Уроки № 41—43 Тема. Спроба більшовицького перевороту в УНР. Проголошення в Харкові радянської влади. Війна радянської Росії проти УНР - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 41—43 Тема. Спроба більшовицького перевороту в УНР. Проголошення в Харкові радянської влади. Війна радянської Росії проти УНР


Уроки  №  41—43
Тема.   Спроба більшовицького перевороту в  УНР. Проголошення в  Харкові радянської
влади. Війна радянської Росії проти УНР (кінець 1917  — початок 1918  р.). IV Універсал та
його історичне значення.
Мета:  визначити причини та привід Першої війни УНР із радянською Росією; розповісти про
перебіг подій війни; розкрити зміст і  дати оцінку ІV Універсалу УНР; пояснити зміст основних термінів
і  понять; удосконалювати вміння учнів працювати з  історичними документами; виховувати їх у  дусі
патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Обладнання:   підручник, хрестоматія, стінна карта «Перша війна радянської Росії з  УНР (грудень
1917  — травень 1918  р.)», атлас.
Основні терміни та поняття:  агресія, ультиматум, «війна декретів», «ешелонна війна»,
національно-персональна автономія.
Основні дати:  17(4) грудня 1917  р.  — ультиматум Раднаркому Росії за підписом В. Леніна
та Л. Троцького УЦР; 22(9) грудня 1917  р.  — захоплення більшовицькими військами Харкова;
24—25(11—12) грудня 1917  р.  — І  Всеукраїнський з’їзд Рад у  Харкові, який проголосив установ -лення радянської влади в  Україні (проголошення радянської УНР, створення радянського уряду  —
Народного Секретаріату); грудень 1917  — травень 1918  р.  — Перша війна радянської Росії з  УНР;
7  січня 1918  р. (25  грудня 1917  р.)  — Початок загального наступу більшовицьких військ в  Україні;
16  січня 1918  р.  — бій під Крутами; 22  січня 1918  р.  — проголошення незалежності УНР (ІV Уні -версал УЦР); 29  січня  — 4  лютого 1918  р.  — більшовицькі повстання в  Києві (завод «Арсенал»);
8  лютого 1918  р.  — вступ більшовицьких частин до Києва.
Хід уроку
I.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
II.   а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  У  якому  Універсалі  УЦР  проголошувалося  створення  Української
Народної  Республіки?  Який  статус  мала  УНР?
  2.  Які  основні  положення  містив  ІІІ  Універсал  УЦР?
III.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  п очаток війни радянської  росії з  унр .
  Розповідь учителя
ІІІ  Універсал  і  державотворчі  спроби  УЦР  призвели  до  стрімкого
розгортання  конфлікту  з  Раднаркомом  Росії,  який  Центральна  Рада
не  визнавала  урядом  усієї  Росії.  У   свою  чергу,  Раднарком  не  визнавав
УЦР  на  тій  підставі,  що  та  не  проголосила  радянську  владу  в   Україні.
Також  віддані  Центральній  Раді  військові  частини  активно  роззброю -
вали  й  висилали  до  Росії  загони  Червоної  гвардії  та  збільшовизовані
частини  російської  армії,  небезпідставно  вбачаючи  в  них  загрозу.  УЦР
віддала  наказ  українізованим  частинам  колишньої  російської  армії
перебазуватися  в  Україну,  де  був  створений  Український  фронт  у  Пер -шій  світовій  війні,  а  донським  і  кубанським  козачим  частинам  дозво -лила  перебазуватися  додому.  Упевненості  УЦР  додавало  й   те,  що  ви -бори  до  Всеросійських  Установчих  зборів,  що  відбулися  наприкінці
листопада   —  на  початку  грудня  1917  р.  засвідчували  підтримку  тих
українських  сил,  що  були  представлені  у  Центральній  Раді  —  за  них
проголосувало  75  %  виборців,  за  більшовиків  —  лише  10  %.
6  грудня  1917  р.  об’єднаний  виконком  київських  Рад  робітничих
і  солдатських  депутатів  офіційно  оголосив  про  скликання  Всеукраїн-ського  з’їзду  Рад.  На  з’їзд  запрошувалися  представники  губернських,
міських  і  повітових  Рад  робітничих,  солдатських  і  селянських  депу-татів.  На  той  час  в   Україні  діяло  понад  300  рад.  Норми  представництва
було  розроблено  так,  що  найбільше  делегатів  мали  надіслати  ради
промислових  районів  і   великих  міст,  які  перебували  під  впливом  біль -шовиків.  Представництво  селян  усіляко  обмежувалося.
Підсумки  роботи  зі  скликання  Всеукраїнського  з’їзду  Рад  вияви-лися  невтішними  для  більшовиків.  Есеро-меншовицький  виконком
рад  Донецько-Криворізького  басейну  скликав  власний  обласний  з’їзд
у   Харкові  та  не  вислав  своїх  депутатів  до  Києва.  Він  не  визнавав
належність  цього  регіону  до  України.  17  грудня,  коли  відкрив  свою
роботу  з’їзд  у   Києві,  то  прихильників  більшовиків  на  ньому  вияви-лося  лише  127  із  2,5   тис.  депутатів.
З’їзд  висловив  цілковиту  підтримку  Центральній  Раді  й   Генераль-ному  Секретаріату.
17  грудня  в  день  відкриття  з’їзду  в   Києві  радіотелеграфом  бу-ло  передано  підписаний  В.  Леніним  і   Л.  Троцьким  ультиматум
Центральній  Раді  (уперше  в  історії  погроза  війни  оголошувалася
по  радіо).
(Учитель  привертає  увагу  учнів  до  таблиці.)
Ультиматум  Раднаркому  Росії  та  відповідь  на  нього  УЦР
Ультиматум Раднаркому   
17(4) грудня 1917  р.   
(В. Ленін, Л. Троцький)
Відповідь на ультиматум 20(7) грудня 1917  р.   
(В. Винниченко, С. Петлюра)
  8 Відмовитися від спроб дезорга-нізації загального фронту (ішло -ся про утворення Українського
фронту);
  8 не пропускати військові частини
з  фронту на Дон або в  інші ра-йони з  ворожими Раднаркому
урядами;
  8 пропускати революційні (більшо -вицькі) війська на Південний
фронт (для боротьби з  Л. Кале-діним);
  8 припинити роззброєння радян -ських полків і  червоногвардій -ських загонів;
  8 у разі невиконання цих вимог
оголошується війна
  8 Неприпустимість втручання Раднаркому у  внутрішні
справи України;
  8 ГС не збирається повторювати досвід Раднаркому на те -риторії України, поширюючи анархію й  розруху;
  8 розброєння й  висилка більшовицьких загонів продикто -вана прагненням уникнути громадянської війни, надан -ням росіянам можливості «задовольнити свої національ-ні почуття» на батьківщині;
  8 в умовах повної дезорганізації фронту з  країнами Чет-верного союзу українізовані частини, які ще зберегли
боєздатність, не в  змозі утримувати всю лінію фронту та
намагаються врятувати хоча  б свої частини;
  8 ГС виступає за право кожної нації на самовизначення,
а  підтримувати нав’язування однією областю свого розу -міння політичного управління іншій, не збирається, тому
й  надалі пропускатиме на Дон і  Кубань ті підрозділи, які
повертаються додому;
  8 ГС виступає проти більшовицьких методів установлення
та формування влади;
  8 ГС надалі буде роззброювати більшовицькі частини, як -що вони становитимуть загрозу існуючій владі
Радянська  сторона  наступного  дня  висловила  категоричне  неза-доволення  такою  відповіддю,  наголосивши,  що  «порозуміння  з   Радою
можливе  тільки  за  умови,  що  УЦР  відмовиться  підтримувати  як  Ка -ледіна,  так  і  всю  контрреволюційну  змову  буржуазії  та  кадетів».  Про -те  українське  керівництво  перебувало  на  позиції  нейтралітету  та  ви -знання  за  козачими  урядами  південних  районів  Росії  (із  якими,  до речі,  про  це  було  домовлено  ще  у  вересні  1917  р.  на  київському  З’їзді
народів  Росії)  такого  самого  легітимного  статусу,  як  і  за  Раднаркомом
губерній  Великоросії.  Це  дало  привід  для  агресії  російських  більшо -виків  проти  України.
5  грудня  1917   р.  протоколом  №  19   більшовицький  Раднарком  ухва-лив:  «Вважати  Раду  в   стані  війни  з  нами».  Для  керівництва  війною
була  утворена  комісія  у   складі  В.  Леніна,  Й.  Сталіна,  Л.  Троцького,
уповноважена  діяти  в   українському  питанні  від  імені  Раднаркому.
6  грудня  1917   р.  В.  Ленін  наказав  головнокомандувачу  російських
військ  М.  Криленку:  «Відповідь  Центральної  Ради  вважаємо  недо -статньою.  Війна  оголошена.  Відповідальність  за  долю  демократично -го  миру,  який  зриває  Рада,  падає  цілком  на  Раду».
  Робота з  термінами та поняттями
Ультиматум   —  категоричні  вимоги.
Агресія  —  незаконне  застосування  збройної  сили  однієї  держави
проти  іншої,  порушення  суверенітету,  територіальної  цілісності,
позбавлення  політичної  незалежності.
Коли  ж  київський  з’їзд  Рад  відкинув  ультиматум  Раднаркому
Росії,  то  більшовицькі  делегати  поїхали  до  Харкова.  У   цей  час  тут
зібрався  надзвичайний  ІІІ  з’їзд  Рад  Донецького  й   Криворізького  ба-сейнів.  Він  виявився  неправомочним,  оскільки  на  ньому  зі  140   Рад
області  було  представлено  46  (38,2   %)  у  кількості  77  осіб.  Але  він
об’єднався  з  представниками  49  Рад  у   кількості  127   осіб,  які  брали
участь  у  І  Всеукраїнському  з’їзді  Рад  у   Києві,  і  проголосив  себе  І  Все-українським  з’їздом  Рад  робітничих  і   селянських  депутатів.
25  грудня  харківський  з’їзд  проголосив  Україну  «республікою  рад»
й  обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад (ВУЦВК)
у  складі  41   особи  (із  них  35   —  більшовики).  Головою  ЦВК  став  укра-їнський  соціал-демократ  Є.  Медведєв.  Саме  ВУЦВК  створив  уряд  ра -дянської  України  (офіційною  назвою  якої  була  Українська  Народна
Республіка)  —  Народний  Секретаріат  у  складі  12   секретарів.  До  нього
увійшли  С.  Бакинський,  Є.  Бош,  В.  Затонський,  Ю.   Коцюбинський,
Ф.  Сергєєв  (Артем),  М.   Скрипник  та  ін.  Кілька  місяців  уряд  не  мав
голови.  Його  засідання  очолювала  Є.  Бош.  Майже  всі  члени  уряду
були  більшовиками.
Таким  чином,  влада  рад  була  проголошена  на  Україні  від  імені
96  рад  із  300,  що  функціонували  на  Україні.
В.  Затонський  так  висловлювався  про  Народний  Секретаріат:  «На-зивали  себе  урядом  та  самі  до  того  ставилися  трохи  гумористично.
Та  й  насправді:  який  же  з   нас  уряд  був  без  армії,  фактично  без  те-риторії,  бо  навіть  харківська  рада  нас  не  визнавала.  Апарату  жодно -го».  Маріонетковий  за  характером  уряд  мав  єдине  завдання:  органі -зувати  боротьбу  з   Центральною  Радою.
Отже,  на  кінець  1917   р.  тривала  боротьба  за  владу  в  Україні  ви-лилася  в  протистояння  двох  конкуруючих  сил   —  Української  На-родної  Республіки,  покликаної  до  життя  Українською  Центральною
Радою,  і  радянської  Української  Народної  Республіки,  проголошеної
на  харківському  з’їзді  Рад.
Український  радянський  уряд  у   Харкові  визнав  підпорядкування
Петроградові  і   за  його  підтримки  розпочав  боротьбу  з   УЦР.  Народний
Секретаріат  відразу  скасував  заборону  на  вивезення  хліба  до  Росії
і  опублікував  постанову  про  недійсність  усіх  постанов  Генерального
Секретаріату.  Також  Народний  Секретаріат  звернувся  до  Раднаркому
Росії  за  воєнною  допомогою  в  боротьбі  проти  УЦР.  Поряд  із  «війною
декретів»  розгорталася  збройна  боротьба.  Вирішальним  для  харків -ського  уряду  стало  прибуття  25  грудня  більшовицьких  загонів  із  Росії
на  чолі  з  В.  Антоновим-Овсієнком.  Разом  із  місцевими  загонами  Чер-воної  гвардії  ці  частини  розгорнули  наступ  на  Київ  та  інші  райони
України.  Більшовицькі  сили  складалися  із  частин  регулярної  армії,
червоногвардійських  загонів  із  Росії  та  України,  загонів  моряків.  Їхня
тактика  полягала  в  просуванні  лініями  залізниць  і  встановленні  конт -ролю  над  великими  промисловими  й  транспортними  центрами.  Таке
ведення  бойових  дій  дістало  назву  «ешелонна  війна».  Наступаючі  роз -раховували  на  допомогу  робітничих  загонів  у  цих  містах.
Безпосередньо  на  Київ  наступали  частини,  якими  командував  ко-лишній  царський  полковник  М.  Муравйов.  У   своєму  наказі  він  від -верто  говорив:  «Цю  владу  [радянську]  ми  несемо  з  далекої  півночі
на  вістрях  своїх  багнетів,  де  її  встановлюємо,  всемірно  підтримуємо
її  силою  цих  багнетів».
За  свідченням  командувача  радянських  військ  В.  Антонова-Овсі-єнка,  питання  про  воєнне  вторгнення  в   Україну  було  розв’язане  вже
давно.  Після  відхилення  ультиматуму  Раднарком  дістав  привід  для
вторгнення.
  Завдання на закріплення
17(4)  грудня  1917  р.  Раднарком  Росії  за  підписом  В.  Леніна  та
Л.  Троцького  висунув  ультиматум  УЦР,  у  якому  зажадав  від  УЦР
виконання  низки  вимог.  Поміркуйте,  чому  УЦР  відкликала  україн -ські  частини  з  фронту;  роззброювала  радянські  частини;  пропускала
через  територію  України  козацькі  частини  до  О.  Каледіна?  Наскіль -ки  обгрунтованою  була  відповідь  Генерального  Секретаріату  на  уль -тиматум  Раднаркому?
  2  ІV універсал уцр .  проголошення незалежності  унр .
Збройна  агресія  радянської  Росії,  яка  прикривалася  радянським
урядом  у  Харкові,  змусила  УЦР  вдатися  до  рішучих  дій  з  організа-ції  оборони  УНР.  Було  створено  Особливий  комітет  оборони  Укра -їни  у   складі  М.  Порша,  С.  Петлюри  та  В.  Єщенка,  полковника
Ю.  Капкана  призначено  командувачем  українського  війська,  Гене-ральний  Секретаріат  ухвалив  рішення  про  створення  армії  УНР
на  засадах  добровільності  та  грошового  утримання.  Але  такі  дії
вже  не  могли  врятувати  ситуації.  Лідери  УЦР  боялися  й   не  розу -
міли  значення  організованої  збройної  сили  (регулярної  армії),  здат-ної  підтримати  революцію.  Таким  чином,  перед  зовнішньою  агресією
УЦР  виявилась  фактично  беззбройною.  Хоча  загальна  частина  біль -шовицьких  загонів  була  невеликою  й  вони  наступали  лише  вздовж
основних  залізниць,  реально  протиставити  їм  не  було  чого.  Тому
на  захист  української  справи  стала  національно  свідома  учнівська
та  студентська  молодь.  Близько  300  юнаків  на  чолі  із  сотником
Омельченком  під  станцією  Крути  (на  шляху  з  Чернігова  до  Києва)
вступили  в   нерівний  бій  (29  січня  1918  р.)  із  переважаючими  біль-шовицькими  загонами.  Більшість  із  них  заплатили  власним  жит-тям  за  недалекоглядну  політику  лідерів  УЦР,  але  нічого  змінити
не  змогли.
Більшовики  невпинно  наближалися  до  Києва.  Керівники  УЦР
були  змушені  переглянути  свої  погляди  на  статус  України  і,  відмо -вившись  від  гасел  автономії  у   складі  рівноправної  федерації  народів,
стати  на  позицію  цілковитої  незалежності  України.  В  умовах  війни
22  січня  1918  р.  з’явився  ІV  Універсал  УЦР,  який  проголошував
Українську  Народну  Республіку  «самостійною,  ні  від  кого  не  залеж -ною,  вільною,  суверенною  державою  українського  народу.  Зо  всіма
сусідніми  державами,  як-то:  Росією,  Польщею,  Австрією,  Румунією,
Туреччиною  та  іншими  ми  хочемо  жити  в   згоді  й   приязні,  але  ні
одна  з  них  не  може  втручатися  в   життя  Самостійної  Української  Рес-публіки,—  власть  у   ній  буде  належати  тільки  народові  України…».
Його  текст  було  розроблено  на  основі  проектів  М.  Грушевського,
В.  Винниченка,  М.  Шаповала.
До  скликання  Українських  Установчих  зборів,  які  виступатимуть
від  імені  українського  народу,  мала  правити  Українська  Центральна
Рада  та  її  виконавчий  орган,  який  дістав  назву  Рада  Народних  Мі -ністрів.
Одним  із  найголовніших  завдань,  які  потребували  розв’язання
найближчим  часом  і  знайшли  своє  відображення  в  IV  Універсалі,
було  укладення  миру  з   Німеччиною  та  її  союзниками.  Для  цього
в  Брест  була  відправлена  мирна  делегація.
Крім  того,  в  Універсалі  містилася  низка  соціально-економічних
положень.  Щодо  аграрного  питання  повідомлялося:  «Земельна  комі -сія…  вже  виробила  закон  про  передачу  землі  трудовому  народу  без
викупу,  прийнявши  за  основу  скасування  власності  і  соціалізацію
землі».  Проект  закону  планувалося  розглянути  та  прийняти  на  най -ближчому  засіданні  УЦР,  «щоб  передача  землі  в  руки  трудящих  не-одмінно  відбулася  ще  до  початку  весняних  робіт».  Усі  ліси,  води
й   надра  конфісковувалися  у  попередніх  власників  і   переходили
у  власність  держави.  Уряду  приписувалося  «приступити  до  переве -
дення  всіх  заводів  і   фабрик  на  мирний  стан,  на  вироблення  продук-тів,  потрібних  насамперед  трудящим  масам».
У  IV  Універсалі  також  ішлося  про  необхідність  ужити  термінових
заходів  щодо  ліквідації  безробіття,  матеріального  забезпечення  інва -лідів,  сиріт,  людей  похилого  віку  й  усіх  тих,  хто  постраждав  від
війни.  Проголошувалася  націоналізація  «найважливіших  галузей
торгівлі»,  установлювалася  монополія  держави  на  зовнішню  торгівлю.
Усі  банки  мали  контролюватися  державою.
Підтверджувалися  всі  демократичні  права  і  свободи  громадян,
рівність  представників  різних  націй  УНР.   Усвідомлюючи  нестійкість
і   непевність  свого  становища,  УЦР  проголошувала:  «Все,  чого  не
встигнемо  зробити  ми,  те  довершать,  справлять  і   до  останнього  по-рядку  приведуть  Українські  Установчі  збори».
Прийняття  IV  Універсалу  стало  визначною  подією  в  житті  укра-їнського  народу.  Тривалий  шлях  боротьби  завершився  логічним  ре -зультатом   —  проголошенням  незалежності.  Хоча  в  той  час  не  вдало-ся  відстояти  самостійну  Українську  державу  та  сприятлива  нагода
відродження  й  закріплення  своєї  державності  зазнала  краху,  але  ідея
самостійної  соборної  України  жила  в  головах  кращих  представників
українського  народу,  надихаючи  їх  на  боротьбу  за  незалежну  Укра -їну.  Саме  в   цьому  полягає  головне  історичне  значення  ІV  Універсалу
Центральної  Ради.
У  день  проголошення  ІV  Універсалу  УЦР  прийняла  Закон  про
національно-персональну  автономію.  Право  на  автономію  визнавало -ся  за  трьома  найбільшими  національними  групами  —  росіянами,
євреями  та  поляками.  Білоруси,  німці,  чехи,  молдавани,  татари,  гре -ки  й  болгари  могли  одержати  це  право  за  умови,  якщо  їхні  петиції
в  цій  справі  зберуть  щонайменше  10  тис.   голосів.
29  січня  1918  р.  в   столиці  розпочався  збройний  виступ  окремих
частин  міського  гарнізону  та  робітників  заводу  «Арсенал»,  спрямо -ваний  проти  УЦР.  Протягом  п’яти  днів  війська  УНР  під  команду -ванням  С.   Петлюри  та  Є.  Коновальця  придушили  повстання  в  Києві.
Однак  це  вже  не  мало  стратегічного  значення.
Наступ  більшовицьких  військ  тривав.
  Робота з  документами
Із  доповіді  М.  Муравйова  про  штурм  Києва
Я  наказав  артилерії  стріляти  по  висотних  і  багатих  палацах,  по  церк -вах  і  попах…  Я   спалив  великий  будинок  Грушевського,  і  він  упродовж
трьох  діб  горів  яскравим  полум’ям.
Зі  спогадів  М.  Муравйова
Ми  йдемо  огнем  і  мечем  встановлювати  радянську  владу.  Я  зайняв
місто,  бив  по  палацах  і   церквах…  бив,  нікому  не  даючи  пощади!  28  січ-
ня  Дума  [Києва]  просила  перемир’я.  У  відповідь  я   наказав  їх  душити
газами.  [Завдяки  газовій  атаці  червоним  вдалося  оволодіти  переправами
і   мостом  через  Дніпро.   —  Авт. ]  Сотні  генералів,  а  може  і  тисячі,  були
вбиті  без  жалю…  [За  приблизними  підрахунками,  у   Києві  було  знище-но  понад  тисячу  офіцерів.   — Авт.]  Так  ми  помстилися.  Ми  могли  зу -пинити  жагу  помсти,  але  ми  не  робили  цього,  бо  наше  гасло  —  бути
безпощадними».
  1)  Завдяки  чому  більшовикам  удалося  захопити  Київ?
  2)  Яку  політику  проводив  М.  Муравйов  у  захопленому  місті?
Українські  соціал-демократи  (ліві)  про  політику  більшовиків  в  Україні
наприкінці  1917  —  на  початку  1918  р.
Ми  саме  на  практиці  знаємо,  що  є  завоювання  України  Совітською
Росією.  Ми  пережили  цілу  вакханалію  нищення  всіх  ознак  української
нації,  топтання  портретів  Шевченка,  розстрілів  за  українське  посвідчення
і  за  українську  мову.
Ми  добре  пам’ятаємо  плакати  з  написом  «смерть  буржуям  і  україн-цям»,  ми  знаємо  факти,  як  місцеві  совдепи  закликали  до  себе  вчителів
українознавства  в   середніх  школах  і  обвинувачували  їх  в  тому,  що  вони
викладають  «контрреволюційну  дисципліну».
  1)  Чи  можна  дії  більшовиків  в  Україні  характеризувати  як  окупа-цію?
  2)  Які  факти  антиукраїнської  політики  наведено  в  документі?
Причинами  поразки  військ  УЦР  слід  вважати:  ослаблення  соціа-льної  опори  УЦР  (повільність,  нерішучість  у   здійсненні  соціально-економічних  перетворень  відштовхнули  селянство,  у  той  час  як  біль-шість  робітників  підтримувала  більшовиків);  відсутність  належної
уваги  до  військової  політики,  збройного  захисту  державності,  що
виявилося  у  відсутності  регулярної  й  централізованої  армії;  високий
ступінь  організованості  та  боєздатності  більшовицьких  військ,  успіш-на  тактика  боротьби  за  владу;  уміла  соціальна  демагогія  рад.
  Запитання та завдання на закріплення
  1)  Визначте  причини  Першої  війни  між  радянською  Росією  та  УНР.
  2)  Поясніть  причини  появи  ІV  Універсалу.  Які  ще  положення,  крім
проголошення  незалежності  УНР,  він  містив  і  чому?
IV.  з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Бесіда за запитаннями
  1.  Якими  способами  більшовики  намагалися  усунути  УЦР  від  влади
в  Україні?
  2.  Якими  були  основні  положення  ультиматуму  Раднаркому  Росії  УЦР?
  3.  Коли  і  як  було  проголошено  радянську  владу  в  Україні?
  4.  Які  гасла  використовували  більшовики  для  завоювання  прихиль-ності  населення?
  5.  Які  події  спонукали  до  проголошення  ІV  Універсалу  УЦР?
V.   пІ дсумки урО ку
  8 Зазнавши  в   листопаді  поразки  в  боротьбі  за  владу  в   Києві,  біль-шовики  взяли  курс  на  збройне  повалення  влади  УЦР.
  8 25  грудня  1917  р.  в   Харкові  було  проголошено  встановлення  ра-дянської  влади  в   Україні.  Одночасно  почалася  збройна  агресія
радянської  Росії  проти  УНР.
  8 Війна  з  більшовиками  остаточно  розвіяла  автономістські  погляди
лідерів  УЦР.  22   січня  1918  р.  у   ІV  Універсалі  було  проголошено
незалежність  УНР  і  підтверджувалися  соціально-економічні  реформи.
  8 Прорахунки  політики  УЦР  призвели  до  її  поразки  у  війні  з  біль -шовиками.  Більша  частина  території  УНР  опинилася  під  більшо-вицькою  окупацією.
VI.  дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (11.10.2014)
Переглядів: 2144 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: