Уроки № 41—43 Тема. Спроба більшовицького перевороту в УНР. Проголошення в Харкові радянської влади. Війна радянської Росії проти УНР - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 41—43 Тема. Спроба більшовицького перевороту в УНР. Проголошення в Харкові радянської влади. Війна радянської Росії проти УНР


Уроки  №  41—43
Тема.   Спроба більшовицького перевороту в  УНР. Проголошення в  Харкові радянської
влади. Війна радянської Росії проти УНР (кінець 1917  — початок 1918  р.). IV Універсал та
його історичне значення.
Мета:  визначити причини та привід Першої війни УНР із радянською Росією; розповісти про
перебіг подій війни; розкрити зміст і  дати оцінку ІV Універсалу УНР; пояснити зміст основних термінів
і  понять; удосконалювати вміння учнів працювати з  історичними документами; виховувати їх у  дусі
патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Обладнання:   підручник, хрестоматія, стінна карта «Перша війна радянської Росії з  УНР (грудень
1917  — травень 1918  р.)», атлас.
Основні терміни та поняття:  агресія, ультиматум, «війна декретів», «ешелонна війна»,
національно-персональна автономія.
Основні дати:  17(4) грудня 1917  р.  — ультиматум Раднаркому Росії за підписом В. Леніна
та Л. Троцького УЦР; 22(9) грудня 1917  р.  — захоплення більшовицькими військами Харкова;
24—25(11—12) грудня 1917  р.  — І  Всеукраїнський з’їзд Рад у  Харкові, який проголосив установ -лення радянської влади в  Україні (проголошення радянської УНР, створення радянського уряду  —
Народного Секретаріату); грудень 1917  — травень 1918  р.  — Перша війна радянської Росії з  УНР;
7  січня 1918  р. (25  грудня 1917  р.)  — Початок загального наступу більшовицьких військ в  Україні;
16  січня 1918  р.  — бій під Крутами; 22  січня 1918  р.  — проголошення незалежності УНР (ІV Уні -версал УЦР); 29  січня  — 4  лютого 1918  р.  — більшовицькі повстання в  Києві (завод «Арсенал»);
8  лютого 1918  р.  — вступ більшовицьких частин до Києва.
Хід уроку
I.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  У  якому  Універсалі  УЦР  проголошувалося  створення  Української
Народної  Республіки?  Який  статус  мала  УНР?
  2.  Які  основні  положення  містив  ІІІ  Універсал  УЦР?
III.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  п очаток війни радянської  росії з  унр .
  Розповідь учителя
ІІІ  Універсал  і  державотворчі  спроби  УЦР  призвели  до  стрімкого
розгортання  конфлікту  з  Раднаркомом  Росії,  який  Центральна  Рада
не  визнавала  урядом  усієї  Росії.  У   свою  чергу,  Раднарком  не  визнавав
УЦР  на  тій  підставі,  що  та  не  проголосила  радянську  владу  в   Україні.
Також  віддані  Центральній  Раді  військові  частини  активно  роззброю -
вали  й  висилали  до  Росії  загони  Червоної  гвардії  та  збільшовизовані
частини  російської  армії,  небезпідставно  вбачаючи  в  них  загрозу.  УЦР
віддала  наказ  українізованим  частинам  колишньої  російської  армії
перебазуватися  в  Україну,  де  був  створений  Український  фронт  у  Пер -шій  світовій  війні,  а  донським  і  кубанським  козачим  частинам  дозво -лила  перебазуватися  додому.  Упевненості  УЦР  додавало  й   те,  що  ви -бори  до  Всеросійських  Установчих  зборів,  що  відбулися  наприкінці
листопада   —  на  початку  грудня  1917  р.  засвідчували  підтримку  тих
українських  сил,  що  були  представлені  у  Центральній  Раді  —  за  них
проголосувало  75  %  виборців,  за  більшовиків  —  лише  10  %.
6  грудня  1917  р.  об’єднаний  виконком  київських  Рад  робітничих
і  солдатських  депутатів  офіційно  оголосив  про  скликання  Всеукраїн-ського  з’їзду  Рад.  На  з’їзд  запрошувалися  представники  губернських,
міських  і  повітових  Рад  робітничих,  солдатських  і  селянських  депу-татів.  На  той  час  в   Україні  діяло  понад  300  рад.  Норми  представництва
було  розроблено  так,  що  найбільше  делегатів  мали  надіслати  ради
промислових  районів  і   великих  міст,  які  перебували  під  впливом  біль -шовиків.  Представництво  селян  усіляко  обмежувалося.
Підсумки  роботи  зі  скликання  Всеукраїнського  з’їзду  Рад  вияви-лися  невтішними  для  більшовиків.  Есеро-меншовицький  виконком
рад  Донецько-Криворізького  басейну  скликав  власний  обласний  з’їзд
у   Харкові  та  не  вислав  своїх  депутатів  до  Києва.  Він  не  визнавав
належність  цього  регіону  до  України.  17  грудня,  коли  відкрив  свою
роботу  з’їзд  у   Києві,  то  прихильників  більшовиків  на  ньому  вияви-лося  лише  127  із  2,5   тис.  депутатів.
З’їзд  висловив  цілковиту  підтримку  Центральній  Раді  й   Генераль-ному  Секретаріату.
17  грудня  в  день  відкриття  з’їзду  в   Києві  радіотелеграфом  бу-ло  передано  підписаний  В.  Леніним  і   Л.  Троцьким  ультиматум
Центральній  Раді  (уперше  в  історії  погроза  війни  оголошувалася
по  радіо).
(Учитель  привертає  увагу  учнів  до  таблиці.)
Ультиматум  Раднаркому  Росії  та  відповідь  на  нього  УЦР
Ультиматум Раднаркому   
17(4) грудня 1917  р.   
(В. Ленін, Л. Троцький)
Відповідь на ультиматум 20(7) грудня 1917  р.   
(В. Винниченко, С. Петлюра)
  8 Відмовитися від спроб дезорга-нізації загального фронту (ішло -ся про утворення Українського
фронту);
  8 не пропускати військові частини
з  фронту на Дон або в  інші ра-йони з  ворожими Раднаркому
урядами;
  8 пропускати революційні (більшо -вицькі) війська на Південний
фронт (для боротьби з  Л. Кале-діним);
  8 припинити роззброєння радян -ських полків і  червоногвардій -ських загонів;
  8 у разі невиконання цих вимог
оголошується війна
  8 Неприпустимість втручання Раднаркому у  внутрішні
справи України;
  8 ГС не збирається повторювати досвід Раднаркому на те -риторії України, поширюючи анархію й  розруху;
  8 розброєння й  висилка більшовицьких загонів продикто -вана прагненням уникнути громадянської війни, надан -ням росіянам можливості «задовольнити свої національ-ні почуття» на батьківщині;
  8 в умовах повної дезорганізації фронту з  країнами Чет-верного союзу українізовані частини, які ще зберегли
боєздатність, не в  змозі утримувати всю лінію фронту та
намагаються врятувати хоча  б свої частини;
  8 ГС виступає за право кожної нації на самовизначення,
а  підтримувати нав’язування однією областю свого розу -міння політичного управління іншій, не збирається, тому
й  надалі пропускатиме на Дон і  Кубань ті підрозділи, які
повертаються додому;
  8 ГС виступає проти більшовицьких методів установлення
та формування влади;
  8 ГС надалі буде роззброювати більшовицькі частини, як -що вони становитимуть загрозу існуючій владі
Радянська  сторона  наступного  дня  висловила  категоричне  неза-доволення  такою  відповіддю,  наголосивши,  що  «порозуміння  з   Радою
можливе  тільки  за  умови,  що  УЦР  відмовиться  підтримувати  як  Ка -ледіна,  так  і  всю  контрреволюційну  змову  буржуазії  та  кадетів».  Про -те  українське  керівництво  перебувало  на  позиції  нейтралітету  та  ви -знання  за  козачими  урядами  південних  районів  Росії  (із  якими,  до речі,  про  це  було  домовлено  ще  у  вересні  1917  р.  на  київському  З’їзді
народів  Росії)  такого  самого  легітимного  статусу,  як  і  за  Раднаркомом
губерній  Великоросії.  Це  дало  привід  для  агресії  російських  більшо -виків  проти  України.
5  грудня  1917   р.  протоколом  №  19   більшовицький  Раднарком  ухва-лив:  «Вважати  Раду  в   стані  війни  з  нами».  Для  керівництва  війною
була  утворена  комісія  у   складі  В.  Леніна,  Й.  Сталіна,  Л.  Троцького,
уповноважена  діяти  в   українському  питанні  від  імені  Раднаркому.
6  грудня  1917   р.  В.  Ленін  наказав  головнокомандувачу  російських
військ  М.  Криленку:  «Відповідь  Центральної  Ради  вважаємо  недо -статньою.  Війна  оголошена.  Відповідальність  за  долю  демократично -го  миру,  який  зриває  Рада,  падає  цілком  на  Раду».
  Робота з  термінами та поняттями
Ультиматум   —  категоричні  вимоги.
Агресія  —  незаконне  застосування  збройної  сили  однієї  держави
проти  іншої,  порушення  суверенітету,  територіальної  цілісності,
позбавлення  політичної  незалежності.
Коли  ж  київський  з’їзд  Рад  відкинув  ультиматум  Раднаркому
Росії,  то  більшовицькі  делегати  поїхали  до  Харкова.  У   цей  час  тут
зібрався  надзвичайний  ІІІ  з’їзд  Рад  Донецького  й   Криворізького  ба-сейнів.  Він  виявився  неправомочним,  оскільки  на  ньому  зі  140   Рад
області  було  представлено  46  (38,2   %)  у  кількості  77  осіб.  Але  він
об’єднався  з  представниками  49  Рад  у   кількості  127   осіб,  які  брали
участь  у  І  Всеукраїнському  з’їзді  Рад  у   Києві,  і  проголосив  себе  І  Все-українським  з’їздом  Рад  робітничих  і   селянських  депутатів.
25  грудня  харківський  з’їзд  проголосив  Україну  «республікою  рад»
й  обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад (ВУЦВК)
у  складі  41   особи  (із  них  35   —  більшовики).  Головою  ЦВК  став  укра-їнський  соціал-демократ  Є.  Медведєв.  Саме  ВУЦВК  створив  уряд  ра -дянської  України  (офіційною  назвою  якої  була  Українська  Народна
Республіка)  —  Народний  Секретаріат  у  складі  12   секретарів.  До  нього
увійшли  С.  Бакинський,  Є.  Бош,  В.  Затонський,  Ю.   Коцюбинський,
Ф.  Сергєєв  (Артем),  М.   Скрипник  та  ін.  Кілька  місяців  уряд  не  мав
голови.  Його  засідання  очолювала  Є.  Бош.  Майже  всі  члени  уряду
були  більшовиками.
Таким  чином,  влада  рад  була  проголошена  на  Україні  від  імені
96  рад  із  300,  що  функціонували  на  Україні.
В.  Затонський  так  висловлювався  про  Народний  Секретаріат:  «На-зивали  себе  урядом  та  самі  до  того  ставилися  трохи  гумористично.
Та  й  насправді:  який  же  з   нас  уряд  був  без  армії,  фактично  без  те-риторії,  бо  навіть  харк