Уроки № 31—32 Тема. Розгортання українського руху на початку революції. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 31—32 Тема. Розгортання українського руху на початку революції.


Уроки  №  31—32
Тема.   Розгортання українського руху на початку революції.
Мета:  визначити особливості українського руху навесні 1917  р.; пояснити, як на розвиток Укра -їнської революції вплинув Український національний конгрес і  його рішення; охарактеризувати процес
українізації армії; пояснити зміст основних термінів і  понять; розвивати вміння учнів на підставі
аналізу окремих фактів; визначати особливості, притаманні історичним явищам у  цілому; виховувати
повагу до історичного минулого своєї Батьківщини.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Початок Української революції», атлас, ілюстративний
і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   Український національний конгрес, українізація армії, Вільне
козацтво.
Основні дати:  19—21  квітня 1917  р.  — проведення Українського національного конгресу
в  Києві; 18—21  травня 1917  р.  — проведення І  Всеукраїнського військового з’їзду.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Бесіда за запитаннями
  1.  Які  українські  політичні  партії  виникли  або  відновили  свою
діяльність  на  початку  революції?
  2.  Чому  в  назві  майже  всіх  українських  партій  було  присутнє  слово
«соціалістична»?
  3.  Яким  був  вплив  на  суспільство  українських  партій?
  4.  Із  якими  гаслами  виступали  українські  партії?
  5.  Які  загальноросійські  партії  діяли  на  території  України?  Які
з  них  мали  найбільшу  підтримку?
  6.  Яким  було  ставлення  партій  до  гасел  Української  революції?
ІІІ.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  р озвиток українського руху.
  Розповідь учителя
Із  розгортанням  революції  міцнів  і  ставав  вагомим  чинником
суспільно-політичного  життя  український  національний  рух.  Свід -ченням  цього  були  численні  українські  збори,  демонстрації  та  мані -фестації,  що  проходили  в   різних  містах  Наддніпрянщини.  Одним  із
публічних  первістків  українського  національного  руху  став  Перший
кооперативний  з’їзд  Київщини,  який  розпочався  27  березня  1917  р.
в  Києві.  На  ньому  відбувся  перший  публічний  виступ  після  повер -
нення  із  заслання  М.  Грушевського.  Голова  УЦР  закликав  українців
не  очікувати,  поки  всеросійські  Установчі  збори  нададуть  їм  авто -номію,  а  власноруч  розбудовувати  її.  З’їзд  ухвалив  резолюцію  про
територіальну  автономію  України  у   складі  демократичної  федератив -ної  республіки  Росії,  постанови  про  публічне  вживання  української
мови  та  про  звільнення  вивезених  до  Росії  полонених  —  галичан.
29  березня  в   Києві  міська  влада  організувала  День  свята  револю-ції  —  масову  маніфестацію,  у  якій  взяли  участь  понад  100  тис.  осіб.
Окремою  колоною  в  ній  під  національними  жовто-блакитними  пра-порами  зі  своїми  гаслами  й  піснями  виступали  українські  органі-зації.  1   квітня  в  Києві  була  проведена  «українська  маніфестація»  —
самостійна  акція  українських  громадсько-політичних  сил.  На  площі
Святої  Софії  відбулося  перше  публічне  українське  віче,  що  вислови -лося  за  територіальну  автономію  України  в   складі  федеративної  Ро -сії.  Його  учасники  вимагали,  щоб  Тимчасовий  уряд  видав  декларацію
про  запровадження  автономії  України,  призначав  на  посади  губерн -ських  і   повітових  комісарів  лише  тих,  хто  володіє  українською  мо -вою,  запровадив  українську  мову  в  школах,  судах  і  державних  уста -новах  тощо.  Віче  закликало  Центральну  Раду  невідкладно  зібрати
Український  національний  конгрес  (з’їзд)  для  поповнення  її  складу
представниками  від  українських  губерній,  профспілок,  партійних
організацій  українців  тощо,  а   також  виробити  умови  запровадження
національно-територіальної  автономії  України.
  Робота з  документом
Резолюція  мітингу  українського  населення  Києва  
(1   квітня  (19  березня)  1917   р.)
Ми,  Українці,  зібрані  у  Києві  19  березоля  на  першім  Українськім  Свя-ті  Свободи,  вітаємо  відновлення  народовластя,  знищеного  царським  дес-потизмом,  і   одностайно  постановляємо:
  8 піддержувати  Центральне  Правительство,  помагаючи  йому  всіма  сила-ми  забезпечити  новий  свобідний  лад  від  всяких  ворожих  заходів,  в  твер-дім  переконанню,  що  воно  далі  покладатиме  всі  сили  для  укріплення
свободи  і   демократизму;
  8 потвердити  йому  наші  сподівання  негайного  скликання  Установчих
Зборів  на  основі  загального,  рівного,  прямого  і   тайного  вибору,  котрі
Збори  мають  ствердити  автономний  лад,  який  на  Україні  заводимо;
  8 зажадати  від  Тимчасового  Правительства,  щоб  воно  міцно  зв’язало  спра -ву  автономії  України  з  інтересами  нового  ладу  і  заохотило  людність  її
до  всяких  жертв,  для  чого  негайно  видало   б  декларацію,  котрою  з  сво -го  боку  визнало  потребу  широкої  автономії  Української  Землі  і   пороби-ло  одразу  всі  заходи,  щоб  надати  український  національний  характер
її  публічним  установам,  з   захованням  прав  національних  меншостей;
  8 в  справі  переведення  цих  постанов  доручаємо  Центральній  Раді  Укра -їни  порозумітися  з   Тимчасовим  Правительством.
  1)  Чого  вимагали  учасники  мітингу?
  2)  Чи  можна  вважати  вимоги,  сформульовані  в  резолюції  мітингу,
політичними?  Чому?
  2  у країнський національний конгрес (з’їзд).
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  визначаючи
роль  Українського  національного  конгресу  (з’їзду)  в  розгортанні  ре-волюції.  Учитель  систематизує  й  доповнює  результати  роботи  учнів,
використовуючи  наведений  нижче  матеріал.
  Додаткова інформація
19—21  квітня  1917  р.  в   Києві  працював  Український  національний
конгрес  (з’їзд),  у  якому  взяли  участь  900  (за  іншими  джерелами  —  700  або
1500)  представників  українських  політичних,  громадських,  профспілкових,
робітничих,  селянських,  культурних,  військових  організацій,  а   також
дев’яти  українських  губерній,  Кубані  та  Галичини.  Після  вступного  слова
М.  Грушевського  з’їзд  заслухав  доповіді,  у  яких  визначалися  основні  про -грамні  засади  створення  держави  України,   —  Д.  Дорошенка  («Державне
право  і   федеративне  змагання  України»),  О.  Шульгіна  («Федералізм  та
домагання  Російської  демократичної  республіки»),  В.  Садовського  («Про
територіальну  автономію  України»)  та  ін.  Конгрес  поклав  в  основу  того -часного  державного  будівництва  України  ідею  її  національно-територіаль-ної  автономії  у  складі  демократичної  Російської  федерації.  Цю  ідею  під-тримали  всі  українські  політичні  партії.
  Робота з  документом
Із  резолюції  Українського  національного  конгресу  (з’їзду)
З’їзд  вважає,  що  тільки  широка  національно-територіальна  авто-номія  України  забезпечить  потреби  нашого  народу…  Єдиною  формою
державного  устрою  з’їзд  вважає  федеративну  й  демократичну  Республі -ку  Російську…  одним  з  основних  принципів  української  автономії  —
повне  забезпечення  прав  національних  меншин,  які  живуть  в   Україні…
визначає  за  Російськими  Установчими  зборами  право  санкції…  авто-номії  України,  але  прихильники  нового  ладу  з  меншими  народностями
України  мають  негайно  творити  підстави  для  її  автономного  життя…
З’їзд  вважає,  що  кордони  між  державами  повинні  бути  встановлені  згід -но  з  волею  пограничної  людності…  протестує  проти  претензій  на  землі
непольські,  заявлені  Тимчасовою  Польською  державною  радою…  (до-ручає  Центральній  Раді)  взяти  ініціативу  союзу  тих  народів  Росії,  які
домагаються  національно-терито  ріа льної  автономії  (і)  подати  конкретні
домагання  Тимчасовому  уряду…  організувати  комітет  для  вироблення
проекту  автономного  статуту  України,  який  має  бути  поданий  на  за-твердження  конгресові  України…
  1)  Як  у  документі  окреслено  шляхи  розбудови  державності  України?
  2)  Як  у  документі  визначалося  ставлення  до  прав  національних  мен -шин  в  Україні?
В  останній  день  роботи  конгресу  було  обрано  новий  склад  Української
Центральної  Ради.  Дві  третини  мандатів  одержали  території  (губернії  та
міста),  одну  третину  —  організації.  Загальна  кількість  мандатів  становила
150.  До  УЦР  увійшло  118  осіб.  Її  головою,  на  підставі  таємного  голосу -вання,  обрали  М.  Грушевського.  Його  заступниками  стали  В.  Винниченко
та  С.  Єфремов.
На  конгресі  було  також  розглянуто  питання  негайної  організації  Кра-йової  Ради  як  адміністративно-територіального  органу  влади  в  Україні.
Було  визначено,  що  ініціатором  її  формування  має  стати  Центральна  Ра-да.  Їй  надавалося  право  збільшити  свій  склад  на  15   %  і  включити  до
нього  представників  національних  меншин.
Рішення  Українського  національного  конгресу  мали  важливе  значення
для  розгортання  революції.  Оцінюючи  їх,  один  з  учасників  конгресу  П.  Хрис-тюк  писав:  «Національним  конгресом  закінчився  період  Української  револю -ції  —  національно-культурницький  і  підготовчий   —  і  почався  другий  період
національно-політичної  боротьби».
  3  п очаток українізації армії.
Революційне  піднесення  поширилося  на  солдатські  маси  й  спри-яло  зростанню  їхньої  національної  свідомості.  Зокрема,  почалася
українізація  армії.
  Робота з  термінами та поняттями
Українізація  армії   —  процес  утворення  українських  національних
збройних  формувань  із  частин  російської  армії  в  роки  революції.
Центром  українізації  армійських  частин  став  Київ.  У  роки  війни
тут  проходив  воєнну  службу  засновник  українського  націоналізму
М.  Міхновський.  Саме  він  першим  висунув  ідею  створення  україн-ських  національних  збройних  сил.  22  березня  1917   р.  в   Києві  від-булися  збори  солдатів  та  офіцерів-українців,  які  проголосили  себе
Установчою  військовою  радою,  що  розпочинає  організацію  україн-ської  армії.  За  ініціативою  М.  Міхновського  через  кілька  днів  на
нараді  представників  Київського  гарнізону  було  засновано  «Україн -ський  військовий  клуб  ім.  П.  Полуботка»  й  ухвалено  рішення  роз-горнути  невідкладне  формування  української  національної  армії.  Очо -лив  клуб  М.  Міхновський.  Осередки  клубу  створювалися  на  фронтах
та  в  містах  України.  Вони  мали  сприяти  зростанню  національної
свідомості  військових-українців,  розповсюджуючи  серед  них  брошу -ри,  журнали  й  відозви,  допомагати  об’єднуватися  в   окремі  національ-ні  громади  та  встановлювати  зв’язки  з  клубом.
Діяльність  М.  Міхновського  та  його  прибічників  викликала  не-гативну  реакцію  в  лідерів  УЦР.  Організатори  клубу  П.  Полуботка
вважали,  що  наявність  власної  армії  є   невід’ємною  складовою  дер -жавності.  Засновники  Ради  доводили,  що  українізація  існуючих  вій-ськових  підрозділів  шкідлива,  і   виступали  за  заміну  регулярної  армії
добровільною  народною  міліцією.  Відповідну  резолюцію,  за  поданням
УСДРП  та  УПСР,  схвалила  Українська  Центральна  Рада.  Така  по -зиція  відповідала  тогочасним  антивоєнним  поглядам  європейських
соціал-демократів  на  армію  як  елемент  завойовницької  політики  па -нівних  верств  експлуататорських  держав.  Проте  позиція  діячів  УЦР
не  мала  значного  впливу  на  військових.
Наприкінці  квітня  1917  р.  близько  3   тис.  солдатів-українців,  які  зо -середжувалися  на  збірному  мобілізаційному  пункті  в   Києві,  звернулися
до  командування  з   пропозицією  відправити  їх  на  фронт  як  окрему  укра-їнську  військову  частину.  Київська  рада  робітничих  і   солдатських  депу-татів  і  Губернська  рада  об’єднаних  громадських  організацій  не  під-тримали  цієї  ініціативи.  1   травня  під  час  військового  свята  солдати,  за
підтримки  керівників  «Українського  військового  клубу  ім.  П.  Полубот-ка»,  самочинно  проголосили  себе  першим  Українським  козачим  полком
ім.  гетьмана  Б.  Хмельницького.  УЦР  заявила,  що  не  бачить  іншого  ви -ходу,  як  задовольнити  їхні  бажання,  інакше  цей  стихійний  рух  «може
викликати  заколот  у  тилу  й  на  фронті  і  тим  перешкодити  справі  обо -рони  й  укріплення  нового  ладу».  Однак  Рада  наголосила,  що  не  підтри -мує  формування  окремих  українських  підрозділів  із  фронтових  частин.
У  квітні  1917  р.  у   Звенигородському  повіті  на  Київщині  для  охо -рони  громадського  порядку  були  сформовані  перші  українські  добро -вільні  підрозділи,  що  дістали  назву  «Вільне  козацтво».  Поступово
вільнокозачий  рух  поширився  на  Київщину,  Чернігівщину,  Полтав -щину,  Катеринославщину,  Херсонщину  й   Кубань.  Відділи  Вільного
козацтва  створювалися  за  територіальним  принципом  із  національно
свідомих  селян  і  робітників.  У   квітні  1917   р.  відбувся  з’їзд  вільних
козаків,  де  вони  заявили,  що  «зобов’язуються  бути  на  варті  волі  та
спокою  в  Україні».  На  кінець  травня  вільнокозачі  підрозділи  в  Укра-їні  налічували  вже  кілька  тисяч  осіб.
  Робота з  термінами та поняттями
Вільне  козацтво  —  українські  добровільні  військово-міліційні
формування,  створені  для  захисту  інтересів  народу  й  охорони  пра-вопорядку  в  Україні  в  1917—1918   рр.
18—21  травня  1917   р.  в   Києві  відбувся  І   Всеукраїнський  військо -вий  з’їзд,  скликаний  за  ініціативою  УЦР.  Понад  700   його  депутатів
від  близько  900   тис.  військових-українців,  які  висловили  підтримку
Українській  Центральній  Раді,  заявили,  що  вважають  за  необхідне
вимагати  від  Тимчасового  уряду  й   Ради  робітничих  і  солдатських
депутатів  негайного  надання  національно-територіальної  автономії
України,  підтримали  подальшу  українізацію  армії  та  флоту  й  пере-творення  українського  війська  після  завершення  війни  на  народну
міліцію.  Для  здійснення  українізації  військових  частин  з’їзд  створив
Український  військовий  генеральний  комітет,  очолюваний  С.  Петлю -рою,  який  увійшов  до  складу  Центральної  Ради.  Завдяки  проведенню
з’їзду  УЦР  перебрала  справу  українізації  армії  до  своїх  рук,  її  вплив
у  військах  став  зростати.
ІV.  з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Бесіда за запитаннями
  1.  Як  виникла  УПСФ?
  2.  Із  якою  українською  політичною  партією  після  початку  революції
пов’язав  свою  політичну  діяльність  М.  Грушевський?
  3.  Коли  в  Києві  відбулася  «українська  маніфестація»?
  4.  Коли  відбувся  Український  національний  конгрес?
  5.  Що  таке  українізація  армії?
  6.  Що  таке  Вільне  козацтво?
V.   пІ дсумки урО ку
  8 Революція  спричинила  хвилю  національного  піднесення  україн -ського  населення,  більшість  із  якого  схвально  зустріла  намагання
УЦР  здобути  національно-територіальну  автономію  для  України.
  8 Державотворча  діяльність  УЦР  здобула  підтримку  на  Українсько-му  національному  конгресі  (з’їзді).  Конгрес  започаткував  транс-формацію  УЦР  з  київської  громадсько-політичної  організації  на-ціонального  спрямування  в  загальноукраїнський  представницький
орган  (парламент).
  8 Національне  піднесення  перших  місяців  революції  сприяло  про-цесу  українізації  армії.
VI.  дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (11.10.2014)
Переглядів: 863 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: