Уроки № 64—65 Тема. Політика радянського уряду в Україні в 1919 р. Воєнний комунізм. Зростання антибільшовицького опору в Україні. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 64—65 Тема. Політика радянського уряду в Україні в 1919 р. Воєнний комунізм. Зростання антибільшовицького опору в Україні.

Уроки  №  64—65
Тема.   Політика радянського уряду в  Україні в  1919  р. Воєнний комунізм. Зростання 
антибільшовицького опору в  Україні. Селянські повстання.
Мета:  схарактеризувати становище України в  першій половині 1919  р.; розповісти про перебіг 
подій у  цей період; пояснити зміст основних термінів і  понять; формувати в  учнів уміння аналізувати 
й  узагальнювати історичний матеріал; виховувати в  них почуття патріотизму і  взаєморозуміння між 
народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Друга війна радянської Росії проти УНР. Установлення 
в  Україні більшовицького режиму (грудень 1918  — червень 1919  р.)», атлас, ілюстративний і  дидак -тичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   агресія Антанти, отаманщина, УСРР, воєнний комунізм, продза-гони, продовольча диктатура, продрозкладка.
Основні дати:   кінець листопада 1918  р.  — початок агресії країн Антанти на Півдні України; 3  січ -ня 1919  р.  — вступ більшовицьких військ до Харкова, проголошення Української Соціалістичної Радянської 
Республіки (УСРР); 16  січня 1919  р.  — Директорія УНР офіційно оголосила війну радянській Росії; 5  лю -того 1919  р.  — вступ більшовицьких військ до Києва; березень 1919  р.  — прийняття Конституції УСРР; 
березня 1919  р.  — останнє засідання Директорії УНР у  повному складі; квітень 1919  р.  — підрозділи 
Червоної армії під командуванням М. Григор’єва завдали поразки військам Антанти.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
IІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Письмові завдання
  1.  Чому  прагнення  українців  на  західноукраїнських  землях  створи-ти  власну  державу  зустріло  такий  опір  із  боку  Польщі,  Румунії 
та  Чехословаччини?
  2.  Як  вплинули  революційні  події  в   Росії  та  Угорщині  на  долю  за -хідноукраїнських  земель?
ІІІ.  а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Коли  було  відновлено  УНР?  У  результаті  яких  подій  це  відбулося?
  2.  Поясніть,  чому  Директорія  УНР  зазнала  поразки.
IV.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  а гресія  антанти на  півдні  україни (листопад 1918  — квітень 1919  р.).
  Розповідь учителя
16  листопада  1918   р.  транспорти  з   військами  Антанти  пройшли 
чорноморські  протоки  Дарданелли  і   Босфор  і  направилися  в  усі  пор-ти  від  Одеси  до  Новоросійська.  На  початок  1919   р.  тут  висадилися 
дві  французькі  дивізії,  а   також  англійські,  грецькі,  румунські  та 
польські  частини  загальною  кількістю  до  60   тис.  осіб.  Своє  пряме 
завдання  —  узяти  під  контроль  території,  які  залишали  армії  німець-кого  блоку,  підрозділи  Антанти  повністю  не  виконали.  Ці  війська 
зайняли  лише  прибережну  смугу  по  лінії  Тирасполь—Бірзула—
Вознесенськ—Миколаїв—Херсон,  відмовившись  від  просування  углиб 
території  України.  Проте  вони  підтримували  в   Україні  білогвардійців, 
які  виступали  за  відновлення  «єдиної  й  неподільної  Росії».
Повстання  моряків  на  французькому  флоті,  які  були  розагітовані 
більшовиками,  поразка  під  Вознесенськом  від  військ  Червоної  армії, 
якими  командував  М.  Григор’єв,  змусили  країни  Антанти  евакуюва -ти  свої  війська  з   Півдня  України  (квітень  1919  р.).  Проте  надалі 
тривала  морська  блокада  Чорноморського  узбережжя  флотом  країн 
Антанти.  Здійснювалося  перевезення  білогвардійських  військ.
  2  Отаманщина. реорганізація  директорії  унр .  с.  петлюра.
Під  натиском  більшовиків  війська  Директорії  відступали  на  захід. 
Директорія  й  уряд  із  Вінниці  переїхали  до  Проскурова  (Хмельниць -кий),  де  в   середині  березня  1919  р.  відбулося  останнє  засідання  Ди-ректорії  в   повному  складі.  На  початку  квітня  в  Рівному  була  про -ведена  реорганізація  Директорії.  Тепер  вона  складалася  із  С.  Петлюри, 
А.  Макаренка,  представника  ЗУНР  і  двох  представників  соціалістич-них  партій.  Було  впорядковано  функції  Директорії  та  її  взаємини 
з  урядом:  вона  мала  лише  затверджувати  закони,  проекти  яких  го -тували  міністерства,  і  давати  розпорядження  лише  міністерствам. 
Новий  уряд  очолив  Б.  Мартос.  Він  звернувся  до  народу  з  деклараці -єю,  у   якій  закликав  боротися  з  більшовиками,  спираючись  не  на 
іноземну  допомогу,  а   на  українських  повстанців.
Щоб  організувати  опір  більшовикам,  головний  отаман  С.  Петлюра 
почав  призначати  або  визнавати  отаманами  будь-кого,  хто  міг  коман -дувати,  мав  зброю,  виявляв  лояльність  до  Директорії  та  заявив  про 
своє  прагнення  боротися  з   більшовиками.  Кожний  такий  отаман  отри-мував  грамоту  від  С.  Петлюри  й  кілька  мільйонів  українських  кар-бованців.  Жодного  контролю  над  отаманами  не  було.  Ця  ситуація 
спричинила  появу  такого  явища,  як  отаманщина.
  Робота з  термінами та поняттями
Отаманщина  (як  синонім  використовується  термін  махновщи-на)   —  1)  засилля  різноманітних  збройних  формувань,  як  прави -ло,  із  селян,  в  умовах  відсутності  (вакууму)  реальної  державної 
влади;  2)  період  визвольних  змагань  в  історії  України  кінця 
1918  —  першої  половини  1919  р.
Діяльність  отаманів  припадає  на  період  1918—1923  рр.  Окремі 
загони  діяли  аж  до  1925   р.  Отаманщина  була  одним  із  проявів  се -лянської  війни  за  землю,  проти  політики  режимів,  що  встановлюва -лися  в  Україні.  Загалом  в  Україні  діяло  кілька  сотень  отаманів.  Їх 
можна  назвати  польовими  командирами,  які  номінально  підпоряд -ковуються  якомусь  політичному  керівництву,  але  на  практиці  здійс -нюють  власну  політику,  що  зазвичай  не  збігається  з  політичною 
лінією  керівництва.  Отамани  доволі  часто  змінювали  свою  політичну 
орієнтацію,  виходячи  лише  з   власних  інтересів.
Загалом  історична  наука  дала  отаманщині  негативну  оцінку  як 
деструктивній  силі,  що  паралізовувала  українську  визвольну  боротьбу, 
поглиблювала  внутрішній  фронт  боротьби,  підточувала  провідні  сили 
народу  й  послаблювала  можливості  протистояти  перед  зовнішнім  фрон -том,  яким  були  передусім  російські  Біла  й   Червона  армії.  Глибока 
роз’єднаність  та  антагонізм,  що  панували  між  окремими  загонами,  та 
ворожнеча  між  отаманами  завдавали  великої  шкоди.  Отамани  часто 
виявляли  багато  геройства  і   самопосвяти  в   боротьбі  з   ворогами,  але, 
виступаючи  відокремлено,  розпорошували  національну  енергію,  занар-хізовували  життя,  деморалізовували  національні  сили.  Сваволя  й   ота -манія  у  війську  часто  зводили  нанівець  плани  командування.
Отаманщина  в  Україні  стала  проблемою  не  тільки  для  Директорії, 
а  і  для  більшовиків  та  Білої  армії  генерала  А.  Денікіна.  Фактично 
питання  стояло  таким  чином:  хто  зуміє  приборкати  стихію  селян -ського  повстання,  тому  й   дістанеться  Україна.
Революційна  стихія,  безвладдя,  що  панували  на  більшій  частині 
території  України,  зумовили  й   таке  явище,  як  єврейські  погроми. 
Загалом  у  1917  —  на  початку  1921  р.  зафіксовано  1236  погромів 
у  524   населених  пунктах,  у   яких  за  різними  оцінками  загинуло  30—
60  тис.  євреїв.
  3  Бойові дії на правобережжі,  в олині та поділлі.
У  лютому  1919   р.  після  захоплення  Києва  більшовики  повели 
подвійний  наступ:  на  півночі,  намагаючись  відділити  армію  УНР  від 
(УГА),  і   на  півдні,  із  метою  ізолювати  українські  військові  частини 
від  десанту  Антанти.  На  південній  ділянці  армія  УНР  зазнала  по -разки,  оскільки  отаман  М.  Григор’єв,  незадоволений  поступливістю 
Директорії  Антанті,  перейшов  на  бік  більшовиків.  Тим  часом  третя 
більшовицька  група  повела  наступ  із  Києва  з  метою  не  допустити 
з’єднання  між  північними  й  південними  частинами  армії  УНР.  Але 
цей  план  не  вдався.  Реорганізовані  частини  корпусу  січових  стрільців 
і  сили  Північної  групи  армії  УНР  несподівано  в   березні  1919  р.  пере-йшли  в   контрнаступ,  завдаючи  відчутних  ударів  більшовикам  у  ра-йоні  Бердичів—Козятин—Житомир  і   підступили  аж  до  Києва.  Цей 
стратегічний  маневр  армії  УНР,  а   також  антибільшовицьке  повстан -ня  отамана  М.  Григор’єва  унеможливлювали  спробу  більшовиків  про-рватися  через  Румунію  в  Угорщину  на  допомогу  Угорській  Червоній 
армії  і  тим  самим  розпалити  пожежу  світової  революції.
Більшовики  відповіли  на  цей  наступ  армії  УНР  ударом  на  Поді-ллі,  у   результаті  якого  Південна  група  армії  УНР  була  ізольована 
від  решти  армії  УНР  і   від  військ  Антанти.  Через  виступ  отамана 
О.  Волоха  ця  група  мусила  16  квітня  1919   р.  перейти  річку  Дністер, 
де  румуни  її  роззброїли,  і  тільки  пізніше  через  Галичину  дістатися 
на  Волинь,  де  приєдналася  до  армії  УНР.  Після  цієї  поразки  Дирек -торія  УНР  контролювала  лише  невелику  територію  на  Волині.
У  цей  час  за  наказом  головного  отамана  С.  Петлюри  було  здійс-нено  низку  заходів,  покликаних  викорінити  в  армії  УНР  отаманщи-ну  та  підвищити  її  боєздатність.  Створювалася  Державна  інспектура, 
що  мала  боротися  з  проявами  отаманщини  в  армії,  стежити  за  дис -ципліною  та  неблагонадійними  командирами.  Головним  державним 
інспектором  було  призначено  полковника  В.  Кедровського.  Ці  заходи 
зумовили  гострі  конфлікти  між  інспекторами  та  польовими  коман -дирами.
Тим  часом  командувач  Північної  групи  армії  УНР  генерал-хорун-жий  В.  Оскілко  зі  своїми  прихильниками  29  квітня  1919   р.  здійснив 
спробу  державного  перевороту.  Він  виступив  проти  «соціалістичного» 
уряду  Б.  Мартоса  та  вважав,  що  всі  поразки  армії  УНР  зумовле -ні  тим,  що  у   вищі  ешелони  влади  проникли  агенти  більшовиків, 
а  С.  Петлюра  є  безвольною  й   непослідовною  людиною.  Заколотники 
вимагали  скликати  Установчі  збори,  укласти  мир  із  Польщею,  зааре -штували  міністрів  уряду.  Але  заколот  вдалося  швидко  придушити 
за  допомогою  січових  стрільців.  Ці  події  ослабили  фронт  проти  біль -шовиків,  чим  вони  негайно  скористалися,  розпочавши  наступ.  Одно-часно  поляки  захопили  Луцьк,  де  були  великі  запаси  зброї  й   амуні -ції  армії  УНР.  У   результаті  Північна  група  армії  УНР  фактично 
припинила  існування,  Директорія  й  уряд  переїхали  до  Тернополя, 
а  залишки  армії  передислокувалися  в  район  міст  Дубно—Броди.
За  таких  обставин  армія  УНР,  уклавши  наприкінці  травня  пере-мир’я  з  поляками,  реорганізувалася  й   на  початку  червня  вдалим  на-ступом  витіснила  більшовиків  із  південно-західного  Поділля,  звіль -нивши  Кам’янець-Подільський,  який  став  тимчасовою  столицею  УНР. 
Наприкінці  червня  —  на  початку  липня  більшовики  перейшли  в  на-ступ  і   підійшли  до  Кам’янця.  Однак  у   середині  липня,  зміцнившись 
повстанським  загоном  Ю.  Тютюнника  (рештки  загону  М.  Григор’єва), 
що  пробився  крізь  зону,  контрольовану  більшовиками,  армія  УНР 
відтіснила  більшовиків  від  міста.
  Творче завдання
Спробуйте  пояснити  популярний  у  1919  р.  вислів:  «У  вагоні  Ди -ректорія,  під  вагоном  територія».
  4  у творення  української  соціалістичної радянської  республіки.
Формування  вдруге  державних  інститутів  більшовицької  влади 
розпочалося  зі  створення  Тимчасового  робітничо-селянського  уряду 
України,  який  пізніше  було  перейменовано  на  Раду  народних  коміса -рів  (РНК)  України.  Очолив  його  більшовик  Х.  Раковський,  присланий 
із  Москви.  Більшість  членів  уряду  становили  росіяни  та  євреї,  укра -їнців  серед  вищих  чиновників  була  незначна  кількість.
Радянська  влада  в  Україні  будувалася  відповідно  до  зразків,  що 
утвердилися  в   радянській  Росії.  6  січня  1919  р.  назва,  якою  радянська 
влада  прикривалася  в   1918  р.   —  Українська  Народна  Республіка,  бу-ла  скасована.  Відтепер  і   до  прийняття  Конституції  1937  р.  офіційною 
назвою  держави  стала  Українська  Соціалістична  Радянська  Республі -ка  (УСРР,  після  1937   р.   —  УРСР).  Вищим  органом  державної  влади 
визнавався  Всеукраїнський  з’їзд  Рад,  у   період  між  з’їздами   —  Все-український  Центральний  Виконавчий  Комітет  (ВУЦВК).  На  місцях 
влада  належала  місцевим  Радам,  але  до  їх  виборів  вона  перебувала 
в  руках  революційних  комітетів  (ревкомів)  і   комітетів  бідноти  (комбі -дів).  10   березня  1919  р.  ІІІ  з’їзд  Рад  ухвалив  Конституцію  УСРР  і  тим 
самим  узаконив  в   Україні  радянську  владу.
Ця  Конституція  закріплювала  диктатуру  пролетаріату,  скасову-вала  приватну  власність  і   позбавляла  «експлуататорські  класи»  ви-борчих  прав.  Пролетарський  характер  держави  закріплювала  непро -порційна  система  виборів  депутатів.
У  процесі  становлення  радянської  влади  здійснювалися  спроби 
від’єднати  від  України  Донецько-Криворізький  край  і  Крим.  Якщо 
перший  залишився  у   складі  республіки,  то  в   Криму  була  створена 
Кримська  Радянська  Соціалістична  Республіка.
Найважливіші  риси  процесу  радянізації  України  в  1919  р.:
  8 відбувався  «згори  донизу»   —  спочатку  створювалися  вищі  органи 
влади,  а  потім  формувалися  місцеві;
  8 здійснювався  за  зразком  РСФРР  та  під  її  керівництвом;
  8 мав  антинаціональний  характер;
  8 відзначався  суворим  централізмом;
  8 значна  частина  вищих  чиновників  мала  неукраїнське  походження.
Сутність  політичного  курсу  більшовиків  полягала  в  прискореному 
насильницькому  руйнуванні  існуючої  в  Україні  соціально-економічної 
системи,  що  ґрунтувалася  на  товарно-грошових  відносинах,  і   заміні 
її  прямим  товарообміном,  здійснення  якого  покладалося  на  держав -них  чиновників.  Тобто  передбачалося  негайне  впровадження  елемен -тів  комуністичного  суспільства  в  реальне  життя.  Така  політика  зго-дом  дістала  назву  воєнного  комунізму.
Найважливіші  заходи  політики  воєнного  комунізму:
  8 націоналізація  великих  і   середніх  підприємств,  уведення  державно -го  контролю  над  виробництвом.  Приватні  підприємства,  що  зали-шалися,  мали  дотримуватися  встановлених  державою  цін  і  розцінок;
  8 мілітаризація  праці  (загальна  трудова  повинність,  трудова  мобі-лізація,  запровадження  законів  воєнного  часу  на  виробництві);
  8 скасування  товарно-грошових  відносин,  натуралізація  оплати  пра-ці  (карткова  система  розподілу  продуктів,  зрівняльний  розподіл). 
Проте  повністю  це  здійснити  не  вдалося,  гроші  (радянські  знаки) 
залишилися  в   обігу,  але  сфера  їх  уживання  була  звужена;
  8 установлення  державної  монополії  на  торгівлю  —  цукром,  вугіл-лям,  залізною  і   марганцевою  рудою,  продукцією  металургії,  ме -талообробки,  шкіряної  промисловості;
  8 заборона  приватної  торгівлі,  яка  оголошувалася  спекуляцією;
  8 запровадження  системи  насильного  вилучення  всіх  надлишків  (то-го,  що  не  йшло  на  проживання  й  засів)  хлібних  запасів  на  селі  — 
продрозкладки.  Достатніх  ресурсів  для  налагодження  із  селом 
прямого  продуктообміну  не  було.  Фактично  відбувалася  реквізиція 
врожаю  в   селян  спеціальними  продовольчими  загонами  (продзаго-нами);  до  початку  липня  1919  р.  діяло  46  продзагонів  кількістю 
1,5  тис.  бійців.  У   1919  р.  на  українське  село  наклали  продрозклад -ку  в  140   млн  пудів,  але  до  наступу  денікінських  військ  удалося 
зібрати  не  більше  ніж  7   млн  пудів;
  8 знищення  ринкових  відносин  потребувало  цілковитої  ліквідації 
приватної  власності  на  засоби  виробництва.  Ішлося  не  лише  про 
експропріацію  буржуазії  та  поміщиків,  а  й  про  ліквідацію  дрібних 
власників.
В  Україні,  де  ще  на  початок  1919   р.  зберігалися  поміщицькі  гос -подарства,  була  здійснена  спроба  прямого  переходу  до  комуністичного 
будівництва  на  селі.  Почалася  колективізація  селянських  господарств. 
Навіть  у  малоземельних  районах  частина  поміщицьких  земель  пере-давалася  не  селянам,  а  цукровим  заводам  під  організацію  радгоспів, 
або  тим,  хто  бажав  утворити  комуну  (на  літо  1919   р.  було  створено 
близько  500   колективних  господарств  —  переважно  комун).
Запровадження  в  Україні  воєнного  комунізму  супроводжувалося 
різким  обмеженням  її  суверенітету.  КП(б)У,  профспілки,  Комуніс -
тична  спілка  робітничої  молоді  України  фактично  були  філіями  від -повідних  російських  організацій  і  контролювалися  Москвою.  РНК 
України,  Українська  рада  народного  господарства  (УРНГ)  діяли  під 
безпосереднім  керівництвом  РНК  та  ВРНГ  РСФРР.
У  травні—червні  1919  р.  створено  військово-політичний  союз  ра -дянських  республік:  об’єднанню  під  керівництвом  вищих  державних 
органів  Російської  Федерації  підлягали  військова  організація  і   вій-ськове  командування  народного  господарства,  залізниці,  фінанси. 
4  червня  було  ліквідовано  Український  фронт,  а   з  підрозділів,  які 
входили  до  його  складу,  утворили  три  дивізії,  що  стали  частиною 
Червоної  армії.  14  червня  1919  р.  ВУЦВК  схвалив  декрет  РСФРР 
про  створення  військово-політичного  союзу  України  і  Росії,  який 
юридично  закріпив  залежність  УСРР  від  радянської  Росії  у   військо -во-політичній  сфері.
Політика  більшовиків  в   Україні  в  1919  р.  справила  гнітюче  вра -ження  на  населення  республіки,  викликала  невдоволення  в  середови-щі  селянства,  інтелігенції  та  робітників  і,  зрештою,  призвела  до  по-встання.
  Завдання
Складіть  і   заповніть  таблицю  «Політика  "воєнного  комунізму”,  за -значивши  сферу  впровадження  та  заходи,  які  були  в   ній  здійснені.
V.   з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Фронтальне опитування
  1.  Що  таке  отаманщина?
  2.  Як  розвивалися  бойові  дії  в   Україні  в  першій  половині  1919  р.?
  3.  Які  зміни  в  Директорії  УНР  відбулися  в   умовах  збройної  бо -ротьби?
  4.  Коли  було  проголошено  створення  УСРР?  Як  відбувалося  будів-ництво  радянської  влади  в  УСРР?
  5.  Чому  В.  Ленін  назвав  політику,  яку  здійснювали  більшовики 
в  1918—1921   рр.,  воєнним  комунізмом?
  6.  Яка  заходи  політики  воєнного  комунізму  реалізовувалися  в  Укра-їні  в  першій  половині  1919   р.  у   галузі  сільського  господарства?
  7.  Коли  було  створено  військово-політичний  союз  радянських  рес-публік?
  8.  Які  взаємовідносини  склалися  між  УНР  і  країнами  Антанти?  По-ясніть,  чому  саме  такі.
VI.  пІ дсумки урО ку
  8 Не  зумівши  впоратися  зі  складною  ситуацією,  яка  вразила  Україну, 
не  знайшовши  вдалого  рішення,  Директорія  зазнала  поразки,  що 
призвело  до  встановлення  вдруге  радянської  влади  в  Україні  у  фор -мі  УСРР.  Але  український  народ  продовжив  національно-визволь-ну  боротьбу.  На  чолі  цієї  боротьби  став  С.  Петлюра.
  8 Повторна  спроба  радянізації  України,  запровадження  політики 
воєнного  комунізму  наразилися  на  опір  населення.
VII. дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (06.02.2014)
Переглядів: 873 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: