Уроки № 33—35 Тема. Проголошення автономії України та боротьба за її визнання. І і ІІ Універсали УЦР. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 33—35 Тема. Проголошення автономії України та боротьба за її визнання. І і ІІ Універсали УЦР.


Уроки  №  33—35
Тема.   Проголошення автономії України та боротьба за її визнання. І  і ІІ Універсали УЦР.
Мета:  визначити умови прийняття, основні положення та історичне значення І  Універсалу УЦР;
пояснити, як утворився Генеральний Секретаріат  — перший уряд автономної України; схарактеризу -вати ІІ Універсал УЦР та його наслідки; порівняти «Статут вищого управління України» та «Тимчасову
інструкцію Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»; пояснити зміст основних тер -мінів і  понять; розвивати вміння учнів працювати з  історичними документами та картою; виховний
аспект уроку реалізується на підставі формування в  учнів уявлення про самовіддану боротьбу укра -їнських громадсько-політичних діячів за права свого народу.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Початок Української революції», атлас, ілюстративний
і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   універсал, Генеральний Секретаріат, «Статут вищого управління
України», «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні».
Основні дати:  23  червня 1917  р.  — проголошення І  Універсалу УЦР; 28  червня 1917  р.  —
формування Генерального Секретаріату; 16  липня 1917  р.  — проголошення ІІ Універсалу УЦР.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Запитання та завдання
  1.  Які  факти  свідчать  про  активізацію  процесів  трансформації  й  дія-льності  українських  політичних  партій  на  початку  революції?
  2.  Наведіть  факти,  що  підтверджують  підтримку  народними  масами
боротьби  за  державні  права  України,  яку  розпочала  УЦР.
  3.  Проаналізуйте  діяльність  Українського  національного  конгресу.
  4.  Схарактеризуйте  особливості  початку  процесу  українізації  армії.
  5.  Оцінюючи  результати  роботи  Українського  національного  конгресу,
В.  Винниченко  писав:  «Конгрес  був  першим  кроком  відродження
нації  по  шляху  державності.  Будучи  одночасно  сильним  організу-ючим  і  агітаційним  засобом,  він  став  першим  підготовчим  етапом
у  творенні  як  ідеї  української  держави,  так  і   в  частковому  пере -веденні  її  в   життя».  Поясніть,  як  ви  розумієте  це  твердження.
ІІІ.  а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Якою  була  мета  діяльності  УЦР?
  2.  Яким  було  ставлення  українського  населення  до  визначеного  УЦР
державотворчого  курсу?
  3.  Коли  утворився  Тимчасовий  уряд?
  4.  Назвіть  українські  політичні  партії,  що  діяли  в  Наддніпрянщині
на  початку  революції.
IV.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  І  універсал української  центральної  ради. у творення  генерального
секретаріату.
  Розповідь учителя
26  травня  1917  р.  Українська  Центральна  Рада  направила  до  Пе-трограда  делегацію,  очолювану  В.  Винниченком,  для  переговорів  із
Тимчасовим  урядом  та  Радою  робітничих  і  солдатських  депутатів.
Планувалося  розв’язати  питання  про  автономію  України,  утворення
на  основі  УЦР  крайового  органу  влади,  заснування  посади  комісара
України  при  Тимчасовому  уряді,  українізацію  фронтових  частин  то -що.  Шестиденні  переговори  української  делегації  з  урядовими  струк-турами  Росії  й   головою  Ради  робітничих  і   солдатських  депутатів
завершилися  безрезультатно.  В.  Винниченко  вирішив  повертатися
додому,  щоб  узяти  участь  у  роботі  селянського  з’їзду.  Відповідь  Тим -часового  уряду  наздогнала  делегацію  в  Києві.  Уряд  повідомляв,  що
не  може  визнати  УЦР  виразницею  волі  всього  українського  народу,
а  розв’язання  питання  автономії  України  належить  Всеросійським
установчим  зборам.
10  червня  1917  р.  в   Києві  розпочався  І  Всеукраїнський  селян-ський  з’їзд.  Найбільше  уваги  його  делегати  приділили  доповіді
В.  Вин  ниченка  про  переговори  в   Петрограді.  З’їзд  схвалив  діяльність
УЦР,  спрямовану  на  здобуття  автономії  України.  Було  обрано  Все -українську  раду  селянських  депутатів,  яка  увійшла  до  складу  Укра -їнської  Центральної  Ради.
Через  кілька  днів  після  з’їзду  УЦР  зібралася  в  поповненому  складі
й  обговорила  ситуацію,  що  склалася  після  відхилення  вимог  української
делегації  Тимчасовим  урядом.  В  ухваленому  рішенні  зазначалася  необ-хідність  «приступити  до  негайного  закладання  фундаменту  автономно -го  ладу  в   Україні»  й  підготувати  з  цієї  нагоди  спеціальний  універсал.
Поки  розроблявся  його  текст,  у  Києві  зібрався  ІІ  Всеукраїнський  вій -ськовий  з’їзд,  що  працював  18—23   червня  1917   р.  У   його  роботі  взяли
участь  2308   делегатів.  Вони  засудили  політику  Тимчасового  уряду  що -до  України,  запропонували  УЦР  більше  не  звертатися  до  нього  й   «не -гайно  приступити  до  твердої  організації  краю…  цебто  до  фактичного
переведення  в   життя  підвалин  автономного  ладу».  З’їзд  обрав  Всеукра-їнську  раду  військових  депутатів,  яка  увійшла  до  Української  Централь-ної  Ради.
  Робота з  термінами та поняттями
Універсал   —  розпорядчий  акт  адміністративно-політичного  ха -рактеру.  Кваліфікується  також  як  урочиста  грамота,  декларація,
маніфест.  Універсалами  також  називалися  маніфести  Української
Центральної  Ради,  що  виконували  функції  основних  тимчасових
документів  конституційного  характеру.
23  червня  1917  р.,  в  останній  день  Всеукраїнського  військового
з’їзду,  В.  Винниченко,  за  дорученням  УЦР,  оголосив  «Універсал  Укра-їнської  Центральної  Ради  до  українського  народу,  на  Україні  й   поза
Україною  сущого».  У  ньому  проголошувалася  автономія  України.
  Робота з  документом
Із  І   Універсалу  Української  Центральної  Ради
…Хай  буде  Україна  вільною.  Не  одділяючись  від  всієї  Росії,  не  роз-риваючи  з  державою  Російською,  хай  народ  український  на  своїй  землі
має  право  сам  порядкувати  своїм  життям.  Хай  порядок  і  лад  на  Вкраїні
дають  вибрані  вселюдним,  рівним,  прямим  і  таємним  голосуванням  Все-народні  Українські  Збори  (Сойм).  Всі  закони,  що  повинні  дати  той  лад
у  нас,  на  Вкраїні,  мають  право  видавати  тільки  наші  Українські  Збори.
Ті  ж  закони,  що  мають  лад  давати  по  всій  російській  державі,  повинні
видаватися  у  Всеросійськім  Парламенті.
…Ми  гадали,  що  Центральне  Російське  Правительство  простягне  нам
руку  в  сій  роботі,  що  в   згоді  з  ним  ми,  Українська  Центральна  Рада,  змо-жемо  дати  лад  в  нашій  землі.  Але  Тимчасове  Російське  Правительство
одкинуло  всі  наші  домагання…  І   тепер,  Народе  Український,  нас  прине-волено,  щоб  ми  самі  творили  нашу  долю.  Ми  не  можемо  допустити  край
наш  на  безладдя  та  занепад…  І  через  те  ми,  Українська  Центральна  Рада,
видаємо  сей  Універсал  до  всього  нашого  народу  і  оповіщаємо:  однині  самі
будемо  творити  наше  життя…
В  городах  і  тих  місцях,  де  українська  людність  живе  всуміж  з  инши -ми  національностями,  приписуємо  нашим  громадянам  негайно  прийти  до
згоди  й   порозуміння  з  демократією  тих  національностей  і   разом  з   ними
приступить  до  підготовки  нового  правильного  життя…
  1)  Як  у  документі  проголошувалася  автономія  України?
  2)  Яким  мав  стати  вищий  законодавчий  орган  в   Україні?
  3)  Яким  було  ставлення  до  національних  меншин,  що  проживали
на  території  України?
В  Україні  І  Універсал  УЦР  зустріли  загалом  схвально.  До  Централь-ної  Ради  надходило  чимало  телеграм  із  привітаннями  з  різних  кінців
України.  Його  підтримали  губернський  український  з’їзд  у  Києві,  збо -ри  службовців  і   робітників  Київського  округу  шляхів  сполучення,  по -вітові  земські  управи  тощо.  Однак  виконкоми  Рад  робітничих  і  солдат-ських  депутатів  на  спільному  засіданні  в  Києві  ухвалили  резолюцію,
у  якій  засуджувалося  проголошення  автономії  України  до  Всеросійських
установчих  зборів  і  підкреслювалося,  що  це  є  безвідповідальним  кроком
УЦР,  який  негативно  вплине  на  розвиток  революції.  У  Петрограді  також
переважало  несприйняття  цього  кроку.  Петроградська  рада  робітничих
і  солдатських  депутатів,  виступаючи  за  проголошення  автономії  Укра-їни  УЦР,  закликала  її  очікувати  Установчих  зборів.  Разом  із  цим  вона
вважала,  що  Тимчасовий  уряд  має  порозумітися  з   Українською  Цен-тральною  Радою,  а  не  загострювати  відносини.
  2  у творення  генерального секретаріату.
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  визначаючи
особливості  утворення  та  складу  Генерального  Секретаріату.  Учитель
систематизує  й   доповнює  результати  роботи  учнів,  використовуючи
наведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
28  червня  1917  р.  на  засіданні  Комітету  УЦР,  створеного  для  розв’я-зання  поточних  питань  після  Українського  національного  конгресу,  було
сформовано  перший  уряд  автономної  України  під  назвою  Генеральний  Се -кретаріат.  Його  очолив  В.  Винниченко.  До  складу  уряду  входили  гене-ральний  писар  П.  Христюк  і  сім  генеральних  секретарів:  Х.  Барановський
(фінанси),  С.  Єфремов  (міжнаціональні  справи),  М.  Стасюк  (продовольчі
справи),  Б.  Мартос  (земельні  справи),  С.  Петлюра  (військові  справи),
В.  Садовський  (судові  справи),  І.  Стешенко  (народна  освіта).  За  партійною
належністю  в   першому  уряді  Центральної  Ради  переважали  соціал-демо-крати,  за  професійною  підготовкою  до  його  складу  увійшли  кооператори,
письменники,  учені,  журналісти,  партійні  діячі.  Жодного  професійного
адміністратора  в  ньому  не  було.
9  липня  1917   р.  було  прийнято  першу  декларацію  Генерального  Се-кретаріату,  яка  проголосила  його  виконавчим  органом  УЦР.  У   цьому  до-кументі  визначалися  обсяги  повноважень  генеральних  секретарів.  Так,
генеральний  секретар  внутрішніх  справ,  яким  був  по  сумісництву  голова
уряду  В.  Винниченко,  мав  займатися  агітацією,  пропагандою  та  організа-цією  мас,  які,  на  думку  Генерального  Секретаріату,  були  найголовнішими
підвалинами  подальшого  державотворення.  Генеральний  секретар  у  між -національних  справах  мав  сприяти  об’єднанню  всіх  національностей  Росії
в  боротьбі  за  її  перебудову  в  автономно-федеративну  республіку  й  порозу-мінню  українців  на  цих  засадах  із  представниками  інших  національностей.
Головним  завданням  генерального  секретаря  в  судових  справах  було  фор -мування  в  Україні  таких  правових  інституцій,  які  мали  існувати  в  націо -нально-територіальній  автономії.
  3  ІІ  універсал української  центральної ради та його наслідки.
Улітку  1917  р.  російська  армія  здійснила  наступальну  операцію
на  Південно-Західному  фронті,  яка  завершилася  повним  провалом.
Російська  армія  втратила  близько  150  тис.  осіб  і   відступила  з  Гали-
чини.  Це  спричинило  поглиблення  політичної  кризи  в  країні.  Тим -часовий  уряд,  шукаючи  підтримки,  спробував  урегулювати  відносини
з  Українською  Центральною  Радою.  11—12  липня  в   Києві  відбулися
переговори  делегації  Тимчасового  уряду  у  складі  О.  Керенського,
М.  Терещенка,  М.  Некрасова  та  І.  Церетелі  з  керівництвом  УЦР  із
приводу  ситуації,  що  склалася  після  проголошення  І  Універсалу.
Досягнутий  компроміс  був  оформлений  двома  документами  різної
форми,  але  майже  однакового  змісту  —  постановою  Тимчасового  уря-ду  «Про  національно-політичне  становище  України»  та  ІІ  Універсалом
Української  Центральної  Ради.  За  ними  Тимчасовий  уряд,  не  очіку -ючи  Установчих  зборів,  визнавав  УЦР  крайовим  органом  влади  за
умови  її  поповнення  представниками  національних  меншин,  а  Цен -тральна  Рада  зобов’язувалася  самочинно  не  проголошувати  автономії
України.  Разом  із  представниками  національних  меншин  УЦР  мала
підготувати  закон  про  автономію  України,  який  буде  затверджений
Установчими  зборами.  Російські  представники  погодилися,  що  Цен -тральна  Рада  виділить  зі  свого  складу  Генеральний  Секретаріат,  який
буде  затверджений  Тимчасовим  урядом  як  вищий  орган  виконавчої
влади  в   Україні.  Здійснення  українізації  військових  частин  не  за-перечувалося,  однак  вона  мала  відбуватися  під  контролем  російсько -го  командування.
  Робота з  документом
Із  ІІ  Універсалу  Української  Центральної  Ради  від  16  липня  1917   р.
Представники  Временного  Правительства  повідомили  нас  про  ті  певні
заходи,  яких  Временне  Правительство  має  вжити  в   справі  Управління  на
Україні  до  Учредительного  Зібрання…  Ми,  Центральна  Рада,  яка  завжди
стояла  за  те,  щоб  не  одділяти  Україну  од  Росії,  щоб  вкупі  з   усіма  наро-дами  її  прямувати  до  розвитку  та  добробуту  всієї  Росії  і  до  єдності  демо -кратичних  сил  її,  із  задоволенням  приймаємо  заклик  Правительства  до
єднання  і   оповіщаємо  всіх  Громадян  України:
Українська  Центральна  Рада,  обрана  Українським  народом  через  його
революційні  організації,  незабаром  поповниться  на  справедливих  основах
представниками  інших  народів,  що  живуть  на  Україні,  від  їх  революцій-них  організацій,  і   тоді  стане  тим  єдиним  найвищим  органом  революційної
демократії  України,  який  буде  представляти  інтереси  всієї  людності  на-шого  краю.
Поповнена  Центральна  Рада  виділить  наново  зі  свого  складу  окремий
одповідальний  перед  нею  орган  —  Генеральний  Секретаріат,  що  буде  пред-ставлений  на  затвердження  Временного  Правительства  на  Україні…
Прямуючи  до  автономного  ладу  на  Україні,  Центральна  Рада  в  згоді
з  національними  меншостями  України  підготовлятиме  проект  законів  про
автономний  устрій  України  для  внесення  їх  на  затвердження  Учредитель-ного  Зібрання.
…Ми  рішуче  ставимось  проти  замірів  самовольного  здійснення  авто-номії  України  до  Всеросійського  Учредительного  Зібрання.
Що  торкається  комплектовання  військових  частин,  то  для  сього  Цен-тральна  Рада  матиме  своїх  представників  при  кабінеті  Військового  Міні-стра,  при  Генеральнім  Штабі  і   Верховному  Головнокомандуючому,  які
будуть  брати  участь  у   справах  комплектування  окремих  частин  виключно
українцями…  без  порушення  боєспособності  армії…
  1)  Назвіть  умови  компромісу  УЦР  і  Тимчасового  уряду,  зафіксовані
в  документі.
  2)  Як,  відповідно  до  ІІ  Універсалу  УЦР,  змінилося  бачення  її  ліде-рами  проголошення  автономії  України?
  3)  У  чому,  на  вашу  думку,  полягає  історичне  значення  прийняття
ІІ  Універсалу?
У  Петрограді  обговорення  результатів  переговорів  у  Києві  спричи-нило  кризу  в   Тимчасовому  уряді  та  його  відставку.  16—17   липня
1917  р.  на  вулицях  Петрограда  відбулися  сутички  між  урядовими
силами  та  прибічниками  більшовиків,  які  спробували  захопити  владу.
Протиборство  завершилося  перемогою  уряду  і  переходом  більшовиків
на  нелегальне  становище.  Унаслідок  липневої  кризи  був  сформований
новий  склад  Тимчасового  уряду,  який  очолив  О.  Керенський.
16  липня  1917   р.  після  отримання  Українською  Центральною
Радою  постанови  Тимчасового  уряду  про  затвердження  Генерального
Секретаріату,  згідно  з  попередньою  домовленістю,  було  ухвалено
й  оголошено  ІІ  Універсал.  На  основі  цих  документів  Україна  набула
статусу  окремого  територіально-адміністративного  утворення  з  влас-ним  представництвом.  Для  розв’язання  питань,  що  виникали  між
сесіями,  УЦР  утворила  Малу  Раду,  яка  складалася  із  40  представ-ників  від  українських  та  18   —  від  неукраїнських  організацій.  Голо-вою  її  президії  став  М.  Грушевський.
Досягнутий  компроміс  між  Тимчасовим  урядом  та  Українською
Центральною  Радою  і,  як  результат,  поява  ІІ  Універсалу  не  могли
повністю  влаштовувати  жодну  зі  сторін.  З   обох  боків  на  адресу  учас -ників  переговорів  лунали  звинувачення  у  зраді  національних  інтересів.
У  ніч  із  17  на  18   липня  1917   р.  в   Києві  підняли  повстання  прибіч-ники  самостійності  України.  У  червні  на  військовому  розподільчому
пункті  міста  близько  5  тис.  солдатів-українців  проголосили  себе  «Дру -гим  українським  полком  ім.  П.  Полуботка».  Його  керівники  разом
із  членами  УЦР,  незадоволеними  діяльністю  керівництва,  планували
збройним  шляхом  захопити  владу  в  Києві  й   примусити  Українську
Центральну  Раду  проголосити  незалежність  України.  На  ранок
18  липня  полуботківці  роззброїли  кілька  частин  Київського  гарнізо-ну,  захопили  штаб  міліції,  військову  комендатуру,  арсенал,  банк,
скарбницю  та  інтендантські  склади.  УЦР  та  українські  політичні
партії  засудили  дії  полуботківців  і  відмежувалися  від  них.  Генераль-ний  Секретаріат  разом  із  військами  Київського  військового  округу
придушив  виступ  полуботківців.  Приборкання  бунтівників  відбува -лося  досить  мирно.  Не  отримавши  підтримки  з  боку  Центральної
Ради  й  визнаючи  її,  більшість  полуботківців  склала  зброю.  Під  час
придушення  повстання  Генеральний  Секретаріат  співпрацював  також
із  Радою  робітничих  і  солдатських  депутатів  та  місцевими  більшо-вицькими  організаціями.
  4  п рийняття «статуту вищого управління  україни» та реакція на нього
тимчасового уряду.
28  липня  1917   р.  УЦР  на  виконання  домовленостей,  оформлених
у  ІІ  Універсалі,  затвердила  «Статут  вищого  управління  України»,  що
визначав  основи  діяльності  адміністрації  краю  та  її  відносини  з  Тим-часовим  урядом.  Відповідно  до  нього  повноваження  Генерального
Секретаріату  поширювалися  на  Київську,  Волинську,  Подільську,
Полтавську,  частину  Чернігівської,  Харківську,  Херсонську,  частину
Таврійської  та  Катеринославську  губернії.  Генеральний  Секретаріат
формувався  УЦР,  відповідав  перед  нею,  але  затверджувався  Тимча -совим  урядом.  Усі  урядові  установи  в   Україні  підлягали  владі  Гене-рального  Секретаріату,  усі  невиборні  адміністративні  посади  в  Укра-їні  заміщувалися  Генеральним  Секретаріатом.  Він  зобов’язувався
представляти  на  затвердження  Тимчасового  уряду  всі  законопроекти
та  обрахунки  витрат  на  потреби  України,  ухвалені  УЦР.  Для  схва -лення  Статуту  до  Тимчасового  уряду  було  відправлено  делегацію,
очолювану  В.  Винниченком.
Офіційний  Петроград  не  погодився  з  цим  документом,  стверджу-ючи,  що  сформульовані  в  ньому  масштабні  повноваження  місцевого
урядового  органу  значно  перевищували  загальноприйняті  для  того
часу  межі  прав  органів  управління  автономних  утворень.  Не  доче -кавшись  відповіді,  українська  делегація  повернулася  до  Києва.  Через
деякий  час  Тимчасовий  уряд,  відхиливши  Статут,  затвердив  «Тим -часову  інструкцію  Генеральному  Секретаріатові  Тимчасового  уряду
на  Україні»,  згідно  з  якою  повноваження  Генерального  Секретаріату
поширювалися  лише  на  п’ять  губерній:  Київську,  Волинську,  По-дільську,  Полтавську  й  частину  Чернігівської.  Генеральний  Секрета -ріат  ставав  органом  Тимчасового  уряду,  а  не  УЦР.  Із  його  повноважень
вилучалися  військові,  судові,  продовольчі  справи,  шляхи  сполучення,
пошта,  телеграф,  право  призначення  на  урядові  посади  в  Україні.
Тимчасовий  уряд  міг  здійснювати  зв’язки  з  місцевими  органами  вла-ди  в  Україні,  минаючи  Генеральний  Секретаріат.  Кількість  генераль-них  секретарів  зменшувалася  з  14  до  9.  Усі  ініціативи  Генерального
Секретаріату  і  кандидати  на  посади  в  його  складі  затверджувалися
Тимчасовим  урядом.  Фактично  Генеральний  Секретаріат  мав  стати
не  крайовим  урядом,  а   органом  центрального  уряду  для  місцевого
управління.
Обговорення  «Тимчасової  інструкції…»  на  засіданні  Української
Центральної  Ради  було  досить  бурхливим:  лунали  суперечливі  оцін-ки  й  різні  заяви  на  адресу  Тимчасового  уряду.  Прийнятий  ним  до-кумент  розцінили  як  вияв  недовіри  українській  демократії.  Разом  із
тим  більшість  депутатів  не  підтримала  пропозиції  розриву  з  Росією.
Було  вирішено  не  приймати  інструкції,  а  взяти  її  до  відома  та  чека -ти  на  подальші  події.
V.   з акр І плення н О в О гО  матер І алу
І варіант
  Бесіда за запитаннями
  1.  Коли  було  оприлюднено  І   Універсал  УЦР?
  2.  Хто  очолив  Генеральний  Секретаріат?
  3.  Яку  посаду  обіймав  у  першому  складі  Генерального  Секретаріату
С.  Петлюра?
  4.  Коли  було  оголошено  ІІ  Універсал  УЦР?
  5.  Хто  був  головою  президії  Малої  Ради?
  6.  На  які  губернії  Наддніпрянщини  не  поширювалася  влада  Гене-рального  Секретаріату  за  «Тимчасовою  інструкцією  Генеральному
Секретаріатові  Тимчасового  уряду  на  Україні»?
ІІ варіант
  Випереджальне завдання
Розпочніть  складання  таблиці  «Універсали  Української  Централь-ної  Ради»,  зазначивши:  універсал  і  дату  його  проголошення;  історич-ні  умови,  у   яких  він  був  прийнятий;  основні  положення;  історичне
значення.
VІ.  пІ дсумки урО ку
  8 І  Універсал  УЦР  став  важливим  актом  конституційного  значення,
який  утверджував  право  українського  народу  на  власну  держав-ність.
  8 Після  проголошення  І  Універсалу  УЦР  почала  створення  першо-го  уряду  відродженої  Української  держави,  який  дістав  назву
Генерального  Секретаріату.  Підпорядкований  Раді,  Генеральний
Секретаріат  мав  завдання  реалізовувати  принципи,  закладені
в   Універсалі.
  8 Ускладнення  соціально-економічної  та  політичної  ситуації  в  Украї-ні  примусило  УЦР  погодитися  на  компроміс  із  Тимчасовим  урядом,
зміст  якого  українська  сторона  оприлюднила  у  формі  ІІ  Універсалу.
Фактично  досягнутий  компроміс  не  влаштовував  обидві  сторони
й  спричинив  подальше  загострення  конфлікту  між  ними.
  8 В  Україні  проявом  невдоволення  поступками  УЦР  Тимчасовому
урядові,  закріпленими  в  ІІ  Універсалі,  стало  повстання  самостій -ників  у   Києві.
  8 Зростанню  напруженості  у  відносинах  між  петроградською  владою
та  УЦР  сприяла  реакція  першої  на  «Статут  вищого  управління
України».
VII. дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (11.10.2014)
Переглядів: 1478 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: