Урок № 52 Тема. Ідеологія доби «застою». - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Урок № 52 Тема. Ідеологія доби «застою».


Урок  № 52
Тема.   Ідеологія доби «застою».
Мета:  розкрити причини зниження морально-духовного стану суспільства; охарактеризувати
концепцію розвинутого соціалізму та радянського народу як нової історичної спільноти; розвивати
уміння узагальнювати знання; виховувати негативне ставлення щодо подвійної моралі, споживаць -ких настроїв, корумпованості в  суспільстві.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Основні терміни і  поняття:  концепція розвинутого соціалізму, радянський народ, нова іс -торична спільнота.
Основні дати і  події:   1961  р.  — Програма КПРС.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: аналізувати прояви ідеологічної та
моральної кризи у  суспільстві; давати оцінку розбіжностей між ідеологічними догмами і  реаліями
життя; усвідомлювати негативний вплив подвійної моралі, наростання споживацьких настроїв.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  ідеологічний чинник у  зміцненні стабільності радянського ладу
  Розповідь учителя
У  1967  р.  була  висунута  концепція  «розвинутого  соціалістич-ного  суспільства»,  яка  стверджувала,  що  неможливо  здійснити
негайний  «стрибок»  у  комунізм.  Повинен  пройти  час,  упродовж
якого  соціалізм  має  розвиватися  на  власному  ґрунті.  Саме  такий
соціалізм  називається  «зрілим»,  «розвинутим».  З’явився  ще  один
термін  —  «реальний  соціалізм»,  яким  пояснювали  наявні  в  суспіль -стві  труднощі.  Характеристики  розвинутого  соціалістичного  сус -пільства  були  зафіксовані  в  преамбулі  Конституції  СРСР  1977  р.
Основні  складові  розвинутого  соціалізму   —  це  «загальнонародна
держава»  і   «нова  історична  спільнота  людей  —  радянський  на-род».  Стверджувалось,  що  при  розвинутому  соціалізмі  суспіль -ство  розвивається  без  конфліктів  під  «науковим»  керівництвом
КПРС.
Саме  на  цей  період  історії  нашого  народу  припадає  поси-лення  боротьби  з   українським  націоналізмом,  який,  на  погляд
Щербицького,  розквітав  у  роки  секретарювання  Шелеста.
У   1972  р.,  як  і   в  1965  р.,  були  здійснені  масові  арешти  україн-ської  інтелігенції   —  носіїв  національної  самосвідомості.  Їхня  суспільно-політична  діяльність  суперечила  офіційній  ідеології  ін -тернаціоналізації,  «зближення»  та  «злиття»  націй.  Це
означало  не  що  інше,  як  державний  переворот  в   Україні,  доко -рінну  зміну  національної  політики  партійно-державної  влади.
Українське  національне  відродження,  що  розпочалося  після  ХХ
з’їзду  КПРС,  було  придушене.  Кожний,  хто  в  1960—1970-х   рр.
проявляв  національний  патріотизм,  небажану  активність  у   сус -пільному  житті,  зазнав  репресій  у  тій  чи  іншій  формі.  Посилив-ся  ідеологічний  наступ  проти  «ідеалізації»  минулого  українсько -го  народу.  Заборонялося  навіть  вживання  епітета  «український»,
слова  «козацький»,  словосполучення  «Запорозька  Січ»  тощо.
У  травні  1964   р.  була  спалена  україністика  в  Центральній  науко-вій  бібліотеці  АН  УРСР.
Україна  була  приречена  на  «об’єктивне»  й   «закономірне»  на -ціональне  вмирання.
Було  послаблено  увагу  до  розвитку  теоретичної  думки.  Спро-щено  трактувалися  такі  проблеми  марксистсько-ленінської  кон-цепції  соціалізму,  як  форми  власності,  кооперації,  виробництва
та  еквівалентного  обміну;  міра  праці  та  споживання,  класові  та
міжнародні  взаємовідносини,  народовладдя  й   самоуправління.
Дедалі  помітнішими  ставали  розбіжності  між  реальною  дійсні -стю  та  принципами,  що  проголошувала  тодішня  програма  КПРС.
Останні  зводили  нанівець  усі  спроби  формування  реалістичної
соціально-економічної  політики.  Схоластична  доктрина  «розви -нутого  соціалізму»  як  найвищого  надбання  сучасної  цивілізації
породжувала  ілюзії  нібито  існуючого  органічного  поєднання  со -ціалізму  з  наукою,  реальним  веденням  господарства,  викорис -танням  природних  і  трудових  ресурсів,  прогресивними  формами
організації  виробництва.
Це  було  особливо  небезпечно  в  умовах,  коли  народ  ще  зберігав
у  своїй  свідомості  гуманістичне  розуміння  соціалізму,  і  в  масах,
які  своєю  наполегливою  працею  створювали  значні  матеріальні
цінності,  жила  віра  в  те,  що  всі  проблеми  будуть  розв’язані.  У  рес-публіці,  як  і   по  всій  країні,  чесно  працювали  мільйони  людей.
В  інтересах  народу  активно  діяло  чимало  партійних  організацій.
Пропагувалась  роль  партії,  лави  якої  невпинно  зростали:  на  по-чатку  1960-х  рр.  КП  України  налічувала  1,2  млн  членів,  а  напри -кінці  1970-х  рр.  —  2,7  млн.
Технократичний  підхід  до  кадрової  політики  призвів  до  того,
що  в  1976  р.  дві  третини  із  секретарів  обласних,  міських  і  районних  комітетів  Компартії  України  були  спеціалістами  народного
господарства.
Нехтуючи  ленінськими  принципами  партійного  життя,  парто-кратія  забезпечила  собі  на  всіх  рівнях  гарантії  безстрокового  пе -ребування  на  керівних  посадах,  породила  «культ  без  особи»  Бреж-нєва.  Усе  це  призвело  до  протекціонізму,  почастішали  випадки
висування  кадрів  за  принципом  земляцтва,  клановості.  Секретарі
партійних  комітетів  формально  обиралися,  а  фактично  призна -чалися  за  вказівкою  вищих  парторганів.  Почалося  різке  падіння
як  інтелектуального,  так  і   морального  рівня  багатьох  партійних
керівників.  Цей  негативний  процес  не  оминув  і  партійну  органі -зацію  України.
У  той  час  як  тисячі  рядових  комуністів  боролися  за  реальне
підвищення  ефективності  виробництва,  поліпшення  якості  про -дукції,  чимало  партійних  діячів  дбали  лише  про  власну  кар’єру,
особисті  блага  й  життєвий  комфорт.  Рік  у  рік  розширювалася
територія  та  зростало  виробництво  молока,  яловичини,  свинини
та  іншої  «чистої»  продукції  у  підсобному  господарстві  ЦК  Ком -партії  України  «Чайка».  У  розгалуженій  системі  спецмагазинів
номенклатурні  працівники  з   партійного  й   державного  апарату
одержували  продукти  харчування,  виготовлені  у  спеццехах  та  ви -рощені  у   спецгосподарствах  без  застосування  хімічних  добрив.
В   областях  і  районах  зводилися  особняки,  «мисливські  будиноч-ки»,  персональні  дачі.  Безсоромно  експлуатувалися  ідейна  пере -конаність,  патріотизм,  самопожертва  чесних  комуністів  і  мільйо-нів  радянських  людей.  Усе  це  послаблювало  реальний  вплив
Компартії  на  виробничо-господарську  практику,  управління,  со -ціальні  процеси,  духовне  життя.
Через  Ради  народних  депутатів  як  політичну  основу  СРСР
профспілки,  комсомол,  інші  громадські  організації,  творчі  спіл -ки  КПРС  намагалася  зберегти  свій  вплив  на  трудящих.  У  Кон -ституції  СРСР  1977   р.  і   розроблені  на  її  основі  Конституції  УРСР
були  викладені  принципи  розширення  й  поглиблення  соціаліс -тичної  демократії  шляхом  активізації  діяльності  Рад  народних
депутатів,  залучення  мас  до  участі  в  управлінні  державою.  Але
на  ділі  розширити  й   поглибити  демократію,  активізувати  маси
на  виконання  завдань  народногосподарських  планів  повною  мірою
не  вдавалося.  Цьому  перешкоджали  адміністративно-командні
методи  управління  всіма  ланками  суспільно-політичного  життя,
фактичне  призначення,  а   не  вибори  народних  депутатів,  підміна
Рад  партійними  органами,  зосередження  влади  у   профспілках,
комсомолі,  громадських  організаціях  у   руках  їхніх  керівників   —
слухняних  виконавців  указівок  вищих  інстанцій,  фактично  не -підзвітних  рядовим  членам.
Декларативні  положення  статей  Конституції  країни,  республіки
не  відповідали  реальності  життя.  Вони  не  могли  забезпечити  ви -користання  госпрозрахункових  відносин  в  економіці,  прав  грома-дян  на  високий  рівень  життя  та  свобод  у   політичній  сфері.
  2  в иховна функція держави
  Повідомлення учнів
Теми:  «Діяльність  громадських  організацій»,  «Профспілки»,
«Піонерські  та  комсомольські  організації»,  «Творчі  союзи».
  3  Моральний занепад суспільства
  Розповідь учителя
Ще  одним  негативним  наслідком  процесів,  які  відбувалися
в  республіці  в  1960—1980-х   рр.,  став  моральний  занепад  суспіль-ства.  Не  маючи  змоги  забезпечити  реальне  підвищення  життєвого
рівня  (або  принаймні  зберегти  наявний  рівень),  Л.  Брежнєв  та  йо -го  найближче  оточення  віддалися  стихії,  відкрили  широку  можли -вість  для  кожного  забезпечити  собі  «солодке  життя»  власними
силами,  усупереч  чинному  законодавству.
Найкомфортніше  в  цих  умовах  почувалися  чиновники  адміні-стративно-бюрократичного  апарату,  яким  були  підвладні  всі  сторо -ни  життя  тогочасного  радянського  суспільства.  Вони  мали  різно -манітні  привілегії,  користувалися  послугами  спеціальних  магазинів,
лікарень,  майстерень,  господарств,  недоступних  для  простого  люду.
Представники  партійно-державної  еліти  фактично  перебували  поза
законом  і   поза  критикою.  Їхня  недоторканість  створювала  сприят -ливі  умови  для  процвітання  корупції,  користолюбства,  злодійства,
підлабузництва  на  всіх  рівнях  влади.
Величезного  розмаху  в  цей  час  набули  крадіжки  на  підприєм-ствах  і   в  колгоспах.  Навіть  виник  влучний  термін  —  «несуни»
(тобто  ті,  хто  ніс  із   роботи  щось  для  нелегальної  реалізації).  Якщо
рядовий  «несун»  задовольнявся  лише  десятками  незаконно  одер -жаних  карбованців,  то  вищий  ешелон  корумпованої  влади  рахував
свої  «прибутки»  мільйонами.
Усе  це  страшним  тягарем  лягло  на  виробництво  й  розподіл,
руйнуючи  господарські  структури,  що  й  так  ледве  животіли.  Величезна  країна  швидкими  темпами  скочувалася  до  економічної
прірви.  Боротьбу  проти  корупції  та  тіньової  економіки  фактично
припинено.  Час  від  часу,  щоправда,  відбувалися  гучні  процеси  над
«розкрадачами  народної  власності».  Навіть  відновили  смертну  ка -ру  за  «розкрадання  соціалістичного  майна  в  особливо  небезпечних
розмірах».  Проте  такі  заходи  були  одноразовими  й  не  розв’язували
проблеми  в  цілому.
I іі .  ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Запитання
1.  Коли  була  ухвалена  Програма  КПРС?  Яка  перспектива  була
поставлена  перед  радянським  суспільством?
2.  Чи  була  реальною  побудова  комунізму?
  Робота з  таблицею
Використовуючи  розповідь  учителя  на  уроці  та  матеріал  під-ручника,  заповніть  таблицю  «Ідеологічна  і  моральна  кризи  радян-ського  суспільства».
Зразок  заповненої  таблиці
Ідеологічна криза Моральна криза
Розчарування в  правильності вибраного шляху
(концепція розвинутого соціалізму).
Концепція радянського народу як нової істо -ричної спільноти.
Розбіжності між ідеологічними догмами та ре -аліями життя.
Зростання дисидентського руху
Поява подвійної моралі (розбіжності між де -кларованим стилем та реальністю).
Безвідповідальність, корупція.
Зростання престижності професій, посад, які
дають нетрудовий дохід.
Прагнення досягти мети незаконним шляхом.
Зростання споживацьких настроїв.
Зростання кількості злочинів, поширення пияцтва
і V.   п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
V.   дОМашнє завдання
1.  Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2.  Підготуйтеся  до  семінарського  заняття*.  (Учитель  пропонує
учням  план  заняття  і   розподіляє  питання  плану  між  ними.)
План
1)  Основні  тенденції  в   розвитку  освіти.
2)  Розвиток  наукових  досліджень.  Система  управління  наукою.
3)  Умови  розвитку  та  суперечливі  тенденції  в  розвитку  літератури
та  мистецького  життя.
4)  Українське  поетичне  коло.
5)  Розвиток  музейної  справи.
6)  Держава  і  церква.
7)  Моральні  і  духовні  цінності  суспільства.
8)  Рівень  життя  населення.
9)  Книга  в   житті  людини.
3.  Об’єднати  учнів  у  чотири  групи  і   запропонувати  кожній  під-готувати  вдома  повідомлення  за  відповідною  темою**.
Перша  група  —  «Розвиток  драматургії  і  театру  в  Україні
в  1960—1980-х   рр.»;  друга  група   —  «Розвиток  музичного  мис-тецтва  в   Україні  в  1960—1980-х  рр.»;  третя  група  —  «Розвиток
архітектури  та  скульптури  в  Україні  в  1960—1980-х   рр.»;  чет -верта  група  —  «Розвиток  українського  живопису  в  Україні
в  1960—1980-х   рр.».
4.  Підготуйте  повідомлення  про  розвиток  українського  кіномисте-цтва  в  1960—1980-х   рр.  (одному  учню)**.
*  У  випадку  проведення  наступного  уроку  у  формі  семінарського  заняття.
**  Якщо  наступний  урок  проводитиметься  за  другим  варіантом.

Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (13.10.2014)
Переглядів: 1236 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: