світової  війни,  та  використан-ня  військового  й  економічного  потенціалу  окупованої  Європи.
VI.  ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Робота з  картою
1.  Покажіть  території,  окуповані  німецькими  військами  та  союз-никами  з  вересня  1939  до  червня  1941  р.
2.  Покажіть  напрямок  просування  окупаційних  військ  територією
України  і   міста-героя,  які  завадили  ворогові  швидко  нею  за-володіти  і   зірвали  план  «блискавичної  війни».
VII. п ідсуМ ки  ур О ку
Учитель  аналізує  та  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
VIII.   дОМашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Складіть  хронологічну  таблицю  «Події  в  Україні  в   1941—
1942  рр.».
3.  Підготуйтеся  до  семінарського  заняття*  «Україна  в  роки  оку-пації».  Учитель  пропонує  учням  план  семінару  і   список  реко -мендованої  літератури,  об’єднує  клас  у   групи,  кожна  з   яких
обирає  питання,  яке  вона  готуватиме  на  наступний  урок.
*  Доцільно  запропонувати  учням  використати  інструкцію-пам’ятку  для
підготовки  до  семінарського  заняття  (див.  с.  455).
План  семінарського  заняття
1.  Україна  в   роки  окупації.  План  «Ост».
1)   Ліквідація  державності  України  —  розчленування  на  окупа-ційні  зони  1941   р.
2)   Нацистський  «новий  порядок».
  Система  масового  знищення  людей.  Бабин  Яр.  Голокост.
  Система  каральних  органів.
  Система економічного пограбування та   експлуатація людських
ресурсів.  Остарбайтери.
3)   Проблема  колабораціонізму.  Дивізія  СС  «Галичина».
2.  Визвольний  рух.
1)   Поняття  руху  Опору.  Причини  й   основні  течії  руху  Опору
в  Україні.
2)   Радянський  рух  Опору.
3)   Націоналістичний  рух  Опору.
  Акт  відновлення  Української  держави  і   реакція  Німеччини.
  Спроби  ОУН  налагодити  співробітництво  з  німецькою  окупа-ційною  адміністрацією.
  Утворення  Української  повстанської  армії.  Боротьба  УПА
з  радянськими  партизанами.  Трагедія  Волині.
Література:
1.  В  битвах  за  Советскую  Украину.  —  К.,  1985.
2.  Коваль  М.  1941—1945  роки.  Україна  //  Укр.  іст.  журн.   —
1991.   —  № 6.
3.  Король  В.   Бабин  Яр:  відоме  і   невідоме  //  Голос  України.   —
1991.   —  14  серпня.
4.  Проектор  Д.  Фашизм:  путь  агрессии  и  гибели.   —  М.,  1989.
5.  Самсонов  А.   Знать  и   помнить.  —  М.,  1988.
6.  Субтельний  О.  Україна:  історія.   —  К.,  1991.
Методичні  рекомендації  щодо  проведення  семінару
Семінар   —  вид  навчального  заняття,  під  час  якого  відбувається
обговорення  учнями  під  керівництвом  учителя  підготовлених  ними
повідомлень  і   доповідей.  Семінари  бувають  різної  форми:
1.   Семінар-дослідження ,  метою  якого  є   набуття,  розширення  і   част-кова  реалізація  знань  із  наданням  цьому  процесу  елементів  науко-вого  дослідження.  Він  складається  з   етапів:  підготовчий  (визна -чається  проблема  дослідження,  план  семінару);  власне  проведення
семінарського  заняття  і  підбиття  підсумків,  визначення  напрямків
подальшої  роботи.
2.  Семінар  —  «круглий  стіл»,  в  основу  якого  закладено  наявність
декількох  точок  зору  на  проблему,  обговорення  яких  сприяє
залученню  більшості  учнів  та  розробці  різних  позицій  або  рі-шень.  Такий  семінар  починається  словом  учителя,  після  чого
виступають  представники  від  мікрогруп  і   окремих  учасників  із
викладом  своїх  позицій,  організовується  всебічне  обговорення.
3.   Семінар   —  «мозковий  штурм»,  спрямований  на  спонукання  учнів
до  пошуку  шляхів  колективного  розв’язання  проблемного  питан-ня  на  основі  максимального  розумового  напруження  учасників
заняття,  активне  обдумування  та  обговорення  певної  проблеми.
4.   Семінар  з   елементами  дискусії,  на  якому  розглядаються  супе -речливі  проблеми,  застосовуються  різноманітні  шляхи  їх  розв’я-зання  з   елементами  дослідницької  роботи.  Під  час  семінару-дис-кусії  вчитель  визначає  коло  проблем,  організовує  дискусію,
пропонує  різноманітні  шляхи  достовірного  розв’язання  проблеми
та  підбиває  підсумки  семінару.
Учитель  заздалегідь  (не  пізніше  ніж  за  два  тижні)  визначає  те-му,  план  семінарського  заняття,  об’єднує  клас  у  групи,  проводить
консультації,  допомагає  учням  у  доборі  матеріалу,  рекомендованої
літератури.

Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (11.10.2014)
Переглядів: 1030 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: