Уроки № 69—70 Тема. Перший зимовий похід армії УНР. Україна на початку 1920 р. Відновлення біль- шовицького режиму. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 69—70 Тема. Перший зимовий похід армії УНР. Україна на початку 1920 р. Відновлення біль- шовицького режиму.

Уроки № 69—70
Тема. Перший зимовий похід армії УНР. Україна на початку 1920 р. Відновлення біль-
шовицького режиму.
Мета: з’ясувати причини відновлення більшовицького режиму в Україні; розкрити зміст біль-
шовицької політики; пояснити зміст основних термінів і понять; розвивати вміння учнів отримувати
інформацію з різних історичних джерел — розповіді вчителя, документа, карти, підручника; вихову-
вати в них повагу до історичного минулого.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта «Розгром армії Денікіна. Відновлення більшовицького
режиму в Україні (жовтень 1919 — квітень 1920 р.)», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття: комнезами, націонал-комунізм, боротьбисти, борьбисти, укапіс-
ти, Перший зимовий похід.
Основні дати: грудень 1919 — березень 1920 р. — відновлення радянської влади в Україні;
6 грудня 1919 — 6 травня 1920 р. — Перший зимовий похід армії УНР.
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
IІ. П еревірка домашнього завдання
Виступи учнів із підготовленими рефератами.
Фронтальне опитування
1. Коли А. Денікін розпочав наступ в Україні?
2. Яку політику проводив А. Денікін на захопленій території
України?
3. Яким було ставлення А. Денікіна до українства?
4. Що таке «трикутник смерті»?
5. Яка подія сприяла розпаду Директорії УНР і переходу всієї
повноти влади до С. Петлюри?
6. Які сили вели боротьбу з денікінським режимом в Україні?
ІІІ. А ктуалізація опорних знань, умінь і навичок
Запитання та завдання
1. Коли було проголошено створення УСРР?
2. Розкрийте причини, які зумовили падіння радянської влади в Укра-
їні влітку 1919 р.
IV. В ивчення нового матеріалу
1 В ідновлення більшовицького режиму.
Розповідь учителя
У жовтні 1919 р. більшовики розпочали контрнаступ проти дені-
кінців. У битві під Кромами, Воронежем, станцією Касторна були
розгромлені кращі частини денікінських військ: Добровольча армія,
кінні корпуси К. Мамонтова й А. Шкури. Почався швидкий відступ
денікінців на Ростов і в Крим.
Радянські війська 6 листопада оволоділи Черніговом, 16 грудня
увійшли в Київ, 12 грудня — у Харків. Більшовики в черговий раз
узяли під контроль більшу частину території України.
Під тиском наступу Червоної армії й селянських повстань армія
А. Денікіна відступила до Криму.
Бойові дії другої половини 1919 р. призвели до третього приходу
більшовиків в Україну. Головні противники більшовиків — армія
УНР і Біла армія — були розгромлені.
У грудні 1919 р., ще під час наступу радянських військ, конферен-
ція РКП(б) ухвалила резолюцію «Про радянську владу в Україні». Біль-
шовики оголосили, що вони визнають самостійність УСРР. Це була
демагогічна політична заява, оскільки насправді ставилися завдання за
будь-яку ціну не допустити відокремлення України від радянської Росії.
Обіцяно було «на ділі» реалізувати право на використання української
мови, що означало відмову від русифікаторської політики. Для поси-
лення впливу більшовиків в Україні на місця направлялися агітатори,
яких Л. Троцький переконував: «Без українського вугілля, заліза, руди,
хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може». У той самий час
він нагадував, що «Україна — це земля українських робітників і тру-
дящих селян. Тільки вони мають право господарювати на Україні,
управляти нею і будувати на ній нове життя».
Особливо важливим для більшовиків було завоювати прихильність
селян, які становили в Україні більшість населення. Тому безогляд-
ну колективізацію (насадження комун і радгоспів) було припинено.
Новий земельний закон проголошував добровільність у створенні ар-
тілей і комун. Поміщицькі, монастирські й удільні землі, конфіско-
вані радянською владою, передавалися селянам без викупу. Радгоспам
відводилося землі майже втричі менше, ніж у 1919 р. У поміщиків
відбирали всю землю, реманент і маєтки.
Опорою РКП(б) в Україні була Комуністична партія більшовиків
України (КП(б)У), яка мала статус не національної комуністичної
партії, а фактично обласної партійної організації РКП(б). Чимало
комуністів у її середовищі виступали проти такого стану речей. Щоб
приборкати внутрішню опозицію, Центральний комітет КП(б)У було
розпущено. За участю присланих із Росії понад тисячі партпраців-
ників проведено перереєстрацію членів Компартії України, після чо-
го її склад зменшився на третину. Ця розправа розкрила справжню
роль, яку більшовики відводили Компартії України.
Державність УСРР і цього разу мала формальний характер.
Військову й цивільну владу поєднував Всеукраїнський революційний
комітет (Всеукрревком) — надзвичайний орган, створений 11 груд-
ня 1919 р. Він скасував усі розпорядження й закони білогвардійської
влади та Директорії, а також декрети уряду УСРР, які стосувалися
функціонування органів влади, військових, народногосподарських,
продовольчих, фінансових установ, і замінив їх російськими де-
кретами. Те, що влада в Україні належала не виборним органам,
більшовики пояснювали впливом соціал-зрадників у місті та кур-
кулів на селі. Всеукрревком разом із чекістськими органами про-
водив в Україні червоний терор. Репресіям піддавали всіх, кого
вважали ворогами революції. При формуванні органів влади про-
відна роль відводилася членам Компартії. Інші партії, серед них
і ті, що підтримували радянську владу, витіснялися з політичного
життя.
У середині лютого 1920 р. Всеукрревком передав владні повно-
важення Раді Народних Комісарів УСРР (очолив Х. Раковський)
і Всеукраїнському центральному виконавчому комітету (очолив Г. Пе-
тровський). У березні—квітні відбулися вибори до Рад. Незважа-
ючи на те, що противники більшовиків були заарештовані або
перебували в підпіллі, вибори проходили в гострій політичній бо-
ротьбі. Більшовики завоювали в органах влади до 80 % депутат-
ських мандатів. Однак Ради мали незначну реальну владу. Усі
найважливіші рішення приймалися органами КП(б)У. Столицею
УСРР став Харків.
У березні 1920 р. для розколу українського селянства більшови-
ки почали створювати в селах комітети незаможників (комнезами),
які перебирали на себе владу, допомагали продзагонам.
Робота з термінами та поняттями
Комнезами (комітети незаможних селян) — селянські органі-
зації в Україні, створені більшовиками для зміцнення радянської
влади на селі в 1920—1933 рр. Прийшли на зміну комітетам бід-
ноти. Використовувалися для здійснення заходів радянської влади:
розкуркулення, створення колгоспів. Ліквідовані після завершен-
ня суцільної колективізації. Члени комнезамів за підтримки чер-
воноармійських частин ділили землю, худобу, реманент, вилуча-
ли майно в заможнішого селянства.
Робота з документом
З інструктивної промови голови Реввійськради РСФРР Л. Троцького
перед комуністами-агітаторами, які виїжджали для роботи до України
(початок 1920 р.)
Ні для кого не секрет, що не Денікін примусив нас залишити межі Укра-
їни, а громадянське повстання, яке підняло проти нас сите українське селян-
ство. Комуну, продзагони, комісарів-євреїв зненавидів український селянин
до глибини душі. У ньому прокинувся спавший сотні літ вільний дух за-
порозького козацтва і гайдамаків. Це страшний дух, який кипить і бурлить,
як самий грізний Дніпро на своїх порогах, і примушує українців творити
чудеса хоробрості. Це саме той дух вольності, який давав українцям нелюд-
ську силу упродовж сотень літ воювати проти своїх гнобителів: поляків, та-
тар, турків і здобувати блискучі перемоги. Тільки безмежна довірливість
і поступливість, а також відсутність свідомості необхідності постійної міцної
спайки членів держави не тільки під час війни — кожен раз губили завою-
вання українців. Тому вони рано втратили свою «самостійність» і живуть то
під Литвою, то під Польщею, то під Австрією, то під Росією, складаючи
дуже цінну частину цих держав. Ці побутові особливості характеру українців
необхідно пам’ятати кожному агітатору, і його успіх буде забезпеченим.
Пам’ятайте також, що так чи інакше, а нам необхідно повернути Україну
Росії. Без України немає Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба,
солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і ра-
дянська влада і ми з вами. Йдіть же на роботу, важку, відповідальну роботу.
Конкретно наше завдання зводиться до такого:
1. Не нав’язувати українському селянству комуну до тих пір, поки наша
влада не зміцніє.
2. Обережно заводити її у колишніх маєтках під назвою артілей і товариств.
3. Стверджувати, що в Росії немає комуни.
4. На противагу «самостійнику» Петлюрі і іншим говорити, що Росія теж
визнає самостійність України, але з радянською владою, а Петлюра
продає Україну буржуазним державам.
5. Так як нам необхідно роззброїти всіх повстанців…, необхідно втовкма-
чити, що серед повстанців більшість денікінці, буржуї, кулаки.
6. Важка справа з Петлюрою, бо українське селянство на нього споді-
вається. Потрібно бути обережними. … поки не розбитий Денікін, ви-
гідно розпускати слух, що радянська влада в союзі з Петлюрою.
7. Якщо будуть випадки грабунку з боку Червоної армії, то їх слід зва-
лювати на повстанців і петлюрівців, які влилися до Червоної армії.
Радянська влада поступово розстріляє всіх петлюрівців, махновців і по-
встанців тому, що вони шкідливі елементи…
8. Оскільки уряд Росії змушений вивозити хліб України, то ваш обов’язок,
товариші, пояснити селянам, що хліб візьмуть лише з кулаків, і не
для Росії, а для бідних українських селян, для робітників і Червоної
армії, яка вигнала Денікіна з України.
9. Намагайтесь, щоб у Ради і виконкоми увійшло більшість комуністів
і співчуваючих.
1 0. Здійснити заходи, щоб на Всеукраїнський з’їзд не потрапили такі від
волостей, які можуть на з’їзді об’єднатися з нашими ворогами і таким
чином обрати уряд не з комуністів.
Відправляючись тепер на роботу в Україну… знайте, що для досягнен-
ня намічених цілей всі засоби однаково добрі. Ні на хвилину не забувай-
те, що Україна повинна бути нашою, і нашою вона буде тільки тоді, коли
буде радянською, а Петлюра вибитий з пам’яті народу назавжди.
1) Які «десять заповідей» давав Л. Троцький комуністичним агітаторам?
2) Якої мети передбачалося досягти?
3) Чому більшовики почували себе невпевнено в Україні на початку
1920 р.?
Робота зі схемою
Структура органів влади УСРР*
Губернські ради (11) Ревкоми Військкоми Комбіди
Органи влади на місцях
Наркомати Українська рада народного господарства (УРНГ)
Тимчасовий робітничо-селянський уряд Всеукраїнська надзвичайна комісія
(від 29 січня — Рада Народних Комісарів (РНК))
Всеукраїнський центральний виконавчий комітет Рад (ВУЦВК)
Всеукраїнський з’їзд Рад
2 Націонал-комунізм.
Комунізм був явищем, не лише принесеним в Україну ззовні на
багнетах Червоної армії. Тут розвивався власний комуністичний рух,
який намагався пристосувати комуністичну ідеологію до українських
умов. Чимало українських партій у 1918—1919 рр. перейшли на
сповідування комуністичних цінностей, намагаючись поєднати дві
діаметрально протилежні ідеологічні доктрини — комунізм і націо-
налізм. Українські партії, що виступали за встановлення національ-
* Конституційне оформлення радянської влади в Україні відбулося 10 бе-
резня 1919 р. з прийняттям Конституції УСРР на ІІІ Всеукраїнському
з’їзді Рад.
ного варіанта радянської влади, відносять до націонал-комуністич-
ного напряму.
Робота з термінами та поняттями
Націонал-комунізм — узагальнена назва політичних течій і на-
прямів в Україні та поза її межами в першій третині XX ст., що
поєднували ідеї комуністичної перебудови суспільства та створен-
ня суверенної Української держави.
За часів гетьманського режиму частина соціалістів висунула ви-
могу встановлення українського варіанта радянської влади. У 1918 р.
від Української партії соціалістів-революціонерів відокремилася гру-
па лівих, які створили партію боротьбистів (від назви їхнього цен-
трального друкованого органу — газети «Боротьба»). Лідерами партії
були Г. Гринько, В. Блакитний, П. Любченко, О. Шумський та ін.
Із часом боротьбисти стали однією з найпопулярніших партій
України. У 1919 р. вони змінили назву на комуністів-боротьбистів,
що свідчило про їх еволюцію в бік комунізму. Боротьбисти орієнту-
валися на українське селянство та національну інтелігенцію, праг-
нули повної незалежності України. Маючи у своєму розпорядженні
велику кількість селянських партизанських загонів, вони самостійно
звільняли цілі повіти України від денікінців. Боротьбисти не йшли
на союз із С. Петлюрою проти більшовиків, але співпрацювали з ним
у боротьбі з А. Денікіним.
У 1918 р. місцеві організації загальноросійської партії лівих есе-
рів об’єднуються в Українську партію лівих соціалістів-революціоне-
рів. За своїм партійним друкованим органом російською газетою
«Борьба» вони беруть назву борьбистів. Борьбисти підтримували іс-
нування радянської влади в Україні, проте, на відміну від більшо-
виків, виступали не за диктатуру пролетаріату, а за диктатуру всіх
трудящих класів. Один із лідерів борьбистів — В. Качинський —
увійшов до складу Всеукрревкому.
У бік комунізму еволюціонувала й частина українських соціал-де-
мократів. У 1919 р. від Української соціал-демократичної робітничої
партії відкололася група, яка утворила партію УСДРП (незалежна)
й оголосила про перехід на радянську платформу. У 1919 р. УСДРП
(незалежна) залишилася на радянській території, ставши легальною
опозицією до більшовиків. Із посиленням незадоволення більшовицьким
режимом незалежні соціал-демократи переходять у підпілля та розгор-
тають збройну боротьбу проти більшовиків. Частина з них продовжила
співпрацю з більшовиками, організувавши УСДРП (незалежних-лівих).
Щоб утримати владу в Україні, більшовики змушені були піти
на союз із найбільш впливовою з українських партій національно-
комуністичного спрямування — боротьбистами. У 1919 р. між КП(б)У
і боротьбистами було укладено угоду про участь останніх в уряді,
яка була зігнорована більшовиками після встановлення радянської
влади в Україні. Представники жодної української соціалістичної
партії не були включені до складу радянського уряду.
У серпні 1919 р. боротьбисти об’єдналися з УСДРП (незалежними-
лівими), у результаті чого постала нова партія — Українська комуніс-
тична партія (боротьбистів) (УКП(б)). Боротьбисти сподівалися встано-
вити в Україні національний варіант радянської влади з незалежним
від Москви комуністичним урядом і власною Червоною армією.
Іншим кроком боротьбистів щодо посилення своїх позицій стало
намагання заручитися підтримкою міжнародного комуністичного ру-
ху. Вони подали заявку на вступ партії до III Комуністичного Інтер-
націоналу.
Але більшовики не пішли на поступки та не допустили вступу
УКП(б) до ІІІ Інтернаціоналу. Боротьбисти дістали відмову від
Комінтерну й рекомендацію об’єднатися з КП(б)У. Боротьбисти, які
вважали себе комуністами за переконаннями, не могли не виконати
рішення Комінтерну. Тому в березні 1920 р. партійна конференція
УКП(б) ухвалила рішення про саморозпуск та організований вступ
до КП(б)У. Загалом до КП(б)У увійшло 4 тис. колишніх боротьбистів,
а О. Шумський став членом ЦК КП(б)У.
Подібна доля чекала на партію борьбистів, яка також змушена
була саморозпуститися, а її члени — вступити до КП(б)У.
У 1920 р. в Україні залишилася тільки одна націонал-комуністична
партія — Українська комуністична партія. Вона була організована чле-
нами УСДРП (незалежної) і налічувала кілька сотень осіб. Партія не
становила небезпеки для більшовиків. Тому їй дозволено було певний
час існувати в УСРР, вона навіть отримувала субсидії від ЦК КП(б)У.
Робота з документом
Із книги членів КП(б)У С. Мазлаха та В. Шахрая «До хвилі. Що дієть-
ся на Україні і з Україною» (Саратов, 1919 р.)
… Відносно України, т. Ленін, ми скажемо: може бути зараз лише дві
відповіді: 1) або самостійна Україна — тоді повинен бути і «свій» уряд
і «своя» партія; 2) або Україна — се «Південна Росія»…
т. Ленін! Ми просимо Вас відповісти ще нам на от ці питання, які
мають для нас «особистий» інтерес.
Чи можна лишатися членом РКП і відстоювати самостійність України?
Якщо не можна, то чому: чи тому, що відстоювати самостійності Укра-
їни взагалі не можна, не полагається, чи тому, що не можна відстоювати
самостійність України так, як ми відстоюємо?
Якщо не можна відстоювати самостійність України так, як ми від-
стоюємо [тобто через свій уряд і свою комуністичну партію. — Авт.],
то скажіть, як треба відстоювати самостійність України, аби можна було
лишатися членом РКП?
1) Які головні питання турбували українських націонал-комуністів?
2) Чи можливе поєднання комуністичної ідеології з її інтернаціона-
лізмом та українського націоналізму?
Робота з таблицею
Становлення однопартійної системи в Україні
Легальні партії, які діяли в Україні на
початку 1920-х рр.
Їх ліквідація
Українська комуністична партія (боротьбис-
тів) — УКП(б)
Після відмови про вступ до ІІІ Інтернаціоналу, під тис-
ком РКП(б) саморозпустилася, а її члени були прийняті
до КП(б)У на основі індивідуального членства (1920 р.)
Група демократичного централізму
в РКП(б) — децисти
ЦК РКП(б) відкликав з України всіх лідерів децистів.
Переобрано склад ЦК КП(б)У (1920 р.)
Українська партія лівих соціалістів-
революціонерів (борьбисти) — УПЛСР(б)
Під тиском РКП(б) саморозпустилася, а її члени бу-
ли прийняті до КП(б)У на основі індивідуального
членства (1920 р.)
Українська комуністична партія — УКП (ука-
пісти)
Через свою нечисленність і незначний вплив про-
існувала до 1925 р.
Завдання
Дайте характеристику націонал-комуністичного руху в Україні
за планом: 1) причини виникнення; 2) ідейна основа; 3) організацій-
не оформлення; 4) взаємовідносини з КП(б)У; 5) причини поразки
в боротьбі за владу.
3 В нутрішня політика більшовиків.
Після утвердження при владі більшовики відновили комуністич-
ні перетворення в руслі політики воєнного комунізму. Передусім бу-
ло проведено націоналізацію промисловості. Тепер до рук держави
переходили не лише великі, а й середні, і навіть дрібні підприємства.
Для управління націоналізованими підприємствами (понад 10 тисяч)
необхідна була ціла армія обліковців, плановиків і контролерів. Над
одержавленими підприємствами почав стрімко розгалужуватися ве-
личезний централізований управлінський апарат. В Україні було
утворено Бюро з відбудови промисловості (Промбюро), яке було від-
галуженням Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР.
Промисловість, що переходила у власність держави, перебувала
в кризовому стані: багато підприємств не працювали, бракувало ро-
бочої сили. Тому більшовики відновили загальну трудову повинність.
У квітні 1920 р. було створено Головний комітет зі здійснення загальної трудової повинності, за допомогою якого в республіці здійснювався
перехід від системи вільного найму до загальної трудової
повинності й масових мобілізацій. Це забезпечило промисловість ро-
бочою силою, а владу — дармовими робочими руками для розв’язання
господарських проблем.
Мобілізованих робітників закріплювали за певними підприємства-
ми. Відбувалася мілітаризація праці: на виробництві встановлювали-
ся норми виробітку, уводилася військова дисципліна та трибунали,
які розглядали випадки її порушення. Запроваджувалися галузеві
дисциплінарні суди та створювалися концентраційні табори для по-
рушників трудової дисципліни й «дезертирів трудового фронту».
У 1920 р. в УСРР функціонувало сім таких таборів.
Більшовики почали наділення землею безземельних і малоземель-
них селян, у результаті чого 52 % селянських дворів стали серед-
няцькими.
Однак уже в січні 1920 р. було відновлено продовольчу диктату-
ру й державну монополію на хліб. Відновилися продовольчі розклад-
ки. Вони поширювалися на всі селянські двори, які мали посівні
площі понад три десятини. Окрім збіжжя, у порядку продрозкладки
стали вилучати м’ясо, яйця та окремі види овочів. Розмір хлібної
розкладки на 1920 р. становив 160 млн пудів. Але було заготовлено
лише 65 млн пудів.
Нечисленність партійного апарату на місцях не дозволяла здійснювати
контроль над селом. Саме тому більшовики на селі створюють
комітети незаможних селян. Комнезами дублювали функції Рад,
не усуваючи їх, допомагали у здійсненні продрозкладки, отримуючи
за це 10—15 % вилучених продовольчих ресурсів.
У липні 1920 р. декретом Раднаркому РСФРР «Про розрахунко-
ві операції» проголошувалося, що всі установи, підприємства та ор-
ганізації, які потребують будь-яких виробів, матеріалів або продуктів,
зобов’язані для їх одержання звертатися у відповідні розподільчі
радянські установи. Купівля на вільному ринку заборонялася.
Розгорнулася підготовка до скасування грошового обігу, яке так
і не відбулося. 4 грудня 1920 р. В. Ленін підписав «Декрет про без-
коштовний відпуск продовольчих продуктів і предметів широкого
споживання».
5 лютого 1920 р., після поразки денікінців, Всеукрревком затвер-
див новий земельний закон, який скасовував відновлене А. Денікіним
поміщицьке землеволодіння. Майже всі колишні землі поміщиків під-
лягали рівному переділу серед селян. Заборонялося відводити землю
під радгоспи без згоди селян. Однак, коли в другій половині 1920 р.
постала небезпека величезного недосіву, В. Ленін вніс на VIII Всеро-
сійський з’їзд Рад законопроект «Про заходи зміцнення і розвитку
селянського сільського господарства», яким розкладка селянської про-
дукції доповнювалася розкладкою засіву землі.
З’їзд затвердив цей законопроект у грудні 1920 р. У такий спосіб
селяни мали перетворитися фактично на державних кріпаків.
Завдання на закріплення
Порівняйте політику воєнного комунізму 1919 та 1920—1921 рр.
за такими критеріями: мета; основні заходи; промисловість; сільське
господарство; торгівля й обмін; фінанси; система управління; трудо-
ві відносини.
4 П ерший зимовий похід армії УНР.
Поки більшовики вже втретє намагалися утвердити своє пануван-
ня в Україні, армія УНР вирушила в так званий Перший зимовий
похід. Армія тоді складалася із Запорізької, Волинської, Київської
та Залізної дивізій. Командувачем її був генерал М. Омелянович-
Павленко, а його заступником — отаман Ю. Тютюнник. Деякий час
разом із військом перебував і прем’єр-міністр УНР І. Мазепа.
Перейшовши залізницю Козятин—Жмеринка, армія УНР
у середині
грудня 1919 р. зіштовхнулася з білогвардійськими вій-
ськами, які відступали на південь. Бої з білими були не на користь
українців. Білогвардійська кіннота розбила Залізну дивізію армії
УНР. Це була, мабуть, найбільша поразка за весь час походу. Проте
вже за кілька тижнів, під потужним тиском Червоної армії, біло-
гвардійці відступили з Правобережної України до лінії Крим—Одеса,
остаточно втративши бойовий контакт з армією УНР.
Прагнучи відірватися від денікінців, армія УНР у січні 1920 р.
вийшла на Уманщину й Черкащину, де до неї приєдналися місцеві
повстансько-партизанські загони отамана А. Гулого-Гуленка. Зустріч
із повстанцями неабияк піднесла бойовий дух українських частин.
Командування армії УНР покладало значні надії на повстансько-пар-
тизанський рух проти більшовиків. І справді, багатотисячні повстан-
ські загони після вигнання з країни денікінців повернули зброю про-
ти червоних. Та, як і раніше, повстансько-партизанський рух не мав
єдиного керівництва. Саме тому українське командування намагало-
ся скоординувати бойову діяльність повстанських загонів у Централь-
ній Україні. Але це майже не приносило результатів.
На Південній Київщині відбулися перші серйозні бої армії УНР
із більшовицькими частинами, під час яких українськими військами
на деякий час було визволено Канів і Черкаси. У середині лютого
1920 р. армія форсувала Дніпро й переправилася на Полтавщину.
Тут частини отримали можливість деякий час відпочити, а також
проводити агітаційну роботу серед місцевого населення.
На Лівобережжі армія УНР здобула Золотоношу. Проте за на-
казом командування війська вона невдовзі повернулася на правий
берег Дніпра. Звідси армія УНР вирушила на Херсонщину, де пере-
бувала Червона українська галицька армія.
М. Омелянович-Павленко та його штаб сподівалися, що галицькі
війська перейдуть на бік армії УНР. Проте реалізувати цей план не
судилося. Лише окремі старшини та вояки ЧУГА приєднувалися до
армії УНР. На початку квітня 1920 р. на бік армії УНР перейшла
ціла кінна бригада отамана Е. Шепаровича. Проте до відкритого по-
встання проти більшовиків ЧУГА виявилася не готовою. Її бійці бу-
ли виснажені після зимової епідемії тифу, деморалізовані останніми
подіями й пригнічені звістками про те, що уряд УНР визнав польську
окупацію Галичини.
У квітні 1920 р. катастрофічна нестача зброї й цілковите вичерпан-
ня боєприпасів примусили армію УНР піти на Вознесенськ, де були значні
військові запаси. 16 квітня українські частини у важкому нерівному
бою здобули місто. Після цієї успішної операції армія, поповнивши за-
паси, вирушила на Поділля, для з’єднання з Польським фронтом.
У результаті Першого зимового походу армія УНР пройшла з бо-
ями 2 тис. км тилами денікінської та Червоної армій. Було збережено
кістяк армії УНР, яка продовжила боротьбу в союзі з поляками.
V. З акріплення нового матеріалу
Завдання
Спираючись на текст підручника та розповідь учителя, складіть
таблицю «Перший зимовий похід армії УНР», зазначивши: коли він
відбувся; мету; командувача; сили, що брали участь; результати.
Фронтальне опитування
1. Як утретє було відновлено владу більшовиків в Україні?
2. Яке місто стало столицею УСРР у 1920 р.?
3. Які націонал-комуністичні партії діяли на території УСРР?
4. Яку внутрішню політику проводили більшовики в 1920 р.?
5. Коли відбувався Перший зимовий похід армії УНР?
6. Який результат Першого зимового походу армії УНР?
7. Які зміни були внесені до політики воєнного комунізму більшо-
виками в 1920 р.?
8. Чому радянська Росія погодилася на «незалежність» радянської
України?
9. Схарактеризуйте процес утвердження в Україні монополії біль-
шовицької партії.
10. Чому більшовики домагалися встановлення в УСРР однопартій-
ності?

VI. Пі дсумки уроку
88 Друга половина 1919 — початок 1920 р. — період вирішальної
боротьби за контроль і владу в Україні. У цій запеклій боротьбі
перемога залишилася на боці більшовиків, які зуміли заручитися
підтримкою або нейтралітетом більшості населення. Головною
причиною перемоги більшовиків стала зовнішня агресія радян-
ської Росії.
88 Задекларувавши незалежність УСРР, більшовики продовжували
здійснювати постійний контроль за всіма сферами життя, при-
водячи їх у відповідність до зразків, що вже були встановлені
у радянській Росії. Таким чином, форма і суть української ра-
дянської державності не збігалися.
88 Повернувшись утретє в Україну, більшовики намагаються оста-
точно встановити однопартійну систему. Усі партії, які виступали
союзниками більшовиків, ліквідовуються.
88 Незважаючи на поразки, армія УНР продовжувала боротьбу, узим-
ку 1919—1920 рр. вона здійснила свій Перший зимовий похід.
VII. До машнє завдання
1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
2. Підготуйте реферат за однією з тем: «Націонал-комунізм», «Пер-
ший зимовий похід», «Становлення радянської державності в Укра-
їні», «Х. Раковський».
Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (06.02.2014)
Переглядів: 1316 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: