Урок № 16 Тема. Політичні процеси в СРСР і Україні. - Історія України 11 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 11 клас

Урок № 16 Тема. Політичні процеси в СРСР і Україні.


Урок  № 16
Тема.   Політичні процеси в  СРСР і  Україні.
Мета:  проаналізувати систему влади на межі 1940—1950-х  рр., особливості ідеологічних
кампаній; формувати вміння висловлювати власні судження, власну точку зору щодо оцінки по -літичних процесів в  УРСР, узагальнювати, робити висновки.
Тип уроку:   засвоєння нових знань.
Обладнання:   підручник, карта «Україна в  період повоєнної відбудови» (1945—1953  рр.).
Основні терміни і  поняття:   «буржуазний націоналізм», космополітизм, антисемітизм,
«ждановщина».
Основні дати і  події:   серпень 1946  — березень 1947  р.  — призначення М. Хрущова на
посаду першого секретаря ЦК КП(б)У; березень 1947  р.  — призначення Л. Кагановича на посаду
першого секретаря ЦК КП(б)У; червень 1953  р.  — призначення О. Кириченка на посаду першого
секретаря ЦК КП(б)У.
Очікувані результати:  після цього уроку учні зможуть: характеризувати політичні процеси
в  період повоєнної відбудови; формувати вміння аналізувати політичний портрет діяча; висловлю -вати власну точку зору щодо політичних процесів у  СРСР і  Україні.
Хід уроку
I.   Організаційна частина
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалізація О п О рних знань
  Бесіда
1.  Розкрийте  історичне  значення  об’єднання  українських  земель.
2.  Які  договори  розв’язали  проблеми  західних  кордонів  УРСР?
  Завдання
Поясніть  зміст  понять  «націоналізм»  і  «космополітизм».
  Робота з  поняттями
Націоналізм  —  рух  та  ідеологія,  які  визнають  націю  найвищою
цінністю,  що  має  бути  вільною.
Космополітизм  —  ідеологія  світового  громадянства,  низькопо -клонства  перед  Заходом,  відмова  від  національної  традиції
і  культури.
IV.  в ивчення нО в О гО   М атеріалу
  1  с истема влади на межі 1940—1950-х  рр.
  Розповідь учителя
Питання  добору,  підготовки  та  розстановки  кадрів  у  повоєн-ні  роки  набувало  особливої  гостроти.  Існували  серйозні  недоліки
щодо  кадрової  політики,  зокрема  тоді,  коли  секретарем  ЦК  КП(б)У
з   кадрів  був  О.  Кириченко.  Відвертий  прихильник  «призначен -ства»,  він  часто  припускався  помилок  щодо  призначення  керівни -ків  у  західних  областях  України.  Після  війни  їм  особливо  бракувало
фахівців,  тому  сюди  направлялися  великі  групи  інженерно-тех -ніч них  працівників,  учителів,  лікарів,  зоотехніків  зі  східних  об-ластей.  Ці  люди  часто  не  знали  ні  мови,  ні  звичаїв,  ні  настроїв
місцевого  населення,  що  негативно  позначалося  на  їхніх  стосун -ках  із  корінними  жителями.  Ситуацію  ускладнювала  й  недовіра
до  тих,  хто  перебував  під  окупацією  з  боку  партійних,  радян -ських,  профспілкових  і  комсомольських  органів.
Постанова  ЦК  ВКП(б)  від  26  липня  1946   р.  про  кадрову  роботу
в  Україні  поставила  вимогу  ретельно  добирати  керівні  партійні  та
радянські  кадри  й  уважно  ставитися  до  їх  розстановки.  У   цьому
документі  Центральний  комітет  КП(б)У  зазнав  досить  серйозної
критики.  Мабуть,  це  стало  однією  з   причин  переміщення  секрета-ря  ЦК  КП(б)У  О.  Кириченка  на  посаду  секретаря  Одеського  об -ласного  комітету  партії.  Щоправда,  це  було  тимчасово,  адже  такі
«перевірені»  кадри,  як  Кириченко,  були  вкрай  необхідні  партійно-державній  системі.  Уже  в  грудні  1949   р.  його  обирають  другим
секретарем  і  членом  президії  ЦК  КП(б)У,  а   в  червні  1953   р.   —  пер-шим  секретарем  ЦК  Компартії  України.
Серпневий  (1946  р.)  пленум  ЦК  КП(б)У  розглянув  питання  ро-боти  з   кадрами,  але  жодних  позитивних  зрушень  у  цьому  напрямку
не  відбулося.  Пленум  обрав  Голову  Ради  міністрів  УРСР  М.  Хру -щова  одночасно  першим  секретарем  ЦК  КП(б)У.
  Постать в  історії
Микита  Хрущов  (1894—1971   рр.)  народився  в   сім’ї  шахтаря.  Із  1908   р.
працював  на  заводах  і  шахтах  Донбасу  робітником.  1918  р.  вступив  до
РСДРП(б).  Брав  участь  у  громадянській  війні,  працював  на  партійній,  гос -подарчій  роботі.  У  1929  р.  був  направлений  на  навчання  в   Промислову
академію.
Повоєнні  роки  в  історії  України  тісно  пов’язані  з   діяльністю  цього
керівника.  До  березня  1947   р.  Хрущов  обіймав  посаду  першого  секретаря
ЦК,  а  потім  очолив  уряд  України.  Із  кінця  1947  р.  він  знов  перший
секретар  ЦК  КП(б)У,  а  з  грудня  1949  р.  працює  в  Москві  секретарем
ЦК  ВКП(б)  та  одночасно  секретарем  московської  міської  та  обласної  пар-торганізації.
За  час  перебування  на  посаді  першого  секретаря  ЦК  КП(б)У  та  голови
республіканського  уряду,  в  роки  безроздільного  панування  командно-адміністративної  системи,  Хрущов  проявив  себе  послідовним  виконавцем
лінії  центру.  У   1946—1947   рр.,  коли  трудящі  України  особливо  важко
переживали  посуху  і  голод,  він  ставив  перед  центром  питання  про  допо -могу  республіці,  але  великого  успіху  не  мав.  Згодом  на  республіканському
активі  передовиків  сільського  господарства  України  він  заявив:  «Посуха   —
вона,  як  і   хвороба:  коли  з’являється  хвороба,  вона  найбільше  приковує  до
ліжка  людей  із  кволим  організмом,  вони  швидше  захворюють,  а  сильна
людина  переносить  хворобу  легше»
  2  р озгортання ідеологічних та антисемітських кампаній в  україні
  Розповідь учителя
На  початку  1947  р.  в   Україну  було  направлено  Л.  Кагановича,
якого  у   березні  цього  самого  року  обрали  першим  секретарем
ЦК  КП(б)У.  У   той  час  коли  населення  республіки  голодувало  й  по-требувало  допомоги,  новий  керівник  зосередив  свої  зусилля  на
викоріненні  «рецидивів  українського  націоналізму».  За  його  іні -ціативи  в   пресі  розгорнулася  кампанія  критики  української  інте -лігенції,  було  прийнято  постанову  «Про  політичні  помилки  і  не-задовільну  роботу  Інституту  історії  України  Академії  наук  УРСР».
У   цій  постанові  необґрунтованим  нападкам  були  піддані  багато
співробітників  і  особливо  —  директор  Інституту  професор  М.  Пе-тровський.  У   його  працях  «Возз’єднання  українського  народу
в   єдиній  Українській  радянській  державі»  (1944   р.)  та  «Непохит -ний  дух  великого  українського  народу»  (1943  р.)  були  відшукані
«серйозні  помилки  та  перекручення  буржуазно-націоналістичного
характеру».  Як  спроби  «відродити  буржуазно-націоналістичні  по -гляди  на  питання  історії  України  тією  чи  іншою  мірою»  кваліфі -кувалися  роботи  Інституту  «Короткий  курс  історії  України»  (вий -шов  у  світ  у   1941  р.  під  редакцією  С.  Білоусова,  К.  Гуслистого,
М.  Петровськгого,  М.  Супруненка,  Ф.  Ястребова),  «Нарис  історії
України»  (виданий  у  1942  р.  в   Уфі  під  редакцією  К.  Гуслистого,
Л.  Славіна,  Ф.  Ястребова)  та  перший  том  «Історії  України»  (над -руковано  у  1943  р.  під  редакцією  М.  Петровського).
Водночас  розпочалося  цькування  М.  Рильського  за  його  допо-відь  «Київ  в  історії  України»,  що  була  виголошена  в   1943  р.  на
урочистих  зборах  Академії  наук  УРСР,  а  також  за  поетичні  твори
«Подорож  у   молодість»,  «Київські  октави»,  статтю  «Річниця  Шев-ченка»,  передмову  до  першого  тому  «Поезій»  (1946  р.).  Впали  у   не-милість  також  Ю.  Яновський  через  роман  «Жива  вода»,  І.  Сенчен -ко  через  повість  «Його  покоління»  та  ін.
Протягом  1946—1951   рр.  у  руслі  тогочасної  політики  в  духо-вній  сфері  ЦК  КП(б)У  прийняв  низку  постанов  із  питань  розвитку
української  літератури,  мистецтва,  історичної  науки:  «Про  пере -кручення  і  помилки  у  висвітленні  історії  української  літератури
в  “Нарисі  історії  української  літератури”»  (24  серпня  1946   р.),  «Про
журнал  сатири  і  гумору  “Перець”»  (19   вересня  1946  р.),  «Про  жур -нал  “Вітчизна”»  (1  жовтня  1946  р.),  «Про  репертуар  драматичних
і  оперних  театрів  УРСР  і   заходи  щодо  його  поліпшення»  (20   жов -тня  1946  р.)  та  ін.  Усі  вони  характеризуються  авторитарно-волюн-таристським  підходом  до  творчого  процесу,  наукових  досліджень
з   історії  України.  Виконання  цих  постанов  спричинило  істотні
суб’єктивістські  перекручення  в  культурному  будівництві.
У  критиці  творів  значної  частини  відомих  представників  україн-ської  радянської  літератури  і   мистецтва   —  О.  Довженка,  М.  Вериків-ського,  Б.  Лятошинського,  С.  Маслова,  П.  Панча,  М.  Рильського,
В.  Сосюри,  Ю.  Яновського,  істориків  С.  Білоусова,  К.  Гус  листого,
М.  Петровського,  М.  Супруненка,  Ф.  Ястребова  та  інших,  що  місти-лась  у  цих  постановах,  переважали  трафаретні  звинувачення  в  на-ціоналізмі,  космополітизмі,  антинародності  й  формалізмі.  Засу-джувалися  й  вилучалися  з   культурного  й  наукового  обігу  твори
В.  Винниченка,  Б.  Грінченка,  М.  Грушевського,  П.  Куліша,  багатьох
інших  діячів  національної  культури  і  науки,  які  оголошувалися
«засновниками»  і  «провідниками»  буржуазно-націоналістичних  кон-цепцій  та  шкіл.
Принципова  політична  оцінка  цих  постанов  є  важливою  пере -думовою  повного  відновлення  історичної  справедливості  щодо  зна -чної  кількості  митців.  Улітку  1990   р.  їх  було  скасовано  як  полі-тично  помилкові.
V.   ОсМ ислення нО вих знань і  вМ інь
  Дискусія
1.  Як  ви  вважаєте,  репресії  другої  половини  1940-х  —  початку
1950-х  рр.  були  логічним  продовженням  репресій  1930-х  рр.  чи
мали  іншу  природу  і  причини?  Свою  думку  обґрунтуйте.
2.  Поясніть,  про  кого  та  про  яку  політику  написав  М.  Рильський
у  1961  р.
Братопродавці  з   білими  руками
І  з  чорними  серцями   —  ось  вони,
Що  вслали  анонімними  листами
Дорогу  у  кар’єри  і  чини.  
91
І  ходять  ще  і   ще  —  земля  їх  носить,
І  ми  їм  досі  руку  подаєм,  
І  піт  кривавий  їм  чола  не  росить  
Під  каяттям  нестерпним  тягарем.
3.  Наприкінці  1947  р.  в   Україні  готувалася  масштабна  акція  бо -ротьби  з  «націоналізмом»,  але  зняття  Л.  Кагановича  в  грудні
1947  р.  з   посади  першого  секретаря  ЦК  КП(б)У  завадило  її  ре-алізації.  Наведіть  факти,  які  свідчать  про  нападки  на  україн-ську  інтелігенцію.
VI.  п ідсуМ ки ур О ку
Учитель  аналізує  й  оцінює  роботу  учнів  на  уроці.
VII. дОМ ашнє  завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 11 клас | Додав: uthitel (13.10.2014)
Переглядів: 1009 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: