Уроки № 28—30 Українська Центральна Рада. Її лідери та політична програма. Українські й загальноросійські політичні партії в Україні - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 28—30 Українська Центральна Рада. Її лідери та політична програма. Українські й загальноросійські політичні партії в Україні


Уроки  №  28—30
Тема.  Українська Центральна Рада. Її лідери та політична програма. Українські й  загальноросійські політичні партії в  Україні: програми та цілі.
Мета:  схарактеризувати історичні умови, що стали підґрунтям початку Української революції;
пояснити, що Центральна Рада є  представницьким громадським органом влади, революційним укра -їнським парламентом; пояснити зміст основних термінів і  понять; формувати в  учнів історичні знання;
виховувати почуття патріотизму, інтересу й  поваги до історичного минулого України.
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Обладнання:   підручник, хрестоматія, стінна карта «Початок Української революції», атлас.
Основні терміни та поняття:   Українська революція, УЦР, РОГО, політична партія.
Основні дати:  15(2) березня 1917  р.  — повалення царизму в  Росії; 17(4) березня 1917  р.  —
створення Української Центральної Ради; 20(7) березня 1917  р.  — обранння керівного складу УЦР;
25(12) березня 1917  р.  — українська демонстрація в  Петрограді; 29(16) березня 1917  р.  — засну -вання Українського військового клубу ім. П. Полуботка; 1  квітня (19  березня) 1917  р.  — стотисячна
українська маніфестація в  Києві; березень—квітень 1917  р.  — відновлення й  створення українських
політичних партій; травень 1917  р.  — створення полку ім. Б. Хмельницького на чолі зі штабс-капітаном
Д. Путником-Гебенюком; 18(5)—21(8) травня 1917  р.  — І  Всеукраїнський військовий з’їзд. Створення
українського генерального військового комітету на чолі із С. Петлюрою (у червні 1917  р. переформо -вано в  генеральний секретаріат військових справ, а  в січні 1918  р.  — у  міністерство).
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку
II.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
Заслуховування  підготовлених  учнями  рефератів  (вибірково).
III.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  п ричини та передумови  української революції.
  Розповідь учителя
8  березня  (23   лютого  —  за  старим  стилем)  1917  р.  у   Російській
імперії  в  її  столиці  Петрограді  вибухнула  революція.  Народ,  доведе-ний  до  відчаю  й   зубожіння  війною,  яка  загострила  всі  проблеми  кра -їни,  піднявся  на  боротьбу.  Цар  Микола  ІІ,  не  маючи  змоги  прибор -кати  повстання,  15   березня  (2  березня)  1917   р.  зрікається  трону.
Царський  режим,  який  століттями  гнобив  поневолені  народи,  роз-сипався  за  кілька  днів.  У   революційних  подіях  у  Петрограді  активну
участь  узяли  полки  російської  армії,  сформовані  з  українців,  які
першими  перейшли  на  бік  революції  й  забезпечили  її  перемогу.
Повалення  царату  поставило  на  порядок  денний  питання  про
подальшу  долю  імперії  та  про  владу  в  ній.  Суспільство  розколо -лося  на  прибічників  різних,  іноді  діаметрально  протилежних,  по -глядів  на  це  питання.  Одна  частина  суспільства,  на  чолі  якої  стояв
утворений  Тимчасовий  уряд,  дотримувалася  ідеї  свободи  приватної
власності,  підприємництва  та  демократії,  тобто  на  тих  цінностях,
на  яких  базується  європейська  цивілізація.  Для  здійснення  цього
потрібно  було,  на  їх  думку,  переможно  завершити  Першу  світову
війну.  Проте  їх  погляди  не  поділяли  основна  маса  селянства  та
робітництва,  що  згуртувалися  навколо  створених  Рад  робітничих
і   солдатських  комітетів.  Вони  стверджували,  що  пропоноване  Тим-часовим  урядом  є   недостатнім  і  що  необхідно  забезпечити  нормальне
життя  для  більшої  частини  населення:  покінчити,  нарешті,  з  війною,
провести  земельну  реформу,  створити  дієву  систему  соціального
захисту  й  гарантії  прав  і   свобод.  Найрадикальніші  діячі  (партія
більшовиків)  узагалі  закликали  до  знищення  приватної  власності
й   установлення  загальної  рівності  й  справедливості,  тобто  встанов-лення  соціалістичного  (комуністичного)  суспільства.  Протистояння
прихильників  різних  політичних  поглядів  зумовило  гостру  полі -тичну  боротьбу.
(Подальшу  розповідь  учитель  будує  за  наведеними  схемами.)
Причини  й  початок  Української  революції
Причини та передумови
Залежне й  пригноблене
становище України, ве -ликодержавницька по -літика щодо неї панів-них кіл як Росії, так
і  Австро-Угорщини
Важке соціа -льне станови -ще переваж-ної частини
населення
Нерозв’язаність
аграрного пи-тання та соціа -льного захисту
робітництва
Піднесення укра-їнського  на  ціо -нально-ви  зволь -ного руху,
організаційне та
ідеологічне його
оформлення
Перша світова війна
порушила стабіль -ність Російської
й  Австро-Угорської
імперій, загострив-ши їх внутрішні
проблеми
     
Привід: Революція в  Росії (Початок: 8  березня (23  лютого) 1917  р.).   
Повалення монархії. Зречення престолу Миколою ІІ 15(2) березня 1917  р.
     
Мета: здобуття автономії як першого кроку до незалежності
     
Рушійні сили: українська національна інтелігенція, селянство, військові, частина робітництва
     
Основні події початку революції
Дата Подія
17(4) березня 1917  р. Створення Української Центральної Ради
20(7) березня 1917  р. Обрання керівного складу УЦР
25(12) березня 1917  р. Українська демонстрація в  Петрограді
1  квітня (19  березня) 1917  р. Стотисячна українська маніфестація в  Києві
Березень—квітень 1917  р. Відновлення та створення українських політичних партій
19(6)—21(8) квітня 1917  р. Український національний конгрес
184
Повалення  самодержавства  відкрило  нову  сторінку  в  історії  Укра -їни.  Розпочався  складний,  суперечливий,  але  дуже  важливий  етап
у  її  суспільно-політичному  й   духовному  розвитку.
15(2)  березня  1917  р.  у   Петрограді  виник  Тимчасовий  уряд,  який
вважав  себе  правонаступником  царського  уряду  та  прагнув  зберегти
контроль  над  усіма  територіями  імперії,  зокрема  й  над  Україною.
Виконавчу  владу  в  Україні  Тимчасовий  уряд  передав  повітовим  і   гу-бернським  комісарам,  якими  були  голови  земських  управ.
Поряд  із  зазначеними  органами  влади  та  місцевого  самоврядуван-ня  формується  й  система  Рад  робітничих,  солдатських  і  селянських
депутатів.  Загалом  в  Україні  їх  налічувалося  250—300.  Єдиного  ке-рівного  центру  в  Україні  вони  не  мали.  Більшість  рад  зосереджува-лося  в  Донбасі  й  у  великих  промислових  містах.  За  партійним  скла-дом  вони  були  переважно  есерівсько-меншовицькі.  Значний  вплив
у  Радах  мали  більшовики.  У  міру  погіршеня  ситуації  в  країні  їхній
вплив  зростав.
Ради  —  це  революційна  форма  самоорганізації  робітництва,  сол-датських  і  селянських  мас  в   умовах  відсутності  досвіду  демократич-ної  боротьби.  Меншовики  та  есери  вважали  Ради  тимчасовими  рево -люційними  органами  до  скликання  Установчих  зборів.  Більшовики  ж
розглядали  їх  як  органи  революційної  диктатури  й   відповідно  праг -нули  створювати  Ради  всіх  рівнів  —  від  місцевих  до  загальнодержав-них,  до  яких  згодом  мала  б  перейти  влада  в   державі.
  2  у творення  української  центральної ради. м.  грушевський.
Українці  також  вирішили  боротися  за  захист  своїх  прав.  Ними
була  організована  демонстрація  під  національними  прапорами  й  ви-дано  відозву,  у  якій  вони  заявили  про  свої  вимоги.
  Робота з  документом
Відозва  Петроградського  тимчасового  українського  революційного   
комітету  до  українського  громадянства,  студентства,  робітництва
й  українських  офіцерів  у   Петрограді  2  березня  1917   р.
У  визвольній  боротьбі  останніх  днів  велику  ролю  відіграв  і   україн-ський  демос  в  особі  українського  жовнірства  тих  полків,  що  прилучи -лися  до  повстання.  Російське  громадянство  з  вдячністю  згадає  колись,
що  ряди  війська,  яке  боролося  за  свободу  разом  з  широкими  демокра -тичними  масами  Петрограда,  в   значній  мірі  складалися  з  синів  україн-ського  громадянства  й   робітництва,  з  представників  демократичних  верств
української  нації.
Чи  так  само  з  вдячністю  згадає  вчинки  українських  жовнірів  на  ву -лицях  Петрограда  і   український  нарід?  Чи  з  такою  самою  любов’ю  запи -ше  сі  вчинки  й  українська  демократія  в  історію  національно-політичного
визволення  свого  народу  й  своєї  країни?
Щоб  на  сю  вдячність  і  любов  заслужити…  українське  жовнірство
повинне  сі  вчинки,  сей  героїзм,  сю  самопожертву  й  віддання  виявити
в   завойованню  не  чужих  політичних  прав,  а   своїх  власних,  національно-
полі тичних  прав  українського  народу.  І  справити  велику  енергію  укра -їнської  жовнірської  маси  в  Петрограді  на  шлях  завойовання  власних
національно-політичних  прав,  зафарбити  її  революційні  виступи  свідо-містю  власних  національних  інтересів   —  сей  обов’язок  лежить  переду-сім  на  свідомій  українській  інтелігенції  й  демократії  Петрограда,  на
вас,  українське  студентство  й   свідоме  робітництво,  на  вас,  українські
офіцери  російської  армії,  на  вас,  свідомі  українські  громадяни.  На  вас
всіх  лежить…  величезна  відповідальність  перед  нашою  нацією,  величез-ної  ваги  завдання  —  дати  напівсвідомій  українській  жовнірській  масі
гасло  боротьби  за  національну  волю  українського  народу,  а  також  зорга-нізувати  під  сим  гаслом  і   повести  до  боротьби  ще  незорганізовані  й  роз -кидані  українські  демократичні  маси.
Гасло  демократичної  республіки,  виставлене  російською  демократі-єю,  забезпечує  громадянські  права  кожної  окремої  людини.  В  боротьбі
за  сі  права  ми  жичимо  російській  демократії  всякого  успіху.  Але  україн -ська  демократія,  українські  маси  потрібують  забезпечення  не  лише
своїх  загально  громадянських  прав  але  й  своїх  окремих  прав  націо -нальних,  тих  прав,  які  російський  нарід  має  вже  віддавна.  З  цим  гас -лом  національного  визволення  й  повинні  виступити  українські  маси
в   Петрограді.
Найповнішим  висловом  ідеї  національного  визволення  є  націо  наль-но-державна  самостійність,  і  лише  створення  власного  суверенного
державного  організму  може  забезпечити  як  найширший  культурний
розвиток  українського  народу.  В  світлі  сього  ідеалу,  як  найближчий
етап  до  нього,  як  практичне  завдання  сьогоднішнього  дня,  українська
маса  в  Петрограді  повинна  виставити,  вкупі  з  демократією  інших  на -родів  Росії,  льозунг  перебудови  Російської  держави  на  федеративну
демократичну  республіку,  з   як  найширшими  правами  окремих  націй
і   спеціяльно  з   як  найширшою  національною  територіяльною  автоно-мією  України.
(Українська  суспільно-політична  думка  в   20  столітті.  —  Т.  І.  С.  256—
257.)
  1)  До  кого  була  звернена  відозва?
  2)  До  чого  вона  закликала?
  3)  Які  вимоги  українства  в  ній  висувалися?
Тим  часом  зусиллями  українських  діячів  Києва  такий  центр
постав  16(3)  березня  1917  р.  утворенням  Української  Центральної
Ради.  Ідея  її  заснування  народилася  на  зборах  Товариства  україн -ських  поступовців  (ТУП).  Полеміка  щодо  принципів  її  творення,
завдань  і   програмних  гасел  не  припинялася  кілька  днів.  Спочатку
це  була  одна  з   київських  організацій  (яких  налічувалося  понад
50),  які  виникли  в   місті  під  впливом  революції,  але  згодом  УЦР
перетворилась  у  справжній  державний  представницький  орган  (пар -ламент).
20(7)  березня  1917  р.  було  обрано  керівний  склад  УЦР.  Головою
УЦР  став  М.  Грушевський,  його  заступниками  —  Д.  Дорошенко  та
В.  Науменко.  Ця  подія  вважається  днем  заснування  УЦР.
(Учитель  привертає  увагу  учнів  до  схеми. )
Трансформація  УЦР  (1917—1918   рр.)
4) представники міст та губерній
 3) представники
професійних, про -світніх, економіч -них і  національних
організацій;
2) представники
соціалістичних   
партій;
1) представники
рад;
Українська Центральна Рада    
як український представницький орган   
(парламент)  — 882  депутати, які сформували -ся в  чотири найбільші за кількістю групи:
Загальноросійські Ради робітничих
і  солдатських депутатів  — 50
ІІ Всеукраїнський   
військовий з’їзд   
(червня
1917  р.)  —
158  делегатів
Представники
національних
меншин
Всеукраїнський ро-бітничий з’їзд  —
100  делегатів
І Всеукраїнський   
військовий з’їзд   
(5—8  травня
1917  р.  — 18  де -легатів)
І Всеукраїнський   
селянський з’їзд
(10  червня   
(28  травня)
1917  р.)  —  
212  делегатів
Українська Центральна Рада    
як всеукраїнський національний центр
Представники   
профспілок
Представники соціа -лістичних партій   
(загальноросій -ських  — 40, єврей -ських  — 35, україн -ських  — 20,
польських  — 15)
Всеукраїнський
національний конгрес   
19(6)—21(8) квітня 1917  р.
Представники   
губерній і  міст
Наукові   
товариства
Українська Центральна Рада    
як київська громадсько-політична організація
Студентські   
організації
Культурно-освітні   
організації
Кооперативні   
організації
ТУП
Українські соціалістичні
партії
Православне   
духовенство
УЦР  не  відразу  сформувала  свою  політичну  платформу.  Спочатку
вона  закликала  український  народ  домагатися  від  Тимчасового  уря -ду  «всіх  прав,  які  тобі  природно  належать»,  обмеживши  їх,  проте,
публічним  використанням  української  мови  в   державних,  судових  та
освітніх  установах.
  Робота з  документом
Із  відозви  Української  Центральної  Ради   
до  українського  народу   
(9   березня  1917   р.)
Народе  Український!
…Уперше,  Український  тридцятипятимільйонний  Народе,  Ти  будеш
мати  змогу  сам  за  себе  сказати,  хто  Ти  і   як  хочеш  жити,  як  окрема  нація.
З  цього  часу  в  дружній  сім’ї  вільних  народів  могутньою  рукою  зачнеш
сам  собі  кувати  кращу  долю.
Впав  царський  уряд,  а   тимчасовий  оголосив,  що  незабаром  скличе
Установчі  Збори  (Учредительноє  Собраніє)  на  основі  загального,  рівного,
прямого  й  таємного  виборчого  права…  До  того  часу  ми  закликаємо  спо -кійно,  але  рішуче  домагатися  від  нового  уряду  всіх  прав,  які  тобі  при-родно  належать,  і  які  Ти  повинен  мати.  Великий  Народе,  сам  хазяїн  на
Українській  землі.  А  в  найблизшім  часі  права  на  заведення  рідної  мови
по  всіх  школах,  од  нижчих  до  вищих,  по  судах  і   всіх  урядових  інститу-ціях.  З  таким  же  спокоєм,  але  рішуче,  домагайся,  Народе,  того  ж  права
для  української  мови  від  пастирів  церкви,  земств  і  всіх  неурядових  ін -ституцій  на  Україні.
Народе  Український!
Селяни,  робітники,  солдати,  городяне,  духовенство  і   вся  українська
інтелігенція!
Додержуйте  спокій:  не  дозволяйте  собі  ніяких  вчинків,  що  руйнують
лад  в   житті,  але  разом,  щиро  й  уперто  беріться  до  роботи:  до  гуртовання
в  політичні  товариства,  культурні  і  економічні  спілки,  складайте  гроші
на  Український  Національний  Фонд  і  вибирайте  своїх  українських  людей,
на  всі  місця  —  Організуйтесь!
Тільки  згуртувавшись,  можна  добре  пізнати  всі  свої  потреби,  рішуче
за  них  заявити  і  створити  кращу  долю  на  своїй  Землі.
Народе  Український!
Перед  Тобою  шлях  до  нового  життя.  Сміливо  ж,  одностайно  йди  на
той  великий  шлях  в  ім’я  щастя  свого  і  щастя  будучих  поколінь  Матері
України,  могутньою  рукою  твори  своє  нове  вільне  життя.
(Українська  суспільно-політична  думка  в   20  столітті   —  Т.  І.  С.  259—
260.)
  1)  Які  вимоги  висувала  УЦР  у  відозві?
  2)  Порівняйте  вимоги  УЦР  із  вимогами,  висунутими  Петроградським
тимчасовим  українським  революційним  комітетом.  Що  в  них  бу-ло  спільного  й  відмінного?
Основну  роль  у  розробці  стратегічної  мети  УЦР  відіграв  М.  Гру-шевський.  У  своїх  брошурах,  опублікованих  у  1917  р.  («Вільна
Україна»,  «Якої  ми  хочемо  автономії  та  федерації»,  «Хто  такі  укра -їнці  і   чого  вони  хочуть»,  «Звідки  пішло  українство  і  до  чого  воно
йде»),  головною  метою  проголошувалося  домагання  національно-тери то ріальної  автономії  для  України  й   перебудови  Російської  дер-жави  на  федеративну,  демократичну  республіку.
Національно-територіальна  автономія  України,  за  М.  Грушев-ським,  —  це  територіальне  об’єднання  всіх  етнічних  українських
земель,  організоване  на  засадах  широкого  демократичного  громад -ського  самоврядування.  Об’єднання  самостійно  розв’язуватиме  всі
свої  справи:  економічні,  культурні,  політичні,  утримуватиме  вій -сько,  розпоряджатиметься  своїми  шляхами,  доходами,  землями,  при-родними  багатствами,  матиме  власні  законодавство,  адміністрацію
й   суд.  Іншими  словами,  автономна  Україна  повинна  мати  всі  дер -жавні  атрибути.
У  федерації  М.  Грушевський  бачив  об’єднання  в   одній  со-юзній  (федеративній)  державі  кількох  національних.  До  функцій
федеративної  влади  він  відносив:  «…справи  війни  і   миру,  між-народні  трактати,  завідування  воєнними  силами  республіки,  пиль -нування  одностайної  монети,  міри,  ваги,  оплат  митових,  нагляд
за  коштами,  телеграфами,  …надавання  певної  одностайності  кар -ному  й  цивільному  праву  країв,  стеження  за  додержуванням  певних
принципів  охорони  прав  національних  меншин  у  краєвім  зако -нодавстві».
Таким  чином,  М.  Грушевський  розумів  федералізм  не  як  основне
заперечення  незалежності  української  державності,  а   як  крок  їй  на -зустріч.  У  квітні  1917   р.  йому  здавалося  можливим  і  реальним  на-лагодити  національно-державне  життя  України.
  3  Формування національних і  загальнонаціональних партій.
Революція  покликала  до  життя  таку  форму  політичної  організа-ції  суспільства,  як  політичні  партії.  Як  і  різноманітних  організацій,
політичних  партій  виникло  багато.  Кожна  з   них  відстоювала  інте -реси  певної  групи,  прошарка  суспільства  та  прагнула  до  влади.  На
українських  землях  крім  загальноросійських  відновлюються  й  ви-никають  національні  партії,  зокрема  українські.
(Подальшу  розповідь  учитель  будує  за  матеріалами,  наведеними
в  таблицях.)
Українські  політичні  партії  в   1917  р.
Назви партій Лідери
Місце в  політич -ному спектрі
Основні програмні  
положення діяльності
Українська пар -тія соціалістів-федералістів
Д. Дорошенко, С. Єф -ремов, А. Ніковський,
І. Фещенко-Чопів -ський, О. Лотоцький,
С. Шелухін
Центристська,
ліберально-демократична
Проголошення широкої автономії
України. Розбудова національно-культурного життя. Широкі демо-кратичні права
Українська
соціал-демократична
робітнича партія
С. Петлюра, В. Винни-ченко, І. Мазепа,
М.  Порш
Ліва, соціал-демократична
Проголошення широкої автономії
України як кроку до незалежнос-ті. Розгалужене соціальне зако -нодавство
Українська пар -тія соціалістів-революціонерів
М. Грушевський,
В.  Голубович, М. Ко -валевський, О. Сев-рюк, П. Христюк
Ліва, народницька Проголошення широкої автономії
України як кроку до незалежності.
Передача землі селянам
Українська пар -тія соціалістів-самостійників
І. Луценко, І. Липа,
О.  Макаренко
Права, націоналіс -тична
Негайне проголошення незалеж-ності України; першочергова
увага до розбудови української
армії
Українська де -мо  кратично-хліборобська
партія
С. Шемет, В. Шемет,
В. Липинський
Права Проголошення незалежності Укра-їни. Становлення сильної влади.
Приватна власність на землю
Назви  більшості  українських  партій  містили  слово  «соціалістич-на»,  хоча  цілі  партії  та  її  діяльність  іноді  не  мали  нічого  спільного
з  ідеями  соціалізму.  Таке  захоплення  «соціалізмом»  було  примхою
моди  та  способом  залучити  до  себе  якнайбільше  прихильників.  Ще
однією  причиною  цього  було  те,  що  промислові  кола,  великі  земле -власники  України,  які  складали  основу  правого  спектра,  віддавали
перевагу  загальноросійським  партіям,  зокрема  кадетам.
Загальноросійські  політичні  партії,  
що  діяли  на  українських  землях
Назви партій
Місце в  політичному
спектрі
Головні програмні положення діяльності.   
Ставленя щодо українського руху
Чорносотенні   
організації
Ультраправі. Російські
націоналісти, шовіністи
Відновлення монархії, міцної Російської імперії.
Не визнавали існування українського народу і, від -повідно, України
Октябристи Праві. Консерватори Заперечували автономію України
Конституційні де -мократи (кадети)
Центристи. Ліберали Проголошення демократичних свобод. Заперечували
автономію України. За надання національно-культурних прав українцям
Російська соціал-демократична
робітнича партія
(меншовиків)  —
РСДРП(м)
Центристи. Соціал-демократи
Проголошення демократичних свобод. Запроваджен -ня широкого соціального законодавства. Заперечува -ла автономію України
Партія соціа-лістів-револю -ціонерів (есерів)
Ліві. Народники Передача землі селянам. Не заперечували автономії
України
Російська соціал-демократична
робітнича партія
(більшовиків)  —
РСДРП(б)
Ліві. Комуністи Здійснення соціалістичної революції. Усуспільнення
власності. Установлення «диктатури пролетаріату».
Не заперечували автономії України на період
буржуазно-демократичної революції
IV.  з акр І плення н О в О гО  матер І алу
  Запитання та завдання
  1.  Коли  відбулася  демократична  революція  в  Росії?
  2.  Коли  було  утворено  Центральну  Раду?
  3.  У  чому  полягає  історичне  значення  утворення  Центральної
Ради?
  4.  Визначте  причини  Української  революції.  Коли  вона  почалася?
  5.  Історик  Я.  Грицак  стверджує,  що  українська  революція  розпо -чалася  в  1914  р.  з   початком  Першої  світової  війни.  Чи  погоджу-єтеся  ви  з  його  думкою?  Відповідь  обґрунтуйте.
V.   пІ дсумки урО ку
  8 У  лютому  1917   р.  в   Російській  імперії  відбулася  демократична
революція,  у  результаті  якої  було  повалено  царизм.  Росія  отри-мала  шанс  стати  на  шлях  демократичного  розвитку,  позбутися
ганебного  тавра  «тюрми  народів».  Користуючись  ослабленням
центральної  влади,  пригнічені  народи  колишньої  імперії  почали
брати  власну  долю  до  своїх  рук.
  8 У  березні  1917  р.  в   Україні  розгорнулася  національно-демократич -на  революція,  відновився  державотворчий  процес,  який  очолила
Українська  Центральна  Рада.  Ключову  роль  у  виробленні  полі -тичного  курсу  УЦР  відіграв  М.  Грушевський.
VI.  дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (11.10.2014)
Переглядів: 1312 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: