Уроки № 18—19 Тема. Вплив війни на український національний рух. - Історія України 10 клас - Старша школа - Каталог статей - Учительська світлиця
Головна » Статті » Старша школа » Історія України 10 клас

Уроки № 18—19 Тема. Вплив війни на український національний рух.


Уроки  №  18—19
Тема.   Вплив війни на український національний рух.
Мета:  проаналізувати виникнення та діяльність Союзу визволення України; схарактеризувати
український рух у  Західній Україні на початку війни; пояснити, як утворилася та чого прагнула до -сягти Головна українська рада; визначити особливості формування легіону Українських січових стріль -ців; пояснити зміст основних термінів і  понять: «Союз визволення України», «Головна українська рада»,
«Загальна українська рада», «легіон Українських січових стрільців»; розвивати вміння учнів працювати
з  різними джерелами знань і  самостійно отримувати історичну інформацію; виховний аспект уроку
реалізується на підставі ознайомлення з  боротьбою діячів українського руху за права свого народу.
Тип уроку:   комбінований.
Обладнання:   підручник, стінна карта «Український національний рух у  роки Першої світової
війни», атлас, ілюстративний і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:   Союз визволення України, Головна українська рада, Загальна
українська рада, легіон Українських січових стрільців.
Основні дати:  14  серпня 1914  р.  — створення Союзу визволення України; 1  серпня 1914  р.  —
створення Головної української ради; 5  травня 1915  р.  — реорганізація Головної української ради
в  Загальну українську раду; 3  вересня 1914  р.  — складання присяги легіоном Українських січових
стрільців.
Хід уроку
І.   ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й  основні  завдання  уроку.
ІІ.   п еревІ рка д О машньО гО  завдання
  Запитання та завдання
  1.  Яка  роль  відводилася  Україні  в   геополітичних  планах  країн  Ан -танти  та  Троїстого  союзу?
  2.  Визначте  спільне  в  планах  воюючих  держав  щодо  України.
  3.  Чи  можна  вважати  політику  Російської  й  Австро-Угорської  імпе-рій  стосовно  українців  на  початку  війни  репресивною?  Обґрун-туйте  свою  точку  зору.
  4.  Схарактеризуйте  ставлення  українських  громадсько-політичних
діячів  Наддніпрянщини  до  війни.
ІІІ.  а ктуалІ зац І я  О п О рни Х  знань, ум І нь І   навич О к
  Запитання та завдання
  1.  Які  українські  політичні  партії  діяли  в  Наддніпрянській  та  За-хідній  Україні  напередодні  війни?
  2.  Порівняйте  уявлення  про  майбутнє  України  тогочасних  україн-ських  політичних  партій.
  3.  Що  таке  «ідея  сепаратизму»  в  українському  національному  русі?
IV.  в ивчення нО в О гО  матер І алу
  1  з аснування та діяльність союзу визволення україни.
  Розповідь учителя
14  серпня  1914   р.  у   Львові  українські  політичні  емігранти-наддні-прянці  створили  Союз  визволення  України  (СВУ)   —  самостійницьку
українську  політичну  організацію.  Його  засновниками  стали  члени
УСДРП  (Д.  Донцов,  В.  Дорошенко,  Л.  Цегельський),  УСДС  (О.  Ско -ропис-Йолтуховський),  українські  есери  (Ю.  Бачинський)  та  пред -ставники  інших  партій  та  організацій.  Першим  головою  СВУ  став
Д.  Донцов.  Союз  опублікував  відозву  «До  українського  народу  в  Ро-сії»  та  звернення  «До  громадської  думки  Європи»,  а  програму  ді -яльності  виклав  у   «Платформі  Союзу».  У  ній  було  проголошено,  що
реалізацію  своїх  національних  прав  українці  мають  пов’язувати  з  по-разкою  Росії  у  війні.
  Робота з  документом
Із  платформи  Союзу  визволення  України  («Наша  платформа»)
Українські  землі  по  обидва  боки  австро-росийського  кордону  є   не  тіль-ки  одним  з  головних  теренів  сучасної  європейської  війни,  а  також  одною
з   причин  і  предметом  війни.  Українці  добре  розуміють,  що  у   війні  сій
ходить  головно  о  їх  долю,  ходить  о   те,  чи  в   результаті  війни  український
Піємонт  в   Австрії  буде  знищений,  чи  українське  житє  розцвіте  також  по
той  бік  Збруча,  аж  за  Дніпро  і   над  Чорне  море,  і  тому  не  можуть  зоста -вити  ся  німими  свідками  теперішніх  подій,  а   голосно  і   рішучо  підносять
свої  неоспоримі  права  на  національну  самостійність.  Об’єктивна  історична
конечність  вимагає,  аби  між  західною  Європою  і   Москівщиною  повстала
самостійна  українська  держава.  Потрібне  се  для  осягнення  і  утревалення
європейської  рівноваги,  є   се  в   інтересі  народів  австро-угорської  держави,
а  передовсім  в  інтересі  німецького  народу  в   обох  цісарствах,  а  для  укра-їнського  народу  було   б  се  здійсненнєм  вікових  його  мрій  і  зусиль.
В  розумінню  сеї  історичної  конечности  росийські  Українці  покликали
до  житя  центральну  загально-національну  організацію,  яка  взяла  на  себе
репрезентацію  під  теперішню  хвилю  національно-політичних  і  соціяльно-економічних  інтересів  українського  народу  в  Росії.  Організацією  сею  є  Со-юз  визволення  України.  В  Союзі  репрезентовані  всі  ті  політичні  напрями,
що  стоять  на  становищи  державної  самостійности  українського  народу,
а  реалізацію  своїх  національно-політичних  і  економічних  стремлінь  в  да-ний  момент  зв’язують  з   розбиттєм  Росії  у   війні.  Національно-політичною
платформою  Союза  є  державна  самостійність  України.
Формою  правління  самостійної  української  держави  має  бути  консти-туційна  монархія,  з   демократичним  внутрішнім  устроєм  політичним,  одно -палатною  системою  законодавства,  горожанськими,  язиковими  і  релігій-ними  свободами  для  всіх  національностей  і   віроісповідань,  з  самостійною
українською  церквою.  На  випадок  прилучення  до  Австрії  більшої  чи  мен-шої  українсько-росийської  території  буде  Союз  обстоювати  за  створеннєм
з  усіх  земель,  заселеним  українським  народом  в   Австрії,  осібного  авто -номного  краю.
Одночасно  зі  збудованням  самостійної  української  держави  має  бути
переведена  радикальна  аграрна  реформа  на  користь  селянства.  Є  се  основ -ний  економічний  постулят  Союзу  визволення  України.
  1)  Як  ви  розумієте  твердження,  що  українські  землі  є  «одною  з  при -чин  і   предметом  війни»?  Наведіть  факти,  що  підтверджують  цю
думку.
  2)  Яку  головну  мету  проголошено  в  документі  та  якими  засобами  її
планувалося  досягти?
Союз  виступав  за  відокремлення  України  від  Росії  й   створення  на
її  землях  конституційної  монархії  під  протекторатом  Австрії.  СВУ  вва-жав  себе  представником  інтересів  України  перед  Австро-Угор щи ною,
Німеччиною  та  іншими  європейськими  державами,  мав  своїх  повно -важних  представників  у   Берліні,  Софії,  Стамбулі,  Римі,  Стокгольмі  та
Осло.  Прагнучи  сформувати  коаліцію  з  противників  Росії,  члени  Со -юзу  вели  відкриті  або  таємні  переговори  з  офіційними  державними
урядовцями  різних  країн  та  російськими  політичними  емігрантами.
На  кошти,  надані  урядами  Німеччини  й  Австро-Угорщини,  СВУ,
що  перебрався  зі  Львова  до  Відня,  а  потім  до  Берліна,  розгорнув  ве-лику  агітаційно-пропагандистську  роботу.  Його  діячі  виступали  з  до-повідями  в  Австро-Угорщині,  Німеччині,  Болгарії,  друкували  статті.
Велику  роботу  СВУ  розгорнув  у  таборах  для  військовополонених  серед
солдатів-українців,  мобілізованих  до  російської  армії.  Одним  із  важ -ливих  здобутків  Союзу  стало  видання  десятків  науково-популярних
брошур  із  минулого  та  сучасного  України  українською,  німецькою,
болгарською,  турецькою,  румунською,  чеською,  хорватською,  італій -ською  та  шведською  мовами.  Було  видано  «Кобзар»  Т.  Шевченка,
праці  М.  Костомарова,  В.  Антоновича,  Ф.  Вовка,  твори  письменника
Б.  Лепкого  та  ін.  Надруковано  також  кілька  праць  М.  Грушевського,
хоча  сам  він  до  діяльності  СВУ  ставився  неприхильно.
Фінансова  допомога,  яка  надавалася  Німеччиною  й  Австро-Угор-щиною,  зараховувалася  як  державний  борг  майбутньої  самостійної
України.  У  червні  1918   р.  СВУ  припинив  свою  діяльність.
  2  у країнський рух на західноукраїнських землях.
Із  початком  війни  в  суспільно-політичному  житті  Австро-Угор-щини  відбулися  суттєві  зміни.  Міжпартійна  боротьба,  гострі  націо-нально-політичні  дискусії  та  болючі  національні  образи  відійшли  на
другий  план  в  умовах  емоційного  піднесення,  викликаного  війною.
Лідери  українського  руху  вважали,  що  для  реалізації  національних
вимог  свого  населення  за  цих  обставин  необхідно  виявляти  макси -мальну  лояльність  і   вірнопідданість  австрійській  владі  та  імператору.
Уже  в  перші  дні  війни  українські  політичні  рухи  Галичини  та  Бу-ковини  поспішили  визначитися,  на  чиєму  вони  боці.
1  серпня  1914  р.  у   Львові  було  засновано  Головну  українську  ра-ду  (ГУР),  до  якої  увійшли  представники  українських  партій:  націо -нально-демократичної,  радикальної  та  соціал-демократичної.  Головою
Ради  було  обрано  голову  УНДП  та  Української  парламентської  ре -презентації  К.  Левицького.  Рада  мала  взяти  на  себе  функції  єдиного
представницького  органу  українців.  3   серпня  вона  оприлюднила  звер-нення,  у  якому  окреслила  свою  позицію  у  війні.
  Робота з  документом
Зі  звернення  Головної  української  ради  від  3   серпня  1914  р.
Історичний  ворог  України  не  може  спокійно  дивитися,  що  не  вся  Украї-на  в  його  руках,  що  не  весь  український  народ  стогне  поневолений  під
його  пануванням,  що  існує  частина  української  землі,  де  український  на-род…  може  жити  своїм  національним  життям…
Перемога  Росії  мала  би  принести  українському  народові  Австро-Угор-ської  монархії  те  саме  ярмо,  в  якім  стогне  30  мільйонів  українського  на-роду  в  Російській  імперії.  Теперішня  хвиля  кличе  український  народ  ста-ти  однодушно  проти  царської  імперії,  при  тій  державі,  в   якій  українське
національне  життя  найшло  свободу  розвитку.  Перевага  Австро-Угорської
монархії  буде  нашою  перемогою.  І  чим  більше  буде  поразка  Росії,  тим
швидше  виб’є  година  визволення  України.
  1)  Як  ГУР  ставилася  до  перебування  українців  під  австро-угорською
та  російською  владою?
  2)  Яку  позицію,  на  думку  авторів  документа,  мають  зайняти  укра-їнці  у   війні?
3  серпня  1914  р.  «Союз  українських  парламентарних  і   соймових
послів  з  Буковини»  також  оприлюднив  свій  маніфест  «До  україн-ського  народу  на  Буковині»,  де  заявив,  що  «спільно  з  усіма  народа-ми  сеї  гарної  держави  ми  радо  принесемо  всяку  жертву  за  нашого
цісаря,  за  славну  Габсбурзьку  монархію».
Свою  проавстрійську  позицію  на  початку  війни  заявила  в  Гали-чині  греко-католицька  церква.  Митрополит  А.  Шептицький  і  керо-ване  ним  духовенство,  що  були  для  галицьких  українців  безпереч -ними  авторитетами  в   церковному  й   суспільно-політичному  житті,
дотримувалися  чіткої  австрофільської  та  антиросійської  політики.
5  травня  1915  р.  у   Відні  Головна  українська  рада  реорганізува-лася  в  Загальну  українську  раду  (ЗУР).  До  неї  увійшли  34  делегати
від  українських  політичних  партій  Галичини  й  Буковини,  а  також
представники  СВУ.  Очолив  ЗУР  К.  Левицький.  Своєю  метою  Рада
проголосила  боротьбу  за  побудову  самостійної  Української  держави
на  території  підросійської  Наддніпрянської  України  та  запровадження
територіально-національної  автономії  на  українських  землях  у  скла-
ді  Австро-Угорщини.  Завдяки  наполяганням  ЗУР  німецька  й  австро-угорська  влада  дозволила  організувати  окремі  табори  для  військово -полонених  українців.  У  них  створювалися  бібліотеки,  школи,  церкви,
що  мали  сприяти  вихованню  в  українців  національної  самосвідомос-ті  й   ненависті  до  Російської  імперії,  яка  була  поневолювачем  їхньої
Батьківщини.
ЗУР  склала  свої  повноваження  на  початку  листопада  1916  р.,
коли  австро-угорська  й  німецька  влада  заявила  про  створення  само -стійного  Польського  королівства  з  польських  земель,  відвойованих
Німеччиною  в   Російської  імперії.  Після  цього  провідну  роль  в   укра-їнському  русі  стало  відігравати  Українське  парламентарне  представ -ництво  в  австрійському  рейхстазі,  очолюване  Ю.  Романчуком.
  3  с творення українських добровольчих військових формувань.
  Робота з  підручником
Учні  опрацьовують  відповідний  матеріал  підручника,  визначаю-чи  особливості  створення  українських  добровольчих  військових  фор-мувань  у  складі  австро-угорської  армії.  Учитель  систематизує  й   до-повнює  результати  роботи  учнів,  використовуючи  наведений  нижче
матеріал.
  Додаткова інформація
Західноукраїнські  політики  розуміли,  що  заяви  про  підтримку  дій  ав-стрійського  уряду  у   війні  мають  супроводжуватися  реальними  заходами.
Разом  із  цим,  усвідомлюючи,  що  війна  змінить  геополітичну  ситуацію
в  Європі,  вони  намагалися  використати  її  для  реалізації  своїх  планів.
На  початку  серпня  1914  р.  Головна  українська  рада  заявила  про  необ-хідність  формувати  полки  українських  добровольців  у   складі  австрійської
армії  під  назвою  «Українські  січові  стрільці»  (УСС).  На  думку  керівників
Ради,  цей  захід  мав  усунути  недовіру  австрійської  влади  до  українців  та
проросійські  настрої  в  частини  українського  населення  краю.
Заклики  ГУР  здобули  підтримку  серед  українців  Галичини.  За  твер-дженнями  сучасників,  протягом  двох-трьох  тижнів  серпня  1914   р.  пові-тові  збірні  пункти  відвідало  щонайменше  28—30  тис.  добровольців  для
запису  в  український  легіон.  Однак  віденський  уряд  і   командування  австро-угорської  армії  сприйняли  цю  ініціативу  із  занепокоєнням.  Із  політичної
точки  зору  існування  легіону  було  бажане,  але  відшукати  вільні  кошти
для  озброєння  й  обмундирування  такої  кількості  вояків  ставало  важким
завданням  для  австрійців.  Певні  побоювання  також  викликали  заяви,  що
легіонери  йдуть  «виборювати  незалежну  Україну,  а  не  боронити  Австрію».
Проте  розвиток  подій  і  надзвичайна  активність  українців  змушували  ав-стрійських  урядовців  діяти.  У  Відні  було  прийняте  рішення  створити  ли-ше  один  полк  УСС  кількістю  до  5  тис.  солдатів.  Комендантом  легіону  УСС
за  згодою  ГУР  призначили  директора  української  приватної  гімназії  в   Ро-гатині  М.  Галущинського.
Тим  часом  російська  армія  розгорнула  швидкий  наступ  на  Львів.  Фор-мування  легіону  було  перенесено  до  Стрию.  До  міста,  де  зібралися  близь-ко  6  тис.  українських  добровольців,  прибула  Начальна  команда  австро-угорської  армії.  Вона  наказала  українцям  скласти  воєнну  присягу  на  вірність
імператору  та  державі,  усвідомлюючи,  що  це  допоможе  переконатися  в  їх -ній  лояльності.  Частина  добровольців  виступила  проти  цього.  Вони  вима-гали  виключити  з   тексту  присяги  слова  про  вірність  імператору  та  додати
заклик  боротися  за  волю  України.  3   вересня  1914   р.  на  привокзальній
площі  за  наказом  начальника  Начальної  команди  армії  до  прийняття  при-сяги  було  допущено  2   тис.  добровольців,  а  решті  запропонували  поверта -тися  додому.
Цей  день  став  датою  виникнення  легіону  Українських  січових  стріль-ців.  Проте  віденський  уряд  ставився  до  українських  добровольців  обереж-но  та  з  недовірою.  Їх  перш  за  все  збиралися  використовувати  як  дивер-сантів,  розвідників  і  перекладачів.  Саме  тому  Генштаб  австро-угорської
армії  не  створив  із  легіону  УСС  цілісне  військове  з’єднання,  а  поділив
його  на  десять  окремих  загонів-сотень  по  220   солдатів  у  кожному.  Через
день  після  складання  присяги  січовики  прибули  ешелонами  до  Мукачева,
на  Закарпаття,  і  приєдналися  до  австрійської  групи  військ.
На  Буковині  в  листопаді  1914  р.  один  із  лідерів  українського  руху,
депутат  рейхстагу  М.  Василько,  скориставшись  досвідом  галицьких  укра-їнців,  також  організував  добровольчий  гуцульсько-буковинський  легіон.
На  відміну  від  УСС,  його  формування  відбувалося  під  повним  контролем
австрійської  адміністрації.  Загальна  кількість  гуцульсько-буковинського
легіону  спочатку  становила  1,5  тис.,  а  згодом  2,5  тис.  осіб.  На  думку  дія-чів  українського  руху  Буковини,  «українські  гуцульські  стрільці  стали
живим  доказом  лоялізму  буковинських  українців  до  австрійської  влади».
Селянам,  яких  записували  до  легіону,  обіцяли,  що  вони  захищатимуть
лише  свої  села,  а  інакше  їх  відправлять  ополченцями  до  Угорщини.  Тому
його  формування  не  супроводжувалося  таким  національним  піднесенням
у  краї,  як  серед  українців  Галичини.  Фактично  створений  нашвидкуруч
легіон  більше  нагадував  партизанські  групи,  ніж  армійський  підрозділ.
Рік  по  тому,  не  відігравши  важливої  ролі  в  подіях  війни,  австрійська  вла -да  ліквідувала  український  легіон  на  Буковині.
V.   з акр І плення н О в О гО  матер І алу
І варіант
Учні  складають  таблицю  «Україна  на  початку  Першої  світової  вій-ни»,  порівнюючи  Наддніпрянську  та  Західну  Україну  за  такими  кри -теріями:  ставлення  влади  до  українців;  розвиток  українського  руху.
ІІ варіант
  Бесіда за запитаннями
  1.  Коли  утворився  Союз  визволення  України?
  2.  Хто  став  першим  головою  СВУ?
  3.  Представники  яких  українських  партій  утворили  Головну  укра-їнську  раду?
  4.  У  яку  організацію  було  реорганізовано  ГУР  у   травні  1915   р.?
  5.  Хто  став  першим  комендантом  легіону  УСС?
  6.  Який  український  політик  Буковини  став  організатором  гуцуль-сько-буковинського  добровольчого  легіону?
VІ.  пІ дсумки урО ку
  8 Історичним  здобутком  Союзу  визволення  України  стало  те,  що
він  був  першим  серед  українських  організацій,  яка  проголосила
своєю  метою  створення  самостійної  Української  держави.
  8 На  західноукраїнських  землях  галицькі  та  буковинські  діячі  утво-рили  з  представників  українських  партій  власні  організації,  які
від  імені  українців  заявили  про  намір  спільно  з  іншими  народа -ми  Австро-Угорщини  воювати  до  здобуття  перемоги  над  ворогом.
  8 У  роки  війни  у   складі  австро-угорської  армії  були  сформовані
добровольчі  підрозділи  галицьких  і   буковинських  українців.
VII. дО машнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

Категорія: Історія України 10 клас | Додав: uthitel (10.10.2014)
Переглядів: 796 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: