Уроки № 53—56 Тема. Директорія УНР. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 53—56 Тема. Директорія УНР.


Уроки  № 53—56
Тема.  Директорія УНР.
Мета:  визначити причини падіння влади гетьмана П. Скоропадського та приходу Директорії;
схарактеризувати політику Директорії УНР; розповісти про Другу війну радянської Росії проти УНР;
формувати в  учнів навички аналітичного мислення; пояснити зміст основних термінів і  понять; ви-ховувати в  них інтерес до історичного минулого своєї держави.
Тип уроку:  комбінований.
Обладнання:  підручник, стінні карти «Українська Держава. Утворення Директорії та відновлення УНР
(травень—листопад 1918 р.)» і «Друга війна радянської Росії проти УНР. Установлення в Україні більшовиць-кого режиму (грудень 1918  — червень 1919  р.)», атлас, ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:  Директорія, Трудовий конгрес, УСРР, Друга війна радянської Ро-сії проти УНР, продрозкладка, військово-політичний союз радянських республік.
Основні дати:  серпень 1918  р.  — утворення Українського національного союзу (УНС); 13  листо-пада 1918  р.  — анулювання радянською Росією Брест-Литовського мирного договору; 13—14  листопа-да 1918  р.  — утворення Директорії; 28  листопада 1919  р.  — створення Тимчасового робітничо-селян-ського уряду України; кінець листопада 1918  — квітень 1919  р.  — інтервенція військ Антанти на Півдні
України; 14  грудня 1918  р.  — зречення П. Скоропадським влади, перехід влади до Директорії; 3  січня
1919  р.  — вступ більшовицьких військ до Харкова. Проголошення Української Соціалістичної Радянської
Республіки (УСРР); 16  січня 1919  р.  — Директорія УНР офіційно оголосила війну радянській Росії; 22  січ-ня 1919 р. — Акт злуки УНР і ЗУНР; 23—28 січня 1919 р. — Трудовий конгрес; 5 лютого 1919 р. — вступ
більшовицьких військ до Києва; березень 1919  р.  — прийняття Конституції УСРР.
Хід уроку
І.  ОрганІзацІя навчальнОї дІяльнОстІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й основні  завдання  уроку.
IІ. перевІрка дОмашньОгОзавдання
Запитання та завдання
1. Якими  були  причини  швидкого  усунення  УЦР  від  влади  й уста-новлення  влади  гетьмана  П.  Скоропадського?
2. Чому  на  чолі  Української  Держави  став  саме  П.  Скоропадський?
3. Схарактеризуйте внутрішню й зовнішню політику гетьмана П. Ско-ропадського.
4. Які  причини  зумовили  видання  гетьманом  федеративної  грамоти?
Письмове завдання
Як  характеризують  політику  П.  Скоропадського  його  заяви:
«…моя  Батьківщина  не  повинна  стати  ґрунтом  для  соціалістичних
експериментів»;  «Будуча  політика  України  йтиме  у дусі  самостійності
і відсутності  великоросійських  або  польських  тенденцій»?  Як  реалі-зовувався  проголошений  курс?
ІІІ. актуалІзацІя ОпОрниХзнань, умІнь І  навичОк
Запитання та завдання
1. Коли  відбувалася  Перша  війна  радянської  Росії  проти  УНР?  Ви-значте  її  результати.
2. Що  в  діяльності  гетьмана  П.  Скоропадського  викликало  невдо-волення  населення?
IV. вивчення нОвОгОматерІалу
1 падіння гетьманського режиму. прихід директорії до влади.
І варіант
Розповідь учителя
В  умовах  кризи  гетьманського  режиму  П.  Скоропадського,  що
особливо загострилася восени 1918 р., в Україні активізувалися сили,
які  виступали  за  відновлення  УНР.  У  серпні  1918  р.  в  Києві  було
створено  Український  національний  союз  (УНС)  на  чолі  з В.  Винни-ченком.  Поміркована  частина  членів  УНС  схилялася  до  легальної
діяльності, порозуміння з гетьманською владою, опозиційна — напо-лягала  на  повстанні.  На  середину  жовтня  1918 р.  переважив  вплив
опозиційних  гетьманові  сил.
Створення 24 жовтня 1918 р. коаліційного уряду, до якого увійшло
п’ять представників УНС, не сприяло руху Української Держави шля-хом консолідації суспільства. Більше того, невдовзі П. Скоропадський
зробив  остаточний  вибір  між  двома  протилежними  політичними  та-борами  на  користь  консервативних  проросійських  сил.  14 листопада
1918  р.  гетьман  опублікував  грамоту  про  федерацію  України  з  не-більшовицькою  Росією.  Було  призначено  новий  уряд  проросійської
орієнтації без представників УНС, почалося формування офіцерських
загонів.  Отже,  із  незалежною  Україною  було  покінчено.
Реакцією УНС на новий державний курс було оголошення повстан-ня  проти  влади  гетьмана.  Для  керівництва  повстанням  із  метою  від-новлення  УНР  на  засіданні  УНС  було  створено  тимчасовий  орган —
Директорію.
Робота з  термінами та поняттями
Директорія —1) тимчасовий революційний орган, створений у ніч
з 13 на  14 листопада  1918 р.,  для  керівництва  антигетьманським
повстанням;  2)  верховний  державний  орган  УНР.  Сформована
у  складі  п’яти  осіб:  В.  Винниченко,  С.  Петлюра,  А.  Макаренко,
Ф. Швець, П. Андрієвський. Фактично припинила існування в лис-топаді  1919 р.
До  складу  Директорії  увійшли  представники  різних  політичних
напрямків.  Від  українських  соціал-демократів  були  В.  Винниченко
(голова  Директорiї),  С.  Петлюра,  А.  Макаренко;  від  українських  есе-рів —  Ф.  Швець;  вiд  соцiалiстiв-самостiйникiв —  П.  Андрiєвський.
У своєму  зверненні  до  українського  народу  Директорія  закликала  до
повстання проти гетьмана. Крім того, вона заручилася нейтралітетом
із  Великою  солдатською  радою  німецьких  військ.
Центром  антигетьманського  повстання  стала  Біла  Церква,  а  го-ловною  ударною  силою —  січові  стрільці.  Вирішальною  подією  в бо-ротьбі  Директорії  з П.  Скоропадським  став  бій  18 листопада  1918 р.
біля  станції  Мотовилівка,  де  війська  гетьмана  зазнали  поразки.
Після  цієї  перемоги  антигетьманські  сили,  що  налічували  понад
100 тис.  осіб,  оточили  Київ.
13  грудня  1918  р.  П.  Скоропадський  зрікся  влади  i  виїхав  до
Німеччини.  УНР  було  офіційно  відновлено.  14 грудня  військові  час-тини  Директорії  вступили  до  Києва.
Директорія  з блискавичною  швидкістю  встановила  свою  владу
на  всій  території  України.  Але,  захопивши  владу,  вона  виявила-ся  безпорадною  в розв’язанні  ключових  завдань,  що  стояли  перед
Україною.
ІІ варіант
Робота з  підручником
Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи
події,  які  супроводжували  падіння  гетьманського  режиму  та  прихід
Директорії  до  влади,  і  складають  хронологічну  таблицю.  Учитель
систематизує  й уточнює  результати  роботи  учнів.
2 трудовий конгрес.
Захопивши  владу,  Директорія  поспішила  надати  їй  легітимного
характеру.  Із  цією  метою  було  скликано  Трудовий  конгрес,  щось  на
кшталт  Установчих  зборів  чи  парламенту,  але  з  обмеженнями  для
певних  категорій  виборців  під  час  виборів  до  нього.  Виборчі  права
надавалися «трудовим верствам» населення. У результаті права голо-су  було  позбавлено  промисловців,  поміщиків,  комерсантів,  частину
інтелігенції  (міську),  духовенство  та  інші  «нетрудові»  прошарки  су-спільства.
У  роботі  Трудового  конгресу  брало  участь  400 делегатів  (із  яких
36  із  Західноукраїнської  області).  Конгрес  засідав  23—28  січня
1918 р.  і прийняв  такі  рішення:
8вища  влада  передається  Директорії;
8виконавчі функції має здійснювати Рада Народних Міністрів, яка
підзвітна  Трудовому  конгресу,  а в  перервах  між  його  засідання-ми —  Директорії;
8влада  на  місцях  переходила  під  контроль  губернських  і  повітових
трудових рад, що обиралися пропорційно від селянства і робітництва;
8підготовка  до  роботи  наступної  сесії  Трудового  конгресу  поклада-лася на комісії: з оборони республіки, земельну, освітню, бюджет-ну,  закордонних  справ,  харчових  справ.
Уряд  і комісії  мали  виробити  інструкцію  про  вибори  до  трудових
рад і закон про вибори Всенародного парламенту Незалежної соборної
Української  Республіки.
Конгрес  доручив  Директорії  та  Раді  Народних  Міністрів  працювати
в напрямі  розв’язання  таких  завдань:  1)  здійснення  земельної  реформи
шляхом  передачі  землі  трудящим  селянам  без  викупу;  2)  ліквідації
безробіття серед пролетарських верств шляхом відновлення роботи про-мислових  підприємств;  3)  оборони  незалежності  республіки.
Під  час  роботи  Конгресу  між  його  учасниками  існували  серйозні
розбіжності,  які  зрештою  і призвели  до  фактичного  провалу  роботи
органу.
Так,  керівники  січових  стрільців  запропонували  замість  Дирек-торії організувати військовий тріумвірат (С. Петлюра, С. Коновалець,
А.  Мельник)  і встановити  військову  диктатуру.
Один  із  лідерів  українських  соціал-демократів  М.  Порш  висло-вився  проти  диктатури  як  пролетарської,  так  і  військової,  та  від-стоював  парламентський  шлях  розвитку.
Представник  есерів  М.  Шаповал  вважав,  що  в Україні  необхідно
встановити  радянську  владу.
(Учитель  привертає  увагу  учнів  до  схеми.)
Структура  влади  Директорії  УНР
Губернські й  повітові трудові ради
Представники РНМ на місцях
Рада Народних Міністрів (РНМ)
Трудовий конгрес Директорія
Крім  розв’язання  питання  легітимності  влади,  Директорія  скасо-вувала  всі  закони  й постанови  гетьманського  уряду  у сфері  робітни-чої  політики;  відновлювала  8-годинний  робочий  день,  робітничий
контроль  на  підприємствах,  право  на  укладання  колективних  дого-ворів,  на  створення  коаліцій  і проведення  страйків.
У  земельному  питанні  Директорія  передбачала  конфіскацію  по-міщицьких земель. Землі площею до 15 десятин не конфісковувалися.
Не  підлягали  конфіскації  землі  промислових  підприємств,  цукрових
заводів, а також іноземців. На малоземельному Правобережжі Польща
домоглася  визнання  за  поміщиками  польського  походження  статусу
іноземних  громадян,  у  зв’язку  з  чим  їхня  власність  оголошувалася
недоторканною.  Строки  й  порядок  розподілу  землі  не  визначалися;
лишалося  непорушним  дрібне  селянське  землеволодіння.
Для  національних  меншин  відновлювалася  національно-персо-нальна  автономія.
Важливим  здобутком  Директорії  стало  проголошення  22  січня
1919 р. Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукра-їнської  Народної  Республіки.  ЗУНР  перетворилася  на  ЗоУНР  (За-хідну область Української Народної Республіки). Проте реальне об’єд-нання  двох  держав  відкладалося.  Кожна  з  держав  проводила
самостійну  внутрішню  і зовнішню  політику.
Директорія зуміла за короткий час розширити міжнародні зв’язки
України.  Дипломатичні  відносини  було  встановлено  з  Угорщиною,
Чехословаччиною,  Нідерландами,  Італією,  Ватиканом.  Однак  їй  не
вдалося  налагодити  необхідний  рівень  зв’язків  із  тими  країнами,  від
яких  значною  мірою  залежала  доля  України,  тобто  країнами  Антан-ти,  Польщею  та  радянською  Росією.
Але  головною  турботою  для  Директорії  стала  війна  з радянською
Росією  та  необхідність  створити  боєздатну  регулярну  армію.
Запитання та завдання
1) Заповніть  таблицю  «Внутрішня  і  зовнішня  політика  Директорії
УНР»,  визначивши  її  позитивний  і негативний  результат.
2) Чому Директорія під час виборів до Трудового конгресу виборчим
законом  фактично  виключила  з  виборчого  процесу  національно
свідому  й заможну  частину  населення?
3 друга війна радянської росії проти унр.
Революція  в Німеччині  та  її  поразка  в Першій  світовій  війні  да-ла  змогу  Раднаркому  РСФРР  11 листопада  1918 р.  скасувати  умови
Брестського  миру  і видати  директиву  про  надання  військової  допо-моги «трудящим України» силами українських повстанських дивізій,
сформованих у нейтральній зоні між Україною та Росією. Було утво-
рено  Укрреввійськраду  у складі  В.  Антонова-Овсієнка,  В.  Затонсько-го,  Й.  Сталіна  та  Г.  П’ятакова.
28  листопада  1918  р.  на  території  РСФРР  створено  Тимчасовий
робітничо-селянський уряд України (голова уряду — Г. П’ятаков, від
29 січня  1919 р. —  Х.  Раковський;  члени  уряду:  В.  Аверін,  Артем
(Ф. Сергєєв), К. Ворошилов, В. Затонський, Е. Квірінг, Ю. Коцюбин-ський, М. Подвойський, О. Шліхтер). Наступного дня цей уряд видав
маніфест про відновлення радянської влади в Україні. У грудні 1918 р.
Перша  і Друга  повстанські  дивізії  в Україні  під  загальним  команду-ванням  В.  Антонова-Овсієнка,  що  були  сформовані  в  нейтральній
зоні між Україною та Росією, розпочали наступ. Уже 3 січня 1919 р.
радянські  війська  зайняли  Харків,  куди  й переїхав  Тимчасовий  ро-бітничо-селянський  уряд  України.  А  6  січня  1919  р.  тут  було  про-голошено створення Української Соціалістичної Радянської Республі-ки  (УСРР).
Робота з  документом
Із  телеграми  В.  Леніна  головнокомандувачу  Й.  Вацетісу
від  29 листопада  1918 р.
Із  просуванням  наших  військ  на  Захід  і на  Україну  створюються  об-ласні  тимчасові  радянські  уряди,  покликані  зміцнити  Ради  на  місцях.  Ця
обставина має ту хорошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів України,
Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин як окупацію і ство-рює  сприятливу  атмосферу  для  дальшого  просування  військ.  Без  цієї  об-ставини  наші  війська  були б  поставлені  в окупованих  областях  у немож-ливе  становище,  і населення  не  зустрічало б  їх  як  визволителів.
1) Із  якою  метою  створювалися  «обласні  тимчасові  радянські  уряди»?
2) Порівняйте більшовицьку агресію проти України наприкінці 1917 —
на  початку  1918 р.  з подіями  кінця  1918 —  початку  1919 р.
Україна знову опинилася перед загрозою агресії радянської Росії.
Неспроможність  Директорії  створити  авторитетний  і  сильний  полі-тичний  режим  позначилася  і на  армії.  Створити  боєздатну  армію  зі
збройних формувань, що виникли під час антигетьманського повстан-ня,  не  вдалося.  Директорія  фактично  залишилася  без  армії.
Відбувався  процес  більшовизації  збройних  сил  Директорії.  Так,
«збільшовизувалася»  Дніпровська  дивізія  на  чолі  з отаманом  Зеленим
(Д. Терпилом), частини Задніпровської дивізії у складі отаманів М. Гри-гор’єва,  Ю.  Тютюнника,  С.  Савицького.  Останні  вийшли  з підпоряд-кування  Директорії  та  під  радянськими  гаслами  розпочали  бойові  дії
проти  білогвардійців  і військ  Антанти  на  фронті  від  Бессарабії  до  Пе-рекопу.  Про  підтримку  Рад  оголосили  загони  Н.  Махна  в Гуляйполі.
У  підпорядкуванні  С.  Петлюри  залишився  Запорізький  корпус
(отаман  П.  Болбочан)  і Корпус  січових  стрільців  (командир  Є.  Коно-
валець).  На  кінець  січня  1919 р.  кількість  військ  Директорії  скоро-тилася  до  21 тис.  осіб.
Уряд  Директорії,  зрозумівши  безпорадність  ситуації,  почав  шу-кати  вихід  зі  становища.  Думки  щодо  розв’язання  цього  питання
розійшлися.  В.  Чехівський,  М.  Грушевський  та  інші  вважали,  що
необхідно  укласти  союз  із  радянською  Росією.  Послана  в Москву  ди-пломатична місія заявила, що Директорія погоджується на радянську
форму влади в УНР за таких умов: пропорційне представництво в ря-дах селян і робітників; укладення економічного союзу з РСФРР; про-голошення  нейтралітету  України;  організація  оборони  проти  армій
А. Денікіна, Антанти, Польщі; припинення наступу військ радянської
Росії  на  Україну;  визнання  незалежності  УНР.
Але  радянська  Росія  під  час  переговорів  ні  на  день  не  припиняла
вторгнення в Україну. І тоді прихильники союзу України з Антантою
(С.  Петлюра,  В.  Винниченко)  16  січня  1919  р.  оголосили  війну  ра-дянській  Росії.
Однак  це  не  зупинило  наступу  радянських  військ.  На  Київ  на-ступали  Богунський  полк  під  командуванням  М.  Щорса  і Таращан-ський  полк  під  командуванням  В.  Боженка.
5 лютого  1919 р.  більшовики  вступили  в Київ.  Становище  Дирек-торії  стало  критичним.  Вона  переїхала  до  Вінниці  й розпочала  пере-говори  з Антантою.  Перед  делегацією  Директорії  були  поставлені  уль-тимативні  вимоги:  реорганізувати  Директорію  та  її  уряд,  вивівши  з її
складу представників соціалістичних партій; відмовитися від «більшо-вицької»  соціально-економічної  політики;  реорганізувати  армію  УНР
і  підпорядкувати  її  союзному  командуванню.  Виконання  цих  вимог,
по  суті,  означало  не  що  інше,  як  ліквідацію  суверенності  УНР.
У  відповідь  В.  Винниченко  й П.  Чехівський  подали  у відставку,
С.  Петлюра  вийшов  із  соціал-демократичної  партії.  Був  створений
уряд  на  чолі  із  С.  Остапенком,  прихильним  до  союзу  з  Антантою.
Але  ці  кроки  нічого  не  дали.  Допомоги  з боку  Антанти  не  надійшло.
Директорія  зазнала  поразки  та  втратила  контроль  над  більшою  час-тиною  України.
Причини  поразки  Директорії:
8Директорія  не  змогла  створити  життєздатний  i стабільний  полі-тичний  режим;
8у результаті перетворень Директорії ослабла її соціальна опора (ін-телігенція,  значну  частину  якої  зарахували  до  «поміщиків  i капі-талістів»;  селянство,  особливо  біднота,  яка  звинувачувала  Дирек-торію в прокуркульськiй політиці; робітники, оскільки Директорiя
або  її  отамани  придушували  страйки,  забороняли  робітничі  орга-нізації  політичного  характеру,  розганяли  профспілки);
8недооцінка  впливу  більшовицької  агітації  та  пропаганди  на  насе-лення;
8широкі маси українського населення, особливо селянство, не пов-ною мірою усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхід-ність  створення  й зміцнення  власної  держави;
8відсутність  єдності  нацiонально-демократичних  сил;
8украй  несприятливі  зовнішньополітичні  обставини.
Робота з  документом
Командувач  Корпусу  січових  стрільців  Є.  Коновалець
про  причини  поразки  Директорії
Хитання  уряду  було  для  нас  фатальним.  Було  і є  дві  ясні  лінії —  або
більшовизм,  або  антибільшовизм.  У Директорії  й Уряду  не  було  ні  того,
ні  другого,  а тому  в результаті  ми  опинились  майже  у безвихідному  по-ложенні.  Через  що  кидаємо  фронт?  Головне  через  те,  що  немає  резервів,
всі  стомилися,  всяка  ідея  згасла…
1) На  яких  причинах  поразки  Директорії  наголошує  Є.  Коновалець?
2) Чи  вичерпною  є його  оцінка  поразки  Директорії?
V. закрІплення нОвОгОматерІалу
Бесіда за запитаннями
1. Із  якою  метою  було  створено  Директорію?  Хто  входив  до  її  складу?
2. Коли  Директорія  прийшла  до  влади?
3. Що  таке  Трудовий  конгрес?
4. Яку  внутрішню  політику  проводила  Директорія?  Назвіть  основні
заходи.
5. Якої  зовнішньополітичної  орієнтації  дотримувалася  Директорія?
6. Якими  є причини  поразки  Директорії?
VI. пІдсумки урОку
8У  час  приходу  Директорії  до  влади  зовнішньополітичне  та  внут-рішнє  становище  України  було  вкрай  складним.  Директорія  про-голошувала вірність інтересам трудящих селян та робітників, але
реально  мало  що  зробила  для  виконання  своїх  обіцянок.
8Ускладнювали  ситуацію  в Україні  Друга  війна  з радянською  Ро-сією  і селянська  війна  за  землю.
8Не зумівши впоратися зі складною ситуацією, не знайшовши адек-ватного  рішення,  Директорія  зазнала  поразки,  що  призвело  до
встановлення  вдруге  радянської  влади  в Україні  у формі  УСРР.
VII.дОмашнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (19.12.2014)
Переглядів: 1801 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: